Емблема «Просвіта»Prosvita.DigitalWissen · Menschen · Zukunft
← Archiv von «Slovo Prosvity»

Слово Просвіти, №44 за 1998 рік

16 S. · 16 Einträge · PDF auf Wikimedia Commons ↗ · CC BY 4.0

Der Text wurde aus dem PDF gewonnen und automatisch in Beiträge geteilt. Die Grenzen mancher Beiträge sind redaktionell nicht geprüft: Ein Eintrag kann mehrere Beiträge, nur einen Teil eines Beitrags oder einen Serviceblock (zum Beispiel einen Abo-Hinweis) enthalten. Primärquelle ist die Zeitungsseite im PDF.

Seite · S. 1Originalseite ↗
А-РОЕ Іітаде То РОЕ Оето. Ригспазе Ніки и нини Ина и ОВИТВ ро НМ , Заявами, зверненнями сити владні, Озросійщен структури дотримуватися 10-ї Президентном включно на громадськості не реагує. , Щоб він не задля «галочки», а по-справжньому займався виданням підручників, посібників, словників української мови, організовував українські за духом теле- | радіопередачі, рекомендував міністерствам культури та освіти не лише для озна йомлення підсумкові документи «круглих столів» | конференцій «Просвіти» стосовно розширення сфер ужитку української мови. Тобто був, образно кажучи, головним оберегом і пропагандистом 10-ї статті Конституції України, засадничої статті, яка визна- чає унітарний характер нашої держави за мовною ознакою. -- Чому ж сей такий важлив функціонування державного мент дихає на ладан? -- В одній із наших козацьких дум є рядки про "ало-супротивну, хвилешнюю ХВИЛЮ», від якої на Чорному морі «все не добре починає». Зло-супротивна хвиля російщення, від якої не лише на Чорному морі, а й по всій Україні «все не добре починає» уже кілька сотень літ, особливо високо ий для нормального організму департа- включив Вас до складу ту акції «Передаймо на- "7 рідну мову». Яка кінцева статті Конституції і виконавча влада з заяви та звернення А тому «Просвіта» здибилась за останні, не що більшість державних чиновни усвідомили, що вони -- порушники 10-і статті Основного Закону і за це є карними, Уявіть собі французький парламент чи уряд, німецький, ізраїльський, англійський, польсь кий, члени якого послутовувалися б на офіційному рівні мовою СУСІДНЬОЇ держави. І не намагайтесь, бо :, Ш Уявити не можна. Так н 1 | українську мову, але чому він не примушує вивчити її своїх найближчих радників з партії СЛОн? Чому найвищий гарант Конституції не підпирає державну мову не лише особистим прикладом, а й ПРАВОМ Президента? Виступаючи 21 опері України на мадськит орган можливе для 303 ша мова стала державною мовою України воже не тпільки юридично, а й фактично. Ми висловлюємо тако упевненість у тому, що питання української мови нарешті перестане бути питанням політичним, як висловився свого часу М. Грушевський, і вона стане ще однією консолідуючою силою сустпальства». Відомо також, що Президент Л. Кучма спеціальною постановою підтримав цю акцію ї відповідальність за вталення її в життя поклав, серед інших, ї на голову Товариства «Просвіта» імені Гараса Шевченка, нашого шеф-редактора, народного депутата України Павла Мовчана. Кореспондент «СП », письменник Микола Литвин веде розмову з Павлом Мовчаном. «Просвіта» розробила рекомендації-програми поступового переходу державних службовців У зросійщених районах на українську мову. Це -- архіважливо. Бо зникнення з духовної сфери мови означає загибель нації, А тому нам треба за всяку ціну вибити грунт з-під ніг «п'ятої колони». Адже вивчити російськомовним українську мову нетяжко. Це не іврит, і неанглійська. Треба лише крихітку доброї волі або ж наказ згори. На крихітку доброї волі ми марно сподіваємось уже сьомий рік, а до чаказу на нашому владному Олімпі ще не готові. Люди, якими щільно оточив засіданні представників державних і гро- «Символічно, що, започатковуючи в ці дні широкомасштабну акцію «Передаймо нащадкам наш скарб -- рідну мову», ми виражаємо наше трагнення зробити все себе Президент, всі оті маленковичі, волкови будують Україну безетнічних українців. Якби нас було не так багато, вони б уже давно виділили десь під Києвом землю під резервацію Обнесли б цю землю парканом, зігнали б нас Туди, як отару, одягли б У вишиванки, шаровари и чумарки і водили б іноземців на екскурсії. . Акція «Передаймо нащадкам наш скарб -- Рідну мову» повинна показати ВСЬОМУ світові, що ми, етнічні українці, ніколи не погодимося з роллю вигнанців на нашій, Богом нам даній землі. -7 Офіційно акція має початися 9 березня. "727 Ми пропонували розпочати її в день проголошення Центральною Радою ГУ Універсалу Пропозицію «Просвіти» схвалили на урядовому рівні, а президентські структури її відкинули. гриньови, січня ц. р.в Національній стяльному урочистому ізацій, присвяченому -7 Чому? 30-річчю проголошення незалежності 77 Бо вони розу- Української Народної Республіки, вцеміЮютЬ, що в такому прем'єр-міністр В. Симолії! сказав: разі акція набере ПОЛІТИЧНОГО, державотворчого звучання, на неї працюватимуть найвищі керівники держави. А так можна буде наказати Шар- б "- нь п 31 Й в концертном у залі ово Ме 39 «Україна» грандіозне й ш'ю вою лобом | "й був н м А хо о З Кобзоном і.. покласти залі З постанову Президен- З З ЗЧМИ а підсукно. Щоб цього Зк 2 З не сталося, «Просвіта», не чекаючи команди згори, вже давно працює в рамках цієї програми. Ми вже провели День Нестора- Літописця, присвя- ЗНЕВЬЧЬЮЙ чений тисячоліттю НИ ОО української книги. ООН ОМ акцію «Чисті джере- "7 НО па », дні пам'яті героїв А рут. Намагаємось об'єднати довкола боротьби за виживання українського слова всі політичні партії і рухи демократичного спрямування, роз'яснити їм, що мовне питання сьогодні, як ніколи, стало гостро політичним, Адже виховати на ціонально свідомий елемент можна тільки за допомогою рідного слова. Ї тільки рідне слово здатне нас об'єднати. Тільки рідним словом ми можемо захиститись як етнос від зазіхань близьких і далеких сусідів. А т, ї я ом б ЗМ чі . ' п ко ч ново а кою ' . . цю пи - «че - вени ль -и'бжю | Лю ем - б з 5 "бю б о || і "ьо ча б і ЧУ "ТТ ач - 1 і |і "и к |: .'а «Чий вон кю Ли я й (гий - шви я М пн Мч. поч чі чі аю чої з лу ть М "о ч, «ШТ тацію п и - "во вОоь жов . ї ки Ру о р '! Це число нашої газети виходить на 24 сторінках, ї іавос сгаватево є нераньмоу з З ВЕ ВХ РЕТРО В АДРСЄ Ор Тор др РИ РР
Seite · S. 2Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

н пи рю 80 РОКІВ ТОМУ України відбулася одна з найбільш яскравих в багатовіковій історії подій: Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки. «Однині, - говорилося в ньому, - Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу. Зо всіма сусідніми державами, як-то Росія, Польща, Австрія, Румунія, Туреччина та інші, ми хочемо, жити, в злагоді то приязні, але ні одно з них не може втручатися в життя самостійної Української Республіки. Власть у ній буде належати тільки народові України! з ЦЕ УвеЧиєті-слова хвилююче звучать ісепер: Незалежна Українська 'держава! стала історичним фактом. А українська революція досягла свого апогею., М . Якщо спробувоти. провести, історичні, анолопії, ТО визвольні змагання українського народу 1917-1920 рр. за своїм суспільним і громадсько-політичним значенням і наслідками можна прирівняти хіба що до двох подій у вітчизняній історії: визвольної війни (національної революції середини ХУЇЇ ст. під проводом Богдана Хмельницького) то відродження Української держави у 199) р. У роки визвольних змагань з надзвичайною силою розкрилися творчі сили, свободолюбство національний дух українського народу. Сьогодні, з відстоні восьми десятиліть, є очевидним, як глибоко помилявся один із лідерів та істориків національної революції Ісаак Мазепа, коли писав: «Двохстолітня московська неволя... створила з українського народу сиру етнографічну масу несвідомих і неорганізованих робітників і селян». Їак, самодержавство завдало непоправних втрат укроїнському народу, але революція показала, що воно не змогло витравити в ньому прагнення свободи, бажання самому бути хазяїном у своєму домі. Українська революція вирішальним чином вплинула на весь подальший хід вітчизняної історії. Воно не була чимось випадковим, неслодіваним в долі укроїнського народу, а навпаки, мало глибоке коріння і грунтовні підстави. Національна революція 1917-1920 рр. пуповиною пов'язано із історією українського народу, випливає із закономірностей вікового розвитку українства і разом з тим займає своє почесне місце в світовій історії національно-визвольних рухів | революцій. Вона є яскравим підтвердженням принципової нормальності, а не вторинності |як декому хотілося б) української історії в ряду інших національних історій світу с ВІДОМО, НОЦіОонОЛльЬнОо-вВИиЗзвоОЛльниЙй рух українського народу очопила Центральна Рада за недовгий час свого існування -- З березня 1917 по квітень 1918 р - їй вдолося пройти шлях від нечисленного об'єднання національно СВІДОМОЇ київської інтелігенції ДО ВИЩОГО держовного органу України Члени Центральної Ради і утвореного нею уряду - Генерального секретаріату - в надзвичайно складних умовах тривоючої світової, а згодом і громадянської війни пермаонентного революційного процесу, невмиріШеності СОЦІОЛЬННИХ, ПОЛІТИЧНИХ | СКОНОМІЧНИХ проблем мужньо і невтомно боролися 30 відновлення новітньої української державності Українсько революція увібрала в себе весь баготовіковий ДОСВІД нацонально-визвольної боротьби укроїнського народу ЇЇ ідейним пиДдмМмУркоОм стали найкращі надбання ПОЛІТИЧНОЇ Думки нескореної наці Концепцію укроїінської ревопючції нОодихнули своєю творчістю і діяльністю Пилип Орлик | ОВГОР «Історії! Русів», Гарас Шевченко і Михайло Драгоманов, Іван Франко | Михайло Павлик, Миколо Міхновський І Юліан Слово ПРОСВІТИ ЛЕРІЙ СМОЛІЙ, академік НАН України, віце-прем'єрміністр Бачинський і багато-багато інших борців і речників незалежної України. У роки визвольних змагань 1917-1918 рр. найбільший ідейний вплив у питоннях стратегії і тактики української революції безперечно мав Голова Центральної Ради М. Грушевський. Революція перетворила професора-історика на політико і народного трибуна, який у вирішальний спосіб визначив шляхи утвердження національної державності. Фоктично усі дослідники історії укроїнської революції погоджуються з тезою, що «стрижнем, визначальним змістом української революції було боротьба за досягнення величної мети - відродження укроїнської нації в усіх без винятку правах її існування та розвитку - економічному, політичному, державотворчому, духовному». Разом з тим лідери Центральної Ради приділяли величезне значення розв'язанню насущних соціальних завдань того часу на шляху демократичних перетворень суспільства. Саме в поєднанні національновизвольного і соціального аспекту революції вбачаємо ми її сутнісний зміст і характер. Характерною особливістю національної ре- волюції було намагання її лідерів розв'язати не лише суто укроїнські, о й окремі загальноросійські проблеми. Такий підхід дозволяв, на їхню думку, розраховувати но закріплення демократичних перетворень у масштабах усієї Росії, що могло б забезпечити справедливий розвиток усіх націй і народностей колишньої імперії. Програмними документами української революції стали Універсали Центральної Ради, які не лише своїм змістом, а й назвою апелювали до традицій державності, традицій визвольної боротьби. «..Магічне слово «Універсал», несподівано винесене на поверхню, ... даваоло задоволення всім, хто прагнув демонстрації суверенності, - згадував М. Грушевський. -- Се слово ставилона порядок дня спомин української державності, колишньої гетьманщини, перетопленої і очищеної в огні нового революційного руху, відкликалося на підсвідомі мрії, на відновлення старих державних традицій у нових, кращих формах. Се була містика, яка проноситься так часто у великих революційних рухах». Універсали стали найбільш яскравим виявом стрімкого розвитку української революції, свідченням визрівання модерної української політичної думки. У лічені місяці був пройдений шлях від проголошення національно-територіальної автономії у складі федеративної Росії до усвідомлення необхідності повної незалежності і самостійності; від декларації абстрактних лозунгів соціальної рівності і справедливості до вироблення основ державної політики народоправства і соціального захисту трудящого люду. Їх найприкметнішою рисою ее поєднання двох основних начал української революції -- національно-державотворчого і соціально-визвольного. У Першому Універсалі, оприлюдненому 10 (23) червня 1917 р., Центральна Рада визначало свій статус повноважного представника всіх українців Росії, зобов'язувалася стати на сторожі пров та вольностей України і проголошувала право українського народу порядкувати своїм життям на своїй землі. Висловлюючись сучасними термінами, це була Декларація про суверенітет Після проголошення Першого Універсалу стало зрозумілим, що соціальна революція, яко розгорталася в Росії, має й національний вимір Розпочався поступовий, іззовні ще не помітний розпад колишньої богатонаціоноальної імперії Українська революція вперше заявило про себе-но повний голос Прагнучи утримоти контроль над країною, що розпадолася, російський уряд змушений був визнати Центральну Роду краєвою владою | погодився на те, щоб вона сформувало національний уряд. Таке порозуміння відкривало шлях до мирного, демократичного розв язання ноціонального питоОоння, до утвердження укроїнської державності З Ї6 липня 1917 р. Центрольна Рада Другим Універсалом повідомила про утворення відповідального перед нею уряду -- Генерального секретаріату "іа жаль, доброї золі керівних кіл Росії вистачило ненадовго. Аж до свого падіння У пистоподі 191 / року Тимчасовий уряд робив усе можливе, щоб не допустити реального утвер: дження украоїнсько!ї державності Лис гоподовим пореворот у | Тетрогроаді р1зкОо змінив хід революційних ПОДІіМ До влоди прийшов більшовицький уряд Демократичний струмінь рос ІЙСЬКОЇ революції, якими ДОПпУСКОВ МОЖжЛИВІСТЬ перетворення централізовано держави ніа федерацію вільних народів, ви (орпався. У ци» умовах / (20) листопадо 1917 р. Центрально Радо проголосипо своїм Третім Універсалом Українську Народну Республіку. Його примняття означало, що ДЦ поОочОТКОВаний укротїнською ТОРИЧНІ УРОКИ Р АЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 80-ї РІЧНИЦІ ТУ УНІВЕРСАЛУ УНР чий процес вийшов но перша у ХХ столітт! українського народу, революцією державотвор фінішну пряму. Виникла емократична держава | ! М золикано захистити його від зовнішньо! агре після | упорядкувати внутрішнє життя. влоршениса» середини ХМУІЇ ст. Україна посталаяк геоп РУК відомо, 12 (25) січня 1918 року Мола Радо ухвалила Четвертий Універсал, яким прогодоси; ло самостійність Української держави. газом Третім Універсалом він, за влучним зиРпОвоМ відомого історика, став «метрикою народе ня» новітньої України. Проголосивши кроїну незалежною суверенною державою, він завер шив процес складного, суперечл ивого розвитку українського національно-визвольного руху, який врешті-решт відкинув ідеї автономії ) федералізму. Четвертим Універсалом було визначено ряд заходів соціально-економічного характеру, які дослідники справедливо вважо ють подальшою конкретизацією номір!в Центральної Ради в цій галузі. Не вдаючись до оцінки змісту запланованих перетворень, відзначимо, що до реалізації Іх на ДІЛІ ТОК І НЄ дійшло - Розглядаючи з вісімдесятирічної відстані тогочасні події, ми повинні знати, що лідери Центральної Ради припустилися ряду помилок, які фотально вплинули но дольшу долю української державності. Заклик Михайла Грушевського: «Тверезо і твердо оцінимо ті реальні умови, в котрих ми опинилися в результаті революції і війни за укроінську Самостійність» запишається вельми актуальним !| для нас Вікопомне проголошення незалежності УНР | втрачені можливості творення національної державності спонукають до осмислення тих складних | трагічних подій, до врахування їх уроків для нашого непростого сьогодення. | Урок перший. на-наш погляд; ПОЛЯгає "в слабкості влади, витвореної українською революцією. Нерозвинута | неструктурована, представлена різновекторними політичними силами, ослаблена частими змінами урядів, воно не змогло спертися на широку підтримку українського суспільства і забезпечити порядок у крої, захистити молоду державність. Попри весь незаперечний моральний авторитет Михайла Грушевського, Володимира Винниченко та інших чільних діячів, вони не Змогли стати послідовними і твердими проповідниками ідей визвольної боротьби. Тільки в умовах загрози гетьманського перевороту Центральна Рода дійшло висновку про необхідність концентрації влади в руках Президента. Драматичний досвід тієї пори з усією гостротою свідчить про необхідність функціонування сильної системи державної влади у сучасному українському суспільстві, чіткої співпраці її гілок в ім'я матеріального благополуччя народу, формування правової держави, розбудови громадянського суспільства, духовного піднесення нації. Урок другий полягає в тому, що в ході національно-демократичної революції її провідники не запропонували адекватної сподіванням більшості населення соціальної програми, постійно спізнюючись з декларуванням головних компонентів, програючи в часі іншим силам, які влучними й привабливими гаслами завойовували українське трудівниче середовище, Виходячи з історичного досвіду минулого, насамперед негативного, ми маємо більш рішуче реформувати соціально-економічні відносини, спираючись на основоположні засади Консти. туції України в частині рівноправності усіх форм власності. На практиці це означає державну підтримку ЗІТЧИЗНЯНОГгО товаровиробника, при: засн ас пін кін рлузіання іноземних політичної моделі перехі 2 А ТОКОї Суспільно- | Я рехідної доби, яка б відкрила МИЛНА Україні З кризи | зходження ЦЧИВІЛІЗОВаниИх, е ких держав Урок третім органічно Ззипливає з помипкозих уявлень лідерів української збройний захист здобутків визво ІЗ стОовленнія до рі до коло КОНОмМічно розвинутих європейнсь- революції про ПЛьКіМХ змагань, згулярної армії як де - Я 2 продукту зувжуазного -успільства. Саме через це М. УУЛО викс (НО Є є : й по о У ту ористано війс ькОвИим бОтенціал узмацівованих чостим армії і флоту Ось чом -СЬ лу У критичну мить по | прово ТП Ге зерні чайиравео могли спертися лише на формування НнОЧцІОнНально СВІДОМИХ лУржовності, представників молодої Краї "Ї 6 українства. Нє зобаром минає вісім десятил ЖОІДО «СО У |СДОїЇ іРІЙХ | 16 | ПОДІЙ ПІД Кр ГОЛА ПоОЛеОглих там і ороіїв пемеркнуча | нНОхОШ ЧОМ езрець мопожертви ОожЛли но! ІЖІДНІСТІ ДДАІ ери" -МЛИ, власні армію | Ф | горани «МЛЬНОЇ. мочисленні їОохис нІМІКІГ 'енерації Слава НІМ Х ВІ«| НІ С) ЧМЯТі діеГе моОцЧОнальної адує нам про МміІцЦНЮВати наші! Іоройні Ї | ОТ Як ни ІД ємний мтрибумум мозапежноі ІПИтТЯГИ іСа) ТЕТ 16 держави Урок четвертий зводиться до необ усвідомлення нереолізованості революційних змогонь української ідеї. 3 ОДНОГО боку, це наслідок поневолення Укроїни, її бездержавног з другого - автономістських, федералістн поглядів лідерів Центральної Ради те пом утворення незалежної, суверенної Української держави. | Безперечно, національна ідея не може сп. жити самоціллю. Воно повинна виступати стрижнем державницької доктрини, во фактором загальногромодянської консолідації суспільство: Урок п'ятий свідчить, ЩО високо хвиля української революції винесло но гребінь десят. ки партій і рухів. Сучасна політично арено України своєрідно повторює чимало СклОдових тодішньої гами суспільних чинників від національного і більшовицького родикаліаму до консерватизму. Та найприкрішою у цій ситуації є знову ж таки нездатність демократичниу " уже в НОВИХ умовах поставити національні інтереси вище партійних, поступитися політичними амбіціями своїх лідерів Історичні паралелі укроїнської революції | сучасної доби дають ПОЛІТОЛОГаМ можливість осмислити роль політичних партій в успіхах | невдачах національного державотворення Особливо нагальна потреба в цьОму є СЬОГОДНІ, напередодні виборів, коли український народ своїм волевиявленням має сформувати по-справжньому представницькі органи влади, сприяти їхній структуризації, стабілізації суспільного життя. І, нарешті, урок шостий, але, зрозуміло, не останній. Однією з головних причин поразки українських визвольних змогань було те, що українська справо так і не здобула визнання но міжнародній арені. ; а Трагізм укроїнської ситуації полягав у тому, що дві найбільші сили, що діяли у Центрально. Східній Європі - Росія і Німеччина, - не поспішали визнавати укроїнські устремління, як ВІДМОВИЛОСЯ поширити принцип права націй но самовизно: чення но українців і Антанта. Проголосивши свою відокремленість від Росії й уклавши сепо- атний мир з Німеччиною та іншими державами ебвоного союзу, українці автоматично потропили до тобору ворогів переможених. Усі пізніші спроби Петлюри й західноукроїнських лідерів змінити гнів Антанти на милість були марними Тим часом зовнішня підтримка ВІДІГрала вирішальну роль в успішному завершенні державного будівництва у Польші, Фінляндії, балтійських державах і Чехословаччині Таким чином історія вчить, Що Кінцевий успіху багатьох випадках залежить від надання національній справі міжнародного розголосу Високий авторитет у (Світі ношої держави засвідчує; що з цього уроку історії ми зробили правильні висновки. Як, бачимо, Центральна Рада 1 1ї лідери, у своїй діяльності припустилися богатьох прикрих помилок, які поряд з іншими несприятливими факторами призвели до поразки укроїнської революції. Разом с тим наявні прорахунки не повинні затінювати очевидні здобутки того часу Як справедливо зозначають дослідники, саме після 191/ р. завдяки існуванню діяльності УНР термін «Україна» набув офіційного визнання яку географічному, етнічному, адміністративному | що найважливіше, державницькому смислі Вперше за багото віків народ одержав можливість мати своє справжнє їм я, називати ним свою Батьківщину Українська революція прискорила процес творення українського етносу на сучасну політичну націю. Хочо вона і не досягло Своє! остаточної мети, але воно внутрішньо переродила суспільство України, вона створила Україну, як модерну політичну націю. На такому фундоменті з цього часу розвивається все подальше українське життя ; Доба визвольних змагань дала потужний імпульс розвиткові української культури. Газюче, а багато в чому вирішально, порівняно 3 попередніми десятиріччями, змінився статус укроїнської мови. По майже двостолітній Перерв: укроїнська мова стає мовою законодавства, адміністрації, військо і збОрів. Символічно, що, започатковуючи в ці дні широкомасштабну акцію «Передаймо нащадкам наш скарб - рідну мову», ми виражоємо наше прагнення зробити все можливе для того, щоб наша мово столи держовною мовою Укроїни вже не тільки Юридично, а и фактично. Ми висловлюємо ТОКО» я нСьКО! упевненість у тому, що питання укро! мови нарешті перестане бути питаю ПОЛІТИЧНИМ, Як висловився сеогОо ЧОСУу М ру шевським, і вона стане ще однією консолідуючою силою нашого суспільства дло Українська Народна Республіка проісну?- - недовго. Вона зазнало поразки в Боротяк ча силами, ворожими укроїнській революц" ло спроведливо зазначив відомий укроїнським СТУ «Нема СОРОМУ ; отьбі 30 хідності ідейним ЖЛИВимМ рик Іван Лисяк-Рудницький і гому, щоб бути переможеними В бор гтати свободу. Навпаки, така порозко може «Й джерелом духовної обнови, що з цього а Тимуть силу наступні покоління, продовжу? ЦІЄЇ сомої на новому історичному етопі? оС Безперечно, | СТ оричним ДОСВІД гакого р І габної О І фе! іоменального явища, як укрм ли революція 19)1/- 1920-х років, 9 т успкме не здоб; гками, невдачоми | поро аа М зичерпується пише згаданими нами урок об нобогато Оільше | зспопно полягох п тому - У МАМ іх амачоли, осмислюпаоли 1 вроховуєс ЦенНОШ МИХ ПОТУГОХ творення ППОСНОЇ держак, а не тільки іманентно потреба сучас ного У МЕм" 'МмПпОеротив нашого (( горичного обом я ених род пом 'яттю численних жерте, лай чезо МеТетії; украоїнською нацією на оплптор сво по УЖНОСТІ Ддоржайвності
Seite · S. 3Originalseite ↗
Голі, 29 січни 1918 року, ма пругому ммлометріни піиніч під залізничної г ги Крути цієї пеличної, упінчаної хрестом ти "пвперешшиоїе чипуйними плитами з раза ми укриїських «під Сяну до Дону» ісмелі, МОЇ ИЛИ, нале ипиної їе КОочАлньки МИ ешиткими, приполими», й сучиємого юомлерийноїо ІОХИКОО, є пуЛло. Пльки ипимна, гейби и не черні ійеькя, 1 ПОЛ гапсвий чи херсомсиька; щедро, поколіно, '"порошени чишина сниїгом ДА по ліву Ти прапу руч залишичної колії малесенькі, пириті насєтих у мералій чемлі шийці, з яких меомлесит рокі» тому пішли у бсаємерти іні захисиики Української держани, Їхній Оосезприкладими подпиг часто поринноюти» Із подилигом 100 спартанцій, які п 4ВІ му році ло нашої ери, п урочиші Фермопіли, піною плаєного життя затримали нипалу Г/0 гисичного перського пійська, Та ше портнямня не витримує критики, Бо спир гами пиростили профе ійними ПОНИЙМИ 1 колиски, Їхиїм союазмиком була природа (вузька гірська ушелина). Та й іахишали воми держинпу з тристалітивого історією Маші ж захисники (я маю на упизі нє курсимиті» 1 МОмацької військопої ШКОЛИ, й є грілишіп "С луденйтського курени» ти учиіп "Тарших класі 44 Української гімназії) ілебільшого ме пміли кмориступитиси по гисєпальнОоЮю зороєіб, й дермині, нику пони "ПАишяли на ріпному ик долоня місиі, за педпе попериуло ни четпертий лень Іллею масипати шо симполічну могилу (бо де похопаня більшість, герої Крут, дотепер ніхто ме знає) Й устанопити по ЇЇ периметру меморіальні дошки під кожної нишої області, Києрпл та Сепистополя, й смлю,припеозєну укрити никими пит ріотами у мих регіоні», я також з Битурина, їерес гочия, Конотопа, амогил Гарисй Шопиенки, Іпана Фрийка, Лесі Українки, Сипити локупи 1 роясійти дойколя могили пже ляпиг пиношупали голопи Невукраїиського об'єдийимя пе гераміп Другої спітопої пійни наролийй депутит України пор ШОхногеі, кий та Його заступник Гаярпло ипчиро Пе поми допомогли боранинським патріотам (стямпія Крути гериторіально палежиті ло порайянеького рийому Чернігіпснкої об 01) січия поблилу апліаничної етамиії Крути підбулися апгальноукраїнемий пкція, приспичоми КО-річнио подпигу мурепитій школи їм. Б, Хмельницького, січових стріломію тп учніпй 7-го Й Не-го класів 2-ї Української гімпалії їм. Кирила і Мефодія. она ай листі) птілити спо пелику ідею пожитти Коли ми сідили й Києві на спеціально уамОПпЛейу електричку, 0! ілос | пІрко ЛИ: кити, Гошлєлипо смійтися, Плакати тому, шооїдемо поминити роаєтрілимо йо чиродку наше пелике майбутнє, й шлслипо смійтися гому, що бижтючих їхати до Крут елек грички чзиледпе пмішлла, Тя й блжалючі нашонально свідоме украяїнстпо: козаки, поки легендарної У| А. іюмики Рюмки а перепесники полеглих крутям, курсанти Льпіського пійськогого ліцею Імені Герої Крут, бійці Національної І пардії, Хтосьпох: муро жиртує: еПідклали 0 оце наші генеральні будіпники України без україиціт пибухіику під колеса цієї електрички | мали о розп'изині руки», ІДМИТЬКАЛИ МИ миртуна-мендяху, чама: МАМИ рукими, й мені подумалосіь, що на гику якищо мало б з'їхатисі; піп-України з Президентом на чолі, Але пін ( | чого сяме п мей дені?) полетій до Моєкти мй чергову наостціяну густріч Їз Прозидентом Росії, 7Ї посо гробин, що мені иплежило проби» ги ся сиснярієм цього пеличного дійстта: зиєпиуй м спої пісні з одиу ма слопа Олекси Кобия, приєпичену Героям-крутянам, другу ни СЛоОпИ Олекспидра (Олеся, присвячену пам'яті мільйоній полеглих за полю У країни, И затисиєний з усіх бокій скорботиим тодським морем тужлипо тдипляйся по: над модські голопи та сИиМЬО»жЖжоЮтИІ! прапори р жлалобийми чорними стрічками п іленіжені чернігітські далі, Вже оспятили МОГИЛУ псвчесніші отці Й патріарх Киїський та всієї Руси-України «Філарет. Пиступютіь народи! депутити, екс'президейто Лебпід Крабчук, толови Бек україиського товпристна «Просвіта» Ім, І. Шопченка Павло Мовчан, голопа Народ» ного руху України В'ячеслаю Чорновіл, гетьман Українського козайтпа Володимир Муляна, голова Всеукраїнського об'єднаний петорамій Другої спітопої пійни гор Ох» попський, ил їхиї ехпильопані голоси накладаються гудки теплопозів, що тяг путі, Ї тягиуті допжелезиї состяпи чомусь лише п один бік, туди, звідки вісімдесят рокіп тому сунула на йашу землю. рясно кроплячи її українською крою, більшо» пишька орда, | Присутиїм на дійстві ліг а душу пиступ лругого Президенти незалежної України (преся чомуєм перто назипає його пер: шим) Леопіда рибочука, особлипо його слоти про те, що ме на трагіамопі ситуації треби зосереджувати упагу (5 тисяч озброєних ло зубі, з панцерниками, гармалтами й кулеметами пкліочно балтійських мориків «ордості пролетарекой репо лоції» проти 60 мапіподягиєних, ояброетих списямими |ржллими "трьохлінейкимі», кількома кулеметами та однією гарматого курсанти», студенті І гімпияметіт « М.І), й ми пиниткопо пиЖлипому зниченині ПОДНИ» гу українських інлкі для утпердження укриїиської мації | держави історії. А ше Леонід Маклропич Скла, що СогодНЇ но треби лити СЛЬОМИ, й успвідом- копка, як писап наш перший Президент Михайло Грушевський, політика схиляння "пласті імущихь перед "старшим братом» илорали принизивіших форм, аніж за го, М 1097 по контексті (ти російських | видань, Телебачення, сей чи не майго- а Ра | МОмаціької пійсіконпої паї «Студентеікого мурени» пою, Але будучи головою Нерхопвиої Ради, ім роби усе піл нього залежне, шоб Кримська область стала нашим нинішнім безперервийм голопним болем - росІйсько, й не татарською аптономисою республиєоо. Дли ЧОГО було йому, иже президентові, слухати не власиє сумління. п нашіптування деяких депутатів з лівих | привих, Го здявати Росії «не за понюшку табикль» ядерну стратегічиу зброю? Лля чого було анімяти міністра оборони Кос. ТИЙТИЙЙ Морозопа, росіянина їй ПО» ходжениям, українця за лухомо? Ї це тоді, коли Морозом почийп не ма слопих, й на ділі розбудовувити українське військо на питомих напіональних традиціях! А тепер ми маємо Те, що маємо: російськомовиу з російськосовковським менталітетом арміо па чолі з етнічно російським в переважній більшості, байдужим, й то Й порожим до української національної Ідеї пишим оФфіперетпом, Чи стане така армія, коли, пе дай Бог, проб'є «година Їксь | новому Муривйопу накаже мопий Ленін надати «чоройну допомогу українськом у народопгі», пи захист Української держави? Як свідчиті. гіркий досвід бою під зутами, не стане, Що в Києні у січні 1918го не було, крім курсяйтів Г ЇОнацької військогої школи, - А. часі з «Студентського куреня» та укрегнннин он орудисі газетної | книжгІмназистів інших, більш боєздатних зЦре продукції є имени Залі військових формупань Ментральної Ради? Сенанни дає пеклі наших діте : зт Були! В Києні тоді стояли полки Імені рег и ЗАЛИ Ро РОС радіо каналів, и Хмельницького, Дорошенка, Сагайдачно: | ЯК. ЦИНІЧНО Й відверто о о ЗАЛ й гу 2 ПДРУКАНИ вультура, Як головиокомандувач зупинив би ганебний процес пимітятня з української армії проросійськи настроєним гепералітетом національно свідомого офіцерства, Заборонив би діяльність комуністичисї та сопіалістичної партій, спрямовану на знищення нашої держави й підпорядкування її Росії, Не допустив би на кН ГУ ТУ го, Грушепського, І пс! пони, розагітовані | ЖИЙ млим. ВО со УИУРНИМ рр ие виконали РР голог: Виступаючи на домодоні січав 7 пого командування, ме вийшли з казарм п нирЕсГЯ Упр М. 2 береаня 19 М назустріч порогові, Та І з козацького Ніжита о нндент АР Мо Грушевський! ака: заледоє не вдарив крутяйцям у спину полк |" Р ЕЕ 4 РТ а їі ї Гоа Рі т у сій хпилі, коли провозят ся їх домо Імені... Тараса Шепченкаї Ра; ю, М А нинішні «лицарі абсурду», 15 18-річні іомаки, чи підставлять безстрашно спої груди під ворожі кулі й багнети, як це вини перед Центральною 0 протягом року "кувйлаєь укра ка держаттність, з фронтону її будинку заду ран | ють російського орла, ганебний знак. я й Мі | .. ' У зд ЛРУ ". "импо. | із робили герої Крут? Хто сьогодні в Російської власті над Україною, с туда й г б неволі, п котрій вона прожила двісті самостійній Україні займається їхнім | ран де | | шістдесят з перхом літ, Видно, можливість | ві іськопо-патріотичним пихопанням? його здерти не дараласі, даремно, вилис. | Армія? НІ, Школа? Нещодатно (лист від дер ремно, видно, | ч- 901.98 Мо 1/9.7) міністр освіти М. Згуровський підписли І сп ямурваю до підопічних йому підомети перелік пам'ятних, спяткопих | тематичних дат «для прахупання при пляамуванні роботи закладі оспіти», Оспітянам у січні пропомупалося наказу» пилося святкупати говілей російського письменника М, Приштіна, День пра» цівників пожежної охорони, я про подпиг герої Крут напіті, не обмоплено, оже, паціонально-патріотичним вихо» йанням споєї аміни займається Перхопта Риди та адміністрація Президента? Хо пона не могла пройти без жертв, її треба | х було купити кров'ю». - пар Невже нам, на сьомому році незалежо | ля ності, треба знопу ну ЗИВАЦ кров'ю можлипість здерти з фронтону Верховної | я 7 Ради непаписну комуністичну символіку « отой серп із молотом, під яких упр найкращих споїх синій Й останніх сімдесяти з пе | державний ситьо-жовтий прапор над Вер | хопною Радою майорить па древку, яке вінчає диявольська п тккут га зірка?! - Історична пага ці ї події пель лива, але ще сповна не осмислей виважена, -- склало Павло Мовчан конаний, що скоро ця календарної, відзначати па, псенародна. Уроки Крут, благ Україна тільки смерть | гола І, сьоОгодиЇ шо потпорніших | рбицько» , році да сто громадан ек | українських періодичних мають бути належі щі зни люнЯти себе поликою нацією. здатною | лопийший чинник впливу ма дитячу та РО тися кредо ПОСТОЙТИ зпоспою держлиу, | годі пже омицьку спідомісті», стало злсобом по « ЧУ яр у оці а зрчиямн: | і 2 і постійно ОГЛЯДЯТИСЯ й «старшого орати», 0 хопання паніонально епідомих пи ботів дкланопиллу попоаміи, кОНаЛИ» наші кад подобається йому пе чи мі. України, й відпертого аросійщення ти | ОРОЗИЧЛИЇ "| слухи пиступ І думай про те, що йкби имериканіавиі) Ук пїнська кимя || ВІЛ | Леонід Крипчук пиголосип подібну промо» р а ки ка іо СОЦ пу 19009 го чи 1091-го ймлийки національним героєм уріпені, Іл я Погляном Хмельницьким та тином Мало» рокі», то стлп би повністю яникли з кийгарени є; регіоні держати, поступопо зникає рейльністію підомий пислії, що | гам дол українці, обов'язково пиникну політичних партії, І М; зареєстропиних у | партій Америку, але Й незарееєтропані в Мн" | плайплються кою | преполикий | житі» до російської партії, я його найближняо оточення зх до. росПтовкої ти єї лен до української партії й є у и ; і У ранні | ї . я і в. Р 1 Р || о четпортий дені, А цієї осені є во щ: овес які плоти, єЛлияпол Богу. не ||. | М книжкових розкладок столиці. | м: Я Ме яп горими вибори І ста о 1 : і я У у і Г Ї мі, й й ТИ но Пи У п те кі - «ії ч і али сю. іго, т ї р ги) ДО | і й Ї и нію "| ьо - ї зібогий Г пиртійок ми пер пли ті, «и МиЧетри, які не п м цілий стт, Та і В росі мині ІР они слуг пнапролу юр безсоромний торго раба країнсікою, Президент України, а: тоді прі зодиї душі 300 пол тил, нале полегит тхиут -и І 11 Тії Ї . Мотру ми поклали спої бурині го ре 4 -- Росії Чориоморський флот Із 'Сввастопо: 8 лем Ти - Речноцюбіх. держитну. українську мову й. ер пихиєти би під ї і Ме М " У. 1 нії» Аби , Ти Р Р і її не РН ни ро пар со
Seite · S. 4Originalseite ↗
МИ НЕВИГНАНЦІН - ч- Також у рамках цієї програми російщення, ступили нею не на чистий грунт, а в трясовину американізації. Продовження. Поч на стор. ном отже, антидержавну про ж перевищують У А РІДНІЙ ЗЕМЛИ Постанемо і цього разу, якщо в бе. резні всі як один прийдемо на виборчі дільниці і проголосуємо за тих кандидатів у народні депутати, кому небайдужа нинішня 1 подальща доля паганду або станов раїнських видань квоту: 5090 ук «Просвіта» виступає за збереження історичного середовища. Так, відбудувати Михайлівський та Успенський собори треба якомога швидше. Але я не можу дивитись, як фермери-варвари знищують Змієві вали, як розорюють нашу національну гордість -- скіфсько-сарматські могили-кургани. середовища набрала сьогодні неймовірних обертів, 1 це також робота «зло-супротивної хвилешньої хвилі». Вони планомірно підрубують наші історичні корені, адже Іванів, «не помнящіх родства», легше зомбувати. Ми повинні відновити всі знищені комуністами каплички на перехрестях доріг та місцях колишніх церков, щоб ожили пов'язані з ними народні казки, перекази, легенди. Ми повинні розчистити замулені джерела й занапащені малі річки, бо від чистоти довкілля залежить чистота душі нашого народу. Ми вимагаємо від владних структур покласти край процесові вестернізації свідомості пересічного українця. Французи, яким буцімто нічого не загрожує, борються на урядовому рівні з нав'язуванням американського способу життя, німці борються, а ми, витягши лишень одну ногу зі смердючого болота НАШОГО ЦВІТУ ПО ВСЬОМУ СВІТУ ДОПОМАГАТИ Словом і ДІЛОМ Як не можна зупинити на Дністрі Руйнація історичного -- Чи не розділить ця Постанова Президента долю більшості його постанов та наказів? Чи не стане димовою завісою, за котрою легше буде «батькам нації» будувати Україну без українців? -- Стане, якщо усі політичні партії : рухи демократичного спрямування не підтримають вимоги «Просвіти» до Президента створити врешті-решт атестаційну комісію, в яку, поряд з державними чиновниками, увійшли о на рівних 1 представники демократичних політичних партій та громадських організацій. Ця комісія мала б (ії то негайно, бо завтра буде вже пізно) атестувати всіх державних службовців і на всіх щаблях влади на знання-володіння украінською мовою. І це не буде, як кажуть наші опоненти, «націоналістичним вибриком». Подібні атестаційні комісії існують у всіх демократичних країнах. Треба цій комісії спеціальним президентським наказом надати право не лише звільняти з державної служби чиновників-українофобів, а й відбирати ліцензії у тих телей радіоканалів, які порушують 10-ту статтю Конституції, закривати російські видання, якіна своїх шпальтах провадять антиукраїнську, а, на 509 російських. Маємо, якщо нам лежність, зупинити захоплення гивнічним С оного го інформаційного Та кул гла простору. «Просвіта» розрачано проект Закону про репера зр політику й він, схвален дорога незабрутальне усідом на шо» держави Ук країна, хто не дозволит, ворогам знімати з неї! останню латану свитину. Хто не хоче, щоб Ми повторили сумну долю американсь. ко-канадських індіанців, щоб наші діти, мандруючи світами, не соромулись своєї самоназви, заявляли гордо ністерством культури; затвердження Треба покласти арягів», ЯКІ російських «в викачують з Укра їни десятки, а то й сотні мільйонів доларів. Треба натеий громадськості бити в Усі дорогам сполох. Треба питати в Служ и З пеки України та в Ради З пита національної безпеки, чому вони В час, коли «п'ята колона» активно й відкрито готується до державного перевороту, стоять осторонь ! «корі чат хорошую міну при плохой ігрє»? -- Грядуть вибори і якщо прийдуть комуно-соціалісти до влади, вони відберуть у нас 1 Ті окрушини української волі, які ще маємо. - Не прийдуть. Я вірю в наші народ. У нього Є феноменальна здатність в годину найбільшої небезпеки мобілізовувати усі свої духовні та фізичні сили. Ми двічі розвалювали Російську імперію й поставали, мов казковий птах Фенікс із небуття. цьому ситому та вдоволеному світові: «Я - - українець, нащадок аріїв. За моїми плечима велична історія і не менш велична культура не в кілька сотень, а в Кілька ТИСЯЧ літ», -- Але ми відхилились від теми, -- Ні в якому разі! На початку нашої розмови запитували ви про кінцеву мету акції «Передаймо нащадкам наш скарб -- рідну мову», Коли ми, українці-патріоти, українці-самостійники, українці-державники виграємо березневі вибори, то й це ще не кінцева мета сеї акції. А кінцева мета її -- вільна та соборна Україна. Не лише де-юре, як тепер, а й де-факто. І щоб усі її громадяни жили заможно і щасливо, Слава Україні! Розмову вів Микола ЛИТВИН просто саботуються. | все-таки в одній школі чернівчани побачили те, заради чого приїхали. В містечку Ришкани правильно зрозуміли потребу вивчення рідної мови. | хочусе там проводиться так, як.і раніше, бо школа ії далі залишилася з російською мовою навчання, та вже діють експериментальні класи навчання українською мовою, що вселяє надії. А все еі - предківських ет потужного льодоходу, так не можна нині зупинити пробудження національної свідомості сузаєцих українців на ічних землях уно зішній державі Молдова. А їх там | ло. До ашональногн незалежності атьків, яких не зуміли ні зрумунізуват и, ані в ховати зних «русскоязичноє насєл! зніє», зприснається 4іЙНІ пок чад, ші (, Ї со рю тисяч - М балі «ість не мала, | до всього. зе не ВСІХ | пря з й "еУивионюичЧьчоию вою ово і - чо ї Р о чну "ткюеноенщю ямою м "зншим ою о ко момою мом! квивкияюатоити мо " -" - | Пт -їо "иононоїо| Ні сій | Ж л і 43! панвим ні чі те 11 і; нн денна» знов і ФуУнМІЇ 1 ї- Ї Р Р. пр т. У - ляссоє є г Ті оЇ; 3 утЬ "Й її Й й / | / | її | А | / і їй Є ОМ | К: - лі і "І ті - і»ірчи Ї ПУ ТГет ії? Л / 4 й Й | и | ис А і - | | лі герат | - В ов і г Гь на 5) /КОій. Ї й "і | Т | | Т І Ді о т Ме )Гав зум / їь ців Се | РигД ель Ці ние еТети нНІВе ПІ пдуті газети є "Моло дий я бук ові 4 - - - - ї 5 : ли чи уз 22 По | і й Та Й ГЛ ЧІ РОЗ Гр МІ НОЇ М г Діє - і -- - | завдяки ентузіазм директора школи Любові Гульпи. В Ришканах не скаржаться на відсутність підручників, що в інших школах є справжнім лихом. Пані Гульпа організовує їх придбання в Україні за гроші вчителів та батьків. Навчання українською мовою ведеться там уже другий рік. Вдома учні читають українські книжки, батьки прислухаються і привчаються самі правильно висловлюватися рідною мовою. Успіхи Ришканської школи помітили в Кишиневі і запропонували провести там, в Ришканах, республіканський семінар з проблем вивчення української мови в селах, де проживають українці. Сподіваємося, що за доро могою кафедри української мови літератури Бельцького іверситету І особисто Валерія Воробч ченка, З мкм тю просвітян Чернівецького державного університету імені Юрія Федько" вича захід цей втілити в життя таки НЕ вдасться. А поки що в Молдови чека о ютьнового статусу українсько би всі предмети, починаючи З пермююогу ав ; класу, вивчатимуть українською "м і вою, але паралельно поглибл | г оволодіватимуть державною мови Рв х 2 Чернівецьких гостей і приЙнЮ пи бажаними гістьми, | ку . відкритими обіймами. Щ АХ Китт ям українськ СОМ мовної З 4 злижчі сусіди, до того кприа редри 1вч: У С АС у: р ІС зму Кореї 1Є Т, 7 11» оч р Мерпорожнми руками - а нов Го! Д МАМ ПІСЛУ ї пер ре 7: зані чя 7 ла ' ої освіти г подеруєа осн ж таки 0: бста- - о бе вецьке обласне, об'єднання || ! де ЩІ ) заці я г україно |! Ууг ре і лі це "я їов'йоюою "о У яне ць» " сурналістів України Воло оди анця, нка ке пу ННКаН а. | | М ів унії ЧНОЇ Мо. ЛДОБ щир З0юЮ. Укр заїнці | ДІ була Мг ПІ уздивувала їх ло ка довою до у - - Ра г чані ї - Т п ії анни Р Р - ії. я . М С сн 1Ї / ь М - Р ок і - 1 бій ч - б ОТ роль , то. Ж ; з вені у Р Гь ілі,
Seite · S. 5Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

о РН нн М «УТРОСВАЯЧІЇ 4». 1868 - 1998 НА ВИБОРИ -- під ЗАЯВА Й НИМИ ГАСЛАМИ Центрального правління Всеукраїнського | ; товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченко зафіксованими в їхніх передвиборчих «Ми голосували за змішану виборчу платформах, ДУТЬ чимало зареєстросистему, -- ПОЯСНИВ ПОЗИЦІЮ демокра- /З лютого 1998 р. м. Київ ваних у «лентрвиборчкомі політичних | тичних сил голова «Просвіти» Павло парти | блоків, зокрема "вого спря- | Мовчан, -- але навіть не пере бачали, іі мування -Ооціалісти, ком Ен що до бюлетенів буде кневено аж 30 Про про г поливом положення - осно прогресивні» соціалісти, «гражданскіє виборчих блоків і партій; прогнозувало-деяких партій та олоків, що йдуть но вибори конгресмени », «слони» ; а ВІ б у мперського дна. В цивілізованому світ матики, вимагатимуть другої! державної ВРАН М АШВИ ЛО ВЛОЮТе рен оса УІЧЕМРОДУ. ОВНА ми теРположень | знтидержавницьким силам, як водить- | мови в Україні, злиття Ії з Росією І у ДЮЗІремовокремих Ра ПОЛ ОНОЛИДУТЬХНОМНИОри що ся, ставлять надійний заслін Білорусією, і це зрозуміло. Тож ми по- Аналіз передвиборчих УвоГеамапоказує; заурана партії та блоки, зго Зважаючи на те, що цей факт поки що винні активно протидіяти спекулятивним І. КПУ ї Прогресивна сеніалістична партія України закликають до зміни | тнорують державні органи, «Просвіта» заявам, апелювати до Мін'юсту | статусу Української держави, ліквідації інституту Президента, відновлення забила на сполох Міністерство юстиції Конституційного Суду про узгодження колишньої комуністичної влади, що є грубим порушенням ст. 2. 18, 37:-:102 повинне переглянути правочинність | їхніх позицій із Конституцією України, а в Конституції України. , | | РеЕСТрації цих партій і блоків, якщо вони | разінезгоди добиватися перереєстрації». НРУ, зоніодиномлібвраліна об роми «СЛОн»), Партія духовног ЗАЄКОНОМАНОГОІ не узгодять положення СВОїХ передви- Своїми роздумами щодо проведення І СОЦІОЛЬНОГО прогресу, блок «Трудова крона», Партія Захисників вітчизни, партія | борчих платформ із положеннями майбутніх виборів та порушених з цього «Союз» иступають з антиконституційною вимогою | про надання статусу Конституції України і закликатимуть | приводу проблем поділилися Михайло | Державної російській еВ: а НЕ: Є далі до зміни державного устрою, до Батіг (УНІАН), Анатолій Погрібний (член у Аналіз громадської думки, різні СОЦІОЛОГІЧНІ опитування переконливо віІДНОВЛення іМПерії з єдиною -- навай Ії Центрального правління «Просвіти» Й засвідчують, що МОВНОЇ проблеми В Україні немає. П СВІДОМО створюють "риторії -- державною, звичайно ж, | голова Всеукраїнського педагогічного вищезгадані партії та блоки з метою дестабілізації «Успільства, порушуючи ст.10 роайською мовою товариства ім. Г. Ващенка), Юрій Гнатке- Конституції України. Своє слово з приводу антиконституци- | вич (головаКиївської крайової організації Виходячи з вищевикладеного: » | них заяв у передвиборчому марафоні | «Просвіта») | 1. Звертаємося до Президента України з проханням ужити заходів, повинен сказати й Конституційний суд Більшість присутніх на прес-конфевідповідно до норм чинного законодавства України, до партій і політичних блоків, Для роз'яснення своїх позицій | ренції схвально сприйняли заяву які пропагують антиконституційні ідеї, що становлять загрозу інтересам національної Всеукраїнська «Просвіта» скликала прес- | Центрального правління Всеукрабезпеки України. Ма дог - конференцію, яка відбулася 11 лютого в | їнського товариства «Просвіта» ім, 2. Домагаємося ВІД Міністерства юстиції України переглянути правочинність приміщенні УНІАН. Захід викликав знач- | Т. Шевченка «Про антиконституційні по-реєстрації цих партій та блоків. вожари і " | 7є зацікавлення серед журналістських | ложення в програмах деяких партій І . 