Text bei der Erkennung beschädigt — lesen Sie die Originalseite
А-РОЕ ітаде То РОРЕ ДОето. Ригспа5е'йоптмлмуму А-РОЕ со о пенпоуені пода ання апк.
й і -«» ь р Р ні я і , ати ГгУч п - "и РН зво і Ч з Мн з ра і сь бр іа ід Р с ИЙ | Ж - і ці т. й "дб І 0 / ; Я ПРОСІ "б і При ве іі Чі ЗВ; й» | зе ТР, і ж аб | М Ї Ж "чім б Ві | й «са М "ЗМІ ' 41 ратт о І ДОТЬ р на я Ї - і, 1 і М | Си й ї б Й і - і Й г зі у «а і ті - я
"Й - не «Іру з «МІ ї Я и - Ж Ір в о; ) Е По і - | ю М у п | лі; У ТА» РЕ р "я" й НО іх) Я и?) г. УРО "р уко ГЕУАТА ; .,)м Дю М Тел уй , ї "і че . бі ЧЕ 4 і і ,
Е я ФогУа воро Я З гло АНН ЗИ - р ни ПЕР
П ІЧ
ШАНУЙМОСЯ! Ти -- немимуле, а 8 прийдешнє путь, В горнилі духу -- слово наше й світло. Ма мног'літа -- людністю прибудь, Живи ілій, інескоряйсь. «Просвітого!
Державну мову -- України суть--
Ти збережи і укріти у світі.
Хай батько й син наш пратор понесуть, Хай правнуки згадають нає 5 «Лросвітио!
Ми ще пізнаєм, що таке - могуть, Ще славою пов ються наші літа.
Господні азвони 8 Україні 5 ЮТЬ: -Вставанте. люди! -- кличе вас «Просвіга-о!
Любов ГОЛОТА
Фото В. Орлова
До Шановного Хвального Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка
Вельмишановні!
Нам дуже приємно було довідатися, що Всеукраїнське товариство «Просвіта» обходитиме свій великий 130-річний ювілей. Тому дозвольте ї Українському Народному Союзові приєднатися до цього великого свята.
Без сумніву можна твердити, що немає багато інших українськит організацій з такою довгою та світлою історією ії такими великими заслугами теред українським народом, як має Товариство «Просвіта».
Це Товариство просвічувало наш народ у рідному краю, збуджувало та зміцнювало його національну свідомість у 1868--1940 роках. І на еміграції діють ще такі товариства до цього часу. Це була найважливіша масова українська організація в Галичині. Вона охоплювала чи не всі ділянки тодішнього національного та економачного життя, давала почин до створення культурнит, політичних, сільськогосподарськит чи спортивних організацій («Сокітл» 1 «Січ»). З часом вони, набравши сил, досвіду і популярності, усамостійнювалися. «Просвіті» завдячуємо існуванням «Крайового Ревізійного Союзу», «Молочарського Союзу», «Ма слосоюзу», «Сільського Господаря» -- організацій, які створили, підняли і проводили економічн 7 освіту, вишколювали торговельні кадри, призначували стипендії на навчання та налагоджували закордонні торговельні зв'язки. Тисячі читалень «Просвіти» були головними українськими національно-громадськими організаціями і проводили просвітянську працю, творили ощаднопозикові каси, кооперативи, молочарні, а
сотні крамниць при читальнят учили українське населення тідтримувати українське купецтво кличем: «Свій до свого то своє!». Своєю багатогранною діяльністю «Просвіта» внесла найбільший вклад у зростання національної свідомості ї добробуту українського населення. Політичні досягнення українців у Галичині до 1918 року не були б можливі без такого великого вкладу «Просвіти».
Видавнича діяльність «Просвіти» завжди мала український ха рактер 1 охоплювала сотні тисяч різниг книжок 1 публікацій з багатомільйоновими тиражами, які тут. і не перерагувати. «Просвітянська Комісія» при УНСоюзі закуповувала тисячі книжок у «Просвіті» ї ними поширювала просвітню роботу на тивнічнодмериканському континенті. Українські емігранти, вихідці з Галичини високо цінили працю «Просвіти» 1 завжди щедро відгукувалися на потреби ЦІЄЇ заслуженої організації.
Війна 1914--1920 років принесла велике спустошення в доробку «Просвіти». В 1922 році Товариство опинилось у дуже прикрих фінансових обставинах. Тоді «Просвіта» кинула клич в Америці про вступ у її члени ї закупівлю її видань. Цеїі заклик був прийнятий з піднесенням, членами Товариства ставали окремі американські українці, цілі громади й організації, засвідчуючи цим свою високу оцінку діяльності «Просвіти». Окремі численні відділи нашої о рганізації щорічно проводили спеціальні збірки дотацій на потреби Товариства «П росвіта», а передані суми сягали тисяч доларів, що було великими грішми для тодішніх емігрантів. |
Після здобуття Україною незалежности Український Народний Союз з радістю прийняв вістку про відновлення «Просвіти». Співпраця Всеукраїнського Товариства «Просвіта» ї УНСоюзу відразу пов'язалася, коли наші дві організації стали співспонсорами програми навчання англійської розмовної мови в Україні. Ця наша спільна акція триває під час літніх місяців уже 8 років. У ній взяли участь 400 учителів-добровольців із різних країн світу, навчаючи слухачів у 24- т областях та 80-ти містах України. З наших курсів уже скористалися приблизно 8 тисяч слухачів ї відгук про них всюди був позитивний.
Наша установа щиро вдячна Товариству «Просвіта», а насамперед його голові Павлові Мовчану за тісну співпрацю у цьому проекті, без чого проекті не був би здійснений. Заразом дякуємо всім особам, які були зв'язані з цим проектом 1 яким завдячуємо успіхом цієї програми.
Український Народний Союз із його Головним Урядом і членством шле щирий привіт усім, хто трудиться для добра ї розвитку Товариства «Просвіта», хто в сучасних скрутних економічних обставинах вірно ї наполегливо працював для добра рідного українського народу.
Уляна ДЯЧУК, предсідник
СВІДКИ ВЕЛИКОГО ПРОСВІТЯНСЬКОГО ШЛЯХУ
в житті українського народу -- ювілеєм «найукраїннішої із українських організацій».
До присутніх промовляли голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. ПІевченка Павло Мовчан, директор Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України Ярослав Пиріг та відомий український політик Михайло Горинь. Промовці окреслили славетну путь, пройдену Товариством, його непроминущу роль у житті українства задля досягнення найвищої мети -- адобуття Україною
З грудня у Палаці мистецтв «Український дім» відкрилася документально-книжкова виставка, присвячена 130-річчю Товариства «Просвіта». Співорганізаторами виставки виступили Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Т. Шевченка, Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України та Національна бібліотека України їмені В. І. Вернадського.
У Великому виставковому залі Палацу мистецтв зібрано архівні документи, часописи, видання найповажнишого за віком і чином із українських товариств -- «Просвіти», що є красномовними свідками Великого Просвітянського Шляху, від перших днів заснування організації. Окремий розділ
иезалежності.. Слід нагадати Виставка працюватиме до 13 грудня щоденно, крім понеділка, з 10 до 18
години
пиставки присвячено сучасній «Просвіті», представлено світлини, документи. Відкрив «Просвіті-- 130: «Укра-
при-
виставку директор Палацу мистецтв інський дім» Валерій Плохій, вітавши відвідувачів з визначною подією
Спицімо долучитися до цілющих
джерел українства, відчути подих істори, гаорить наймасовиша з «Проста»,
яку таорила 1 українських організацій гуртупмося в єдину просвітянську сім 10,
стапаймо її членами
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
іні инанінніннинй ПЕ нь і п зи РУ ей щ ЕН РЕ ьнвнне ни прання и
пні зано нин зн
і Чи " дж г, ї і ін у - " їВ
ї б -
-
й
яєєт-
Ю Х
у. "б ПРРДРР, ЧЕлу з " 1.
|
а,
Фотолітопис НОВІітньЬО!І ІСТОРІЇ «ПРОСВІТИ» (ФОТОКОР В. ОРЛОВ)
згуртували навколо «Просвіти» національну елату
Чикаго. З грудня 1998 р. Дорогі наші просвітяни!
Від найсокровеннішихт глибин душі вітаємо Вас з чудовим ювілеєм!
Бажаємо Вам мудрості, витривалості, працелюбства ї Божого благословіння!
Тернисту дорогу Ви обрали собі, але нео можуть їти тільки сильні духом, непохитні вірою в свою правоту 1 ті, хто безмежно любить свій народ ії бажає шому кращої долі. Важкою була доля українського просвітителя з незапам'ятнит часів. Але Ваша праця завжди торкалася найпотаємніших струн людської душі ї сторицею тошани 1 зцілення людської гідности відзивалася в нашому талановитому, але окраденому народові. Ми тут на поселенні маємо українськит просвітян 1 тому, мабуть, нам не стало чужим наше слово, наша ідея, наша далека, але завжди рідна Україна.
Ми постийно відчуваємо ї Вашу подиву гідну працю ї живемо надією, що аж тепер засіяне Вами ї Вашими великими попередниками зерно дасть направду багатий урожай 1 це буде найбільшою нагородою для Вас, а нашому народові допоможе сказати цілому світові тро себе як тро народ самобутній, який збагатив європейську 1 світову культуру, науку 1 цивілізацію. Ми завжди були ї будемо раді співпрацювати з Вашим Товариством, бо Ви одні з тих, хто відновлює душу нашого народу, щоб ми ніколи більше не були на задвіркат історії. Г нам небайдужа доля нашого народу. Ми простягаємо нашу дружню руку кожній організації, яка хоче допомогти матферіально своєму краєві у співпраці з нами. Вже з багатьма у нас налагодилися дружні Оїлові відносини на взаємовигідній основі ї це приносить матеріальний достаток людям в Україні.
У Вашому скромному зовні будинку ми завжди відчували те велике горіння людських сердець, людських мрій, людської нескореності, їі ми з великою пошаною ї любов'ю йшли до нього ї далі будемо притодити, щоб набратися того Прометеєвого вогню, який зберіг нас у віках. Нас болять Ваші болі, нас турбують Ваші негаразди, бо ми діти одного народу. Але ми певні, що з такими людьми, як Ви, нам таки буде сіяти тросвічене сонце ї на Тарасовій землі: «Врага не буде супостата...»!
Ще раз щиросердечно вітаємо Вас із преславним ЮВІЛЕЄМ!
ЩАСТИ ВАМ БОЖЕ!
З глибокою і незмінною пошаною Ваш
Богдан ВАТРАЛЬ, Президент Української Федеральної Кооперативної Каси «САМОПОМІЧ»
Товариство «Просвіта» їмені Тараса Шевченка у Молдові братньо вітає історичну «Просвіту» зі славетним ювілеєм, зичить їй вічного продовження У часові та просторі. Для нас, українців усього світу, так важливо мати генниїі зв'язок з «Просвітою». До її чистихт джерел припадаємо ми - до джерел рідної виплеканої мови, до «Просвіти» звертаємося як до світлини родової пам'яті, через «Просвіту» приєднуємося до гонорової козацької слави.
Працювати у «Просвіті» славно, почесно: ми виховуємо нові покоління УКРАЇНЦІВ. Переживши нашу долю, виживши квітами «Просвіти», ми маємо право називатися з великої літери.
Зї святом, любі, з повілеєм! А тотім -- знову до праці.
Галина РОГОВА,
доктор філософії, голова Товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка
у Молдові
Берестейська «Просвіта» їмені Т. Шевченка вітає Вас, дорогі співвітчизники, з визначною датою -- 130-річчям від дня заснування Товариства «Просвіта». 130 років -- це досить великий відрізок часу, протягом якого «Просвіта» мужнлла, сартувалась, кріпла, зазнаючи тостийнихт утисків ії поневірянь. Це був період самоствердження, тривалої і виснажливої боротьби за долю України, її національну незалежнасть. Велика заслуга «Просвіти» -- збереження мови, духовне відродження укратнського народу -- завжди буде в пам'яти нащадків ії продовжуватиметься в їні ділат. Ваші намагання створити стравді незалежну, демократичну, багату ї сильну Україну, згуртувати світове українство у велику націю відповідають нашим мріям. З шаною ї вдячністю ми завжди будемо пам'ятати про Вашу підтримку свої синів і дочок -- українців Берестейщини. Прийміть наша найкращі побажання з нагоди вашого ювілею, миру вам, довголіття, здоров'я, щастя!
Михайло ПЕТРУКОВИЧ, голова правління Берестейської «Просвіти»
ВІТАЮТЬ ПРОСВІТЯН СТОЛИЦІ
Вітання, подяки, грамоти з нагоди ювілею «Просвіти» продовжують надтодити як на адресу централі Товариства, так 1 його об'єднань, організацій, осередків, Усіх їх неможливо умістити на шпальтах нашого часопису. Й усе ж -- із потоку остантг надходжень -- на адресу Київської крайової організації «Просвіти»:
Грамотою утравління освіти м. Києва (начальник - Б. Жебровський) нагороджується Київське крайове об'єднання «Просвіта» імені Тараса Шевченка «за плідну співпрацю із закладами освіти м. Києва у страві патріотичного виховання учнівської молоді та з нагоди 130-річчя «Просвіти».
Наступна грамота на адресу столичної «Просвіти» за підписом заступника Командувача Військ Протитповітряної оборони України з витовної роботи О. Бурківського -- «з нагоди 130-річчя Товариства «Просвіта» за тасну співпрацю та значний внесок у розбудову держави, відродження духовності ї культури, національної свідомості воїнів, упровадження державної мови у Військат ППО України»..,
Бажаємо Вам, шановні колеги, й надалі високо нести знамено Київської «Просвіти».
чере
М
- бю чт
п и
5
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
ті о ОР РИ Че.
нання - - ння - - т А бе
«ПРОСВЯТОЯ» - 130!
- п іі т
«СВІТЛО У ТЕМРЯВІ СВІТИТЬ, І
ЦІ! слова зі святої Євангелії від Івана (перший розділ, п'ятий вірш) приходять на пам'ять, коли думаю про 130-річний шлях української «Просвіти» і, зокрема, про участь у її створенні та багаторічній праці носіїв Божого Слова. Успіх «Просвіти», її довге життя, може, самеийитим зумовлені,
що це Товариство на перше місце поставило
Слово, від якого променували освіта, наука, добробут, добра мораль, національна свідОМІСТЬ. Не випадково «Просвіту» започаткували священнослужителі на чолі з отцем Степаном Качалою; і не випадково -- в Галичині, де прибереглася саме українська церковно-обрядова традиція, бо тут, у Наддніпрянщині й ( на Сході України, подібну традицію «зїло» після 1686 року (після поглинення Київської православної митрополії Московським патріярхатом) московське шовіністичне цезаропапинське православ'я.
Ми сьогодні повинні віддати належне І засновникові «Просвіти» о. Степанові Качалі, тодішньому греко-католицькому митрополитові Спиридонові Литвиновичу, який негайно підтримав цю душеспасенну ініціятиву своїх священиків, і багатьом духовним | світським подвижникам «Просвіти», які з маленького гуртка зробили могутній всеукраїнський рух, винесли просвітянські ідеї в підросійську Україну, на Закарпаття, а пізніше -- і в українську діаспору.
До якого б періоду діяльности «Просвіти» мине звернули своєї уваги, всюди побачимо подиву гідні добрі наслідки. Коли ще не було радіо й телевізорів, «Просвіта» навчала український народ через систему читалень; адепростолюддяйчитатине вміло, втісела приїздили студенти духовних семінарій, українських гімназій, інститутів, звичайних шкіл іголосно читали людям відібрані тексти.
| це знаменно, що починалися такі читання зі Святого Письма, авже потім -- з творів класиків української літератури з Наддніпрянщини ий Західно! України.
У галузях освіти й виховання національної свідоМОСТИ досягнення «Просвіти» були найбільшими. Це загальновідомий факт. Але менш відомим є родовід Товариства, иого «батьківство» щодо інших українських товариств: наукових, виховних, господарських, фінансових, політичних. Ще в ХІХ ст. розпорошенини, загнаний у злидні й темряву народ «Просвіта» зуміла перетворити на культурну, свідому своєї мети націю.
| це в умовах постійного опору усіх окупаційних сил, які прагнули навічно затримати українців у темряві рабства й покори. Навіть серед самих українців тоді діяло промосковське угрупування, так звані москвофіли, які й собі ставили шпички в колеса «ГІросвіти», намагаючись її знищити. Вони діяли не тільки за вказівками «білокамінної», але й за її підступними методами: створенням паралельних структур, які б поборювали «Просвіту». Коли українці створили (ще до організаційного оформлення «Просвіти») так звану «Руську Матицю», москвофіли прудко захопили її і через неї намагалися нищити українську народну мову шляхом введення «язичія» -- жахливого суржика з елементів давньослов'янської, російської
та української мов. Коли ж «Просвіта» була створена і москвофілів до неї не пустили, останні створили 18/6 року сумнозвісне «Общество имени Качковського», яке нібито мало конкурувати з «Просвітою», а насправді -- боротися проти неї. «Общество» наслідувало в усьому «Просвіту»: творило свої власні читальні, шукало своїх прихильників серед духівництва, видавало книжечки і газети неймовірно скаліченою
ТЕМРЯВА НЕ ОБГОРНУЛА ЙОГО»
мовою. Саме на мовному питанні «Общество имени Качковского» и погоріло: народ викинув мого еклектичне «язичіє», тому воно втратило грунті спокійно вмерло.
А «Просвіта» росла і в кількісних, І в якісних вимірах. Ось деякі цифрові дані щодо «Просвіти» перед Першою світовою війною: // філій, 2944 читальні, понад 200 тисяч членів. На початку 30-х років ХХ століття, коли Західна Україна перебувала під польською окупацією, вже було 83 філії, 3204 читальні, 450 тисяч членів.
У «Просвіті» проходили початковий вишкіл майбутні борці за свободу України, січові стрільці, чільні й рядові члени Організації Українських Націоналістів, вояки УПА, вчені, письменники, журналісти, провідники жіночих (| молодіжних організацій, священики. «Просвіта» була 1 промотором широкого українського національного руху, носієм усього благородного, світлого, доброго, волелюбного, що є в українському народі. Від «Просвіти» зродилося п'ятьма роками пізніШе Наукове Товариство імені Шевченка -- прообраз Української академії наук.
За 130 років життя «Просвіту» очолювали люди високої духовної сили, авторитету й добрих організаторських здібностей. Це І Степан Качала, г Омелян Огоновський, і КОліан Дзерович, ірядінших знаменитостей. Хоч організаторами і провідниками «Просвіти» упродовж тривалого періоду були священики, вони добре розуміли світський, народний характер Товариства і не перетворили його на замкнуту церковну інституцію. Гатріотичне українське духівництво мало добру громадянську совість, спиралося на учительство, студентство, професуру. «Просвіта» вижила і вписалане одну золоту сторінку в новітню історію України завдяки міцності бази, на яку
Слово ПРОСВІТИ
опиралося:
5 Зі ай, г її т « оо - Рі 1 чі у , - / м Р чи які?" Р щи фо о Й " Р Ра 4 і " || зок АЛ і Р | а ль У, и Род У в і Ки і 77 а і Р "ню; Й : " "7 :, - 4! Ши | ЕМ ї 4 "б і
єдности християнської ду-
ховности й української національної ідеї.
Дуже добре, що «Просвіта» відродилася
в незалежній Україні на тій самій базі -- суголоссі духовного і національного. | хоч нинішні українські Церкви не стоять на чолі організацій відродженої «Просвіти», проте вони вносять свої духовні виміри в сучасну просвітянську роботу, підтримують укра-
цій
інську патріотичну и демократично на-
лаштовану «Просвітою» спрямованих на зміцнення Української
інтелігенцію, проводять з
багато спільних заходів,
держави, поліпшення моралі населення.
Сучасна «Просвіта» має гідний провід, який продовжує лінію ! справу зачинателів
просвітянського руху. Гож світло, запалене
130 років тому, продовжує світити, не дає темряві обгорнути себе і вказує нане такі вже далекі контури справжньої України -- української України з більш щасливим народом, ніж він був тоді, коли «Просвіта» зачиналася.
