ШКОЛА СЬОГОДНІ · с. 11сторінка оригіналу ↗
ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ НЕ ВИЗНАЄ ПОНЯТТЯ «ДОПОМІЖНИЙ»
Слово Просвіти, №78 за 2000 рік
Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Т. Шевченка плідно працює на реалізацію широкого комплексу питань, пов’язаних із розбудовою незалежної Української держави, і розглядає проблему патріотичного виховання молоді пріоритетним напрямком своєї діяльності. Загальновідомо, що слово, мелодія, зорові образи супроводжують людину з дитинства і формують рівень її інтелекту, культури, самобутню духовність. Усвідомлюючи цю унікальну властивість психології людини, політики завжди будували свої схеми впливу на свідомість народу, спрямовували її на духовну сферу. Постійні нагадування громадянам СРСР про «геній» Леніна, «колективний розум» компартії, співи «шедеврів» на зразок «мой адрес — не дом и не улица, мой адрес — Советский Союз» руйнували психіку представників різних етносів радянської імперії, виховували їх у дусі «радянського патріотизму» та «соціалістичного інтернаціоналізму», а після цього можна було спокійно вводити радянські війська до Чехословаччини та Афганістану, де вони виконували «інтернаціональний обов’язок». Сьогодні багато людей старшого та середнього поколінь усе ще не можуть вилікуватись від інфекції «радянського минулого», що є тягарем для суспільного прогресу. 1991 рік — рік розвалу радянської імперії змінив політичні акценти в житті колишніх колоній, народи почали розбудовувати свої незалежні держави, відроджувати національні традиції, розширювати сферу культури і духовності. Цей процес дедалі активізується і на теренах України — держави, яка має свої багаті культурні традиції, коріння яких сягає тисячолітньої історії Европи. Робота з відродження державності і національної гідності українців спрямована, в першу чергу, на виховання молоді — нової генерації, яка у третьому тисячолітті керуватиме всіма суспільними процесами Української держави. На жаль, цей процес у зв’язку з економічною скрутою, недосконалістю законодавчої бази, відсутністю національної свідомості, а часом із деструктивною діяльністю наших співгромадян штучно гальмується і на нашому полі народжуються соціальні мутанти типу ідеолога «хохляцтва» Вєркі Сердючки, матюкального органу — газети «Бульвар», сміттєвого дописувача Олеся Бузини та інших «гігантів» занепаду. Захворювання — синдром мутантства — поширюється також і на українську освіту. У багатьох областях України в школах не вистачає підручників українською мовою, деякі підручники не відповідають сучасним вимогам, не вистачає наочних посібників, портретів українських письменників, учених, діячів культури тощо. Натомість цю шпарину заповнюють своєю продукцією спритні ділки, які нехтують всіма українськими і міжнародними законами, штампують для української школи «товар», від якого за кілометр тхне «мейд ін ненаше». Передовсім це стосується так званого допоміжного матеріалу. Так, наші діти вже звикли до шкільних зошитів польського виробництва, на обкладинках яких зображено оголених жінок, закордонних зірок естради, в кращому випадку — тварин. Не відстають від польських колег і деякі українські фірми. Скажімо, київський «Борисфен» випустив серію зошитів з кадрами популярних американських фільмів і написами російською мовою. Просвітяни шанують творчість таких видатних американських кінематографістів, як У. Дісней та
Д. Лукас, але, по-перше, ми не визнаємо протизаконної «піратської» продукції, по-друге, переконані в тому, що в період становлення молодої Української держави наших дітей доречніше виховувати на кращих творах вітчизняних митців. Таких прикладів, на жаль, дуже багато. На ринках України продається багато допоміжного шкільного матеріалу — атласів, контурних карт, зошитів, які не відповідають стандартам Міносвіти України, не зареєстровані в ДААСП, не пройшли санітарної експертизи, але звільнені від оподаткування і наповнюють портфелі наших дітлахів. Пояснюється це рядом факторів: бажанням сучасних бізнесменів заробити на «швидких грошах», відсутністю належного контролю з боку освітян, податківців, а основне — пасивністю української громадськості. Реалізуючи програму комплексних заходів щодо відродження традицій української культури, духовності, патріотичного виховання молоді, «Просвіта» протягом 2000 року разом з АТ «Інпрофосвіта» працювали над розробкою і реалізацією проекту зі створення українського зошита «Галерея історичного портрету». Ця продукція була схвалена Міністерством освіти і науки України, зареєстрована в ДААСП, пройшла всі етапи реєстрації і екпертизи і на сьогодні ми вже маємо перших п’ять зошитів (із п’ятдесяти запланованих), на обкладинках яких великі українці — Ярослав Мудрий, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олександр Довженко. Тут уміщено і біографічні довідки про життя і творчість. Автори проекту поставили перед собою ряд завдань: створення зошита із суто українською тематикою, який має виховувати повагу до історії рідної землі, зошита, який розвиває інтелект школяра. На відміну від аналогічної польської чи «бізнесменської»» продукції, яка перетворює зошит на кольорову іграшку, предмет, який несе антипедагогічну інформацію, викликає у дітей нездорові пристрасті тощо. Проект «Галерея історичного портрету» витримано в одному художньому стилі, що, на думку авторів, сприятиме кращому засвоєнню предметів шкільної програми, зміцнить рівень української освіти. Просвітяни переконані, що для процесу виховання патріотизму нової генерації українців не може існувати понять «основний» чи «допоміжний» матеріал, сьогодні і «мала справа» зміцнює підвалини Української держави.
Андрій ЧОРНУХА, завідувач оргвідділу Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