3. Просимо Центрольну виборчу комісію позбавити вищезгадані партигиа кіл. у конференц-залі вільних місць не | блоків, що йдуть на вибори». Текст її блоки прова участі У виборчому процесі, якщо вони не виключать зі своїх було публікуємо. передвиборчих програм антидержавницькі положення. Людина енциклопедичних знань, Олесь Панасович Силин належить до того рідкісного нині типу вчених, які не замикаються лише на вузькому колі суто наукових проблем»чи проблем власного виживання в умовах кризи, -- своїми знаннями і досвідом прагне поділитись із найширшим загалом укр аїнської людності. Риса, притаманна лише яскравим особистостям із когорти українських учених-просвітителів. А багаж знань у вченого справді неосяжний, про що свідчить його авторитетний, пошанований високими знаннями послужний список: заслужений архітектор України, заслужений діяч культури України, член Президентської постійнодіючої комісії і вченої ради з. відтворення пам'яток історії та культури України, голова кількох учених рад... Людина поважного віку (на життєвому календарі відміряно вже 85 літ) і світлого, продуктивного розуму, Олесь Панасович не одне десятиліття своєї подвижницької РЕВОЛЮЦІЯ 1917--1920 РОКІВ: СЛІД УРАХУВАТИ УРОКИ Виконуючи затверджений Кабінетом Міністрів У країни «План організаційних заходів з віданачення пам'ятних подій Української револіоції 1917--1920- рокіп»,, Міністерство освіти | У країни, Інститут історії України, НАН України, Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Інститут змісту | методів навчання та Український фінансово-економічний інститут у січні провели міжнародну науково-теоретичіту конференцію на тему «Українська Еародна Респубілка -- перша в ХХ столітті демократична держава українського народу». (вою роботу конференція розпочала 22 січня 1998-го в день, коли 80 років тому був проголошений ГУ Універсал Центральної Ради. Цим історичним маніфестом вона сповістила всьому світові про здійснення споконвічної мрії багатьох незалежну державу. У роботі конферениії взяли участь понад 200 учасників із 14 міст та регіонів нашої держави -- Києва, Дніпропетровська, Донецька, (Китомира, Запоріжжя, Івано- Франківська, Луганська, Одеси, Херсона, Ужгорода, Криму, Київської та Хмельницької областей. (Серед учасників конференцій були представники понад сорока навчальних, науково-дослідних закладів освіти, громадських організацій, духовних, теологічних та інших установ. Виступаючі наголошували на складності, а подекуди 1 трагічності українського народу протягом останнього тисячодіття. Підкреслювалося, що ідеї Української суверенної держави має свої витоки ще у княжій добі. Високий теоретичний та методологічний рівень конференції забезпечили фахівці Інституту історії України НАН України, Донецького державного університету, Національного інституту | стратегічних досліджень, Інституту українознавства Київського університету їм. Тараса Шевченка, ЙКитомирського державного педагогічного інституту... Особливого звучання набули окреслені програмою доповіді та виступи представників Всеукраїнського товариства «Просвіта» їм. Тараса Шевченка, товариства «Героїв К асоціації «За міжнаціональний мир і злагоду в Україні», інституту архівної справи та документознавства. На думку учасників конференції, за умов, коли Україна здобула державну незалежність, історичне підгрунтя цього спрямування слід шукати у здобутках України у 1917-1920 роках, поколінь українців про власну історичної долі шлях визрівання праці присвятив національній. справі, утвердженню високих ідеалів української державності та стійких моральних якостей українського вченого. .. Український загал не знає доконечно, хто такі етруски, рут», об'єднання «Меморіал», Українського науково-дослідного кельти, нормани. Куди в «Просвіти» Павло Мовчан пожалкував, що суспільство наше явно недооцінює зро бодай вчених-патріотів такого високого гатуно бак НИ ку, які активно відстоювали й відстоюють | нашезістеричне м сіареслаї сш дей, як Олесь Силин, журналісти мали б -- про антського вождя Божа чи готсь; тої 40 р РУОМТО 2» СГ! Р ІТЕ врерю ва о полку Ігоревім» чи україї ських билин Київського циклу, давньої чи новітньої нашої історії, -- володінн; матеріалом, хронологією пре сто бездо: ганне, блискуче, стиль мови - вишуканий, захоплюючий. «Ми самі себе не знаємо Треба повертати собі своє!» -- закликав -- і не лише присутніх на зу трічі -- усіх українців поважний гість централі, -- «Ми віримо в «Просвіту», в те, що вона зробила, і в те, що вона ще з зобить», -- ці слова можуть стати напу: г шіми усім, хто - . ни я чі і г зе "з й Лео "ЛЕ й веду с дьтЕоЮ вн що айай ; 1 ЯРІСЬьЬКкКІ «і о й ее ен а вн РН вч о ен о нині коли був утілений глибоко притаманний українському народові нездоланний рух до варяги -- нині наймиролюбні ший народ | м. зично-літературного теа ен демократичних засад ї народницької ідеології, Для цього треба було подолати! лихоліття Свропи? Коли ми, маючи в своєму активі || я мужня жінка через хвороб більшовицького свавілля, жах Другої світової війни, сталінського терору, застою, соціально- | б тисяч років зафіксованої археологічної прийти на просвітянську зу економічного та морально-політичного пригноблення національного духу і гідності українців, | КУЛьтури, нарешті збагнемо, що ній я - зб. з 1. Особливу увагу було приділено висвітленню героїчних подій 80-річної давнини, а саме | НЄ МОЛОДШІ брати чи сестри, оєо . їм, Іі і б Гч Рай 4 ції По я - 4 й У до али слова Євгена Маланюка: «Без К | Й пи | пор аз Вк ка умови В ан обі АЮ битві під Крутами. Рефреном прозвуч і К Рай «д-футунавіть такими сезлічни нов питань нашої далекої і близь- мував безсмертне «Слово акт, як акт 22 січня, був би документом без підпису... . Ривавий підпис під цим формальним | кої історії, над якими ть уми вчені | Чорноног та ЮОрія Лем зобов'язанням з дня 22 січня поставили діти, запасний первоцвіт нації -- юнаки і студенти, | РебеЮо о ЗАЮДЕХ Б мужі не одного покоління, знає прав пу аргументовану відповідь нащадок. М крутянські, припечатавши той підпис важкою печаттю скипілої на поколотих грудях -- мученичої, але й збавчої молодої крові, першої крові, пролитої в нашій українській війні». У такому ж дусі -- у закликах врахувати уроки української революції 1917-.1920 років Ї, но ; З -7 були витримані виступи голови Всеукраїнського товариства «ГІросвіта»! їм, 7, Шевченка, 23 в ВА гвітянином, -- він. й ї Мовчана, доцента Дніпропетровського ле жавного це ес й с ЗНМ ОРЕ залоне: но народного депутата України Павла 2 і це Як ї | прийшов як настаї мик, старший колега. у університету Г ригорія Каимнша, голови товариства « Герої Крут» Я роспава Гаврилюка та ших. Своїм візитом це: ї шля» етний і ненадм іру і Оле | Історично так склалося, наголошували учасники конферениїі, що всі ми отримали їде одип зустрічей із просе ти «Витоки» -- му Те чт Ми! г . М | будови молодої Української держапи як суспільства с реаліз ти прагнення народу до по - ей у птАдЄ 1 за яким майбутне. Отож прагнення до створення демократичного устрою нам природне, | кожний громадянин держави знайде своє гідне місце у побудові могутньої, авторитетної, | історію, культ, у, писемність, якими ак щасливої України. ши розсуд, і о потрактування наші ві Олександр МОВЧАН | " "| з зма ЗР є ай) ь б псокого гостя, голова Ж ві і - тя Гб - слой іі - -о уз - -«Ч. б Ре ль чі ні вм -еерлм оре Ч її д рел, руч ЬКОЇ / просрітянам: « 1 Зиговимь В. р ниці й 11 же! ува ь о р - З . - в Р ні - фен та РДА Реть і оч - о Р Мч б А ЇЙ в Дю -от У яна а рен панюгой 3 цьнЙ с- ; й Н -а і; м ч- лак М Пі че і ою ПІ! ь УЧИ я го РУ и - -А тоте х М з диочас пепо туп типіст » п ге ТИВНОГО житт НОЮ Пе ШІ: т» її РР ьо -еаль - -, - ' . ї РН, СНР Рон - -і о зЖкі - б п Рея
Seite · S. 6Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

п оті Серед діячів української громади Криму є чимало бага гогранних, яскравих / колоритних постатей. Це / знані в Україні письменники, журналісти, художники, музиканти, відомі! вчені у різних галузях наук, керівники організацій, педагоги, ви, досвідчен/ господарники. Проте до дивитися хоча б на крок уперед. Боно й не дивно, бо ще й сьогодні, на сьомому роц/ існування незалежної! України навіть керівники першої державно я- Иого перша аналітична праця «Їретя сила» засвідчує, що в українському середовищі Криму з'явилася цікава особа, потенційний політолог, представник тієї гретьої сили, котра так сьогодні по грібна Україні. Тож хай щастить ному на цьому нелегкому шляху. Петро Вольвач, голова Всекримського товариства вчених, член-кореспондент УЕАН ь нн НИ то че ни п т -і о діяти, щоб ствердитися в цьому світі. Так і ми, українці - спільнота людей, яка відчуває кровну і психологічну спорідненість об єднаних спільністю походження, мовою, історією, культурою разом з представниками інших народів, які поділяють нашу долю, керуючись доброю волею, з надією на краще майбутнє, проголосили Україну незалежною державою, і вновій якості починаємо себе усвідомлювати і стверджуватися в навколишньому світі. Після шести років нашої незалежної діяльності ми маємо певні результати у сфері державного будівництва, п ава, економіки, політики. Сьогодні настав час проаналізувати ці результати і зробити висновки, щоб побачити, що позитивного ми маємо в своєму активі і які проблеми потрібно розв'язати, щоб поліпшити наше життя. Отже, право, економіка, політика. ж -комо МОЖемо спостерігати, як водночас із тим ПРАВОВІАСПЕКТИ "7" культивується традиція -- козацтво. Якщо уважно придивитися до життя та у З огляду на вищевикладене можна кондіяльності передових держав СВІТУ, ЯКІ статувати, що як результат негативного мають позитивні результати у сфері історично-правового досвіду українського економіки, науки, культури, то ми побачинароду в ментальності українців протягом мо, що основою успіху цих держав є довгого історичного періоду сформува- організована форма існування: етносу яка | лася недовіра до права і влади, яка його грунтується на праві, а право, як ми знаємо, впроваджує, І, як підсвідомий альтернативний вибір, схильність до своїх націо- обмежує сильних егоїстичних індивідів і створює рівні можливості більш слабким нальних традицій. Аналізуючи проблему «право - тради- індивідам, таким чином створюючи рівновагу в суспільстві. Що ж ми маємо ція», ми добре розуміємо, що в суспільстві, де одночасно діє право і традиція, рано чи сьогодні у правовій сфері України? Верховна Рада України після проголопізно виникають проблеми, тому що право шення України незалежною державою | традиція, діючи одночасно, вступають у протягом шести років досить активно праконфлікт і суспільство стає перед вибоцює над створенням законодавчої бази ром: або право, або традиція. Якщо для забезпечення ефективної ДІЯЛЬНОСТІ детально проаналізувати сучасне право і державних інститутів і ствердженням пратрадицію на предмет особливостей і перевових стосунків між громадянами України ваг, то навіть неозброєним оком можна побачити, що традиція здатна створювати та іншими суб'єктами права у нашій дер-примітивно-організовані форми, тоді як жаві. Але ми бачимо, що закони, ухвалені сучасне право, більше детально регламентуючи наше життя, в той же час створює Верховною Радою України, не завжди працюють, а якщо й працюють, то не завжо різноманітні, більш досконалі та ефективні ди ефективно. Порушуються і не форми. виконуються закони як пересічними гро- Людство рухається еволюційним шлямадянами, так і посадовими особами ЧаШоО: хом від примітивних форм існування до держави. Зростає корупція і криміналізація більш досконалих, від традиції до права. | Суспільства. Загальним явищем є ЛИЗЬКа | верховенство права сьогодні визнано в правова свідомість громадян України. нашому суспільстві. Тому ми маємо свій У чому ж проблема? Що краще законодавчий орган - Верховну Раду зрозуміти цю проблему, а»точніше -- України, обраний нами демократичним ВИСВІТЛИТИ деякі аспекти цієї проблеми, шляхом, у наших очах він є символом потрібно Звернутися до 'сторично-право-закону і законності, але, на превеликий ВОГО ДОСВІДУ Нашого народу | ПОРІВНЯТИ | жаль, у цій сфері життя зустрічаються його із сучасним правовим досвідом ро- (певні аномалії, і , намою думку, депутати звинутих країн світу. А це вже Верховної Ради України повинні подумати аналітично-психологічне завдання. Втранад тим, чи потрібен законослухняним гро- Тивши свою державність у часи Київської мадянам України депутатський імунітет -- Русі в 1240 році, наш народ протягом недоторканість, чи не час його скасувати, багатьох століть перебував у колоніальному щоб не перетворювати законодавчий ор- ган держави у кримінальний смітник. У всіх демократичних правових державах Світу рівність перед законом є нормою, тому добра воля депутатів Верховної Ради буде для всіх громадян нашої держави гарним прикладом того, як треба поважати законі бути законослухняним. Сьогодні маємо дужо багато проблем і сушимо голови над тим, я» розв'язати їх, але, незважаючи ні на що, Бог любить нас, і сьогодні ми маємо свою незалежну державу, демократично обрану Верховну Раду, демократично обраного Президента, можемо говорити своєю мовою, можемо незалежно мислити і діяти, ми створюємо своє демократичне право, яке починає працювати на інтереси всіх громадян України. Тому ми, громадяни України, повинні усвідомити цінність і необхідність ч- стані, т право, яке сотні років діяло на території України, було колоніальним, чужим, воно було литовським, польським, російським, радянським, воно несло з собою дискримінацію, обмеження, визиск. Тому в народі сформувалося вороже ставлення як до права, так і до влади, яка його впроваджувала. Не сприймаючи чужого колоніального права, український народ створював свої національні традиції, щоб забезпечити собі організовану форму існування. Тому ми, українці, маємо більше довіри до своїх національних традицій і тому, підсвідомо, більше схильні до способу життя, побудованого на наших національних традиціях. На підтвердження моєї думки дуже пока- Зовим є те, що навіть сьогодні, коли ми будуємо демократичну правову державу, ашій держав! ! осіб життя - Це льки демокраможливост! нтересів у натку ствердження права 8 Н розуміти, що правовий еп велике надбання нації. Бо Т тичне право створює РріВн! може забезпечити баланс ! ме зр шому суспільстві і дати ПОШТОВ економіки, науки, культури. ЕКОНОМІЧНІ АСДЕКІЯ. еажи Сьогодні, коли майже 80 в деОГи ділення нашої країни перебувають га. аб бідності, багато громадян втра ного ту і не мають засобів для на існування, значення економіки уненці жаві стало вирішальним та є ПР один. емножа всіх працездатних прертадюю нашої країни сьогодні цікавить о танив роботи, заробітної плати, справ данесга розподілу прибутків між тими, хто А на свій капітал, і тими, хто вклада ноже зайнятість, заробітна плата, розподіл прибутків і власності. мейл На момент проведення реформ кр , мала неефективну економіку, ма і грошову одиницю, створювались ! джувались державні інститути, які зовинн були забезпечити діяльність держави. рамках створення ринкової економіки стояло завдання демонополізувати 1 приватизувати державну власність, стабілізувати існуючу грошову одиницю, приступити до структурної перебудови економіки. У спадок від Радянського Союзу наша держава Україна отримала економіку з нераціональною структурою виробництва і майже стовідсотковим монопольним пра- Роман МАТУВБКО вом держави на власність, зок проаналізувати ці два явища -- держав, монополію на власність | нераціонал. У структуру виробництва, то ми побачио що будь-яка монополія в економіці завж. ди призводить до відсутності конкурено і застою, а нераціональна структура - робництва -- до виробництв. неконкурентноспроможних товарів, що на стадії проектування - технологій - закладалися витрати ницю виготовлення товару іноді в разів більші, ніж в економічно розвинути. країнах світу, таких як Німеччина, Японія Сполучені Штати Америки. Монополія и власність І нераціональна структура М робництва - це міна сповільненої дії. було закладено під нас ще в радянсьо часи, і СЬОГОДНІ вона вибухнула в нашому суспільстві, і як результат -- ми се зупинене виробництво | масову втрату робочих місць. Для того, щоб реформувати на оди. нашу економіку, створити ефективне виробниц. тво і розв'язати проблему зайнятост нашій країні, на мою думку, потрібно пе шочергово: зр- І. визначити місце України У міжнародному розподілі праці; 2. визначити пріоритетні спеціалізації | технології як для внутрішнього, так і для зовнішнього ринку України: 3. провести інвентаризацію народного господарства і визначити ефективні ; наз ефективні підприємства; 4. неефективні підприємства необхідно провести через процедуру банкрутства | ЗДІЙСНИТИ санацію. Після проведення цієї роботи у нас буде ПОСМІШКОЮ ПЕКЛА ЯРІЮТЬ ЛИЦЯ За останні триста п'ятдесят років, особливо протягом ХХ століття, Україну піддано нещадному і тотальному спустошенню в економічному плані і особливо в людському потенціалі. Найкращі представники українського народу, його культурні і наукові діячі, прості патріоти України -- трудівники «великих строек «пятилеток», представники «колгоспного селянства» | трудової української інтелігенції загинули в соціалістичному ГУЛАГові як «буржуазні націоналісти» чи «враги народа». Загинув той розумовий та людський потенціал української нації, який протягом ХХ СТОЛІТТЯ в умовах незалежної держави здатний був утворити процвітаючу країнську державу рівня нинішніх передових країн світу От і маємо кризову колгоспно-радгоспну систему на селі і технологічно відсталу згальну економіку, яка ледь жевріє від наслідків здійснення «грандиозньтх планов строительства коммунизма» та нереалізованих різних величних програм -- від «поворота рек» починаючи та «Продовольственной программой» закінчуючи. . Разоміз минулими заборонами генетики і кібернетики маємо нескінченну кількість «заводов-гигантовь без передової компютерної технології, які знищили наші ріки й озера, довели до катастрофічного стану екологію мальовничої Чорнобильської т агедії.., ОЧИ ПОТРІБНІ Н ОН ВАХ ЗМІНИ? АМ У ЦИХ УМО Якщо потрібні -- то які? умовах передвиборчого м: Лідери «лівих», серед яких | вожді Прогре- СИВНОЇ соціалістичної партії України | о док; У передвиборчій листівці, яка агітує тосувати за «прогресивних ь соціалістів та За їхнього лідера Наталію Віт но: «Ми признаєм (квалифицируєм на ресту плениями 8ияЯ всех организа всех организаторов и соучастников зкономихки Украйньк, низвержения странь! ропасть разрухи, нищеть(, национал го унижения и позора» пс Отже, в ВСЕХ, депутатів, які го: ли і голосуУвакраїни, «ВСЕХ, залежності ХТО готував Ге | , 1 - й 5 - ь 4 ці | Р |" з дум, хто забезпечував його провеле ререн готував бюле АС те сумнів: чать ни 6 можемо не уг ЧТИСЯ, що | тих «ВСЕУ ї развала лосував «ЗА» на Референдумі. А таких - понад 90 відсотків населення України! Гарний вихід з кризи Але ще які додаткові шляхи виходу 3 кризи вказують нам вожді ПСПУ? | Скажімо, газета Прогресивної сошалістичної партії України (ПСПУ) «Доєнітні огні», Мо 14, січень 1998 р. (головний редактор Володимир Марченко), оприлюднила публікацію під назвою: «10 заповедей гражданина Украйнь в год Желтого Тигра и 10 политических вопросов и ответов» Увагу привернули деякі пункти цих запи- тань | відповідей, які навряд чи можна розцінити як політичний гумор, особливо з погляду трагічної історії України Пункт 3: «Что будем делать с виновниками наших бедствий? Судить. Будет суд и каждому воздастся ПО мере содеянного. Одним - за то, что вороває пли, друтим -- за то, что грабили, третьнм - 34 то, что обманьвали народ, помогая первьім й вторьм грабить и воровать Расстрелов не будет | Уполномоченньме ПСПУ люди ведут тези говормі с русскими о предоставлений большог участка территорий Сибири в районе средне го й нижнего течення р. Кольмьи ( ввера течению Кольмиь от поселка Зьмрянска її поселка Среднекольгмск и дальше до Ледовії того океана/. Будут они лес валить...? У То маємо розуміти, що кожном) «преді" дателю» колгоспу, який з колгоспу крав «воздастсяь ? А якщо він голосував ее ПСПУ? А рядовим колгоспникам -- тако «воздастся ь ? око А. ми, наївні, вважали, що з проголог ням незалежності одночасно відмежувалим" від сибірського ГУЛАГУ! нні Наївняки! Товаріщі УЖЕ договарівают - Правда, з ким, сказано ухильно русскимиь М їм Ось для чого їм потрібен «« пава о потрібен Сибір, ГУЛАГ, дешева робоча Сі 7 маса безправних РАБІВ! с А ХТО СЬОГОДНІ «оОбманьшваєт», що "і стрелов не будеть? че то Вважаєте, що справді не буде, 00 7 7" зремя»ь ? Прочитаємо далі уран " Гем деятелям которме нанмсо. мя - чнуУрон значительно птевьнозд юший РЕ чере Урона кот упьої соответетвуєт я Сі ій чаказания, будет настойчиво пред чіІстре ПИГТОм я і уто Р ко ; тт - ь і б чі! ож ЧКІ мСТОЛИ ппіанвУ на ОСОХ у
Seite · S. 7Originalseite ↗
Манна повна ЯСНІСТЬ потрібно лади, том сідмовлення виробництва | створення б Очих МІСЦЬ для часелення нашої країни Сьогодні є го політики, Проблему зайнятості 8 нашій країні можна розв'язати ТІЛЬКИ через протекціонізм - регулюючу роль держави, захист національного товаровиробника | національного и прикладом США 1929-1933 б Мк р. «Новий курс» президента Франкліна Рузвельта в лових товарів. Фонд заробітної плати прастановить 10 відсотків ЗІД національного валового продукту Іі майже не впливає на попит на внутрішньому ринку. Отже, щоб запрацював внутрішній ринок, потрібно стимулювати попит через ""ДВищення заробітної плати в 5-7 разів, попередньо прийнявши пакет законів для захисту свого ринку і національного товаровиробника. Але якщо стимулювати тільки попит через підвищення заробітної плати, залишивши без зміни пропозицію, то це призведе спочатку до зростання Цін на товари, а потім до інфляції. Тож якщо всерйоз сприймати економічну істину, що ринок -- це збалансованість попиту і про- ПОЗИЦІіЇ, то ми повинні подивитися на стосунки між всіма суб'єктами ринку, рин: також розробити і затвердити типові тарифи. Це створить взаємну відповідальність між усіма суб'єктами ринку, в тому числі між працедавцями і працюючими. Тому що сьогодні в умовах кризової економіки, як наслідок неврегульованих відносин між ку товарів, капіталів і праці, а суб'єктами ринку, ви можете спостерігати дуже багато негативних явищ -- від невиплати заробітної плати до сексуального примусу в робочому середовищі (у багатьох оголошеннях, де жіНКИ-фахівці пропонують свою працю, можна прочитати стандартну фразу-застереження для працедавців -- «секс не пропонувати»). Як бачите, живемо за формулою: криза - дента України. Тому я хотів би закликати громадян нашої держави до відповідального вибору, який принесе нам задоволення від життя, а не загрозу СпіЛЬНОМУ існуванню. На політичній арені України сьогодні ми бачимо дві реальні сили, як! будуть активно боротися за владу на наступних парламентських і президентських виборах. Вони дуже показово представлені в парламенті нашої держави: в основному це другий і третій ешелони комуністів колишнього Радянського Союзу, нині це українські соціалісти | комуністи, друга владі і директорському корпусі - це гос- проблему нашого національного ринку ще й з погляду пропозиції. Наш національний товаровиробник затиснутий надподатками, маючи проблему нераціональної структури виробництва, не може зробити достатньої якісної | Кількісної пропозиції товарів | послуг для внутрішнього ринку. Для того, щоб досягти збалансованості між попитом і пропозицією, ми повинні стимулювати та- рамках економічної ІД Кейнса. Змінюючи не РУ виробництва, технології, подарська номенклатура, яка базується на радянському управлінському ДОСВІДІ і має сьогодні реальну владу і фінанси. Якщо для першої сили є характерним несприйняття державної незалежності України і спроба втягнути її в колоніальну залежність від Росії, то для другої характерна корумпованість і професійна нездатність розв'язати державні пробле- ег Джона Мейнарда раціональну структувпроваджуючи сучасні робочі мораль -- криза. Із всіх вищезгаданих завдань з реформування економіки я хотів би особливу увагу звернути на приватизацію державного майна, тому що це питання зачіпає інтереси практично всіх громадян України. Верховна Рада України поетапно підготувала законодавчу базу для проведення приватизації державного майна в Україні. Приватизація державного майна за приватизаційні майнові сертифікати передбачає дві функції, Перша -- це розподіл 4 дні у збоченій України зустрічаються Податкового тиску на нашого товаровиробника, а ту частину прибутку, яку підприємство-товаровиробник направляє двох сил при владі в нашій державі. Це все ми бачили в сусідніх колишніх СОціалістичних державах, особливо пока- існують штучно створені високооплачувані робочі місця ДЛЯ СВОЇХ людей, | | зержавнодоманнамидрупа і--інного новим прикладом є Болгарія. Тому, на | що не мають ніякого на розширення виробництва і створення НО ето Дано особою. мою думі з я 7 -КОНОМІЧНОГО ефекту, а є тільки додаткододаткових робочих місць (це, в свою вим навантаженням на бюджет... економічна криза в нашій країні є перманентною, похідною від кризи влади. Винятково важливу роль у житті нашого суспільства відіграватиме Верховна Рада України наступного скликання, її вик- Ллючна роль полягатиме в тому, що хз Номінальна вартість приватизаційного май- | | | чергу, забезпечить посилення пропозиції), нового сертифіката задекларована ним ІЗ г - фе З Головних елементів внутріш оподаткувати мінімальними податками. державою | становить 500 гривень, Сьогодні ринку є заробітна плата - винагорода, Показником збалансованості попиту і про-реальна ринкова вартість приватизаційного яку отримує людина за свою працю. Досвід позиції -- стабільності ринку-- буде майнового сертифіката готівкою стано- економічно розвинутих країн СВІТУ покамаксимальна зайнятість населення, вить приблизно 30 гривень, і пу зує, що фонд заробітної плати працюючих відсутність інфляції, стабільне зростання ; і ахування наступних ризиків, пов'язаних у цих країнах становлять ВІД 50 до 70 національного валового продукту. ураху ту р ; г Виконавча влада, Уряд і Президент зму- | зЕРУе | з різними маніпуляціями фінансо их | ад гріше Г. 5 ВІДСОТКІВ від національного валового про- Важливим елементом соціально-ринко- 2 х Маніпуляц ф сов там Оудуть ухвалювати р икальнгрішення є і ; ів | Посередників і неринковою поведінкою дукту. 3 погляду економіки основною вої політики є створення балансу інтересів Функцією заробітної плати є створення купівельної спроможності населення | за- безпечення попиту на внутрішньому ринку. Це -- придбання продуктів харчування, сіЛьСсьКОГОСПОоОДарської продукції, промис- в галузі економіки, а значить - брати на | ступенем. себе відповідальність на випадок невдаризику при вкладанні приватизаційного | лих рішень. Потрібно врахувати і те, що ще майнового сертифіката в неефективну незакінчено приватизацію державної власекономіку з нераціональною структурою ності, тому фінансові і бізнесові структури, 2 ій виробництва. Тому на підставі цього мож. лобіюючи свої інтереси, створюватимуть і зі на вважати, що приватизація за певний тиск на виконавчу владу і Презизн приватизаційні майнові сертифікати виядента, щоб отримати асвоє». Також не виться грандіозною фікцією. Отже, треба забувати цікаві особливості а«ко- залишається приватизація державного манд»ь, які, як зправкло; афрормуються мамина за реальні гроші. Але Сьогодні, коли навколо виконавчої влади У майже 80 відсотків населення України знавинах Верховна Р а України пс зин | підприємців, а також високим між капіталом і працею, іншими словами -- | П'ДПриємців, справедливий розподіл прибутку між тими, хто вкладає свій капітал, і тими, хто вкладає свою працю. Цієї мети можна досягти таким чином: законодавчо врегулювати Взагалі дії, які маютьна меті довести особу до самогубства, -- то вже стаття Криміналь- | уряд українських патріотів! ного кодексу. А тут -- явно 1 Щоб чужинці не проектували і не буду- запрограмована наз поєтійній основі | «вали -в Україні, автозаводів з відсталою Ж м вид офі нозаконс вубіти її пехуалореї, Потрібна власна: держава, потрібний й | | 3. продукції яких сміється, вся | ХОДИТЬСЯ за межею бідності і фактично не законодавчо зак езпечувати | прозо ість | б трудові ( рабовласницькі ) Відносини, що стаз ісраїна -- що потрібно? І | бере участі у приватизації державного процесів у Діяльності виконавчої влади, а | ли гальмом суспільного прогресу? отрібна власна держава, потрібний майна за реальні гроші , реальну це буде домінуючим тиском на виконав Прагнучи вислати Україну на Колиму та | уряд еф енських патріотів! приватизацію більш а влаштувати тут повторення вакханалії'черно- |! Же. Шо | У еВ чобзи цінних з погляду а поро пра економічної ефективності об'єктів здійснює звалища -- що потрібно? КіІЛЬКа відсотків громадян нашої країни. Потрібна власна держава, потрібний Таким чином, державна монополія на уряд українських патріотів! власність переоформлюється на приватну Щоб противники державності України монополію на власність, не створюючи не користувалися відсталістю колгоспнододаткових суб'єктів ринку, і радгоспного села, не перекачували до власної можливу конкуренцію. кишені колективної праці колгоспників -- демонополізація державної власності по- що потрібно? а А Потрібний національний уряд -- зміна буда «Творити додаткову СІЛЬКЯТЬ б АЛІ уряд українських патріотів, який ут. у єктів ринку і в кінцевому результаті зиції-- склад сьогодні діючої Верх призвести до конкуренції між цими Ради є конфліктним і не відпові вердить с еРКого УМ (ЛЬця на землі і небуде дає ін геревисилати його на Соловки чи до Магадану. суб єктами, то приватизація повинна була: створити зацікавленість Щоб чужинці не висмоктували з України ного терору, діячі від «лівих», у тому числі | ПСПУ, лякають трудовий люд країни приходом до влади « уржуазньїх национа- ЛИСТОВ» . Зі сторінок «Досвітніхогнівь лідери ПСПУ віщають 7... За националистические партиий нельзя голосовать дажє под страхом смерти, ибо если в Украине, хоть ненадолго, хоть на два месяца придут к власти руховць(г, то нетолько ( в Украине, но и на просторах соседних сланянскиХх государств развернется, говоря словами Сергея Есенина, «сумасшедшая, бешенная, кровавая муть». ИЙ тогда нищиєе, голоднье й униженньге живьме позавидуют мертввьім.., » зладу, м Президента. вмдоф-внавовій погляду політичної перспективи дуже важливо, щоб під час виборів о Верхов- - і-й Мій ній С но ної Ради України домінувала воля в "борців, - - Ж з - го ЕТО депутати. Бо коли ми після виборів. де Верховної Ради України п бачили сере; депутатів таку кількість к муністів, то всії стало зрозуміло, що з ЦІЄЇ хмари не буді дощу ... | як наслідок агресик чої прс Ним, во РА. г ре М сам українського народу. Показов Ззовим | Що | | | юридичних і прецедент депутата-комуніста Івана Симо- ОРНОГО: Оацататва ічерезі4прозорі фізичних осіб в отриманні прибутку, отже, | ненка. Тому питання -- як м буде склад Справді, уміють супер-необільшовики кордони» -- що потрібно? дати позитивні мотиви до активної Верховної Ради України когоївл Я ра ; тереотипа- Потрібна національна держава си да ев і по ТИ КОГОУДОКОММ сформованими ними ж звичними стер а пд Х іотіві | "КОНОМІЧНОЇ діяльності. Але замість но головою Верховної Ради - питани: яв Ка уряд українських патріотів! очікуваних позитивних ефектів ві стратегічні. - "" (янв Не знаю, чи відбудеться від «националистже, Україні потрібні зміни. Д р чі. 7 рони гических партий» на якихось «просторах Зміни -- то РЕФОРМИ! демонополізації | приватизації державного майна, судячи з тенденцій і дій, ми На відміну від вибог соседних славянских государств» та «крова- Ради України, вибори : вая муть», але вже сьогодні бачу, що від . а - вих й -о . . б ч і . Реформи повинні мати глобальний харакезиде тер торкатися всіх сфер життя: економічної, Іе ї і іль іа ДН, | ; стримаємо злочинну монополію у вигляді матимуть жорсткіший характер, том) приходу до влади «лівих» хвиля «самоу- ПОЛІТИЧНОЇ, СВІТОГЛЯДНОЇ. | | Й приватної власності в нераціональній струкборотьбу за реальну владу активно бийств» через «настойчивье предложения Україні потрібні незалежні одна від одної турі виробництва. Справа в тому, що чаться регіональн клани, фінансові" етількИи | міцна держава (президентська ) і законо авкі і тілі очна, пакРОВноо ДРАКРОЙ МАРНИМ застрелиться» захлисне невідворотно н ка Д будучи заручниками-рабами комуністичної політичні партії. Але -на превеликий Україну, а саме Й ті «просторьм» «больших ча влада, які мають діяти в національних системи в рамках колишнього Р еко | Р РН | участков территории» росіян, зякими «уполінтересах держави, дане утворювати інертне адя номоченнье» «п'ятої колони» Москви в Україні від ПСПУ вже домовляються «по-братньому» використовувати | Вони чесно ВСЕ й заявили - ми відновимо ГУЛАГ. Інакше й не буде Іншого способу виходу з кризи у більшовиків не існує. Це ясно як Божий день. Ясно, бо простіше й сказати неможливо, оскільки й сказано все це від імені партії «на общепонятном» -- «по- і » по чи підніме відсталу технологію колишня єдина центрялівованя економіка та олгоспно-радгоспна система | - Щоб занихя відСсталу технологію на про- і безправне депутатське згромадження «машини голосування», яке «одноголосно» затверджує рішення вузької групи па ртійних вождів. Бути сьогодні проти реформ -- то бути ворогом самому собі, виступати проти власної свободи, можливостей своєю працею забезпечувати власний добробут, виступати проти того соціального прогресу, якого досягло людство, бути проти самого поняття державності, проти власного народу, означає прагнення залишати себе у стані беззахисного раба. То нехай ніщо - з - ' бю г. Й б Де Р - | а вії дано М "| і | ЛОЮ. ї і р. ці матимемо го Союзу, громадяни нашої країни як виборі М панічно не мали реального права на кандидатів у президенти -- цей вибі уласність, і з утвердженням державності ос овному буде представлений - я лан ть країни в П громадян з'явилася надія отрикомуністичними динозаврами, які ма мати свою частку власності і стати віЛЬНИМИ ти нас ЛЮДЬМИ у незалежній державі. Тому питансучасності --. банкрутства, корупції ня приватизації має для нас, українців, комунізму. Он як показав історичні | моральне, економічне і політичне значендосвід, -- іншими дорогами вони не х ня. Нажаль, надії українців на приватизацію | дять... Сього); ні назріла необхідність не виправдалися, настав час розчаруван- | до владі З ня. Продемонстровано абсолютну нездатність існуючої Сьогодні влади до (лі ге Р. ) Її | «С я чи й іній не затуманить нашого й -іь Р і | РР ді - | е Р е за і і | - тових підприємствах на передову -- що | розуму: боротьба за незалежність України питання, оо чибмонані іолітиків, 7 діми особистими якос вили 07 пе скінчилася з часу проголошенні її незапотрібно лежності! З Ми, громадяни Відповідають євро тейським стандартак 4 України, виборці і платники податків, утри- | не заангажовані на старі цінності, які ма. сли таку дорогу і нездатну владу? Чине | ють відпо: ідну освіту і професійний досвід, настав час кадровихаз м Нр канони куяраі аю пБАСьНИ зроб ль | ооо маю м Олідну репутацію. Це та нова кров «« П Р О Р Е С И 8 Н И Х ПОЛІТИЧНІАСПЕКТИ | та Державній владі. | на закінчення хочу ска Сьогодні на вулиці кінець ХХ століття. | з ати, що, на щ астя, часи Мойсея - в | за Ми у вирі | чо на багатоманітного, динам ічно на- | д алекому минулому, тому сце чарій, за: пруженого життя, Час і обставь ни, в яких | яки ' сьогодні існуюча влада со зок років ми з вами перебуваємо, ставлять до нас нас хоче одити пустелею, нас не вла свої вимоги. Вміння адекватно оцінюва єм ситуацію та орієнтуватися в обстави! ть Для нас з вами вирішальне значена гринтомецецяне СОЦІАЛІСТІВ» І ЇХ ЛІВИХ ПОПЛІЧНИКІВ - - іч с ІШТО- о Незабаром у нашій країні проході муть вибори депутатів. до Верховної Ради СИРНИЙ України, а ще через рік -- вибори Прези- ЕН іа
Seite · S. 8Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

мов Я полачимк а Ця публікація скомпопована з | Лю оо о застрахати), у ває вже відібрано зарплату, б а Упродовж кількох уже місяців по першому і третьому канал нві. Ясна річ, що пишуть - . Р Р з Р г ці і; - ач й т ост . геплі, прнязні, багаті аналізом та роздумами, але трапляються з-поміж них І гиїнні, павіть люто погр ані і . чуже г вороже наше па ло хто не сприймає Української держави, ностальгує за Союзом, котрим чу р Шшопальне Х ламентських виборів. Всілякі «братьн. випростання. Надто ж активізувалися антнукраїнські снли сьогодні, напередодні чергових пар ратья 5 2 анскіє конгреси іт. д., їт. д, я , славяне» (назва агресивноукратофобської газети, яка виходить у Луганську) , СЛОини, Гражд ее - Л СТУПИлИ 2 і ак звана мовна карта. и: І всі ми є свідками того, як активно розігрується папередодні виборів так яв Р омагання люди вчорашнього дня - ті, У відвертий біїї із у країнством, надати росінській мові ста тусу йжт зле ей -тужо і » "- усе це, спекулятнипне офіцінної, залякування примарою «насильственном украннизаципо усе це, / | Слово ПРОСВІТИ чаю г : лись так, як треба», я листів, що надходять па моє ім'я як аптора програми «Якби ми вчи пі а "7 КУ я реду ах Українського радіо. Листів цих назбиралося сотиі. «Здебільшого боти єї. безчесне та й. иціа: мовляв (це так їх памагаються і ; раї цинічне, відбувається па наших очах. І особливу огиду викликають апеляції до росінськомовних укр Зою Що | - . остониства». Й ні натяк ЗНИК У людини для «сохранення, - цитую один з «братьеславянских» матеріалів, - чувства человеческого д | | У на те, ММ У РР і : я зі 5 рос зу МР иКЛІОЧчНОо ППаслідок то ПІ : соло що переважна й переважна більшість росінськомовних українців стала такими аж ніяк пе самохітно, а п Д дсутності Україшської школи, яку бу. пропагандою у свідомість 10 У них відібрано, то відповідної міграційної політики, то в результаті наполегливого вбиватня компартійною р в г Р ; - у - ме , - лмоден тези про непотрібність пацональних мов у недалекому манб утньому З чо " г - '- . ЯР ПиННЕ НН «і лада - ЯК ДО резе ; " З с і Як знаємо, вельми пильний Інтерес до росінськомовних Українців виявляє сьогодні н офіціина росінська влад 40 резерву «п'ятої роз що А, оч о Р ново З утамунтеся, господа! Ко. и чом нь би | їв. ' - м і) и и о колони», як до тих, кого належить с З це вже справа виключно Укра ЩО не ображаючи, Руки зась, самі у себе вдома розберемося! Бо й чи питали ви, ті, кого ви прагнете УЗЯТИ ПІД СВІЙ що їх одержую зі Сходу й Півдня «України. «защищать», Можемо лише пошкодувати, що ще н досі пашою владою твердо пе заяпал єно; ІНШНЯ сталінсько-брежнєвська держава справді деформувала значну частину украшців; тепер же інської держави, а не запопадливих адептів іншої, - крок за кроком, тактовно, не насильницьки, повернути їм чи бодай їхнім дітям або внукам відчуття втраченої національної повпоти. Як кажуть, липучі що думають насправді про ту ж «пасильственную Украннизацию» захист? Сподіваюся, що відповідь на це запитання і дадуть листи (фрагмепти з их 7, Анатолій ПОГРІБНИЙ м. Донецьк, Аліна Загороднюк: «Скільки кпинів пережила я з приводу своєї розмовної російської мови, коли приїхала з Чернігівщини у Краснодон на роботу! ... Тільки ось почують, зразу кажуть, що «бандерівка». За таке я билась, одного разу навіть до крові з дівчиною з козацької станиці з-над Дінця. А коли лочинався «разбор», плакала... Потім набула досвіду усного спілкування, стало легше. » ТУРИ Донецьк, Г . Йуравель та Д. Бевз (обидва бій Й ра і Р - - - . ПШАПисалися: «колишні комуністи»): «Гірко спостерігати сьогодні, як новочасні поборники комуністичного «раю» (Симоненко і його братія) навішують на вуха людям не тільки лапшу, але и гнилу капусту. Нам треба роз'ясніовати, що на рядових людей їм наплювати, що борються вони за власні інтереси, за колишні привілеї, яких, до речі, рядові комуністи ніколи не мали. Ось для послаблення позицій Української держави і питання про «насильственную укранйнизацию» підняте...» м. Селідове Донепької області, Володимир Гринько, ветеран війни: «З нашого українського села Селидівка прямо на наших очах зробили місто Сєлідово. Д чому? Бо заселили нас за останні 15 років до такої міри, що ми вже стали на своїй рідній землі напіональною меншиною. Офіційна мова тут - російська. Кажуть, пе - інтернаціоналізм. Насправді ж - зросійщення, курс на остаточне витравлення з нас національного патріотизму. Не змогли знищити українство ні голодомором, ні ГУЛАГ ом, ні тим, що мільйони українців розігнали у 35 країн світу. Гож і застосовують іншу тактику, інший спосіб поступового знищення українства - шляхом асиміляці, насаджування російської мови. Така собі вже значних. Я пам'ятаю, що до війни в Україні жило 3 млн українців уже меншість?. » З цього ж міста Селідова надіслали свій лист і студенти місцевого гірничого технікуму Нитенко, П равденко, Масло та Пишенко. «У нас, ії в кабінеті міського мера, | В залі засідань, як і в кабінет; директора технікуму (сам він історик, але «готує» кадри гірників - незрозуміло, як пе його затвердили), висять портрети Леніна. Це так вони пас виховують. А заступник директора з виховної роботи так відперто і каже: «Після виборів у березні вернеться радянська влада і тоді ви одержите стипендшо». А 7 листопада всіх студентів зобов'язують їти на демонстрацію. Але ми не підемо, ми бачимо, що відкрито йде агітація за СРСР, за комуністів. Ми, украшці, будемо боротися за нашу Державу і будемо допомагати виправляти помилки папіть міністрові. ГЇовірте на слово студентам-українцям і вибачте, якщо десь вкрався суржик». м. Білозірськ Донецької області, Г ригорій Черка- «Щоб швидше національно вилікуватися, нам, українцям, потрібно енергійно долати деякі свої збиткові риси свого менталітету. Ще, по-перше, велику довірливість, в результаті чого ми піддалися на оману комуністичної ідеології та прощаємо і сьогодні, скажімо, масові репресіи, а по-друте, загрозливу неодностайність, що її добре відбиває Формула: «У мене велике свято - у сусіда хата згоріла». Побажаємо щенко: собі, щоб ми нарешті зняли ці перешкоди нашому національному | моральному зміцнінню». м. Харцизьк Донецької області, Р. Савицька: «ФКивемо на нашій, не своїй землі... ІЧавкруги лунає чужа мова... А ще кажуть, що українську мову нав'язують російському населенню. Та ж брехня це. Навпаки - нам, українцям, нав'язують російську мову ось уже скільки десятиліть. У нас в Харпизьку усі школи російськомовні, і Тільки одна українська гімназія. Усього шкіл одинадцять, гімназія одна. Є різниця? І ще кажуть: у Донбасі русеские живут. Це теж брехня, бо українців - більше половини, а крім того, скільки було записано чи й сьогодні записують русскими українціві» м. Горлівка Донецької області, Володимир Грецький: «Про себе я скажу так: живу бідно і не завжди ситий, але я українець, моя Батьківщина - незалежна Україна, і мусить вона мати одну державну мову - українську, причому в усіх регіонах без винятків | компромісів. Що ж стосується мов інших національностей, - будь ласка: говори, пиши, користуйся. Гільки не бери приклад з деяких осіб, котрі, влізши в Україну, посилають ганьбу і Києву, і демократії, | самій Україні, що її прозивають «хохландією». На мою думку - білий світ широкий. Тобі Україна не подобається? Їдь туди, де краще!» м. Алчевськ Луганської області, Михайло Тара- «Про позиції українства у нашому місті можуть свідчити хоча б такі факти. Вже за назвами вулиць Алчевська можна вивчати історію КГІСС. Гри вулиці Леніна ( правда, одну з них таки перейменували на (Фабричну), інших комуністичних вождів. На управліннях державної безпеки та внутрішніх справ назви лише по-російськи (якій державі служать?). На табличках на корпусах алчевських інститутів зображення тризуба збиті. На так званих агітмайданчиках радянського періоду і досі стоять стенди з написами: «Партия - Ум, честь и совесть нашей зпохи», «ЩЦель партин - построениє коммунистического общества в нашей стране», «Вьтолним и перевьтолним решения 27-го сьезда КПІСС, (ще - по пр. Леніна, 27/29), «Да здравствуєт коммунизм - светлое будущесе нашей планетьі!», Ну, а вже нардеп Гмиря па зустрічах з виборцями таке розказує, що можна сказати сенко: точно: він - ворог незалежної України. А пнатхненникіп з Києва він має таких, як О. Гкаченко, котрий заявив, що нам треба думати не про тих, хто поювайю у армп УПА, а про те, як краще зустріти «празник» 80-річчя Жовтнепої революції... Гакі є «умови» для розвитку української мови та для виховання нашональної свідомості у нашому місті», м. Дніпропетровськ, Тетяна Красинська: | «У нашому місті пе відчувається, що україська мопа - державна. На 95906 по-російськи працюють радіо і телебачення, 95 9; видань у книжковій торгівлі - по-російськи. Навіть вітальні листівки - і ті по-російськи. А наша преса? - «Днепр вечерний», «Днепровская панорама», « Геленеделя», «Днепровская неделя», «Волшебная шкатулка». Добре, що хоч є обласна «Зоря» та «Наше місто». А викладання, особливо в ГІТУ та вузах? - також на 95 документи держадміністрації -1096 - пидаються українською Чо по - РОСІЙСЬКИ. Деякі мовою, решта - по-російськи. Є в мене запитання якщо 1 чиновники, і, наприклад, викладацька інтелігенція хочуть працювати лише в російськомовному режимі, то чому вони вимагають зарплати від українського уряду, а не від російського? Чому? Чому український державний бюджет мусить витрачатися на тих службовців, які зневажають україн ьку мову і саму державу? Я особисто вважа, що Україна - держава пе лише для того, щоби російськомовні громадяни мали тільки права; обов язків. вони найперше мусять дотримуватися й конституційних, в т. ч. і в ставленні ло державної мови, Бо не для того ж ми будуємо Україу, щоб одна нашональна меншина жила та правила за рахунок коріної, переважаючої нації. Отак повсякчас і гадаєш думку: де ми живемо - чи тов Україні, чи в Росії? Нібито в У країні...» 1 м. Дніпропетровськ, А. СИНИЦЬКИМЙ: «Я за національністю поляк, але народився п У країні, між українцями виріс, дуже люблю Україну й українську мову, а нас у своєму ДОМІ принижулоть за те, що ми говоримо хоч і на с коверкаши, ну, на своїй мові. Але скажіть: чи вартий був би поваги росіянин, який не розмовляв би у своїй хаті по-російськи? Українці, які живуть у Росії, всі послуговуються російською мово. А росіяни, які живуть в Україні? На жаль, багато хто з них прийшов до мене в хату І повчає, як тут мені жити та як розмовляти, та ще й з усіх сил викорінює мою рідну мову... Вихованість - що й казати!» Дніпропетровськ, Пп. Чародієва (як неспростовний доказ, що і в цих областях України моди мають думку, яка аж ніяк не збігається з тією, що п дотримуються діячі на взір добре пам'ятного - пригадуєте? " депутата іароде єепа ) (Отже, п, Чародієва пише; «Своєю передачею Ви трохи підлікурали мене. Бо немає вже ші сил, ні здоров'я А весь час тільки тліє ш ЗпУЛЕр У, Дипропетровську, за загубленими найбільшими цінностями: родом, мовою Чи ПИСТОІТь У країна? ому ми, українці, такі педружні, такі роз єднані? Чому підприємець: україшець скорше фінансує Аллу | Гугачопу, аніж дасть гроші на українськомопний Фільм або українську газету? ІП овчитись би нам у тих же росіян, які досить дружно підтримують те, що стосується їхньої наці, за принципом «споя рубашка ближе к телу». А р нас який нерідко принцип? «Мая хата екраоїо, я пчого Па знаю»? Або ПООчЧИТИСьЬ У « арето До рм ЧИ, багатий єврей завжди чимось мож допомогти бідному епреєні, !| Тому бідний ( прей і не пОипає, і не палить свого багатого співплеменника, 00 розуміє, по без нього ші не зайн з ) матиме ані роботи, їі синагоги А ми як стапимося 4! | , и, нашонального дприє ми "Р, У се нак нак У чу о АРІ ж РА пани... Чи не є це зда з причин того, що переважають у нах
Seite · S. 9Originalseite ↗
4 Пак ТТи м, і «1 ум (Й ка «м пІте, ной войтіс » - з чаї. ці / . жі варто аробити таку й тапку птрати України У ХОДІ пійниИ птлери- СРС ОР. конкретиипес м 9 свого ролу клово ПРОБВЛТИ | А Р б ан гос пода, Оільшоєті з яких СРСР» Р м "ГО зМОоОмоОПИІА прес а, «МУ ПУССКОЯСММІ ЧИ З . рер! Р. , як мені алнтаном "ще були роздані при Тому и До прогпе тропрпс ку рик ійська меркта «руссмих победили Великой Оте ( До речі, п Ось чую честпей- 1 |аро мева, у цьому міс ши пашого листа а мом становлять 40 - 44 відсотки від загальних втрат - - / З загальн трати України екладають есь З моли. загиблих, а загальні птрати Росії - 5--6 мли. чол, Приблизно таке ж « пимадношення 1 матеріальних збитків, що їх зазнала у, піни У кретна, а саме: 4) шлесотки під загальнних матеріальних збитків СРСР. Одначе повернемося до листа Чародієвої ) -- Якщо, -- пише вона, -- «русскиє победили і Ве хикоЙй (ООтечес тпейнном пойне», то за кого і за що загинув цій батько? За Росію? А у зв'язку з диким зросійщенням, яке спостерігається у Диїпропетропську, - за знищення самого За знищення української мови? Боже мій! Га в нас дитинка ще і слова не мовила, а «й вже і язик відітнули Га хоч би нам половина каналів на Р і Р - та телебаченні була українськомовною! Куди вже нам До теє! Ж Росії, яка піклується за сплошноє русскоязвічис це тільки в межах російської Федерації, але І б країнах сер загалом не проти цього в усіх слов'янських землях. Ми ж особливо легко піддаємося цьому духовному підкорению. Ось разом з однією бабусею, а та зі своїм онуком, дивимося по ?-му каналові «Спокійної ночі, дітки». «Великовозрастньге подростки» грали казку поганою українськоїо мовою, за кадром же чувся регіт і безпардонна російськомовна розмова... Бабуся плювалась.. Дожилися ми - і «Кроликів», і «Сердючок» у нас на телебаченні більше обласкупють за їхній ніж за рідну мову, їх, власне, заохочують 1 суржик, спотворювати, а не відроджувати. Тому я яз и виключаю ці передачі: ані любов'ю, ані добрим гумором звідти не віє... Ну, а про реальний стан з українською мовою у Дніпропетровську судіть з такого факту: прислала мені дочка кілька гривень. На пошті я довго чекаю, доки прапівниця наговориться з клієнткою, котра висилає у Росію гроші. Клянуть вони незалежність, клянуть бандерівців, кажуть, що в Росії жити краще. Подумала я тільки: для чого ж у Росію гроші слати, якщо там краще? Нарешті я протягую квитанцію і кажу своєю мовою: крізь зуби підить: «Ніет денег» - і швиденько прикриває гроші, які лежать перед нею... Закінчилося тим, заплакала, сказавши: «Годі відшаліть ті гроші, одержати, назад». Подібна реакція була ї на телеграфі, коли я якось відправляла телеграму українською мовою. Мій висновок, -закінчує свої роздуми п. Чародієва, - такий: знавіснілі русофоби (я їх зву: інтернацисти) нам мстять на кожному кроці. На кожному кроці нам доводять, які ми нікчеми зі своєю мовою, зі своєю незалежністю, Зі своєю державою. Ї невже і далі ми терпітимемо витруювання нашої національної гідності!» смт. Васильківка Дніпропетровської області, Олексій ЙКуравель: «Пишу з того селища, у якому, обідравши районний біоджет, уже в роки незалежності України було встановлено пам'ятник Леніну. У районі 9596 - українці, ур навіть книжки про оплату за газ, електроенергію, телефонний довідник - по-російськи. Вже не кажу про Дніпропетровськ, бо вже і ідучи туди електричкою чуєш оголошення тільки по-російськи. На вокзалі ж - «правдива» «Правда», ще да», «Груд», « Известия» «правдивіша» «Комсомольская прав - нема тільки хоч чогось українського. Церква також служить і в мене весь Москві. Керівники виступають по-російськи, час виникає запитання: якщо ЧОЛОВІК близьку до російської нашу мову, вимоги своєї відповідальної посади? Ось у неділю 2 листопада була телезустріч журналістів України) із секретарем обкому компартії (не хочу казати 7 Борщевським, і вій говорив, що як тільки ліві переможуть, і якщдо ДЛЯ ЦЬОГО то одразу ж з'єднають Україну з Росією потрібна буде зброя, то він візьме й зброю: Я в це вірю... че до Москви, не для численних От тільки як же бути нам - тим, хто Не хо хоче, щоби наші хлопи) були гарматним м ясом московських війн? Подобається але за по сім років незалежності ми обминули а саме: в Молдові, Таджикистані, що якби ми були в Союзі, то У Чечні Чого жаліти тих хохлів та йти на вимушене П яко же нас знову тягнуть у Союзі» Два листи зм. Кривого Рога: но. є неправда, що всіми у Кривому Розі поросійше українців, тут багато: підтримуємо українські парті, ми до міста діяли три перкии піл юрисликшєю Киї А ситуація лишається складною тому, Ш Час, свідомих «Можна отримати гроші?» Працівниця що я що я маю не в змозі ОСИЛИТИ-то як може він осилити це комусь чи не подобається, чотири війни, Грузії і Чечні. Я впевнений, воювали б і досі, бо римирення? А Таїсія Хижняк: «То Насправді Ше ми тут активно моглися, ЩОб У центрі вського Патріархату: ПАНЕ КОЛлИШИИ компартийні поменклатурники та функціонери |Їам греба псе аробити, щоби до плади прийшли національні кадри Хо ма ОСКІЛЬКИ «ВчОорашти» відчують свою остаточну поразку. Ну, знаю, що боротьба після цього ще загостриться, а й сьогодні попи ніяк не вгомоняться, підбурюють людей, нагнітають ненависть до українства». Прокіп Кисіль з цього Боже, у якій ще країні постає подібне питання! Наша держава, народившись вільною, ж міста: «Українська мова в Україні... з роками все більше й більше стає наймичкою «старшої сестри». Ї то є дуже нелегко пробитися з допомогою таких передач, як ваша, до наших душ крізь товщу нарощеної за десятиліття інтернаціональної броні, щоб таким енергетичним зарядом, як ваш, відживити у нас материнські гени українців. Я не пірю, що люди, які не бажають знати своєї мови та не бажають нею користуватися, можуть бути патріотами України. Патріотизм без національної мови - фікція. Ось у нас на Диіпропетровщині деякі школи, не встигши відчути українську мову, знову перейшли на російську. У моєму рідному селі Петриківці, яке ніколи не було російськомовним, тепер голова райдержадміністрації камерою державного телебачення. Може, «по-руському» балакає навіть перед тому, поводиться голова облдержадміністрації з дуже «російським» що так прізвищем - Деркач, А хіба не бачить він прикладів з Києва? Адже коли наші найвищі керівники приїжджають у так звані російськомовні регіони, вони також переходять на російську. А невже їм незрозуміло, що дивідендів у аборигенів цим не заробиш, гідність же українського народу принижується. Російський історик Карамзін період після смерті Івана Грозного назвав періодом «массовой подлости народа». Народ визнав тоді Лжедмитрія (може, у нас претендує на це Симоненко?), потім - Лжедмитрія Другого (може, ним хоче стати МІоісеєнко?), аби допекти цим чи то Борисові Годунову, чи іншому російському лідерові. Ї тільки тридцять років повного розвалля надоумило цей народ піти під знамена Мініна і Пожарського. Невже і до нас прийде розум тільки через тридцять років, зокрема й у ставленні до своєї мови?» м. Одеса, А. Тихоліз, учасник війни: «Гим «русскоязьгтчньтм» депутатам, які нагадують про права людини, я хочу поставити запитання: а ви цікавилися правами українців в Одесі? Буває, десь у магазині я хочу сказати щось на захист української мови, то знаходяться такі, що накидаються на мене, хоч мені вже 80 років, як ті вовки: « Пь! руховеці Ть западенеці» Чому державою не викорінюється імперії та від ця ненависть, що зосталася ще від старої радянської?» В. Слісаревський з м. Южного Одеської області: «Як образливо, коли у Палаці культури я домагаюся, щоб був український репертуар, а мені відповідають, і то свої ж, українці: «Ну, що ви, уже не модно на українській мові!» Дуже це болюче питання у нас на Півдні. Ось і в нас є газета, яка лякає українізацією. Назва її - «Вексель», а засновник - очолювана Гриньовим партія Міжрегіональний блок реформ. З приводу ж «двоязичія», на практиці - російського «одноязичія», я висловлююся так: «За 300 з гаком років нас, українців, насильницьки насильницьки заразили, а тепер усе роблять, щоби ми не вилікували пю погану задавпену хворобу». Ось у нас у Южному три «великолепнье» російські школи, одну ж українську - скорше для відведення очей - організували в колишньому дитячому садочку. Мене вразило, що коли свого часу відбувалася презентація школи М» 3, то завідувачка міською освітою, зачитуючи телеграму від урядової інстанції, «на ходу» перекладала текст російською мовою. Гаке тут напоїли, як наркотиком, просто ставлення до нашої мови». А ось лист пана Миколи Рудницького, який, народившись в Одесі, «хотів навчатися в українській школі, але її не було в Одесі. Гож мусив закінчити російську, хотів би служити в українській армії, але такої також не було, тому української не було. Вчився і в Літературному інституті у | письменників, але й російських філологів широкого профілю. | Пропонували мені й видати книжку у Москві 4(- ії цим Рекемчук. Але я відмовився видати першу книжку у се і російською мовою, як відмовився і піти в аспірантуру для подальшого викладання по-російськи. Отак і не зміг | закінчити українського вузу, не зміг стати уконським фахівпем. Натомість мене весь час, з раннього дитинств ламали на російській дибі. Та, дякувати Бала я зі | залишався українцем, який ніколи не зрадить ні свою мов Зб До речі, п. Микола Рудницький торкається у с листі і, сказати б, технології вирощування з-поміж укра 7 донощиків та ненависників свого слова, у зв'язку з чи о й досі при владі пригадує розповіль, як на початку ке я служив у Росії, потім вчився в Одеській морехідці, де також |. Москві, де нам постійно нагадували, що готують не тільки Ї опікувалися такі знані особи, як Лев Ошанін, омкако |. аросійщували, поміж сотень шших, село Дідичі на Волині.. «Хто на уроці сказав українське слово, то мав чіпляти на шию дощечку з написом «дурной хахол», а потім дослухався, хто ще з його однокласників вживе слово рідною мовою. Виявивши таке, вій мусив про це доповісти вчителеві, 1 тоді шо дощечку перечіплювали з нього на шию цього, іншого.. Ось так,- завершує цей епізод п. Рудницький, робили з дітей українських продажників, цожчінинннйй донощиків, українонсенависників, ось у такий спосіб дехто ставав російськомовним». Достоту риторичне ше питання: хіба не пожинаємо ми й сьогодні плоди цієї задавненої українофобської політики? м. Харків, Р. Твердохлібова, ветеран прапі: «Чи знаєте ви, що у нас у Харкові продають «У достоверениє | це придумали ті, котрі лицемірно волають за братство з Україною. Один з них сказав мені навіть таке: «Моя хохла»? Родина, Россия, послала меня сюда, чтобью я здесь, на У краийне, отвоевьгвал себе землю и чтобьі вь, хохль, на меня работали». Ось що насправді чекало б нас у якомусь новому | я лише дивуюсь, що немало українців цього не розуміють. До того ж, ця слов'янська єдність - це єдність русской». Ганнус: «У Харкові більше половини українців, ії коли я десь на вулиці абощо починаю (Союзі. з однією мовою, з однією панівною нацією - м. Харків, Анатолі розмовляти з незнайомими своєю мовою, багато хто також починає озиватися по-українськи, і я по обличчях бачу, що це людям приємно. Але водночас іде в нас і безпрецендентний наступ російських націонал-шовіністів та їх прислужників на Україну, українську мову, культуру. Я це відчуваю і на собі. До речі, більшість росіян, з якими я розмовляв, приїхали в Україну після війни. Ї от я думаю: якби-то вони вивчили українську мову так, як україни російську, то хіба були б вч якісь проблеми? Але...» Досвідом власного українізування ділиться раніше російськомовний пан Валерій Підан з того ж таки Харкова. Як пише він, перейшов «з російської мови на українську я ; ж свідомо і незворотно», чому передувала попередня | твер самопідготовка, тренування у розмовах на вулиці». Не так пе зд й складно, запевнює п. ГП дан. « Греба лише добре повчити умову і, не соромлячись того, хто що говоритиме, екржееи ро са за можеш, розмовляти». Допоможуть тут українська худо: - о Аіррдвівюи Я ра" зі література, українська періодика, фахова література уз раїн НС льКОк | РА; змовою, спілкування з дітьми, яких конче сдія української школи. «І хай знають ут дан, - що українська мова - о тоїхня рідна щ не: ж від того, де вони живуть та на якій мові від панно навчали їх і розмавлими з ними октони, Ті далі с започаткували своє нове національно-культурне. по І: ня. Поводитися ж треба так, як німці у Німеччині чи З м. Харкова пише й З6-річний ЕС р - | Дмитрович Савченко. Лист його триво: жи їй, а, вважає він, «п'ята колона» в Україні «домоглася ка т наче "-а-яо Ж у знищенні української мови, власне, вона 4 знищувати нашу мову (хіба не це зас зі пчуУЄ ор а Харківської міської ради, що приннях ная російській мові статусу неон амй Як г ченко, адепти Росії «чудово політика, оскільки не буде у Української держави. А саме цього їж вони ре о а непоспішливість, н Же я ри боягузливі | колоні» цього тільки й треба: вералочиа собі так: « УЇїкіцо освічена людина : злак о і ні спою Батьківщину на догоду чи Москві чи іще кох кс яю же ї б зоєму
Seite · S. 10Originalseite ↗
- ч- -і Р - в м КУРТ зни У Орії сучаєгм порії сучасно - - ль ї | | , Ро РН і -б - че б РУ і кр. ЗЕ НН ї ) М мерю, Божа проводилася «голосом, свойственняма м сучасної Росії | российскому наречию». ала формуватися з ХІ чі угро- | ЄМ, -- хвалився 1807 року вчитель харківської гімназії Т. Селіванов, -- застали 8 училищах самого Харькова учителей, что так и резали по-украийнски с ученика- ькІ племена А дь, м весь, ми; да мь, то есть новоприбьювшие из 7 ому, мордву, пер , печору тощо), семинариий учителя, по распоряжению свій церковнослов'янськоначальства сломили их и приучили гово- о, тобто лі- рить по-русски». Міністр внутрішніх справ П. О. Валуєв у таємному циркулярі від 8 | липня 1863 року, яким заборонялося друкування книг українською мовою, як одну Із підстав для такої заборони наводить і-той факт, що «обучение во всех без изь- и ні й Ї Р | "яні Б ап 4 - чій 1 М б Ж - 4 и. "- чо ра . ІД Мо Д, ня ська мова, яка, як | ятия зла 5 - ) аннніігі: РІЧ о уні - . «а й й -. яка, я училищах производится на близько общерусском язьке и употребление в б вже училищах малороссийского язька нигде тичних та фонетичних | не допущено». У параграфі 4 про почат- Н з вер хівка, кові школи, виданому 25 травня 1874 іні й - 4 - Ру е - Р КІ - року, було записано: «В начальньхх наро- ВІД | ДНьїх школах обучение ведется на русском чу - язьке». «Величезна більшість учителів со- богослужбо- | ромить дітей їхньою українською мовою впливом рідної їм ' і Р. . ви 1 "ЗУ: аким чином в Україні натривалий час овлюється двомовність по верти- - ЗЕ» - 9, хи користуються церковно- дідівською руською, тобто українською, мовою. Цер Зак! Ї ковнослов'янською освічені верстви пишуть книги, простою арод складає пісні. П ричому церковно- - В РОТ о. м/з 3 «р й з ч і лов'янська мова, особливо в книгах -Довітького характеру, нерідко набуває чнижна русько-українська мова з другої половини ХІМ ст, стає державною | мовою Литовсько-Руського князівства. Але піСЛЯ литовсько-польської Люблінської ній ої що о як у | говорити», -- констатував Б Грінченко у). Причому | 1896 року. Майже 80 вихованців ХерзОЮЮть її 1 сонської учительської семінарії в листі до (доско- Міністерства освіти Росії з болем писали 1905 року: «В южной школе, б че предисловий и вступительньїх бесед, обу- | Чение начинаєтся на русском, непонятном для детей язьке и даже обьяснений и переводов на родную речь, хотя бьші на первьіх уроках, не. дозволяєтся». | | Українська мова виганялася нетільки зі ШКОЛИ, з книг, а й з побуту. Ось свідчення одного з наддніпрянських українців, яке ез всяких уні 1569 року в Україну приходять полбуло надруковане у львівському часописі яки, и тут, зокрема в містах, запановує польська мова. Вона була звичною в Києві ще на початку минулого століття. На селі панівною залишається мова українська, причому завдяки козацькому рухові вона більш-менш уніфікується на всій території України. Російська мова відчутно починає проникати в Україну відразу після Переяславської угоди 1654 року, коли сюди прибуває кількадесят тисяч МОСКОВСЬКИХ стрільців для допомоги українцям у їхній війні з Польщею, Проте скоро роайська мова в Україні із союзницької перетворюється на окупаційну. Уже в Андруавському договорі Роаї з Польщею 1667 року, укладеному, до речі, поза спиною українців, стояла вимога роайського царя Олекая Михайловича щодо українських КНИГ, щоб «все те, в которьїх местностях книги печатань и их слагатели, також печатники или друкари: смертью казненьо и книги собрав сожжень били и впредь чтобь крепкий заказ бьл бесчес- ТНьіх воровских книг никому с наших королевского величества подданьхх нигде не печатати под страхом смертной казни». Відтоді починається насильне насадження роаиської мови в Україні. 5 жовтня 1/20 року Петро І видав указ, яким заборонялося друкувати в Малороаї будь-які книги, крім церковних, але й ті треба було «для совершеннаго соглагия с великороссийскими, стакими ж церковньюми книгами справлять.. дабь никакой розни и особаго наречия во оньх не бьло» У грамоті з приводу відкриття Харківського колепуму 1/31 року цариця Анна Іванівна вимагала «стараться, чтобь... науки вводить на собственном Российском язьке» 1/59 року Святійший Синод видав указ про вилучення зі шкіл українських букварів |/84 року викладання в Києво-Моги: лянській академії переведено на роайську мову, причому, як того вимагала Катерина Ії, з вимовою, яка вживалася у беликоросії. 1784 року Київський митрополит, виконуючи розпорядження Святійшого Синоду, наказує, щоб у вах церквах служба и а а організаціях. жавності, продубльовано в Україні тубільну «Слово» 1863 року: «За українську мову не дадуть вам ніколи служби та оддадуть під надзор поліції... Як спіткне вас на улиці офіцер, то заведе в поліцію, кажучи: «Похахлацки не говори. Малороссиий нет со времени царя Алексея Михайловича» Як тільки роайські війська у вересні 1914 року ввійшли в Галичину, тут було закрито всі українські видання, школи, розпущено культурні й освітні організації, розгромлено товариство «Просвіта», знищено бібліотеку Наукового товариствам. Т. Шевченка, заборонено вживати мову в адміністрації, суді, громадських українську Революційні події 1917--1918 років, що сприяли відновленню української дер-на якийсь час звільнили українську мову від московського ШОвіністичноГго тиску. Навіть російські більшовики, потопивши в крові Українську Народну Республіку, ще певний час мусили вдавати, ніби вони дбають про вільний розвиток української мови. Але це тривало недовго. Протягом зими 1932 -- весни 1933 року більшовики виморюють жахливим голодом щонайменше 8 мільйонів селян в Україні й Кубані тільки за те, що вони були українці й не зрікалися свого українства. | знову починається насильне насадження російської мови в Україні. ПОомітною віхою на цьому шляху стала постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) 1938 року «Об обязательном изучениий русско- ГО Язька в школах национальньх республик и областей», яку негайно було Але особливо планомірного характеру цей процес набуває в післявоєнний час Про це свідчить зокрема й обвальне зростання питомої ваги росіян в Україні, яких, як показують всесоюзні переписи, уроці тут було 9,296, у 1959 році стало 16,996, у 1970 році -- 19496, 21,196, у 1989 році -- уже 22,1 населення. ї росіяни в переважній своїй більшості ігнорують українську мову як 1926 у 19/9 році -- 70 ВІД УСЬОГО Один за одним зявляються накази, розпорядження, мета яких була одна -: насильне насадження роайської мови поза Роаєю. Наприклад, заступник міністра освіти УРСР Ю. І. Бутенко, виконуючи вказівку з Москви, у листі від 12 січня 19/9 року вимагає від ректорів вузів України: «Ежегодно устанавливать перечень специальньх дисциплин, которье целесообразно преподавать на русском язькке». | вже 20 серпня 1979 року ректорат Львівського університету ім. І. Франка надсилає до Міносвіти УРСР «Перечень специальньх дисциплин, которье преподаются на русском язьке», -- серед них 29 на геологічному факультеті, 23 на юридичному, 21 на біологічному 1 т. д. Подібні розпорядження надходять і безпосередньо з Москви, як, наприклад, інструктивний лист Мо 28 від 28 липня1983 року, розісланий підготовчим відділенням вузів, що мого підписав заступник міністра МВССО СРСР І. Ф.Краснов. У ньому ставилася категорична вимога: «Изучениєе русского язька и литературь являєтся обязательньм для всех слушателей подготовительньх отделений. В группах слушателей, где преподавание ведется на язьіке народов СССР, по решению министерства (ведомства) по подчиненности вьісшего учебного заведения может планироваться изучение родного язька за счет части времени, определенного учеб- | НЬМм планом на изучение русского язькка». Скільки було таких інструктивних листів, один Бог знає. 10 червня 1983 року ЦК КПУ | Рада організацію виконання в республіці поста- , нови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР «Про , додаткові заходи по поліпшенню вивчен- ня російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах , союзних республік». У ній російська мова в Україні ставилася в особливе, привілейоване становище: «1, -Добиватися, щоб вільне володіння російською мовою стало нормою для молоді, яка закінчує СПОВІД Вишесловія («Фантастические собития но планете Вкншеславия», Київ, головно спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 1996) - це не тільки астероїд Мо 2953, відкритий свого часу в Кримській астрофізичній обсерваторії і названий но честь автора «Зоряних сонетів». Це насамперед самобутній земний світ видатного російського поета, що живе в Укроїні і зрісся, зріднився з нею всіма фібрами творчої душі, майстра, котрий упродовж шести десятиліть розкриває нові - і часом несподівані - грані високого мистецтва слово. Сім років тому Леонід Вишеславський видову Москві книгу своїх мемуарів «Наизусть», І засаідчаімй що він і в прозі - поет, пірик тонкого душевного поруху, бо кожен спогад оформлено як цілком викінчену новелу, що розповідає про пережите, про найдивовижніші, але реальні події поетового життя, котрі стикуються з фантастикою чи пригодницьким жонром. Ось хвилююче описано «зустріч через віки» археолого і скульптора, що провадив розкопки в Ольвії 7 довньогрецькій колонії п'ятого століття |до нашої ери, з двійником своєї дружини-небіжчиці, фото якої висіло над його ліжком. Це 7 людина, безмежно залюблена у свою спразу, можно сказати, поет від археології. Своїм природним «відчуттям вічності» орхеолог запопив автора спогадів, котрі читаєш, як його ліричну сповідь («Все було знайоме з дитячих піт, з кожною билинкою но цій землі мене пов'язувала кровно дружба. Тут я згадав, що в | жилах моїх плеться І грецька кров. Мої предки по материнській лінії -- греки») По знайденому при розкопках жіночому | |юрепу археолог за методом свого вчителя М. М. Герасимова відтворив оброз ольвіянки, що жила три тисячі років тому, - і, на диво майстра, він точнісінько збігся з образом його коханої подруги Слід підкреслити: щирою ЗпоОвідальністю проиняті майже всі мемуари Леоніда Вишес) авського | «Дивобачення» Ппоето-оповідачо Вмибляється на будь-якому реальному життє ВОму мотеріалі, на якого торкоється УТеїре проникпиве перо середні навчальні заклади, громадським ббав'язком кожної молодої людини с Збільшити час на вивчення роайської мови в загальноосвітніх та інших середніх навчальних закладах з нерошиською мовою навчання; передати на ці ЦілІЧаСстТКкоОвВОоО або повністю години, що призначені для вивчення іноземної мови; при вивченні російської мови і літератури дозволити поділ уах класів і груп з кількістю учнів більш як 25 чоловік на дві підгрупи.. вдосконалювати мережу загальноосвітніх шкіл з російською мовою навчання». Тобто збільшувати їх кількість, що й робилося за рахунок українських дітей | нарешті, щоб надати політиці зроайщення лептимного вигляду, 24 квітня 1990 року через Верховну Раду СРСР протягується закон «О язьках народов СССР», у якому в статтп 4 було записано «С учетом исторически сложившихся условий и в целях обеспечения общесоюзнькх задач русский язьік призначаєтся официальньїм язьком СССР и используєтся как средство межнационального общения». Це мало знаменувати новий наступ на українську мову (як і на мови інших неросійських народів так званого Союзу). | | Але історичні умови, на які посилався цеий закон, раптом змінилися: Україна стала незалежною державою. Якщо в СРСР (фактично російській державі) мовою особливих інтересів і міжнаціонального спілкування оголошувалася роайська мова як мова-національної більшості з росіян, то в Українській державі, де абсолютну більшість становлять українці, закономірно такою мовою має стати українська мова. Зрештою, окрема держава для того й створюється, щоб дати (змогу тому чи іншому гнародові повноцінно» розвивати свою мову и культуру як найвищий вияв самобутності. Інакше незалежна держава втрачає свій сенс Який же в такому разі теперішній статус Ь ПАМ'ЯТТЮ Особливо це стосується спогадів про дитинство і молодість. Всім образним ладом книги, ЩО В цілому складає художню біографію автороа, він переконливо показує, як «міцно будувалася душа» майбутнього митця, громадянино-потріота. Зогляньмо за «лаштунки» цієї книги: вчитаймося в поезію Леоніда Миколайовичо. У віршах він не роз звертався до свого «приморського дитинства», до рідного місто Миколаєва, де вперше побачив світ, до річки Інгул і селища Слобідка на її березі, до красуні Одеси. Без сумніву, чудова поезія «Зсуви» було емоційним поштовхом до написання СПОГОДІВ про те, як він, п'ятирічний хлопчик, проживаючи на одеському Великому Фонтоні, чудом уЦцілів від розстрілу «чекістськими іродами», що ввірвалися в місто і вчинили кривавий терор («Одеські зсуви»): «Тьотя Муся (свято душої)), улучивши хвилину, шепнула: -Ховайся! -- | втиснула мене в щілину між каменями То я і сам Знов, що треба робити Як ящірка, шмигнув у щілину і заповз під камені. Заповз так глибоко. що, пролежавши кілько годин в вогкості, хоподі | темноті, з труднощами видерся звідси» Характерний для поета пірико-медитативний МИСЛ кінцівки новели: «Богато шарів землі Зсунулося з тих пір у море. І роки, ніби кам'яні брили, Зсунупися 3 ними Зсунупись, та не підім'яли тих пам'ятних ДНІВ, КОЛИ Мені, врятовоному сСвяЯТтІСТЮ жіночої душі, дОВелось но якийсь чос стати ящіркою» Ще роз про «життя но грані смерті» поет розповів у новелаох «Обличчя». «Пані Ірена» «Ненаописане ОПОВІДАННЯ Паустовського» -- | СПОГОДІВ про Другу СВІТОВУ війну Наче в містких зо образністю кінокадрах, ми бачимо болісний ВІДСТУТ ноОших військ І «ивВописС- аб кросу донської природни, а НОД уУСіа цим різко вирізьблене о пОм'яті оповідОочОо Обличчя молодого ніІмМЦЯ Десонтнико ме ВОРроОгГоО -.- ПЮдини Хвилююче зроження золишоє оповідь про моленького голичанино вах мкКО, якими СОСУоригоОм 4 ліс: дерев ані «купьптури І8Ори Ссеого Обтько вбитого фошистами («Дерево | СТОТУ!»| у фокусі уваги момуориста яскрові вияви рю ЛСЬКОЇ | . Міністрів УРСР приймають постанову «Про -
Seite · S. 11Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

р ви в Україні? Конституція авною визнає Тільки одну мову українську, яктв багатонацюнальний оайськіи Федерації, у Якій Державною на вай !ї території Є тільки одна мова росиська, 2 їні -- це мови нацюнальних меншин,!не СОїільше Роаяни 8 Україні -- нацоюнальна меншина Таке визначення статусу роаян цілком ВІДПОВІДає тому Зизначенню нацюнальних меншин, що його 1971 року дала підкомкя в захисту прав нацюнальних меншин Кома! з прав людини ООН: «Порівняно з іншою частиною населення це менша за кільюстю, така, що не поадає домінуючого становища, група...» Дналогічно трактує нацюнальні меншини и стаття З закону «Про нацюнальні меншини в Україні», прийнятого 25 червня 1992 року: «До національних меншин напежать групи громадян України, які не є українцями за національністю » . Отже, роайська мова в Україні -- це мова національної меншини, Які, скажімо, польська, угорська чи румунська (які теж свого часу силоміць насаджувалися чужи - ми владами на вай території України або пї частинах). | жодна з них не має підстав претендувати, щоб бути всеукраїнською державною мовою. У тому числі й роайська Цей висновок цілком узгоджується з положеннями міжнародних актів, ЩО СТОсуються прав людини. Зокрема, в пункті 13 пояснювальної доповіді до Рамкової конвенци про захист національних меншин (МОВИ зазначено, що Рамкова конвенція чне передбачає визнання колективних прав» | в пункті 31, де коментується стаття 1 Рамкової конвенції; ще раз'повтореногіє Стаття посилається на захист національних меншин як таких та прав і свобод осіб, які палежать до таких меншин Цегроммежування та різниця у формулюванні пояснюють, що про колективні права національних меншин не идеться». Водночас Рамкова конвенція в статті 14, КОроОсСи природи і людського духу в тому воОогнекруті Смерті і руйнації. «Схільки вміщує в себе людина» - такими словами починає автор свою, мабуть, найкоротшу, але таку «густу» за концентрацією ПОЧУТТЯ | Думки новелу «Вега». Саме намаган- "я передати своїм читачам відчуте і побачене автором і є головним мотивом книги. У спогодах Л. Вишеславського виразно Відчувоється його органічна настроєність но добро, ЛЮДЯНІСТЬ, моральну чистоту, красу, любов, закладені у світі і людині. Автор виявляє щирі симпатії людям, котрим притаманні ці душевні якості Тому особливо вдались йому "СТО людські портрети визначних майстрів поези -- Павло Тичини, Максима Рильського, Миколи Ушакова, Володимира Сосюри, Борисо Паст єрнако, Павла Антокольського, з якими він Підтримував найтісніші дружні стосунки. ередовсим вони для Леоніда Вишеславського - | "Є Тільки старші колеги і вчителі, професіонали з найкращому розумінні цього слова, а й поети зо стоном свого буття і своєї душі. Таким, до речі, є ї сам автор мемуарів. Тож і пише він про "ХО майстерно, з притаманними йому еитОонченістю стилю, лаконізмом вислову, природністю інтонацій, точністю поетичного | бачення З висоти свого поважного віку і багатого Мистецького досвіду Вишеславський ясно ба- "ЯТЬ І відтворює закарбовані його дивовижною пам'яттю (а 8 цьому ми не раз пересвідчувались) "ПІЗОДи з життя дружної освіченої родини -- "Оловним чином по материнській лінії - в якій він зростав і формувався як особистість («міцно будувалося душа» його) у 20-30-х роках - час Трогічний для України. о . Майбутній поєт «ріс, обвіюваний різними "прами»: в Харкові навчався в школі «Метолість, де біологію викладав його вітчим, під «вітром» ЕСМОВиичогО стеїзму, ана канікули приїздив до деси, у близьку йому родину ул юбленого Дідуся -- протоієрея отця Харлампія, свЯщечиме церкви при Успенському монастирі. Він призви (00вов допитливого онуко до «таоїнства богослужіння» Ще раніше, в Інгульськіи Слобідці, "9 околиці Миколаєва, а згодом в селі Павлівко "9 Харківщині, яке з теплим щемом зГОДУє мамчарист, но нього змалюу елагетверо я ав Зав дід-священик, котрий мав там парофії. цюнальних меншин, «забезпечити, по мож: в рамках СВОЇХ ОСВІТНІХ систем, Яю належать до цих меншин, належні умови для викладання мови ЗІДПОВІДНОЇ меншини або для навчання ЦЕЮ мовою». | тут же застерігає, що це положення "застосовується без шкоди для вивчення офіційної мови або викладання цією мовою» д коментар до цієї статті в пункті 78 уточнює «Умови для викладання мови меншин та навчання у дають шкоди вивченню ОФіційної мови або викладанню цією мо- ВОЮ, ОСКІЛЬКИ знання офіційної мови є Один із чинників соціальної злагоди та -ДНОСТІ?. Ці вимоги деталізуються в Гаазьких рекомендаціях з прав національних меншин на освіту, де, зокрема, в статті 13 сказано: «В середній школі значна частина навчальної програми повинна викладатися мовою меншин. Протягом цього часу кількість предметів, які викладаються державною мовою, повинна поступово збільшуватися». До речі, у міжнародних правових документах, як видно з наведених вище цитат, не робиться різниці між поняттями «офіційна» й «державна» мова Так що чамагання певних політичних сил поряд з державною українською оголосити якщо че державною, то принаймні «офіційною» родайську мову не мають правового обгрунтування. Ці спроби можна розглянути лише як прагнення будь-що закріпити" наслідки антиукраїнської політики, що 1і проводили в Україні роайські царі та московські комуністи, нищачи -українськуо мову» як «основу національної са мосвідомості українського народу и силоміць насаджуючи російську. /ван ІЩУК, професор Міжнародного інституту лінгвістики і права «другий вітер», за словами спогодача, суберіг його від здичавіння». До того ж Павлівка прикрасило його життя своїм українським народним духом. Укроїнську мову він вивчав прямо на вулиці, граючись з місцевими хлопчиками. Зо там передо мной возник в блеске вишен, лент и губ девичьих многострунньй песенньй язьк - истинная нежность и величье, - сказав поет у прозово-віршовій книзі «Сковородинівський круг» (1981). З душевною відкритістю Леонід Вишеславський розповідає правду про те виболене, передумане, заповітне, що в недавні радянські часи не могло бути опубліковане (зокрема, і в згаданій його першій книжці спогадів). У ті одеські приїзди до дідо він познайомився і зблизився з Ювеналієм - митрополитом Одеським і Херсонським. Людино глибокої освіченості і культури (володів трьома європейськими мовами), богослов і художник, філософ і просто доступна кожному добра душа, митрополит став мимовільним наставником майбутнього поета. Мемуарист зізнається: він «багато в чому визначив моє світорозуміння і озаглавив своїм іменем значну сторінку мого життя». Прийшли криваві, бузувірські часи. Митрополит Ювенолій став жертвою сталінського Гулагу. Цією мученицькою дорогою пішли і українські письменники, митці - Майк Иогансен (йому автор присвятив окремий спогад), Іван Калянник, Лесь Куоі»ас, Мирослав Ірчан, Михайло Семенко, Іван Кулик - багато з тих, хто йшов у похоронній процесії за труною Миколи Хвильового, який пустив собі кулю у скроню У квітучий травневий день 1933 року |«Похорон). геополітичного смислу. У неї нед РАЧИ/ЙТО-ОЛ Нещодавно в односторонньому по- Росії--Євразті, ні до Центральної Євро-рядку Верховна Рада абсолютною більшістю голосів ратифікувала Договір маріонеткове існування... Існування про дружбу, співробітництво і партне- України в нинішніг кордонат ії з рство України та Росії. Виступаючи перед голосуванням, більшість народних депутатів характеризували сей, прини- | геополітичній безтеці Росії, однозначне зливий у багатьох пунктах для нашо держави договір майже як панацею від усіх наших нинішніх економічних бід. Наразі депутати Державної Думи Росії | поділенанакілька поясів, які б відповідали не поспішають ратифікувати сей договір. Може, тому не поспішають, що кола, | нит реалій». близькі до президента Росії, в одній упряжці з деякими депутатами Держдуми продовжують роздмухувати | рони України та його «реформу», згідно антиукраїнську істерію. Наші демократичного спрямування газети уже неодноразово писали про ці ганебні антиукраїнські акції російських великодержавників. Тож не буду повторюватись, а наведу лише один, мало чи и зовсім невідомий українській громадськості приклад. 1997 року в московському видавництві «Арктогея» вийшла в серії «Большое пространство» капітальна (аж на 608 сторінок!) праця Алєксандра Дугіна «Основь! геополитики. Геополитическое будущеє Росии». Цю книжку автор назвав підручником, розрахова- ним на юристів, військовиків, дипломатів, міжнародників, аналітиків, політологів т. д. Тобто на нинішню московську правлячу еліту. Нашій неньці-Україні А. Дугін у своєму підручнику присвятив чимало сторінок. Його, м'яко кажучи, нетолерантні стосовно нашої Батьківщини «наукові дослідження» можна було б списати на традиційну для нинішніх -новьіх русских» українофобію і на цьому поставити крапку. На жаль, ставити крапку ми, патріоти Української держави, аж ніяк не можемо, бо «разглагольствования-рассуждения» господін: Дугіна -- це дзеркальне відображення нинішньої державної російської їмперської політичної доктрини стосовно України. «Україна, з якимись терито- ріальними амбіціями, -- «нічтоже сумящеся» пише А. Дугін, -- є величезною загрозою для цілої Євразії, ї без вирішення української проблеми взагалі говорити тро континентальні гесполітику безглуздо». | Як же збираються господа Дугін компанія вирішувати «українську п и ЗР блему»? «Україна, -- продовжує Дугін, -- як держава не має нія? А «Через цю причину (тобт відсутність особливої куль Невелика за обсягом, але концептуально у блив 1 ку. По У й "ор чий виважено, скомпонована за біографічним при-універсального значення, географіїчн нципом, насичена життєвою правдою, унікальності, етнічної в художньою енергією вміщених у ній спогадів-новел, кожно з яких могла б стати основою повісті чи роману, ново книга Леонідо Вишес- (особливо в сучаснит к лавського - значний крок в його мистецькому матии смисєлтиільки в. поступі. Вона, сподіваємось, поспужить ного кордону», оскільки ніза | 1 геополітичною орієнті елементи | благородній справі духовного розвою української літератури. не дозволять цій країні повні Віктор КОЧЕВСЬКИЙ| | | приєднатись мі до східного, західного блоку, т з Чо і -р м - В й 1 й - - тен чок, й ее - Р в, рр чі -й ще . - дю т не 4 - РР ВИ ій еф А "4 вто ак Зеро тору ВАК - б НІ 1 | їй тр З ан ж - 1 Тш ана таутр А Й резина ьтваниьно нер. Чиж зн і Ра . - Пе ГР То І. М : чн "і . . "Й ' з ооо р Р усльнлц ЗА о с жи ее г 4 і чі Там Ру м яні ЧЕ. пи. Все це прирікає Україну на нинішнім статусом "суверенної держави» тотожне жахливому удароєт по 1 вторгненню на її територтю. Подальше пустиме. Ця територія має бути Р з "4 гама геополітичних та єтнокультур- | Як тут не згадати цивільного пана Шмарова, пріснопам'ятного міні істра обо- | з якою українська армія мала б бути со ні | поділена на кілька незалежних від Києва Еє. ДЕ регіональних військових округів. г Пе Виявляється, це не авторська ідея на-ой шого колишнього міністра оборони. Адже й А. Дугін ділить нашу державу на чотири «пояси», як ПІмаров ділив на чотири регіональні військові окрути!: «1. Слідна Україна (все, щотпролягає | | 8/ на с1д від Дніпра -- від Чернігова й до Ї || т і; | утворення, (Щох це за кособливе Й | геополітичне утворення, Дугін | тивом" російської "Зесполіти сина Чорноморському узбережжі є Чернігова до Одеси. | відповідним силовим с «бам Дутін дає Ї рецепти для поглинання Росією кожно- | го «поясу» зокрема. 2 стябі люндабонині - шиї " г» Українська ї и Ге в - 1 ря Ге Р іч 5 Рі ра тю г і-й о я м ки "КО й М щі і й - Ж й з - - - - ни ПР а рі Рочій -- ь у за огіч: й кі ї р -- ці чо з - - Ст о при | геотаол чним мс 71, о фе з оорожньноії 1 о ьо між поь о и о ри |. жлотаго Гм ср о я Ж щг б Д урни о : рогі краяни, страте | інн і че Р гі М х ж - ній Й о -- М.Л. ) самостійне існува» м я Ук о їни і; офтові
Seite · S. 12Originalseite ↗
"Е ЗТ: зоні М че з З У '- ; об "М 7257 й -- і Ь й ли жу чо Уа ою ій їчо - й Ж г ' | т - Сі А ь» ч й По (хово ПРОСВІТИ й реч ж г, | й. С? "ТИ; і зо - -г -і Гі - ка міжнародна християнська асамблея «Заповідь нову даю вам: УПЦ Київського Патріархату: тло друтому тисячоліттю Різдва Х ристового. Чи готові ми до ЦІЄЇ о Заповідь братерської любові, єднання в ім'я добра, в ім'я єдиної Помісної проблем - моралі, етики, культури, науки, екології - порушили у своїх виступах учасники и оргкомітету, Патріарха Київського 1 всієї Руси- України Філарета «2000-ліття Різдва Христового б і-й нн Й Пий Мч ПЕ і Рій | ому обширі тем, їхній Р ем чел" о зули єдині в одному: а на чатах рідного Й г - Ф 4 чи заовсЦНСВимі РАНЕРНУ лНнНАС. - ож чарї-й ета 1 - ЕР Д мні нні іні ці Гу - ЧУ зага | АпІт 7 з Й 4 - 10 нашої церкви в історично ю мовою з намирозмовляє Бог? - ; анк ", починаючи з ІМ Ст., оричним Для Ге синьо ях « в у М Ж ацій. Для нас же це питання перейшло ї зали-шається актуальним мовляє мо ь давно вже відома: А ідною мовою. ко спілкуватись ї давньогрецької, івриту о и рр - че. - "Пой нір льі -Й - 1, ет Я а ь ле, тільки рідне слово дає необхідну нам ичерпну повноту сприйнятого, почутого Слова | Проте для роз'їденої атеїзмом відомості, для опроміненої психіки крайнім тндив-дуалізмом та комуністичною радіацією не існує цього питання. Онаціональнення християнства кожним сатнаяцої починалося з моменту прийняття віри Загальновідомо, що візантійська ортодоксія ще з ХІ ст. поволі набувала рис власне українського православ'я. | оформилась як окреме явище на зламі ХІМ--ХУ ст., коли, за визначенням А. -ського, почали з'являтися переклади біблійних книг мовою, «наближеною до живої розмовної». Перший український митрополит Іларіон розумів, що «благодать і істина» відкриваються в рідному слові. Так, саме в рідному слові досягається необхідний баланс між людським (| божественним началами. Якщо критерій істини в суб'єкті, то він мусить неодмінно реалізовуватись у слові, а позаяк просто слова не буває, то воно повинно бути національно означеним. Адже слів і мов просто безрідних чи безгоспних не існує. Хіба що до безрідних можна віднести есперанто, та й то звеликими натяжками. Можливо, я висловлю суперечливу думку, що Одкровення належить до категорії не минупого, а радше май-бутнього, де лише і можливим зв'язок з грядущим Духом, то і свпло істини може даватись у всій повноті в Слові, що присутнє в нас на генному рівні. А тт "г - - - - визначальною для кожної як особистості, так | цілої нації. | я як Голова ВУТ «Просвіта» тішуся тим, Що мовне питання порушує наша церква. Адже церква не може не мати свого ставлення до того, що відбувається в суспільстві, не давати своїх оцінок духовних і моральних з висоти християнської їстини. Сьогоднішня академія свідчить про те, що на зміну культу зовнішніх форм боговшанування наша церква стає сугопосною потребам сьогодення. Ветхі форми апологетики поступаються місцем активно му діалогові з часом. Ми розуміємо, що Слово для кожної церкви є визначальним. | не буду я посилатися на Євангеліє від Іоана чи на Геракліта Ефеського. Ми, люди кінця ХХ сторіччя, розуміємо значення г вагу кожного слова. В Слові-Логосі і мудрість Господня, і голос Його. В Слові відкри-вається Їстина призначення людського і Божий план світу. Джерепо всякого народу полягає в його ставленні до трансцедентного світу, в його поняттях про Бога, про душу, про сумління, про життя тут і про долю душі по смерті. Людима народжена для вічності, через слово вона чує й, і саме словом вона спроможна вмістити в собі абсолютний зміст, аби стати живим образом абсо-пютного, тобто Бога, | тому нам потрібне живе слово. | проблема ату Павло Мовчан іх нашого видання ми по (його вистутп подаємо туті. перекладу Святого письма чи богослужіння РіДною мовою виходить за межі суто лінгвістичної проблеми, адже мова - ми тепер добре усвідомлюємо, -це є світосприйняття і світобачення. Через Слово ми сприймаємо світ, черезнього мийого бачимо. Через рідне слово ми пізнаємо самих себе у своїй природній індивідуальності, напов-нюємося родовим змістом, який прилучає нас до потаємного почуття всепричетності на цій землі, яку ми називаємо рідною іяка озвучена була спередвіку рідним українським словом. Рідне слово нам являє свою історичну глибину . Через нього нам повертається весь об'єм пам'яті. | можемо сказати про себе словами відомого філософа Хайдеггера: «Я єсьм мова. А моває тобою». «Я є мова» -тотожне «Я є народ». А це вже зумовлює, зобов'язує до відповідальності. З цілком природним самовідчуттям себе центром безкінечності, осереддям світу кожна особа усвідомлює в слові свою при-четність, причетність свого суверенного «Я» до великого масиву рідного народу. Ця причетність здійснюється через ж божественний Логос, не словниково-літерний, а живий, пульсуючий, оновлю-ваний, вібруючий... Отже, ми змушені постійно реагуватина ті зміни, які відбуваються в мовній стихії, що тугою оболонкою обтягує духовний простір для належного і вчасного енергетичного підсилення його. Адже відомо й те, що мовавід-роджується не пише в свідомості. Знання слів, ще не є знанням мови. Мова відроджується та розвивається через відродження та розвиток відповідних контекстів, Копи ми вимагаємо від перекладачів точності в перекладах богослужбових книг українською мовою, то наші вимоги будуть зводитися до словникових ідентичностей, тому з цього погляду всі переклади, які виникали в різні часи нашого наближення до першоджерел, є правдивими і необхідними, адже кожен з перекладачів прагнув відтворити дух необхідний, а не пише для людства» - надзвичайно глибоке дослідження, яке варте видання окремою Ж » має намір надрукувати один із розділів у найближчих числах газети). Із співдоповідями р філософії та мистецтвознавства, професор Дмитро Степовик, д октор фізико-математичних наук, Чаксим Стріха, Голова ВУТ «Просвіта», народний д епутат України, член Вищої Церковної Ради УПЦ бага тогранності та поліфонічності наша творча інтелігенція, науковці, вчені та Д Україні потрібна самостійна помісна православна церква, яка б служила лише краю, рідного народу; рідної д ержави. чинаємо друкувати також публіцистичне дослідження Ка терини МОТРИЧ му контексті. зміст. Творчим підходом позна-чається не лише прочитання, але й трактування кожного тексту, а особливо текстів сакральних. Здавалося б, що нині доцільно було 6 певні церковнослов'янізми, які присутні в молитвах і вже віднесені до ідіоматичних рядів, перекладати сьогоднішньою мовою. | «хліб наш насущний» замінити «хлібом щоденним», а «царя небесного, утішителя» - «царем небесним утішником» «Сущу Богородицю» - «Дійсною Богородицею» чи «Бога істинного» - «Богом справжнім»... . Проте відкидати весь масив нашої давньої мови, яка увібралав себе іцерковнослов'янізми та інші мовні запозичення, означало б вражати живий мовний масив. | справа не лише в точностях, а в семантичних збідненнях чи збагаченнях. В об'ємностях часових чи сплощиненнях. Церковнослов'янські вкраплення нас ніби прив'язуютьдо минулого, якого вже нема, так само як немає ще завтрашнього. До цього потрібно підходити з філософської точки зору. Наш земляк М. Бердяєв стверджував, що в о і Ж ді оо 1| ' 18 а п ненні но суч» о ПТ - - баб тео - я 1 - , -- ні ВУ з СО ДР з "ч'яу - га рі Че ча м - М «М . засво, ни а 0 ж чні -воз ся черревнідти - ї .»рем-з я - они часові виявляється лихе начало, смертоносне і винищувальне, тому що смерть минулого, яку несе кожна біжуча мить, є дійсним початком смерті. Розрив поміж минулим |і майбутнім є нанваж-ливішим злом нашого часу. Саме через це ми позбавляємось реальної історичної дійсності, а позбавлятись її - означатиме позбавлення себе причетності до великих історичних події, великого життя людства, - а текож свого народу. Хіба ми лише вдовільняємось констатацією того, що бупи Єгипет, Їудея, Давня Греція, Давній Рим, історія християнства, середньовіччя, ренесанс, реформація, Київська Русь, Козаччина, Відродження Української держави в ХХ ст Якщо це не так, то ми позбавляємось нанважливішого підгрунтя. с торична дійсність є достеменною, присутньою, що увіїашла у вічМУ дійсність. Християнство саме тому є великою релігією, що воно не змирилося з відмиранмнала, зниканням, що воно постійно тяжіє до воскресіння всього достеменно існуючого, справжнього. | кожен з сущих може зануритись в історію настільки, наскільки він сам переповнений, зависловом П. Флоренського, «Словом світової діисності». я: Релігійна свідомість саме тому івідмінна від, скажімо, наукової, що для нет історичні події чи дати не є сумою певних знань, а сумарною величиною нескінченної дійсності, що починається з днів творення Світу. І, вдаючись до перекладу богослуж-бових книг, ми мусимо враховувати цю намйпосутнішу обставину. Саме тому богослужбові книги і є відмінними від мирських, зорієнтованих лише на час теперішній. Я вже зазначав, що контекст - це умова існування слова, його функці-онування. Контекст - це дзеркало часу, тому архаїзми Умові - це посиланняна минуле, переадресація. Послухайте, як по-різному звучить одне й те ж речення, записане за різних часів: «Град єсть отстоя од Києва, града стольного, 50 поприщ, іменем Василів», «В пятидесяти поприщах от стольного города Києва єсть город Васильев» (переклад Д. С. Лихачова). інформативний зміст речень ніби однаковий, зате не підлягає сумнівові відмінність змісту емоційного та історичного. У другому випадку знято глибину. Слово стало поверхневим, озовнішненим, хоча й звістує воно ніби про щось далеке. Перше, що впадає в очі, у нього відібране авторство. В ньому відчутна безособистісність, відстороненість. Це просто безлика інформація. Подібні переклади нагадують реконструкцію храму, виконаного в недоброякісному сучасному будівельному матеріалі: в ньому і дух не той, і акустика відсутня, і літургія глуха. | в такій духовній глухоті є подосі ті українці, які внаслідок духовної і політичної сліпоти перебувають і далі в силовому полі впливу московської церкви. Слово в храмі - це особливе слово, це справді концентрований вираз сак-рального. Душа віруючого через рідне слово, через цей абсолютний інфор-маційний канал поєднується з Богом, виповідаючи йому свої сокровенні надії, свої благання, свої жадання. | тільки рідне слово може бути провідником цих почуттів, цієї віри, що людина буде почута Всевишнім. Зрусифікований варіант церковнослов'янської мови оголошується канонічемугм сакралізованим, починаючи з часів Петра |. | ця теза поширюється в Україні особливо наполегливо в останні чотири роки. Власне, з того моменту, коли вустами Президента було проголошено про необхідність надання російській мові статусу офіційної. То був сигнал до нової нечуваної і небаченої русифікації України. Позиція Товариства «Просвіта» відома з цього приводу вона збігається з позицією Української церкви Київського Патріархату. Тому що молитва народу рідною мовою є не лише Божим правом, але й обов'язком, оскільки рідним словом моляться не пише вуста, але й серце. Молитва така є спонтанною, безпо-середньою, якнанйщирішою і правдивою. Саме рідне слово дає відчуття присутності Бога у внутрішньому єстві людини, над нею і знею. Розлучення народу з його мовою є великим гріхом, оскільки в такий спосіб відбувається розлучення народу з Богом. І наше національне відродження немислиме без повернення рідного слова в релігійно-церковне життя до рідної святості, до власної вартості. У відомій праці «Наука про рідномовні обов'язки» Іван Огієнко зазначав: «Народ, що не чує в церкві своєї рідної мови, звичайно не шанує не береже й, як скарбу найдорожчого». «Рідна мова, - наголошував він, - то найголовніший наріжний камінь існувамна народу як окремої нації: без окремої мови нема самобутнього народу». Тому що лише самобутність може нам гарантувати належне місце в однополюсному світі, який фактично сформувався наприкінці ЇЇ тисячоліття. Фактично людство входить в єдину світову політичну систему з єдиним політичним центром світової влади. | при наявності сучасних каналів передачі інформації та технології роботи з свідомістю витворюються уже передумови тотальної уніфікації свідомості та культури. | самобутмість наша може бути гарантом найисериознішого останнього випробо-вування у ХХ ст. Протидіяти цій новій (вже під знаком ліберальної) демократії може лише нація сконсолідована релігочно, культурно, морально, з високим розу-мінням, що чинить це в ім'я Всевишнього. Позаяк з усіх різновимірних сегментів, з усіх променів складається одне цілісне понятта: «СаптіБог». | однією із численних складових цього велького кола є ми, носії унікальної мовм, культурм, світогляду, світотворення. | якщо ми вже перейшли не один історичним період, і якщо ми перейшли з новим віровченняам Словом Христовим понад тис ячу років, тоне для того, щоб загубитися, розчинитися, уміфікуватися, - а задля протиді великому нівелюючо му ентропіимому потоку цивілізаці. Отже, ми протидіємо самій смерті. А це особливе призначення ! особлива наша місія, яку мам пово Все гпьОШе і Ширше усвідомлювати, | саме тому з намм Бог. Який розмовляє з нами рідною мовою. Мовою незахи-щЩщеною. Мовою укравеськом, мовою давнього і водночас моподого народу. Павло МОВЧА/М