Дмитро СТЕПОВИК,
доктор філософії, доктор мистецтвознавства,
професор, колишній член правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка
Світ неймовірно гарний. Краса иого надихає митців, винахідників, землеробів, філософів, учених, відколи існує людство. Навіть поранений, хворий або збіднілий через нашу байдужість, він лишається ціннішим від усіх витворів людини. Адже геніальний рукопис легко розмножити у безліч примірників; зниклі шедеври мистецтва можуть існувати хоча б у репродукціях; за самими тільки кресленнями відновлюють храми. А от якщо спиляти вікове дерево, то раніше, як за сто років, його не відновиш. Частинка того, що ми звикли називати При-
Виховання екологічного світогляду є неодмінною ланкою культурно-просвітницької дії. Просвітяни покликані бути
«екологами душі» -- вважає письменник Андрій ТОПАЧЕВСЬКИЙ.
родою, росте рівно стільки, скільки призначив Господь.
Мова, зберігаючись у пам'яті поколінь, теж належить до безцінних дарунків Всевишнього. Але, створивши цей чудовий Світ, Він зробив його залежним від нас. І нині ця залежність зростає пропорційно технічній озброєності людства. Звичайно, ракета і бульдозер, динаміт і телевізор не скоять зла, якщо не потраплять у лихі руки. Та чи пройдемо крізь це випробування? Чим далі, тим вищу екологічну свідОМІСТЬ ПОВИННО Мати людство, щоб урятувати Божий лад на Землі, Така свідомість, власне, 1 є Віра. Той, хто бачить, розуміє 1 береже Красу, не може не вірувати у 1ї Творця.
Вчені радіобіологи вважають, що радіаційне ураження наших міст і сіл було б значно небезпечнішим, якби не захистили їх густі ПОЛІСЬКІ ліси, що прийняли на свої шати смертоносну куряву чорнобильського реактора. Тож поки в лісах,
полях, луках, річках 1 озерах вирує життя у всій його Богом даній множинності 1 взаємозалежності, доти земля 1 вода зберігають
самоочищення й від-
МОЖЛИВОСТІ
новлення. Отже, вони здатні годувати, напувати, одягати й захищати нас. А володіння ще й такими Божими скарбами, як мова і культура, підносить нас на рівень Людини, створеної за Його образом і подобою.
Кажуть, ніби у християнських заповідях нема природоохоронної думки, чи то ідеї збереження самобутності нації. Ці Заповіді, мовляв, необхідно доповнити, розвинути. Можливо.. Та хіба ж у Четвертій Заповіді не каже Бог; «Шануй свого батька і матір свою»? І одразу ж у п'ятій; «Не убий!». Сприймати це тільки як настанови щодо рідні 1 собі подібних -- значить недослухати голосу Творця. ЩШануймо ж колиску нашу земну і життя кожного створіння в ній!
Я переконаний, що мовний суржик, безкультур'я, невігластво -- рідні брати занечищення повітря, землі ії води. Вони -- такі ж біди, як
переосушення Полісся, затоплення Подніпров я, засолення Інгулецьких степів, спустошення Карпатських
лісів 1 Донецьких пагорбів. ЖалІОГІДНИЙ сленг не замінить мопи, як 1: жодна «техносфера» не заступить живих реалій Природи
півнів ї ТО сани зожжоо о
ост
БОЖИЙ ЛАД ЧИСТИХ ДЗВОНІВ
Розлади у природному довкіллі й людських душах взаємно пов'язані, вони водночас -- 1 причина, 1 наслідок. Бо хто любить свій край, хто поважає життя, той не зупинятиме Дніпра, не забуде рідної мови.. Спрощення культури, втрата різноманітності етнічних 1 природних комплексів загрожує Світу, що не встиг виконати свого Божого призначення.
Гармонія і доцільність Природи, вишуканість культури й мови дивують нас довершеною красою Навіть розумні наукові атеїсти не заперечують існування вищого Ладу: вони пропонують програми збереження екологічної рівноваги, організують заповідники, беруть участь у природоохоронному рус! Та лише сповнені високої духовності подвижницькі вчинки кожного з нас відвернуть руйнацію Божого ладу. Вона була б, по суті, кінцем Світу.
Усвідомлення єдності природних | культурних реалій, мабуть, 1 є правдою наступного тисячолітти, яке не стане ерою ні компютерів, ані нових енергій. Це буде чає, даний нам для самовдосконалення | спасіння
гучно лунатимуть у ньому чис п дзвони просвітян
Ча світлині: Анди Топачевським
і)
пн ЕЙ
зао
- Р
чи
й
ши |
позі Но ННІ
б
ій -ї
ча ню
-
зон май о суд СОМ феузаф ой а
-
РОСА Р
айс
Че ЧИННИКІВ.
«УТРОСВУЯУТЯ» - 130!
ння
НЕ ТАК СТАЛОСЯ, ЯК певенравнсаю
Українці-па "проти шигли ад незалежности Української держави -- це можна тверджувати ()є ізастероемно о
Бо
і Гі росвіт 117
єдиним фронтом, образно кажучи,
Говариство української мови (ГУМ), як правонаступник аало
іІТАмМНнНОКІ М
пПОДОСІ (
старої згодом життя ї Рухові, й їнашим патріотичним
організаціям, шлятетні наміри яких, нка жаль, розбились об дерев'яні булави
оріонокорпоративного гетьманства
овтдси й причини наступнит прорадунківа невдач нашляхгу державотворення.
Тише діючи злагоджено й конс пруктивно, національно-патріотичні сили України
могли 0 знешкодити нин прогресуючі реваншистські на міри комуно-соціалістів.
Ї Ііросвіта» як потужна націєтворча себе
НИСНС
оре аніза ЦІЯ мосла 0) у суспальстві,. Що для цього потрібно? Мабуть, щось більше,
просто воля стіввітчизЗників
узяти на
(20) сснавчу ДОЛЬ
Про це -- роздуми відповідального секретаря Всеукраїнського товариства Іросвіта» амені Т. Шевченка Миколи Нестерчука
(оля усміхнулась українцям у 1991 | пиків України, Український міжна- ПОЦІ С)днак за сім РОКІВ ПОЛІ НІЯК Не роОдиМиИ комітет з питань науки | культури можемо стати на ноги. Чомхп такий го при ІТАНІ У країни за ПІДТРИМКИ УПЦ рьований шлях України? КИІВСЬКОгО Патріархату проводили
Можливо, головною причиною лихої консультації, переговори з лідерами долі був орак лержавцницького мислення демократичних та державницьких органі-га дій у наших провідничаив? Століття зацій України, Благородну справу
благословив Святійший Патріарх Філарет,.
Скільки не говорили, скільки не просили, а на вибори пішли кожний зі своєю партією. Нічого не допомогло. І в результаті -- чергова поразка національно-державницьких сил,
Нашому суспільству ще далеко до західних демократій. Слушно зауважує
Ос 'ІСржавоності наклало важхаєтни віДОИТОК
па їХНЮ свідОомМІСТЬ, У вирішальні мо-
менти не було кому вести народ Другий фактор, що фактично є про- ВІДСУТНІСТЬ В сити твердих патріотичних переко-нань, а тепер кажемо ПОЛІТИЧНОЇ Культури
| третій фактор вплив ЗОВНІШНІХ
Підступні та агресивні сусіди
довженням першого, піс
спритно використовували їх для під- | Арсен Паламар у книзі «Третя руїна», корення та асиміляції українців. | щозасім років ми маємо нині суржикову частенько протягали криваві руки до націю, суржикову державу, суржикову України. На історичній ниві нашої мову, культуру, економіку, суржиковий Батьківщини завжди діяли дві сили уряд і парламент.
українська та антиукраїнська. Успіх був Сьогодні ми кидаємося то в один, то тише ТОДІ, КОЛИ українці діяли разом, в другий бік. Немає чіткої загально-однією об'єднаною силою. Яскравий народної мети, нема стратегії і немає наприклад -- результати референдуму 1991 державному рівні тактики дій, тобто року програми. Говоримо одне, а виходить
Інше. Повсякденним явищем став хаос і розгул кланів. Го хіба це демократія?
Насля всьБого сталося те, що сталося. Замість концентрації народної енергії на розбудову власної держави, наведення
порядку у сроіІй Хаті розпочався хво- Скрізь панує масовий індивідуальний робливий процес створення партій. Усі егоїзм, де кожний сам собі пан. А це веде вони створювалися під лідерів, без народ не до згуртування, а до розбрату.
усталених засад і твердої організаційної Держава як організоване суспільство | груктури Іа бере ІНСВІ вибори до парламіцна доти, доки опирається на міць 1 менту їх налічувалось аж 30. І почалася силу свого народу суцільна колотнеча. Вибухали чвари, Я почав розмову з болючої думки сварки та розколи стосовно єдиних дій українських держав- Всеукраїнське товариство «Просвіта» ницьких сил і саме в один із найвідпоімені Тараса Шевченка твердо й послі- відальніших історичних доленосних довно виступало за єдність національних моментів -- це вибори Президента
сил. «Просвіта», КУїЇн, Спілка письмен- України.
жу
Модель тут проста: ідея - кадри - фінанси.
Інше просто не спрацює. Має бути саме така послідовність. Сьогодні зубожілому, збайдужілому та розчарованому
населенню з цим хаосом, розгулом, деморалізацією, що прикривається демократією, необхідна проста і зрозуміла їідся, Вона повинна нести в собі насамперед надію на перспективу. Те, що було в 1991 році, сьогодні вже себе вичерпало і не спрацює.
Байки про якусь допомогу, сподівання на Валютний фонд, Світовий банк, якогось «дядЮю» за сім років розвіялись, як вранішній туман. Така пропаганда лише шкодить духовним основам українців. Гут потрібна опора тільки на власні сили.
Сподіватися лише на свій розум і велику працю. Повірити в себе і надіятися на себе. Так маємо говорити, тобто нести скрізь і повсякчасно таку ідею людям. Ідсологи, організатори завжди вирішували кожну справу. Саме це одне із найскладніших питань. Хто рсеалізовуватиме оті ідсі, про які говорилося вище? Де взяти отих робітників української справи, які чесно і послідовно, мудро 1 безамбіційно віддадуть усе своє життя реалізації української ідсі? Ноо- Охідно шукати, працювати, форму-вати Із середовища патріотів таких людей.
Дуже шкода, що багато представників національно-державницької еліти не
ДІЙШЛИ до слементарного політичного розуміння, що в суспільно-політичному механізмі всі ланки важливі: і перші, і другі, і треті. Механізм може жити лише у їхній взаємодії.
Коли роздивитися програми блоків партій, то навіть політики не можуть їх розрізнити. А як людям розібратися, взявши у руки довжелезний бюлетень із великим списком претендентів? А ніяк! Отож і більша частина виборців голосує як попало.
По-перше: щоб цього не було, потрібна законодавча сила. При зборі підписів за партію людина може підтримати лише одну партію.
По-друге: встановити законодавчо таку кількість збору підписів, щоб дрібні парти не змогли їх подолати. Необхідно звернути увагу ще на один аспект. Аномальним явищем у суспільно-політичному житті є існування партій з майже однаковою назвою. Як людям розібратись у діяльності партій, скажімо, сошіалдемократичної, демократичної, народно-демократичної, соціал-демократичної (об'єднаної)... А ще ж республіканська християнська, українська республіканська християнська, християнсько-демократична...
Така плутанина тільки шкодить розвиткові суспільно-політичних процесів в Україні, активному долученню до цього людей і підтримці тієї чи іншої ідеї. На превеликий жаль ліві сили хоч і «скубуться», але у вирішальні моменти об'єднуються і діють разом.
Ось такі думки виникають, навіяні нашою реальністю. Буваючи на багатьох конференціях і зборах у різних регіонах У країни, спілкуючись з представниками різних партій національно-державницького спрямування, щоразу переконуюсь, що ідейних розбіжностей між нами немає.
Є прихильники української ідеї ї є її противники. Для досягнення націонал-державниками успіху потрібно лише об'єднатись і порозумітися. Роботи в У країнській державі для реалізації своїх можливостей вистачить усім.
Сподіваюся, що це станеться і оживуть добрі справи, добра слава нашої У країни,
Микола НЕСТЕРЧУК, відповідальний секретар Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка
Чимало подолян-патріотів, які в буремні роки стояли під стягами національновизвольних змагань і не хотіли запишатися
МИ
АСПОРА
під комуністичною червоною Москвою, емігрували закордон. Алеийтам, невтомно служили правдивим словом
мови в Чикаго -- офірувала художні твори и журнали, що видавалися за кордоном У 50--/0-х роках.
працюючи, Україні ії своєму народові. Відомий літературознавець, академік
описує в одному з листів його син Ярослав -- доктор медичних наук, хірург, із Києвана Захід родина вирушила несподівано,
кожен може те збагнути? Волю, Україну по-належному шануймо й бережімо».
В одному Із листів хвора письменниця поділилася спогадами про свого першого чоловіка Вадима Дорошенка -- мовознавця, який загинув на Колимі безневинно як «ворог народу» в 1944 році. «Тужу за
Кам'янцем, завашими звістками...» -- писала
нагально -- так розпорядився батько. Спочатку зупинилися в Польщі, згодом переїхали до Німеччини, а в 1949 році | подалися за океан. Вражаючадеталь: батьки, засвідчує пан Ярослав, постійно, з боязні втрапити до рук більшовиків, носили при собі ампулу з отрутою. інший промовистий факт: мати Марія Нілова -- росіянка, проте досконало володіла українською мовою, перекладала твори західноєвропейських класиків, працювала редактором Держ-
А ось листи з Америки, які особливо хвилюють душу і серце. Короткі, але скупі вельми дорогі для нас спогади синів, чиї! батьки прославили Україну і здивували своїм талантом чужі країни. Архітектор Ярослав Січинський оповідає про Володимира | Січинського -- графіка, доктора філософії із спеціальності «Історія мистецтва та загальна історія», автора популярного нарису «Чужинці про Україну», аще -- архітектора, за проектами якого збудовано Божі храми
"ТАН України Григорій Костюк проживає у США, підтримує зв'язки з подолянами, зокрема і членами обласного правління товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка. З нагоди 90-ліття заснування в нашому кра! ця громадська організація нагородила Похвальною грамотою Григорія Костюка як активного місцевого просвітянина 20-х років. Нещодавно надійшов лист від 96- пітнього вченого. Він щиро дякує за пошанування, занадіслану иому літературу,
з Канади незадовго до смерті Ольга Мак... Двосторонній зв'язок -- радісний І корисний як для просвітян, так | для заокеанських українців. Сповнені теплотою | ! щирістю листи єднають насвіддалених простором, але скутих воєдино духом патріотизму, любов'ю до рідноїотчої землі. Кореспонденція з діаспори цінна не лише для просвітян. Зацікавить вонай дослідників, літературознавців. Тому з ініціативи правління обласного об'єднання «Просвіти»
схвально відгукується про книжку «Шев- | в США, Канаді, Бразилії. видаву України... Перебуваючи за кордо- | більшість листів передано в Інститут
ченко у серці моїм» Віталія Мацька. До А чи багатьом читачам знане ім'я ще | ном, К. Туркало активно виступав у пресі | рукописів Національної бібліотеки України
речі, зВ. Мацьком листуються поет Олекса одного нашого земляка -- Костянтина Тур- | як публіцист, видав документальні книжки імені В. І. Вернадського.
Гай-Головко із Торонто, керівник кала? И не дивно, що невідомий, бо він -- «Тортури», «Спогади». Для Костянтина
птературно-мистецького клубу імені Василя уродженець села Немиринці Городоцького | Тимофійовича та мого вірної! дружини честь
Симоненка Дмитро Нитченко з Сіднея. району -- був членом Центральної Ради | правда, українська ідея і державність були Петро МАЛІШІ, Періодично надсилає релігійну літературу УНР, працював у комісії приГенеральному | святими поняттями. | члем правління
до «Просвіти» Олександр Воронин че секретареві військових справ С. Петлюрі, Любила і згадувала повсякчасно Поділля Хмельницького обласмого
директор видавництва «Воскресіння» Иого Один Із СпідсудниХ лан званої контр- Ольга Мак. П'ять років тому ця зад акта об'єднання
дружина Оксана Вікулп -- уродженка революціїної організації Спілки визволення | "єленовита жінка зпарне за ПІВВІКОВУ Всеукраїнського
Кам'янця-Подільського, відома в США як України, а значить -- націоналіст, ворог| Розлуку провідала рідний край. «Ма-товариства «Просвіта»
автор численних праць із хореографії. Віра | радянської влади. Емігрував учений- "єВвІЗЛьна скрутат-тне біда, - - переконувала імені Т. Шевченка
Боднарук -- голова Товариства української лексикограф закордонна початку війни. Як | кам'янчан. -- Найтяжчі є духовні пута... Чи
ни - е-ю- - -- кни
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
и ча
"й
іє І -і 5
г б ля
-- РАН 3 рову
т я Ще.
Степа Йулета
З часу створення нашої організації -- 15 квітня 1939 року -- ми свято дотримуємося громадсько-політичних принципів «Просвіти»- Матері, бо, як бачимо, вони актуальні й сьогодні.
В обласному об'єднанні ВУТ «Просвіта» їмені Тараса Шевченка 27 тисяч індивідуальних членів, об'єднаних у 985 первинних осередках і І9 районних та міських організаціях. Щоб цей механізм працював, особливу увагу приділяємо організаційній роботі. Зокрема, влітку минулого року відбулося виїзне засідання Ради Товариства в Яремчі на тему «Відродження традицій «Просвіти» в гуртуванні національної еліти як інтелектуального проводу громад». Це питання вивчалося на приклалі роботи Яремчанського міського об'єднання (голова Юрій Боберський). Члени ради відвідали первинні осередки, побачили, як ведеться робота щодо формування політичної думки, моральних засад, духовності та національної свідомості в громадах села, міста, на підприємствах та в організаціях.
У вересні--жовтні цього року відбулися звітно-виборні збори в первинних осередках г розпочалися конференції в міських та районних об'єднаннях. З поглялу організаційної роботи і збереження єдності -- це найважливіший період діяльності обласного об'єднання.
На зборах у первинних осередках, на конференціях, як правило, бувають голова, заступники та члени правління, члени Ради. Їде відверта розмова, узгоджуються лумки, виробляється єдина позиція. Думаю, що тільки завдяки цьому наша організація зберегла єдність, хоча спроби розколоти, роз'єднати насбули, алезазнали поразки. Ми-- демократична організація, але в межах Статуту дотримуємось жорсткої дисципліни. До організаційної роботи відношу й те, шо за заслуги перед «Просвітою» обираємо Почеснихіі членів. Цього звання вже удостоєно академіків, професорів Прикарпатського університету імені Василя Стефаника Івана Кли-
ня вреечаєчрчнчаричинн В -і г й з г - х. ) бі г " іж'ь "М з І аж де гу - кб я Мо оця. ВЧ ев'сьо 1 Її з "яд іч я я че и
мишина та Володимира Грабовецького,
колишнього голову держадміністрації і
голову обласної ради, а нині надзвичайно-
гої повноважного посла України в Грузи
Степана Волковецького, письменника, нашого земляка Романа Іваничука, голову Товариства української мови м. Чикаго (США) Віру Боднарук та інших. Практикуємо колективне членство. Керівництву колективів вручаємо відповідне свідоцтво. Уже п'ять років рішенням правління раз на рік присвоюється звання лауреата премії імені Марійки Підпрянки (три премії для дорослих і три для дітей ) за творчі здобутки в галузі літератури і мистецтва.
- проь ВДРАРНСХ .
Ті - В «КР ТП'К Кл в ай - ий З шожеваю соб оби м Геї ч ГИРІ 1. ч: 2 ув бе пу ная - . оо Р і п т
Ми
У планах обласного об'єднання || розділів -- напрямів роботи. Тому хочу зупинитися на найважливіших. При обласному Народному Домі «Просвіта» створено понад 10 колективів художньої самодіяльності. Це народна чоловіча хорова капела «Червона калина», керівник Богдан Катамай -- заслужений працівник культури, диригент Василь Турянин; народний жіночий хор «Берегиня» -- керівник і диригент Дарія Циганкова; танцювальний колектив «Плай» -- керівник Василь Курцеба та інші. До речі, в 1996 році «Червона калина» і «Плай»
брали участь у Міжнародному фестивалі |
самодіяльних колективів у Німеччині (Баварія) 1 зайняли перше місце.
Цього року «Плай» посів друге місце серед танцювальних ансамблів 60 країн світу на Британських островах у місті Лланголлені ( Уельс). Має своїх призерів і переможців на всеукраїнських та міжнародних конкурсах і школа бального танцю, де навчається майже 200 дітей.
