Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
ЗОНА ОСОБЛИВОЇ УВАГИ · с. 2сторінка оригіналу ↗

«ДО ЧУЖОГО ЯРМА НЕ ВПРЯГАЙТЕСЬ З НЕВІРНИМИ»

Слово Просвіти, №76 за 2000 рік

(так звана «Украинская православная Церковь») є «незалежною в управлінні». Така відповідь переконливо показує, що це згромадження абсолютно немає жодної незалежності від Москви і є форпостом п’ятої колони в Україні. В. І.: Чи є якісь механізми позитивного впливу на ту частину українського православ’я, яке контролюється Москвою? Чи можна сподіватися від них відмови від амбіцій «єдиновірних канонічних» православних, адже, напевно, в їхньому середовищі є певна частина людей, здатних тверезо мислити? Чи варто очікувати від них співпраці з іншими православними та навіть з усіма християнами? Д. С.: Найкращий шлях — багато молитися за них, як колись Церква молилася за єретиків і всіх грішників. Щодо практичних шляхів, то сама ситуація може вплинути на їхнє сумління і можна сподіватися, що вони добровільно, соборним рішенням відійдуть від Москви, яка ще недавно була центром агресивного безбожництва, і стануть служити Богові й Україні. Якщо вони інтегруються в українське православ’я, ми не станемо на них нарікати за промосковські, а значить антиукраїнські слова і діла. Єдина Помісна Українська православна Церква прийме їх у своє лоно як блудних синів з радістю і християнською любов’ю. Для цього вони повинні відмовитися від претензій на «виключну канонічність» в Україні і визнати, що Бог любить усіх і хоче спасти кожного християнина, який віддав своє серце Йому і ближньому. В. І.: Ходять чутки, що у справу об’єднання українських православних почав активно втручатися Константинопольський патріарх у Стамбулі, він же висловив певні симпатії до УПЦ КП та УАПЦ, чого раніше не було. Яка причина такої кардинальної зміни? Д. С.: Причина одна — дія Святого Духа, адже помилятися можуть і такі достойні люди, як патріархи. Нещодавно Константинопольський патріарх Варфоломій, перебуваючи в Одесі, говорив, що визнає тільки Церкву, яку очолює митрополит Володимир (Сабодан). А відзначення другого тисячоліття Різдва Христового у Єрусалимі і заяви московського духовенства про перебирання від Константинополя керівництва православним світом подіяли на Константинопольський патріархат у той спосіб, що він почав шукати союзників в Україні для недопущення цих амбітних та необґрунтованих намірів так званого «Третього Риму». Патріарх знайшов таких союзників в особах УПЦ КП та УАПЦ, отже, тепер будемо спостерігати, як Божий план розгортатиметься у часі. В. І.: Враховуючи неконструктивну і упереджену позицію промосковської Левко Лук’яненко і Павло Мовчан за Єдину помісну Церкву гілки православ’я в Україні, яку очолює Володимир (Сабодан), чи можна припустити, що об’єднання УПЦ КП та УАПЦ буде визнане християнською спільнотою як єдина незалежна Українська православна Церква із статусом Помісної із патріаршим управлінням? Д. С.: Така перспектива цілком ймовірна, більше того, вона вже здійснюється, у середині вересня цього року відбувся Помісний собор УАПЦ, який не обрав нового патріарха на місце померлого Димитрія (Яреми), але висловився за те, щоб у недалекому майбутньому провести спільний об’єднавчий Помісний собор УПЦ КП і УАПЦ, який утворив би єдину Помісну УПЦ і обрав би єдиного патріарха. Маємо надію і впевненість, що коли це відбудеться, світова православна спільнота (може, за винятком, РПЦ МП) визнає об’єднану УПЦ і прийме її як частину світового православ’я з усіма позитивними наслідками. В. І.: Яка може бути реакція Москви та філій її Церкви в Україні на таке об’єднання двох гілок українського православ’я? Д. С.: Спрогнозувати таку ситуацію важко, але, я думаю, що Москва деякий час буде продовжувати паплюження будь-якої Української православної Церкви, що їй не підпорядковується. Щодо її філій в Україні, то тут може бути два варіанти: або вони