Seite · S. 13Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

рети щасливого існування |; безсмертя людства, що він володар дум, що його мова найкраща у світі і нею мають говори- Ти всі народи, ЩО він має од чогось врятувати народи і що він месія. Душевнохвору людину ізольовують у психлікарню, щоб вона не заважала іншим людям своєю агресивністю й непередбачуваністю поведінки. Злочинця кидають до тюрми. А що коли Душевно хворою |і злочинною стає держава? Тоді її історичним Постав над ними страх Твій, що зрозуміли народи "!, єяк витирають миску: що вони всього лиш люди. витер і перевернув її догори дномі» (Біблія Псалом 9 | ст 400) Відродившись (із Ноєвого ковчегу, у | крок до ще більшої покари. перебуванням у просторі і часі опікується Від чого ж залежить доля народу і що тому ж таки Межиріччі, Людство пішло Право сказати народові правду про Бог. Як Єгипетським царством, Вавилонсьії визначає? Час появи на світ та сприятли- | тими ж таки колами самознищення та спо- | нього здобувається особливим подвигом | ким, Ассирійським, Персидським, Римом і ве чи то лиховісне розміщення світил? | кус. Спокусник | навчитель був той самий, | цілого родоводу, що не заплямував себе | г д. Власне, всі агресивні народи, усі орди і Земля з її земним та падземним багатест- | він ще далі відвів наступну, Ноєву ніякими злодіяннями. Це теж тайна, двері | - не що інше, як Господній караючий меч. вом? Сусіди, що оточують його? Чи все цивілізацію, від Творця, підміняючи вели- ДО якої відмикаються двома ключами: ве- Ним караються найулюбленіші, ті, кому Він разом? Кий контакт із Небом контактом із | ликою набожністю й праведністю та вмінням вручив свою благодать |і хто став її не Вдивляючись | вслухаючись в апокапіднебессям, а Єдність з Отцем-Вседержилюбити свій народ. Багато прикрого скавартий. Пригадаймо, як у боговибраного ЛІПТИЧНІ Кроки нашої доби, ТІ многогрішшя телем - Із богами, володарями пітьми. зали своїм народам давні пророки. Це не народу «благословенний ти» було поміняно й многостраждання, самопоїдання й са- Втримався єдиний чарод - єврейський. | якийсь антисеміт, а Святий Апостол Їван | на - «проклятий». Таким Господнім мечем мознищення, ненаситність і ненависть, | Саме за те блудодіяння ровесники й сучас- Богослов каже своїм єдинокровним, що стосовно улюбленого народу були холод г байдужість, психотропне на- ЧИКИ-СУсіди євреїв шумери, єгиптяни, | не «юдеї вони», а «зборище сатани». єгиптяни, ассирійці, завилоняни, фалисти- СИЛЬСТВО та професійне кілерство, що ассирійці, перси стали майже легендою У всіх народів, християнських їі нехрисм'яни, ханаеняни, яким Отець небесний поглинули людство, наївно прагнеш; уявити | людства, його далекою й нерозгаданою ТИЯНСЬКИХ, такі великі обранці були. Мали віддавав своїх улюблених дітей у рабство Р є З ту добу, яку давно змили Води часу. сторінкою, а євреї як були у минулому, так | їх колись і ми, 1! саме вони тримали Небо на 430, 70, 40 і 7 діт залежно від міри гріха. Пи Важко уявити, як почувалася, що роби- |" Є 8 теперішньому часі. | з ОДНІЄ лише | понад нашим краєм. Це наші києво-пе- У «Книзі суддів» про це сказано так: «Не ла та якою була та людина, що жила між причини - цей народ, живучи поміж черські святі, котрі не визнавали ніякої прожену їх від вас, і вони стануть вам Євфратом | Тигром. Як минав її день, чим | найдавніших народів, породжених Відтрьох | земної влади над собою, а лише владу | терням у боки, а їхні боги стануть вам вона його наповнювала; єдине, що знаєш | Ноєвих гілок (Яафетових, Симових та Ха- | Ісуса Христа. Саме на землі, звідки пошипасткою». Як засвідчує історія, Господь налевно, людина так люто й прко не крив- | мових), що сповідували демонічне рилося християнство - на північ, схід і ніколи не возвеличував народ, що викону- дила людину, не прагнула її поневолити многобожжя, продовжував вірити в Єдизахід, було закладено чистоту православвав у нього місію меча, «стерня у боки». Він Знищити. Не заробляла собі на прожиття, | ного Бога-Вседержителя. Саме тому цей | ної віри. І це надто важливо, виходячи з | його просто викидав на смітник історії чи зМГОТовляючи зброю чи то роблячи на. зарод т! став народом-обранцем, саме ТОМУ | того, що прозвучить далі. Київ - Господні | 5 у небуття, перетворював шляхом укові відкриття, спрямовані на масове йому було вручено богонатхненну землю | ворота для всього слов'янського світу. | асиміляції в інший народ. В один день знищення, не мудрувала в таємних | з Єрусалимом (Господніми воротами), що | саме тут витворилися й утвердилися відбирав у нього і його могутність, і лабораторіях, 3 яких можна на відстані | «молоком і медом тече» і «з небесного справжні духовні цінності. Верховенство грізність, і його здавану велич. Був і нема! Дістати будь-кого | спровокувати раптову дощу наповнюється». | саме тому було влади Ісуса Христа. Все інше поклоніння, Таке «терня у боки» за останнє смерть, обіцяно тому народові старшинствувати служіння, схиляння зветься одним'об'ємним" тисячоліття Україна мала двічі ї непо"? чи: Че було в Адамових та Євиних нащадків | поміж народами та бути вчителями людст- | словом - |долопоклоніння. 40 літ, а більш як по 300 (Золота Орда та ДЕМОНІЧНИХ свят. у які б прославлялися | ва | , Згадаймо хоча б нашого праведника, | її посестра Москва), мала безліч й інших переможці братовбивчої бойні, не було | Однак цю боговибраність єврег оста- | цілителя Агапіта, який не згодився їхати до «рятівників» та «визволителів» з півночі, СВЯТ, у які б славилася праця, армія, не | точно втратили, коли розіп'яли Спасителя тяжкохворого князя Володимира Моно-півдня, зі сходу, заходу. Однак Сьогодні було нічого демонічного, породженого Світу, і замість обіцяного біблійного «бламаха в Чернігів, сказавши послам, що КОЛИ | мова піде дещо про інше: доля України в Злим Розумом, що стало нормою нашого | гословенний ти в МІСТІ | Олагословенний на МТИ ДО Князя, то й до всіх треба йти, а він контексті духовної агресії, духовної неволі, життя. Зміни відбулися не лише на духов- | полі! Благословенний плід утроби Твоєї, і | дав обіцянку Господу не залишати монас- ЩО могутніша й сериозніша, ніж неволя ному, інтелектуальному, моральному та | плід Твоєї землі, і плід худоби твоєї, порід | тирські ворота. Передав КНЯЗЮ зілля, | фізична. ВСІХ можливих рівнях, анавітьна фізичному. биків ТВОЇХ | КОТІННЯ отари твоєї! Благослопомолився За нього, і той відразу ЗЦІЛИВСЯ. | Як же починає хворіти край, народ | Людська "лоть не була перенасичена | венний ТВІЙ КІШ та діжа твоя! | Приїхавши до Києва, завітав КНЯЗЬ до цілим букетом недугів: гіперфункції влас- . стількома згубними хворобами, не потре- ...Господь поставить тебе Собі за свямонастиря, Що подякувати ченцеві за НОЇ Значущогсті, плутаючи велич духовно- Зувала такого догоджання їй ні іжею, ні тий народ, як присягнув був тобі, коли ти повернену радість життя, але Агапіт бе культурну З військовою силою та одягом, вона задовольнялася рослинною будеш додержуватися Заповідей Господа в8мишов навіть до князя, а Золото, ЩО том нестримністю, поняття «великий» - з їжею | була у десять-п'ятнадцять разів | Бога твого і підеш дорогами Його», здоподарував, зіДдав ігуменові. Вдруге воло-територіальною масштабністю; хворою ДОВГОвічніша, ніж Сьогодні. Хоча пророки | був - «проклятий». «Пошле Господь ча | дар з'явився до праведника з дарами чертальністю, неспроможністю оцінити себе зтішають нас, ЩО ми стоїмо далеко не на | тебе прокляття, і замішання, | нещастя на щедрими, але той викинув Золото за ворооб'єктивно, ПСИХхІЧНИМ розладом, коли вар-останньому КОЛІ самознищення, і малюють | всякий ПОЧИН ТВОЄЇ руки. ...Сини Т8ОГ Та | та й сказав бсярину, що те, що він має од варство іменується «МІСІЄЮ визволення», нашого нащадка куди відразливішими маз-дочки будуть віІДДАанІ чому народові, а Бога, не ПОМІНЯЄ НІ на яке золото й багата поневолення народів, стогін етносів і ками: ЧИзькорослий | Злостивий, суціль | очі твої будуть бачити й гинути за ними | ство в світі. Князеві ж порадив більше не мучеництво їх на власних землях - «брато- порочний фантом, агресивний і недовго- | цілий день... | станеш ти страхіттям, погорено Й роздати усе майно бідним, бо любством»; понищені культури, мови - Вічний, ЯКИЙ споживає у сімразів їжі більше, вором та ца ароа ак канів а Мого - попередження рульне ВІН бажанням «визволителя»ь пізнати Світ, збли- ніж сьогодніший пересічний землянин. | народів, куди ВіІДВеде тебе Господь. "б оспода просити за нього не буде. зити МУльтуру і витворити НОВІ, «вселюдські Можна ж таки й позаздрити собі, що розпорошить тебе Господь серед усіх Ця оповідь із «Києво-Печерського 147 | культурні цінностіь. живеш нині... народів від кінця землі й аж до кінця Землі, терика» багато на що проливає Світло: На сьомому році вимученої незалеж- Чого так було і чого так сталося, люд- | І ти служитимеш там іншим богам, яких не чаші духовні предки сповідували істинну ЧОСТІ можна б не піднімати цю тему, вірячи, СТВУ відомо Людина перейшла дозволену | знав ані ти, ані батьки Твої, - дереву та ВІрУ, ні в що не ставили земну мінливу що все лихеє кануло ще 1991 го року на грань, вона підібрала ключ до того є«сей- | каменеві. | поміж цими чародами не будеш | владу, хоча й пад нею тяжіє перст Божий, дно Лети, коли б упали на те дно усі віжки, Фу», куди Гворець не озволив заглядати: | ти спокійним, і не буде спочинку для стопи Києво-печерські святі, які справді були й що в'язали нас до могутнього планетарно-не велів дізнатися коду добратзла Атеїсти | твоїх ніг. | Господь дасть тобі там серце | залишаються потужним воїнством небес- | го монстра, коли б не творилося видиме і "Омуністичної оби подавали цей гріх з | тремтяче, і ослаблення очем, т омлівання | ним, що творили істинні чудеса силою невидиме зло, що не відпускає Україну й масним о те полу з лицях і | душі» (Біблія. Повторення Закону, 27, 28). | Святого Духа, ніколи не зозвеличували | полює за нею невпинно, й не відпускає її ЗВОДИЛИ його до чогось там такого під Кому Засато режі, й рога осіато реа а що прости смерд - | душу. Не відпускає її дух. Не відпускає її б Райським «ущем. | аж ніяк це не | відбирається! Однак корі яр па зд Бе ДІТИ Божі). Не говорили про церкви, собори, монастирі козацької та "ОЦІновувалося 7 не розшифровувалося, | шанс для порятунку як бі поСЛИДи о я са » Нашого християнського «раю | княжої доби, «тверджуючи, що вони «ис- ЩО в ПЛОДІі пізнання добра ! зла значно | для цілого людства. 2 де корика ча 4 заз м слава пре НЬОГО йшла | конно» не наші... Любішою биявилася та його частина, яка заблуклого стада пастуха, і - орі з ог ге ачаа и зро оговибраність Звідки ж цей порок планетарного тесла й несе погибель людству і що вона | стадо від ями, од зач Бо я ж до Лаври безупинно йшли псевдомесіанства, бажання, щоб двоголопоставлена на службу народів, держав, | Звісно ж, що це он звединт бо ідо У раза молитва не припинявими орел (так зображався він на ЧИВІЛізації. Бо ж той «заборонений плід | святі рн Ж оц МОЕР Й сазнни мить. Не говорили, хоча М | імператорських прапорах) одним дзьобом Пізнання» "Є лише чаклування, ворожіння, | ки, священство. Зв'яз и корбаенно Енн том с ж чарод оенро клював одну половину планети, а другим - астрологія та всіляка магія, а й алхімія, що Землею, рам а тРеввнон аніж Д поеми МОНО га. Огобо- | другу. | УР Привела ДО споювання Яопстіа та отруєної! | вуха, очі и вуста Божі. Ос » ТеРПЛЯЧІСТЮ, ро ОТЯЩІСТЮ, Хто ж приніс і вростив у свідомість Землі ВОДИ й повітря хімією. Це й проник- | царі, не імператори, де неон он Рама. талантами, врешті, красивою | мільйонів ідею «третього Риму»? Хто принення в таїни Ре а о подарувало атомну | президенти и по р і, бо насе ня з СА ік, | Реєтив егродові-кріпакові, "змордовау енергетику. капітанів, що добре знають, як вести | ніж жити поміж собою в мирі, любові та в дух боговибраності, месіанства? Хто 7 не , що | | ия Таїни людського с ою. | кораблі людського буття по бурхливих злагоді з Богом і що він мусить та щось нині не дозволяє йом зайняти те історичне Дарувало людям психотропну зОрою. і Це и. що | водах житейського моря. Ті, яких у | виконати перед іншими народами. міІСЦе 4 | -И великі відкриття в галузі медицин | Святому Письмі названо «СІЛЛЮ землі», п ї ини |кло- Наєло ДО появи «штучної» людини ЗЛО; «СВІТЛОМ ДЛЯ СВІТУ». | і Живе собі народ. Оре рання) та операцій, що уза "бного Багато ними сказано гіркого м прикро- Дітей, грішить, вмирає. Нічим не виказує 2 Домський гріх, Це безліч усього др а го народам, що впадали в гріхи і стояли на | СВОЄЇ боговибран великого, що мовби поставлене на грані знищення (вулканами, землетрусами, навпаки: НніІШе, У Людині, а коли придивитися реа морями). Пророки говорили все, що було рівнем культури та ЧІТКО окресле чаї погибель та самознищення. -ДОННИЙ
Seite · S. 14Originalseite ↗
; чі 5 У аж рана тю МО : чь | Православного віруючого. Духівника 6, певно, назавжди позбавили б духовного , Щоб він осягнув прості і святі посту- ; . - . | лати Святого Письма: «Бо троє свідчать на мятикою та неприкаяністю широкої | Небі: Отець, Слово й Святий Дух, | ці Троє непоганий у своїй суті арод? | || - Одно. І троє с дчать на землі: дух, вода та сила, що зіпсувала народ, поставила | і к но» (Перше Соборне на службу імперії, перетворила його послання св. Апостола Івана 4,5). много завомовника, переконала у | | Чиж не таких «неправдивих пророків та | зі інший Апостол Пав- особливій місії, і є ті, хто мав б. и бути М вчителів» м ав на ува краю, духовними поводирями | ло: «впровадять згубні єресі, відречуться "сторія багатьох народів | себе самі ск у погибель, | багато хто піде ти | за пожадливістю їхньою, а через них дорога правдива зневажиться. .. | в зажерливості вони будуть ловити нас сло- найгірше, коли обоє сліпі. . | вами облесливими. Суд на них віддавна не і че ї - ятому Письмі мовиться: «А | коли -бариться, а їхня загибель не дрімає!». обом удо: ГУ Пре Хто жо витворив ту «святу троицу на ня | земле» ї узаконив у Росії злиття церкви і Рь нь коре са Т - Зо сі імперії світу, в яку б епоху вони не | держави? Ієрархи церкви. Хто ж прокляв ароджувалися, мали єдиний код - заво- | Росію і народ? ієрархи Російської правосйОвництво. У стародавні часи, середньо- | лавної церкви. і ттю різн ася | | Вслухаймося в ці рядки вище цитованої , це робити було значно | книги. Постанова Великого Земського вому істори" ному витку п | Церковного собору 1613 року: «Заповажелі впливу. Накласти на народ | ведано, чтобь! избранник Божий, царь кову повинність і просто сна його | Михаил Федорович Романов, бьш родоначальником правителей на Руси из рода в род, с ответственностью в своих делах перед Единьм небесньм, а кто ж пойдет против сего Соборного Постановления - царь, патриарх ли и всяк человек, да про- Р б -а т її й | ь| і е РУ - і а г Р і, Ї "До сілякі бойні на чотири це. орони світу - а цьому протримаєшся недовго. Рано чи , Що цей народ кращий від інших народів, - що він наділений особливою місією, що він ти Ж . "а ню ній не завомовує, ах«в изволяє», - це вже щось! Чародові просто не буде коли пригадаї - чи - .7 - дае и бно і - . г | ХКТО й КОЛИ вручив йому цю місію. А її. Їв «гадали. | Кто? Священство Російської равославної церкви! А ще російські шовіністи, співці імперської містерії. | ця вигадана само зелич блукала в умах духо- ант -- хі і тва та інтелігенції протягом століть від менту, коли, за словами Федора Достоєвськ! МО росіяни відчули, що їхній «удел и есть всемирность, и не мечом триобретенная, а силой Братства». іязь Трубецький за рік до революції ав: є ) щи когда рожаєт, терпит хорбь, потому что пришел Час ее; но родит младенца, уже не помнит . скорби от радости, потому что родился | человек в мир. Так родился Богоизбранй Русский человек в мир». г) Род - і їй нні МІ Ч Раю 9 ри з М г їв те! бр І Й с 1 Р - ж У й "и п б - ау ї -а у т 1-17 Дуриві ' "ОМ аг - аж Петербурга, захоплено цитуючи князя вже в 90-ті роки нашого століття, у своїй «боговибраності» та «християнській скромності» йде далі і говорить, що саме про Росію мовиться в пророцтвах Святого Івана Богослова. І що «жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць», яка кричала від мук пологових, народжувала дитя, яке і є «Русская Православная Великомученическая Церковь», якій і належить «пасти все народьі жезлом железньм». Для отця не має значення той факт, що «пастух» народився тоді, коли «стадо» встигло добряче постаріти. Власне, коли під «дитям» розуміти Христову церкву, то вона народилася ще в день П'ятидесятниці - на п'ятдесятий день після розп'яття Спасителя, коли Святий Дух велів їм проповідувати різними мовами. Стверджувати, що саме ці пророцтва «Одкровення» стосуються РПЦ, означене у християнстві єрессю, заяку носій її нестиме великий звіт перед Богом. Ні князь на початку ХХ століття, ні священик в кінці не пояснюють, чому саме єрусский человек богоизбранньй». Якщо боговибраність єврейського народу зафіксували рядки Біблії й великі пророки, і не просто зафіксували, а й пояснили, за що саме той давній народ був нагороджений Отцем Небесним такою місією, то тут є лише непереборне бажання належити до такого народу. Чи єпископ Нектарій (в миру Концевич), виступаючи в 1991 р. у Сан-Франциско на з'їзді російської православної молоді, про мучеників Росії, тобто царів, сказав так: «Они слились на веки-вечнье с тем русским народом «всея земли», которьй, каки Они, исповедовал одну веру, одну идею, один смкбісл русской исторической государственности и силь, как умели, по одному пути великого предназначения христианского русского народа - России Христа, через истинньй образ Святой Троицьт на земле: Веру, Царя м Отечество». («Русь перед Вторьм пришествиєемь, Москва, 1994, «Родник»). Колись, у часи широкого християнства, за подібне богохульство проти Трійці Святої відлучили б від церкви не лише простого уло, то треба вигадати Отець же: Борис» Кир'янов оз: Санкт-. клянется такой в сем веке и в будущем, отлучен бо будет он от Святье Троиць». Чи не «забавньшй» документ? За ним, якщо ти підеш проти царя, не почуваєш до нього поклоніння, ти навіть «будеш відлучений від Святої Трійці». Мовби від Неї хтось може із смертних відлучити, так ніби, нехай Бог простить, йдеться про гуманітарну допомогу, яку тобі видадуть «покровителі» чи «покровительки», чи й ні. Он звідки в РПЦ досвід проклинати, анафемувати. А Ісус Христос не вчив цьому: ні клясти, ні ненавидіти навіть ворогів, а лише молитися за них та прощати їм. Прокльони - ремесло язичників. І ніде у Святому Письмі ви не знайдете й натяку на якусь помсту будь-яким відступникам, непрощення. Навіть спливаючи кров'ю і терплячи невимовну муку, Спаситель вишіптував: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять вони». | лише в св. Апостола Павла говориться про прокляття на кожного, хто неправдиво тлумачитиме Христову Євангелію й захоче її «перевернути». Першим пішов проти цієї постанови патріарх Никон, коли у 1652 році його було обрано на високу патріаршу посаду. Він чітко розмежував владу духовну архиєрейську від царської, сказавши, що «Архиерейская власть духовная и ей под- | Лежат вещи духовнье, а власть царя мирская, и ей подлежат вещи временньге. Господь Бог, когда сотворил землю, повелел двум светилам светить ей - солнцу и месяцу - и через них показал нам власть архиерейскую и царскую... Архиерейская власть во дни, то есть над душами, а царская - в вещах мира сего... В вещах же духовньх архиерей великий вьше царя, и каждьюши человек православньй должен бьіть в послушаним Патриарху, потому что он отец наш в вере православной и ему вверена Православная Церковь. ...Яко же церковь на мирскую власть снидется, нести церковь, то дом человеческий, вертеп разбойникам» (Козлов «Дело Никона»). Цар Олексій порушив клятву і підпорядкував своїй владі церкву, її багатство, п митрополитів, архієпископів, священиків. «Мь:! не знаєм иного законоположника себе, кроме Христа, которьшй дал нам власть, - сказав Никон, - вязать и решать, Уж не зту привилегию дал нам царь? Нет, он похитил ее от нас, как свидетельствуют его беззаконнье дела». Собор 1658 року затвердив царську владу над церквою, привласнивши усе її майно. За царювання Олексія Михайловича відбувається ще одна дуже значуща подіяв житті Росії. Після революції (1648 р.) з Англії в Росію емігрує масонство, яке цар Олексій не просто вітав, а прийняв і подав притулок при царському дворі. За час мого царювання в Москві була створена перша масонська ложа, але про це дещо пізніше. Позначені ці десятиліття ще одним важливим боговідступництвом, що безпосередньо стосується України. Було створено 1662-го року державну установу («Малоросійський приказ» або «Приказ ЕЕ »Жжауєьгою іемріАн. ко «Й МО | - 4» Жі ' | Ї . з ий 4 іі 4 " 1 і, - б. й тою " (лово ПРОСВІТУ Малья Россия»), що відала питаннями взаємовідносин царського уряду з Геть- манщиною. У цій державній установі служило 4 дяки і від 15 до 40 піддячих, що стежили за діяльністю церкви в Україні ! збирали через неї відомості про настрої мирян та політичну ситуацію в ТОДІШНІЙ Україні. Тобто держава не просто злилася воєдино з церквою в одне тулубище, а ще й зростила новий орган, що був його потаємними очима і вухами. Назву й справи його ми всі знаємо... Однак повернемося до патріарха Никона. Праведник страждав. Зняв золотом сяючий патріарший одяг і знову зодягнув чернече вбрання. Так збігло кілька літ, поки цар знову покликав його на патріарший престол. Никон відповів листовно, що не зрікається патріаршого посоху, а лише непокірної пастви, до якої зараховує и царя. Він вчинив далі так, як робили усі щирі діти Христові, ще перші монахи - анахорети-пустельники, що йшли в пустелю, постувалий шляхом великого очищення, через Духа Святого запитували в Бога, як їм вчинити в тому чи іншому випадку, аби не согрішити. Никон теж отримав таку відповідь через молитву і пішов до царського двору. Через прислугу передав цареві, що прийшов з миром, що згоден нести хрест духовного ієрарха Росії, але чи й згоден цар прийняти у своє серце Ісуса Христа? Тобто він не поступився, попередня умова залишається в силі: верховенство влади духовної над світською. Верховенство церкви над державою, а отже, верховенство патріарха над царем. Лише так могла Росія, яку він любив і бажав їй добра, йти шляхом Божим, а отже, - правди, світла, добра. Цар обурено вислухав умову непокірного Никона | велів повертатися йому туди, звідки той щойно прийшов, - у монастир. Собор 1666 року засудив патріарха та старообрядців, які прорекли, що в Росії запанувала влада Антихриста. Їх переслідували й мучили. І вони тікали з рідної землі у найвіддаленіші куточки. Так опинилися вони й в Україні. Живуть і до сьогодні їхні; нащадки, (пам'ятаючи, що вони із старообрядців. Отож, ще раз наголосимо - 1666-й! Початок розколу Російської церкви, А потім він буде ще не один. Вона буде ділитися, дробитися. Від неї будуть відходити ті, хто не згоден поділяти її прихованого од загалу духу. Потужними живими й очищеними від імперського впливу гілками, що повністю зречуться її, стануть: Російська Православна Церква Закордоном та Українська Київського Патріархату й українська Автокефальна. Мотив у них був мовби різний, а причина одна: заборонена офіційно, а потім відновлена Сталіним у 1943 р., РПЦ несла на собі вже не лише двоголового орла, а и п'ятикутну зірку. Дослідник життя і діяльності патріарха Никона отець Лев Лебедєв скаже, що осудження патріарха Никона було мовби кінцем світу в тому розумінні, що «закончился мир русской жизни, где главньм и центральньсм во всем бьло то, что условно обозначаєтся емким понятием Святая Русь!». Тож ті, хто сьогодні говорить про «рас- КОЛЬНИКОВ», «самосвятов», «неблагодарньх» та «неканоничньх» - УПЦ КП, - або ж лукавлять, або ж, м'яко кажучи, демонструють своє історичне невігластво та духовну недосконалість. Цар, самодержавство, за рішенням духовенства Росії, стає владою і світською, і духовною. А оскільки так, то і ставлення до нього має бути відповідне - як до «святого». Він віднині не просто державний діяч, політик, стратег, імператор-завойовник, навіть не «ангельський чин», а «образ одушевлен царя небесного». Те, що стало законом для всього народу, «голосом згори», через кілька поколінь трансформується у спосіб мислення (ментальність), набуває рис національних. Ідолопоклоніння людей духовних перед царем, які 6 повинні знати, що це є гріх, однак роблять це, промовляє про те, що відбувся якийсь потужний психологічний зсув у їхньому світовідчутті, а отже, і в діяннях: зробити все, щоб переконати народ у тому, що без царя скінчиться життя на землі, погасне сонце, зорі. Азіатщина? Дух хана, обранця богів? Він таки ж проник туди, куди, здавалося, ніяк не повинен був проникнути. б Ці слова належать архієпископу Інокентію вже в ХІХ столітті: «Что такоє благочестивьтй царь для благочестивого царства? - Посмотрите на великое царство вселенной! Взойдет солнце и все радуєтся, животворится, возрастает и укрепляєтся, цветет... Покроется солнце облаками - у все приемлет уньгльй и мрачнькй вид - не так ясно и не так отрадно, не то небо и не та земля. Что боговозженное солнце для природь, то богодарованнькй царь для своего царства». Та ж філософія панує і в народних прислів'ях: «Бог на небе, царь - на земле. Один Бог, один государь. Без Бога свет не стоит, без царя земля не правится. Светит одно солнце на небе, а царь русский на земле. Душой Божьи, а телом - государевьт»ь («Русь перед Вторьшм Пришествиєем»). Той народ, для якого сонце на небі, а цар на землі мають однакову значущість, узяв і безжально, люто й жорстоко погасив те «сонце». Потім і оплакав щиро царську погибель. Бачив царя у «духовних видіннях» праворуч Ісуса Христа та Пресвятої Богородиці. І, врешті, канонізував усю замордовану царську родину. Так, як пізніше приймали групами до лав КПРС. Щирі молільники ставили на покуття поруч з іконами портрети царя, цариці, їхніх дітей і молилися дО них. Тих, хто закодовував російський народ, як і інші народи, на ось таке бачення світу, хто викладав йому слизьку дорогу до самогубства через погибель багатьох народів, було більше, ніж треба. Немає лише тих, хто міг би вивести його із недугу імперської гіперфункції, що вже давно має тяжкі клінічні наслідки. Зомбували його всеохопно - і душпастирі РПЦ, що злилася з державою, і рідні шовіністи: Соловйов і Федотов, Достоєвський і Леонтьєв, Тихомиров і Сурський, Лихачов і Солженіцин. Несть їм числа! Мислителям і «отцям нації». Он як тонко і «по-батьківськи» дбає про свій «народ-богоносець» духовний філософ минулого століття К. Леонтьєв: «Чтобь: русскому народу действительно -пребьть надолго тем народом «богонос- цем», от которого ждал так много наш пламенньй народолюбец Достоевский, - он должен бьїть ограничен, отечески и (совестлива стеєнено? Не Бадаї Лишать его тех внешних ограничений и уз, которье так долго утверждали м воспитьвали в нем смирение и покорность. Зти качества составляли его душевную красу м делали его истинно великим и примерньїм народом. Чтобью продолжать бьтть для нас самих с зтой сторонь примерньм, он должен бьтть сьтзнова и мудро стеснен в своей свободе; удержан свьше на скользком пути згалитарного своеволия. При меньшей свободе, при меньших порьгвах к равенству прав, будет больше серьезности, а при большей серьезности будет гораздо больше и того истинного достоинства в смирении, которое его так красит. Иначе через какие-нибудь полвека, не более, он из народа «богоносца» станет мало-помалу, и сам того не замечая, «народом-богоборцем» м даже скорее всякого другого народа, бьітть может. Ибо, действительно, он свободен во всем доходить до крайностей... Еврем бьши гораздо более нас, в свое время, избранньм народом, ибо они тогда бьшми одни во всем мире, веровавшие в Единого Бога, м однако они же распяли на кресте Христа» («Русь перед Вторьм Пришествием»). Ось яка філософія «солов'я» тоталітарного режиму! Ні Старий, ні Новий Заповіти не дарують подібного розуміння «боговибраності» та «богоносності». Господь у всьому дарує людині волю. Навіть там, у раю, Він лише попередив наших пращурів не споживати плоду з дерева пізнання. Але коли людина потяглася до нього, не зупинив. Міг же! Тоді 6 історія людства склалася б інакше. Але було надано волю. Найбільший дарунок Творця - людині. Філософ же пропонує «богонос- НОСТЬ» СВОГО народу виховувати через обмеження, утиск та щоб не прагнув надто до рівноправ'я, щоправда, все це треба робити «отечески м совестливо». Чи ж не такий курс на ємесіанство» змусить грецького святого Василія, святого ще у ІМ столітті Христової ери, сказати про цей народ рядками Біблії: «Варварський народ прийде сюди на нас люто, що зветься Рос і Ог ! Магог». (Далі буде)
Seite · S. 15Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

зайва нбого лоту і 3 ій 7 Фиюти комер | - Р й 4 пн - нн е тло ання то "йє - й т- Р чі ПА і ВИЗВОЛЕНІЙ ВІД МОСКОВСЬКОЇ НЕВОЛІ «КОЛИ У ВІТЧИЗНІ НАШІЙ НАРЕШТІ ЗАПАНУЄ МИР. , Якби велич держави Оцінювали за Кількістю «забутих» З політичних міркувань найкращих її дітей, то Україна посіла б чи не найчільніше місце. Сливе Всі Польща (1791). Та й декабристи, готуючись дО повстання 1825 року і пишучи чершу демократичну конституцію Росії (на жаль, вона не була схвалена, а творці й закінчили своє життя на шибениці), користувалися творчим доробком великого українського гетьмана. Лише в Україні, «на нашій не своІЙ землі», Пилип Орлик і текст написаної ним | Конституції, принятий 1710 року в Бендерах на Козачій Раді, були за сімома замками. Тільки зі здобуттям Україною незалежності ім'я її великого сина почало поступово поставати з небуття: у Львові побачили світ праці українського історика-емігранта, дослідника епохи Івана Мазепи Ілька Борщака, 1994 року «Веселка» видала «Пе ршу Конституцію України гетьмана Пилипа Орлика», одна столичного управління пам'яток історії, культури та історичного середовища при Київській де ржадміністрації було відкрито анотаційну дошку авторові першої у Європі Конституції (скульптор Михайло Горловий). Прикро, що на святі вІДКриття цієї дошки не було ані керівників держави, ані творців нинішнього Основного Закону України. Микола ЛИТВИ РАДИМО ПРИДБАТИ Я ЛК аа ЇМ, фотографій, серед них понад 20 -. унікальних), яскрава й цікава за стилем Оповіді, оздоблена унікальним перспективним малюнком, на якому зображено кожний будинок... А ще -- зручного, кишенькового розміру, у привабливій суперобкладинці, а на самій обкладинці має золоте тиснення.., Тішить й інформаційна наповненість путівника. першого розділу читач довідається про найголовніші віхи Лівторастолітньої забудови вулиці, історію її освітлення, водогону, брукування, каналізації, утворення парків, скверів, культурних центрів, зжиттєписи» окремих будівель; тут же вміщений короткий нарис про побутове життя давнього Хрещатика. У другому -- розповідається про те, як створювався сучасний, довоєнний і повоєнний Хрещатик, як формувався загальний ансамбль вулиці. Третій розділ -- довідково-рекламний, з координатами ножної з установ і ьних закладів... і ве Дойзелшанаваної видавництвом серії «Історія однієї вулиці» мають увійти 24 книги про 24 вулиці Києва: про Андріївський узвіз, Володимирську, Прорізну, Ярославів Вал... | р Оформлювач книжки -- Віталій Сердюков -- яскравий, талановитий художник, «чий витончений смак не знає конкуренції у примхливій сфері оформлення ИЖОкКь. коки 8. г. форум столиці Ук аїни», "Наш Невський проспект...», «1200 метрів Сторіь.,. - ось лише декілька образних, уорівнянь Головної магістралі столиці країни -- вулиці Хрещатик, що дали чазву розділам нового культурологічного путівника «Хрещатик», написаного людьр закоханими в історію рідного міста, -- ром Чепеликом, Анатолієм Макаро'єп'Силем Галайбою. К: Амадей, 1997 Р., 160 с., наклад 5000 примірників. і "Хрещатик знає увесь світ, але його зласне Життя й досі залишається непронитаною сторінкою для самих киян. І ДОСІ зе жодного видання, де б воно знайшгрунтовне відоООраження» -- читаємо в рекламному проспекті видання. Й автори пока ся заповнити існуючу прогалину 1 "ралися із завданням блискуче. Книж- пріоритетною видавничу діяльність. Це и не дивно: пошматована різними імперіями, потоптана захланними сусідами, зросійщена і зполонізована, змадьярена |і зрумунізована, Вітчизна наша ідентифікувала себе насамперед через Слово. Недорогі, загальнодоступні 77 через книгозбірні, хати-читальні -- книги, часописи, календарі і листівки знайомили українця зі здобутками вітчизняної та зарубіжної класики, з історією України та надбаннями світової цивілізації, освічували його науковими знаннями та збагачували прогресивними методами ведення селянського господарства на основі досвіду передових аграрних країн світу. З просвітянських абеток починався шлях маленьких українців у країну Рідного Слова.. Значення цих, зазвичай невеличких за обсягом, книжечок у справі пробудження національної самосвідомості й відродження культури українського на роду важко переоцінити Досить вдячну справу робить і Національна парламентська бібліотека України: віддаючи належну шану під назвою «Українські культурно-освітні товариства «Просвіта», що готуються до розкривається бага тогранна праця товариств «Просвіта», які діяли в різні роки як в Україні, так ізаїї межами, в місцях компактного розселення української діаспори . Першою ластівкою серії став Оібліографічний покажчик «Видання «Просвіт» Галичини: книги та аркушева продукція (1868--1 938)», що поба чив світ наприкінці 1995 року у видавництві гуманітарної літератури «Абрис» (укладач-- 0, Зворський, науковий редактор -- А Корнієнко, відповідальна за випуск -- В. Патока). Видання книги -- накладом усього 300 примірників -- стало можливим за фінансової підтримки Міжнародного фонду « Відродження»та при підтримці й допомозі Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка Воно покликане заповнити бібліографічну прогалину, оскільки й дотепер відсутні вичерпні покажчики, що висвітлюють як Діяльність «Просвіт», що працювали на теренах України та за її межами, так і видання, що виходили під їх егідою. Як зазначено У передмові книжки «Від укладача», «завданням даного бібліографічного покажчика є максималь- НОВІ ВИДАННЯ львівського товариства «П росвіта» за весь час діяльності (1868--1939) та його філій У повітах Східної та Західної Галичини, У тому числі й тих, які складаються з одного аркуша й багатьма бібліографами ігноруються -- листівок, запрошень, мап, образотворчих видань, нот тощо». Складність праці укладача полягала втому, що чимало виданого в згаданий період було знищено після 1939 року органами НКВС. Обсяг роботи теж виявився чималим. Принагідно слід згадати, Що під егідою львівської «Просвіти» та її | Філій упродовж 70 років вийшло друком понад 1000 видань (не рахуючи часописів): книги, брошури, 22 перших книг серії -- про видавничу діяльність товариств «Просвіта» Буковини, Над- дніпрянської України, Закарпаття. української еміграції в країнах Європи, А зії, Америки та Австралії . Гадаємо, вдячною була б праця з укладення бібліографії видань нововідродженої «Просвіти», що побачили ноукраїнського «реєстру». І ця робота стала б вагомою цеглиною в будівлі ку Видано чудово: багатоілюстрована (70 кана А БоГГодинІІТ2оЙ руйнувати і далі те, що проголошене незалежним, а український народ є все тим же споглядальником тої руйнації, хоч руйнується його кровне, руйнується ро- ий корінь ЛА вже ем НІ СИЛ, НІ МОЖЛИВОСТІ ЩОСЬ змінити. Воістину, тільки Бог утримує цей и землі чар по торкатися цього могутнього гейзера бруду під назвою «Верховна Рада», що продемонстрував рекордну висоту всьому світові, який уже мало чим здивуєш: бо як показати себе, коли пока: зувати нічого? Виваляти в бруді противника ще більше виваляти цим актом себе -- це ине, чому навчились. Можливо, уаАркачи терпеливості байдуже 5 зСе-Таки ми, українці, - дужедивний н пятою про своє минуле, омите невин ор гров'ю, пролитою на захист родового я Неодноразово зрубании при самій п Лцей к орінь з селянською терпели Ваг Ускав НОВІ пагони і оживав для май 2) ЧЬОГО Так Ввідроджувався відроджував, о Поки иого знову стинала чужа зжалісна рука Яка різниця, коли | чия ма Я завжди має один ітомй же прк к з , проголошена незалежність мало а мила Таке враження, що тіЛлЬКИ И еЛЕ лися на те, аби поміняти назви, 3 , ки и шишивши незмінною. суть: руйнівни вистачило спостерігати все це і далі, коли б не сягнули політичні пристрасті до висоти неба, у даремній потузі зганьбити якщо не само: го Бога, то людей, які Йому служать. Ось уже з високої трибуни Верховної Ради Церкву, яку очолює патріарх Філарет (Київського Патріархату), названо сата- християнсько-демократична партія у час ча християн і демократів, щоб кожному ИТИ своїм шляхом. Ось грекоі римо- католики, і православні вже навчають своїх прихожан, що в Царство Боже потраплять не ва, а тільки їх конкретна церква, з і Ст КОЖНОГО ДО нього звідси, з Чашої багатос. траждальної землі Л і "Шились, здобувши ще більшу МОЖЛИВІСТЬ ЗСУ ННЕВД
Seite · S. 16Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

а 1 з Укра яке -щ іншому ПО ему зи, дана у Києві, зхеш-- «Великий на со м а хе ш і а еМахеші підіменем В здила до язичницького кого князя Володимира, и ницею Херсонеса Тав- , Корсуня літописних джерел, г 7? сом. Тепер ней ть шнього Севастополя а саме з Корчої | суня-Херсонеса Володимир приніс до Е ви блеса Й а межами України. назваОде сса(для осійську форму) зазна сучасного " ПИ З Ж Р вляється іяк Оді с - і Те чи а ї "ір т й РН , з ж | ч РУ іа -'-йгоо А ср в Р-Рарк го ее 5 Р. - зикликаї ОТ им, що в мові хінді, З зв д і, Звук р вимовляється фетево 7) р а-- «великий» вляється ія бадаларка -- | пець» ладка,параті-- . «падає» - яка д ат і вочарео це назва чт ш Е Оді їсс аді цей штат, які суадній Біхар. -7 хіндімовний. Тому і всесвітньо відомий стиль ІНДІЙСЬКОГО класичного танцю, який тут виник і первісно був танком храмових танцівниць-девадаа, більше відомих У Європі як баядерки, також має подвійну назву - оріссітаодіссі. Орісса здавна славиться як «земля бопів». | до сьогодні тут збереглися численні й широковідомі храми й пам'ятки, до яких звідуаль сходяться мільйони прочан і туристів. Серед них 10 ступ, встановлених на місцях, де Будда виголошував свої проповіді, печери в горах Удайпрі на Кхандапрі, знаменитий храм Сонця в Конараку, величезний вішну істський храм Джаганнатха, шіваїстський храм Лінгараджа. Цей храм присвячено ШІві, верховному індуїстському божеству, що зображається з тризубом, а саме на Молдаванці в Одесі, на вапняковій стелі знайдено напис з іменем Б утана т,яке тотожне індійському Б гутанатх-- «Владика бгутів», де бгути -- добрі й злі духи, які складають почет грізного й водночас милосердного Шіви. По суадству, у давньому місті Пра в гирлі Дністра (зараз білгород-Дністровський ) знайдено інший напис з іменем Шви - Махадава,в якому неважко розпізнати індійське М а - хадева-- «Великий бог», ще одне з багатьох імен цього божества. Обидва написи датуються || ст, тобто набагато раніше за храм Лінгараджа в Оріссі, зведений у МІЇЇ столітті. Дружина Шіви, його жіноча іпостась, звалася Деві -- «Богиня» або Махадеві -- «Велика богиня», а ще Геродот у М ст. дон. е. мовить, що таври, давні насельники Криму, поклоняються Діві. А Діва виявляє не тільки етимологічну, але й функціональну спорідненість з індійською Деві. Поклоніння Діві рясно відбилося у назвах як у Криму, так і по вай Україні, а також у Болгарії, Польщі, Чехії, Румунії. Назви Парфеніт, Парфенон, Німфей, Діа, Киз- Таш, Киз-Аул, Киз-Кермен, Киз-Куле в Криму, назви річок Дівка, Дівиця, Дівуха, Дівоча, Дівочин, Дівошин, Дівчий в різних мі Києв аЗИфУєтиянстеб. привів християнськихс Ой привіз християнські реліпі. уж Хреститель Руа добре знав і херсо- (неську Діву-Деві, і її божественного чоловіка, котрий під іменем В лес стояв на . Подолі в Києві, на березі Почайни. Ім'я Вл ес-- слов'янський відповідник імені Вріш,із санскриту «Бик», що його мав Шіва-Рудра, тотожний слов'янському Родові. | Влес, і Вріш -- «скотії» боги в своїх міфологіях. Південь України, особливо ареал від Керченської протоки до Дністра, здавна вважається індоарійським, тобто пов'язаним з індійськими племенами. Кримських таврів від андів на Таманському півострові СА НА ВідділЯяла лише вузька Керченська протока, колись Боспор Кіммерійський, назва якого пов'язується з кімерамисувірамиаверами (див. нашу статтю «Індійські сувіри и українські сівери» в «Слові Просвіти» за серпень 1997 р). А таври й сінди -- споріднені племена, як і меоти, дандарії, керкети, агри та інші, що теж входили до колись могутньої Боспорської держави, що існувала тут починаючи з МІ ст. дон.е. Це знайшло відбиття і в боспорських написах. Так, лише в написі Ме 1137, знайденому в Анапі, засвідчено 11 імен Сінд, Сіндок, пов'язаних із сіндами, «ІНДІЙСЬКИМ племенем», як його називає античний автор Гезіхій (КБН, 673--676). У «Махабгараті» -- велетенському індійському епосі -- згадується країна Дандадгара. Вона і давня Орісса, яка в епоа має назву Одра, згадується поряд, що підтверджує їхнє суадування і в географічному плані. А античні автори на території України знають плем'яданда- р ії, яке залишило по собі назви в Криму, на Таманському півострові й на Південному Бузі. У своєму «Житті Лукулла» Плутарх | ст. до н.е.) згадує вождя дандаріїв на ім'я Дандарій,а країною Дандадгарою правив цар наїм'яДандадгарав обох випадках ватажки племен мали імена, тотожні з назвами племені. З ЇМ ст. до н. е. Дандарії входять до Боспорської держави і включаються до титулатури її царів. Так, написи Ме 103/1 Ме 1038 титулують Левкона | і його сина Перісада «архонт Боспору й Феодоаї, цар андів, торетів, дандаріїв і псеав» (КБН, 599--600) Така сама титулатура ів посвячувальних написах Ме 6 та Ме баз околиць Керчі, колишнього Пантікапея, столиці чентору (КБН, 18--20). Відомий скіфолог 8. І. Абаєв вважає, що дандарії на біо Бузі й Кубані -- одне плем'я, хоч і вважає його іранським. інший дослідник, О. М. Трубачов, вважає, що дандарії -- індоарійське плем'я, споріднене з таврами й андо-меотами. | індійський матеріал свідчить якраз на користь такої думки. Мешканці країни Дандадгари в «Махабгараті» -- дандадгарії та дандарії в Україні виявляють спільне походження своїх назв -- «жезлодержці», «скипетродержці», боетнонім дандадгара розкладається наданда «жезл», «скипетр» "-дгара «тримати», «держати» ( СРС, 257). Слово дан да нерозривно пов'язанез поняттям влади, воно входить в імена богів, царів і героїв, у важливі соціальні терміни й поняття, багато з яких стали в індійців іменами й прізвищами. Такеїм'я, зокрема, має сучасний індійський письменник, що пише тамільською мовою, Дандапані Джеякантан, котрий, побувавши в Україні й під враженням Шевченкової «Катерини», написав ро- також, що Данда и Дандадгара - брати Таким чином, виявляється семантична тотожність іМен Данда 1! Ки и назв ДандакайКитв,етнонімів данд арії//дандадгаріїтакияни, або паляни (пор ла. рати з «кий» «палиця» ). Египет Данда мав Шіва,аледанд а також -- зброя деяких богів, наприклад, Вішну й Крішни, про яких згадує «Велесова книга» поряд із іншими індійськими божествами -- Індрою, Сур'єю. Ямою, Тваштаром тощо. Вішну й Крішна виступають тут як Вишень і Кришень, а саме такі прізвища побутують сьогодні серед українців. Сама ж «Велесова книга» написана ще в ЇХ столітті, тобто за понад сто років до прийняття Володимиром християнства «Махабгарата» розповідає, що коли відамнадцятиденна війна між двоюрідними братами пандавами й кауравами завершилася перемогою п'яти братів-пандавів. то старший із них, Юдпштюра, здійснив ашвамедгу -- жертвоприносини коня. Обряд цей щще ведійський: цар, аби досягти найвищого царського статусу І незаперечної покори довколишніх правителів, випускав на волю коня 1 з військом вирушав за ним, підкорюючи землі, на які ступав кінь. Похід тривав рік, після чого кінь приносився в пожертву. Престиж ашвамелдги був таким високим, що вважалося: цар, Який здійснить сто ашвамедг, здатен потіснити з престолу самого Індру, царя бопв і ватажка небесного воїнства. Обряд ашвамедга простежується в доскіфських курганах півдня України, а на срібній вазі зі скіфського кургану Чортомлик зображено сцени ашвамедги. Так що землі України добре відомий цей царський обряд. І давні на- НДОАРІЙСЬКОМУ ТЛІ УКРАЇНИ ман «Сундаракандам» («Прекрасна квітка»), присвячений життю сучасної індійської жінки. Переклав цей твір українською одесит, відомий індолог, який жив і працював у Москві і який, на жаль, передчасно пішов з життя, Віталій Фурніка Причому Дандапаніозначаєте саме, щойім'яДандадгара-- «Жезлодержець», «Цар», «Правитель». Прізвище Дандін, що теж має таке значення, належить поетові МІ--МІЇ ст, -- иого роман «Пригоди десяти юнаків» переклав щена початку століття роайською мовою і видав у 20-ті роки в Харкові перший український санскритолог, вихідець із Полтавщини, Павло Ріттер (1872--1939), 5 квітня минулого року сповнилося 125 років від дня його народження Тобто етнонім дандаюрі 1 означає «жезлодержці», інакше -- «кияни», бо ще Тредіаковський відзначав: «Кий есть жезл по-славянски, а слово сие й доньне в употреблениий у малороссиян сим знамением». З чого й висновок, що дандарії належали до воінського стану, як І «царські» скіфи, і давньоруські русичі. У «Рамаяні» згадується священний ліс Даддака, з якого злий цар Раван викрав Спу, кохану дружину царевича Рами Проте своя Дандака є і в Криму, на її південному березі (тепер Очеретяна бухта), за тисячі кілометрів від Індії Її згадують Птолемей (ІІ ст.) і Амміан Марцеллін (ІМ ст.) -- за їхніх часів це було квітуче місто, що його О. Трубачов вважає столицею і головним портом загадкових таврів. У санскрипдандака-- синонімдоданда (5ЕД0, 244) Та ж «Рамаяна» мовить, що колись існувала країна Дандака, якою правив цар Данда, тобто «Кий», «Жеал». теж по суадству з Оріссою. Відзначається сельники Орісси -- одри/ /удри, як мовить «Махабгарата», допомагали Юдпштхірі здійснювати ашвамедгу До речі у тих самих причорноморських курганах археологи знаходять індійські гральні кості, складені ніби з двох пірамідок, -- їх тут виявлено навіть більше, аніж у самій ІНДІЇ Гральні кості згадуються у наших веснянках, асаме в кості Юдпштхіра програв своє царство, яке потім довелося повертати силою. Воєначальником кауравів, які зазнали поразки в цій війні, був могутній воїн Бпшма, ім'я якого не можна не співвіднести з українським правищем Б у шм а. Водночас батьком Рукміні (пор. литовське прізвищеРукмане), дружини Крішни, був цар Бпшмака, ім'я якого знову-таки спіВввіІДНОСИТЬСЯ З українським прізвищем Бушмака «Махабгарата» розповідає також, що саме через Рукміні між Крішною ! мого двоюрідним братом наїм'я Шішупал спа: лахнула смертельна ворожнеча, яке скінчилася для Шішупала трапчно -- Крішна зніс йому голову своїм бойовим диском" чакрою. А в Оріса колись існувало місто Шішупалгарх, «Фортеця Шишупала», руїни якого до сьогодні збереглися ! є об'єктом ретельного вивчення археоло: гами та істориками. Особливють цього міста та, що формою воно являє квадре! тоді як міста північно-західно! Індії г ПР" мокутної форми. Що несамохіть викликає на думку «сккфрським квадрат», Яким |е родот означував територію причорнмоморських скіфів Цікаве те, що фонетично близьке до імені Шішупал їм'я Со сі п О ЛП знали етруски Йому, укупі з бОі инею силкрюю присвячувалися навіть храми. «99п9 1, Як свідчать джерела, був божеством-дити ен п ОН ЕР и ЕЕ син ло со й - (7
Емблема «Просвіта»Prosvitianyn