Особливо слід відзначити «Клуб обдарованих дітей» в Народному Домі «Просвіта», вокального мистецтва в
якому дітей навчає Борис Данилишин. Щойно йому виповнилося 50 років від дня народження та 25 років творчої діяльності.
Обласне об'єднання має добрі стосунки з «Просвітами» інших областей, особливо на Сході та Півдні України. Багато років приймаємо у себе дітей на Різдвяні та Великодні свята. Влітку цього року в нас відпочивали школярі з Луганської області Голова Луганського об'єднання «Просвіти» Євген Дзюба в листі пише: «Щиро дякую за організацію відпочинку дітей з міста Сватового..»., Дітьми опікувалося Долинське районне об'єднання (голова Степан Янковський). Вони відпочивали, іздили на екскурсії в гори, побували на
БА ПЕРЕРВАХ ПАМ АР АЕС
-я і/ . пе
скелях Довбуша, мали зустрічі з місцевими школярами. У жовтні цього року до нас завітала в гості з міста Новоградівки Донецької області делегація під керівництвом міського голови Віктора Павловича Безворотнього та директора школи Марії Михайлівни Мальчин. Це був візит- ВІДПОВІДЬ, бо у вересні новоградці приймали нашу делегацію, яку очолював голова Калуської «Просвіти» Василь Уштан. На Донбас вони привезли українськомовні підручники для б 1 7 класів. Цю школу вони опікують уже сьомий рік.
А нещодавно прийшов лист з Ялти. Голова місцевого Товариства «Просвіта» Павло Сорока пише, що вони відкрили школу з українською мовою викладання, але підручників нема. Тепер збираємо підручники для них. Допоможемо.
Важливим, на нашу думку, напрямом роботи є формування національної свідомості, відродження історичної пам'яті народу. Для цього проводимо презентації літературних творів, відзначаємо ювілейні дати в історії нашого народу, повертаємо імена видатних політичних та громалських діячів української нації,
Щоб обговорення було цікавим, готуємося до нього один-два місяці. Стараємося, шоб книжку прочитала більшість майбутньої аудиторії, кілька чоловік готують реферати за продуманими темами. Гому під час обговорення виникає немало цікавих запитань. Зокрема, так було при обговоренні ктижки «Легенда про Гетьмана. Іван Виговський віл Копотопа до Скиту Манявського». Написав й І« ВпОорялкував Біломийи у нас наз МОМСЦЬ І краєзнавець, працівник музею «Скит
колись була «Просвіта». Тут бували Іван Франко, Михайло Павлик, розпочала свою діяльність організація «Пласт»,
У Рогатинському районі «Просвіта» організувала відзначення 120-річчя від дня народження Михайла Галушщинського. колишнього директора Рогатинської гімназії імені Володимира Великого, головного командора Січовогострілецтва. який з 1923 по 1931 рік очолював Товариство «Просвіта» у Львові. До цієї дати за фінансовою підтримкою правління обласного об'єднання побачила світ праця академіка Богдана Ступарика «Життя віддане національній ілеї», Вона повертає молодому поколінню великого патріота
України, педагога і борця, громадськополітичного діяча Михайла Галущинського. Стараннями Івана Скрипника провели вечір пам'яті Юрія Липи, який загинув у серпні 1944 року в рядах повстанського відділу, під час рукопашного бою з енкаведистами, як шеф санітарної служби УПА-Південь. Проте мова йшла не тільки і нестільки про його участь як борця за волю України безпосередньо в лавах Української Повстанської Армі, а більше як автора «Призначення України». Це дуже важлива тема. У вступному слові до праці цієї книжки відомий історик Валентин Мороз пише: «Націоналізм Донцова, «Націократія», Сціборського, «Призначення України» Юрія Липи -- це триєдиний символ, що сформував українське «Вірую». Наша праця полягає в тому, щоб це «Вірую» стало надбанням масової свідомості українців
У ці ювілейні дні мені приходять на думку слова одного з перших організаторів Говариства Володислава Фелоровича. Ось ЯК ВІН сформулюваві ромадсько-поліІтичн) ПОЗИЦІЮ «Просвіти» «Тільки власною ПЯЛЬНІСТІО Можемо вибороти СО0ДІ нИШІ права. Отже, я хочу, щоб усяка чужа гегемонія над нашим народом переєстеа-т« бути, щоби ніхто нами проти нашої волі не опікувався. Україна для Україн ців"»
Тут коротко і переконливо викладено кісадИи полІТИЧНнНО ОрієнтТації «Просвіти»
яка нІКОЛИ нс МІНЯЛОа СВОоСІ ПОЗИЦІЇ
ї
Манявський», Почесний член «Просвіти» Степам ШУЛЕПА, | пам ( крипник голова /вамо-Фрамківсьм ого - ного Зелика робота велеться 1 п первинних облає ; т с! олію г ькоОго осередках та районних і міських об'єл об'єдчання Всеукраїмс говариєтва найнях. Нещодавно первинний осерелок 877, нка . | та» імемі евчемля еСлЛицІа КУТИ ІТО р ЕР ПОМ ринський) «Просвіта « відзначив 100 річчя з дия заснування «Філії п ат | а світлинах: обласна І росаїтіє «| ри СЦІТИ» «АП КОСОВІ (ТОЛОгаИ рамомної () ченмн - | ) форала актпивну участь цу є азмачс меми об'єднання Богдан Радиш) відкрито жрито - 110О-річчя Галича, де було віакрит ПпПРОСМІТНИЦцЦЬКУ Є3МІТЛИЦІО б ОуУЛИМКкКУ. Ле
і СІЛ МТРІНОХ королю Дани 1 Га шцько І
я ВЕРН з п-ь зл - г ябю з- | б з ій - : Р ме
РР зайти оця 0
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
самосвідомості
революціонер відроджуют ься знову! знов, б0внихт могут най дуг | життя 1 поступу, бо вони є образ самої людської нездоаланності
МЕРЕ т ни о
Слово ПРОСВІТИ
це вершиннийц вияв нації |
Шевченко -«- М Жх ратнської
Для нас
Олесь ГОНЧАР
Як Шевченків Прометей, так 1 Франків Вічний поразок не знають, вони
Олесь ГОНЧАР
Втілюючи в собі гідність їі честь нації, Тарас Шевченко може бути для нас взірцем у всьому. Образ цого щораз постає теред нами, коли ми замислюємося над питаннями тудожник | народ,
хтудожник ії життя, гтудожник 1 мацбутнє.
Олесь ГОНЧАР, «Слово на Тарасовій горі», червень, 1983
Шевченко 1 Франко -- це справді два могутня
Олесь ГОНЧАР: «МОВОБУДЬ: МОВО, ЖИВИ І ЖИВИ!»
А ЕР и
слово, українську
крила, які винесли українське культуру на простори світові.
Олесь ГОНЧАР, «Подвиг Каменяра»
Інтелігенція -- це нервові волокна націй, що проймають увесь організм ї живуть лише в єдности з ним, 1 його життя теж не уявити без них. Творчість митця, людини інтелектуальної траці, виростає з самого дужовного єства народу, його ж природою визначається 1 характер кожної творчої індивідуальності.
Олесь ГОНЧАР, З квітня 1968 року
Виявляючи красу й життєву силу рідного слова, перекладач мовби дає відповідь тим невігласам, які зневажають українську мову, зртікаються її та ще й спонукають до цього своїх дітей, не задумуючись навіть, наскільки це принизливо й аморально.
Олесь ГОНЧАР, «Думаймо тро велике», 1966 рік
Щоб залучити все новит 1 новит шанувальників, Товариству доведеться звершувати роботу глибоко продуману: адже в цій справі-- ніякої принуки! Устит забезпечить тальки сила переконання, тильки розум, такт і доброзичливість, вміння емоційно довести людям, що материнської мови їм нема чого соромитись, адже, як 1 в тиснягт, як і в часи Тарасові, вона й сьогодні прекрасна. Товариство маєпробудити і зміцнити в людині почуття гордості за свій народ, за його творчий геній, що так розкішно явив себе в мові, чию красу, милозвучність, гумор, виняткову образнасть 1 поетичність дедалі глибше відкриває для себе весь культурний цивілізований світ.
Історія дає нам шанс, 1гріх булоб не скористатися ним сповна. Хай наснажує нас мета висока, заповітна!
Тож:
-- Мово, будь! Мово, живи 1ї живи!
Олесь Гончар, Чим живемо: На шлятат до українського Відродження
д тіні Чі " зів о ТУ -
зі
-Ї Її
Мабуть. не випадково життя Івана Пилиповича Юшщука розпочалося 65 років тому в день, у який ми звикли вшановувати вчителів, День учителя. Символічним є й те, що цьогорічна ювілейна дата одного з найдіяльніших членів «Просвіти» є рівно половиною від 130-річного віку самого Товариства. Тай саме життя вчителя-просвітянина є реалістичного сторінкою не тільки мовознавчої науки, а й країни зокрема Незаперечний факт, що Іван Пилипович Юшук є вчителем кожного українця, 00 з иого іменем асоціюється не тільки шкільний курс української мови та мовознавчо-педагогічні інновації, а й сама рідна мова в усіх п виявах. |
Загальновизнано, що найбільше модина розкриах, акритерієм вартісності педагога )завжли Є учні. ІЦодо першого, то доорота І роде певно є визначальними в житті модини, яка пише підручники для школи, навчає їх грамоти, працює над перекладами дитячих художніх творав і має у ( нано. доробку ще й повість для дітей «Троє на місяці»; ці ) стосується друтого, То пайвищьоіо нагородого для вчителя є не просто втілення в учнях, о Й подадвідо співпраця з ними, що стає можливим Тільки за
- 7 би, занаявниості БІДСУТНОСТ прагматизму И зоряної хворо и, зана?
молодості душі.
РБідомо, шо співтоваристві в су" розвитку паціональтної життєвим кредо прорек! роботи Міжнародного ІН | ректор якого, до речі учень | мовознавець, професор хачатур Ре Хачатурян Проте наївно сподіватися,
зані
вається у своїх твор
ріветть нації, п місце у світоОВОМУ асних умовах визначається рівнем еліти. Саме п виховання 1 є ора з тавчально-методичної
ституту лінгвістики 1 права, Ізапа Пилиповича
Володимирович що можливо
побудувати Українську державу й створити національну еліту без державності української мови. Мало визнати й оголосити мову державною. Потрібно ще й відродити в українцях українство, навчити їх мови, примусово вичавленої з попередніх поколінь. Саме на цій ниві професор Ївап Пилипович Ющук виступив чорноробом від науки, просвітянином, який
анісу
Підручники і посібники, створені Ї. П. Ющуком
Рідна мова. Підручник для 5 класу. - К.: Освіта, 1987, 1994, 1998. -- 11,9 друк. арк.
Рідна мова. Підручник для 6 класу. - К.: Освіта, 1994, 1998. -- 11,2 друк. арк.
Рідна мова. Підручник для 7 класу. - К.: Освіта, 1997, 1998. -- 11,3 друк. арк.
Рідна мова. Підручник для 8 класу. - К.: Освіта, 1998. -- 12,4 друк. арк.
Українська мова, Посібник для слухачів підготовчих відділень. - К.: Вища школа, 1976, 1979, 1984. -- 192
друк. арк. Практикум з правопису української мови. Посібник.
- К. Освіта, 1989, 1994, 1997. -- 15, 8 друк. арк.
Українська мова. Підручник для 8--9 класів шкіл з поглибленим вивченням української мови. - К.: Освіта, 1991. -- 14,9 друк. арк.
Я вьучу украинский язьїк. Фонетика. Лексика. Словообразование. Морфология. Украинская литература до 1917 года. - К.: Освіта, 1991. - 13,9 друк. арк.
Я вьтучу украинский язьїк. Правописание. Синтаксис. Стилистика. Украинская литература ХХ века. - К.: Освіта, 1992. -- 17,6 друк. арк.
Курс ускоренного обучения украийнскому язьіку. 30 занятий. -- К.: Боривітер, 1994, 1997. -- 13, І друк. арк.
Украинский язьїк для начинающих. -- К.: Просвіта, 1992. -- 6,2 друк. арк. | Практичний довідник з української мови. Наукове видання. -- К.: Рідна мова, 1998. -- 14,4 друк. арк,
Навчання рідної мови в 5 класі. Методичні поради. -- К.; Освіта, 1998, -- 4,8 друк, арк.
Рідна мова: 5--ЇЇ класи. Програми для середньої загальноосвітньої школи. Затверджено Міністерством
| освіти України. -- К.: Перун, 1998. -- 3,8 друк. арк.
МАЙСТЕР МОВОЗНАВЧИХ
БЕСТСЕЛЕРІВ
у галасливій метушні від ейфорії незалежності працював надтим, щоб навчити мови громадян України. З цією метою він написав низку книжок: «Я вьгучу украйнский язьк» (у 2-х книгах), «Украйнский язьк(к для начинающих», «Курс ускоренного обучения украйнскому язьку».
Зрозуміло, що за помахом чарівної палички Україна не заговорить українською мовою, і тому Іван Пилипович, доводячи, що час від слів про любов до України переходити до праці, створив «Практикум з правопису української мови», який із певністю можна вважати мовознавчим бестселером. Перші наклади цієї книжки практично неможливо було дістати, хіба що на чорному ринку. Не знаю, як було насправді, але мені здається, що саме тоді Їван Пилипович «прокинувся знамепитим». Цей підручник став реальним шансом оволодіння державною мовою та вдосконалення правописних навичок не тільки учнівством і студентством, а й фахівцями будь-якої спеціалізації. Окрім найнеобхідніших загальнотеоретичних питань українського правопису, в підручнику представлена мова як рушиний фактор державотворчих процесів в Україні. Це виявляється у вдало дібраних прикладах й ушкальній системі перевірки виконаних вправ, що с джерелом творчого інтелектуального розвитку, -- своєріднт кросворди-вправи із зашифрованими в них висловами чи виконання вправ Із відповІДЯМИ наприкінці посібника, що сприяють виробленню стійкої правописної пильності. Навчання за «Практикумом..», який став основою практичного курсу української мови, що є обов'язковим для більшості навчальних закладів УкКраїни, першим еталоном вивчення курсу ділової української мови, вже дало неабиякі результати. При дотриманні висунутих вимог зримо поліпшується грамотність. Звичайно, до універсальної методики необхідно додати ще один чинник -- бажання вчитися.
До речі, за цим підручником залюбки навчаються державні службовці, зокрема працівники Кабінету Міністрів, Конституційного Суду України, інших установ, де викладають ділову мову викладачі «Просвіти». Саме державним службовцям адресований «Практичний довідник з української мови», що повинен стати для них настільного киигою. А скільки ще планів, рукописів, ідей у ліодини, що за життя стала класиком, яка не мислить життя без «Просвіти», життєва роль якої -- Вчитель.
Ірина ОЛІЙНИК, камдидат філологічних маук
нн нні
2 Слово ПРОСВІТИ
Анатолій ПОГРІБНИЙ
ПРО РЕБАНШИЗМ, ГЕРОСТРАТСТВО ТА нашу наступальність
підготував книжку «роздумів про наболіле» під такою ж позвою, яка 8 разі/ віднайдення спонсора ближчим часом має
з'явитись у світ. З привод У замовлень ма книжку звертатися на адресу
вул. Болодимирська, 5/7, Б удинок учителя, к. 20.
Весь час нам нагадують про економічно-соціальні завоювання "великого жовтня". Були вони? Так, були - пришвидшена індустріалізація зокрема, забезпечення освітніх прав тощо. Але, по-перше, мало хто ставить запитання, чи не були б ті здобутки ще більшими, якби жовтневого перевороту не сталося і якби Росія розвивалася на засадах інтенсивного реформування, що набирало розмаху перед Першою світовою війною. А по-друге, не кожен і в наш час замислюється над ось чим: а якою ціною було досягнуте оте вельми відносне, а в цілому -- жебрацьке, надто у порівнянні з іншими країнами, більшовицьке благоденство?
Кажемо про такі значні комуністичні звершення, як, скажімо, Біломорканал, Магнітка і т. д. Та чи добре усвідомлюємо, що ці й численні інші символи більшовицької індустріалізації створювалися сотнями тисяч і навіть мільйонами ув'язнених - зеків, величезна частина яких була до арешту вченими, письменниками, вчителями, лікарями, інженерами і т. д.? Я нагадаю, що у 30-ті роки в Україні було винищено 80 відсотків (запам'ятаймо цю моторошну цифру - 80 відсотків!) української інтелігенції. Та й загалом свідому Україну було за тоталітарщини знищено й розігнано. Розігнано по Соловках, Магаданах, Уралах, Колимі і т. де Пот | Тільки невеликій частці свідомого українства вирватися через залізну завісу та налагоджувати українське життя то в Америці, то в Бразилії, Австралії... Які, отже, моря сліз, який безмір страждань
супроводжували оті згадані мною соціально-економічні завоювання, що про них не припиняють галасувати ті, котрі кличуть нас чи то до реставрації СРСР, чи то до створення "Союза славянских государств"!
Ох, як прагнуть цього чорносотенні сили і в Росії, і тут, в Україні, і як вірно прислужуються їм тутешні холопи та яничари! Ви чули, як істерично-судомно кричать? | особливо у Верховній Раді. Той крик - від уболівання за народ? Та ні - - пожалься, Боже. Просто - антиукраїнські сили розуміють: якщо сьогодні, у найближчий час їм не вдасться перебрати владу, завтра буде вже пізно. Вислизає-бо в них з-під ніг грунт, на якому вони стоять, з кожним днем все менше працює на них час. | ото звідси и ота сила крику. Не сила сили (даруйте за тавтологію), а саме сила крику. Лужені бо горлянки мають вони ще від часу матроса Желєзняка.
Ну, та Бог з ними. Як мовив поет, нам своє робить. Робити своє - отже, берегти Україну, пройматися вірою в неї, довірою до неї, боротися за те, щоб в Україні була і влада українською - від Президента до районної та сільської адміністрації змушувати всі владні структури енергійно діяти в напрямку економічного й духовного відродження, зміцнення України, наведення в ній давно вже очікуваного елементарного порядку, аби демократія че переходила, як те раз-по-раз спостерігаємо, у свою протилежність - в анархію.
Тим же моїм кореспондентам, котрі вважають (такі листи незрідка трапляються), що у всіх нинішніх бідуваннях винна Україна, винна віками вистраждана ії незалежність, я скажу хіба що так: треба, шановні, дуже й дуже чітко розрізняти: є, з одного боку, Україна, з другого - є ті, ЩО ніяк не наведуть у ній лад. Нам треба тисячі й тисячі разів наголошувати, що не вона, не Україна, винна у наших бідуваннях та різних інших негараздах. Є з-поміж зимних як внутрішні, так і зовнішні сили, винними є нездарні урядовці різних рівнів, велика частка яких - то представники комуністичних номенклатурно-кримінальних кланів, винна ворожа до України або примітивна, недалекоглядна частина депутатства, яку ми самі ж необачливо и обираємо, винна наша загальногромадська лінь, наша національна невольовитість. З цим-от і необхідно боротися, нарощуючи активність національно-патріотичної, громадянської позиції буквально кожного.
А що ж до України, то я сказав би так: біда в тому, що України в Україні ще замало. Замало в наших діях, думках і почуваннях, замало у мірі нашої їй відданості, замало у нашій перейнятості українською національною ідеєю - і в цьому передовсім |і полягає корінь зла, корінь нашої невлаштованості,. | хіба не є то ганьбою, що хтось інший, чужоземний - чи то аме-
Говариства їм. Гр. Ващенка: м. Ки/в-30,
Риканець, чи француз, чи німець - час від часу (приклади | відОмІ КОЖНОМУ) пробуджує в нас Україну (точно, як у Шевченка - "німець нашу історію та нам же й розкаже"), | а не ми самі розпалюємо у собі пристрасну їй відданість, | ГОТОВНІСТЬ міцно поставити її на ноги, відтягнути від державного корита кожного, хто лише корисливо до | нього присмоктався і - краде, привласнює, шахраює, все більше обездолює мільйони наших громадян. Згодьмося, шановні, украй ще мало в Україні України, | тому так потрібні нам, повторюся, український патріотичний Президент, український патріотичний Уряд, українська патріотична виконавча структура регіональних рівнів, українські патріотичні депутати усіх рівнів. Ще й | ще раз підкреслю: потрібні українські патріоти, беззастережно, безкорисливо, душею |і тілом віддані Україні, вище над яку не існувало б для них нічого | нехай ніхто не каже, що якісного людського матеріалу, який відповідав би цим критеріям, у нас немає, що геть усі вже в нас перепсуті, геть усі вже клюнули на хабаря та наживу. Ми з вами, громадськість, ще й не намагалися докладати, як слід, зусиль, аби номенклатурне коло, залишене нам тоталітарно-комуністичною системою, нарешті було розірване, так само як був би відтручений від того кола і той із псевдодемократів ( а це також треба розрізняти - демократ і вельми розмножений нині псевдодемократ), хто корисливо, безчесно, більше задля наживи вчепився за нього вже в останні роки.