приєднаються до єдиної і визнаної всім християнським світом Помісної УПЦ повністю (що було б корисно для обох сторін), або приєднається їх частина, декілька єпархій та парафій, а інші лишаться з Москвою як філії РПЦ в Україні для обслуговування національної меншини росіян. В. І.: Які структурні чи адміністративні зміни в об’єднаній УПЦ варто очікувати? Які перспективи співпраці об’єднаної УПЦ з греко-католиками, римо-католиками і протестантами? Д. С.: Головна структурна зміна полягатиме в тому, що Єпископат обох Церков залишиться на своїх місцях. Великі єпархії можуть бути розділені на дві або три. Крім того, у менших єпархіях може бути один єпископ правлячий, а один вікарний (тобто його помічник), інші єпископи можуть очолити чоловічі монастирі. Варто очікувати реформу в галузі духовної освіти, частина єпископів можуть стати ректорами духовних академій і семінарій або очолити богословські кафедри в них. Стосовно співпраці з іншими християнськими конфесіями в Україні, то я не маю сумніву, що об’єднана УПЦ налагодить істинно братні стосунки з іншими християнськими церквами в Україні. В. І.: Дякую за цікаву і змістовну розмову. Розмову вів Володимир ІЩУК Фото Г. Кубланова 9 жовтня цього року нашому постійному авторові, просвітянину з діда-прадіда, видатному громадському і науковому діячеві Лесю Панасовичу Силину виповнилося 87 років. Його трудне, достойне, чесне життя заслуговує окремої розповіді, яку ми обов’язково підготуємо для наших читачів. А сьогодні, друкуючи його палке, кваліфіковане, виважене слово, вітаємо його з днем народження і бажаємо здоров’я, здоров’я, здоров’я! З роси й води! Редакція «Слова Просвіти» Людину від інших істот відрізняє духовність. Нею є й віра в обожнюваний ідеал. Протягом усієї історії будь-якого народу, вона була його становим хребтом. Це так само й дотепер. В Україні- Русі ще за князя Аскольда християнство було легальним. А з 988 року, за князя Великого Володимира, ця віра набула статусу державної. В рік смерті Ярослава Мудрого (1054) стався розкол церкви на римсько-католицьку і греко-візантійську. Його не подолала навіть Флорентинська Унія XV століття. Церква України-Руси лишилася незмінною, як називають у народі, грецькою, або православною, і вона об’єднала роз’єднані тоді українські племена: полян, древлян, сіверців, дулібів, тиверців, уличів та інших у єдиний давньоукраїнський народ — русичів. Так створилася єдина найбільша і наймогутніша держава Київська Русь. З історії відомо, що тогочасний католицизм за своїми канонами був позначений тиранською жорстокістю. Його судово-карна установа інквізиція була потаємною, безапеляційною, зі страхітливими катуваннями і стратами. Серед них і аутодафе — прилюдне спалення. Таке вчинили із відомими діячами Джордано Бруно, Леонардо Даніні і Яном Гусом. Символом інквізиції став радник іспанського короля ченець Торквемада. Отак, за віки середньовіччя було знищено понад п’ять мільйонів безвинних людей. В Європі інквізиція панувала до XVIII століття, а в Іспанії до середини ХІХ. Тоді, коли в Європі палали вогнища інквізиції, в Україні-Русі православна віра була позначена гуманністю, несучи не тільки релігійно-моральну духовність, а й просвітянство. Водночас українські церкви були громадськими осередками для всіх верств населення. При церквах і монастирях створювалися безоплатні школи, шпиталі, будинки для сиріт і немаєтних старих. При церквах зберігалися архівні документи, стародруки, літописи. Українська церква не лишалася осторонь і в часи боротьби нашого народу проти його поневолення. Так було за козацтва і гайдамацтва. Особливо ж славне місце щез ХІ століття посіла Києво-Печерська лавра. Перша наша Лавра і перша українська Академія. Вона була осередком моралі і культури. Побувавши «у світах» і поживши серед інших народів Європи і Азії, мені не довелося знайти

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин