Сторінка · с. 1сторінка оригіналу ↗
БУДЬМО ПРОСТО ЛЮДЬМИ...
Слово Просвіти, №78 за 2000 рік
Широковідома релігійна народна притча про святих — Миколу й Касіяна: перший, який приходить на Землю, аби допомогти людям у найтруднішу хвилину; а другий — суворий і невмолимий, аби покарати. Добрий Бог дозволяє Касіяну навідувати людей тільки четвертого року. Цей рік називається високосним. Саме таким роком і є 2000-й, що верстає свої останні дні до перевалу десятиріччя, століття, тисячоліття. І хай Святий Миколай допоможе провести його з миром...
Льодолом, який буває раз на сто років, випав на кілька областей України, залишивши без світла і зв’язку понад три тисячі населених пунктів — щонайменше до наступної весни. Отож, природна стихія ще раз продемонструвала свою сваволю вченим, політикам, державі, а окошилась, як це завжди буває, на людях, тих самих, яких «на зламі тисячоліть» інакше ніж «електоратом» та «пересічними громадянами» вже йне кличуть, а насправді — це живі — голодні й холодні — чиїсь батьки, діти, жінки й чоловіки, у яких дуже болять напрацьовані руки, крутять промоклі кістки, квилять і розриваються від туги серця, особливо в ту мить, коли на єдиного сина на очах рідної матері падає електрична, обліплена льодом, опора... Природа, сама вжахнувшись скоєного, як кажуть, «попустила» — плюсові температури навіть виманили довірливу траву на швидку поживу неперебірливим козам, цим вічним супутницям збіднілого села, що з лоєвими свічками готується проводжати сторіччя — майже так само, як зустрічало його. Хто зна, чи не знайдеться десь у когось прадідівський згарок; нитка, зсукана вік тому, загориться кволеньким язичком кволенького вогню як уособлення безперервного зв’язку бід, що єднають українські покоління... В такомуот, сюрреалістичному виломі часу — без радіо, без курантів і навіть без старого-нового радянсько-російського гімну, із майже перворідної темені сяятиме в сільському українському віконечку різдвяна столітня свічка, і сама Україна, наче юний Шевченко з відомого автопортрета, питатиме в Бога: «Для чого в світі живемо?..» І якщо кожній людині притаманне оте «Для чого?», то держава і суспільство повинні ставити це питання як потрійне: «Чим? — Як? — Для чого?». Отож, чим живе наша держава напередодні новоріччя? Годилося б починати з хліба насущного. І якщо серед нас іще збереглися ті, хто вірить своїй державі, то саме на їхню — на нашу з вами втіху, дорогі читачі, головний фінансово-політичний документ України — Бюджет 2001 року прийнято вчасно (уперше за її незалежне існування), до того ж, він — бездефіцитний, обчислюється 52-ма міліардами гривень (доходи — 41, 97 млрд грн.; загальний фонд — 33,28 млрд грн.; спеціальний фонд — 8,69 млрд грн.; доходи місцевих бюджетів — 10,08 млрд грн.). Сталося це 7 грудня 2000 року, і, скажемо одразу, груднева «сімка» була справді примітною: саме цей день останнього місяця року віднині Указом Президента проголошено Днем місцевого самоврядування. Цього ж дня Рада Європейського банку реконструкції та розвитку підтримала український проект добудови двох ядерних блоків на Рівненській та Хмельницькій АЕС, тим самим поставивши крапку в можливих сумнівах українських державців: закривати чи ні Чорнобильську
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
