ПОДІЇ, ФАКТИ, КОМЕНТАРІ · с. 7сторінка оригіналу ↗
НАБУТОК КУЛЬТУРИ
Слово Просвіти, №77 за 2000 рік
17 жовтня у приміщенні Національного художнього музею України відбулася презентація книги «Диво першого. Сторінки хорватської поезії» (К.: Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 2000). Презентація була організована Державним комітетом інформаційної політики та радіомовлення України, Головною спеціалізованою редакцією літератури мовами національних меншин України, Посольством Республіки Хорватія в Україні. Упорядкував, написав передмову до видання та переклав хорватські твори відомий український поет, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка Леонід Талалай. Ця книга, безперечно, заслуговує ширшої розмови, і хочеться сподіватися, така незабаром відбудеться. В часи звуження літературних горизонтів і корсерпні українська наука і мистецтво збагатилися по-справжньому унікальною книжкою-довідником Віктора Васильовича Чепелика «Український архітектурний модерн». За своєю цінністю і оригінальністю вона одразу ж стала раритетом. Архітектурні стилі, як окраса нашого життєвого середовища, у кожного народу своєрідні, і формуються вони не окремими митцями, а народом. Не як «мода», а за об’єктивними законами природно-кліматичних чинників. Скажімо, стиль «полум’яної» готики Італії відчутно відрізняється од стриманих форм скандинавської готики. Так само стиль розкішно-ошатного українського бароко відмінний від прибалтійського. Що ж до стилю модерн, що з французької означає «новітній», то він в Україні оригінальний не лише національними формами. Українськими зодчими він поширився зміст на містечка і села, і це тому, що він набув в Україні національних рис як в архітектурі, так і в художньо-прикладному мистецтві. До стилю модерну в Україні було широко залучено традиційні форми саме народного зодчества з його живописними орнаментами і візерунками, а також кольорами. Тому стиль модерн з кінця XIX і на початку XX століття набув у нас такого поширення і сприймався як національний. Цьому сприяла і творча діяльність талановитих українських зодчих і художників. Серед них особливо плідним був внесок В. Кричевського, О. Сластіона, Є. Сердюка, І. Левинського, С. Тимошенка, М. Дяченка. Та в шовіністичній Російській імперії все національне сприймалося як вороже. А за радянського тоталітаризму таке визначалося проявом «українського буржуазного націоналізму». Творці національно-прогресивного донів Леонідові Талалаю вдалося відкрити якщо не материк, то прекрасний самобутній острів, на якому він не екскурсант, а відкривач-дослідник. Вступне слово до цього ошатного, двомовного видання (паралельно подані хорватський та український тексти) написав професор Джуро Відмарович — член Товариства хорватських літераторів і колишній Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Хорватія в Україні. Поетична антологія знайомить читача із зразками хорватської поезії від епохи Відродження, починаючи з XV ст., коли один з найвидатніших поетів слов’янства Марко Марулич першим заговорив до свого народу не мовою латини, а своєю рідною, до зразків творчості відомих поетів, які тримають хорватську поезію сьогодні. Антологічна збірка, перша в Україні — добрий подарунок як спрямування зазнавали утисків. А їх витвори-споруди і ансамблі у стилі українського модерну руйнували або спотворювали їх до невпізнання. Перелік таких втрат був би задовгим. Навіть сама назва цього стилю була наказово піддана забуттю. Проте в суворі часи національного гоніння, тоді ще архітектор-початківець, Віктор Чепелик визначив свою професійно-життєву мету і національним обов’язком: не дати на поталу творчі звершення у стилі українського модерну. Увічнити те, що хоча б якось збереглося і донищується. А також науково відтворити образи тих споруд у цьому стилі, які вже втрачено. І це усвідомлюючи, що таке становить загрозу не тільки його професійній діяльності. Не полишив він цю надскладну діяльність і ставши професором Київського національного університету будівництва і архітектури, і так — наполегливо, безупинно — протягом усього свідомого життя, доки й не пішов з нього. Добродій Чепелик (бо діяв же на добро!) об’їздив і пішки обходив усю Україну і поза нею, де купно жили українці, в пошуках споруд у стилі українського модерну. То була надзвичайно копітка робота по їх обмірах-фіксаціях, не маючи навіть відповідного інструментарію. Сумлінно опрацював усі архівні документи. А потім досліджене втілив у креслення і малюнки. Так була створена ним справжня галерея споруд цього оригінального стилю, втраченої нашої національної спадщини. У чудовій за змістом книжці Віктора Васильовича вміщено лише частку його титанічного доробку. Однак і те, що в ній є, вражає не лише професіоналів, ай будь-кого, кому пощастило взяти її до своїх рук.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