Хтось скаже: те, що я наразі пропагую, означає кадрову революцію, в тому числі в ідеологічній сфері. Що ж, шановні, -- досить нам розхльобувати і в двадцятому, і, бачимо вже, в двадцять першому столітті бодай те, що приніс із собою у 1917-му кривавий більшовицький переворот. Ї все ж, вживши вислів - кадрова революція, | не хочеться, ну ніяк не хочеться мені зм'якшувати це означення та добирати якийсь евфемізм. Це є те, що для одужання, оздоровлення нашого суспільства справді вкрай необхідне.
Є чиста, благородна, свята українська національна ідея, вільна від зневаги до будь-якого народу, але сповнена самошаноби, самоповажання. | що більше громадян України запалиться нею, то більше буде її світла, і тим видніша, отже, буде в тому світлі усіляка нечисть, що так споганила і продовжує споганювати Україну.
Тільки не зваблюймося, друзі, на все те, що тягне нас у вчорашній день. | женімо на болота - на очерета будь- | які сумніви, припущення, буцімто антиукраїнські сили візьмуть, зрештою, реванш та знову наведуть в Україні комуністично-імперський "порядок". Намарні стосовно цього розрахунки демагогів. Реальність бо є такою, що як не є нашому народові, нам з вами тяжко, а заціроки поновлення нашої державності в Україні нараховуються вже легіони й легіони тих, котрі нізащо не поступляться волею, котрі скорше вмруть, аніж підуть під якесь старе чи поновлене ярмо. Чи не тому | нарощують у силі оті згадані мною демагогічні горлянки? Чи не тому ось уже Кілька років підряд і крутять одну і ту ж платівку (скільки вже разів оголошували це комуністичні кликушії): мовляв, терпець у народу увірвався, не сьогодні, то ось-ось буде соціальний вибух, народ замучився від незалежності, він хоче до Союзу, він хоче комунізму. І т. д., і т. д, Ну, | просто тобі політичне шаманство, без огляду на те, що наприкінці ХХ століття охочих вірити шаманам стає все менше й менше.
Важливо, друзі, щоб усі ми усвідомлювали: попри наявність у нашій державі десятків партій та рухів, попри ВІДМІННІСТЬ різних політичних, економічних і соціальних орієнтацій, насправді сьогодні ми маємо в Україні про- | тистояння, непримиренність лише двох основних сип - українства й антиукраїнства. Всі інші види і типи протистоянь - менш посутні, менш істотні, І коли, скажімо, депутат Моісєєнко, той, котрий кілька тижнів тому так піднесено и з надривом прокричав у парламенті про "свершение | великой октябрьской социалистическоїй революции", що можна було подумати, нібито вона "свершилась" не в далекому 1917-му році, а ну прямісінько таки сьогодні, так-от коли цей депутат волає, що "бандеровщина не проидет", то напежить розуміти, що насправді тут мова не про якусь конкретну політично-партійну орієнтацію.
Насправді, "бандеровщина" тут -- то синонім України, то усі ми з вами, українці. Отже - "Украмина не пройдет", ми, свідомі українці, що живемо на власній СВОЙ землі, не пройдемо - лише так належить це розуміти.
А що значить "не пройде" Україна? Це значить - "не пройде" її державна воля, її самостійна міжнародна | внутрішня політика, її власна Гідність, її власна честь, її культура, її мова.
О, далеко то не випадково, що українофоби ні в парламенті, ні на багатьох державних посадах українською мовою - державною - не послуговуються. | оце, між іншим, є промовистий показник: немов той лакмусовий папірець, він виявляє глибинну зневагу цих діячів до України, до українського народу, до кожного з нас, браття-українці, а нас, дякувати Богові, є в Україні цілих три четвертих - приблизно ми в такому ж співвідношенні до неукраїнців в Україні, як французи до громадян інших національностей у Франції. Уявили депутата француза, котрий до переважаючої частини своїх співвітчизників звертався б з найвищої державної трибуни якоюсь іншою мовою? НІ, то неможливо. Бо означало б, крім усього Іншого, наплювательство, зневагу. Я пригадую наразі, десь вичитав, що коли одну з депутаток англійського парламенту запитали, як би вона зреагувала, якщо 6 хтось із депутатів звернувся з парламентської трибуни не англійською мовою, то вона відповіла враз І найлаконічніше: "Убила б".
Нам же ані безкультур'я, ані зневаги, в т. ч. й зневаги до закону, за яким державною мовою є українська, не позичати. | я ще й ще раз підкреслюю: ця зневага до української, державної мови є ніщо інше, як виявлювана в ось такий спосіб зневага до самого українського народу, до українства загалом. А стільки ж запевнень у перейнятості долею народу, стільки апеляцій до нього! Гріш, щербатий гріш цьому ціна!
Як багатьом відомо, навіть за більшовицьких часів, у 20-ті роки, правда, упродовж лише кількох років, комуністи, аби увійти в довір'я до українського народу, фронтально взялися до освоєння його мови, ЗДІЙСНИВШИ т. зв. українізацію. Не те комуністи нинішні. Вже и самою своєю офіційною мовою вони, як сказав би їхній вождь, "страшно далеки от народа" - від українського народу. Ї цим вони - тисячу разів до цього вже приверталася увага - відрізняються від комуністів у будь- ЯКІЙ іншій країні, хіба що з білоруськими пахолками Москви споріднені. Комуніст поляк - він і своєю мовою поляк, ! найдорожчою для нього є вона, Польща, що за не! він роздере вам горлянку. І такий самий комуніст фім, комуніст француз - де там вони вже в наймізерніший, ратитетній кількості позоставалися. Наш же, сущим 8 Україні, - то гомункулус ну просто рідкісний, то екземпляр достоту унікальний. Зважмо: державна незапежність для будь-якого народу - то святе. Для нього ж державна незалежність України - зло, | він діє, аби оту крихку ще волю знищити, аби на аркані потягти цю Україну «повненому імперських домагань хижому сусідові, аби якомога більшу кількість українського люду поіншоязичити, Сказав би я, що це - якась дияволіада, щось те. ЩО на тисячі мипь віІДДапене від узвичаєного в усьому цивілізованому світі розуміння патріотиаму, поваги до народу, ім'ям якого названа та чи та держава.
бій Божа п -
нн
нано бен учення жан СНИ ДО РЕ жито 0 кн пен ення
Чому намбільше згадую наразі депутатів? Тому що саме 3 парпаментської запи намгопосніше амппескується антмукраїнська злоба, яка через радіо доноситься до всіх куточків України. Тому, що там, вустами депутатів - аничар та відщепенців, систематично паплюжиться, спотворюється г українська національна ідея, ! українська історія. Тому, що в цій запі - головній в Україні - повсякчас принижується, зневажається державна мова. Законодавцями зневажається саме законодавство.
Ще ї ще раз, отже, переконуємося, що мовне питанца - то не просто мовне: хто якою мовою розмовляє, «то якою мовою думає. Для України це питання найвищою мірою політичне. "Чия влада, того й мова" - каже патинська приповідка, увиразнюючи істину, що раз! нин! на переважаючій частині території України продовжують згущатися хмари зросійщення, як-от 1 в інформаційному просторі, що потрапив сьогодні під російську окупацію, то це - ще один доказ того, що патріотичної, повноцінної! української влади ми ще, на жаль, не маємо. Водночас наведену приповідку можна перефразувати и так: "Чия мова, того й держава", з чого випливає: якщо богує мова неукраїнців, то | держава це неукраїнців.
Зк видається мені, недруги України значно глибше розуміють цю аксіому, аніж ми, патріоти. Ми озиваємося, копи вже аж надто припече, більше фіксуємо, констатуємо, жаліємось одне одному - вони ж наполегливо, нахраписто Діють.
Ось у Києві, де нараховується нині 17 російських шкіл, у Києві, який, назагал узявши, І досі не набув українського мовного обличчя, т. зв. "русская община" вже вкотре організовує пікет біля міської ради з протестом "против насильственной украинизации образования". Лишень десяток-два осіб - зате які ж горлянки! | ось чує той істеричний крик якийсь чиновник - і вже певний сумнів його проймає: мовляв, а чи не зарвалися, чи не занадто вже просунулися? Хоча річ зрозуміла: в першу чергу рахуватися слід не з демагогом-шовіністом, якого вже давно пора навчитися ставити на місце, а з самою логікою існування України як незалежної держави, а в цьому випадкові ще зі статусом Києва як столиці України.
Зросійщувач, шовініст добре тямить: чим більше неукраїнської мови, тим менше самої України. Мова для нього - знаряддя антиукраїнської політики. Мова -- зброя,
якою він прагне боронити давні, вже поруийновані, апе ще тривкі імперські бастіони. Ось, як я щомно мовив, Він влаштовує нечестиво-цинічні пікети. Я ж собі думаю: аде - як протидія - пікети наші Наприклад, з вимогою українського викладання у конкретному навчальному закладі або у вищій школі, яка продовжує бути головним засобом зросійщення України в цілому. Або перед установою, з вини якої українськомовний інформаційний простір дійшов межі, далі від якої відступати нікуди. Або перед приміщенням конкретного українофобського видання. | т. д. Запросити 6 для висвітлення подібних акцій представників засобів масової інформації, в тому числі зарубіжних, -- | повірте, що байдужий до українського відродження чиновник мусив би закрутитися, а знахабнілий шовініст відчув би реальну протидію, яку поки що відчуває украй слабо. Нема сумніву, що наша вольовитість, наступальність, непоступливість позначилася б і на політиці держави, в цьому випадкові - стосовно мовної сфери в цілому. Реальність бо сьогодні така, що їх держава чує більше, аніж нас.
Так, мусимо докладати всіх зусиль, аби наша, украінська мова була одним з головних знарядь побудови свого українського дому. Людей, котрі усвідомлюють державо - й націєтворче значення державної мови, є В Україні вже багато. Але от у владних структурах 7 8 багатьох міністерських кабінетах, в адміністрації Президента і т. д. - обмаль. | то шкода, вельми шкода. Нинішній-бо стан з нашою мовою, за якого "'єдинонеделимщик" іде - і то в багатьох випадках успішно - в наступ, лише ослаблює і без того слабку Україну, розхитує нашу неподільність, соборність, заважає перейманню суспільства рятівною національною ідеєю. А все це позначається, не може не позначатися, і на темпах нашого економічного одужання. Мова - культура, мова - політика, мова - економіка - як нам потрібна влада, що була б пройнята розумінням цих істин!
...Згадалося: на зорганізованому Інститутом українознавства Національного університету ім. Т. Шевченка Всеукраїнському фестивалі-конкурсі "Наша земля - Україна", що відбувся у вересні цього року в Артеку (я входив до складу журі), 12-річний Ярослав Кравченко з Ромен Сумської області, до речі, вже автор першої збірочки, знайомив зі своїми віршами. Різної тональності
та творчість - від пейзажних замальовок до історичних та гумористичних сюжетів. Особисто ж мене вразило їнше - ось що, виявляється, найбільше мучить душу цієї дитини:
Не веселі ЛЮДИ
А все більше злі,
Сумно ім живеться
Іа своги зелалі.
"Тяжко Україні,
Де ж отаман, де,
Що засвітить сонце
В/ри у людей:
Або:
Чи повернем славу,
Здобуту з неслави?
Чи втримаєм волю,
Здобуту з неволі?
Подумалося: Боже мій, хлопчиночко!. Та чи з подібними болями, з відчуттям усе тієї ж історичної загнаності українства, належало 6 тобі входити у життя! Яка ж бо це є моторошна ненормальність, що вже и на восьмому році державної незалежності подібні далеко не дитячі настрої тривоги, болю за Україну вселяються навіть в дитячі душі! | якою ж злочинною є політика держави, яка допускає, що подібні сумніви проймають вже й саме її майбутнє - юне покоління!
| в ім'я сучасного, і в ім'я майбутнього мусимо найактивніше діяти, зорганізовуючись у єдино спрямоване та наступальне, ба й агресивне супроти різного роду недругів українство. Зокрема, маємо навчитися чинити тиск на владні структури держави, аби знейтралізувати той, що його небезрезультативно і постійно здійснюють ті, хто цієї держави - як української - не хоче. | нехай хтось закидає мені оперування тут напіввійськовими термінами, -- ситуацію, в якій українство сьогодні опинилося, слід оцінювати реалістично, а саме: живучи вже ніби і в своїй державі, насправді ми усе ще перебуваємо в ситуації необхідності бою - бою за цю державу як українську, бою за українську мову, українську освіту, українську науку, українську культуру. Програти цей бій за Богом дарований привілей бути господарем на власній землі не маємо права.
залі Народного Дому обласного міста влаштувала презентацію книжки «УСЕ», що вилилось у сценічне дійство з гармонійним по-
/ й ернівсцька «Просвіта» у щільно заповненому
єднанням живого дотепного слова, пісні, музики й танию. Весслий настрій учасників вечора поглибив 1 увінчав дружній передзвін чарок, під яким зачарована
успіхом публіка продовжила розмову про є УСЕ».
У читача може виникнути питання: невже про все розповідається у книжці, яку впорядкував г видав на спонсорські кошти Віктор Косяченко, голова буковинської «Просвіти», доцент університсту, давно відомий шанувальникам сатири 1 гумору дослідник цього жанру? Звичайно, ні. УСЕ - абревіатура, а не слово. Розшифровується: Універсальний Словник Епіграм, або Універссп. До Універсепу, як зазначено в
УНІВЕРСЕП
УСМІХНЕНА КНИГА
Відомий критик прикормив Рябка Г вишколив для промислу крутого. Відтоді сам не пише ні рядка -- Пес гавкає за себе І за Нього.
Усміхнена книга закінчується усміхненою післямовою Віктора Косяченка, в якій він, тільки торкнувшись пером паперу, зухвало бере норовистого бика за роги: «Завершуючи роботу над цією збіркою, уявив собі сучасного, розкутого у своїх смоціях, за висловом І. Франка, «доктора Бессервіссера» - кращознавця Із його категоричним запитанням: «Та який там універсальний словник? Адже в ньому із явищ І типів «давніх і нових» немає і того, і сього... А скільки авторів дотепних, гострих, геніальних спіграм у збірці не представлоно...» І з цим не можна с погодитися. Тому
ПЕРА ВН,
анотоціі, першого в історії вітчиИЗнНЯяНОГО КНИГОдрукування словника-антологи українських спіграм, включено оригінальні та перекладні твори Ппостівспіграмістів від давнини до сучасності.
Книжка присвячена 200-м роковинам першого видання посми «Енсіда» Івана Котляревського. Гіс випадково сцена в Народному Домі була прикрашена портретом основоположника НОВОЇ української літератури, на тлі якого виступали дотепні продовжувачі його великої справи. Серед них і я, київський Гість презентації, представлений своїми мінтатюрами ледь не під кожною буквою універсального словника, потужно зарядженого очищаючим дДВохХсСОтЛлІТНІМ СМІХОМ.
Антологія включає 130 авторів, починаючи від Петра Могили до Петра Ребра ї Миколи Сома. А ПОМІЖ НИ-
ми - Іван Багряний, Олекса Влизько, Микола Вороний, Дмитро Загул, Микола Зеров, Анатолій Бортняк, Анатолій Косматенко, Степан Олійник, Василь Симоненко, Василь Юхимович... І коли довелося 6
назвати сміхотворців з-під усіх букв словника, ТОДІ, Не дай Боже, моє повідомлення про веселу ПОДІЮ В книжковому світі видалось би нуднуватим неправдоподібним. І навряд чи повірив би читач, що ія там був, мед, пиво пив, по вусах не текло (бо не ношу вусів - украли в перукарні й перепродали Леоніду Талалаю!), усс мені в рот попадало, але й з рота вискакувало, наприклад.
у відповідь залишається тільки запитати: а хіба в універмагах та універсамах завжди все є? Тож якщо ми все-таки ці «маги» і «сами» називаємо універсальними, то чому б не спробувати відкрити такий собі спеціалізований універсеп їі для популярного жанру сатири 1 гумору?» Смію стверджувати: спроба вдалася! А хто не вірить, нехай почитає сам! Чернівецька «Просвіта» продає усміхнену книгу за доступними цінами, адля людей, які, чого доброго, наділені почуттям гумору, - 3і знижкою. Хто пред явить документ про вроджену глухоту до сатирико-гумористичного жанру, тому буде надано право свої заощадження використати за формулою мого авторства, що вміщена в Універсепі:
Фінансуйте АПеКа
На потреби козака,
Що продав коня й опес / сідЛає мерседес
Словом, у книжці «УСЕ» таки знайдеться і усе, і про усе, амплітуда сягає від рожевого до білого і аж до чорного гумору:
Розвелось багато пересмішників у народі, Хто відкрито регоче, а ХТО НИШКОМ -ТИШКОМ. Чорний гумор найбільше сьогодні В моді, Час такий, що без чорного умору -- кришка.
Пегро ОСАДЧУК
РОСТЕМО Ж МИ, ГЕЙ!
Нині в Україні є більше ста молодіжних організацій різного масштабу і різних напрямків. Однак факт їхнього існування відомий лише вузькому колові членів цих організацій і зацікавленим спостерігачам.
Отож, подаємо інформацію про нашу організацію -- «Молода Просвіта».
Все почалося ще в минулому столітті, коли укроїнська молодь, що не бажала залишатись осторонь просвітницьких процесів Європи, об'єднувалася навколо "Просвіт" ізаймалася найрізноманітнішими справами, несучи добро собі і оточуючим. Звідти вийшли "Пласт", СУМ, "Січ", "Сокіл" та всі інші українські молодіжні оргонізації.
Ніякі утиски і заборони не зупиняли молодих ентузіастів. Разом з відновленням державності у 191 / році молодіжний просвітницький рух набрав шалених обертів: постали "шкільні", "молодіжні" «Просвіти». Але радянська влада ліквідувала ці укроїнські молодіжні організації.
Та захоплену молодь, що активно відстоює свої право, не
може зупинити ніхто і ніколи. У 1997 році відбувся перший з'їзд відновленої "Молодої Просвіти".
"Молода Просвіта" - всеукраїнська незалежна молодіжна організація просвітницького спрямування, що плідно співпрацюєзі Всеукраїнським товариством "Просвіта імені Тараса Шевченка. Організація об'єднує тих, хто займає активну життєву позицію і готовий змінити своє життя на краще, хто розуміє, що майбутнє - за Великою Україною І новою генерацією укроїнської нації.
Повсякчас ми робимо все для:
-- реалізації творчих здібностей кожного з нає; --створення сучасної молодіжної укроїнської культури; -- залучення національно свідомої молоді до активної
(участі у процесі Формування національної, демократичної
правової, незалежної України; - збереження національних традицій України та
загальнолюдських цінностей;
- вивчення, охорони і відновлення пам'яток укроїнської
історії то культури;
-- досягнення успіху в житті!
"Молода Просвіта" бере активну участь у всіх молодіжних акціях, організовує літні табори, різноманітні семінари, конференції та "круглі столи", проводить веселі й неповторні святкування.
Ми співпрацюємо з дитячими та молодіжними організаціями | фондами України та діаспори, які підтримують наші статутні
завдання, маємо вплив на проведення державної молодіжної політики.
Олена ГАЛУШКО, Олександр МАСЛАК
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
а ія ТІ. ; Га аб це; Пі її
ково ПРОБВІТИ
РЕ ній
т "в
днини: пев
Кор. -- Шановний Павле Михай-мови, має право обіймати таку високу офіційною мовою є російська. Не може СЕРА НОЮ ія азтася руси З ловичу! Громадськість нашої держави посаду в українському уряді? Хе таке в бути цього. щоб «прод звжу ру кація збурили відомі події в українському світі моглобути? Або ж голова податкової Річ у тому, що нашим державцям, п он Павле Михайловичу! Щой парламенті влітку цього року, коли т. їх так можна назвати, бракує ори у" щойно
служби Микола Янович Азаров вважає за непотрібне, за недоцільне вивчення української мови. А це ж перша фіскальна
якщо | елементарного почуття -- патріотизму. А це найважливіше. Коли той «держа-
Ви говорили, як володіють державною мовою високі посадові особи в структурах виконавчої влади. Але ось
36. «ліві» протягли в першому читанні Закон про освіту, з якого було вилучено
?-му статтю, де йшлося прообов'язкове структура, яка нависає дамокловим вець» цікавитиметься інтересами не Со ОО вивчення української мови в усіх мечемнадкожною ділянкою економічного | власної кишені, а держави, тоді в на" зати С ого середніг навчальних закладах України. життя в нашій державі і може будь-буде поступ 1 в економіці, ! В усьому хвилю ян Удо ло Ом соус До кий На Ваше ім'я як депутата Верховної кого,яккажуть, покликати докриміналу іншому. Звідки утворюється олігархія? парламент, реслював
| | овартисть державної |тут - ядкувала всі силові | менш п Ця олігархія підпорядкує української) мови, де нам в основному
і ституції не існує | структури. Для неї Кон У | т. 38. «ліві», як гаратником, доводять»
| | ічні інтереси. Том МЕ | тільки власні економ Р | | «красу» російської мови? Цебто мови
Ради України ї голови Товариства «Просвіта» нині надходять тисячі листів, під якими часом є тідписи
за порушення українських законів, хоч перша посадова особа цієї структури порушує Конституцію України, бо не
сукупно всіх мешканців окремижт сіл 1 знає державної мови.. А це ж чиниться - питання мови для нє! байдуже. сусідньої держави, яка нас ось уже містечок нашої держави. Наскільки це державниками, то що тоді дивуватися, олігархи сьогодні адаптувалися до бе ері покра з вано нн важливе питання, свідчить вистут що так проголосували за вилучення 7-ї російської. Завтра, якби, скажімо, ие нежон народові. Цетзаі відомого громадського і державного діяча статті з Закону проосвіту. Бож здавалося / змінився режим 1 Кваснєвський мав горя укр |
справді якесь роздвоєння шизофреначне...
Пп. М. -- Аналогів, безперечно, не знайдемо. Є, приміром, поліетнічні державні утворення, як ось у Бельгії, де депутат-фламандець виступає в парламенті рідною мовою, але його представники від інших етносів слухають у синхронному перекладі. Це практикується у парламентах тих держав, де історично так склалося, що на одній території живуть різні етноси Бачите, це політичне питання, яке переносимо
більший вплив, то перейшли б 1 на польську.. Але хіба це шлях до структуризації нашої держави для того, аби вона нарощувала національну свідомість народу, творила 1з громадян українських патріотів. НІ, це тепер Тільки
Івана Дзюби тро те, що узаконення такої несправедливості «ставить хрест на майбутньому українського народу»...
Пп. М.-- Якби ми підходили до цього питання так спрощено, як воно трактується нашими недрутами, що є, мовляв, «незалежна Україна», що, мовляв, реалізуються народні принципи в державотворенні. Проте це чергова ілюзія, що ми маємо державу за тими параметрами, як це трактується в Конституції України. Річ не лише стосовно 7-1 статті. Є важливіше питання. Десь років п'ять тому було підкинуто тезу, що, мовляв, «Україна це утворення нове, що формується на політичних засадах». Тобто не національних. Коли було прийнято Конституцію України, то радість наша не мала меж. Бо ж в Основному Законі зазначалося й те, що наша держава є унітарною. Унітарність - це визначення політичного організму, що виключає інші етнічні вкраплення у структуру, яку я назвав би федеральною. Унітарність означає те, що держава є моноетнічною. А моноетнічність складається віками на території України, де українців абсолютно переважна кількість. Теза про те, що Україна -- багатоскладова чи строката
| населенням різних народів, потребує й прискіпливого роз'яснення. Адже навіть у «Повісті временних літ» ідеться про оплакування кончини князя Володимира «і сорбами, і ляхами, і жидовами»... Тобто -- дуже великий перелік тих, хто оплакував володаря Київської держави. Отже, такий був зріз етнічний України на ту пору. І це правда, що на наппи території поселялися різні етнічні групи. Але вони ніколи не засягали на головний принцип, що вони -- господарі на наший землі.
Це, такби мовити, було співіснування. За Російської імперії найупослідженішою була українська нація. Якщо навіть бавились у демократичні принципи за
просто: закінчилася в тебе державна служба, будь ласка, в колі своєї Сім'ї, друзів розмовляй будь-якою мовою, але ж нена роботі, боти презентуєш державу великого народу. Тож, може, ми всі тут винні, що допустили до такого приниження нас як великої слов'янської нації... руйнація. і Кор. -- А як же так сталося, що На моє глибоке переконання, період вороги українства «протягли» в космополітизму в Україні завершується. українському парламенті голосування Космополітизм, який був нам накинутий за вилучення 7-ї статти 1з важливого групою Табачника- Гриньова, завершу- Закону? Де ж були депутати -- ється, бо побачили, що на цьому можна представники демократичнихт сил? будувати тільки ГКО, подібно до
ПАВЛО МОВЧАН: МЕНЕ цікдАвить виключно
УКРАЇНА
Михайла
Ко
Інтерв'ю журналіста Якубівського з народним депутатом України, лауреатом Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, головою Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Павлом МОВЧАНОМ 20. 11. 1998 року, м. Київ
радянських часів, стимулюючи розвиток, наприклад, болгарської, грецької культур в Україні, або, приміром, була підтримка гагаузів, то порівняно з цим була зрозуміла доля української культури. Бо ж за українським Відродженням 20-х років наступили 30-ті - - із розстрілами, голодоморами і суцільною русифікацією.
Я хотівби нині, на 8-му році державної незалежності України, запитати окремих «державників»: «Чому так чиниться, що нас позбавляють права на справді державну мову, на її функціонування в
усіх сферах, як це зафіксовано в пригадую депутатів, які таке вчинили. Це мроцес, самощдентифікації, коли чити на теренах Росії. Якщо тому Чи Конституції України?». Чому ми знову Простосаметоді «лівих» була переважна 0 прем'єр-міністр гордий був би з того, що в тому росіянинові не підходить ця упосліджені в нашій державі? Чому зі більшість. | він є українцем. А якщо віннеє українцем, держава з тієї причини, що тут 100 відсотків ефірного часу на українське Я знаю, хто 1 як голосував. Не але є державцем, то буде дбати про українізація, що той росіянин не може мовлення припадає тільки 12--20 голосував Рух за вилучення згаданої Українську державу. задовольнити свої культурні потреби в відсотків? Бо ж решта все -- російське статті. Нам же хочеться бути самотдами. Наш ж «ростіиськомовні», навпаки, Україні, ГО. ВІН може спакуватися И слово. Чому в нас активізувалися всі Нам байдуже, як говорять Азаров, стараються в Україні все руйнувати, поїхати до Росії Мені ж нема куди їхати неукраїнські джерела масової інфор- Чечетов, як говорить Мінін, як говорить чинять українському державному І Вам нема куди їхати І всім іншим мації? Чому електронні засоби масової весь Кабмін, якою мовою розмовляє вся будівництву суцільний опір, децетільки ук раїнцям нема куди їхати. Тим інформації підтримують тільки російське адміністрація Президента України ВІД можливо ий неможливо. За етніІчЧниИМм сімдесятьом відсоткам українців нема слово? Мовляв, впливає фінансовий першого поверху до. останнього... Але принципом у нас фактично сформована куди їхати. Хіба що до Канади. І тому фактор. Цебто Росія інвестиційно треба знайти якогось єретика з патріотів- | виконавча влада. Там майже зовсім питання про паралельне існування інших забезпечила це, бо там розуміють добре, українців, якогось там Костюка з | вІДСУТНІ українці. Я процекажузвеликою мов стало спекулятивним. На цій що великодержавна російська ідея Народного руху України, що він,мовляв, часткою суму Від цього суму зневіра в політичній спекуляції двоязичія існуватиме доти, доки в Україні неголосувавчи голосував не так як слід. багатьох людей. Ми могли б будь-яку заробляли президенти України, які домінуватиме російська книга, преса і т. Суть справи ж не в цьому. біду перетерти, яком в духовній ділянці обиралися так званим російськомовним д. Принципи домінування російського Кор. -- Так. Ви маєте рацію. рухалися, тоді 0 не говорили про 7-му населенням. А чому це населення є слова тут зрозумілі. П. М. -- Зрештою, треба міняти статтю, не говорили б про засоби масової російськомовним ніхто тепер не Отже, ліквідація 7-1 статті Закону наголоси. Бо ж таким чином, шукаючи інформації, майже повністю русифіщпкавиться ехо бабою українців, що про освіту якразі є продуманим способом ВІДЬОМ серед СВО!Х, ми допомагаємо ковані, не тТоворили о про СУЦІЛЬНУ висту ЮюТтІ ус ікла - ін не украполітики денаціоналізації України, яка | українофобам з їхнім відомим гаслом русифікацію в будь-якій ділянці роя | з ; уч у "Такого провадиться стрімко, катастрофічно 1 «Розділяй і володарюй"». Укщо ми державного 1 суспільного життя, що пвркоїчто З злкавредь «с і гає цього невідворотно. Це загроза всьому прийняли Конституцію України, де зростає в геометричній прогресії, иа ня Ч МУ ; Я , | "й М пі, бо так національному організмові. І це все стаття 10 визначає українську мову нарощуючи далі свої оберти. Я вже не | «іс Ек. ичн - бо - о Дір ії 4 Ізраїль відбувається за незрозумілого потурання державною, то грера дотримуватися Ка ж у про гас гро льну діяльність бін Р ко | ча ЛОСЯ а . ен З людей, які нині очолюють Українську 0 цього передусім державним особам. російськихартистів на теренах України, чн ех І У Р Р ворили державу. Бо ж ці посадові особи є Потрібно, щоб були судові позови, щоб про нин мертве українське кіно, про Болю ях - най зучаще. з , а. Ру | цо першими порушниками конституційних | на порушення Основного Закону омертвіння українського тей гру. Я кажу по ке У Я ; » п ЧЕ ОВ он б. А ? засад, Ось, приміром, такі факти. На реагували судова влада, Прокуратура про те, що кошти можна було б знайти | аа 2 Я и о ЧАРИ, НЯ Я А ЕР Рибні
високі посади призначають людей, України 1 т. д Коли в Конституції це для кожної української справи: від р ЗІДрОдДИЛИ т мову, 1 ячІ ком -
далеких від української державницької затписано, то обов язково для всіх 1 для кінематографу до телебачення, до книги надан умовою для одереме гдеї. Приміром, мого доброго знайомого, Жмеринки, ! Бердичева, ! Красно- допідручника, до газети -- тут потрібно М 9 ню кораїщ, д амже ше РУ ови депутата двох попередніх скликань перекопеьвка, ! дян будь-якого шииого Тільки аробити для цього відповідні пільги "рУНАЧДЯНСтТВО М АНЯЛНЯ. ДОДНИЧН За хі Верховної Ради України Михайла населеного пункту України. І не може в державних законах, Тоді б завтра той арит Тамота будеш неповнод! зате Васильовича Чечетова призначають бути перетрактовки якоюсь обласною хто нині заробляє на російській книзі, 3 паринирелнануіво КОЛ зе ЗИЧУ СОР Х заступником міністра економіки Чому радою, як це мало місце 1 Донецьку, Ї оуво би Ллаецікавленийш заробляти на урім с ГАМ ІС М «КгатТо У людина, яка не розуміє, не знає державної 8 Запоріжжі, 1 в Харкові, що другою українській книзі. Отже, тут питання поланонь, пов язадих саме З АРОЮУ питанням. Бо мова є консолідуюмну . - о. К. ла - - тем т п- - а - пра -
Пп. М.-- Тих, що абсолютно думають тільки про себе, які не є державниками, переважна більшість у нашому парламенті, який так відповідно й сформований...
Кор. -- Чому ж представники Руху та інших татріотичних сил не бойкотували таке ганебне рішення щодо майбутнього українського народу? А може, дехто й підтримав цей акт українофобства?
П. М.-- Не було таких, які бвід Руху підтримали таке непривабливе рішення. І від інших демократичних сил не
російського, цебто цю гпраміду фінансову, яка згодом розвалюється 1 під своїми уламками хоронить державу, народ. Ця піраміда завершена, ії вона фактично розпадається. Ми тепер вступаємо у зовсім іншу фазу. Якби в насне було тієї страшної політичної загрози «полівіння» та повернення назад під Росію, під Союз, якби ми свого часу засудили КПУ та 11 вождів, як це має місце в Литві, то ми б не мали тепер цієї червоної зарази 1 могли б вибрати єдино правильний шлях. Той шлях, який характерний для кожного єдиного національного організму.
дещо в іншу площину. Бо, приміром, коли кажуть, що так історично склалося в Україні, що російська мова є домінуючою, другою, а можливо, навіть першою, мовляв, так історично склалося, що росіяни чи російськомовне населення мають бути забезпечені у своїх культурних потребах 1 щоб їхня мова мала відповідний статус. Але ж цього, як знаємо, не може бути в Росії, деісторично проживає чимало великих етносів, приміром татарів 1 т. д. Щодо України, тов нас унітарна держава. Адже росіяни свої культурні потреби можуть забезпе-
- зара ВЧЕНОГО Р
--
- - УПР
.
паж и
ітУНнОСТО
--- ри й
Ли й -.
бі ий
фактором, це той обруч, який тримає ці державні клепки
Гепер іншим приклад Сполучені Штати Америки свого часу, як нове державне поліетнічне утворення, замішане на ріаних етнічних ферментах, вирішували, якою мовою розмовляти новому суспільству, якою має бути цержавна мова. Стосовно цього тривала зелика полеміка. А «історично так склалося», що Південь США розмовляв
латиноамериканською -- іспанською
мовою. Чому ж там, після відпПОВІДНИХ дискусій, мовне питання було вирішено раз 1 назавжди? Хоча у США був величезний відсоток німців 1 вони навіть переважали мовно англосаксів. Та тому, що батьки нації -- від Джорджа Вашингтона до Авраама Лінкольна -- розуміли, що державна мова - ес цемент. І там парламент проголосував, хоч із невеликою перевагою, за англійську державну мову. І там ця мова всюди функціонує як єдина державна. Хоча, як асни там кажуть, є запозиченою. Отже, мова консолідує, мова об'єднує, мова цементує, мова формує державу 1 дає напрямок цій державі. Бо мова -- це джерело знань, інформації. Бо мова-- це джерело енергетичне Її коли б Спол учені Штати Америки не вдалися до зазначеного кроку з вирішенням держа вної мови, то мали б дотепер етнічні конфлікти, І досить таки серйозні. Бо, з одного боку, південні Штати домагалися б іспанської мови, частина населення вимагала о німецької, частина -- італійської чи французької, як англійс ької чи китайської ії т.д Американці, вирішивши питання з державною мовою, розв'язали велику проблему державотворення То чому жу нас може ще паралельно російська мова претендувати на звання державної?
Серед наших «державників» немає політичного розуміння, наскільки мовне питання загрожує існуванню самої держави України. Бо в нас корпоративні інтереси превалюють над державними. Тобто «моя команда, мої люди, які нехтують українською мовою, виходять тільки з одних критеріїв: користь для вузького кола людей»
Отже, коли існує тільки зиск у верхніх ешелонах влади, то це держава безперспективна. Кожен із українців, який мріяв про незалежну Україну, переймається цими болями, йому це болить. Бо звідси наші всі економічні негаразди, звідси наші тупиковість 1 безвихідь.
Мовна проблема дуже щільно зав'язана на економіці держави, на 11 перспективі, на розумінні й консолідації нації. А цього не розуміє чи не хоче розуміти дуже багато людей. А той ІЗ «вороженьків», хто це добре розуміє, робить усе зумисно, аби Україна в будьяку мить стала додатком до Росії. Так звана «п'ята колона», або російська колона в Україні, політична сила російська в Україні досить серйозна. Вона добре підживлена фінансово. Тут і видання російської книги, 1 звучання російського слова в ефірії т.д. Цеє невипадкові речі. Все робиться для того, аби при нагоді проголосувати в нашій державі за білоруським варіантом 1 об'єднатися з Росією. Ось що є для нас найнебезпечнішим. Але це небезпека не Тільки загальноукраїнська, а й загальноєвропейська. І тут ми виходимо з головного напряму. Якщо ми хочемо стабільності, то, нерозв'язавши мовної проблеми, цієї стабільності в державі ніколи не досягнемо. Не розвязавши мовного питання, ми не матимемо перспективи Коли вже сьогодні моделюється відповіІДне становище, де нас ігнорують в
Інтернеті», як 1 не розвивається відповідна українська технічна термінологя, то невже ми залишимося для історії як народ у шароварах 1 свитках!
Була в нас за радянських часів фліосова ситуація, коли художнє слово преваліовало, бо надавалася відпоОвІДНа можливість для реалізації в художній площині, а в з1нших галузях мовного життя весє було скальковано з російської мови Навіть Інститут української мови був покликаний унормувати всі русизми. Всі неологізми були взяті з ростиського словообігу. І так творилися відповідні
словники» тощо. ТОДІ розуміли, що це безперспективність для україтнської мови Але й тепер ситуація не краща. Навпаки,
вона гірша. Бо художнє слово вилучено, впливу нашого українського енергетичного не має в державі. Тож на яких принципах виховує ї ЬСЯ підростаюче покоління? На яких засадах задіяне наште ВІМ( ько" Якщшов арми иемає укра ІНСЬКОГО слова, пемає патріотизму, віДдДаноОості українській землі, то це не військо, а випадковий набір людей. Отже, або це свіДдОМа політика на капІТУЛЯЦІЮ, її а «1Де "ГУ України ближчим часом, або на
За чи, чу 4 ""- чо "У
ї -ь й - ме
о г й нурчанчючртччм я о ворПЕРИО? ; М і "к і ях ч р з у і І: ї зі й з . "- "є ь
ту явні Ж. ч
- Ж з Р Ж, і; г - 1 р й ; ч ци. -. " Я Й р з: У УА Ч й РАНО С | . б Йо - ГОРА Р ііі У Моїй ер - у мМ'ї у я - нії Т Ж 3 ЧО Ж ь п 1 У ря І У У -. Р 1 г я з 5 з Ж був. з го Фо і - й д З ійні іні канав ітьннани
- кійні-нийни
чі. і . - ЧІ
5 анна она пподиннйнно зона
реа
не нн РР чий
я ПРЕ. ен ню ДР ПЕН а й ее
ПЕНЯ РР
ша си -оо
довготривалу перетп октиву,на поступове знищення.
Я як людина думаю про перспективу не свою, я вже у достатньо арілому віці, а про своїх дітей, усіх дітей України іпро саму Україну. Якщо тепер не робити нічого, політично не розв'язувати це питання, то матимемо дуже сумну Україну. Але сумна Україна вдавалася завше до останнього силового аргументу -- до Коліївщини! Безперечно, Коливщина оберталася великою бідою для Всієї України. Це був останній засіб самооборони українського народу, і наслідки цього давно відомі в історії України. Отже, вороги українства повинні зрозуміти, що вони провокують українську 50-мільйонну націю, в якій «козацька кров пульсує 1 гуде», на можливі інциденти чи прецеденти. Ці відомі україножери виступають зумисними провокаторами. Той, хто сьогодні русифікує спорт, військо, всі державні структури, всю вищу державну школу, повинен зрозуміти, що своїми зловісними актами він підписує не тільки бажання винищити український народ чи смертний присуд українській мові, а й своєму власному існуванню в Україні.
Не всі, як сказав Жириновський, дійдуть до аеропорту. Не всі втечуть чи виїдуть. Це було. Я як людина, яка думає про перспективу, переймаюсь 1 цим. Я моделюю, я хочу бачити розвиток подій на кілька кроків наперед, І саме тому я так гостро реагую на мовну проблему і відстоюю необхідність державного слова, державної мови української.
Ще раз наголошую: державної!
Іншого варіанту не може бути.
В іншому вимірі України не існує.
України російськомовної не може бути. Бо це буде щось на зразок Одеси з додатком до Хайфи чи України з додатком до чогось іншого. іншому варіанті, окрім вирішення питання з державною українською мовою, немислимі наші перспективи. Бо тоді нас ніщо не об'єднає: ні ковбаса, ні українське сало.
Був такий варіант: «Давайте спочатку народ нагодуємо, а потім говоритимемо про українську мову». Це ми проходили вже за сім років незалежності України. Мовляв, не треба мовне питання збурювати, наразі потрібно інші закони прийняти. А потім, казали, «нагодуємо, відбудуємо, реформи проведемо, перейдемо до мови, до культури». Але тепер побачили, що та сила, яка змітає державність української мови, по суті змітає саму Україну як незалежну державу. Отже, ми виходимо на серйозніші проблеми, аніж гадали. Це стосується отого зловісного вилучення 7-ї статті їз Закону проосвіту. Є сили, які хочуть, щоб Україна ніколи не реалізувалася як держава. Я припускаю, що ці сили є на всіх щаблях влади -- законодавчої, виконавчої і судової. Це антиукраїнці. Якщо їх не поставити на місце, не вивести за дужки, то Україна матиме від того сумні наслідки. Бо ця чужа людина нав'язуватиме з керівного крісла чужу нам мову. Цей українофоб через судові структури нав'язуватиме нам, як маємо жити і мислити на нашій предковічній землі чи в якому Слові реалізовувати себе. Наші історичні права забезпечені нашою історією, нашим родоводом. Я так розлого кажу, бо за будь-якого запитання я виходитиму на масштабніші проблеми. Бо питання про державність української мови не осмислюють серйозно ні політичні лідери, ні Президент України. Певно, за браком часу. Я вже не кажу про тих державокрадців, які є у виконавчій владі
Кор. - Ось чому українцям доводиться весьчастротистояти злочини гдет другої державної мови...
Пп. М.-- Російська мова розвивалась у Росії разоміз її державністю, Ростиська мова, це й підтвердять нинишні російські філологи, формувалася у ХУПІ--ХІХ століттях. Наша ж українська значно глибша, набагато давніша, значно насиченіша енергетично, цебто глибинниа, бо є кущовою за структурою у порівнянні з російською мовою. Тому нехтувати українською мовою. зе Це відкидати глибину, можливість плекати красу ТІЄЇ української крони, завдяки чому можна осягати 1 значення свого особливого місця в сім'ї культурних народів, і свого почесного місця в Європі Я припускаю, як може Україна позитивно впливати на Європу. Але це всеможливе, якби ми могли вільно плекати рідне українське слово, Бо ж, приміром, Російська держава закладає шщороку близько двох мільярдів доларів до оюджету на розвиток ростиської мови з 11впливом на «"русскоязичноє населеніє о Серед цього «насєлєнія» й українці, в яких відібрали рідну мову. А що ж дає Українська держава для розвитку
української мови, аби той же зрусифікований українець повернувся до батьківської чи прадідівської мови? Хіба наша держава дає тому ще не втраченому українцеві хоч копійчину, щоб він відчув себе причетним до мови й культури великого народу, який дав світові такі славетні імена, як Ярослав Мудрий 1 Сковорода, Шевченко Гоголь, Вернадський і Корольов... Щоб той «рускоязичний» українець самоідентифікувався, щоб були справжніми українцями його сини і внуки, про це повинна дбати Українська держава. В чужому Слові зрусифікований українець не віднайде себе, бо він -- як запозичена людина. І таким його зробила система. Я не заважаю розвиватися російській мові, я ії шаную, як і інші мови світу, але нехай вона розвивається на теренах Росії, а не на території України. Який народ, що більш-менш себе поважає, міг би нині у світі таке дозволити? Але ж на розвиток української мови в нашому бюджеті немає жодної статті. А це вже сумно, бов незалежній державі треба думати про такі речі. Бракує тої політичної сили, яка могла б творити такий бюджет, де була б захищена українська мова й культура. Це дало б змогу позбутися тієї болячки червоної, яка проникає до нас через прозорі кордони з «родіни Октября». Якщо українець прийде до розуміння, що він є українець, він відійде від стереотипу «єдіного Союза» і від необхідності вдаватися до російського слова.
Кор. -- Російська верхівка завжди шукала винуватців у всіх їмперськиг бідат тредставників національновизвольних змагань серед інших підневільних народів. Тут іпрокляття Мазепі чи Шамілю, басмачам чи бандерівцям ї т. д. Нині, 7 листопада цього року тід час так званого святкування російськими комуністами великого «октября» генерал Макашов на весь світ заявив, що 6 усіх бідат винуваті євреї ї що найкраще їм місце в могилі. Ця різка заява обійшла всі засоби масової інформації світу 1 породила різні думки. У нас в рані такихгт заяв не було, але нещодавно вийшла книга токійного дисидента Матвія Шестопала «Євреї на Україні». Вона написана понад 20 років тому 1ї весь цей час пролежала у стовку. Матвій Шестотпал наводить разючі факти визиску євреями українців, починаючи від часів Київської держави 1 до новітні г часів. Так, зокрема, євреям їнкримінується сприяння в закритти українського журналу «Основа», що виходив у Петербурзі на початку 60-хг років ХІХ століття, визиску, що був не другорядною тричиною тородження Хмельниччини чи Коліївщинит т. т. Але Матвій Шестопал, які упорядник книги професор Василь Яременко, закликає євреїв до стівпраці з українцями на паритетних есабай адже так було, приміром, за часів Центральної Ради... Що Ви скажете з цього приводу?
Пп. М. -- Мене найменше цікавлять російські проблеми або ж польські. Мене цікавить виключно Україна. Я хотів би, щоб українські євреї були справді українськими євреями, а неросійськими в Україні. Хотів би, щоб вони будували Україну разом із нами. Якщо Струве витрактовував єврейський елемент як важливий асиміляторський чинник у Російській імперії, то я небажав би, щоб це означення 1 нині за ними закріпилося. Коли євреї спромоглися вибудувати свою
|
іт
-у
- Р -
ь ія ї || і
модерну державу, через стільки піків відродивши національний дух, зібравши всіх синів своїх, то вони, як ніхто, розуміють цю проблематику і комплекси неповноцінності. Чому ж вони не повинні нам допомагати? Я розраховую на співпрацю з євреями в розбудові України. А не те, щоб вони вдовольняли тут в Україні лише власні економічні інтереси за рахунок українців чи росіян. аціональність мене найменше обходить. Мене цікавить інше; чи це громадянин України, а він повинен ним бути в повному вимірі. А те, що він ходитиме до синагоги чи співатиме єврейських пісень, це для мене теж малоцікаво. Кожен, хто причетний до свого етносу, хай ігорнеться до нього. І тому питання присутності інших етнічних груп вкраїні не є такою невирішеною проблемою. Якщо будуть першт особи зорієнтованіна Україну, на її національні інтереси, то всі інші громадяни, чи то українці, чи росіяни, чи поляки, чи греки і так далі, також будуть зорієнтовані виключно на інтереси України, на інтерес утвердження української мови як державної, А якщо ж «будується» за зразком Роксоляни: «Давай швидше розвалимо цю турецьку державу для того, щоб визволити». Кого визволяти? Така спала на думку аналогія... Ще раз наголошту: ті, що біля керма влади сьогодні в Україні, не розуміють значущості тієї проблеми, про яку ми ведемо розмову. Там не повинні думати, що мовне питання -- це десяте питання. Мовне питання -- це головне питання. І той, хто претендуватиме на найвище місце, маю на увазі недалекі президентські вибори, мусить урахувати це. Не підуть люди за «лівими», непідуть! Хочі подрібнені ми, але за «лівими» не підуть. Вони вже багато за цей час осягли й зрозуміли, хто є хто. Проблема в тому, як нам провадити роботу. Я сподіваюся, що, переживши добу Гриньова- (Табачника --цю добу українського космополітизму, ми вийдемо на шлях необхідності творення національної держави, де національні інтереси будуть домінуючими в усіх сферах, а не в одній економічній. Бо не буває такого, аби справжня держава акцентувала все тільки на економіці. Такого не буває, починаючи від Японії і закінчуючи Британією, цебто від одного острова до іншого. Є загальнонаціональні інтереси, а не часткові. Мовляв: «Дайош економіку!». Ось ми й маємо результати політики, започаткованої після проголошення незалежності України. Все цеї від тієї ж ідеології Кравчука, від ідеології всіх тих, хто йшов на компроміс, бо мовне питання вони посували на десяте місце. Так, приміром, чинив Плющ, Треба зрозуміти, що всі вони винуватці. Тут не слід звинувачувати простих несвідомих людей. Колишні можновладці тепер зрозуміли, що нині активізувалися сили, які можуть змести все і всіх. Це ці можновладці дали можливість відродити КПУ, Чому вонинесудили цю компартію? А її треба було судити, як це вчинили в Литві, Чехії, Польщі, інших посткомуністичних державах. Чому ці так звані державотворці так діяли? Бо вони самі були половинчасті. Сьогодні на теренах України закладають будівництво російських церков, безліч їх відкривається в нашій державі. Хіба незрозуміло, які це конфлікти заміновуються на завтра? Тому політична воля, продиктована загальними національними інтересами, мусить бути в кожного, хто береться за політичну справу. 1 Записав Михайло ЯКУБІВСЬКИЙ
ЧИЇ
зфио-
«БУЛА ЛІКВІДОВАНА УРЯДОМ.»
мови. Крім того, він був завідувачем сільського товариства «Просвіта», яке заснував батько Лесі Українки Петро Антонович Косач у сімдесятих роках минулого століття жив 1 працював у лісництві Новограда-Волинського (Звягеля). Часто з маленькою Ларисою приїздив до Жеоабориці, де містилася контора лісництва.
Довідавшись про масові арешти в Києві 1 Житомирі, дядько покінчив життя самогубством...»
Д.О. Туркевич зі Львова: «Мій прадід Грубич Яким Павлович, який проживав у місті Сахновщині на Полтавщит (тепер Харківська область) і працював бухгалтером млина, був заарештований 1929 року і звинувачений у приналежности до СВУ. Приводом послужила його робота
«Просвіті». За словами моєї покійної бабуні Катерини Якимівни, ії батько, мій прадід, загинув на Соловках, офіційних повідомлень про його долю немає».
Володимир Іванович Косовський, поет, член Спілки письменників України, колишній політв'язень, оповідає, що в його рідному селі Веприку на Фастівщині 1919 року було засновано товариство «Просвіта», яке очолив дяків син, учитель земської двокласної школи Микола . (Тимофій) Йосипович. Мені сталовідомо, Костянтинович Артасевич. При «Про- Юрій ХОРУНЖИЙ, що мій дядько після закінчення світі» діяли драматичний гурток і хор. і письменник, філологічного факультету Київського Щонеділі йшли аматорські вистави: головний редактор часопису університету приїхав до рідного села «Наталка Полтавка», «Сватання на Всеукраїнського товариства Жабориці (нині Заріччя) Баранівського Гончарівці», «Паливода», «За двома політв ео району Житомирської області іпрацював зайцями». Хором опікувався видатний / репресованих «ЗОНА»
викладачем української літератури їі український композитор Кирило Сте-
ГЛИБШЕ ОСМИСЛИТИ ВЛАСНІ ШЛЯХИ
Полиці волинських бібліотек, як 1 бібліотеки крайової «Просвіти», поповнилися трьома новими книжками, що вийшли у світ цього року.
Першою з них були спогади мужньої людини -- Миколи Куделі «Кобзар у моєму житті». Доля автора неймовірна і дивовижно багата на події. Народився він 10 березня 1914 року в селі Буяні Луцького повіту на Волині у сім'ї хліборобів. Рано довелося пізнати злигодні, а тому, закінчивши два класи сільської школи, згодом здобував знання самотужки. Коли в 1927 роців селі було відкрито філію Товариства «Просвіта»,
; Нещодавно в Уксвои ? | | 9 8 ромненському буюний иколеннуделя ставу одним з Ж то
ВА: і динку культури СімнамдіяльніШИх Ії Членів. : радо палко «Просайт : феропольського ра- Сьогодні він чи не єдиний уже свідок ок
йону відбувся ав-| розправи над в'язнями Луцької тюрми 23 (щи торський концерт| червня 1941 року. Переживши лихоліття керченського ком-війни, його, вже скаліченого, за активну
письменства склалася так, що 1930-го його випустили за недоведеністю складу злочину, проте прихопили 1937-го. У протоколі допиту Миколу Чернявського змусили свідчити таке. «Від Лютневої до ЖКовтневої революції на Україні існувала організація «Українська хата», яка являла з себе організацію клубу. Я був головою цієї організації. Після 1917 року і до останнього часу існує антирадянська націоналістична організація, яка існувала раніше під назвою «Просвіта» до 1922 року і була ліквідована урядом, як ворожа радянській владі».
21 листопада 1937 року Чернявського засуджено до розстрілу.
Отож 1922 року «Просвіта» у Херсоні була ліквідована; на жаль, яне здогадався свого часу розпитати в тата подробиці
Уже пізніше я по крихті визбирував відомОСТІ про ті події. Наведу кілька згадок про діяльність «Просвіти» з книжки спогадів свідків «Опера СВУ -- музика ГПУ», яку я упорядкував і видав 1992 року, коли вже тата не було в живих.
Іван Якович Присяжнюк з Рівного: «Серед потерпілих представників інтелігенції у сфабрикованій «справі СВУ» буві мій дядько Присяжнюк Тиміш
Комуністична влада поставилася до української «Просвіти» з упередженням, навіть вороже. Мій батько, Хорунжий Михайло Іванович, ще студентом, навчаючись на словесно-історичному віддІЛІ у Херсонському педагогічному інституті на початку 1920-х років, був членом «Просвіти», брав активну участь у її діяльності, що й було йому згадано під час слідства і суду аж у 1946-му.. У вироку мовилося про те, що він (мовою оригіналу): «в 1929 году органами Советской власти подвергался аресту за принадлежность к организации Украйнских националистов «СВУ», за недоказанностью преступления изпод стражи бьл освобожден» (1 висланий з Херсона як з прикордонної області -- Ю.Х.), он являлся членом антисоветских организазий «Юнацька спілка» и Херсонского товарищества «Просвіта». Крім цього «гріха», батька звинуватили в тім, що 1942 року він знайомився з програмою ОУН і «вел разговор на националистические и антисоветские темьт», йому було вручено десять років концтаборів, які він і відбув у Комі.
Тато згадував, що 1929--30 роках він сидів у Херсонському «допрі» в одній камері з Миколою Федоровичем Чернявським, відомим письменником, якого знав ї раніше, бо той викладав у Херсонському педінституті українську літературу. Тато на все життя зберіг повагу до Чернявського, пригадую в наппи оселі на видному місці його вибрані твори. А доля окраси українського
Чи -
М б аю
ценко, який на той час мешкав у Веприку і працював сільським священиком, там-таки помері похований (нині в селі діє меморіальний музей Кирила Стеценка) Так ось. коли розпочалися в селі арешти, пов'язані зі «справою СВУ», першим забрали Миколу Артасевича..
СПАДКОЄМНІСТЬ ПОЛУМ'Я І БОЛЮ
Відомого правозахисника, невтомного б » просвітянина й талановитого поета "У Олексу Різниченка вітаємо з виходом книжки поезій «Наодинці з Богом». Презентація її відбулася 1 грудня в Одеському обласному Центрі української культури. Ставлячи питання: б Чию верстаю далі долю із тридцять сьомого, того? поет зболено відповідає: Спадковість полум'я ї болю
народу іхнього-мого...
Га
' 3
ПРОСВІТЯНСЬКИЙ КОМПОЗИТОР
| о. Кіцера, пос. Власовський, Є Петриківський еоловоїи О. Ковалевський (заступник голови) та | є "Бондар к
1! я Р Я ц МА ск У Р ) - 5 бана ню кд 4 -
Українки, що відбувся 15-- 16 серпня 1998 осторонь тих процесів, що відбувались
ориства «Просвіта»
Захарія Ковалюка. На вечір прийшло чимало шанувальників
української патріотичної пісні. Вони із задоволенням слухали чудове авторське виконання пісень, створених на слова Володимира Сосюри, Данила Кононенка, Володимира Лося, Миколи Бакая, інших українських поетів та на слова самого виконавця.
Особливе враження на присутніх справила пісня на слова Данила Кононенка «Слово до кримських українців». Гарно, від усієї душі місцеві активісти прикрасили сцену українськими рушниками, квітами, зробили виставку українських книжок | періодичних видань. Вдячні слухачі щиро аплодували співакові, дарували йому квіти.
Анаголій САИЙЧУК, с. Укромне
Ї
проніс юнацьке захоплення творчістю Шевченка. За кожною сторінкою його спогадів -- Тарас Шевченко. Микола Куделя-- відомий збирач Шевченкіани, організатор музею-світлиці Кобзаря у своєму селі.
За подвижницьку працю у справі збереження духовних цінностей 1994 року Волинське обласне відділення Українського фонду культури удостоїло Миколу Куделю званням лауреата премії «Одержимість». А 1997 року -- в Каневі, на Чернечій горі йому було урочисто вручено Диплом пауреата премії Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду імені Т. Шевченка.
Гідним доповненням до книжки М. Куделі є збірник спогадів гімназистів, що вийшов
друком удень ЇЇ з їзду учнів та випускників Луцько! Української Гімназії імені Лесі
написане колишніми гімназистами, яких час
розкидав по світу: Австралії, Америці, Європі. Луцька гімназія -- посестра Луцької
«Просвіти», крім того, що створенівони у 1918 році, майже всі викладачі гімназії бупи просвітянами -- Ї. Власовський, Р. Шкляр, О. Левчанівська, М. Левицький та інші Довгий час концесіонером Луцької УкраіІнсько! Гімназії був голова «Просвіти» Євген Петриківський. «Просвіта» як могла допомагапатсамій гімназії, і малозабезпеченим, апе здібним гімназистам. Тому здебільшого ії випускники ставали членами Товариства. | 'мназистові Семену Говдію випала сумна доля бути членом ліквідаційної КОМІСІЇ «Просвіти» у 1932 році, іхоча мому сьогодні 93 роки, але пам'ять ще береже все те знане м дороге
Товариство «| Тросаїта» ніколи не стоапо
позитора співака, громадську ДІЯЛЬНІСТЬ відправляють на 10 року. навколо православної церкви, атому багатьох голови Керченської років на Колиму. Проте незважаючи на Книга «Луцька Українська Гіллназія-- 80 зацікавить доробок моподого науковця організації Товамуки та страждання, через усе своє життя років» -- це живе слово про власні ДОЛІ, голови управи Кіаукового товариства ІААеміІ
Митрополита Полікарпа Воподимира
Борщевича.
На противагу багатьом працям, що здебільшого мають декларативним харак" тер, мого монографія «Автономна церкез
спроба сермозного
на Волині» -- це осмислення історії православної церкви. Га основі численних архівних та опублікованими» джерел показано амкористання автом»" міІЗму як знаряддя боротьои ворожит Україні сипо з національно-церке увмиєм відродженням у краї! та роль вопимс ьких просвітян у процесі українізації церкем )
20--30-х роках.
ч
Маю надію, шановні прос віІТЯм що м екромні книжечки допоможуть вам більш дізнатися про маловідомі епізоди и ютТог СУСПІЛЬНО-ПОПІТИиЧНОГО Та просвіт ямої м
миття Нопині і Ріс хі|)е ль кача Пі Ті М и Ам
мацшонально-визвольного руху в Укр?
М мі РОС лава ФІЛ! ПОВИ
ці -
ПЕНЕЕЕНРР ПРА ПИ ор КР - с-щі
пенні БАН ОМА с-г
я ібухгалтер ходили до вищого
( СЛОВО ПРО СВІТЛО
еслоктричного» начальства,
роб здати заяпу 4 проханням Розповім про своє міІСТО Брянку, що
на Луганщині, зокрема про відкриття першої бібліотеки в Лозовій Павлівці. З другої половини ХІХ століття старовинне село Лозовестає значним промисловим, торговим і культурним центром Слов'яносербського повіту. Місто розвивалося, росло, отже, приток інформації був просто необхідний. Волосне правління фінансує спорудження самого примиющення бібліотеки, допомагає придбати стопи, стільці, стелажі. Загалом усе було замовлене на місцевій меблевій фабриці. На роботу в першу бібліотеку була запрошена Віра Михайлівна Карначова. Нове приміщення освятив священик Ігнатій Пепескул.
На перших організаційних зборах було прийнято рішення про членські та цільові внески. Постійні читачі, які брали книжки додому, сплачували по 15 крб. За користування літературою в читальному залі плата була меншою.
Деякий прибуток давав куточок реклами. Невеликі кошти надходили зорганізованих в бібліотеці виставок рукоділля місцевих майстринь, кімнатного квітникарства. На всі гроші бібліотека укладає угоди з Петербурзьким агентством книжкової торгівлі «Литературная новинка», яка випускає нові книжки.
Зорієнтувавшися згідно з попитом своїх читачів, Віра Михайлівна передплачує багато періодичних видань у Петербурзі, Москві, Харкові, Одесі, Катеринославі.
Приємно дізнатися про те, як колись турботливо ставилися до «Просвіти», бібліотек дворяни й інтелігенція. Ось Артем Петрович Елінєєв, якому належало Єпіно. Він - голова волосного дворянства, освічена і розумна людина. На щорічних зборах дворян, що відбувались у його домі, організовував збір коштів для будівництва «Народної аудиторії» -- так називався театр у Павлівці. Не обминав увагою ібібліотеку. А найбільшу технічну бібліотеку на Семенівському руднику фінансував Альбім Михайлович Завадським.
. | і не допускати такого сватилля.
Воно наше
глянуло й зменшило штраф..
прохання роз-удвічі. Нам довелося заплатити 400 гривень, а за що, мий досі не розуміємо.
З грудня 1997 року нам перекривають волу. Домоуправління підтвердило, шо це зроблено незаконно. Ну й шо з того? Кілька тижнів приміщення, де щодня працює 20--30 чоловік, повно відрі- Й дувачів, зокрема дітей, було без води.
У червні 1997 року закаінчився строк оренди нашого приміщення. Виявляється, ми маємо право на безоплатну оренду, це за державним законом! Але надає цю оренду міська Рада. А в ній переважають комуністи, шовіністи й нам, «бандеровцям», такої оренди ніколи не бачити...
На наше приміщення поклав око власник гастроному, єроз-
Р но 0 Й оо - анніннйноі
тавегіл т аж сло -
«ПРОСВІТА»?
виявилися три молодики із «Славянско- |: го единства». Їх судили, але Тільки за Ж хуліганство.
У квітні 1997 року нашу газету «Журавлик» перевіряла податкова інспекція. Виявилось, що накінець друтого кварталу 1996 року у нас залишилось на рахунку близько 500 гивень від передплати, які я тримав на придбання паперу. Ці гривні були інспекцією зараховані нам у прибуток, і за несплату податку у 170 гривень ми мали тепер заплатити 1000 гривень. Що ж, можливо, ми були й неправі. На рахунку «Журавлика» у цей час грошей небуло, а надійшла благодійна | допомога на «Просвіту», звідти ми й перерахували вказану суму. Але в цей же час податкова інспекція виставила рахунок на «Журавлик», 1як ТІЛЬКИ ТУДИ надійшли гроші від передплатників, З рахунку було знято 431 гривню. Все це відбувалося протягом 1 - 2 днів. Таким чином, внаслідок «випадкового» збігу обставин ми переплатили 431 гривню штрафу. Мої багаторазові звернення до податкової інспекції не дали ніяких наслідків: гроші нам не повернули й досі.
У грудні 1997 року податкова інспекція знову перевіряє «Журавлик». Здається, тепер ніяких фінансових порушень немає, Але зачекайте... Редактор, тобтоя, Кілька разів їздив до Києва у відрядження. «Ачи були офіційні виклики з Києва?» - «Які виклики, адже «Журавлик» - юридична незалежна особа й не має над собою начальства!» Отже! Викликів не було, а тому відрядження на Загальну суму 360 гривень будемо розглядати як платню редактору, звідки треба перерахувати 72 гривні податку та пеню /6
гривень, та штраф 51! гривню, отже, 199 гривень віддайте державі. Багато років на світі прожив, сотні разів у відрядження їздив, азтаким абсурдом ще не зустрічався!
а так, якгорох при дорозі: хто не хоче, той не скубне. Міркуйте самі. и Ми знаходимось на другому поверсі у приміщенні площею майже 100 квадратних. метрів-у центрі Харкова навпроти пам'ятника Тарасові Шевченку. Їз сумом він дивиться на нас, а ми - на нього... Це приміщення нам було надано міськвиконкомом ще навесні 1991 року. Його займало фінансове управління Київського району. Щоб звільнити його для нас, воно мало б перейти в приміщення облфото; а те -- ще кудись, а те - ще... і | дотепер ми б містились у підвалі Держпрому, де не буває денного світла й | тхне дохлими пацюками, та допоміг | щасливий випадок. Після ГКЧП у серпні | 199! року компартія була заборонена, її приміщення й майно конфісковані, а фінансове управління перейшло в будинок колишнього райкому партії. Так на початку літа 1992-го ми опинилися навпроти батька Тараса.
До кінця 1994 року наше перебування тут можна було б вважати безхмарним. Неприємності почалися з 1995 року. З І січня орендна платня була підвищена у 6 (шість) разів. Ми лаялися, але платили. З І липня орендна платня була підвищена ще у 7 (сім) разів, дотого ж із урахуванням інфляції, так що лише за грудень 1996 року ми мали 6 сплатити 800 гривень. Таких грошей у нас зроду-віку не було, Й ми перестали платити. Ніякі прохання знизити орендну платню міською владою не приймались. За комунальні послуги, електроенергію, телефон ми, звичайно,
| сплачували і сплачуємо своєчасно.
4 грудня 1996 року у два наших вікна лстять пляшки із запалювальною сум'ш' шю. Одна пляшка до вікна не долетіла ( завадив балкон), друга - запалила раму вікна. Пожежу, яка могла б спалахнути У
Ге
ава Рисцс
-- й
сл
іш
М То Ре РА ї. Чоіз Р,
рн б -
Р ТЕ но о ий
од зро ось
льодольнод бнізнанннйт "чле пи
Розповідаючи про справи «Просвіти» в нашому місті, неможливо обминути В'ячеслава Станіславовича Квасневського. Краєзнавець, історик-аматор, інтелігентна, енергійна людина , відкрив Брянку для брянків'ян, до кінця своїх днів уболівав за те, щоб його надбання з краєзнавств були донесені до читача, щоб наше містечко з такою багатою історією знало верхове благеньке, сезонного типу, своє минуле. стареньке приміщення у саду Шевченка. У Жовтневої | Відмовитися? Можемо мати неприємності революції, де міститься приміщення | від міської влади. Згодитися? Щотижня «Просвіти», єневеликий фондлітератури. | нам битимуть вікна, а то й спалять. |
В отаких умовах ми живемо й працюємо. А що буде завтра? Розгромлять «Просвітуь? Чи когось уб'ють? Все можливо. Побили ж 25 травня цього року нашу активістку Валентину Овод за те, що «націоналістка ії бандеровка».
А скільки нам уже погрожували! Як на війні. Тільки фронт невидимий.
віІН має
Здається, намір купити увесь будинок. Фонд державного майна пропонує нам однопо-
ташованого» поруч.
палаці культури їм.
Роздивляюсь книжки на полицях, увагу мою привертає велика кількість видань з економіки, краєзнавства. Ось праці Поля |Самуельсона, лауреата Нобелівської премії з економіки. А ось «Історія України в особах», «Географія України» Ф. Заставина. Цікавлюся, звідки такі надходження. Почула у відловідь, що деякі з них -- то дарунок Раїси Федорівни Лук'янчук, відомої української поетеси, одного Із засновників «Просвіти» на Луганщині. Також свій внесок у фонд «Просвіти» зробили Донецький культурологічний центр, Слов'янський міжнародний інститут управління, бізнесу та права, Слов'янський авіаційно-технічний коледж. Є внески простих громадян, є навіть дарунок пана
Анатолій КІНДРАТЕНКО, голова Харківського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевчемка,
професор
багатоквартиному будинку з трагічними наслідками, погасив наш черговий, який був у приміщенні «Просвіти». Перед тим, 25 вересня пляшки із запалювальною сумішшю були кинуті до приміщення інших українських патріотичних організацій. Зловмисники були знайдені лише після того, якчерсз кілька місяців у такий же спосіб вони намагалися спалити ізраїльський культурний центр Гими
Сперечатися? Це безглуздо. Треба платити.
У листопаді 1997 року інспектор Харківнерго мені говорить, що оштрафує нас у 10-кратному розмірі за несплату за електроенергію за вересень. Я був дуже здивований, бо за жовтень ми заплатили. За два дні виявляється, що і за вересень ми заплатили ще 29 пересня. «Ая вас уже оштрафувала,» - говорить вона. Три дні
Р. 5. І все ж, як писав поєт, -- «надія є завжди! Не можна без надії». Дочка письменниці-просвітянки Валентини Овод, теж просвітянка з 1995 року Ярослава Рисцова, яку ви бачите на ції! світлині, - ГОЛОВа екологічного то-
вариства «Україна-сад» мріє засадити вишнями та абрикосами всю нашу держадру, - «щоб не було голоду І була краса».
Євгена Стецьківа, лікаря з Америки. Що ж, початок непоганий. Зібрала все це до бібліотеки її засновник, голова Брянківської «Просвіти» В. М. Чучуєвець.
Любов МАТЕКО,
бібліотекар, члем «Просвіти», м. Брянка ма Луганщимі
о ій
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
'. слини не: здій В ний
РА
Ї - з 4 4, " й '| ї у! «й. є о лай с! б
Слово ПРОСВІТИ
бинської, що першою почала діяти за цим принципом.
ши | нії пін, 4 б зі чт
а ще -- скандали, історії та міфи, що постійно підтримують інтерес потенційного
споживача письменницької продукции --
читача. Гепер до всіх цих чинників додалася ПЕРШІ ТОМИ. й ПЕРШІ НЕВДАЧІ
ще й реклама.
| для того, аби критики та вчителі, продавці та літературні агенти, видавці та бізнесмени мали змогу звідкись почерпнути Видавничою спілкою "Просвіта" було потрібну інформацію, існують науково проведено презентацію двох книг першого підготовлені, оперті на фактаж твори так тому. (Суспільство ще було на підИЙОМІ, званих письменників-класиків. На моє ж труднощі вважалися тимчасовими | всі
1994 року у святковій обстанови
: «о «МОЙ | г і
Коли до мене звернулися з проханням написати до ювілею "ГІросвіти" статтю на тему, як підготувати до друку та видати багатотомне видання творів в одній окремо взятій країні, я розгубився. Розгубився, навіть незважаючи на те, що разом з Михайлиною Хомівною Коцюбинською ми, здається, підійшли-таки достатньо близько до того, аби реально бачити закінчення проекту з видання Гворів Василя Стуса".
Про що писати? Про сформульовану 1987 року М. Коцюбинською максиму: "Мусимо видати Василя, бо безповоротно втратимо щось велике 2 Про з якогось там разу прийняте родиною поета запрошення М. Жулинського формувати архів Василя Стуса на базі Відділу рукописів Інституту літератури? Про відчайдушне рішення директора Видавничої спілки "Просвіта" Олександри Коваль: "Будемо видавати"? Про щоденну чорну працю покійного Миколи Гончарука, Галини Бурлаки, Валентини Макарчук, Оксани Дворко, Сергія Гальченка, Михайлини Коцюбинської та мою, що зробили можливим друк розпорошених та часом майже нечитабельних матеріалів?
Все це базові складники процесу наукової підготовки видання, в котрому при випадінні бодай одного чинника вся робота виявиться марною. Отож, як ми готували "Твори Василя Стуса" у чотирьох томах, шести книгах (у процесі підготовки видання розрослося і сьогодні в " Гвори" входять шість томів у дев'яти книгах. Маю надію, що останні дві книги третього тому побачать світ у лютому--березні 1999 року).
ВІРА
Коли на річницю смерті Василя Стуса 4 вересня 1987 року Михайлина Коціобинська за столом у квартирі моїх батьків уперше порушила тему видання творів поета в Україні, я -- студент першого курсу філологічного відділення КДУ -- лише внутрішньо посміхнувся. Ну-ну, дай, Боже, нашому теляті вовка з їсти. Ше такими виразними були спогади про приниження та обшуки, такими непевними перебудовчі" надії, таким міцним скепсис щодо "сміливості" національних культурних діячів, що не надто вірилось у якийсь прогрес у цьому напрямку.
Однак за наступні півроку змінилося дуже багато. Гой, хто хотів щось робити, таку можливість отримав, Головним було мати бажання та відповідну кваліфікацію. Вже на початку 1988 року М. Коцюбинською було підготовлено першу книгу поезій В. Стуса "Дорога болю", відбулися перші вечори поста | в 1989 ро заборону на публікації творів В. Стуса в Україні було прорвано. Спершу пе були нечисленні публікації зі вступами /" генералів від літератури, потім добірки
и
лаврейованих
суб'єктивне переконання, класиком письменник стає лише тоді, коли видає (або це роблять за нього) науково відкоментоване видання своїх творів з грунтовною системою
приміток. Власне, це навіть не треба доводити.
ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ ТАК
У 1990 році, після нетривалих вагань, було прийнято рішення про передачу частини архіву Василя Стуса до Відділу рукописів Інституту літератури. Почалася
вірили у швидке закінчення.
ГІроте постійно додавалися нові матеріали, кількість необхідної праці все більші не відповідала тим злиденним коштам, які вдавалося добути, ї упорядники опинилися перед дилемою: що далі?
На щастя підставив плече Міжнародний фонд "Відродження". Ї певний час мені навіть здавалося, що це єдина установа в Україні, зацікавлена в тому, аби видання не зупинилось.
Вдалося навіть дістати комп'ютери, й уся інша робота велася на сучасному рівні
ЧИ БУВАЮТЬ СКРУТНІ ЧАСИ,
АБО ІСТОРІЯ ПІДГОТОВКИ
ОДНОГО НАУКОВОГО ВИДАННЯ
Василь Стус
готували обізнані з творчістю поета люди, а згодом і будь-хто.
Того року й постало питання про наукове видання творів Василя Стуса.
НАУКОВІ ВИДАННЯ: ТРАТА ГРОШЕЙ, ПАПЕРУ І ЧАСУ ЧИ СУВОРА НЕОБХІДНІСТЬ ПІЗНАННЯ»
А й справді: якого біса видавати оті "непотрібні" цеглинки, більшість з котрих десятиліттями зберігається у цотливій недоторканості від читацьких рук на полицях бібліотек. 3 авторів минулих епох читач обирає лише вершинні досягнення, 1 яка кому справа до тих проблем, що поставали перед автором. Єдина справжня вартість -- досконалий текст
Думка надто слушна ї популярна сьогодні, аби просто відкинути п. Справді, все так. Але щоб назавжди повірити ій, треба знайти відповідь ще на одіе малесеньке прикре питаннячко: " Хто формує популярність творів письменника?
ТГака постаноцпка проблеми не передбачає однозначної відповіді, І Їередусім, певна рім, мтературнш критики та коментатори. Але пе тільки вони. Ра цікавість до творів того чи пишцого письменника пплицає Й історія
його життя, ї його становище в суспіл тлі,
ПРЕ У т ЕЕ Р ша НЕ ж р абаннійцннню РИН -
п) -- і чере тю
підготовча робота. Спершу з розрізнених несистематизованих автографів поета треба було сформувати архів та укласти картотеку бодай поетичних творів. Протягом 1990 -- 1992 років цим займалися Валентина Макарчук і я. Робота просувалася повільно, адже ми обоє ще були студентами КДУ, зі всіма нашими заліками, лекціями, курсовими і т.ін. Вчилися ми на своїх помилках та на порадах досвідчених архівістів.
(Складність цієї праці полягала в тому, що неможливо було працювати одразу зі всіма рукописами поета. Звичка не вірити державним інституціям виявилася надто сильною, аби передати всі автографи до Інституту. Отож, щось і далі зберігалося в архіві родини, щось, частинами, поверталося з КДБ, щось випадково знаходилося. Довелося створити окрему картотеку, де фіксувався кожен твір. Враховуючи, що жодна ліодина до нас не тільки не знала, а навіть ії не уявляла реальних масштабів творчого набутку Василя Стуса та особливостей його творчої манери, ми були приречені на помилки, Скажімо, на початках Формування архівів ми наплодили величезну кількість карток, до яких заносили "нові! твори, які згодом виявлялися початком строфи невідомого на той час вірша.
Все це дуже ускладнювало працю. Проте робота тривала.
НАВЧИТИСЯ СПІВПРАЦІ
1992 року, коли М. Кошюбинська почала працювати у Відділі рукописів, природним чином виникла ситуація, за якої вдалося поєднати зусилля. Вона очолила групу 1 відповідала за творчий бік процесу, мені ж довелося взяти на себе забезпечення, так би мовити, технології. координацію наших ДІЙ з видавцями, забезпечення групи папером, організацію реставрації рукописів (кошти на це держава не виділяє вже котре десятиліття) і т. д. і т. ін.
Але такий розподіл можливий тільки на папері. У реальності постійно виникають якісь проблеми, розв язання котрих кожний бачить по-своєму Дуже складно, але всі, ХТО праціовап над пиИданням, насамперед училися переконувати пішого в доцільності спос; Точки ЧОрУу, 1 Ммдучупвалися Щити за
ПоОнимипоОм У екачзацп | яко тут не зга РИМІ
терпіння М ихайлини Хомівпни Копю
Однак у той час, коли ми підійшли до найвідповідальнішої та майже недослідженої ділянки -- до листів та віршів періоду ув язнення, на нас впало безгрошів'я.
ПРАЦЯ У ВІЛЬНИЙ ВІД РОБОТИ ЧАС -- НЕ НАЙКРАШИЙ СПОСІБ ГОТУВАТИ НАУКОВЕ ВИДАННЯ
Отак і працювали протягом останніх трьох років. Десь заробляли гроші, а у відділі сиділи тільки тому, що видання стало справою принципу. А ще це, що не менш важливо, дозволяло рости.
У цей період особливо важко довелося Оксані Дворко, що взяла на сєбе левову частку праці з підготовки текстів до друку та розшифровки рукописів -- найбільш трудомісткий 1 невдячний процес. А що вона ще й комп'ютерний технік, то ми щасливо уникнули звичної для багатьох вичитки з чужого набору
Єдине, на чому позначилися фінансові негаразди, -- на якості та кількості приміток. РЇе маючи постійних коштів, знайти якісь фінанси ще й на відрядження та на дослідницьку роботу в архівах ми не могли Тому "ие віІДКОМСНТОВАаНО багато ПОДІЙ ї єї постатей у листах, не досліджено обставини та умови написання багатьох віршів Бо комжиа примітка --- о ВСЛИКа праця, а наша мітературна традиція завжди ігнорувала цю сферу, вважаючи п допоміжною
Отак закінчуємо видання Во разом 1 кожен зокрема, доводячи самим Собі ЩО не буває поганих часів Га закінчення хочу подякувати Міжнародному ронду "Відродження", Благодійному приватному фонлу "Кальміує га безпосередньо 1 М Ма? вшєнку за сприяння у фінансуван ви таних | Їриємно, що хоч комусь в У країні Ше зпидання здалося потрібним ь що держава азяюмоіи зобов язання профінансувати видання бодай трьох томів, як першочерговий захід у плані святкування 60- річчя з диня народження Василя С. гуса, пе виділи м зидавництву жодної! гривні, - СПревея зпична Общятиму, та грошей пе дам Хв обирайте: хочете працюйте, а ні чеманих
"імЗіН
УЇк гут не згадати слова ОДНОГО З '1Ч|
1
позгукраїнськи?
- ВІ
ми гро С / УС
щи г
Р
АР - щен п РЕ АН ДР вич
Слово ПРОСВІТИ
п од
ст
РР ЕРА
Р Р ПРЕ Р ре ОРНІ РЕ о
В З РУК ее нан НИ - ня Б Би озній - сте
(Фафчя "Є я дн МИ а
ПРИРЕЧЕНІСТЬ ЗЕМНА...
Кінотрипогію відомого режисера Опександра Муратова («Танго смерті», «Геть сором», «Вальдшнепи»), зняту за творами Миколи Хвильового, можна віднести до рідкісного явища в нашому вітчизняному кінематографі, коли відверта, педь не документальна правда, жорстока історична дійсність переростає у філософсько-психологічну притчу, примушує ще й ще раз повертатися до неї, щоб розпізнати в, здавалося 6, відомому перебігові подій все нові символи 1 знаки, приховані в поліТтОНальніИ, ЧУуТТЄВОоО-"СсСмиИсповій структурі твору. Після перегляду цих фільмів переконуєшся, що АнТтОоНнІОНІ мав рацію, коли казав: «Тільки через поезію можна реконструювати життя тієї чи іншої епохи».
Мусимо погодитися з тим фактом, що режисери, які беруться за екранізацію пітературних творів, позначених багатовимірною поетикою слова, у переважній більшості не вміють ЧИТАТИ. Передусім вони намагаються бути співавторами І. Франка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської (найбільше не пощастило Ользі Кобипянській) -- самодостатніми «замотивниками». Вигідне визначення «за ш мотивами» дозволяє їм, не заглиблюючись у слово, в ретроспективу часу і простору, претензійно ковзати по поверхні. Через це приблизне переповідання ! перемальовування з оригіналу нам залишається вдовольнятися епігонським невіглаством, чи, якписав М. Хвильовим, позадництвом, яке часом нагадує наївні КОПІЇ ВІДОМИХ класичних полотен, Ніхто з цих режисерів і на гадці не має виховати в собі талановитого диригента, який володів би абсопютним слухом високої культури, що з-обов'язує вчитуватися в літературний твір І вивчати його, як партитуру, що за покликанням своїм повинен чути кожен солю-
ючий інструмент, кожну оркестрову групу, кожну паузу насиченої мовної фактури.
Саме через уміння проникати у складну систему кодів поезії М. Хвильового у своїх фільмах О. Муратов реконструював атмосферу передчуття неминучого краху ідеалів, у якій існує доведений до психопатичної межі індивід. Режисер зумів через відеоряд вроїти нам відчуття тієї сторожкої, ба навіть гарячкової тиші, яка стоїть над «Санаторійною зоною», нестерпної спеки «Вальдшнепів», що спалює «голубе небо» ії «порожню вулицю», спеки, в якій, здається, і нас поступово паралізує летаргійна апатія, викликана «страшною тугою безсилля». З цієї пекельної тиші безхмарного екрану, що, здається, аж пахне «сухим, як мисль, чебрецем степовими могилами», виростає страх, аз ним трагічна приреченість могутньої пюдини, яка ще донедавна, засліплена ідеєю рівності, сама переслідувала пютих ворогів комуни, будучи з «товаришами»-
чь - М й ї 7 чи вед ОЇ С. ар УЗА Ко - ." й і? з. " ші і жо дій" з їі ой и - м, ш
є
и СУ су "М мч зв бути ик рать" ДУ
М і ; і М ь ка зу ЧО
однодумцями в «чорному трибуналі ЧЕ- КА», за ту ж ідею «розстрілювала когось із ближніх біля якогось монастиря...». Тепер санаторійна спекотна тиша зловісно стискається довкола нього: підозріливість, манія переслідування, глибокий песимізм, зацькованість власною підсвідомістю вимагають виходу із стану тривоги і крайнього спустошення. Нам передається цей стан фатальної безвиході, стан, у якому бажаєш тільки одного -- щоб тиша абсурдного чекання нарешті зімкнулася до «кульмінаційної крапки» і вдарила громом, за яким ніколи не буває повноти і свіжості грозової зливи, а є тільки смерть -- смерть засудженого до страти. Ми ніби прочитуємо думку Хвильового, який і сам ішов до неминучого кінця: «Я тільки нікчемна крапка перед мовчазною стіною», бо з «санаторійної зони немає шляху», а є тільки «загибель поза стихією, біля тієї ГЛУХОЇ СТІНИ».
Відомий французький кінорежисер Франсуа Трюфо дотримувався думки, що кнематографом керують закони музики. Якщо б довелося шукати аналогів між кінотрилогією О. Муратова та прикладами з класичної музики, то розгортання дії фільмів найближче стоїть до «Болеро» Равеля. Тільки цей розвиток не зовнішній, він не наповнений ефектами візуальної велеречивості, його засоби мінімальні й не розпорошують нашої уваги (приміром, у «Вальдшнепах» звертання до моноколірного зображення несе багатосмислове навантаження -- це и відчуття ретроспективної реальності через створення ряду картин, що складають враження перебігу документальних кінокадрів, це і майже фізичне відчуття того «неможливого КІНЦЯ літа, де стояла пуста, нагартована спека», це, нарешті, на долю секунди завмерлі шкіци й рисунки, що
іт
з " Р ФУ"
Ж га про ЗІ , т ом : і. |
і
" в
нагадують ескізи до монументальних, ренесансних полотен про Створення світу, виконаних сангіною, де багато недомовленого і недописаного, але саме тому в них ще більше життя, правди і тривожної, темпераментної уяви творця). Цей розвиток внутрішній, глибоко захований від навколишнього світу, він відбувається у свідомості, у роз'ятреній психіці головного героя і доходить до крайнього стану чуттєвої експресії, близької до божевілля, наповненого хворобливими асоціаціями, -- ця глибина є кромішнім дном кам'яного мішка. Зовні ж над землею завис «мертвий час» пообіднього розмореного відпочинку. | не так важливо, де він, у санаторії, чи у провінційному курортному містечку, річ зовсім в іншому -- ми
відчуваємо, що наближається реальність, протилежна тій, яка розкинула перед нашими очима ностальгійний дух бур'янів, малинників та річкових плес, -- наближається реальність катастрофи. Миг відчуваємо присутність хвороби суспільства, наближення епідемії, про яку саме сус-
піІЛЬСТВО ще не здогадується, та навіть повітря, переткане сонячними променями, також хворе. Гро це нам нагадують очевидні симптоми невиліковної хвороби: хтивий дідок з підступним, удавано-дурнуватим хіхіканням, що в його вустах «Тавонарола» й «тентіменталізм» стають безглуздям і набувають цинічного забарвлення; Хлоня, який ширяє у сфері фантомів свого ідеально-сентиментального світу, він не допускає глузування над цим світом ів напливах меланхолійного надлому хоче поквитатися з життям, яке «все одно є в'язниця», психопатична еротоманка Унікум; Карно, що ненавидить інтелігенцію і приставлений стежити, та не стільки задля того, щоб щось вистежити, а щоб іще більше розтроюдити непевність і тривогу;
несамовитий крик санаторійиного дурня, що в лютому шаленстві протинає хворою головою колючі зарості зони; | «чорне авто ЧК», г лікар, що приречено, як віл до бонні, иде до своїх «різників»; і тінь «невидимого фронту» в ролі інтелігента в зопотому пенсне; | «всесильний скепсис», що, мов іржа, роз'їдає гарячу віру в ідеали, за які «так романтично йшли на смерть». З а«командної висоти» вже скоро можна буде керувати кожною, позбавленою волі, маріонеткою, яка чекає команд на «контрольному плацу» санаторійної зони. Залишається хіба що вступити до «Товариства радянських асенізаторів», бо всі спинилися на «ідіотсьКОМУу роздоріжжі, з якого виходу немає», бо всім анархам та карамазовим шлях або до «Сибіру в глуху тайгу», або ж до жовтого дому.
Однією з нетипових, надзвичайно сильних сторін кінотрилогії О. Муратова є характеристика жіночих образів. Мимоволі виникає бажання порівняти їх із головними героїнями фільму Пазоліні «Содом» -- трьома повіями, що моделюють суспільство, де існування більшості запежить від витончених у своїй патологічній жорстокості фантазій купки збоченців-садистів. Та, на відміну від розбещених жінок міфічного Содому, фатальні героїні О. Муратова «з хворим огником в очах» існують у реальному світі. Це колишні ГІдМНназистки патріархальних містечок, підхоплені червоним вітром революції, які за неї також готові були романтично йти на смерть, та не загинули, а тільки були згвалтовані її рядовими «асенізаторами». Ми спостерігаємо аномальне явище -- віддане служіння, тільки вже не романтичній ідеї, а своєму гвалтівникові. Ці жінки збуджують власну хворобливо-брутальну хіть конанням своїх обранців, і кожна наступна жертва -- «це апофеоз цинізму плоті над трагічною приреченістю духу: «Я тайна чекістка, агент червоної охранки... Я еластична гадючка, що гладить твоє серце мініатюрним, замшевим язиком... Моїх «пацієнтів» одправляли на той світ за 24 години...». Ці слова свердлять мозок, щойно на екрані з'являються
- пл г а сь Р а. ці -оо ір ай ін, и би -
- і чі че і п Ж ї -е о ба ти З і Р зії ран УЮ ьо -
- .
Майя («Санаторійна зона») та Аглая («Вальдшнепи»). Режисер блискуче вирішує фінал «Санаторійної зони»
-- бо що
спровокувала власноручне виконання головним героєм смертного вироку, врешті сама стає «нікчемною крапкою перед мовчанням глухої стіни». Завдячуючи тонкій, талановитій інтерпретації прози М. Хвильового, відбулося органічне зростання тексту з візуальним рядом -- ми змогли проникнути в саму суть трагедії, до якої призвела нищівна система, що будувалася на підвалинах вомовничого матеріалізму, що своєю патологічною ненавистю до життя сама себе вичерпала. безглузда смерть волає голосами романтиків революції: Анарха, Карамазова, Б'янки, а з ними й Микопи Хвильового: «Ми живемо зовсім не для
того, щоб жити, а для того, щоб умерти. Решта не більше, як ілюзія».
На світлинах: кадри з фільму «Танго смерті», в ролях Володимир Литвинов (Анарг) та Грина Малишева (Майлч)
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
ти я
- ХУ у
й ен , ' е ес ї ; і - га г Р чі корч - до ? пк "ній й ДО зоря Ро РОГУ з "ди В г х о "р ; 5 зд . - зд й армії чі Раса | Пи ав . й Й'Х» "и т в ран Ї . йога . 1 і 7. : чо -- М 1 З - - . ії я - пі іні. т. ч й іч тю чи у - - |і ПЗ а і 5 і з "Я і рай . - ' Я 1 ї і ї 1 є РИ і і Й - " -ії о Р. - и і я ї і й ! пі - - Т чі М є Р це. "ть. - , , і , г ЧУВ М р» яв оба | і , Є 17 и 1 ЕЙ їі ї я" ї "е - 4 "-ио . - . ' і | 1 І и
с и
п б '-'' б: ноніїйй нн ак.
іч Рей «Кк У '. 75 3! "и, Й - Па Ж, . ; п. пі ї я ї, зак й ? ї б - «- й 5 тб -оаз дать" зу й а і; і б й - нан Пи
СПАЛАХ НА ТЕАТРАЛЬНОМУ НЕБОСХИЛІ
ГАЛИЦЬКИЙ МОЛОДИЙТЕАТР -- ТРИБУН ПРОСВІТЯНСЬКОГО РУХУ
Висвітлення історії просвітянського руху та національно-культурного відродження в Україні буде далеко не повним без згадки про діяльність Галицького Молодого театру-студії, що працював при Івано-Франківському обласному Товаристві української мови їм. Т. Шевченка. Засновником г першим керівником цього театру був один ІЗ зачинателів просвітянського руху на Прикарпатті Володимир Шлемко, який разом зі своєю дружиною Ольгою створив у 1988 році унікальний за своїм характером політичними театр, театр-борець, який театральними засобами прагнув розбудити волю українського народу до власної незалежної держави. В трупі театру, окрім професійних акторів Володимира і Ольги Шлемко, були талановиті представники інтелігенції, робітники, студентська та учнівська молодь. Всім їм судилося пройти нелегкий шлях актора-борця 1! будителя національного духу.
14.05.1989 року театр представив на суд глядача виставу "Розрита могила" за творами Т. Шевченка (режисер-постановник та автор сценарію В. Шлемко). У виставі, зокрема, було вдало використано музику забороненого на той час національного гімну "Ще не вмерла Україна" (тоді багато хто вперше почув цю мелодію), вірш "Як би то ти, Богдане п'яний", вилучений з усіх радянських видань творів Т. Шіевченка та заборонену пісню-гімн "Червона калина". Прем'єра
вистави мала неймовірний успіх. Тож не дивно, що наступного дня приміщення, в якому мала відбутися чергова вистава, було закрито на замок і блоковано співробітниками міліції та КДБ. Лише після того, коли
більше тисячі обурених людей почали штур- Мб і мом брати приміщення | будинку культури, міс- | | цева влада змушена була дозволити показ вистави.
Окрилений успіхами театр підготував у тому ж році в напівлегальних | ям умовах ще одну виста- Ї ву --"Стрільці січовії" |. (режисер-постановник І автор сценарію В. Шлемко). Лише одна коротка фраза з вистави: "московський большевизм несе смерть українству" могла тоді дуже дорого "коштувати" виконавцю головної ролі полковника УСС -- В. Шлемку. В кінці вистави виконувався гімн "Ще не вмерла Україна". Весь зал вставав і разом з акторами, зі сльозами на очах, вчився співати не чужу, а свою Пісню, якій століттями наступала на горло нога чужинця.
Театр свідомо кинув виклик тоталітарній комуністичній системі. Своїми виставами він будив приспану національну свідОМІСТЬ. Під час гастролей по містах і селах краю учасники театру, окрім показу вистав, проводили серед населення велику роз'яснювальну роботу, створювали осередки НРУ, розповідали правдиву історію України. Незважаючи на шалену протидію компартійних органів, вистави театру змогли побачити десятки тисяч людей. Навіть там, де відключали електроенергію, грали при свічках. На всіх виставах зали були заповнені вщерть ! далеко не всі бажаючі могли потрапити на них. Театр не мав свого постійного приміщення для проведення репетицій, а тому змушений був перебиратися з місця на місце. Учасники театру працювали на громадських засадах і єдиною нагородою для них було бачити, як проростають посіяні ними зерна національного духу, щоб дати для України добрий ужинок. Всі актори театру мужньо терпіли різні митарства, злидні, недоспані ночі (часто доводилося повертатися з виїзних вистав під ранок), гоніння на роботі. Деякі з цих одержимих людей перебували під "недремним оком" КДБ і зазнавали
всіляких переслідувань. Чимало акторів, проишовши в театрі духовне загартування, стали в реж 1990 році депутатами обласної та міської! рад, а керівник театру В. Шлемко -- народним депутатом України. 21.01.1990 року В. Шлемко разом з Ї акторами театру започаткував у Івано- Франківську "живий" рин ланцюг єднання, що Яни простягнувся до Києва ! Нм символізував соборність рин духу всього українського народу. Тоді Ж учасники театру, співаючи патріотичних пісень, промарширували в одностроях січових стрільців вулицями міста, викликавши захоплення та сльози радості на очах у тисяч людем.
Галицький Молодим театр став своєрідним каталізатором революційних зрушень у свідомості людей і своєю діяльністю наближав час проголошення незалежної Української держави. Один такий театр міг зробити тоді (що й було доведено) для української справи набагато більше, аніж ціла армія агітаторів-пропагандистів. Історія не так уже й часто дає театрові можливість вповні реалізувати свою магічну силу, здатну сколихнути енергію народу та повести його на боротьбу.
Унікальність Галицького Молодого театру полягає втому, що, на відміну від інших театральних колективів, він не згаяв наданий йому шанс | сповна використав могутню зброю театрального мистецтва. В театрі було органічно поєднано актуальність драматургічного матеріалу, високий рівень режисури та потужну енергетику акторів, що в комплексі справляло величезний вплив на глядача.
Напередодні проведення Всеукраїнського референдуму на підтвердження Акта проголошення незалежності України, театр під керівництвом О. Шлемко виїздив з пропагандистською метою на гастролі в Чернівецьку область. У 1992 році театр, виконавши свою місію, фактично припинив діяльність. Короткии період діяльності Галицького Молодого театру був ніби спалах на театральному небосхилі України, яким запалював у серцях людей волю до свободи і наближав з яву на карті світу незалежної Української держави.
Ольга ТЕРЕН
ЗІРКИ 150 РОКІБ ТОМУ...
Як ми знаємо, в астрології нічого випадкового не відбувається. Дивлячись на астрологічну карту заснування Товариства «Просвіта» у Львові 1868 року, 8 грудня, переймаєшся повагою до тих людей, котрі заклали фундамент майбутнього авторитету української інтелігенції серед простих людей. Символічно ще й те, що цей фундамент був закладений у Львові. Західна Україна в цілому відповідає знаку Скорпіона, який ревно зберігає свою спадщину (восьмий знак від Овна) і готовий битися за неї до смерті (історія це підтверджує). Але це ще й знак відродження.
Цікаво, що Космос допоміг цій акції. Символічно, що в Стрільці опинилися три планети (Сонце, Сатурн 1 Меркурій), адже Стрілець відповідає за далекі країни, пропаганду, ідеологію, видавництво 1 філософію. Як чітко карта відбила прагнення засновників! Ось чому авторитет Львівської «Просвіти» сягав далеко за межі самої України.
Сатурн дав серйозне ставлення Товариства до релігій, філософії, бажання дати вищу освіту в широкому розумінні слова нашій інтелігенції 1, головне, високу мораль тих людей 1 самого Товариства. І ця закладена традиція передавалася наступним поколінням аж до 1939 року. (Ось чому Москва так ненавиділа просвітян і нищила цю традицію неймовірно жорстоко.) Сатурн давав також дисциплінованість 1
Р
«Слово Просвіти»
Го
Шеф-редактор Павло Мовчан Редколегія: Л. Голота, Я. Гоян,
надзвичайну концентрацію у виконанні своїх обов'язків. Це також давало гордість за свій народ, його долю 1 турботу про свою репутацію.
Трин від Сатурна до Нептуна дав Товариству вміння уявляти, що потрібно для інтелігенції 1 народу, вміння розкривати ворожі плани 1 заглядати в перспективу. Цей аспект давав тим, хто активно працював на теренах просвіти, й військове стратегічне мислення. Можна бути впевненим, що багато просвітян були в лавах Української Повстанської Армії. Сонце в Стрільці дає ідеалізм 1 схильність до місіонерства Ось чому Українська Повстанська Армія користувалася надзвичайним авторитетом серед народу Західної України. З'єднання Меркурія з Сатурном давало логіку всім починанням і конструктивність у рішеннях, а Юпітер в Овні - - надзвичайний ентузіазм, бажання розуміння ролі творчої сили 1 бажання поліпшення соціальних, духовних і виховательських умов
оновлення,
Символічно й те, що Плутон потрапив у Телець (знак України) і став на місце Марса в історичній карті України. Це задавало літературної активності Товариству.
Місяць у Терезах, а він відПОВІДаєЄ В цілому за народ, дає високу культуру, повагу до партнерів, вихованість, інтелектуальний розвиток і схильність до мистецтва
Самі годиши:! просогтянми промовляли гармонійність
ЕЕ ЕР ОЕСР -
Засновник -- Всеукраїнське товариство "Просвіта"! імені Тараса Шевченка.
Реєстраційне свідоцтво Ле 1007 від 16.03.1993 р.
Головний редактор Любов Голота
А. Журавський, П. Мовчан, А. Погрібний, О. Пономарів, І. ІОщук
Редокцім листується зчитачими гільки на сторінках | гизети і падіслині рукописи ме повертає. Мшлинчає за собою право религуваннм то скорочення тексті».
Комп'ютерна верстка -- Грина Шевчукі
Індекс 306 17.
со ж з б - Р з -
Зам. Ло 033120112
тонкі почуття. Між іншим, інтереси просвітян сятали Марс на початку Діви давав надзвичайну працелюбність Тобто кожний готовий був розпочинати справу з нуля. Але
також соціальних перетворень 1 медицини
квадрат до Меркурія викликав 1 суперечки в тактиці досягнення Це схиляло до гострих публікацій
що розпочинання підтримувалися релігією
мети
викликало інтерес у мас. Безумовно, ус!
А якщо взяти до уваги, що в Західній Україні переважала греко-католицька церква, яка у філос срському інанауковому
рівні стояла на голову вище московської православно:
можна
з сильними догматичними принципами, то
констатувати великі успіхи роботи цього Товариства
Таким чином, виходячи з аналізу астрологічно:
карти Львівської «Просвіт и» якас У гтєво впливала ная
думку народу, можна сказати, що вона на ГОЛОВУ ВИЩІе стояла в розвитку від інших утруповань 1 об'єднань, ! якщо б наші східні українці зрозуміли, що несу ть
просвітяни, то доля України була б іншою, тому
існувала б зовсім інша генерація народу та інтелігеним
Ї сьогодні вклоняємося тим ідеалістам 1 патрідтч м"
галичанам, ЯКі через несамовиті жертви ВІДСТОМ
українську душу нашого народу
Валерім МОСКОВЧЕНКО астролої
ще піно ода ня вени прах ни -ь інн .
Адреса "Слова Просвіти": 252001, Київ-11.
завулок Музейний, 8. Всеукраїнське товариство «Просвіта» їм. Тараса Шевченка, тел.228-01-30
Наклад 5000
. - - . - тич , і, » | Зидру кувано з сотових фотоформ на комоштати «Преса У країни