Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
НАШОГО ЦВІТУ ПО ВСЬОМУ СВІТУ · с. 12сторінка оригіналу ↗

ГОЛЛАНДСЬКИЙ ХОР — ГІСТЬ «ПРОСВІТИ»

Слово Просвіти, №77 за 2000 рік

Вельмишановні пані і панове! Виступи голландського хору в Україні — рідкісна подія. Тому для кращого розуміння дозвольте дещо ширше розглянути це явище. Україна і Голландія не мають спільних кордонів, вони географічно віддалені. Немає також етнічного, мовного чи культурного зближення поміж цими народами, але перед вами голландський хор імені Миколи Лисенка, який є живим свідченням, що музика і пісня — це одна з важливих галузей вселюдської культури. Вони промовляють мовою, яка не знає кордонів чи континентів і долає національні, культурні, мовні та релігійні перепони. Усі хористи — справжні голландці, крім одного «голландського козака» д-ра Мирослава Антоновича, засновника цього та ще одного голландського хору, званого «Візантійський», який, до речі, відзначатиме 50-ліття своєї діяльності у м. Утрехті наступного року. У ньому, як і в хорі імені Миколи Лисенка, також немає ані одного українця, однак репертуар український. Варто додати, що голландцям співати українською мовою куди важче, аніж німецькою, італійською або французькою. Про ці хори і д-ра Антоновича розповім дещо пізніше. Тепер слід хоча б коротко згадати про українсько-голландські зв’язки у минулих століттях і аж до нашого часу. Зв’язки України з цим народом мореплавців, що розвинули Індонезію, Західну Індію, заклали місто Нью-Йорк, який тоді звався Новим Амстердамом, — народом великих художників, мислителів, будівничих, які своєю працею залишили вагомий сліду розвитку європейської цивілізації, сягає у сиву давнину. За часів Київської княжої держави з Амстердамом були торговельні зв’язки, а львівські купці продовжували цю діяльність у XIV—XV століттях. Голландський мандрівник Вілем ван Рейсбрук детально описав свою подорож по Україні у 1253—1255 роках. Голландський часопис «Меркуріус» у лютневому числі за 1653 рік широко інформував про українські справи. Завдяки голландським картографам, граверам, художникам, письменникам і видавцям, як: Юп Блов, Генрі Ґерітч, Ван Вестерфельт, Ян Янсен, Ван дер Аа, Вілєм Гондіюс, Целяріюс, Сальмон, Валькенер та іншим, у Голландії виготовлено перший археологічний атлас Києва з рисунками святої Софії та іншими пам’ятками. Це видання з’явилось у 1653 році. Перші карти України — Маковського та Гійома Левассера де Боплана — також видано в Голландії в роках 1640—1648 та 1650- му. Завдяки визначному граверові Вілєму Гондіюсу маємо три портрети гетьмана Богдана Хмельницького з 1651 року, а також портрет гетьмана Дмитра Дорошенка та численних козаків роботи інших граверів. У голландських університетах студіювали українці. Згадаймо одного з них, Юрія Немирича (1612—1659), що навчався від 1630 до 1634 року у вельми престижному голландському університеті в Лейдені, який засновано 1575 року. Юрій Немирич вважався одним з високоосвічених українців того часу. Був дипломатом і генералом часів козаччини. У 1650 році видрукувано в Голландії карту околиці Пинська із вступним словом Юрія Немирича. Згадані Целяріюс та Валькенер виготовили види Львова, Перемишля та інших міст України. У 1662 році надруковано в Амстердамі «Катехізис» у перекладі на грецьку мову. Цей твір митрополита Петра Могили був визнаний у 1672 році Єрусалимським Патріархом для цілої православної Церкви і вживався до 1867 року. У 1703 році з’явився атлас річки Дону та Чорного моря, виготовлений голландцем К. Круйсом. У XVIII і XIX століттях усі заходи Росії були спрямовані на те, щоб понизити Україну та її старовинну культуру до статусу звичайної провінції. Це був період повної і болючої для нас, українців, ізоляції від решти Європи та її культури, цивілізаційних досягнень. Змагання за самобутність після упадку царської Росії створили нову ситуацію, і це дало можливість ЛИСТОПАД, Ч. 11 (77), 2000 РІК Україні відновити зв’язки із зовнішнім світом. Під час Української Народної Республіки у роках 1919—1923 в Голландії з осідком у Гаазі діяла українська дипломатична місія, головою якої був Андрій Яковлів, визначний юрист. Уряд Української Народної Республіки, розуміючи значення культури у міжнародних зв’язках, виряджає на Захід Республіканську хорову капелу під керівництвом Олександра Кошиця, яка також виступала в Амстердамі та Гаазі. Згадаю тільки один з численних відгуків преси на виступи капели. Амстердамський часопис «Альґемайне Гандельсблят» від 26 січня 1920 року, між іншим, пише: «Українська пісня зворушує всіх, тому що в ній понад усе звучить загальнолюдське, універсальне», а це є ознакою рівня мистецької творчості народу, його духовної культури, що переросла суто національні межі. А оскільки пісня є надбанням усього людства, до неї, як до джерела натхнення, можуть звертатися всі! У 1921 році слуга Божий митрополит Андрій Шептицький відвідав Голландію і Бельгію. Згодом з його ініціативи кілька десятків голландців і фламандців прийняли греко-католицький обряд, вивчили українську мову і стали служителями Української греко-католицької Церкви. Згадати хоча б найвідоміших, які були генеральними вікаріями-митратами, як Мауріцій Ван де Мале, Яків Перрідон та інші. У голландській землі, у місті Роттердамі, є могила полковника Євгена Коновальця, який згинув від руки чекіста Павла Судоплатова 23 травня 1938 року. Щороку в день його смерті українці з різних країн світу приїжджають, щоб віддати шану засновникові Організації Українських Націоналістів. 1948 року з Баварії перевезено духовну семінарію Української греко-католицької Церкви до голландського міста Колємбурґа. Диригентом хору семінаристів був Мирослав Антонович. Семінарія проіснувала до 1950 року. Студенти роз’їхалися до США, Канади та інших країн. Після численних виступів у церквах, на радіо хор практично перестав існувати. З’явилася ідея спробувати організувати хор із голландців для виконання, в першу чергу, духовних творів під час Святих Літургій. Найперше виявили бажання сімнадцять голландців. Коли це дало успіх, доктор Антонович організував хор із сорока голландців, з яким працював сорок років і виступав у різних країнах світу. Він співак, музиколог, диригент, композитор. Студіював у Львові і Відні. Доктор музикології, старший науковий працівник Утрехтського університету понад двадцять п’ять років. Автор численних наукових праць на музичні теми багатьма мовами. Для прикладу: «Співи з українського Гермолоґіону» (англійською мовою, 1974), «П’ятиголосна Божественна Літургія 17 ст.» (1979), «Поліфонічна музика в українських церквах у добі Козаччини» (українською мовою, 1984), «Українська духовна музика» (німецькою мовою, 1990), «Музика сакра» (українською мовою, 1997) «Україна і Візантійський обряд» (голландською мовою, 2000). Він також — дописувач на українські музичні теми до Голландці співають українських пісень — співають по всьому світу, та ще й як співають! Виконавській майстерності цього хору можна тільки подивуватися. І пересічний слухач відзначить музичну грамотність, гармонійну злагодженість та високу професійність хору. У столиці України відбулося чотири концерти цього унікального колективу. Організатором усіх заходів виступило Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Концерт для офіцерів та військовослужбовців відбувся в Будинку офіцерів, для студентства — в Національному Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка, для широкої громадськості — в Будинку вчителя, де були присутні Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Нідерланди в Україні та співвітчизники хористів. Учасників концерту привітав начальник Головного управління культури Київської міської адміністрації О. Биструшкін. Концерт голландського хору української пісні імені Миколи Лисенка відбувся й у Великому залі Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. У програмі — духовні, класичні та сучасні твори українських композиторів. Кожна пісня, виконана хором, супроводжувалася бурхливими оплесками вдячних слухачів. Розпочався концерт гімном Голландії та «Ще не вмерла...» Привітати хор прийшли відповідальний секретар Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Микола Нестерчук, заступник голови Товариства академік Олександр Пономарів, представник Київської міської адміністрації Валентина Ліновицька. Керівникові хору докторові Мирославу Антоновичу, диригентові Паулю Гаккеннесу та продюсеру Володимиру Луціву було вручено грамоти Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. На концертів офіційних виступах та в кулуарах говорилося про те, що це не тільки концерт — це зустріч європейських народів, які поєднала пісня. Пропонуємо увазі наших читачів слово Володимира Луціва, виголошене ним на концерті. Інф.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин