Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
ДУХОВНИЙ ПРОСТІР · с. 14сторінка оригіналу ↗

БАТЬКО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ

Слово Просвіти, №78 за 2000 рік

Харківське видавництво «Майдан» випустило монографію «Марко Кропивницький і Харківщина. Розвідки, гіпотези, документи». Написав її Анатолій Новиков, і йому уповні вдалося переконати читача, що місце, яке посідає Кропивницький в історії вітчизняної і світової культури, велике і значуще. Воістину він був «Батьком українського театру» — так і називається розділ книжки, що розкриває початок подвижницької діяльності Марка Лукича. Єдиний режисер в Україні у 80-х роках минулого століття, він — ініціатор організації та створення театральних професійних труп, сам пише драми й комедії, які засвідчують його неабиякий талант драматурга. Окрім того, він неперевершений актор, що геніально виконує ролі в цих драмах та виразно грає у п’єсах, написаних Котляревським, Шевченком, російськими драматургами. Достовірні факти, наведені автором книжки, звучать переконливо. Книга має і сумні сторінки, що розповідають про варварський розгром та зруйнування Затишку — садиби Марка Лукича, розташованої в Шевченківському районі на Харківщині. Та вже в наші дні знаходяться й добрі душі, які дбають про відродження української культури. Колишній голова правління місцевого господарства «Дружба» Ю. Апазіді доклав значних зусиль, щоб відбудувати садибу Марка Кропивницького, перетворити її на музей-заповідник. Видання зацікавить не лише вчителів-україністів, але й широкий загал усіх, хто шанує літературу і культуру України. Отже, читаючи книгу, шановні добродії, ви дізнаєтеся про шлях великого майстра сцени до слави — шлях важкий, тернистий. Бо не одразу прийшли до нього визнання, відомість. Ще в дитинстві нелегко здобувалася освіта, нерадісними були стосунки в батьківському домі, де на зміну музично обдарованій, проте легковажній матері, що покинула чоловіка з дітьми, прийшла недобра мачуха. Маленький Марко зазнав усіх прикрощів, які випадають на долю сироти. Важким, ба надто принадним для хлопця був шлях у науку. Приватна школа Рудковського, поневіряння в маєтках місцевих багатіїв у пошуках хоч якихось засобів до існування, Бобринецька повітова школа і нарешті Київський університет, де вільним слухачем він провчився три семестри, — такий гіркий шлях до науки пройшов Кропивницький, зазнавши страждань тілесних і моральних. Автор монографії робить глибокий аналіз багатьох сценічних творів Кропивницького, пропонуючи свої судження, міркування, даючи свої оцінки, при цьому посилаючись на цитати та висловлювання відомих діячів культури, критиків. З цієї багатої інформації ми дізнаємося про те, що більшість драм і комедій Кропивницького створені на реальній основі, що сюжети для них він брав з повсякденного селянського життя та побуту, звідти ж і прототипи його героїв. Про постать Кропивницького-майстра, його діяльність і творчість схвально відгукувалося багато відомих людей: поет Іван Франко, громадський і культурний діяч С. Х. Чикаленко, О. С. Суворін, що «прославився» своїм ворожим ставленням до розвитку української культури, а також Л. М. Толстой, М. К. Садовський. Є в книзі відомості й про те, як цар Олександр III зацікавився українськими акторами і побажав з ними зустрітися. Перша аудієнція відбулася 4 січня 1887 року в театрі «Фантазія». До царської ложі разом з Кропивницьким були запрошені актриси М. Заньковецька, Г. Затиркевич-Карпинська. А 25 січня трупа Кропивницького вдруге виступала в присутності царської сім’ї, але тепер уже на імператорській сцені — в Маріїнському театрі, де до цього не одержувала дозволу ставити спектаклі жодна провінційна трупа. Виняток для українських акторів зробив сам цар, якому забажалося бачити й насолоджуватися виступами талановитих майстрів сцени. Слід звернути увагу на те, що ці вистави були оголошені благодійними. Але велика княгиня Єлисавета Федорівна всім акторам, які брали участь у благодійних концертах-спектаклях, надіслала подарунки — золоті персні з діамантами, інші дорогоцінні прикраси, шпильки тощо. Одержав аж три такі золоті царські прикраси, оздоблені діамантами, й Кропивницький. Читачам і шанувальникам української театральної спадщини, мабуть, маловідома ще одна важлива сторінка творчої діяльності Марка Лукича. Адже він був не лише засновником українського професійного театру, ай організатором та керівником першої в Україні дитячої трупи, котра була створена ним у Затишку. А тепер — декілька слів про самого автора чудової монографії — глибокої за змістом, багатої за наведеними фактами та сторінками життя і творчості М. Л. Кропивницького, до того ж, написаної вишуканою літературною українською мовою. Це Анатолій Олександрович Новиков, кандидат філологічних наук, доцент кафедри методики початкового навчання Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Він є автором близько п’ятдесяти наукових публікацій з історії української та російської літератури XIX — початку XX століття, а також російської мови. Ось до цього творчого доробку і входить книга «Марко Кропивницький і Харківщина. Розвідки, гіпотези, документи». Зоя СИДОРЕНКО, м. Балаклія Харківської області

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин