Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«ПРОСВІТА»: 1868—2000 · с. 2сторінка оригіналу ↗

РІШЕННЯ — АНТИКОНСТИТУЦІЙНЕ!

Слово Просвіти, №77 за 2000 рік

До 14 жовтня, нині офіційно визнаного Дня українського козацтва, міська влада нашого славного Запоріжжя піднесла українцям незабутній сюрприз. 14-го на острові Хортиця так звані «козаки» в чужій формі з лампасами щось собі святкували під горілочку, а 18 жовтня сесія міськради нарешті ствердила «двуязичіє», тобто, якщо говорити прямо, — російськомовність, у межах нашого міста. Питання це періодично виносилося на обговорення ще з 1996 року. Тодішній мер міста, незважаючи на всі недоліки у врядуванні, просто знімав його з порядку денного та й годі. Однак українці міста збиралися біля міськради на пікет, а проти них виходило кілька бабусь та дідусів, у яких українська мова має міцні асоціації з нашими злигоднями. Почувши про відміну «питання про двуязичіє», пікетчики мирно розходилися по домівках. Нинішній наш мер — прихильник «європейського міста». Найголовніша його мрія — прибрати з головної вулиці трамваї, аби гуркіт «найдешевшого транспорту» не тривожив вуха проживаючих там чиновників. Українська мова в Європі «не конвертується», а тому в планах мера місця для неї не знайшлося. Щоправда, читаючи англо-російський суржик вивісок, почуваєшся — нев Європі, ні, а десь на Брайтон-біч. Зате депутати міськради, як і чотири роки тому, вважають мовне питання найголовнішим, наче запоріжці мають уже, крім російської мови, все: і гарячу воду, і опалення, і дешевий проїзд у спальні райони... А щоб ініціатива йшла «від народу», на цей, останній, пікет 18 жовтня захисників «двуязичія» привезли до міськради просто з виробництва двома «Ікарусами», подбавши заздалегідь про щити з написами, аби хлопці не трудили руки. Крім виробничників, «пригнали» школярів та студентів. Педагоги, котрі привели цих дітей, мають, здається, виховувати громадян нашої країни в дусі поваги до її мови. «Виховний момент» був наявним — дітки вимахували стандартними планшетами і дурнувато шкірились — нам, мовляв, все одно. ЛИСТОПАД, Ч. 11 (77), 2000 РІК Отже, кількісної переваги над пікетуючими українцями було досягнуто. «Народ» сказав своє слово, згорнув щитки і потягся до автобусів, оповідаючи один одному по дорозі, куди б вони прилаштували цю «фанеру» у себе на дачах. Сівши до автобусів з емблемою відомого в місті заводу «Мотор-Січ», хлопці поїхали за своїми срібняками у вигляді позачергового відгулу або десятки преміальних. А втім, може, адміністрації ця акція обійшлася ще дешевше — тепер людина полізе в такий автобус від самого страху вилетіти з роботи. Вчителі повели своїх підопічних, аби й далі «сіяти розумне, добре й вічне», за що російський народ має сказати їм «сердечне спасибі». А міськрада пішла назустріч побажанням трудящих і молоді. Все, як завжди. Головним аргументом на захист «двуязичія» один з депутатів, працівник тої ж «Мотор-Січі», назвав «економічні невигоди» переведення документації заводів на українську мову. Назвав він при цьому якусь астрономічну суму в кілька мільйонів гривень. А трохи не того самого дня кілька заводів міста (і серед них «Мотор-Січ») подарували церкві Московського патріархату купол на собор вартістю 5 мільйонів. На все ж будівництво собору, як заявив керівник «Мотор-Січі» т. Богуслаєв, піде 25 мільйонів гривень. Бідна українська мова, ти не є таким зручним «дахом» для відмивання грошей, як московська церква. Тож нам, українцям, зосталося лише розійтись по домівках і збавляти час розв’язуванням кросвордів. Відгадайте — любитель сала з п’яти літер... Газета «Міг», що іменує себе найпопулярнішою в місті, відповідає — хахол... Так нам, запоріжцям, нині й зватись, якщо не знайдемо способу боротися з антиконституційним рішенням міськради. Може, Ваша газета підкаже спосіб? Мирослава ГОРНОСТАЄВА, член Товариства «Просвіта» На знімку: запоріжці на одному з пікетів на захист рідної мови. Справжні запоріжці! Центральне правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка, всі обласні просвітянські організації висловлюють глибокий жаль з приводу передчасної смерті головного редактора газети «Кримська світлиця» Володимира Сильвестровича МИТКАЛИКА, який відійшов у вічність 27 жовтня 2000 року на 55-му році життя. Справжній товариш, людина великої скромності і сили духу, він був журналістом від Бога і віддав своєму покликанню весь свій час і все своє серце. Саме завдяки йому газета «Кримська світлиця» стала одним з кращих всеукраїнських видань, завоювала любов читачів, обстоювала українську ідею і українське слово в Криму. Пам’ять про Володимира Миткалика назавжди збережеться в наших серцях. Земля йому пухом і вічна пам’ять. Висловлюємо щиросердне співчуття родині Володимира Сильвестровича, його друзям і колегам, колективу редакції «Кримської світлиці». Члени правління: Павло МОВЧАН, Анатолій ПОГРІБНИЙ, Олександр ПОНОМАРІВ, Іван ЮЩУК, Микола НЕСТЕРЧУК, Григорій БУЛАХ, Любов ГОЛОТА, Василь КЛІЧАК, Василь ГЕРАСИМЕНКО

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин