Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
ПРЯМА МОВА · с. 2сторінка оригіналу ↗

НАВІТЬ ІЗ ПЕРЕКЛАДАЧЕМ...

Слово Просвіти, №78 за 2000 рік

На Свято української писемності та мови гарант Конституції порадував нас довгоочікуваним Указом «Про додаткові заходи щодо державної підтримки національного книговидання і книгорозповсюдження». Вчитуюсь у рядки цього Указу і не можу приховати деякого розчарування. Дечим совковим віє від них: «розробити... комплексні заходи...»; «вирішити протягом першого півріччя 2001 року питання...»; «вирішити питання щодо можливості зменшення...»; «розглянути до 15 січня 2001 року питання про створення...» Я зумисне не вдаюся до деталей, що заховані за трикрапками. Дав би Господь, щоби все те, що проголошується в Указі, було виконано. Але, як на мене, Указ, попри його значущість і актуальність, не заторкує глибинних сьогоднішніх процесів, відтворює не всі ті грані, що характерні для видавничого життя. А воно, життя, як відомо, не стоїть на місці. Воно рухається за своїми законами, щодня даруючи нам якісь нові несподіванки, часом приємні, часом гіркі. Іноді хочу вигукнути — братове, не сумуйте! Не так воно гірко, як часом здається. Плачемо, що заплеснуло нас море друкованого «рускоязичія», мовчимо, коли в тих же «рускоязичних» читаємо іноді досить розумні державницькі статті, спрямовані на нашу розбудову, на захист наших духовних цінностей. Мовчати мовчимо, хоча особисто мене все-таки коробить, коли роблять щось за нас і не понашому. Іноді ми вигукуємо: чи діждемося Вашингтона? Слава Богу, діждалися. Он скільки їх, освічених, розумних, із «чолами високими та ясними»! І лише одного їм бракує. А чого? Відгадайте. Скажу — чистої, вишуканої, природної української мови. І нехай підслуховують їх тоді наші недруги. Переконаний — нічого не второпають. Навіть із перекладачем... А тим часом вступаємо в нове тисячоліття із президентським Указом і не знаємо, чи тішитись, чи ні? А я скажу, хоч сам за натурою оптиміст, що втішного є мало. Тому що проблеми, які виникають у видавничо-поліграфічній галузі, одним розчерком пера не розв’язати. І не варто думати, що тільки ті, які видно на поверхні, створюють основні труднощі. Питання тут набагато глибші і серйозніші. Поліграфічна галузь — галузь економічна. Усі процеси необхідно обрахувати, та ще й так, щоб мати з них прибуток, і не тільки для себе, а й для держави. У Києві набуло розголосу поліграфічне підприємство «Бліцінформ». Тут друкуються журнали «Натали», «Капитал», «Бизнес» та багато іншої продукції. І все російськомовної. За 1999-й рік це підприємство дало до бюджету податків на суму 60 мільйонів гривень. То хто ж інвестори? Хто ж купує ту всю продукцію, підтримуючи її виробника? Не інопланетяни, звісно. Подібно до цього підприємства утворилося ще декілька, у яких є частковий іноземний (читай — з Росії) та внутрішній олігархічний капітал. Чимало нинішніх політиківбізнесменів мають власні поліграфпідприємства із суперсучасною технікою. До Новорічних та Різдвяних свят, скажімо, тут на всю потужність виготовляють вітальні листівки, буклети, календарі. Ще й можуть невеликі брошури у м’якій обкладинці. У той же час відомі в Україні друкарні, яким багато-багато років, зіткнулися із найтяжчими проблемами. І якщо їх не вирішать — ці підприємства просто зупиняться.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин