NEWSLETTER OF THE ALL-UKRAINIAN TARAS SHEVCHENKO PROSVITA SOCIETY
NOVEMBER 1995
ANDRII BURIACHOK: THE LANGUAGE SITUATION IN KYIVAN RUS
"I LIVE IN UKRAINE AND WANT TO STUDY IN MY NATIVE LANGUAGE NEAR MY HOME"
Reflections of K. Zbitska, a 6th-grade student of the Ukrainian-language secondary school with specialized Ukrainian-language instruction in Donetsk
Summer has passed, and once again it is the first of September. The new school year is beginning. And again I hurry to school, not only to talk with my friends but also to gain wisdom and knowledge.
Every morning I travel across the whole city by tram, from the Voroshylivskyi district to the Kyivskyi district of Donetsk, to my Ukrainian school. This journey takes a great deal from me. And how can a trip in an overcrowded tram be called joyful? I arrive at school very tired, and in winter very chilled. I feel the dignity of... When I see and know that near my building, in the center of Donetsk, there are five Russian-language schools (School No. 6, School No. 15, School No. 9, School No. 1, School No. 22) and not a single Ukrainian one. And I live in Ukraine and want, as many of my peers from our district do, to study in my native Ukrainian language near my home, and not ride in an overcrowded tram for the sixth year across all of Donetsk.
My parents applied to Mr. Mikhnenko asking for a Ukrainian school to be opened in the Voroshylivskyi district, but he replied that there would be no Ukrainian school. In our district there is the Ukrainian Humanitarian Lyceum. I would like to study there, but it has ONLY separate classes and high tuition. These reflections have been with me for a long time, and so I have written everything down, and I do not know who can answer: when, after all, will there be at least one Ukrainian school in my district instead of five Russian ones?!
To comment on the reflections of student K. Zbitska, we asked the deputy chairman of the Donetsk Regional Organization of the All-Ukrainian Taras Shevchenko Prosvita Society, Mariia Oliinyk:
"Katrusia does not yet know that in the Voroshylivskyi district of Donetsk there are not five but eleven Russian schools, and that Mr. Anatolii Mikhnenko does not hold the post of head of the district administration, although state officials, contrary to the legislation of Ukraine, consider this deputy chairman of the Voroshylivskyi executive committee as having the right to sign bank and other official documents.
How can one authoritatively state that, neither wholesale nor retail, will he open Ukrainian schools in the Voroshylivskyi district of Donetsk? There are no such schools yet. In the district a Jewish kindergarten has already been opened. Despite the fact that 42 thousand Ukrainians live here, there is not a single Ukrainian kindergarten, although for 6 thousand Jews this is already available..."
Continued on page 2
PAVLO ZAHREBELNYI: SAVE THE SOUL
A CANDLE FOR THE PATRIARCH
ALL UKRAINIANS, ADULTS AND CHILDREN! SUBSCRIBE TO "SLOVO PROSVITY"
OUR INDEX: 3067
Manifesto of the Ukrainian Intelligentsia
We defend our language, history, and culture. Let us stand up for their protection.
With the Word of the Kobzar,
That one academic year has come
To the walls of the blessed alma mater,
Skovoroda asks, "Where is the truth, the Firebird?"
To take flight and catch it!
And a strong chain of earthly cares
Is not enough for comfort and quiet,
And the brutal rhythm...
Of the Holy Brotherhood and Faith! We are
Rich!
Rich in memory and wisdom,
Rich in the grains of Sacred Scripture
And the Word of the Kobzar, and the ...
Ourselves, the World, ... ...
So let us gather and counsel one another,
So let us grow young again,
So, hello, teachers and children!
Happy... be with us,
A new academic year!
Khrystyna Klymenko, 3rd-grade student of the Kyiv-Mohyla Collegium
In the fifth year of independence, at the time Ukraine is admitted to the Council of Europe, events are taking place that threaten both the material foundations of the existence of the Ukrainian state and nation, and its language, culture, and spirituality.
External and internal anti-Ukrainian forces, which for several recent years have in every way blocked and sabotaged the processes of turning Ukraine into a strong, prosperous, socially just and authoritative state, have now moved to a decisive assault with the aim of our "Belarusization." They want to deprive us once again of the most important thing, our own Motherland, and turn us into rootless lumpen, indifferent to who feeds them, while others dispose of their own national wealth.
Everything is being done consistently, according to a plan, and secretly from society, so as not to let the Ukrainian people become masters of the land of their ancestors. Artificially and deliberately, "debts" of Ukraine to its neighbors amounting to billions of dollars are being created; the most valuable products are being exported abroad on disadvantageous terms; powerful enterprises and industries that form the basis of our economy (aircraft construction, metallurgy, machine building, the military-industrial complex, the oil and gas pipelines, oil refineries, gas storage facilities, shipbuilding, the chemical industry) are being sold for a pittance to Russian capital and other foreign buyers, and unequal agreements are being concluded with Russia in economic and military spheres. Foreign troops are not being withdrawn from Ukraine. Scientific centers are collapsing, the financial and credit system is being paralyzed, high-technology industrial and scientific potential is being destroyed, unemployment is growing, prices are constantly rising, and wages, pensions, and stipends are chronically delayed.
This is not a natural disaster, not uncontrolled processes, and not a lack of competent managers. Ukraine is being ruined by those who professionally govern it today and by those who direct them. Everything is being done to undermine the ability of the Ukrainian Armed Forces to defend the state and the people. Everything is being done to set criminal clans and state power structures against the people. Who benefits, who needs this? Top officials keep silent about the policy of official Russia, which has been friendly but lately has openly become hostile and aggressive toward Ukraine.
Continued on page 2
I ADD MY VOICE TO THE MANIFESTO OF THE UKRAINIAN INTELLIGENTSIA
(surname, initials, occupation, city or village)
Requests for signatures are to be sent to the address:
262001, Kyiv-1, Muzeinyi Lane, 8, All-Ukrainian Taras Shevchenko Prosvita Society.
On November 11, 1995, at 10 a.m., the All-Ukrainian Forum of the Intelligentsia will begin its work in the former Zhovtnevyi Palace. Its work will not be limited to one day. There is too much pain accumulated for everyone who is not indifferent to the state of the national culture. Therefore, let us not be a nationally indifferent mass, but unite around the forum, Prosvita members, and add our voices.
Machine translation
The start of this text may be incomplete — check the original page
STUDY IN THE NATIVE LANGUAGE NEAR ONE'S HOME»
Continued from page 1
Comrade Mikhnenko graciously permitted the opening of the "Ukrainian Humanitarian Collegium," where children from the age of four through Grade 5 study, but to attend this institution one must pay: for September 1995 alone, each family was required to pay 4 million 400 thousand karbovanets. Despite this, parents cannot get an answer to the question: WHY is education free in the Russian schools of the Voroshylovskyi District, while here such money is demanded?
State officials remain silent; they are indifferent to the parents' inquiries. Dozens of families have simply withdrawn their children from this humanitarian institution. They transferred them: some to a Russian school, some to a Ukrainian school in other districts. These little ones will grow up, like Katrusia, losing their dignity from childhood and watching how the powerful "-enkos" and other Ukrainophobes trample their pure Ukrainian souls.
And so it happened in the Petrivskyi District: at School No. 107, Director Tanshura, together with the head of the district education department, Varvarovska, decided to humiliate 20 children of a Ukrainian second-grade class. They acted simply: on August 31 they warned the parents that the second Ukrainian class was being closed. When the local "Prosvita" stood up to defend our children,
EVENTS. FACTS, COMMENTARY
I LIVE IN UKRAINE! | MANIFESTO OF THE UKRAINIAN INTELLIGENTSIA
Continued from page /
At a time when all political forces in Russia, without exception, are shifting to imperial positions, when the official authorities bet on the ideology of fierce chauvinism, Russian exceptionalism, messianism and superiority over other peoples, contemporary state figures ignore such a universally recognized notion as the national dignity of one's own people and openly allow themselves to disdain and humiliate it before the whole world. Today, not only beyond the borders of Ukraine but also in Ukraine itself, a centuries-old strategic course has resumed
"Ukraine without Ukrainians": a course toward the destruction of the Ukrainian nation under the cover of "all-democratic," "all-Slavic," and "all-Orthodox" demagogy, which has always served our oppressors.
A component of this course is the intensified trampling of Ukrainian culture. We, representatives of the Ukrainian intelligentsia, attest: with the exception of the 1930s, when the Bolsheviks exterminated practically all the figures of our culture, science and technology and destroyed a third of the Ukrainian nation, there has been no similar de-Ukrainization of Ukraine.
In the fifth year of independence, Ukrainian book publishing is dying: only 35 Ukrainian books are being published. At the same time, without any restrictions and without paying duties, low-grade literature in the Russian language is being imported from abroad. The number of Ukrainian newspapers and magazines is being reduced, Ukrainian kindergartens and schools are being closed again, and documentation in many fields, even in the highest organs of government, is being conducted not in the state language. In many oblasts, the opening of new Ukrainian cultural institutions is being blocked, and Ukrainian newspapers and magazines are being closed.
...a Ukrainian class was formed. 24 children study there; for the first time a Ukrainian class was enrolled with 20 pupils. And this is happening when all our so-called educational authorities tell us that "parents do not want it." They do want it, but they are unable to overcome precisely those state bureaucrats who should be dealing with these issues. That is why 10 children from Petrivskyi district travel to school No. 65 in Kyivskyi district, a Ukrainian school, daily covering a distance of 40 kilometres, and that with a transfer. And the fare on the bus in Donetsk today is 30 thousand karbovanets. That means that for one day, one child's Ukrainian family must spend 120 thousand karbovanets on the road alone. And who will count the sense of lost dignity? How much does it cost? How can we expect to raise a full-fledged national intelligentsia when we have no Ukrainian kindergartens, schools, technical colleges, vocational schools or institutes of higher education?! When do we, in kindergarten, instil in a Ukrainian child a sense of inferiority?
For example, in the city of Donetsk there is not a single Ukrainian kindergarten. Of the 163 schools in Donetsk, only 3 are Ukrainian. These are School No. 65 in the Kyivskyi District (400 pupils); School No. 12 in the Kalininskyi District (570 pupils studying in Ukrainian); and secondary school No. 1, opened this year in the Petrovskyi District (only 34 pupils enrolled in the 2 first grades)...
Of all the children studying in the 163 schools of Donetsk, 121,000 in total, only 1,004 attend Ukrainian schools. This is less than 155. So will the children of 4098 Ukrainian families in Donetsk have a sense of comfort at school? And how long will our children keep losing their sense of dignity, seeing all of this and understanding it? And our own mankurts and other interlopers will, as in the good old Valuiev times, declare: "No Ukrainian schools, neither wholesale nor retail, will be opened in the Voroshylivskyi District."
From the editors. Katrusia Zbitska comes from a family in which there are two more children. The elder son is a third-year student at the Kharkiv Higher Military School of the National Guard, a graduate of this same School No. 65. The younger, Mykola, is a fifth-grader at the Ukrainian Humanitarian Collegium. Their father, miner Mykola Zbitskyi, is an invalid of the 1st group. Their mother is an artist at a toy factory, on two years of unpaid leave.
So is it easy to be Ukrainians in Donetsk? Is it possible to teach them their native language and customs? And, after all, do the Ukrainian people of Donbas enjoy those rights that the Laws of Ukraine guarantee them? We hope to HEAR an answer to these questions from the leadership, which must uphold these Laws as the Law of God and the law of man.
magazines, or their distribution is forcibly halted, Ukrainian culture is being squeezed out of radio and television.
Fundamental science is undergoing destruction. In effect, the National Academy of Sciences, which gave the world such outstanding scholars as Vernadskyi, Hrushevskyi, Palladin, Paton, Hlushkov and others, is being destroyed. Scientists, teachers, doctors and cultural-educational workers are on the brink of physical survival. All this leads to the conclusion that national culture and the state language irritate the governing bodies both in the capital and in the regions, active resistance is being offered to them, and they are persecuted. An absurd situation is taking shape. Our people, for centuries, despite bans and persecution, guarded and nurtured its native language, and now, in an independent state, it has to fight to save it. This is unprecedented: the people have their own language, while most officials speak the language of a foreign country, defiantly demonstrating "independence" from their own people.
Furious pressure from anti-Ukrainian forces is growing at all levels of state power, especially in the southeastern and certain central oblasts of Ukraine; they are making us a "unique" country in the world. Senior officials encourage and promote the anti-Ukrainian "regional approach" in the sphere of culture, in order to split and sow discord among our people. The "Law on Languages", adopted back in imperial times, is not only not enforced but is also constantly under threat of revision imposed by Russian nationalists in Ukraine.
The Writers' Union of Ukraine, creative and public organizations, parties and confessions have repeatedly appealed to the President, the Verkhovna Rada and the Cabinet of Ministers with a proposal to take at least some measures to support the state language, Ukrainian book publishing, education, science, literature, theatre and cinema. IN RESPONSE - a deaf, contemptuous silence. It conceals a genuine psychological anti-Ukrainian terror, the beginning of separate episodes of political repression on national grounds. Ukrainian patriots are being pushed out of the army and dismissed from their jobs. In personnel policy everything is being done to achieve a "critical mass" of Ukrainophobes in the state apparatus, as the strategists of Russian nationalism advise. Ukrainian patriots are not admitted to the sphere of management in all branches of public life. Militant Russian nationalism is seizing all levels of state and administrative governance, especially in the south-eastern regions of Ukraine. In essence, ethnic cleansing against Ukrainians is already being carried out in Ukraine. We respect the Russian language and culture, but it grieves us when they make a standard of aggression out of it, when tanks and aviation are driven behind it and other cultures are trampled, when the riches of other peoples are plundered in the name of it in a barbaric way.
The time has passed when the anti-Ukrainian position of senior officials could be regarded as ignorance, lack of culture, or error. The massacre of participants in the funeral of Patriarch Volodymyr is still fresh in the people's memory, when armed-to-the-teeth thugs beat old people, children, women and priests, furiously shouted "Beat the khokhols!" and trampled the state flag sprinkled with the blood of innocent victims. In what kind of kennels, on what spiritual diet, had such frenzied stormtroopers, punishers of their own people, to be trained?! What kind of distorted souls must one have in order to indulge openly anti-state parties and groupings, armed underground formations of Russian fascists in our state, and at the same time, without trial or investigation, to ban and repress lawful Ukrainian public organizations?
Ukrainian international-nationalist careerists hope to turn their native land once again into a colony of Russia, for without Ukraine Russia lacks the strength to dictate its will to the world once more. Together with the official Kremlin, they have unleashed a real, fierce, so far "cold" war against Ukraine.
Ukrainian intelligentsia resolutely condemns the provocative and destructive policy of anti-Ukrainian forces on our age-old land. We categorically disagree with the view that the Ukrainian idea has failed in Ukraine. This is a fabrication of those for whom the proclamation of our state's sovereignty is a "temporary phenomenon." The noble national idea, by its very nature, will inevitably work, as in every civilized country it unites ALL citizens of Ukraine in a nationwide struggle to take their own fate into their own hands, to revive economic might and native culture, and to achieve the prosperity of our hardworking, talented people.
We understand the defense of our own culture, science and spirituality as the defense of the rights of every citizen of Ukraine to own a share of the national wealth, and the right to a full working life and the worthy well-being that our highly developed, resource-rich Motherland can provide.
We understand the defense of culture and science as the upholding of equal, mutually beneficial relations with all countries and peoples, rather than predatory and exploitative relations toward us.
We understand the defense of culture and science as the guarantee of human rights and of the individual. We regard culture as deep respect of the authorities for their people, of such authorities as would not dare to disgrace the Ukrainian state or humiliate its people.
Ukrainian intelligentsia understands the inevitable objective difficulties of the first years of our independence. But we cannot in any way reconcile ourselves to being driven into the blind alley of national non-existence. We have enough steadfastness and self-sacrifice, like previous generations, so as not to allow the great Ukrainian nation, which ranks fifteenth among the hundreds of nations of the world by number, to be swept from the face of the earth. Ukrainophobic officials sense this, and they change only their anti-national rhetoric, without changing their anti-people course. We have retreated for too long, we have already surrendered many positions, we have been forced to disarm, our economy is being brought to its knees, but there is nowhere left to retreat. Behind us is what is most sacred and most dear -- Ukraine and its people.
With a sense of great historical responsibility, we, representatives of the Ukrainian intelligentsia, call on political forces, public organizations, workers and peasants, employees of culture, science and education, entrepreneurs and farmers, religious confessions, veterans' and women's organizations, youth and student movements, citizens of various nationalities, conscious patriots, and all those for whom our thousand-year-old, present-day Ukraine is dear and close, who wish to see her free and prosperous, to unite for the salvation of Ukraine and its people.
We announce the formation of the Committee of National Self-Defense.
We call on Ukrainian intelligentsia and all patriots of our land to launch work on creating such committees in oblasts, raions, in cities and villages. National-democratic, patriotic forces have the EXPERIENCE of how to make the authorities reckon with the will of the people, which on the first of December 1991 voted for a sovereign independent Ukrainian state.
So let us once again demonstrate that will!
ORGANIZING COMMITTEE: Ivan Drach, Ihor Holovatyi, Viacheslav Briukhovetskyi, Anatolii Hryshchuk, Viktor Yesikov, Larysa Kadyrova, Vitalii Karpenko, Volodymyr Kovtun, Stepan Kolesnyk, Platon Kostiuk, Oles Lupii, Pavlo Movchan, Kostiantyn Morozov, Volodymyr Mulyava, Hryts Mushketyk, Petro Perebyinis, Anatolii Pohribnyi, Yurii Pokalchuk, Yevhen Sverstiuk, Volodymyr Cherpak, Viacheslav Chornovil, Viktor Tsymbaliuk, Halyna Yablonska, Yaroslav Yatskiv
USA
PROSVITA NEWS
FROM GENERATION TO GENERATION, AND THE KINDRED FAMILY IS GREAT
For a full year now, since September 1994, the Ukrainian State Center for Cultural Initiatives (a newly established organization under the Ministry of Culture of Ukraine) and the All-Ukrainian Taras Shevchenko Prosvita Society have been holding Folklore and Ethnographic Evenings in Kyiv. They are part of an artistic project being carried out in cooperation with many interested organizations, titled "Revived Holidays, Rites and Regional Folklore Traditions of the Ukrainian People." The idea behind the project is linked to the fact that recently there have been widespread views that folklore is "Little Russian" or "sharavarshchyna" (trivial, vulgar stuff), and therefore it should not be shown on stage. Others believe that nothing should be revived at all, and that it is better to simply preserve it, away from people.
To refute such a disdainful attitude toward the heritage of our ancestors, which causes not only surprise but also concern, the organizers of the Prosvita events took up the task. These events can be called alternatives to all kinds of folk-shows and festivals, where the righteous is confused with the sinful: authentic folklore is displayed alongside amateur arts, professional art, and pop performances.
a wave supported at the state level
study of the true history of our people's ancient culture begins to recede; a substitution of concepts is taking place:
serious interest
the genuine is replaced by the artificial; a superficial interpretation of true spiritual values is observed
Almost every month, before a grateful ethnographic audience, amazing and remarkably wise performances unfold, by which our distant ancestors glorified the Sun, Water, Fire and Earth. In the cozy hall of the Kyiv City House of Teachers, the holidays once beloved by the people, but now forgotten, came back to life: the Wedding of the Candle, Kolodiy, Maidenly Fate, and Street.
In the elegant concert hall of Zoloti Vorota, decorated with fragrant greenery, the Polissian rite of Leading the Bush took place, with all its wealth of customs, songs, dances and melodies, and it aroused admiration. A system for holding these events took shape, and a distinctive style emerged: with meaningful commentary, involvement of the audience, a special discussion, and mandatory honoring of the event participants. The evenings were helped to be promoted by information sponsors: the newspapers "Vechirniy Kyiv," "Osvita," the programs "Hovorytʹ i pokazuye Ukraina" and "Visti z Ukrainy," as well as the joint-stock company "Oberehy."
Trying to answer the questions: Who are we? What kind are we? Whose children are we?! Understanding that the creator and guardian of Ukrainian national culture is the village, that it is precisely there that our genetic memory has been best preserved, the organizers of these extraordinary events, who by the way make do with minimal funds, preferred village folklore groups, bright carriers of local tradition, from Cherkasy, Chernihiv and Lviv regions. Talented performers from Kyiv were also involved, those working with stage and ethnographic material: the ensembles "Berehynia," "Kralytsia," and "Liubystok." The youngest participants of the evenings were children from the ensembles "Dai, Bozhe" and "Medunytsi."
о -тщєти о ПЕК Р А они -
3 н В Т Є
Machine translation
Slovo Prosvity
PROSVITA NEWS
Representatives of folk crafts, who travel from various regions of Ukraine, Kyiv residents who demonstrate their art at the All-Ukrainian Festival of Folk Architecture, and the ritual evenings "In Honor of the Holy Sun Circle" have met with great success. The broadcasts on Television TB also drew wide response. Those who saw or heard them discovered much that was new and previously unknown, and they were touched in spirit by unexplored treasures cultivated by our ancestors over millennia.
Apart from the calendar cycle of holidays, there are events in a person's life that are not tied to a particular season but are also of great importance. Continuing the further development of its artistic and cultural initiatives together with the All-Ukrainian Taras Shevchenko Prosvita Society and the Vinnytsia Regional Department of Culture, the program presents a new cycle in which family rituals are recreated: births, christenings, and the rites of the first haircut. The genuine midwife Hanna Rrnyfa Koval, together with her fellow villagers united in the folklore group "Bryksa," told and showed ritual actions, incantations, and prohibitions concerning the mother and the newborn, as well as how to choose godparents, how to christen a child, what to say and what to give. All these customs are practiced in Podillia, in the village of Bokhoniky in Vinnytsia district, from where the evening's participants came, and in neighboring villages of the region.
Vadym Mytsyk, a well-known ethnologist from Cherkasy region and director of the Talne Museum of the History of Farming, spoke about the pre-Christian origins of family customs, which were performed in honor of our ancestors' gods, Rod and Rozhanytsi.
According to folk beliefs, the patron of birth on Earth was the all-powerful god Rod, who watched over the family, the kin, the nation, and nature. Rod also had two helpers, Rozhanytsi, the mothers of fate. When a child was born, they stood beside the mother and assisted in childbirth. In the ancient understanding of our people, a human being is of heavenly, divine origin. Birth is a sacred act, a gift from heaven. It is not without reason that they say when a child is born, a new star appears in the sky, and when a person dies, their star goes out.
Today, family customs and rituals have joined together in one ancient rite. Young parents preserve the old traditions and, as in all times, bring the child into life and into the family, welcoming them into their kin. It is not without reason that the song says: "There is no tree more abundant than the viburnum, there is no kin dearer than the child."
The folk-ethnographic evening "So That the Child Would Be Happy, So That the Child Would Be Beautiful" took place in the conference hall of the Kyiv City House of Teachers. This was already the sixth evening, and it was attended by many guests: folklore ensembles that had taken part in earlier events held during the year, ethnographers, artists, journalists, and writers. Many Podillians now living in Kyiv came to honor their fellow countrymen. In the foyer, exhibitions were displayed, including methodological literature "Mother and Child," materials from the evenings organized by the Ukrainian State Center of Cultural Initiatives and the Taras Shevchenko Prosvita Society, and works of folk masters.
We would like the next concert season, 1995–1996, to bring fans of the folk tradition new discoveries, broadening the palette of folk-studies evenings in depth of their genre and regional orientation, with the involvement of distinctive ensembles and specialists from the regions who devotedly work in the field of reviving national culture. So let us revive together.
Ukrainian State Center of Cultural Initiatives
All-Ukrainian Taras Shevchenko Prosvita Society
In the photo: A scene from the evening "So That the Child Would Be Happy..."
HISTORY: 1868–1995
Prosvita is a remarkable page in the history of the Ukrainian people. One hundred and fifty-six years ago, in the Lviv first-floor building, the Prosvita society was born, which became the center of the national-cultural and spiritual life of the Ukrainian people. Prosvita grew strong and became a powerful factor in the awakening of national consciousness among Ukrainians, in the cultural life, and in the political struggle for the Ukrainian cause against the Russification policy in Ukraine under conditions of an alien state.
The path of the Prosvita Society was difficult, through various obstacles and threats, the persecution of its members, but it did not stray from the chosen road. From a small society it grew into a large all-Ukrainian educational and public organization. Prosvita became a hearth of Ukrainian culture, a school of upbringing and hardening of thousands of future fighters for an Independent Ukraine, from the beginning of the national-democratic movement to the Ukrainian Sich Riflemen and the soldiers of the Ukrainian Insurgent Army. Prosvita reached all the regions where Ukrainians lived. Enemies of the Ukrainian people, under various banners, Austrian, tsarist, white-red-white or red, tried to destroy the Prosvita movement and persecuted the Society's members. The hardest blow the Society suffered in 1939, when Soviet troops occupied Western Ukraine. Prosvita's property was plundered, and thousands of Prosvita members met their deaths in the concentration camps of Siberia and in prisons. It seemed everything was lost. But no. The Prosvita movement was not broken. It flared up again with a bright flame. In 1989, in Lviv, the Ukrainian Language Society named after T. Shevchenko was founded, which soon became one of the largest public organizations in Ukraine. From the Ukrainian Language Society named after T. Shevchenko came the People's Movement of Ukraine (RUKH), political parties, and other organizations. And the Ukrainian Language Society was renamed the All-Ukrainian Taras Shevchenko Prosvita Society.
In the first years of independent Ukraine, Prosvita became the main center
WHAT WE LIVE BY, WHAT WILL WE LIVE BY?
of the national revival in the regions, in the cities and villages, and in our young state. In the western regions of Ukraine, Prosvita members began to revive Ukrainian traditions, and the Greek Catholic and Ukrainian Orthodox churches also exist there. Hetman Skoropadsky's and Bandera's ... [the rest of this passage is too garbled in the source to be reliably translated]
In some regions of Prosvita, the Prosvita members cooperated with the organs of culture, education, and youth; in almost all schools, youth organizations "Prosvitianyn" were formed. Entire villages asked to restore their membership in Prosvita. But some cultural-educational authorities hinder Prosvita's activities with their supervision and place obstacles in its work, although the people support Prosvita. So, is there a future for the Prosvita Society? And in general, what will Prosvita live by?
However, as regards the activities of cultural-educational institutions, as in the work of Prosvita, reform is needed. It is well known that cultural-educational organizations are increasingly falling into decline: clubs and village houses of culture are not working.
Cultural-educational institutions are state organizations; their employees receive a salary every month, while Prosvita members act out of their own enthusiasm.
All educational work in the village should be united under one roof, that of Prosvita. Coordinating councils should be set up in every village, to include representatives of the clergy and of cultural and educational organizations: heads of village houses of culture, libraries, youth organizations, schools and preschool institutions. They would plan and carry out the events scheduled for each week according to current conditions (organizing evenings, meetings, lessons, holidays, reader conferences, debates, sports, lectures). If we carry out these events jointly, through the efforts of culture, education, the church, Prosvita, youth and others, then we can shake off this indifference that has taken such deep root.
Look at the figures: the district House of Culture, 20 people; the village House of Culture, 10 people; the district library, 10 people; the school, 20 people. And what if we brought all these forces together into one whole? Would there not be strength then, and would people not gather? Should we not liquidate these scattered groups, establish a lecture group at Prosvita, and pay a coordinator? This is exactly what should have been done in the districts. Let there be a coordinating body of the Council under the district association of the Prosvita Society. The secretary or chairman of Prosvita should become a member of the district executive committee, have access to transport, and influence the public life of the district.
Let us recall the historical traditions, when circles, choirs and other public organizations worked under Prosvita. Is it not time to entrust Prosvita with directing the work of the useful voluntary societies, including as its component the Society for the Protection of Monuments, the local lore society, the Temperance Society and others? The Prosvita Society works closely with the department of education. There is also the work of the House of the Schoolchild, the youth organizations "Young Prosvita," "Plast" and others.
It seems to me that such a union of Prosvita with the education, culture and youth organizations and the clergy will help the cause.
Prosvita is a general public organization. Its members include workers of libraries, the book network, education, houses of culture and so on. In the past, the Prosvita Society had its own shops, reading rooms, printing houses and savings banks, and all their income went to educational and public work among the population, to publishing, to scholarships for poor pupils, to material assistance, and to organizing holidays and celebrations and replenishing libraries. All of this could be done today as well, but the state must free these organizations from taxes.
There are those who want to limit the activity of Prosvita to only some areas of work, but this goes against the historical past. We should restore both its former rights and its duties. Prosvita will become a hearth of culture and a school of ideological hardening for our people.
A. MALEVYCH,
chairman of the district association of the Taras Shevchenko Prosvita Society
9 NOVEMBER 1995: IN KHMELNYTSKYI AN ALL-UKRAINIAN SCIENTIFIC AND PRACTICAL CONFERENCE "PROBLEMS OF SPIRITUAL AND NATIONAL REVIVAL" WILL TAKE PLACE, DEDICATED TO THE 90TH ANNIVERSARY OF THE FOUNDING OF PROSVITA IN PODILLIA
A REVIVED JUBILEE
The Podillia Prosvita has its own history. Long before this public organization came into being, there were historical aspects of a political, social and national character. Let us recall at least the Valuev decree; the hard labor on the corvée estates; the struggle for land and freedom; the oppression by the Russian church, then the main ideological institution of the tsarist regime, with regard to the Ukrainian language.
Despite oppression and prohibitions, the process of Ukrainization of the church in Podillia continued to spread. A notable place is occupied by the translation of the Holy Scripture into Ukrainian by Pylyp Morachevskyi (1863). A revival can be felt at the Podillia Theological Seminary in the mid-1880s. Freedom-loving currents captured the teacher Mytrofan Symashkevych. He often travelled and collected folklore. He published the ethnographic records he gathered in the newspaper "Podolskie eparkhialnye izvestiia." Around the bright figure of M. Symashkevych gathered enthusiastic researchers of the region: Mykola Yavorovskyi, Stepan Dlozhevskyi, Viktor Yakubovskyi, Kyrylo Styrankevych, Yukhym Sitsynskyi, Mykhailo Bachynskyi. Ukrainian customs prevailed in the priestly families of Oleksandr Lototskyi, Prokhor Voronin, Volodymyr Svidzynskyi, Pavlo Vykul, Mykola Boretskyi, Vasyl Bidnov, Yosyp Oksiiuk, Ivan Teodorovych, Mykola Karabinevych, Kostiantyn Krotevych.
A true Prosvita member was Bishop Parfenii (Levytskyi), who obtained permission from the Holy Synod to translate the Holy Scripture into Ukrainian. After Pylyp Morachevskyi, he was the first to take up the Ukrainization of church life. It was no accident that in 1907 Bishop Parfenii was awarded the title of Honorary Member of the Podillia Prosvita.
The revival of educational work was, of course, promoted by the Manifesto of 17 October 1905, which proclaimed civil freedoms. Through the efforts of the advanced intelligentsia of Kamianets-Podilskyi, as the administrative centre of the province, a movement to create Prosvita branches began in November 1905. Newspapers with a Ukrainian orientation began to arrive in the city. Thus, "Kievskie otkliki" was edited by the Kamianets native Oleksandr Salikovskyi, who published an article by Serhii Yefremov in Ukrainian. This newspaper was delivered to Podillia. From 1906 other Ukrainian newspapers and magazines began to appear.
In Kamianets, conscious Ukrainians organized themselves, above all Olimpiada Pashchenko, Yukhym Sitsynskyi, Kyrylo Styrankevych, Volodymyr Chekhivskyi, Kost Soluha, Viktor Prykhodko, Mykola Yavorovskyi, Serhii Ivanytskyi, Vitalii Styrankevych: this was the core around which the Podillia Prosvita members rallied.
On 21 April 1906 the charter of Prosvita was officially approved. A governing body was elected. The permanent chairman until his death was the physician and graduate of Kyiv University Kost Hryhorovych Soluha (1861–1922). The deputy chairman was Serhii Mytrofanovych Ivanytskyi, a teacher at the theological seminary, and the secretary was Vitalii Karpovych Styrankevych, a teacher at the Kamianets women's diocesan school. Yukhym Sitsynskyi, as a member of the Prosvita board, became an active adviser on cultural and educational questions.
If Prosvita chapters ceased to exist everywhere during the World War, in Podillia the society continued to function thanks to the physician Solusia. During the years of the National Liberation Struggle, the Podillia Prosvita acquired new substance, especially when Kamianets-Podilskyi became the capital of the Ukrainian People's Republic. The secretary's duties were then assigned to the future art historian Volodymyr Sichynskyi, who also edited the Prosvita newspaper «Zhyttia Podillia». Active Prosvita members included the scholars K. Shyrotskyi, KreveTskyi, and A. Hrynevych (who represented the Ukrainian faction in the State Duma and fought for the full-blooded life of the Ukrainian language), Volodymyr Herasymenko, V. Bidnov, as well as Fedir Sadkivskyi, Olena Pertsel, Mykola Chyrskyi, and others. The university faculty, headed by I. Ohiienko, provided considerable assistance to the Prosvita members. The Prosvita members organized work on the Ukrainization of schools and the church, and held Shevchenko celebrations. With the arrival of Bolshevik power, the activity of Prosvita was wound down and then ceased altogether; almost all members were arrested as nationalists and perished in camps.
At the end of 1941 came a new attempt at revival. Chapters appeared in Proskuriv, Kamianets-Podilskyi, Starokostiantyniv, Letychiv, Shepetivka, Medzhybizh, Zhmerynka, Vinnytsia... Occasionally, under the threat of submachine guns, brief reports on the life of Prosvita members, recollections of the 1933 famine, repressions, and so on, were printed in local newspapers.
The times were uncertain for the development of Prosvita: Ukrainian nationalism was persecuted by the fascists. Almost all Prosvita members ended up in concentration camps, doomed to death, because, having occupied Podillia, the Hitlerites, with their characteristic cruelty, decided to enslave and exterminate the local population. To this day we do not know who exactly headed the Prosvita chapters in Podillia during the war years, as no documents have been preserved. From the accounts of old-timers it is known that from the middle of 1943 the activity of the Prosvita members faded. The Hitlerites destroyed hundreds of people in towns and villages, above all the intelligentsia, and therefore also the members of Prosvita.
Now forty-five years have passed. The walls of the monolithic empire, the USSR, began to crack. A wave of national revival reached Podillia. At the end of 1988 a movement spread for the creation of the Taras Shevchenko Ukrainian Language Society. Indeed, as of 1 September 1989, in the city of Khmelnytskyi alone, 26,960 schoolchildren were studying Russian in 28 schools and classes, while 10,926 children, or 28.89 percent, were studying in Ukrainian-language schools. It was against the total russification of the Ukrainian population that the Ukrainian Language Society rose, headed by the writer M. N. Mahera (he officially became chairman on 4 April 1989). In March 1990 Mykola Mykanorovych sent a letter to the Ministry of Education of Ukraine demanding an immediate end to russification. He besieged the thresholds of the regional and city party committees and the regional and city education departments. As a result, already in 1990 separate Ukrainian-language classes appeared in schools Nos. 5, 10, 15, 22, 26, and 27 of Khmelnytskyi. Similar societies were active in Kamianets-Podilskyi, Izyaslav, Shepetivka, Volochysk, Slavuta, and other towns.
On 17 March 1990 a conference of the Khmelnytskyi Regional Association of the TUM «Rodovid» took place. For certain reasons, at his own request, M. N. Mahera stepped down as chairman. Then the TUM «Rodovid» was headed by the writer Vasyl Horbatiuk. The reorganization of the TUM «Rodovid» into the Khmelnytskyi Regional Association of the Taras Shevchenko All-Ukrainian Prosvita Society fell to his lot.
What is the structure of the Khmelnytskyi Regional Prosvita today? In accordance with the Law of Ukraine «On Associations of Citizens», the first in the region to receive a registration certificate was the head of the Kamianets-Podilskyi City Association of the Prosvita Society, Ye. I. Sokhatska. In 1995 the Prosvita members of Izyaslav, Dunaivtsi, Chemerovetskyi, Starokostiantyniv, and Letychiv districts were legalized. Applications for legalization were submitted in Slavuta, Polonne, and Shepetivka. The Prosvita members of Volochysk and Derazhnia dissolved themselves.
Among the active members today are the heads of the district societies: Mariia Kundys (Chemerivtsi), Volodymyr Melnychuk (Starokostiantyniv), Vasyl Kravchuk (Izyaslav), Yevheniia Sokhatska (Kamianets-Podilskyi), Lidiia Pihol (Slavuta), Emilia Kondratyshyna (Letychiv), as well as Prosvita members Anatolii Svarychevskyi, Halyna Medvedchuk, Nadiia Pakulko, Tamara Sys, Vitalii Lozovyi, Svitlana Buhaienko, Mykola Mahera, and many others.
Vtaimy MATSAO, head of the Khmelnytskyi Regional Association of the Prosvita Society
Machine translation
| ТЕ ' "кеб 4 і І! ЧЕ тюп я шо 1 то М очі "А - "те Ря Щ У - РІ ЦІ Ра й -. б - й -б Уч 3 - ". -й г - | зойк ть - З. С о ДУ - СР "луню -Сі ї. , з суб ума | ро Хі ї г чо а ., У и ПР уч зм) Че піні В ї -ре «Ії
the single Old Rus nationality іВНньоОруська І
да зн 20 г ок 3 НІ с! ЗОДИ | (С 1 б . Х ПЕ Х as a result of feudal fragmentation, the Mongol-Tatar invasion and Polish-Lithuanian expansion, it splits into three ї ЗІЛС | The first, that is the Russian language, was considered the sole legitimate successor | ї - | 1 5 "С
and the Ukrainian and Belarusian languages were called, as it were, the Old Russian language by Russian scholars, and the Old Rus language was called the Russian language. From this, they concluded that "what has broken away must return to its root and merge into the Russian sea," that is, a "merger of languages" must take place into a single one, namely the Russian language. But historians of the whole world, including Russian ones, know that until the time of the reign of Peter I, Russia was called Muscovy. The well-known Ukrainian poet of the 16th century, Sebastian Klenovych, wrote in his poem "Roxolania" (1584) that "glorious Rus (that is, Ukraine) stretches to the dark Muscovite forests."
with the collapse of the totalitarian system and the formation of the Ukrainian state, Ukrainian linguists decided to approach the study of the Old Rus' period in the HISTORY of the East Slavs and their languages in a scholarly way. In connection with this, the Institute of the Ukrainian Language, the Potebnia Institute of Linguistics, and the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, together with the Hohol Nizhyn Pedagogical Institute, held a symposium on this problem in April 1992. Invited scholars from Moscow, Saint Petersburg and Belarus did not attend this conference. Last year, in December, scholars gathered for the second time, both from academic institutes and researchers from various cities of Ukraine, Belarus and Russia. In Nizhyn as well as in Kyiv, at the conferences, most researchers substantiated the thesis that there was actually no Old Rus' nationality as a certain ethnosocial unit, and that there existed East Slavic tribes with their languages, close in structure but not identical. "Is it possible to single out among them precisely those tribes in which pro-Ukrainian ethnic features are manifested?" asked Academician V. M. Rusanivskyi.
ANSWERED: "Of course it is possible. A different matter is the beginning of their existence. Some researchers date it already to the 5th century CE (the time of the breakdown of East Slavic unity), others to the 10th–12th centuries, while some, in particular Russian ones, even to later times." These are the ones I spoke about at the beginning, who dreamed and still dream of merging the East Slavic languages into one, Russian.
If we are talking about the linguistic situation in Kyivan Rus', then, in the opinion of most researchers, it looked as follows. There was the Church Slavonic or Old Bulgarian language, in which Kyrylo and Mefodii translated the liturgical books gякОоЮ, and in which services were conducted after the adoption of Christianity in Kyivan Rus'. But the main spoken language of the people who inhabited the expanses from Zakarpattia to the Don and from the Prypiat to the Black Sea region was the Ukrainian language. Of course, it was not such. As modern [...] development [...] many phonetic, grammatical and lexical elements were present in it, which [...] However, the basis [...] over the centuries passed from [...]
GENERATIONS, enriching themselves with new lexical elements and improving in ... semantic ... of our ...
But when did the Ukrainian language arise?
There are many ... of it ... 1318
Далі — let us pause, ... thought
ЄДИНА
оаейннійнан ВОНО
нн ПЕРА по
We congratulate Andrii Andriiovych Buriachok on his /0- jubilee and wish him good health and a golden harvest in the field of the native word!
The newspaper Slovo Prosvity TODAY publishes a NEW article by the scholar and wishes him many years of creative, inspired life, like dew and water!
ВІ 11 РІ - 1 І ПОЛІ | деТоО о" І ІД НІ | Її І, «ТЕЛЕ! | Г) Я ТІ - ІДТИЧНОММ ІК І ІНОМ 1аді. | ГП І НЮГ ся Гб | еннам ні С «ТОЇ го Пп | я. У ГІ "ЛЯ І п Пп Таї У | | | | ГгомПп ІДНА І 1/ піВденни | ІЗШОЇ Є! " ЗЮТ1 ї | 11 1Л і-й ; І | ! і І |) Г) ( чекії "І у0лгарські п | | ПИТ Її 1 У ВОДІ ісМмРІ РІС МИЛО ТОТОТІ ЗНМ ЦІ і . и рост ПЛ мен | | пи ПОЧаТОІ ООСІЙСЬКОМУ НаРрОДОВІ ІЇ00 union of Ukrainian tribes ... language, which ... formed the Ukrainian people. It can be spoken of beginning from the VI century. The same can be said about the beginning of the formation of the Belarusian and Russian peoples and their languages, although among the Ukrainian and Belarusian tribes of that period there was more in common than difference, while between the Ukrainian and Russian tribes even then there could have been a much greater difference.
In the 8th–9th centuries, state formations emerged among the East Slavs: tribal principalities and also territorial principalities, which comprised various tribes or parts of them. The centers of these principalities were cities: for the Polianians, Kyiv; for the Ilmen Slavs, Novhorod; for the Kryvichi, Smolensk and Polotsk; for the Siverians, Chernihiv, and others. Concerning one of the state formations of the earlier (pre-Kyivan) period, the 10th-century Arab chronicler Al-Masudi wrote as follows: "Among these peoples, in ancient times, one had power; its prince was called Madzhak, and the people themselves were the Valinana (obviously the Volynians?). In ancient times all the other Slavic peoples obeyed this people, for the power was theirs, and the other princes obeyed its prince."
In connection with the further development of society and the needs of defense and of the struggle against attacks by enemies from the Kyivan and Novhorod principalities, in the 9th century a large principality with its center in Kyiv arose: Kyivan Rus', which under Prince Volodymyr (978–1015) reached its greatest political flourishing, uniting all the East Slavic tribes. But can one say that after this unification of the tribes a monolithic people emerged? Certainly not. The differences continued to exist, so to speak of some Old Rus' nationality is groundless and scientifically unfounded. A different matter is when we speak of the Old Rus' language. Under this term, most contemporary researchers understand the literary-written language of the East Slavs, which was based on Old Bulgarian, that is, Church Slavonic, a language that had a South-East Slavic phonetics and actively absorbed lexical and morphological features of those East Slavic dialects that were centers of the development of writing. At the same time, there are many linguists, especially Russian ones, who exaggerate the influence of the spoken language of that time on the literary monuments of Kyivan Rus', such as the Russian Truth, the Tale of Bygone Years, the Lay of Igor's Campaign, and ancient Rus' charters.
ВН ПОРУ ЗКИЙ НОДОД 1 гум ЛП Old Rusian language, understanding by this term the colloquial speech of the people, ... was advantageous ... Thus ... the ancestors ... of Ukraine ...
0 NOTA TRIT 1 literature ... 0.4 "11 і
Rus 0. O. Shakhmatov, ... V. M. ... were ... by the Kyiv koine, with ... (the) dialect ...
LANGUAGE SITUATION
... ... ... Kyivan ... N. ... Lavrovskyi ... Chernykh N. ... trying to prove that it arose ... in several ways in the colloquial language of the East Slavs, differences ...
... there were no noticeable differences until the 11th century.
When Prince Volodymyr Sviatoslavych christianized Rus in 988, he, as recorded in the chronicle, "began to select children from the notable families and give them to be taught book learning." As Prof. I. P. Yushchuk correctly observed on this matter, the children of princes, boyars, warriors, merchants and priests were taught in these schools not the language of the smerds, but the Church Slavonic (Old Bulgarian) language, in which the divine books were written. Some mastered it better, others worse, but among themselves, in order to set themselves apart from the common folk, they spoke either pure Church Slavonic or a Church Slavonic-Ukrainian surzhyk... It was precisely this surzhyk that warriors, tiuns and posadniks carried into the Trans-Volga lands settled by Ugro-Finnic tribes: Suzdal (1024), Yaroslavl (1071), Riazan (1095), Volodymyr (1108), Moskva (1156) and so on." This was what the Russian linguist Academician O. Shakhmatov had in mind when he wrote: "The homeland of our Great Russian language is Bulgaria. But it took shape in Kyiv, where it first experienced the beneficial influence of the national milieu, and finally in Moscow." Hence the large number of Old Bulgarisms in the Russian language: phonetic, morphological and lexical. Some linguists explain this by the claim that they supposedly were brought in from books as the language of church services... But why, then, are there so few of them in the Ukrainian language? The point is that in the Ukrainian language they organically constitute its original foundation.
Thus, Church Slavonic, having become the literary language in Kyivan Rus, gradually changed, absorbing more and more local, that is, Ukrainian features. This is explained by the fact that the scribes who copied the books involuntarily, under the influence of the vernacular element, made slips and errors. To be convinced of this, it is enough to take one of the oldest written monuments
Izbornyk of Sviatoslav of 1073, which is a copy of a Bulgarian original. Here is a series of errors that the Ukrainian copyist made in the text of the Church Slavonic... He used... [illegible]... the Ukrainian... [illegible]... many other Ukrainisms, including in the Novgorod birch-bark charters, in the Novgorod Chronicle, and in the Novgorod Kormchaya, which, in the opinion of Prof. Yushchuk, reflect the influence of the simple vernacular speech of the people, taking into account the influence of the language of the conquerors... [illegible]... Serbs... a noticeable closeness of Serbo-Croatian to Ukrainian, which all linguists note. In the opinion of Prof. Yushchuk, "of all the Slavic languages, only Ukrainian has developed without interruption from the time it separated from some ancient Indo-European mass to our own day."
Proof of this is the place of residence of... [illegible]... The well-known Muscovite scholar Kiparsky, in the Collection of Answers to Questions on Linguistics for the International Congress of Slavists, wrote that the Proto-Slavic homeland lay between the Carpathians, the Dnipro region (extending far onto the left bank of the Dnipro), and the Pinsk marshes, on a territory where purely Slavic toponymy has prevailed since the most ancient times, and this is generally recognized today. "It was from here," notes Prof. Yushchuk, "from the territory of Ukraine, that the Slavic expansion proceeded, and therefore the Slavic language spread, which, coming into contact with the languages of other tribes, acquired distinctive features and gave rise to new languages" (ibid.) (cf. the movement of the ancestors of the modern Serbs and Croats... [illegible]... closer to Ukrainian... [illegible]... 133)
Machine translation
Original in Ukrainian · translation being updated
Слово ПРОСВІТИ | ломи акти, КОМЕНТАРІ
ЧИТАЧ - ІАЗЕІА лі ЧИТАЧІ ПІДТРИМУЮТЬ
КУДИ НАСВЕДУТЬ? 33 (а 9 гоетими, Українське. ловом УС ПАЙ | | Лв ЕД ь Г С) | кмибишеотпа «Ті ' к ери! І|ОСІ І Р І"|ІрІСЛО ) | оприлюдмноми ЛЬ і кА Кк | А" 11 ЛЕВ. / 15 У КРАЛИ РИ 1 оррРОвІ ою мс І|роОєСтита ІМ, | |ТЇепчем я й | пини Мона! і | ; | СТОСОІО МПІЬиИИо ТтОоОпПпОРІМмМО К.М І мІКЛИКОМ Й | 141 | 1-Й пА-ТІЛ | | - 7» | ! | уяв пПІЛЬНИТИСЬ ОД ІМІ ПЕ кКОГО ММ ГУ ЛЕМ КО У і 1! І | Ір й | им КД Ме З ЗОт калхози єщі . / Полальни береження у топоніміці Києпа | ЛІЯ і | "-УАЄПОГ р - - Й рік ч роки Упалі І ДОР, ЩІ! 1 - ІсрСонеІИ 1 ПОЛІЙ ОГСЛьЬШОПпИцьЬКкО І ЛОДСИ і Також При - 4 1734 | а 1968 ГА й й РА. 7 МОКРА М | з я СПИАІСНИХМ ІМ ОДеЛІСКИ ( | бЄЗГлЛУЗЛНИМ, І принивлитим | | паце! ібільшечи ее ч- 1 ТИ ЧИ - - іля України, як суперенної держави. Повністю сь МІ дний» колгосп ім «г і . " | таки | ОД іИИ на БРАВО ) чпілтримуємо протесє і ІІросСПи проти намагань пос "Р 4 вдетего кумбишова КЛ пи - ай 5 и б | ПРЕ ДАК БРОЦИ і | дупом рої лізНерії - Ра! ПСГІЙ км ШО СОбТнНОКИ ЧбЗІЛЬШІОГИцЦьЬКО! ЛОФИ "опночас " "о! ЛІ) |4 | | ЛИ Ї | | | ІЛ | о є ие! З а У | мій лід одвів коней, волів лав с пропонує мо розглимути так конкрет пропозими шоло і 4 | ря б | 4 | 5 Я се начиння господарське Іду в КС » переименмиє м ь пулиць | ! ОН 11 | І сі! МЛ - | | | - 5 бригаду Мо! де керує пан Іван б |, Вул. Урицького персименувати на пул. Василя із | | ж рт) ДУ! "Ір ж ІА ГІ |- ИЙ «У ДІ І-І | Чі . | | - - кіпишипи | | алива лЛлоношук |лліч Попєнов, прошу цього пана Липкіпського митрополита-мученика, рориця зма не мі- | і і сі! і 7 , .У1К , і . "епі; ч 111 "ДАТ г НМ з , | | | чів ів зви зн фундатора ПОСІЯТИ МЕеНнНІ на ПОМ іДИЮНІЙ ДИ 111 "м ежнх українська пратвос ан церкиу ул ЯКУ тим піЛЛлав | | , КЕ | | пГететні Те! іюсіяти вчасно ! Якісно. Ю ка КОЛГОСМУ ВА і і пений до повногі сло р з ль чуютаке «Я тебе здслаю, что | СРОЄ ЖИТТЯ - "ГЛ ЧИ " Д п п МИ ОГО Ар «- | у й " Я чи), | вИОР о ї 1 | . ; - Р і | 9, | дають КІ, - оєй здєсь нє буде! Отже маємо, що маємо . Іншим |ї а користь такого персеименупрання промопляє той РИ | ПДМ ВІТЛОГО ай уундаї Юр за , втина За каво гапасовалі, тої фрактошотим мешкавпнеполотк, атакож на СОлом янші - Ї Ж І.) і к І І СА ЧІ « і ці ь М 4 | 4 Ди МТ дам іпашєет Ісеєєт ІУОІраї! | пристосовуються люди соула Хцеркюм і, поякІи тин Служни и | | у ВИМ скажуть їм за того г голосують, 00 жити якось ? Вшанувати пам'ять Патріарха УА ОО Моетислапа | у ба. навітьт на тих двох центнерах ячменю, а це з Семи | ущдлавши одній з вулиць на Печерську назву Мостие- | і ! Її | | 11 в нд РАН у р . й гугі ; | є | б | га орної землі, що припадає на кожного члена колгоспу аВеьке і | б і ї че З - . Р ь - С "Т би Ран РР - - | Ж І " е бо Сумно дивитись на бур яни, на поля НІ обробле нії Не З3ЯаЖстянНні у Киїп-- сто іммця соборної У країни, тому цілком | маг | знеріра давить серце та чи буде ж таки виконана та | б | | | зай | | | ше й | : | дня - ІОГІЧНИМ | ДОЦІЛЬНИМ ОУЛО ШООС у назвах киїзськИиХ кіз | ірограма Президента України, де прямо говориться, ще БА РАНИ РО ЛЕ СБ Уч Петрушевича 1 Ї і | І І) з - « , Р « « і. « "аг ; досить експериментувати, а греба віддати землю селянам ПІ и 9 ЗУ| р ли М - В г За | навічно У приватну авпасністьщОб це стало реальністю, 'щОб резилента і .-« ТОКОЖжЖ / пигуУСТИМаА олошина -З- | муки ЛИ РОРНЮ ІРО калютіднім всі форми господарювання на землі приносили користь ане ГІ ре МЛеНнта карпатської України "«ІДЖСО ДПСІ ЦІ ІСМЛІ | цо млтакі , вно Підтримки розор г ганьбу? Що ж, поживемо -- побачимо! Може 1 тієї | тепер об'єднані п олній незалежній Україні ; РИ СЬОГОЛНІ ВОНИ О0ОЛИТІ г За, - | ані але ж мають багато 3 них більші переваги | ЗЛИДенної пОДаЧКИ у Формі двох центнерів ячменю не буде В. КОДИНЕЦЬ зо | МЛ ьки психологічно, а й Іван СУХАР Заст. голови осередку «Просвіти» ЦКБ «Шхуна» С ) Ж ЧЕ пе | Берк 0 «Яке Собі ОД з Ді! таб ЛАте Запорізька область. Ї леткі. Сі р. | ; ! . . зі екс ниеасьсяса о пар карданної б 5 б І за Є ТАКА ДУМКА аромовності? ри ин ди . - - . Двомовність п Україні виразно характеризується , 7 упослідженим становишем української мови. Для при- | коня РА - АН УРСР є ростиська, а не українська» (ж. «Україна», в)
1990. Мо 45) Нашим обов'язком на сьогоднішній день
ль 2 Зх
У МИКОПАЄВІ ВІДБУВСЯ СЕМІНАР «ЗМІСТ | СТРУКТУРА ДЕРЖАВНИХ СТАНДАРТІВ МОВНОЇ ТА (просвітян, педагогів, просто громадян) є сера за б - тебатлувоТ суОгба. ромрсм раєпА МАЄ ло. | усунення передумов вимушеної авомовності. Нам слід 2о)7-Зумка ІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ» В НЬОМУ ВЗЯЛА УЧАСТЬ РЕФЕРЕНТ ВУТ «ПРОСВІТА» ВАЛЕНТИНА ПАВИЦЬКА. сть КОРІННІ -Де СЬОГОДНІ ВОНА ДІЛИТЬСЯ МІРКУВАННЯМИ 3 ЧИТАЧАМИ НАШОЇ ГАЗЕТИ населення, двомовність панівних І непанівних нашій, ши двомовність як політику держави г як природне явише | бот ЗВО
Те і КУ б ут лати СсемІНар надзпичамно актує«уьс- 2 ( нтагутизиния ІСОобХхІЛНИЇ кроку плосконеленмтні истеми оспіти. нсеорхілна умопа подальшого п розвитла
| же обро було 06. якби в основі станларту з г ІСЬКОЇ мопи УКРОЇНСЬКОЇ (ітсратури україмнознавств історії України, усіх навчальних прелметиї оуУла поклалена українська нпашцонатьня мшея
хле ОСКІЛЬКИ шпропомоюшасїн му Просктех Ісержаних станладстів цього не прозпучало, |хОоОчУ зУПпИНИТИСЬ на тих нагальних рОоолемах, іІКкІ СТАЛИ причиною
нашональної оспіти, нашонального пихо-
ПїРІЇІ
гілипер пілсУТНІСТЬ КОНЦеПИиЙ нашонального ихопван ШШоправла, Нашональна Акалемія Наук возглянула 1 Презили кониєпиіо навчання
а! Х І»иональних меншин п М кратнии 1 15100 || ІЗ БОнНЛа-
- НКО СТИЄОЛЖжЖУЄєЄ. ШО ПОСТ МОГИ, окрім мМоОпИ Ісрж ІІБНІОЇ нашіональних меншин Напевне, -41ІМ СО ЦЯ ІОДООКУ
і МІСУРЕЛІМІРІ
пумка ільмУЄ широкий розголос МОЛОЛоОгО
наукопия Бобагато хто як не може по Ох ГИСЬ ВІДЧУТТЯ шо ростиська мота 1руга доржапна моцша п Укр ЛИВИ У сучасних розвинених країнах не пивчентня риляної середній школі бкіДЛПпОДИТЬСЯ ОІЛЬШеЕ часу. П. Ланжевен, лауреат Нобелівської премиї в галузі «фізики, запропонував у Франиі пілпести на мопне напчання уУ5Ф; навчальним І|уже добре було б. якби ше Мини с терство осСпіТИ УПпоОрядкуа нні голин. Вчителі повинні мати ше на увазі! при розполілі голЛин,ІПри СпіІЛКкУЩІННІ 3 боатьками, особливо тими, які мопби пишуть заяви про зарахування їхньої дитини ло російського класу» Я глибоко переконана, що перпинні осередки «Просвіти» -- та мобільна сила, яка спроможна взяти на себе цю роль. Дозволіо собі окрестити першочергогі завдання таких утворень
|. Єлиний мовний режим -- обов'язковий аля всіх учителів та учнів
? Коженучитель має зразково пололдіти українською итераитурною мопою
А для того, шоб це стало реальністю, потрібно цей пункт пбести під час атесташи вчителів. Жахливо, шо вання еВчитель-метолист», «Старший вчитель», приспоєння вишої категорії, шо лає прапо на збільшення заробітної плати вдвічі, дається тим учителям, ЯКІ нехтують чержайною мопою Більше того, при пропеленні ліцензування, враховувати мопу навчального закладу. І, звичайно ж, при виробленні державних стандартів
) Боротьба за культуру моплення -- обоп'язок кожного педагога, а не тіЛлЬьЬКИ ВЧИТеЛЯ-СЛОПЕСНИКА Учитель особисто не може вплинути на свого колегу, перпинний осередок «Проспіти» -- може. Крім Того, 5096 зібраних членських виєсків дасть змогу організувати паля колег та бажаючих курси вивчення української мови. Програма курсів вироблена в Центральному
(«І 1НІОУСМНИХ МОГ"
полпопини наопчального
нт
гоОопин мало на у Пи ЗІ і
при нарчальних
РН Р ПЕР п от 0 и 09 и - лиса 090
пратплинні, ми п люб'язно надішлемо всім на запит 4 Боротьба за культуру мовлення учнів має стати одним із головних напрямкіх діяльності школи. Це повинно бути основою уголи між первинним осередком «Прости» 1 керівництвом школи, шкілЛЬНОГ раою, особлипо в умовах контрактної системи Зазначу. шо осерелок це поридична особа, яка має право розгортати громадлсько-поліІтичну, культурологічну 1 комершину діяльність. Учителі споконтику за копійки, атом заеспасибі» пелуть гурткову роботу. Гепер же, піл крилом «Просити», можуть організувати роботу будьякого гуртка, мають прапо апелювати пло районної профепилки і вимагати від нет фінансової підтримки на користь гуртка. Дуже лобре, що це передбачено державрвним законодавством, але зле, шо профспілки надшоть Ффінанас Ому ДОПОМОГУ Не гурткаЯм Наролознаодеєтн, гончарної справи чи вишивки, а ушу чи самбо ІГросгита» має право виступати проти такої практики і повинна це робити. В майбутньому такі гуртки можуть перейти на самофінансування ї прибутки від виробпийштва становитимуть власність первинного осерелку у. "Простита» контролює комплектування шкільних оголіОТтек. Це не дозволить п майбутньому укомплекто- ПУВаТИ ШКІЛЬНІ "Пплручникяами З Історії, як ше 6. Осередок «Просвіти» пПиДТриму( ПП іШКкОЛлеми особами української діаспори
ПО МОЖЛИВОСТІ, надасть '|
бібліотеки російськомоврвними трапляється сьоголниї школи налагоджує та поодинокими Центральне правління ІОПпОомогУ п цьОМУ ПпИТЖниНИ Осерелок повинен використовувати вс: форми пу ЯЗКІВ школи з батьками. Ми зобов'язані розширити гематику ушверситеті» педагогічних знань для батьків гими питаннями, які праціоють на утпердження державності, розвиток духовності молодих україішів
у. Пропагує серед учнів та їхніх батьків створення сімейних бібліотек, перелаплату української періодики 11а перший погляд це не так уже й важливо. Важлипо, особливо для сімей, діти ЯКИХ навчаються не в держапних школах, 4 приватних чи напійкприватних і ицензування яких не передбачило пурікту емопа навчального закладу». Особливо сьогодні, коли ше не затверджені державні станларти, що лозколяє тримати рідну мОоВу, іІСсТОріно, культуру пролі пасербиці Пприлихміи мачусі Не секрет, шо саме нетралишині навчальні маклади мають на меті вихопати майбутню нашональну сліту. Але чи буде вона проводирем нації? Наше заплання нашональну ілею ппроваджуврати по усій системі ОсСтитИ
9. Шкільний осередок надає допомогу у мовному вихованні дітей у дошкільних закладах. Обов'язково, щоб не порушити послідопність ї безперергність пашонального вихопання. Власне, спи вплив наоєсвитити процес парто починати із дошкільного заклалу
Я сподіваюся, шо зуміла переконати учителі у необхідності таких осерелків. Вони потрібні, просто необхілні п умопих так зпаної двомовності. Хоча чи ж
13 ЯЗКИ клеесами
у спіБжИиТттіІ різних етнічних спильнот.
Боротьба на цьому полі за утвердження державної української мови -- це боротьба за те, щоб українська мова для уУукраїниш р України стала самолостатньою, а лвомовність -- засобом спіЛКУВання з представниками інших краї, виявом мовного стикету, а не засобом Орутальної денашоналізаци та русифікації.
Державна двомовність, яку хотіли 6 запровадити захисники «русскоязичного насєлєнія» в Україні суперечить принципові національної єдності Українського пароду, протиліє розпиткогі національної державності, Культури, науки
Вимагати обов'язкової двомовності рід українцію, які живуть влома, в Україні -- це зневага Іхньої національної гідності | порушення елементарних прав полини. Тому закралаються сумніви шодо змісту державних стандартів. Хочу запитати прелставників міністерства освіти: на основі пироблених стандартів буде вилана програма української мови як мови державної, а програма з російської мови як мови іноземної, однієї зслоп'янських моп чи як другої мови народу України? Повірте мені, у пеяких школах м. Києва сьоголні в розкладах значиться пона як російська мова (не іноземна), і кількість годин на 1-2 числа більше ніж на вивчення української мови птература - не світова, не зарубіжна, аростиська. Отже, тгчитається російською мМоОпою. А мінНІСТерстпо осрітИи ло цього часу в навчаль- НОМУ плані пише енайбвчальний план ЛОЛЯ ШКІЛ 3 українськогюмю мовою напчаніня », о... зрОчиськОю мопою РТАРГПИАТАЮ НИ Я», о тля шкіл з мовою навчання наш ональних меншин». Це тому, що у нас є школи з російською мопою навчання? А може навпаки: школи ІСНУЮТЬ
угідно міністерських плани?
нн я а щи - де птн ши ле ан с лен т
Розподіл денних загальноосвітніх навчально-виховних закладів та учнів в них за мовами навчання
(на початок навчального року, у Уо до загальної кількості)
| Кількість шкіл, які ведуті: КІЛЬКІСТЬ Учнів. ЯЮ заняття українською або | навчаються українською | російською мовами 260 російською мовами українською | російською кбайнць російською 1990/91 7145 207 479 | 514 1991/92 743 | 19 5 49 3 50 1990/93 139 І9 і 914 478 1992/94 73 й 13 8 4 3 | 449 (99495 74 39 565
й «й ДТ. оо дв у
«ж ЙнА
о Р
Original in Ukrainian · translation being updated
З РЕЯ
тю
РА
ан Б НИ ч- -ои нний й
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
у! і ЛЮ і ть, "г
-
Василь Биков І Панло Загребельнийми
Л. Голота -- Павле Аргитовичу, нині коли Україна широко вздзначає славсєтний ювілей славетного гетьмана, коли так багато тишуть тро Богдана Хмельницького, захотілося звернутися до Вас, - мало хто з багаточисельних дослідників 1 журналістів висловив думку, яку Ви стверджували в своєму романі «Я, Богдан»: думку тро те, що Богдан Хмельницький створив українську націю
П.3.-- Це одна з думок, які я проводив у своїй КНИЖЦІ -- ЩШшоОосСаме при Бої данові оформилос ь ук ре інська нація, народився український народ. Хоч, звичайно, народ існував ідонього СТОЛІТТЯ або й тисячолії тя, ми ЦЬОЇ о
не знаємо точно, але я написав про вирішальну битву -- першу битву в 1648 році. Я написав, що в ту ніч, ніч перемоги, народилася українська нація. З погляду марксистського це була єресь, ії всі рецензенти, навіть Ті, що хвалили книжку, писали, що тут Загребельний помиляється не можна так писати! Всі нациї створилися тільки у ХУШІ столітті, а до того, мовляв, були тільки етноси, були орди, будь-що було, але тільки не нації Ая сказав - тільки нація, тільки український народ. Чому я так сказав? Мені здається, що саме поняття «народ», яке ми таки досить часто вживаємо, може стосуватися великої групи людей тільки тоді, коли цей народ об'єднується якоюсь надзвичайно важливою, можливо, -- найголовнішою ідеєю -- існування цієї людської маси. От для українців головною, визначальною ідеєю їхнього існування була ідея визволення з-під гніту чужоземного і створення держави. Це за часів Богдана Хмельницького почалося під Жовтими Водами, закінчилося після трагічної битви під Берестечком, -- але навіть у цьому розгромі знайшли українці теж якусь нову силу, це був великий урок: практично з Богдана -- відбитви біля Жовтих Вод : до його смерті, у 1657 році, за якихось дев'ять років -- була створена українська держава. В муках створена, на якомусь страшному розорінні, яке можна порівняти з розорінням часів Київської Русі, -- після МОНГОЛЬСЬКОЇ навали. І от минуло 400 років, 1 після того, як за часів Київської Русі існувала держава -- створилася нова держава, держава, яка стала в ряд з іншими європеїкькими державами, які, -- напівлегендарні, але є такі дані, -- що навіть з Англії, від Кромвеля були у Богдана Хмельницького посли. Ми у нашій незалежній Україні радіємо з того, що Україну визнали сотні держав і створені десятки посольств іноземних, -- так само радує й те, що було у Богдана Хмельницького іноземне посольство з Англії, Ну, я не кажу про те, що Богдан Хмельницький вів з іншими європейськими державами активні взаємини, переговори, що, перш ніж скласти ціо утоду Переяслівську, про яку так багато мови СЬОГОДНІ, І яка і помогла перший час, а потім принесла багато шкоди, -- то Богдан Хмельницький думав: чи з'єднатися з Росією, чи з'єднатися з Швецією, чи з'єднатися з Турцією, -- не було тільки мови про Польшу, тому що багато горя було сподіяно українцям 1 українці просто б не зрозуміли свого гетьмана. Хмельницький діяв у таких трьох напрямках: Турція, Швеція, Росія І оскільки це був свій, слов'янський народ, зупинився на Росії. І, можливо, він не помилився: ми не знасмо, у щоб обернулася угода зо Швецією чи турками, так як згодом це робив його син Юрій, за якого вперше і останнє в історії турецьке фисько прийшло на нашу Ті риторипо, облягло Чигирин Це син Богдана, Юрій їм дозволив | звичайно, турки -- пе подарунок
Ло. Г. - А щодо кримських татар яку займав позицію Хмельницький"?
П. 3. -- З кримськими татарами Хмельницький дружив. але вони не були такою великою силою, Як ЦІі європейські держави, о якими Богдан хотів оформити утоди, заручившись підТтримісоюю надовго Гримс ька ордДе зв той час вимірювалась сотнями -- навіть мільйома Ми було. Це були мобільні досить сили, це була орда кочова, а кочівники заржади сильні, Вони зрмрають Ве силувкулак, - - помічниками у битвах Богдана татарські хани були прекрасні Великий стратег - він о оОоОДдДраз це зрозумів ії першим посла0 посліО у прим - Бахчисарам
-г уклав угоду з кримським каном, і татари орали ) часть у битві під Жовтими Водами Цей роман я писав, заг у»мчись на Історичних даних, я пипвчав все, що можно пуЛло вивчити, -- ТтОдеЕ Все, що МОЖИа було з татарами робити,
- риє зо зе че
є - раною чів
- РРжиаара -
ПАВЛО ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ: «Я ВИБИРАВ
ЯКІ СЯЮТЬ НАМ ТИСЯЧОЛІТТЯ» --
розмову з видатним українським тись-
менником, автором оагатьог історичним романів про цого ге рота, мого поОел ягФ?їи на українську їісторіїо 1: сучасністіь ведс
Любов ГОЛОТА
Богдан викорис га п Зла АЛІ. 1 гар закликали до вІма ькКоОВвиХх
магань українських, оо ТОм ям Нитовським. у Конотопській
-
Та!
ОЙТВІ і Там татари рада бу пи представлені широко. ла! ше те)е епізод бо на другим день татари ВІД І(аАХхНнуУЛИСЯ ВІД Виговського, переслідуючи СВО1 ІНТереси Гак що ідеалізувати їХ не варто
Л.Г.-- Ви автор багатьох історичних роматиїв, ії Ваші читачі, прочитавши один ромат, беруться читати наступний. Одна 1з причит тпаких прив'язаностей -- те, що кожен з нас знає Павло Загребельний дуже багато читає, ретельно вивчає матеріали, і та інформація, яка закладена в творі, теж цінна - тобто, Ви маєте шформативтний втлив на Ваших читачів. Яка інформація слугувала Вам в роботі над романом «Я, Богдан»?
П. 3. -- Колия працював над романом, то прочитав ус: що у нас друкувалося, -- хоч в радянський час мало що друкува поСя, більше до революції далетам така цікаВе річ. Ну, скажемо, по перше, що про Богдана ми маємо
літопис Величка, літопис Граб'янки, -- літописи, Документальні дані, спогади сучасників, всі спогади, ве! документи написані поляками -- сучасниками гетьмана
Вони тенденційніи, але в той жечасвонинесуть інформацію іІЦЮ інформацію греба використати НЯ дізнався, щос такі щоденники -- «Щоденники» Освенціма, ШЩоденнник Радзівілла 1 «Теки Наруши вича. Щоденник Радзівілла писався латинською мовою. Перед тим, якя почав писати цей роман, у Польші вперше було перекладено цей щоденник польською мовою 1 поляки видали його у 3-ох томах. Я звернувся до польського консульства ! вони -- спасибі їм! -- помогли мені і привезли ці 3 томи. Далі я кинувся добути «Теки» Нарушевича 1 за всіма даними він мав бути в бібліотеці у Львові Я кинувся до Львова. В бібліотеці Стефаника мене дуже гарно зустріли, вони підтримали мене, допомогли, чим могли, але сказали, що саме ці матеріали -- 1 «Щоденник» Освенціма 1 «Теки Нарушевича, які писалися польською мовою, -- ВОНИ не видавалися, зберігалися в архівах. В 1948 році, коли Сталін робив «історичні подарунки» в Польську Народну республіку під егідою Кремля, розпорядився віддати ве! культурні й історичні цінності, які зберігалися в нас Польська комісія приїхала до Львова 1 вони дивилися наші бібліотеки, дивилися архіви -- вибирали, що ім треба і складали реєстр, - Ів цей реєстр потрапило все те, що надруковано було, що було в оригіналі, -- в тому числі і ці «Теки» Нарушевича 1 «Щоденник» Радзівілла Поляки сказали, що це зберігається в Вроцлаві, в бібліотеці спеціальній. А звідки Я довідався, що існуїботь такі матеріали? Я це довідався ось звідки до 31)0-ліття Возз'єднання України з Росією, яке відзначалося в 1954 році, вийшло 3-томне дослідження наших учених, ді перераховувалися всі праці, ї наші історики згадували про ці документи польські. Кажу": «Як же вони цитували, коли у них уже не було орипналів?!» А вони цитували з Грушевського, не згадуючи його, вони цитували з Костомарова -- не посилаючись Ніхто у поляків не був, ніхто не просив -- отака історія! Я питаю: «Є зв'язки з бібліотекою у Вроцлаві?» «-- С!» «-- А ви могли 6 попросити їх про ці матеріали?» є-- Могли б». Я ім просто ідею подав: ну ще ж комусь, крім мене, могли б знадобитись ці дані, о МОІСЄ « історики чесні, ЯКІ будуть користуватися першоджерелами Бібліотека Стефаника зробил: два примірника -- для себе один і для мене, і подарувала мені діафільм цих «Тек» Нарушевича 1! ШЩодейним Осаєнціма. Якраз у "Щоденниках» я вперше прочитав що цю кохану Богдана Хмельницького, яку Корнійчук 1 На ГО Рибак пали | еленоїо, Вп ДІЙСНОСТІ ЗВАЛИ Мот роно А Геленою нааийнває її Груши вський у своїй «Її тори пишучи, що «за цю степову Гелену багато чвар 1 пристрастей ро горілося», маючи на ув«-М Гелі ну, за як" була Троянська війна Грушевський, як культурний їсто рик, параролу кинув ншашим малограмотним письменникам | вони прочита ПМ руквально Т щкіпийцпла Гелена мандру пати. хоч 1) звали Мотроною Апекдотичний випалок г роботі коли п пжсее дОПИСашйея До КІНЦЯ І ХОТІВ пИСати про
Переяславську раду правде, ли цей розділ надрукував
гІЛьЬКИ їй ром ірИЇ Гисячолітнии Микол іРі плен "т | мч
гомі «Істори України Руси» Грушевського про Переяк
тавську раду НІЧОГО Є ЗНОИРМИШОМГ Підходить до кінця Ч«ш гом. кіичається | ПО Переяславську раду нічого кемає! Я кинувся питати, дивитиєи "зернув увагу, що
ни Раю -- ния з
7 і ЧИ
її і-й том, частин перша Давай ш укати частину й М Чіде немає В колишній бібл Пруту 1-го ТОВ і всі їотещ КПРС й АКаД'еМІ ЩІ біб отец в ОЇОЛІОТ! щі Стефаника -- теж немає друто! чмакмтити В таких бібліотеках | нема! То "й ПОГ в шукати в книго 15 рнях У Романа Федоріва ЛЬВІВСЬКИХ! БВОІХ вари пв-письменникиі в МУ них прекрасні бібліотеки, воні якре | сТтОричні романісти, -- 0 гом є. І-частина є, друто: м" ма Нарешті хтось мен! сказав. щоєв бібліотеках Спецфонд, куди треба спеціальні документи, пропуски, ал! и там, виявилося, цЦіЄї друго)
гастини нема: Сказ зЛли. що С ЯКИИСЬ осооливий Спец-
Тоскви АЛІ цей ча( тружина ПОокКІиноОГго
щІхжати ДО 1 |
ричних наук ( ) 1еН сі «омпан. до яко 11 АкКоїС звернувся,
как! А ви Ніс і ) лей | | іастина '-го тому» потім |: мені ЦЯ книжка дісталася випадково -- Й
чоловік. ЯКИЙ би рігав Гру шевського в засмоленому 1антусі п 11-т7: роєвч і; гсля ВІЙНИ УЖ внук його роакопа в знав. що я пиш у Пр Богдан і Х мі 1тьНниИЦцькоОгО | дав Мені покори! гатися на муслень. на ДдВвЗ9З Н ВЗЯВ І зробив ксерокопін С у мене епер !: ксерокоєстія Ш частини Ч-гі ому. Нині Грушевсько зидають, я не знаю, чи зидавців П ІСТИН Пер 1) е ПОКИ дО 9-го тому дійдуть, тоя, мабуть, і помру | багато хто з нас помрі КОЛІ акими 7 тпамі щідаватимуть --- УМКВ навіть Грушевського, у незалежнии Україн за з роки ми
не можемо видати"!
сї ідуються ОЦІ МО пригоді пошту ками джерел ) пошуками ЇЇ частини 9-го тому, яка видана в тридцятих роках, 1 думаю ого я 1: вилучили" хтось У Москві дочитався, що там Переяславська Рада 1 там Грушевський навіть наводить факти з отих так ваних Бе реаневих статей сс. оо ми всі анаємо, що у Пе ри ясСславбі був ет я б сказав, урочистим мітині, в оборі 0 іосили «Навіки разом! --івсе. А власне, яким договір, які пункти цього договору -- НІХТО Не ЗзнНАФбФ ВТ тя сіІЧчЧНЯяЯ ТІЛЬКИ В березні було спеціальне Богданове посольство до Москви, Де були написані так звані Березневі стат кі практично, Росією не виконувалися взагалі оерекреслен були гею,
нові статті Вже укладені бл І | «переч ЗОЇ новій угіфб/ Ї це оуло гак засекречено МІ ос пом і 7 ГІ ЛОсСІВ
посольських документах не можуть зма! цієї угоди. Як оррагоз Го в Горбачов ПОГ ОщіІ в УКкРрАаЇ! О І вій МОВЛЛВ, В Україну іх привезе - начого вій не приї у - чи ТО Ж засекретили ЧИ ТО ІХ А суму цІО ЇХ Не дотримувалися -- неодної - ЧТ осквою не дотри" мувалися, і тому їх знищили, і Переяс сої УГОДИ МИ
не маємо
Л.Г.- Ядумаю, що коли б вона була, ! промованяд на кориєсттпь Москви, 110 уже використпали в Мосжеі-
вже Гак А | рМІ евський в цьому У-МУ гомі, в Пи частині якраз детально дає оцінку утод г "РЕ авичайно ЦІКАВНИ ТОМ, | ПОТІМ УЗІС о мУ ро ур зіляли нацл учені» які емігрували 2 України 1 І рацюї и в ) країтнськомУ УР ВИ І КІТТІ |! Тіра || М щтвадцятих роках ЛГ професор Щербина професор Яковлеії оминацю тему надзві?" ЧАМНО ЦІКСВО ГИСЄС і | рушевськи яки пидава? історичний журнал «Україна рукуваї хні стат" 7" кілька випусків бл 1024 1999 роки п ять випусків було й алзвичайн гапий мсурнал налзві" ЧМНО ЦІЛІ ВІ ІСтТОг т 7 горна «ГМО п - 3 мент ге с іриого м б . РА гпм було уміщено стільки праці що ; т ІЙ) г | хпесь наш ІНСТИТУТ ІСТОГДРІЇ І і! че напис га чсторих?
КАНдИдатТІ! грофес гін жалемікі! я шхто2 Юв ПЧОГО ПОДІОНОГО не написала! ГОЇ щ ло ство нашою дореї опціЙНОЮ копон г І Груші? МР М
Павле Аргитович у, Ваш роматі цік
и тим, що ми, читачі, побачили Богдана ?
нсоднозначиий людській іпостасі з різної строяг, в різнит душевниг станат... | мені гот я Ой запитати саме Вас. Зашаі герої міжой Оувають знищенними. чк особистости. 5", таті. Так от: в українській мечтальногї
іу голо" українській історії, ав пкраїнській пісні ЯМ вогда" ОСТІ г» , вцфуватпти Р | рота, МКії потіє ртиіям поразку. Л
умо, | | як Хмельницький це герой поразки чи гером нер"
цу? 3 Й ; З дз ваФчатиит чм ай писали цого зоре- «и ПОЗ. -- По зжаву- 7
| й |... і -
я
й
ь їз
ово б
і р
й»
дно бут с Аді ел у ад Й Чо
- -
так: Во ері
Р Р РР А РИ
Original in Ukrainian · translation being updated
Ппиоемг' наван і й й,
РУТА . ЕК ч
ЧЕ
ново ПРОСВІТИ | веглеєшо/осови
рення ПНЯ Р - с-
пози ких зкконінис п ще
еро еремоги. Ніхто не піднявся ло таких ві рішим Л й )? хочу задатьи іажм ані оч вовка киття проходить образ цієї жанки Щось навіть Ттакє зогдан мхлте це не охньчає шо він тільки на висоті атдш товгутючиєь «ад башииа слі "ЛІВІ ВРИМНЮ ру ДР, чмістичис одинітОом есе обра бачить вік п яанках, А пЛьКи ГОиИмиИтІ алізом гак, як громи істпОрієто» Я Ваш постийцтійи читтач РА? ера які з'являються 1: зникають й ЙОГО ДОЛІ Тобто, М ОД і! у НІСК | й думаю, і о кожна пелика людийа пося, що для Вас ч«атпишаттам торієто» це алмермт м підДдОУВОа ЄТЬСЯ Ге, що й з усіма пами -- Кожен а нас має | к -кї РІ « | Гері ро ОК РА мо споїЙй нмепичі іпсьогопстпорично: О піл МІ Р інді прошшила Україна якийсь ідеал. про ці говорять, але про це ніхто х боржник «ОО моУу ЄВОІХ ПОадІННЯИХх, | в горі, ї в її виоратпи тпі молметти й, які б відповідали ні ато летально ис скатів «УР Я спробував оцей ідеал стреж ннях іі муках, стає щое більшою. Вона мні є чилцо ваздсутт є а сучасному ССТИРЛЬІ ЛЕВ 1 СТІВА - втілити Таким втіленням була ця зкінна. яку я описав пре У КОЛЬКИ Мен оОкКОрмли, що я принижував ритт и рома м д що Ви мали та фага коли у цьому ромені Образ вигаданий -- п мМененемаєтакоії Ре КР, МО МО у і "о ПАЗОКО ЙОГО ану рив, і так да й | «Ії соворили ЦІ слова авта ати м істори займ | коханки, лк у ру ПОЛІНО бу Ла. --о Те и про МОГО кохану Я І 1Ї ГІ (і - нір 17 ДоГОИмУ Ум СЬьсОювВСоОІМ ШИМОЇ дУуУМКИ І 1 74 - Втишцання їх горісто - т, ДАВ, у а и прочитав уже тепер коли роман друкується, -- та а не | гі Геро як! перебували тільки на пи рішинах ПК пеликі воїрий, які нам ІСТОРІЯМИ дах 71 виомрев ве пі обов 'язкопо усім знати, що було У Феллтиїі, - ЗЛЕ ЦЕ сгунели чальки по горах - це, практично, не люди душі я писав про "рослапа Мудрого, про бар НИ но буває у кожного з мас Іноді цей ідеал педосяжний, Іноді Вони не адатні ї ме розуміли простих людей. Якими | Євпраксію, написав про Богдана Це все великі ДУМИ, п осяусний, іноді ми тільки мріємо, -- кому щастить, то вони стали? До Бога вони не дійшли, а до людей вони | які сяють нам. Є ікони, перед якими ми МОЛИМОСЯ ей ідеал втілюється, і це, звичайно, найбільше щастя сзінянах байполоваадк це якісь холодні фантоми, і люди тисячі років, і так само вони нам дорого. 9 "ВОМ роман мій закінчується трагічно, тому що ідеал нашої вичайні не можуть на них орієнтуватися, бо великі неповторності і таємниці, Оціо таємниці, содан ТОК ики потьмарено всілякими нещастями і незлагодами поди нам близькі тільки ті, які мали близькі нам во розгадати оо Я Пе скажу, що я розгадав уко ве -- у нашому житт о-життя наше пішло не так, як мало почуття переживання. Вони адійснювали великівчинки вле частково розгадати або дати хід для розгадення б піти, хоч, здавалося б, усі історичні передумови є, є | тому вони герої. Вони були теплими, вони були Ось для чого, я думаю, ми пишемо книмжеи м можливості перед нашим народом 1 ми їх ніяк нє ї «аричими, у них -- червона кров як і в нас І цим вони Коли я написав «Євпраксію» -- Я ри ЦАР можемо використати нам близькі В цьому я пі реконанмим абсолютно. Ї тому якою була маанса б ХІ столітті Далі, «через п рАОРАТОХ рій г Р Павле Архитповичу, " відвернула нашу коли я писав і про киїопських князів, і про ту мо нашу -- Роксолана. Я думав написати ще тр" а розмову в19 «Тисяичолиттього Миколая», -- давайці і нещасну і в той же час -- величну Роксолану, я | про нашу сучасницю, про двадцятий вік, Й 49117 тезвернемося до розділу про Переяславську Раду: і. керувався тільки цим шукав, я довго думав і нічого й Не найшов Про кора сподочій ці сторінки, одразу повертаєшся до Л. Г. Павле Артиповичу, коли Ви назвали свій Про Ангеліну? Про Терешкову -- я бачив, як вона роману «Я, Богдан»... | роман «Я, Богдан», Ви готпіли виділити в своєму сидить у президіях, збираючи дивіденти.. М П.О3 -- Цей розділ мав бути в «Богдані», Він в часі | герої щось особистистне, особисте, лише иому Л,. Г.-- Павле Архиповичу, я думато, що жаноча і
виходу роману надрукованим бути не міг, і я, переробивши його, вкліочив у роман «Тисячолітній Миколай». Але звичайно, він читається як доповнення до роману
образи у Ваших романах -- це окрема тпема для розмови окремої, можливо, Ви захочете колись
притаманне" ПОЗ -- Я виходив з тих міркувань, про якія, власне,
- »/ щоОмноО говорив тому я й взяв цю форму письма ВІД про це зі мно поговорити, Але давайте те будемо "Я Богдан». Тому що не написати про Переяславську першої особи. Я не відкрив 11, багато книжок написано тетер розвітовати отой чар, яким Ви оточували раду яне міг, да й не мав права, - - треба було написати. від першої особи 1 про великих людей. Скажімо, є в свої героїнь на тптлл істори У Трагедія, трагічна помилка Богдана Хмельницького не англійського письменника Роберта Грейвса роман про Я 6 хотила перекинути мастпочок нацеот розжо тому, що він уклав цю угоду, а в тому, що він не міг -- римського імператора імлавдія, у французької письви до Вашого роману «Тисячолітній Миколай», тоді ще вгадати, -- хоч уже треба було, -- виходячи з я менниці Маргарет Юрсинар є роман про імператора якийц мете вразив: я вперше читала книжку, де історії Московського князівства, а потім уже Мос- Ь. Андріана «Замах святого ангела». Тобто, у світовій письменник українським єзяє за поле дії тисячу ковського царства, -- треба було бачити, знати ї | "То ратурі така форма абсолютно узаконена, ії ніхто років вітчизтянмної істпортії, 8 том же час -- цє психологію татаро-монгольської орди і візантійського сою цим письменникам цим не дорікав, о навпаки, Маргаромат про душу, лка точе бути вільною, СЕ весь імператорського двору. Знати від самого початку. Мося резї Юрсинар стала першою нанкою -- академіком час потратляє ФОТАДМ УЛ до релтеті, до сустальстиіва, ні мер о виконувала жодної угоди -- чи то з А Французької академії після заснування 1 Людовиком до тит ситпуацтй, в109 АД а БОлАЮ тпакож залежнта... татарськими ханами, чи то із західними свропейськи- | ор - ГУ; ну, мене академіком не обра ли, мені стали дорікати Пп.3.-- Це один З Мотиви ЦІЄЇ МВИЛЕМИ бо те роман МИ країнами, - наце уже заздалегідь була приречена | а ою І критикувати мене, вихід роману збігся з ТИМ періодом, багатоплановий. Можесливо, він не зовсім вдало еконилаг угода, яку уклав Богдан Змелениціни й моно Зозеа коли оула прийнята оре женСсвСська Конституція там, в»: нований, компонувати було важко. Там десяте СТОЛІТТЯ, тільки не буде дотримуватись, а поламає на другий | "русі преамбулі до цієї Конституції є фраза, що «основой / потім - - часи Богдана Амельницького, потім "- ГОЛОД | пень, потопче, відречеться. І після Богдана - - скільки 3 Др ВН советского общества является трудовой коллектив зо0-року на Україні, | потім -- післявоєнний період, аж Расій підписувала угод, наприклад, -- три рази ділили Р - аб при м НЦе індивідуальність, не особистість, не «я», не «ТИ», не до сьогодішнього дня це доведено. Нашим часам там Польшу! Катерина П ділила з пруським королем, 23 МОР ми Не вони а "Трудовой коллектив Ї коли ми ВСІ Оільше уваги відведено, -- у перших двох частинах австрійським імператором. Поділять -- через 5 років вченої співали оцю пісню «мой адрес --- Советский Союз», НІ матеріал сконденсовано... р знову ділять! Ніколи не дотримувались угод і договорів! ,1к7 МА у ЗР адреси у нас нє було, ні дому, ні особистості... Л. Г. -- Так, письмо там сприцмаєтться, лк І зараз -- ось Росія стала самостійною і починає з того, б о БЕ б Л Го - Але ж Ви у своєму роматі «Я, Богдан» суцільна метафора, читання Одвот частим їде як що ламає всі угоди.. Отже, Переяславська угода - - це б. У х ЛИ процитували іншу тисню -- яку ми тетер називаємо читпання поезт,аоттастиупті дві частини - сере була трагічна помилка Богданова, і треба було про це. зе они «Гец у лузі червона калина», Навіть в оцій письмо. Чому Ви, Павле Артитповича , цого обраачя намисати. треба було сказати про безкіначно лили ; "й 5 з деталі, подробиці Вашого ромату меті вбачається Чому не захотилли продовжити в тому ж ключі: цієт угоди, хоч ми її хвалили, говорили; ям це дор СУ лоЗИ б якесь особливе передчуття ПА на ОМ АНІ ною дос ТО1 ДУМКИ, ЩО ПРОСО | Звичайно, це було б добре, дотримування цієї угоди, о з ПЗ -- Я взяв цю пісню 1 мо) редактори 1 цензори повинна бу ги різної ЩІЛЬНОСТІ роза, написана в одній - 7 езноар - - ій 4 просто не знали, що на Західній Україні ця пісня тональності, в одному ключі -- п просто неможливо ен вен Ме о сового суха ян ; З народна «Розлилися круті бережззижечки» має й інші читати Є Сьогодні МОЛОДІ прозилюрр риму талановиті, жавна, як ми кажемо тепер. Не було цього, на жаль, -- в з слова. Хоча реакція у чи гачІіВв Оз ла адекватна мені з сканамо, такі як Пашковський, 1 вони помиляються, тру культурної автономії не дали; навіть церковну ЧУ я - Караганди діти виселенців наших, які прочитали в коли пишуть від першого до останнього слова в одному зо забрали ЗУ метрополію уже через р Р ай романі цю пісню, написали КОЛИСЬ З ЛІСУ зон нан ою В однаВи ою -з Таку книжку важко читати; років здо смерті Хмельницького. При Богданові б Я вояки. які співали ціо пісню, і ЯК це могло бути, ЩО И рера, щоо проза оула різної тональності :ї різної | | | «ан Мосз іі знаєте Я цитував у цьому романі все, що можна щільності. Не треба 1 лити воду, щоб проза була и о оно: Б ВИНИН ей З було греба було процитувати, -- Іст оричне тло ВОДяЯНИСТОІО, -- що», може й в моєму романі в ода лку и цьому трагедія Богданова, що він не розпізнав М працювало ча насичення Богданової постаті. 1 А га ть а гиші трішки забагато води Але чому вона велика віроломності московської Їм це в спадок перейшло зом - | - Согданова., його обра ; Срормувалися не лише ль ИТВ 1 г; там хотів написати про Те; чі: лоВвИЛлЛИиИ наших людей від татарських ханів, візантійських крутіїв, і вже цього Р. .. ремог, а із поразок, із страждань, із осористих в Німеччині, - - Я це дуже дооре знаю і не міг написати не витравиш -- це характер держави Держави мають Жпереживань, з усього, чим жив тоді народ проце прицгрвдян виду оте пед БНО о До оо с ВОД характери як ії люди Коли ми візьмемо англійську ьо Л Г.-- І ще, на мій погляд, Ви зробили те, що до ЕМрее Р У ОО Р СА зна а РОН а У імпернио, чи СПЦІА. -- то там побачиш не тільки сяйво, цього в українській літературі ніхто не наважувався Після цього я написав роман «Юлія, або запрошення до
але й тіні великі. Це назавжди 1 не
- в кожен ДІЯЧ бМИТІ ( со1!С зич за г лавлениї самовойвства яким я / "КУПО 7 ІТЧИЗНІ мМоОеЕЛИ- | о ;
робити з постатями такої історичної веї МО УНСО 5 з іа | СЕМ "9 | : державним може побачити Я б сказав, що й зараз наш
гетьман терпиті потерпає як ЛІОДИНА яка зазнала во, це и руде третьою частиною триптиха про наших
5 - . М - - українським уряд не ду»ке орієнтується то туди, то великого щастя любові. Я о хотіла тут говорити нє планок, хоч я ні про коморайнера, ні про оуряктівницю, -- -
- сюди, то до Європи, то до Москви, то до НАТО, -- це тільки Про тет Ваш роман це характерно д 1Я Ваших про УОНАЕУ писав, орі ЛІООЙИЛИ - | В Цьому |) С У зреНо і несолідно Все ж таки, ми великий героїв іХНнеЕ особисте ясиття завжди дуже утаємниченми ма агаН МУ ть, п глисоина, 11 загадковість | народ о я бідні. хай нам тяжко живеться, але іі воно не є звичним. воно впливає на Ііхні великі 1 малі Л Ї ї- Ваша жіночі образи нагадують 11001 в біднос ГУ треба мати гордіст ь! Ось тут якраз вчинки жінку-маф із фільму Феллим «8 1/2»... Жанка, яка
самостійність проявляється. Кричимо про самостиність,
Р ни С АНОВЄТВ | б вої кНнИЖк : '! - ії жлика, яка зникає, натав-реальта. П.3.-- Справа в тому, що я всі ці свої книжки, які з являєттьсу і І а втойчас кидаємося -- кому ту самостійність віддати?!
звуть їс горичними романами, писав, не ду маючи, що й! «3 а Ну СГ за ре надрук ували повіІДОМЛеННЯ Кому б 3 пожер гвува ги у! Це прос го принизливо диви-
це історичні романи І я їх ніколи сам не на вав газети. що у фФелліні бу Па Таємне кохання ря РА "ись В той час. як літаки НАТО бомблять сербські села
1 С торичними романами 71 ІХх називав романами --- Оце аптекарка, в Яку ВІН був ЗАКОХАНИЙ Ї ШО 1 О |/72 1вВв ; міста, наш міністр акордонних справ іде підписує
-- романи 4 не намагався деталізуват И ІСТ оричні АНУ ІНШИХ р) льмах тя з р! зних героїнях 1 рі ІінНИХ «актрисах | НАТО якусь угоду, яку можна підписати позавчора
іноді в мене там Є якісь іІСТОричніІ «Пе рескоки», -- 00 він втілював 1г образ або - ораредногра! Це просто дивовижні речі! гому я історичні ракти викладаються в працях істориків, 1 | це тільки підтверджує слушність мого роману
сьогодні, -- Хоч у нас сьогодні безнадійні справи з птературою, -- вірю саме в літературу; тільки
письменник не може змагатися з істориком. Ніколи він Юлія», тому що образ який існує в уяві мого героя --
пе обра | ВІЧНИЙ є жінка, З якою ВІН КОЛИСЬ ПОЗНАайЙ-
мене
не переможе його в цьому плані У бували неточності деякі, на них вказували, що я неправильно якісь там полки назвав -- могло бути, 1 в історичній
пітературі бувають помилки, -- неможливо все, до останньої коми уточнити 1 звірити А для мене головним було реставрувати психологію, душу цих
іІсторичниийх героів Історик цього не може Історик користується тільки сфрактами а фактів таких у немає що думав Ярослав Мудрий, що відчував Воло-
димир, коли приймав християнство" А письменник це
11 сі
може домислити Ось тому й | являються ці романи, які звуться історичними інакше ці ПОП рібні, мабу ть. ІС торични книжтии добре «читаються саме Тому, шо вони є романами найперше про людину, «4 Не подію. А про людину моуна написати тоді, коли ти намагаєшся розкрити душі цих ліОДдД'ОСн -- от я и намагаюся це робити, -- чи то були київські князі, чи го Роксолана, чи то Богдан Хмельницький А говорити про душу людини значить говорити і про пюбов, 1 про непависть, |! зради, 1 про все те, чого зазнав цей
ЧОЛОВІК
романи не
ПІ ро
ні ПА Р "нин - і
омився в Ташкенті в роки війни, - -- - ПОТІМ Крізь все мого
Павло Загребельним, Мпхапло Стельмах, Минола Бажан
Р РР ЕЕ рана а ааіннннно ИНА НБН НН а осли зо иа 0 -
ттература -- мені здається, може дати людям надію. Політики такої надії не дають. Політики ошукують нас, інакше кажучи -- брешуть часто, обіцяють золоті гори -- через три місяці, через п'ять, через рік - - потям рік
минає --- ВОНИ знову шцось обіцяють. Так що на політиків надіятись штчого, вони тежокертви обставин, жертви своїх посад 1 обов'язків, -- я до них ніяких претенаш не маю ооо хай вони виконують свою справу, а література повинна виконувати свою справу - вона повинна давати кадио ліодям А одпеї1їа великих джерел цієї надії -- наша історія Це ті великі особистості,
НО СЯІОТЬ ВІСТОРІї ЯК ЯС крам прик ли, иких ми ис ПОДИННІ забувати
Л. Г. - Павле Архгиповичу, я те хотіла б припиняти нашу розмову, бо я тгочу задати Вам багато питань, які так чи 1знакше тов'язані з Вашою творчістю, витодить з неї ї ка які могли 0 відповісти тільки Ви. От в романі «ГТисячоліттии Миколай» ми маємо двог братів. Мені згадалась баблейська легенда про Каїна й
Авеля, 1 анології до нет у нашому сучасному
рн чн о нн ей
ня ний т о о
The start of this text may be incomplete — check the original page
Text damaged in recognition — read the original page
Original in Ukrainian · translation being updated
к 7 не » "і РР і У ії 5 і | і І Ї 3 і ї Й би у пи я ЖІ Й с "БМ ароЛОЮ г г Ми - - 4, М ре ї Ї - "1 я Х от М 0 же -і 1 и 2-ГО Р З вої 18 МГ. а іі "Че чи ль » Лети Й "Ва "Я що, Мої Р в ЦИ. . і "о - - "й "ДС і Г , г ж. " ї
р ан сх 03 нн
НИ а 0 п
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
ЖОцТАТ І І. «З . | ІТ, "А пох сіб геї - ІААЦЧОЛЯ, бу інші п Уьких братів. Мліна | г , ротилезхца 1 ' " й і ЛЮ. гот ' ум "Рама про и Бої | 5) 0 УВІ Том ітма Пе иф | ї | 1 рРІНВРЕРОВНОВІ , Щщоїм'Яі Тони й - | Тігі Ро мО ОТ ї . ' | | | ій 1 17 іУ1ІО0С СІ і Г | і НК її. ПІ ос Р! СВІТЛА «А ІА б і 1 РТ РТ.«АЛДКО є і і ОНИ 1) ОРІ ВІ | І іо ЧО РИСЦТІТрума 5 1 | ОС МАТ ГІР " РАФПТТ|Є»ІІ| Кн ги з цоедками напиєчяні пр ти "ПО і МІ ІТОЧ МИМО І Із КІ | ()її|їх Петер і І) ПИІСАо туя ї | боряться ) ГУМУГьСЯ ад забимеоли ГІЛІМКІ дует ТІЇ ЛоМ іу іке ОнНіІіСЯ РИєЦІТІОЮ | Со обл іє) | 11 б А! юс " Р ї | с Рі б і | | Ії - Мета! 11) Ї МТ! Пи 1 є 0 1ім з І І | ПИ ГУТІ | і | І 4 М т 4 би іі з; | І |) І | | Іі Іі і СС лнета "Во і і ет К | | і ї Г г « Ія | | | Р, і /| | і І | Ії | | І | і і і і | ня М | 7 половинен вові . о КОТИ 14), ! ІЙ ТІ М | | | Кок лесі |і 191 і 9! | ПОЛОВИНИ іо ІІ І г | іі МРОВЕН Чо «ЇЇ їн іі | | | Пп. . | І І-? , І |- | | | 1210 є: ї РИ | 1 | 1 І | і і | | | ІЛИЄ» | | | | ереї І Г і. | | 1 ДІ | 1| )к у) 11 іі І | і 1 | | ь І | і |) іі Ій і | ) з | І 7 | У і | | | | | г | І | | І і | Ї ! ! | Ро ЧО її | никії 100 і К | 1 Ї і | . | | ! і | РІЙ | м Ї Ї ей | її "боб Іі "і . б | ка у Гн . | | ) 1 ( ) | ії і | вріньу Гі | ГІ «сі І їі Ї т | ДІ ЕМ | ітУТО КОЛХІ гуто лошаденку"''» На ої АРІ іч ГА1) 71) Ї | М у, Ї ""ПЮРОУОРО ох | й 001 Ї "Д Щі | С) ДІ МАТОТ1ТО а ЗО НІ «Ї ІО,РІНІІЙТоЇ с)Ч/ ТІ о2 ретерето НРУ р 11З| Ї Гак щО ОУЛИ ВСІЛЯКІ Викривлення спра! НІ ПИСІ менники не піддавалися цьо Ту, ВОНИ писалитак як ші
було, і саме воні користувалися популярністіо
У бу Павле Артитовичу, Вас цікаво слугати і читати ще й тому, що Ви письментик несподіванит ситуацій, ось, скажімо, 6 циклі оповідань, які так ї названі: «Неймовірні оповідання», там є просто блискучі речі. Як вони склалися?
Щ.3.-- Я написав ті оповідання навмисно. Просто -- полемічно, я б сказав. За останні десятиліття у нас на Україні оповідання почало вмирати. Воно не вмирало фізично -- оповідань написано багато, але такі, яких ніхто не читав -- вони були нецікаві Були талановиті письменники, яких я любив як письменників, -- деякі з них писали буквально сотні оповідань, але на жаль, невиразних. І мені захотілося написати півтора десятка оповідань, які б люди читали. Нічого там-такого неймовірного немає, але мені хотілося, щоб люди їх читали. Я не знаю -- вдалося це мені чи ні, але це було таке суто літературне завдання, яке я собі поставив. Так я почав-тписати романи про Київську Русь. Я почав робити, це тоді, коли їх ніхто не писав Скляренко написав два романи..
Л. Г. -- Я хочу нагадати їт назви: «Диво», «Первомаіст», «Євтраксія», «Смерть у Києві», а потам «Роксолана», «Я, Богдан»... Це були романи, які в сімдесяті роки читали буквально всі. Саме читали -- стпвердилося їм'я Павла Загребельтого, історичного романіста...
П.3.-- Я почав писати ці романи тоді, коли у нас стояв суцільний гамір «письменники повиші писати про сучасність'»" А я почав писати історичні романи с ВОї, які, здавалося О, тткому не потрібні 7Ї вдаенварол до хитрощів, я писав так, як Довженка вчив кпнорежисєр Чаурелі хочешь, --9ВНЦь серпочки й МОЛ СХ ГОчЧІ КИ
Л.Г.-- «Серпочки й молоточки» виробничі романи про Дмитра Череду?
П.З.--
ши ІМІЛС НИМИ ОУЛІ се!
Колись Кадрик тот, кадрами --
ЧТО ТЗІ
кадрик ч4їч ме?ок ОТтИМ
це о чули
іак' 7/1 ПИСаводиї ромен про і ІВСЬКУуУ Русь
поОчкин молоточки роман про
сучасні І І; | ГІ| ДО ЧОГО ДбУ ЛО придра РІ СЬ 11 романи мої
ли«а««лили. а ро тсторичні романи просто ніхто нічого ні писав. І вип реє про Пних скачали -- І шенНне диопноО 15 М оскаі рити С КК ОЦГІїКО РІК МГІНТЄ ТІ роби «ранні , «РІЇ ІЗ українську мов' " ВІЙ Прочита Тер РЕВЕ Диї | почав писаті І | ь є Такин роман гноа 2 заннй Загребель ІЬ11| М і | ПІ ЛИ ВвиЛлаЯяаво і УТСІСІ ГОДІ І ГУ 1001 сі | | | ЧІ род 11 РА і) ІІЛЬС)ГО) ІСІ Т) " ломи і арго і її «іі | | . й іс | Дикі "І МОУ РАІ. І Ки Ст" ІСНІСТІ і гіавлі Арти пооц'яї, коли соворитпи тро
мапрИи, ТО и першим татисиали роминроїмовєі)
"1 "п ІИТІє і і Ци 1 Ті ( п ми має мії) ЗФєтісектіиг р-ТЬТКО) Зашого пера "(Днесєльська тілотті» роматом ті ДО ЖвІЦцІуу,рОматі памофли Ш (). Олена спршоа З (Іі би процююєтті багато 1: я 0 готпаіла ПТІШТТІ СТР я м ацтиєеикакмотті Щі! шестоСтааниї асцтулий
| | | 1 |! | М | і | І і ЗОоР: КИиИ2 ( М і
Р
т о спон они 0 нн Бен ЕЕ ТЕРРА Р коню
пкетиГготат
ІРІН) МІСТО УЧРАБРІГЯГО! 1131 | АТО ГІрІВІГУТЬЬ МІС) | спавбрати "Ї поесь чіл длумаюо, щоб пе було шікапо дл "РОГАТОЇ УМО ГО Тїоденмн.мндякі " ПУТІ ЧИТОЯаОТИ у" Де Пе ти лбупаю й ЩІ Письменники її МіХОГЛлені 5О ІТРиИСЬМмМОмМ ЩО ПИШІУТІ їі ПОПТОЧІИО М Щ0о | С Гом УКРА ВЕЛОТИ, «Пі КИИ ким ацвя ПЕВРеВГВОВ СТьРІВНІГ пр Р .РРТРІМИ )| бо І ТКО0 ІРІТЕЧІЯ | ОО То поб СНО ІСІЄССІ ГРІ Ті | " ризС М Рі Н3ОЇЧО "ІТІНЛНЯСТЬСЯИ «ПИ то роман -і! ПА ьЬ':гОорОомеЕН-ГПОЯОроді я итоерпічна г поаб і СЛАРІЄ» РЕРРІХхаьЛЬГОь Шг ів Ї | І і і "нні Й
і | ГррАТТТ ї. СЯ | Її Н І ого) ( | | «1 | Ї ) і НОЇ ІМІГІУ ТІ Р Іі ! РЕТОІТОЬТІ | 1) ') ї | Р ПТбОЧЕРІВІ сі 1200 І «| | і | 7 і іч і юю СНО | і і "м «ЛІК ) і
і і б | 1 " | | і І | гр 1
|
І 1 . |
| І і | і І 1-1 1 | і | і | | | ГІ | | ( | Ті | | іі | | І і і-й і і іі | | і () ІАТІЯ | і У | Пи | | Ї І Ї Ї | . г
Олесь Гончар І китайський письменник Лю Нін в СП)
Вони повинні бути. Оце перша загадка. Я говорив про це з церковними ієрархами. Вони не про це 1 навіть не думали Історики мистецтва -- теж не зн:
ють Друге Єдина минація,"- ми! росіяни, у яких ікона пішла в домівки, в людське житло, Ніде католиків -- скульптура реліпійна, а в ліОДСьЬКІмМ ЖИТТІ -- Тільки в росіян та українців -- ікони. Я сам виріс у селянській хаті, 1 на покуті були ікони, а перед лампадка була. Це в кожній нашій хаті! Як ця ікона прийшла в наше житло" Не простежували
зНнезНОтТьЬ
гакого нема У
ВОЮ
НІХТО Не
знає! Це сприймається як даність, У Візантії -- не пішла, в Греції, в Болгарії - ні ав нас є Я над цим задумався куди поділася Київська ікона 1 як вона пішла В ЛІОДСЬКО оселі" Історичну прашо я не мозсу
написати, а роман, свог верісю подати о я можу, їі на цьому я зрудую роман Техме я Хочу знати, чи писати людина святі лики, будучи грішногю? Можетиво ми вст грішні, 'МИСПравдівсі грішні, нема прави на світі, і недарма Ісус сказав, що за одного розкаяного гришника віддасть 99 праведників. Тобто, розкаянигм гришник завжди улюбленець БОЇ . | ОТ ПИШУЧИ СВОГО «Іконника» я и хочу показати оці речи ьоя г десь, в оселях чорнобильської зони, можливо, 1 є 1
ЧТ р,14 4
ДНИКІЮ
ьрів"в "РЕМ
хитвськоруського пі рІОДУ Аленіхто цього н( ІЄ, Крім тих мародерів, які Та м грабували |яКих ловила м ІЩІЯ. а вст віД рани тпкони складали в одному ей | РІ|.1! ОХ Топ МіІТЙ ХАатТа ГгоОрІта І ЗГОДрІіЛІИ ВСІ ІКОНИ. А ОДНО ІіКОї ие згоріла, « стала бі |О010 й мене осорорливовр І 71
то віДрадіації біла стала. ЧИ ТО ВІД ПОЖе7а, ЧИ
юоже"' "Фантастична річ! Багато ми СО мМО 1КОЇ!
плавні часи гасили поже»гку ПТ ри "пли ікону БОого! ши 1іпожежа вгамопувалась Ось цілип 1 меч Таких от речей і мене це найгговхнуло на ідею написаї Сет: роман
Л у Гіааєле Артитовичу пишічи ромаюнци тра
Київську Русь, Ви так чи інакшціє мусили ертоа ДРАЧА Ф0 ПТІСмМИи ОрСЛІЄЙМІ до тпеми Бога 3 один ! І
1З1О0ЛІ110 | !
«сбагатььог письмсетіиниктє якци читпає часи. Що с Бог для письметника, що є Бог людини" ТІЇ» є -Таї ПУЛ | субстан | пейна га | | СИиИтТтгя і | | РІО | 131 | | їі М МК Ле, М . тк ЗІ | і із і ТІ і і і о | | | 7 | бя ЧТ й | Ї і | І рЕТАЇ (Її на РА 17 і | і М ПИ |
З (но ПРОВИТИ
уже Оо0ї МІ | ПИ 1! УТ | СОМ! Біол . і - ііі 1) | І І о | МІ І ши | Ти | ни Чон | Т уигта! РІ ї Рі і "А і ! іа | ї | | її | | | і | і | - - . | 1 | Ї і ем о. І | | 70) ПУСТОЇ БІОтТії рей І | і, р бУЛИ ЛІ | ЯК ПІР'ІН (1 ХНІХ ітиСаннях Проби преторуь"до ЗО СІ ХнН Л.Г Є багато є речей, про які Ви говорили 0 СвВОоОСмМу ПИСЬМІ, 1 ЯКІ тІстер стілЛлиали 4 нашому
житти на увазі та кілька сторінок з Цм, присанчети ямичарам
якими ми тетер користаємост Я маю ром ос ДЛ Роксола
про цю дику т сліпу
силу, яка Ооула небезпечна навіть тому, гто її породив доОсСлІДНКенні роори | | ії! | ГО торереРере" сера | | і І | | і парабола Україн КОЛІ | інигчау 1О0Хх0Д 111 | 1 з христ І|1к | М | .) Гути ГУ І У шигс уки | ТІ І | | , | Іс) | З | ПП і | 11 і Поні СД Гіаєя: | т) у І ТТ ашит читпачів ціка ТУ Ваз кою про те що роОштт?
Text damaged in recognition — read the original page
Original in Ukrainian · translation being updated
Слово ПРОСВІТИ:
Т і . М , '| 111 к ДОРА й КІ над ЬоОГІ . | | пуУОоліІКИиИ Ба ( і і "и . гм ' й ЧУ і и і І | ч | поноря лег ГОУКТУ| . | совісті - ) | ІікО| | У Ії) Кк че ) го ОК! Гі ре роз р З 1 , Ь" 4 | ') олосальног У РКК І етери | ь | і І 1 РІО) і із! і РііЖ 1 і | іІ|ИМХ ї ві і і і | | | | | | оно п гі | | їх І1ТеО»| | І.) |і 1 ві МІ ( | об 1 || | і . , , "ТТ і І ДІ | | і р; РІ М ІІІ М М ре од І ТІ і 110) Й 'УТТУВНВАЇ | Л. І Павле Артгтитповичу, а як на цей період реагуватиме 1 реасуєв якти ратура? ГОЛИ! ргувачувати У перульч к.з! «ГИ ДО 5 с О9Ї Й | Ва ся. Ціхто ніт НА ІТИ | Щ слово ПН іпигтане, нс | А " САН! 1 Т.А ГІ Діоди МОЖЛИВО, (1 КОТІЛІ очи і ІЛ | РІС Ііенник не мог»жже Пп робитися до чм:Теїца мМ | І я о ХОЧУ СУДИТИ СВОІХ письменників, СВОЇХ орга? ХО | е б витривю д В; характер деякі, ПІС. - Го славословили партію ПІ« реймш ли І е сатиру проти МІ ос бВіІ -з ІіПрозау(ім рКаТоя міо 7Ї читаю СПОЇХ ор ТІВ вне ІКІВ 1 ПОЄТІВ | Ддумані) ІВІЛКИ ненависть просто до зубовного скрежмне ії у сти Проти М о кви ! | 11 7 жотів подумати про ге шо ЛІТІ ратура школи ненавистю не харчувалаєнйн Літ ратура й бу 1а злобною І хіба можна надрукувати їх в Москві? НІ так само як мі не будемо друкувати антиукраїнську пПптератугр: Гак само. як Вогні м 1! мечем ІІ. Нє греба було друкуваті ми її надрукували. Справжня ДІіТе рату ре -- РІЇ ІК ратурою ненаристі "ЕР Павле Артитповичу, Ви завжди вміли наживати собі ворогів своїми емоційними, безпосереднами реакціями, але мені не ГоОотпілЛлоОосСи б соворити тро ворогів Хочеться сказати Вам спасибі за ттє що,очол ютооточій Сп Іл письментийцків, Ви робили для молодих, сприяли стпвореттю обласнит організацій, підтримували боагатьот письметтииків, тоєттів Що нині Вам особливо мебайцдуже" 11 11 3 в "| 14) У" СКеас«іє | ЩО СЬОГОДНІ Є Н! дорова ч . НІ і і пе ДО ( І ВИ 141 у ІТератумру є ріМ г) Да рез ії 1 ІСЬМенмни пет пор хо письменники 11 | о | у сво Оорівня! ' ами п р | ПИ ОГОСІ | | і 1 і Ї і і! | І Ї | Я. ГГ. - ІЙ о жл ШВО, ТРА ТТІ діє СотОщШ 36 ЯЗОК ЗСМЛІ 1 талатиту, 0є3 пкого шШш шрокоєо полотна 1їІЄ СТТЄОрити " | і Р Те Туй ІСО і М) 1 | икКоОзиИряїОї ПОМ і7 ІК ололо Уї 11 - - п Іб інь І НОЙ іно 1 | | НП ІРО Й І С га о " | См ( І ТІЇ ) ( М) Їо і | і С м | | єї | у 9 11) у з Р | , рад сь Т ТЧ ВІЛ 1 |" Всі п "зд еї: І ії , ВІ | - | | ТЕ і | ї Ім ДРУ | т і І 111 | Ї і ому , ГТ і ЇЇ; І ГИ пи | І 1; 210 і 5 | | ОМ ЗСІіІХ | | | роІНИЇ Р м ( Ж» 11 іі" ФФіделі і 111 7 | ГІ | | рес і лет! ' Й СІ у коми РІЗРІ | ГАТІ 11 11 | рера "РІЇ 1. «( 112 і і «РІДКІ М ОЇ ттери » Манів, І | 1| а | і утижит ВСІ о народу ПИ Ррібомио і ) 4 КИТТИ І ко гу ЧРреТ| ТИ КІ У но ЦІЯ ОРДЕРИ Йі. | і і - і | кої РУСІ 9 К ІНШІ М М Перші святі НИХ ай І 7 а Київської РУСІ, Це ІЗОрИС І І по одному
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
і" Ір ЧЛ р, | іх І : ї5017 ПТ к «РІ 1 11| їі ПН ІЛ) | )1) І | і | МТА 1 | І | х | ПИ! пАВТЬ: 4 Ср і і 1)! ото |і - 1 руку, | 14 гІРрІМАЇІ ІЗ! і | І і «)Н і | 111 Пр 1 -и | ПІ ! 11! і рОПОТ НМА | СУА МІЄРрал 1 вувІ отруеруї ДИКО | сь М б по0еЧО0О рокі вони промти і чер СТО! 1 вувіні І ний! М МИ )етора МО ОО ВОДА РОМ МІ ІеЄТІ ТевІНІОЇ М ГІС) ОВ Теї сиг | |РІСЬМи ПА () ГИ І рр 1-1 і .ї2 1 і і ви Тім вТто м і ПобосоноВооЙ «ЗРІЛА и ТАТИ ГІ І ТТ їь ія 1 | | |) їх («1 ІТьЬ С) і | Пк! іі і і Іі | 0 і | і | і ПІ І Її | | вом | і Ж І-Г) і 11 | і І | 1)» і | реи | їі У |ТА) ої ХО! і | |і гу ТІЛ і | 11 ї і іі КУУ"| орні ІРЛІЇ ли! Хм вчи 1) | 51/11) РІВ ли | г ())Ї і і кра 1! | І ' і ом і І 10) 111 Г'| " | ІНІЙ | 1 () пе! і | ТІ Гн 1 1 . І ГИ ГІІІТУЇ | ри р п | ни оєзправі р І | ітуен ПІМО ТІ: ІШІО НО Ж ІЯНСЬТИ ГА І | 511 су111АСьКОГМІ У би 11 Є ' УА Р | і | СТ Шшмецького | | 1 ера у ситуацфцім гонмемоуна допусі "АЯяВВАа о ШшоОТРр ба бу | 1 | | б Ким ПОЛО ГОВОВІ М ПОС 1 Гай. | ВтТи | 21 треді втен ВОНІ ії ер І | і і її | 1Їк "РЕНІВ 14! Ні |; Ми поважаєм: | ори, це нап С) рек МІ, Є НИ греба Те товчАТИ
лого -- Павле Артиповичу; я хочу щоб Ви сказали про своє покоління...
ПЗ Ми трималися чим -- у нас були літературні івторитети. Я входив у літературу, коли були ясиві Тичина. Сосюра, Малишко, Бажан, Панч. Це була велика літературае На превеликий жаль ямамяхє всіх
х хоронив - - я був відповідальним секретарем Спилки, гобто мав займатися їх похоронами -- це трагічні речі пими відХхОДИЛО ЩОСЬ Таке, що ми ставали сиротами Залишався один-єдиний з літературних велетнів -- Олесь Гончар, ії ось коли він пішов, мені здається, що ми вже зовсім стали сиротами, ми втрагили те. що є невідшкодовноОюЮ втратою. І я тепер боюсь за наш літературний загал. Та навіть і перед цим Спілка розкололася, почали відкОЛІОВАаТИСЯ ВІД неї молоді. Я казав Мушкетику: «- Чому вони десь бігають, ці молоді? Не хочуть вони бути членами нашої Спілки -- дайте ім половину примищення, хай хоч примищення нас об'єднує!» Ці, не дають, не пускають, Дайте ім редакцію, дайте журнали, хай вони пишуть, хай вони показують. Пу не можна ж так, щоб тільки журнал Сучасність» друкував їхню літературу, ніби 11 ніколи и небуло, атільки тепер народжується. А вони вже там дописалися, от один автор пише": ось я мав написати 230 сторінок, а написав всього 15 сторінок, 1 я їх друкую. Я подумав" а що було б, коли б так Шекспір писав? Замість своїх п'єс кинув нам кілька рядків сонета? А Сервантес, замість свого велетенського роману «Дон Кіхот» кинув би нам через століття якусь гаку літературну подачку -- 12 сторінок?! Це -- падіння ліТератури, це -- вмирання лтератури, її це ПІ нищення! Ну хай ці молоді не розуміють, але ті метри ттературні, які видають журнел -- Вони ПОВИННІ розуміти, що вони роблять: вони вбивають літературу!
-- в С) 3, 11 -
| є робит ься «в піКкУ» СсТаршим письменникам -- ось мовляв, як треба писати"! Л.Г.-- Павле Архитовичу, але це -- аватгард, 1
Ви, здається, завжди
літературі
цінували авангард в
г ї : й | Ї Ро. - ТТону ІІ "ВЕТУВ. буЗзнеріїв" | «1 саме, Ні МОРІ 11 у
| | І Тит 1Ї | Сі і 11 КТ ІІ; МО МІАЄАСТО? ; Г1О1 і (ії | цід гангрени ноги і | ета) | 1 Те Ди В і) | і) "кКИ|И ГА р о п 17 пін бГІї | й і НИ і ркійТерд був і 11 і | г | еВ ІМ Ж ВІКО (11! НІЖ Бодл р ГІР і У «Й к | РО с) рИє РИїССЬ ЛЬ ГІ гої! Ріє»: І І У! ПРІ МІ 11 ! РР "" бигелон: иодь (-. Ом і АННИ мМ й УК РАІ ВИВгАЇ з 'Вьі Гоголь" прихоВвчМ ТМ | | ляЯякКиИ | | ЩІ наченнями Іпомт "й одері птер гра андеграунду 1 гература пе пе! (і ї | иким'От я всепосилаюіь 1 ідо Оу ПІ ник, Веласкес один | 4'|Ь1ТІ11) ваг ЖІ г ППринців реру М їеї|) і об . Ви бух 4 ТІ 1суВИ у | | І ІВ СИМ Р Ї ри 31 наптими мірками 0 реба крити! показувати авінст М (.) видно, ВвА?мМ во як показуєш. який у теє ! т КОЛІ | геби АВЕВОТ і НІ рРІейії? і и То ій 1 ущання над Ллюді М озна Отелло (ти в басейні, втоп Дездемонт - пле все це двангарл а піНА У / КРОН 5 - Павле Артитовичу, вже майже
пласумковтуючи нашу розмову, чмзочу сказати ц, що завжди Вашими героями були їукраттц аєжоди дія романав розгорталася в Україні, і коли доля й
акидала іх єв шеиші світиц, то вО0Ми ТОН: рталися дадому, ма білі дніпровські тіси ота толтпавські лани
ГІ 43 м По пери я люблю самих хз ШОВ. ТОМУ я йи писав про них а Це в мен! Оу ла Таі МіІЄТЬСЯ)
ч-г
Ідеологічна установка --- що наши народ 1 алановитим, красивим народ завжди відчував українцем. Чому ж я повиген робити німців, євреїв чи африканців героями своїх творів" Практично всі порядні письменники завжди писали про своїх людей. Це перше, в чому я перєконаний. І коли мене сьогодні питають, в що я повинен вірити, те завжди треба вірити тільки в наш народ. Спаститя тільки в цьому! А нарбд безмежний, народ мудри народ -- геніальний. Далі -- я сам народився і виріс на Дніпрі, На Дніпрі моє село стояло, ії тому мені здавалося, що Україна -- це Дніпро, і це перейшло в мою душу А там, де Дніпра нема -- ніби й не Україна Це, звичайно, якийсь дніпровський шовінізм, я це розумію, але він мені пробачиться, бо це наша головна ріка, ріка мого народу, і це ріка Шевченка, 1 Дніпро -- це Україна. Хоч пісенна у нас ріка Дунай, але мова надніпрянська - найкраща мені здається, - - 1 я все життя тільки й роблю, що згадую мову свого дитинства, своєї матері, своїх селян 1 я досі не згадав усіх слів! А ця мова-- це фантастика, в жодних словниках таких слів немає! У мене беруть слова, яких ні в кого не було і цитують їх в 11-томному словнику -- це слова мого села І тому оця закоханість, залюбленість у мій край, в цих людей перейшла 1 на мої писання, і від цих талановитих людей я приніс свої почуття. Ні, не якийсь там Валютний фонд нас порятує чи інвестиції. Народврятує себе сам, але якийсь поштовх, якийсь порух, десь подати руку чи підставити плече -- треба обов'язково. І культурою не треба керувати -- ій не треба заважати. Я колись наводив слова Сковороди: « Не вчи яблуню родити яблука, а краще обгороли її від свині». Якби оце нас від свиней відгороджували -- якби хоч це зробили. а той й від свиней не відгороджують! На літературу нашу накинулися -- оці так звані скоробагатьки -- продали заводи, кинулися до видавництв, до літератури удсе ЯКИЙСЬ нікчемними процент українських книжок видається на Україні. Тобто, уже прийшли по нашу
б
через те,
«ГО. ЦО
ЕР "- рРрни ті Ссепе я
душу. Треба берегти душу -- оце найголовніше. Берег-
Зліва паправа: ІОріїт Збанацькип, Натан Рибак, Володимир Сосюра т Павло Загребельний.
С У РА
Фотографії з архіву горя Яїцького
-- рр ки ДЕРи "ве пня - о с Кн ні ін -
фун то надр ь
- б В
ан
М
-о Й
- - т" ай:
Original in Ukrainian · translation being updated
М ані , і рек ї. ї, - т'-й "и 1, ч ) ою біт і Ре р» ї Ж - б Р і Ра. 219 -- б : ж " у Гору Ї, БА
Бані
Жовтень пинішнпього року, без сумніву, пазавжди увійде в історію ухраїнського православ'я: Собором Української Православної Церкви Київського патріархату обрано Патріарха Київського і всісї Руси- Україпи -- "іларета.
Одночаспо відбувся відхід чотирьох єпископів з Київського патріархату.
Патріарх Філарет одним з найгтоловпіших своїх завдань ставить об'єднання українського православ'я в єдину Помісну Українську Церкву і готовий розпочати діалог любові з усіма православними церквами України.
Політики і політикани, віруючі
з атеїсти нині часто втручаються
у справи українських посполитих: одпі аби допомогти, інші -- щоб зашкодити. І над всіма світить поминальна свіча спочилого в Бозі Святійшого Патріарха Володимира.
Сьогоднішні наші публікації -- пе лише дапипа пам'яті цьому великомученику совєцьких таборів, але й намагапня застерегти -- пе погасіть свічу Його, що світилася для молитви за Україну та її народ, за його віру і духовність.
ПР Р і
ГА РЕА РР ІЕН
бю унра - нь -
Іван ДРАЧ
Уривок з поеми
БОС це 8 Господи
Це ми Господи ми українці Стаємо собою із малоросій Стадом ідемо гуртом Отарою за баранами
Це ми повстаємо 11 стада Стасмо ліодьми з овець
Але ще надіялись на кожного барана Дивний собор Володимирський Російська еліта старалась
Врубелем Суриковим Васнецовим Иому гнути брови по-своєму
А доля сучасна скрутнула
І в'язи мому звернула
Для проклятих мазепинців Кравчука Філарета 1 Лупиноса
Ї ти тут лежиш гуцулє
Патріархом неканонічним
І мучеником навіки
Боже це ми українці
Виходим за ним із храму
І там де треба праворуч Повертаємо до Софії ліворуч Маршрут цей на небі складено
Не в Кабінеті міністрів
у от, сказала мама, - прилитіли до того телевізора, мухи до меду Казочки ляться! Маленькі! Сказала ніби сердито, а насправді вона зовсім На них не гнІВАЄТЬСЯ Ну, чого б вона мала на них гипватися, коли вона їх обох любить: 1 доню, 1 тата Це вона так собі, ніби грається в таку строгу маму -- І маленькі! - - огризпулася доня. -- Я ж у третьому класі, це молодший шкільний вік. А таткові треба відпочити, бо в нього робота ду»ке відПОВІДалЬьна Доня теж ніби огризнулася, але насправді вона зовсім не хотіла прогитвати маму. Це теж була така собі ніби гра в нечемну доньку. Бо насправді вона була кохана, чемна доня і зовсім не хотіла спричиняти клопотів ні татові, т мамі Мама пішла на кухню мити посуд після вечері, а вони з татком продовжу - рвали дивитися «Вечірню казку» Сиділи, тісно пригорнувшись одне до одного, як звикли сидіти завжди. Коли доня була ще зовсім маленька, то вона любила вся заховатися під батькову руку. Тепер вона вже виросла і не вміщалася, але згорталася в клубочок, підтягувала коліна аж до підборіддя, і тоді татко охоплював її всю своєю великою 1 сильною рукою, а голову вона клала на татове плече, і так їй було затишно ї спокійно. Кожна дитина любить хвалитися своїми батьками, але їй таки справді повезло, Мама в неї красуня, не марно мс її взяли працювати в новий великий магазин, де продають всякі речі для елегантних манок. Отож ії продавщиці всі
наче див-
"там мають бути гарні й елегантні. А ще
повиниї вміти привітно усміхатися, а такої усмішки, як в її мами, напевно, нив кого нема.
Ну, а тато, як і належить чоловікові, високий, з широкими плечима 1 дуже сильний. Він її однією витягнутою рукою над собою піднімає, наче пушинку І ще він дуже відважний. На такій роботі яку нього, інакше пе можна Він бореться а! злодіями, розбійниками 1 всякими ракегами Ні, нетак'О -- рекетом' Якби всі так боролися, як її татко, то в нас НІЯКОЇ! злочинності не було б уже давно. Але ж
не всі такі Доні хочеться глянути на татове см/- тиччя. яке воно гарне, але строге, ве! очи
рекети, напевно віІДРЯазчЧ у мого лякаються
А ле їі голівці так затишно на оатьковому
плечі ІЙ ЗОВСІМ тих кочетьсом вшдривеат им 71 ГАТОВІ. ВИДНО, ТОМ І уко при мно трими о лорі ТЛПІД п. в В руком», ЦО) 04 рБОА І | ГУ - т со гь САЕЇ 14, І рин І12ркК лі за КІПРУ МН ОМА Є МІ ПИСО ЧІ сі Ди
і якісь Об и ДеЦІГАА ВІ дя ДОР -Л , «Й
ла ніби нерухомо, ай
й і
вона ик СиИд
мерії! ІкКИиИ гомда ься в такт ки ІМСІ
ща 0зляшанисто нн з 0 ОО
ОБІЧКА ДЛЯ ПАТРІАРХА
Перегнулись будишки китвські
Балкони висять запитально Днпро хоче вистрибнути
І подивитись на Володимирську Дапіниця Софії мазепинська Стрипує орла двоголового
Але
012 це
ПіЯякК стріпик шо СсІсСМНеЄ
й
ми до теб
?. уВвиКк т! ходити ша похоронах (| демо до тебх С оби
Боже ми Господи
б Г)віяні пошиком
черемхи: робива: МОСІі З УНнСОВЦЯМИ
ост рпно ВПО ТМ РІС ОС Кк Удно
го
ід вичовганим ассральт Свою душу сьогодні ховати Може цей мур Софії
Стане Стіною Плачу
Стане Муром Скорботи
Як в сивому Єрусалимі
Для поганьблених українців Дивись Р Гри зидент протхав Іа білоруському велосипеді
|Тода рованом у Лу кашиенком
каже вустами Табачника
ен до РР
АРЕНІ нн і і | - ше тн
пісні, яка, зрештою, висе давно
закінчилася
Іа
ишла похоронна процесія, ховали когось
гелескрані урочисто и побалзієно
дуже вазіСсЛИиВОГО якогось патріарха Доня
хотіла запитати тата, що це роно
патріарх. Але тоді знову жащє таки тр: ба було віІДРрИВАа ГИЩОКУ ВІД ба гькопого пле- |Їехайм -
ча аїйи цього ніІЯкК не ХОоТІЛОСИ
потім запитає А зараз дивилася к процесія Виходить | ВУЛИЦІ 1 бом роаливаєт ься по поронаши площі Бе-таки яке це диво -- телевізор. Адяє площа ЦМаскільки більша від екрану телевізора, 4 ОЇ зсй на ньому вміщається. Ні, теп р уже лише штма-
ток На передньому плані раптом виникла людська фігура. Оскільки всі люди були
значно далі, то цей чОолЛоОВІМ проти них здавався велетнем -- Ой татку, це зіс ти! вигукнула
МОВЧАННЯ
НОВЕЛА
Миколі Струку, яким з похоронів патріарха Володимпра потратив у реанімацію
раптом доня
Батько гробив рух, щоб звестися Іі вимкнути телевідор, але міцно Юр ивБого вчепилася 1 він на мить загаявся, 4 кадри на телеекрані зомінюва лися блискавично швидко, І далі вже боуло помо Бо чоловік на телеекрані змахнуюв ну" ним гумовим КиИИикКоОм і поби Серед ПЛЛОШЦІ
дони
він догнав якогось невисокого худорли-
пого хлопця, який марно камаганвси захиститися витягненими руками Удар кийком по руках, підніжка --! хлопець
лежав на землі Тато гак. цебувтато МОГО обличчя на ескренви оуло | ру пним планом одну мить, «ги достатньо, шою
уппснати, с нагнувся, щє раз оперезмії
гого., ЩО пеужаоав, 1вУеЄє ХОї Ів 0 ГИ Де
голови «КИ
вил рвучкого руху в иого картуз ()тамс він би рнумся підняв кар
"ОбБУЖКИНУЮСТ
гуза, похХхОоагіе миадягнуВв і
бігти туди, де аже наспіхом, паштовх у нучИ Її» «РР а ОДНОГО 1) і РррЯ Ди '| АТО ПО ДИ НУ. дони | піно Ннареш | 1 2 Ії гру НА І | | ПОС | ч і і де і і просто писми ав ІпнУЮ і рам ГІ45Райх
ка І |і МІРІ ІРА оІ С і і і рувіт7оп ом гу, ГТРЕМРай | 1 1 ї і
міри». ПРІ ІЙ»! іра»ри
Сс"дмовоми іа ТІЄЇ
Лушпарять пи
блово ПРОСВІТИ
І ДРУ ВІ|РЕ У ср і і Пе ср ФІ! | ЗО О 11« мії І єсмспОДдИ Бо Р (ІС МИ 7 крані Сламомтущаємось само ІТУЄМОГІ
пинаємосі
БА ТИІ 111 ІДіЄмо СоМанії
"УТ рмКкен и і КОТО ми рент ІРА раї
"Ти М )рит «і! ГО р і МІ и кілії
Удари київ із Комета
«ги справді С пити ДОСОНИЇ
ШПІепотом патріарха Алексія 1-го
Чи псе це легенди для ФіДНниї
Коли луша української влади
Сама азнас субординацнио
ьо ше ми мох РІ
зоре це ми хожоти
А це ХТО СХОВАЯГСЮ 4 ІНЕСКО
За іІг нсх о ПАбВРА ( оС Р ( ІРСрАООВІ Й і ГІСЛ МОВНОГО 1 Ммурасом
| "п и М ХОМ) дим 1.1 Укр І)ИУ
Алексій П шевченкознавпцем
ЧИ
Сободаном
Іі
Дмухає на Філарета і малорости
и 1215 У | ( опопками
дихає ріІДМЛлІч7им маршрутом
Майлан Незалеж-
18-й тролепйоу! | Ікони є ПАТО Р ПА АЛ
ПОСТІ
ІЦодня протадить (ппаноб І РІВНО ШПганмочи Патріарха байдужістю
|Тобітгі кимками нтеацтовия 1їзЗ МИ
Гру ІІІ газом м ті пональним
Нашонально здихаємо
боже це МИ ХОХЛИ
дивану. Вона впала на
ІСОЇО., ЗСОБУЄ ТЬК ,|
ІД ІОРГУ, АНь! гамеНр йяна лялька ЦІСУТІМ!О ї1їО
ши вІДд ГОЛОВИ ДО С ГОЛА пк хпиля, прогін гла
| У ДОМІ єї | З ри ІТІ ТІ ВАСЛ 11 М ПІГЕХЕАГІ агат ГОТІ
укомо Ти ри
111110 у меумилася 8: вигнуласи
чляканий батько кинувся її піді кати
Сбличчя в доні 05 о бі 1 щі ро ОО ЧА ки очі аапліОШІЄНМІ, у! ДОМІНО ГИСНИеЄТІ, « в кутиках цяточи м ІТІРІрІ
1110 грапилог ї кинтуУЛОаСяЙ ПІД доеремо тери лякана мати, ні ІггляНнуУЛоО вп кім г» ІЇСі срии ТеТОРо ІА Лело єї Зона азбилася" Куди ти дивився
Ззамовчи (р і» "ДА і і; і 410 скоріш викликавмнй НДІ допомогу І рап ікричаюв, я пколи Пі« кричав рісй РІ і ОС; ГІДОСИОМИ КІ КА НО десять роки ру"! "| ІпО СК В
Мати тремтячими руками мійк ме
МС)Ї ча набрати двоана ГРАрАЯГ! РІСОМ1АСІ|). й ІЛькИ. ВТ паб | НІД С ГО ААУ Ох ІрЕо ВА | 5 ім), ПТО вернути диск, а потім пПОотрем Лине М ПА ДІрКИ, ! доподилося починати вм 10 ПРОМ
наібрмпалися крізь р
Сонячні промені Пп| ніТТтТЯя ДереШ се росло | ГІКРИОМІ ІЛ цього ПО ( г іпати бігалі РІ'ІРЕРИ Ди Ин иа! ЕТ) ' 11 | "і ДР піку, ГобАГІЛИ ії | і ' | гомо |«ІРІ'ТНКОЇ
Бачит: риї Тек в лікар
РАС )1И1 сі С! ГрСР"РрІРІ1є і Рем 1 | ри 1-Й «Й ловколишній світ. Це добра ознака г ВгерІРец ІІДЛІІ ЦІО ГОТИ 2 Тобі 1. ВОЛОТІ Мидно РРО); РОВИЮВІ Щ РАС 714 і і ПЕС | | «АЛІ рево Чу "ГО ПА; ДУЖЕ ІЙ Ло Ті ІІРІЛІЇ і» Р б 114" | 1 КрІГеТт ї 4 твЄТІ ВАТЬКІВ птУВоРІІФІНО Іі ГТ1є) рем Іі
Дон «КО Те Б'ямут "У ТЕО іюрі ніби боялась пп розбудити, сказала мама лонечко, як тоб!" Краще"
Донмия Пи ІУЛОЇ і | ПОГЛНЛД "То 4 шдришаном пи Р СОРІРО'1НІЄ ГУ їі П р341! ТИ 11! Ме | й Іїі1 (« бий і 1 і ( ' г) ,і Ї | їі Ї і
Ії і і і пробач ї
| | і РЕВІТ
1) і і і п
Галнна Йорлаєєвмч
The start of this text may be incomplete — check the original page
SOFIIA!
The Sun has rolled down; the world has split apart above the Milky Way.
Sofiia! Why do your bells not ring at the funeral of the Patriarch?!
On a cold palm
On the cross, tablets of drops that have already frozen to ice. From pain. And fear!
Sofiia! Do you see how they trample our Banner?! At the funeral of the Patriarch!
Yet the blue-and-yellow bloom cannot be erased by anyone.
Sofiia! Do you hear how they disdain death at the Patriarch's funeral?
The crosses have wrapped themselves in wild gloom. Will a place be found for the Holy Dust?
Sofiia! Or perhaps Wisdom is being lost? At the funeral of the Patriarch!
Slavuta shuddered. And the City shrank. A terrible panikhida... from such epitaphs! Holy Sofiia!
Sinful evil, once again yours!
At the funeral of the Patriarch
The candles have scorched themselves in their waxen...
All wrong comes from falsehood. And evil from Sovietdom! Tell us, Sofiia, how is Ukraine to live?
After that sacrilege.
How can we raise our eyes to the Bright God?! Desecration of letters. On the dark ambo. The Road of Dishonor. Great Alarm!
Sofiia! Why do your bells not ring?!
Anton Lystopad
He has no place in the earth.
Why none? Who are those all-powerful men who still whip souls, great and small, with lashes, sucking out their strength?
He has no place in the earth...
Though the earth loved him all his life. Here, beneath Sofiia, in the rainy mist lies the hierarch, his wings spread wide.
The people stand by the unburied corpse.
The rain lashes down, and there is no strength to stop it.
And the host stands. As in a mad dream, the great host of blue-uniformed men stands,
and does not allow the hierarch to be buried.
That one. The gray-coated one.
God!
People, weep! For this curse of yours, no one but you can lift it from your soul.
We have already grown into fear and disgrace!
Though our souls bloom with shame.
And above Sofiia, biblical doves.
Over Ukraine, shame stands and chokes. Everything as yesterday. Only the year is different.
The rulers are the same as yesterday. Under the sky lies God's man,
still unburied.
Where are the children, God, our shame?
And you, blue-uniformed hosts, repent!
He has already entered the heavenly...
One thing I beg: let him be buried.
Natalia Klymenko
Do not quench the Spirit. II Letter of Paul to the Thessalonians, 5
R L (the circumstances ... ) ... but in the capital's theater "Ukraine" ... against ... the details of that event are known to the broad masses very little. ... what ... Viacheslav Chornovil, ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... Indeed, it is not excluded that ... "Ukrainian" ... wrote everything on ...
Indeed, it is hard to say: posterity will be left with myths. From the hall's reaction the organizers expected ... 1 ... ...
... of the act of protest ... one could hope for patriotic pathos ... This means that ...
events is not only for ... spontaneous outbursts and the like. And this is ... for the Ukrainian heart ... and it is also quite enough for comprehension and assessments. The hall expected exactly this. A wider circle of participants and witnesses of the event
greater readiness for conversation and a deeper conversation itself. The public imperceptibly moved out of the rally phase and into the next one, the analytical phase.
We have grown accustomed both to native symbols and to the slogan "Independence." At rallies we shouted out what had been silenced for centuries; a lump stood in our throats. One can hope that soon we will want to roll up our sleeves and start creating, mastering the niches of statehood in which the old party nomenklatura parasitizes today.
There were very few young people in the hall. It is not excluded that they were meanwhile earning "bucks." This is by no means a reproach to students left by the state to their fate, nor to unemployed young specialists or schoolchildren whose parents cannot afford to buy notebooks.
Irritation also spilled onto the stage. Today there is too much of it in our frayed, extremely worn-out society. It cannot be said that there are no grounds for it, but it is well known that irritation is neither an adviser nor an assistant. When irritated with someone, one must remember the log in one's own eye.
In difficult times, the most tried-and-tested and most effective move is to find an enemy. On him one can blame the results of one's own shortcomings and miscalculations. For example, the President and parliament accuse each other of worsening the situation in the country, but one cannot say that they look underfed or have the wardrobes of pre-perestroika bigwigs. From this one may conclude that the current situation suits them personally and entirely, and they clamor in order to confuse the people: let it twist its neck, let it be outraged, rally, support some and criticize others, as long as it does not occur to it to disperse both of them.
But the enemy, whether imaginary or real, corrupts. Not wanting to notice and correct its own shortcomings, one may, heaven forbid, come to believe oneself that the guilty party is someone: circumstances, the social system, in a word, the enemy.
There was an enemy for the sixtiers too. Now it has been overcome. The path is free. Let us build our own state. Here the most terrible enemy reveals itself, the internal one: laziness, lack of scruples in ways of enriching oneself, a sense of permissiveness, and so on. Slight indulgences toward oneself, slight compromises with conscience where burning and self-sacrifice are needed, morally corrode the democratic movement and render it paralyzed and incapable of action. And here temptation appears: to find the guilty party, to find the enemy. And they find one. If it gets really hot, they find one even among friends, even among former cellmates.
In the prayer with which every Christian begins and ends the day, there is "lead us not into temptation." Temptation is the most terrible enemy of man. It was temptation that caused the fall of the human race. A democratic environment teaches a person to struggle independently with temptations, constantly keeping at hand the moral norms and mechanisms for regulating relations, formed over centuries and equal for all, both within society and between it and the state. But a person raised in a totalitarian state, where the only incentive to observe certain norms is fear, is morally untrained. In life she feared not God (conscience) but the executioner. And the executioner is gone, and conscience is absent. Hence the unbridled anarchy of embezzlement.
Not to say a word is temptation.
...in the post-totalitarian society, lack of restraint in everything, moral... terrifying, a wild bacchanalia. Society... has ... prohibitions.
It is precisely in such a society that we have found ourselves. On earth there was only one Man who withstood the diabolical temptations. Therefore we will be tolerant and indulgent. But something must still be done. Ivan Dziuba knows this. Active engagement, the personal example of each person, competence, culturedness.
There was also conversation at the evening. There were memories of protest. There was sincere admiration for the participants of the action. Who are they! And who would object to a positive word about them? But they were indeed magnificent. Perhaps not only I, looking at Sverstiuk, Dziuba, Chornovil, Shevchenko, and holding before my eyes many, many others, saw them as young. What was troubling was only the estrangement between them over 30 years, where once a single impulse united them; today, in this hall, nothing noticeable remains of it, only the everyday need to spend the evening together.
Our Ukrainian individualism testifies to the self-sufficiency of the personality, to the fullness of spiritual existence... But for now, only poets can afford to allow themselves this. Because we are still "a handful of us, a tiny flock."
One of the main participants of this action, Yevhen Sverstiuk, balanced, enlightened, wise, called the 1960s a period of the formation of civic courage, of the kind that is not driven by "punitive battalions" but by categories of morality: honour, dignity, conscience.
Intellectually powerful, but for some reason (so he always seems to me) touchingly defenceless, Ivan Dziuba gave a brief characterization of those times, as Stus wrote... The so-called general... The repressions that began not in autumn but in September... It is enough to recall the modernists... the persecution of student youth, the dismissals of workers, the prohibition of literary evenings, the KGB bacchanalia of 22 May near the Shevchenko monument... Ivan Dziuba named by name those who were arrested, the mass arrests of the intelligentsia...
thought and wrote in non-standard ways. We will not be glorifying the event, exaggerating its influence or resonance, and we will be looking for the reasons of the time, which hindered it. These were fear and tragedy. The event did not resonate sufficiently among the intelligentsia, and it is with the stubborn Chornovil that it is best told: although he has changed a great deal, he has not lost his convictions, and has learned diplomacy. Viacheslav Chornovil shared his memories of that distant event and told how it all was.
Probably there is no point in retelling what has remained in the memory of two or three people. One should gather the testimonies of all participants and eyewitnesses of the action, and study the KGB archives. Here and there everything is recorded in full and scrupulously. It is essential to study its resonance and significance.
Thirty years ago we were a colony of powerless slaves, in which only a handful of brave people seriously dreamed of an independent Ukraine, and even that in the distant future. Today we have our own state. The trident, with which children were frightened only a few years ago, turns out to be not even a trident but a triad, reaching with its roots to such depths that some ambitious elder brothers can only dream of. This trident is our coat of arms. The same can be said about the flag.
The resistance movement in Ukraine was never interrupted, although it often found itself deep underground, and even more often was portrayed by the hostile authorities in black colours as ordinary banditry. Almost all of Ukraine still shudders at the word "Banderite" and nostalgically sighs for the party secretaries. The true history of this movement should be as accessible as the newspaper "Pravda" once was, so that the insolent brothers do not mock us, claiming that they, drunk or hungover, gave us freedom.
And the legal resistance in the gloomiest period of the history of the Russian empire, the Bolshevik one, was launched precisely by this open protest of the Ukrainian intelligentsia against the political arrests of the sixtiers. "This was the first open, direct ... " impulsive and ...
I would, impartially, not ... it seems, ...
deserve to be considered that the resonance was indeed there and the significance of the event was enormous. It is enough to say that the next generation — tragic and instructive — the generation of the seventies, about which no one has said a good word, was molded by itself from them, from its own idols, the sixtiers.
FRUITS OF THE SIXTIES
But if the latter entered history, some as heroes-martyrs and some as heroes-leaders, then we were frozen in the bud. We did not manage (with the possible exception of my classmate Vasyl Ovsiienko) either to "sin" enough to land in Siberia, or to reveal ourselves creatively or even professionally to such a degree as to occupy a certain position in society. We were only given to understand that constant dense supervision by the organs, constant terror and intimidation, and poverty awaited any slightest attempt to move up the career ladder.
The sixtiers were allowed to express themselves by the Khrushchev "thaw": they managed to do something and were known at the time when arrests and terror began. One way or another they moved — some to the nameless cemetery by transport, some to creative recognition and fame, some to high offices. But the system swallowed us, not letting us unfold, swallowed us whole. They did not give us the full strength to ignite and set fire to those who followed. The sixtiers could not earn this for us, because for the eighties they were already as distant as Pavka Korchagin. And young people shape themselves from those who are nearby, from the ideals of the "street."
Not only did the system cut off the oxygen of the seventies tragically, but the sixtiers who had gained fame and influence in society renounced them. They came to terms with the system, extracted something from it, and it extracted something from them. And everyone was satisfied. Although now, of course, they say that they were not satisfied.
Who is there for today's youth? Whom do they measure themselves against? Against artificial, pretentious eighties people who, in essence, are also deeply unhappy: due to the absence of idols who would form their ideals, they are forced all their lives to play foreign roles in a foreign land, more or less talentedly imitating a fire.
Therefore today's youth, in general, believe in nothing and model themselves on the "tough guys": bandits, rapists, thieves.
The Sixtiers movement has remained in history. Today there are ordinary politicians, writers, and intellectuals, with ordinary human flaws and shortcomings. "A tree is known by its fruit." To honestly assess the resonance and significance of the Sixtiers, its future chroniclers should be guided precisely by this formula: evaluate it not by separate features or deeds, good or bad, but by the consequences of those deeds. "By its fruit": we have a state, which is a splendid fruit. We have a tired, to a great extent spiritless nation. This is what the Sixtiers as a movement, and as individual figures, accomplished, where they stopped, and what they were seduced by.
scholarly
So that we do not again have to be astonished and weep that we have once more lost the state, we must be aware of our national traits, not only the best but also the worst, and honestly try to root them out. So that the President does not have to come up, in bewilderment, with an idea to unite the people, the national intelligentsia must concern itself not with portfolios and posts, but with the continuity of the noble fire of the national idea and spiritual tradition, remembering how hard it is to plant them anew, especially on the scorched field of souls, under the stones of Armageddon.
Halyna PALAMARCHUK
test in the Union," said V. Chornovil. So there are grounds
Machine translation
The start of this text may be incomplete — check the original page
Original in Ukrainian · translation being updated
м ие жи т п - Р
них сис цій о
РР нт зони звана ний '-
УКРАЇНА - ДЕРЖАВА НАЦІОНАЛЬНА
Анатолій | ТОГРІБНИЙ
БОРОНІМО БАСТІОНИ
(ма трибуну форуму)
Ч ще
и й могли пе
десь паприкінці яб ми припускати дам: ї у пкальної. Бо то ж, спранді, 90-х рр ло Мою "9 початку ушкаоальна та держапа, яка пдтри
» ЦО вже пиооронвини | пезалежність, десь ож поті п! ЗАЙ ЗЕ З в з Че ср : б | з «Пола 4 І п Я і - яю році, усе ше тому навпаки -- бере під підозру, знсти-
житимемо п триполі,
пог ЩО зоміСсТЬ пмостійності своєї Дер-
ось пс ПОГОМОВИНІН
Зомащциєюн я с
БОЗМ матимемо усе илплростлючу каогрозу її втрати? Надтак пе час зара ще нео час для творчих УСЯИМІТІІС юю гад РАС АДО()11Ц ЛьіО-
СУСПпіІЛьЬНна. 14 ЯКОЇ -«--
ЧСМОа пОЖДдіІВ. "пОЖждими сті пося П1», у
ЛО) - і )«1С УсСео ці не «ДОМИ ЛО: місія
і -дуУхоОпних поводирів РАЦІї, її будите і
додаткової
«ЯК потідінії
ГрІА РО А
нпипсиь набупглі
| 00 хто Знає, чи пе ЛО вириштальних пипробупань слм(
РИ
ПИНІ, саме сьогОолІі ми пІДХОДдИМмО.. Ліс в поції помоа ПОЖДІПо».. исзалоежність мч
Хле( вора пас. с Президепт сяг міцні сові Мапастріюп Парламент. Тальки ж даруйте, папове (кладається Параження, що 1 тривожних,аіпавіть розпачлинрих сриків
ТАМ пе хочуть чути, або ж так звикли вже до них, що видаються вони пу вже цілком пормальним
акомпапементом для періпенйтя перховно-державницьких справ. Те ж щодо звернень -- у ліпиним разі, папрошується висновок, цілі стоси їх хіба що проглядають дрібні чи- ПОВІКИ 1ї просто складоієоть.
То ж до кого апеліоємо, маємо апелювати наразі, зібравшися тут у найбільший трипозі? НПайперисе, звичайно, пехай пройнпявся б ташіоо тривогою кожен свідОМИЙ громадяпип України, котрому дорога паша Держава, котрому болить їт доля.
Усі ж свої стрипоження, протестації сУуУпроти тих чи тих державонпищівних процесів
адресуємо насамперед Президенитогі. Вій бо гарант державної пезалеж- ПОСТІ, Він очоліос п урядово-пикопавчу гілку у Держати.
Отже, перше, па чому слід паго-
лосити. Упродовж ряду років пам усс було псясно, яку Україну ми будуємо чи маємо памір будувати. Добре. що більш-мети парсіпті роз'ястилося стосовно скопомічносоптальних орієптирів, з більшистю яких ми готові згодитися. Але ж так саме вже зовсім стало яспо 4 щодо засад націонпально-культурпого, ду - ховного, мовного облаштування Держапи, які ї викликають пане пайприпнппиповіте, пайкатегоричті пе заперечення. Стало бо очепидним. що с повна загроза абудувати Україну павпаки, спріч --ПБЕУКРАНІСЬКУ Україну, до того ж злидеппу, жебрацьку. Боляче усвідомлювати, що з кожпим нопим дпем успіхи у будівництві такої України паростають.
Ось деякі прикмети України павпаки.
Це -- держава, па величезній частині території якої українство відтисєкується. ущемляється, зпепажається, переслідується.
Це -- країна, де урядово-викопавчий бал переважаючою мірою праплять вірні слуги ї сини колиштьої метрополії персони, проросійськи павчені й зорієптовапі, з нерідко збологічною пенавистю до українського національного відродження.
Це -- країна. де шовініст-обруситель пе тільки пе відчуває жодПих державних стримувань чи упокорепь, але й звільшяє українців 2 праці за їхию піддапість споїй Державі, за патріотизм, а то й віддає паказ про масово побиття, покалічення україпців.
бБдумаймося, що ж сутпісно сталося 18 липия а. р. па Софіївському майдані. А сталося те, що було бито там саму Україпу, саму Українську Державу, саму украї неьку ідею, спаму українську віру, саму українську мову, - псе, власте, що об'єднується у слові «українство». Хто спростує, то то був ципізм, поглум з боку пе окремих службових осіб будпиікопих 7» т. п. а саме з боку. може, й печуваної в історії
модафікації держави -- саме 3 БОКУ України павпаки? Й сказали: може й печупаної-. До-
С ож Ра
знос осн жо
п зони РЕ нена
КОДЖУЄ те, що їі ЗМІЦІЮІОЄ, ПОСИЛІОС
Упікальна. паприклид. держапа (хоча чого там' -- розтлінна москобпськими
пихолкаоми птешщооаєта
Білорусі Ай успіхами ЛУКОДІОнСІЗаЦІЇ ЗОВСІМ ПОСУСІДСТНУ порид'), яка замаєсть брати по щи? спого тпорения ноаціОПОЛЬНУ
І«.ЛОСОМмИ
ІДСІО, своїх перхопнимикійп дієле -
гаптськи лише примірюється Т Па рдячи їЩщоО ЛУГИ, (1 Тік підходить (пе ж самий Тарас Пісв- "РО РІО Я і гпорець української національної ідеї ма підходить), 1
1 ребоа допопимти і Т.Д. 1"
НОСІ МІ ОЇ
батько, треба пОоОнуукати, 1 д. (пс ЦІ оберожн комептарі -- лишень лип - зоматичіїа
заперечентя пе більніс)
Утпкальна держава, яка пе падає держатпної підтримки "Є держапшти мові. Складається папіть врожепття, що якби Верхопна Гада колиїпньої УРСР по проголосила у 1959 р. державності укроїнської мови, то незалежна «Україна павпаки» цього просто не зробила 0.
Тривога наша в тому полягає, що від часу Вашої іпаугураційної промови, Папе Президенте, папи держави мові (а держапна мова оо піщо типо, як цемент пації, цемепт держави) почувається в Україні все гіріес й гіріс, | зрозуміло чому -- тому що попа є чужорідпог для більшості з Вашої адміністрації, для більшіості минстрів, іпипих високопоставлених чиновників, пе кажучи вже про ту україпожерниу посадово-чиновпицьку братію на місцях, яка ледь пе стовідСсОТКОВО ЦІЛІСІНЬКОГ 3Збереглася від імперського режиму (просто як гусінь переповала у попопроголошену Держапу, ще й була взята остапньою під дбайливу охоропу!).
Отож маємо пині; у Києпі, в нипих містах знову почали оглядатися па осіб, котрі говорять українською (державного! -- і це не держава навпаки?) мовою. На 1 вересня ц. р. кількість україномовних видань склала лис 3,41 відсотка, зметтпившибь за три місяці аж па 4,87с (було ж па 1 січия 1992 р. 40,702 -- вдумаймося: які ж попи спиш -- паци пезалежницькі темпи самозпищентния!? Що з мипулого року у ряді областей пішла на спад кількість шкіл і класів з державною мовою павчання.
Так саме «фактично зупинипся процес дезросійщентя ї пашої пищої школи. До літа 1994 р. кількість студентських груп, котрі вчилися українською мовою, з 4 - 5 відсотків, що їх ми мали в часи СРСР, зросла до 37 відсотків. Та чи багато лишилося під цих 3790 мини, коли пе оди ректор роз'яснив споїм викладачам, що мовпис питання більше пе стоїть, що хто якою мопою хоче, пехай такою ї читає. Багато викладачів, котрі рашіне розуміли псобхідпість підготуватися до викладання українською мопою, тепер, облишиптти цес помір та знопу психологічно переоріснтувавтись, зітхпули з полегіногю, а певно чостка тих, котрі вже читали лекції по-українськи, пиразно зачувіми анопі війнИЯ», теж вернулись «на круги споя»...
Ципізм та в псестримність зросійшцення набупаютіь, здаєтьси, пже апогею У розробит Мішстерстпом у спрапах національ - постей, міграції та культіп проскту тал. державної програми збереженпя і розпитку російської культури з Україні («програма», зокреми, пропопує п обоп'язковому поридку поусіх українських школах, ПОЧИпаючи з е-го класу, пчИити ростиєьку мову, дарма о, хай їз тактичних міркувань, проти мопного примусу пиступап комуністичням бог Леним, та орієнтує па пипедений З курсу спітової ростйської літсротури --
рорма відкидання,
ПОЦІОНОЛЬНОї ІДСІ --
СВбОТИ
о со Жне о ви-е ря -
До
мопляп, сусідстпо з їнтіними спІТОНИМИ ДдДлий цісі, УПпОЧеСПИДЬ, падлітоератури оббрлалипес україиських ншіколох пс її пипЧчОтИ як
мусяті; предмет), а намагання! комісією Вер хопиотї Ради з питань державного оудійництпа пропести через парламент аміпи ії допопнония до Закону «Про мови п Українській РСР, після примняття яких -- не суміипноамимосй -оЗб-- дихаАнія пноніої мопи па більшим території України ТОПСІМ
окремин
СТАНО І судомиим,
До речі. Що в 1997) р. тодіннтім Кабінстом Мішстрів було сформопонто урядопу предстапникіп СУЛІ
КОМИСІІО у минстеретп
моРІрІРІО оспІТИ, остиції ІРОД СОВІО ЛНТОСТеМ, для виосенния Лержанпної
Франопсів СПМОРОМИєЮО ТО її
уми ії допописпь до Програми розпитку української таїитших мовна поріод До 24000 р У продопгож гижиів тривала дуже пелоегка, папружена праця ТІЄЇ ОЧОЛІОПОНОЇ мпою комісії, паслідком якої була підготОопка кількох дДОКУМОНТІВ З питань мобного бУДдДІВНИЦТВа (в Т.Ч. була стпорепа пова редакція Закопу про мови, було запропоновано механізм адміністратипної відповідальності за пого порушшенпя). Усе це було передано до Кабіпсту Миіністріп (М. Яулинському), до Верховної Ради. І ось пже аж сьогодийтиє, але далеко пе вперше запитання: то де все те ділося? Чи, може, пже й викинснис ЗОВСІМ «за пснадобностьтю» у зв'язку з, мопляв, коригуваниям Державою під літа 1994 р. своєї мовпої політики саме у дусі політики «держави павпаки»?
Хотілося б, до речі, запитати 1 про доліо утвореної свого часу комісії Кабінету Миністрів джля коптроліб" пиконання Держопної Програми розвитку української та пипих мов. До приходу до плади В. Масола ця комісія встигла пару разів зібратися, та відтоді, як її керівництво пишло з урядових постів, вопа фактично пе їспує. Добре-- ащо ж тоді їспує сьогод па урядово-викопопському ріпи для коптроліо пад мовним будівнпицтпом? На жаль, пачого. Для розкручуватия махопика сьогодеппого зросійщеннтя України, безпрецеденитного спос брутальністю, стпорето найліпим умови.
Вельми трипохжно, до речі, що недруги українетпа за падихаюочим приклад у споїх домагантях супротиукраїнської мови проаглуть брати пе тільки приспану лукавими то згпалтопану Білорусь, а вже, після педавиього реферспдуму, також 1 Казахстан, який проголосуват за казахську мову як держанпну та за вжиток російської як офіційної. Не піддапаймося, одначе. та демагогно: для Казахстану, корінне паселення якого складає мепите 5092 (здається, 919с), такий варіапт - - то, можлипо, ; вимушений вихід, аби пазатите пе втопитися у російському морі. Та чи підходить піп, цей варіант, для пас, коли пає, україпців є близько 409,? Гадаю це питания є тільки риторичнпим.
| це па тему упікальності держапи, яку будуємо.
Вопа у тому пияплиється, їЩО паціонально-держапницьки зорієптопані організації, партії, рухи па більшості її території перебувають повсякчає під підозрою, під косим оком (запитайте бодай членів «Просвіти», як їм педеться у їхніх памаганних бодай підстояти го, що було досягнуто з кинци мо-х рр.іпо 1994-п), навпаки - - ТиДВерто аптиукраїнські, анптидержання, всілякі гражданескіє копгреєм, уптерийщ ональниє ДА ЄМим, нини проімперські, проросійські, прокомуністичи об'єдпанния свою прашцю проти України педуть зопсімильно (паліть, як то я Донецьку. мопи комфортно розтантомат мо деспебудь б п будинкопі міськииКкоОМКкОМУ колишикому будинкоти
КИСС-КПУ). Норожі,
тури,
чи п політоспіти
тому дп
анна ння ненні ПЕН ЕЕ Р но
болгатьох |
нн он нн нн
Української держианазації, та -- ДИПО Л дит ик полину, ноОоргісц лин кис» колони о - вапу кроїну -- держапа їх осапересіткодїо реєструє піЛльпОопІДдПУЄКЙ педенпни руйпінтої
повтор, аб пи партії мор
для підДдринної, алочинної дІильноОсті.
Упікальшеть також у тому, що ця держапа проголошує (наспраюлі-то оз тільки фарисесистпо) ріплисть ико тих релігійних конфесій, шо праціоють на зміциєтня держави саме як Української Держапи, ток і тих, котрі пт розхитуїоть, нишуать, тигнуті, до московського ярмо
Упікальність щої птому, що ця держава плекає армио, про яку в попотийи коломиймці склзано: о0боропці України -- армія Вкраїнська Дідітпщина тут сопстська. А мопа ростисько, причім антиукранн ська геипденції з призначенням типиниіпього міністра оборони пес пабираюті, і пабоираїоті оберт Ті лрадоксально, але пихопвання наншиих ПОН у дусі нпідЛланшоєті КОЗГОЦЬКИМ традиціям Украши пидаєтьси цьому мітістереству ушкаоальши дер-жаги просто пебозпечниммх
ПШарститі, унікоальлиєсті
том у
що іо у пияплиється, поппорту українціо, патить якіцо ти цього по хочет, силоміць зроблять злписи мовою шишої держави -- либонь, щоб песо забував ти про свос «сдінстВО» та «еродстпо» із пе (хто хоче пдумуватиси, яко то с приниження ї глум!)
Хотілося 6, зпісно, приперпути упагу президентських і кабминтвських структур також 1 ло кількох гігантських маснттабій заболукань, не позбапивішись яких Україна по зможе пийти на дорогу
що нагіТть ДО
попого зразку тобі
зпачно тіипидіого ї вільного розвитку Перше заблуканни -- то яне
педооціновання, ігнорування підКкИидОання того, що ОХОПЛІОС паціопально-духовна сфера. Мопляв, слід спершу витягнути оКоОпоОмІкУ...
Так, безперечно слід, адже гпже давно діитили до ручки : продогпжуємо стрімко падати донизу. Тальки ж -- чи с хоч частка правди у цьому протистаплеши: спершу -- окопоміКа. а пе МОДОМ іЛлеОЛлоОгіЙ культура, мова? Я переконаним -- пома, Хочеться повторити: усі складові нашого держапотворенти помислимі без сильної, наскрізної пашопальної ідсї У тому числі ме тільки культура, освіта. політика, алое й сама вопа, та, па котру усі молимося, -- скопоміка. Я упесписпий: якбиті зсамого початку пміло паполегливо окриліопала тоактопио спропагована пощіопальна ідея -- подібного запспаду ми пе мали б 1, може, пже й приватизацію, що про пеї стільки говоримо, пже встигли б заперитити...
Моплю палразі про заблукатня, пластипе пе тіЛьКИ дСКОМУ 7 презмодоитеРкОоу ридопвих структур Провипа у мого широкому пом - рениї ціЛлкКОПИТО ЛЯГАЄ іно деяких паших паціонал-демократичних лідерів -- тих, котрі, бурити сліпими пло палявність ситуації вирачного психологічного зламу суспільсттиа у 199; - 1992-му роках, уперто пимагали до часу. доки пе ааміциимосн», «пе зачіпати» питань, поп'язаних з ідеологією, мовою сіс. Мовлят, те дай Боже роздражнтити проросійські, прошовітстичня сили. Та чи закріпилися ми підтоОді, ДОтримуючись подібної запобіглитої тактики? Навпаки -- ослабли, розхиталися...
До речі, пеликог Ффальнію є тпердження, буцімто у пас поема псобхідної ідсоОлоОгії її плиапажлинвіиййи принципи ідеології українського держапотнорення у пас с попи пистраждалю: опготьмоа поколіпнями, окроплеш кроп'ю тисячі тисяч борців за волю України, Тож чому пе підпімати їх на держапимий щит, чому пе пводити до попсикденного пропагондиєтського вжитку держапи, починлючи зпісно, під Презмдента (замість поп сикчосНноОгоО просто упикинни щих проблем писокопосадопцями краї пм), чому, зрештою, ток зицулюпатиси після кожного окрику кожного горлохпатазнтовтни ста, котрий, і справді, осре біль ГОЛО - сом, а не силою?
Гозумію
напіопально-духотна сфера є до-потребує 1
пілкоОопилоОо п-
статимо делікатною.
ДАМ
МР 2 лин о речі - -и на РЕ з ВЛЕННЯ я ри й
ЕЕ Дін ні пе ій а за -- п ні -че
РР НИ РА ооо ч--
НЕЕННЕН Е ДЕ
- Б ні
асани 0
ж злам
пер ЕР ЕНЕР от
айс ПЕРЕ Па ай - - - нь рив
поликої розпожлиюмості,
рух ло
такту іоОциоче
папігоналніио-держатніагтоа тМУЄНТІ
ОСТСУМНІЙИО (ПО
підДроОодоже тррм мчати пілеспримопанийм, твердо польопим характер саме ма рівні держанри, посадопитпо Ки мали б іти потрібні для змійцнемта держати ілсологічн імпуЛльСсм, пОМИ мали б піддгравати пронідпу роль, аби ідеї підроджсття пації, держави глибоко западали у сСвіІдДОМІСТЬ мас, аби переконпувалися у пообхідпості, пеминучості, природ її 0 с т і пацтонально-підроджупальних процеєтв. Та чичуємо ці слопа підтримки, 1 Є. цілкопито протилсожис пло на рійпни дерееани порожим дли нст діям ПО МІЖеС ТІВ "РІІВАГІ
рсухиоїБІЇМІЇ,
| райпиїих
пих тлсамнере
має
лохоти? повтором, потурамціЛлкКОпиТтО Хтосі наполеглипо каже, подібною уосрігається Тільки
іидпаст
ПрЛИСоРОУ мир ж яка лекоОї Та м фариссистпо яке! Справді: утисків ушомлень пе зазнає у груп. за
української.
псда- ДОВеТІ мІрСтТПО ІДоіє жЖоОодїоО 21
Хто ь
усер'моз гадає, шо у ПОДІОПИМ СПОСІЮ
Стіч х коОрної,
зміштостіься її мироліобитисть та ІЦО ПИХОПУЄТЬСИ ПОП МО ПИЄЦТКИ ;ЛНти у дусі «дружби пародіп
Друге песлике заблукантния -- то обстоювання регіонального ходу до приншципіп гумонітарної політики держави, Зпичанто, ніхто
пи до
пе заперечує: осогпипості регіоніп, насамперед сттичні, потрібно. Та подпочає визпачальні, припципи
гуматітарної для усієї
прахопувати
ОСПИОПГИІ ПОЛІТ М
Держави мають бути єдиними. І ФУ»
сто -- то недосяжна річ - соборитсть, упптарнясть, пнактіиес -- лише піджиплюЮвантня сспаратистських прагиєнмь тільки па согодт. ай на мапбутнє. А це пже пе стільки й заблукапня. а прямо кажучи -- злочиншстпо, що, па жаль па ріпи: президситської структури дістає підтримку.
Третє лаблукапня (хоча чи зазлукапня?) -- то відпаходжентня держапними органами, в т. ч. преадманастрацією. скстремізму ад-
ресами. Парадоксальто., але факт:
у
тидентською япио за хибимнми пайперше бачать екстремістів саме з-поміж патріотів Української Держави. Чи трапляються такі? Трапляються. Але ж пе треба запрагисня о підроджепня та утперджетни україиства -- то є природним про-що держалі палежиті» пдопно підтримувати, Пиниео ж, ло- Україні м
пупоти ПО
Це, МА»гоО
протилежне "е
пускати протидінти
прагистии
україпстпу -- ОТО 1 « прапдиніх "ри
скстреміам у паціональтій сфері що мак би дістапати з боку держапи її відсіч, : осуд, Ша жаль, в
«Україн наппаки» маємо саме ос-
танопео-- нлеопоки | парепота -- калькаконстатацій- ТОРТА КТИТО ТЯ АТ У по НОкуУ 3
характеристикою культурно-момпих процесів у сучасній Україн».
Періпа Сьогодентис зтУХОГПИІС житти п Україні характеризують стрімке паростоанти україиських настроїти та посиленими проросійських, прокомуністичних репобнимових тенденцій
Друга. З огляду па те, шо зросійшення Укратпи пабупає подалиттпих темпам, ніх 1 те. що паслідКИ пинародопленнм. денапіоналіЗзації українців дістліоть пиправпдання на держаюпому ріпні, маємо псі підстави костатупати, що т. зп.ірландичацім -то пжене запроза дли України, о реальним процес, дедалі посиліоється
Трети. Нсупесреч зміцнений соборності тал упітарпості Держанпи в України ма попиу силу діє злохочуплимипропагопанийп владою згубними регіональним принцип стоОсСоОмто гуманаториої політиком.
"Ч"стперта.
ипти-
НИ,
потребам
Прийнятий у часи СИСРГ Закон промови пс тільки ме діє, не пикопується, але п розшиноється пладними структурами пже псзаложної (її я цьому парадоке!) держани "Кк паоадто радикальним пспує реальна псосапока мого па оМякОдУ РИС А ТО РТ
нідроджентю, отже, плінпкоду інтереслам України
РУС МОм пи м українеккому
Original in Ukrainian · translation being updated
2
9
( фрросітницько бригали
- Слово ПРОСВІТИ
3 БРИГАДОЮ ІМЕНІ ВАСИЛЯ КРАВЧЕНКА -- ДО ВОЇНІВ
Я чІ/ Є. ЖЕ( РГАТЕУТО ВАТА 4 інф МОГИ 10
Житомира пптамтеоши я осмасна з 1 Ї, мсойипа» проводить начну роосмиту по національно-
патріоти /«) 11) ПИЛ АНІНІО НО Ї й І ІСТТО
міблукачих ца розсорімемсях є МОМОТ -
Ні М сошанмитєнтьичних МОм уру/иОтИичЧНиИх |
) оСІТЯКХ МІШІСХ. 2 ЦЬОГО приводу ми ш повелі;
аа МО рен (уійІТСЇ І ЛІСИ / араса
пос ее,
іШевченка
равськи "/
ПРИСРУМ СН ИкКкОМ
Кор. Як віломо, Вам є що сказати про співробітництво «Просвіти» з військовими частинами..
Ж. Ім позмоОпи КО 1|І1р| МЕДИ об ІЛлЕнСОєО СЛНА4ЕЬНН РО іьШІ-МмМеСнШІ стало на ноги, ми ортани думали проспітницьку оригалу, Яка виступає о різних аудиторіях, 1 насамперсіа у шиськоОогих частинах | оловна ІСТа БПИСТУПІП ОНнОСИТтТИ 10 наших милих ЗЛОПШІВ м" погонах сларну ІСТОРІЮ нашонального уУукріїнсоького тиська Яка А це багата історія! І дуже вона лавня. У контексті шкіс КОМІИьЬКИЙ рух 1 банлерівська подвижницька боротьба за незалежність України -- це оже порізняно недавня ІСТОрія
Кор. Ось я бачу на Вашому столі книж- «Історія українського війська»...
АЖ. До речі, ця праця про історію українського військо ше раз свілчить про
широке поле для
«наше цілковите взаєморозуміння з воїнами 1
дхниіми команлирами. Прочитайте, будь ласка. напис на ши книжці. Ось
Кор. «Житомирському обласному об'єднання «Просвіта» їмені Гараса Шевченка. На добру згалку про зустріч з воїнами військової частини. Прийміть нашу глибоку поляку за Вашу благородну працю на ниві просвітницької роботи по відродженню української державності, вагомий внесок у справу патріотичного виховання вІЙСЬКОВОСЛУЖООВЦІВ на краших традиціях народу. Команлир військової частини ...»
Ширі слова і це ралує. Анатолію Федоровичу, а хто вхолить до Вашої просвітницької
бригали? АЖ. Хочу переловсім сказати, що оригала -- ришенням правління -- носить
ім я провілника крайової «Просвіти» початку ХХ століття Василя Кравченка, славетного етнографа, який ше в 20-х роках залишив могутній слід на житомирській землі. Будемо вважати, що він почесний член нашої
Ну а нині найкраші, кого люблять воїни ЖИ гомирського гарнізону, - це члени правління обласної «Проспти» Михтоль Вощйнець, Микола Скорський, Василь Оверчук, кобзар Микола Нечипоренко, наролний художник України Микола Максименко письменники Олександр Швед та Данило Окийченко асттрани ка Ганн | Опанасюк Хай даруюють мені ті, коГОЯ не назвав. Це ГІС ІШТАТНІ гак би мовити працівники | оди (митці), аїх одгато - які ВПЛИПаються Внаші поїюлки то п ту шиськопу частину. то
бо ТУ І, до РЕЧІ хочеться сказати сСлопго поляки нашому слапному ансамблю «Ль- ОНнок Гаї | пиСстУПИ У Нас регулярні ІІро Те свідчать хоча б три похвальні грамоти «Просвіті» підписані зисокотитулованими
ІОмійськими начальниками | Кор. Чи є серел активістів «Просвіти» вІЙСЬКОВОС Ту ЖООВШІ?
АЖ Ну певно ж! Вони -- наша ПСлика плтримка в проститницькій роботі, Ї ясна річ, ми всіляко і тм допомагаємо Воїни Української Армії Оу ІЙ и делегатами ОСтаннього Всеукраїнського ) ІЗДУ : Прости Р орали активну участь у його роботі
Сл сказати добре слово про виклалача Житомирського тиськогогОо училищша підполковника Олександра Грегуба. Він зиступає з нами г дуже цікаво. Це ліодина ЯК ПАЛІ г ерпоїх пиступах об'єлнати прапдлит ІіСТорно України, іі віЙСЬКа : ЗЛОропий С посі -АЧІННЕТ сучасно: піолини |Їаїио налійний ПОМІЧНИК І майор Михайло Вероолоз
Доречі, пнас склалася шкава спивпраця ) часописом з«Армія України». Військогі
зурналісти ме раз писали про нашу роботу
Кор. Ціо ж, напишемо | ми. Дякую за розмову.
/птерр'ю взяв М.РЕВУЦЬКИЙ
чо РА
р-н РЕ що - те і раванннни ЕЕ т а кан тн них
рр ожини сад й--
30 жовтня ц.0 віДдОулася чергова зоітно-виборна конференція Всекримського товариства «Просвіта Показово, що два роки конфліктів | протистоянь серед українських національно-демократичних організацій дали себе знати в прояв: нездорових пристрастеи типу «я - патріот, ати - провокатор» І! на цьому високому зібранні. Член Центрального правління ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка Микола Честерчук ділиться своїми враженнями з читачами наш б! газети
НЕ ТАК СТАЛОСЯ, ЯК ГАДАЛОСЯ...
Конференція готувалася зазлалегідь. їй передували івтнО-Ввиборні конференції районних та міських 006 Єднань які ЗГІДНО 3 установленою нормою 1.10 обирали делегатами СП3Оїх «ЛОНІВ Зитяги із протоколів зі списками делегатів є підставою
видачі ім тимчасових запрошень на обласну конференцію. Ці документи були подані обласному правлінню від усіх районних та міських об'єднань, крім Сімферопольського міського товариства (голова п Захарова)
напередодні конференції я особисто поцікавився у Захаровогвчому справа Менівідповіли, що списки делегатів дадуть на реєстрацію в день конференції.
Чергові пропускали в Будинок офіцерів, де проходила конференція. лише запрошених. Захарова з'явилася не з 12 делегатами, аіз натовпом людей 50-60чол., які кричали, свистіли, ламалися в двері : вимагали їх пропустити на конференцію. Тут же були и журналісти, які надали цій ситуації розголосу. Як з'ясувалося згодом, цеп. Захаровою свідомо була влаштована така ситуація.
А причини її ось в чому Нині багато партій рухів намагаються використати структуру «Просвіти» у своїх вузькопартійних інтересах, і не лише в Криму.
У зв'язку з цим ІМ з'їздом «Просвіти» було вирішено, що члени політичних партій не можуть бути в керівних органах об'єднань
На теренах Криму найбільш впливовою громадською організацією є «Просвіта» Об'єднання п діють майже у всіх містах іїрайонах Криму, іце понад 10 тисяччленів Товариства. Бракує коштів, приміщень, транспорту, але робота йде На конференцію прибули делегати від 19 міських та районних об'єднань.
А от в такій організації, як «Крим з Україною», є кошти, гарний офіс у готелі, а структури нема.
Отож і вирішили використати «Просвіту». Взяли на гачок міську організацію м. Сімферополя! почали диктувати свою волю
Прибічники Захарової зчинили неймовірний галас Правління негайно розглянуло цю ситуацію і вирішило під відпоВвІДальність Захарово! за списком пропустити людей до зали
Перш за все, коли були зібрані перед початком конференції голови райоб'єднань, щоб уточнити деякі організаційні питання, то дехто в залі вирішив провести конференцію без звіту г без президії. Як не дивно, замість Олагословення, повів священик місцевої церкви мову про вибори керівних органів
Але коли до залу зайшли члени Правління, голови райоб'єднань, товін ЗІ СЦени зійшов, і почалася конференція
Під час звітів, 3 якими виступали в о голови Павло Власенко та голова Певкомісії, : група ПІДТРИМКИ» Захарової переривала доповідачів криками 3 місць, а п. Литвин всівся у президію г весь час заважав роботі - бігав по сшені викрикував
Прозвітувала мандатна комісія Ії Доповідь була затверджена конференцією Нівкогоне виникло претензій щодо порядку ведення, було затверджено порядок денний га регламент
Взяла слово іп Захарова, яка присвятила СВІЙ ВИСТУП читанню заяви-пасквіля на Павла Власенка це збудило ал так, що делегати лише через півгодини вгамувались Але закінчили Обі оворення І прийняли у хвалу до виоорів керівних органів
чн ІЛ/рнн
Приступили
га голову «Просвіти» було
за пропоновано такі кандидату ри професор Сімферопольського у-ту Гарчев Петро, Барзут, Власенко Шотапенко, Савенко. Кожному дали по 3 хв зИСТуПпиТти Троє (Власенко, Савенко, Потапенко) знялисвоїк андидатури
на користь Гарчева За Гарчева проголосували всі 172
делегати, крім 12 делегатів від Сімферопольської Просвіти Зал встав і почав аплодувати В цей час п Захарова 3 ГП Литвином пок мнула президію Барзут г сказала «Ми виходимо з Просвіти» г йдемо в КУН». Сімферопольська делегація покинула зал (12 осіб) Президія, секретаріат, мандатна комісія конференції переконались, що кворум збережено -- більше 2/3 деле! аціЙ Зупи в залі у Конференція була продовжена. Обрано правління обласного 00 єднання в кількості 9 осіб рев комісію -- З особи ухвалено заяви та звернення Всім було надано право в кінці конференції висловити Свої зауваження та пропозиції
Підпорядкувати крим! ЬКу Прос звіту» силам із організації крим україною а ПІШИМ не вдалося С груктура збережена, нове керівництво здатне подолати оці тимчасові гГРудноОщіІ
На жаль, це така реальність емоційність | прагнення влади не раз ще стануть на заваді Заєлність законсолідацію необхідно боротись кожен день і кожен час усім, б0 на нашій просвІтянській допгОоз! лежить гнилою колодою самоідство, пождизм, заздроші Замість дружно: роботи один на одного нападаємо, з ясовуємо стосунки Це лише на руку недругам нашим Запам ятаймо це добре
а на трибуну вийшла п
РОСВІТА: 1868-1995
зав - и ен
ПРОСВІТЯНСЬКІ НОВИНИ
ТВОРЧІ ПОЇЗДКИ
Центральна «Просаїта» організувала творчі поїздки двох відомих хорових колективів у південний край України Народний фольклорно-етнографФічний «ор «Гомін» під орудою відОМОГО мистецтвознавця, Фольклориста |! композитора Леопольда Ященка успішно виступив перед мешканцями міст Іплічівська та Одеси, а Київський хор «Просвіта», яким керує Раїса Марченко, побував на Херсонщині Такі живі контакти з людьми безпосередньо за їх місцем проживання приносять радість, щирі посмішки надію. У цьому ми, просатяни, пересвідчилися, побувавши в райцентрі Бериславі та в Зміївці степового Херсонського краю, де мирно й дружно проживають люди вісімнадцяти національностей Шведи и німці були переселені Сюди щі асів Катерини другої, а наших рідних українців Ж ЛьвібщИинИи було лдепоотовано у придніпрянські! степи готалітарним сталінським режимом
- Ми тут навчили добре господарювати й інших, -- з гордістю говорить сивочолим коваль Микола Куривчак-старший, бо ж син його гакож Микола, став учителем. виховує и гартує шкільну молоду ЗМіну організовує и Сам Здійснює ЗІ СВОІМИ СПОртТСменами велосипедні переїзди по європейських країнах, зокрема, як було нинішнього року -- до Румунії У нього також міцне господарство, всюди чистота, порядок, а ще пан
п с-г -
"и . "м
і
о «Шросвіта;
Микола Куривчак очолює місцевий осередок «Просети».
З цього знайомства між столичною «Просвітою» та осередком «Просвіти» з Херсонщини зав'язалися тісні ділові контакти. В секретаріаті Центрального правління було закуплено для вчителів та учнів СІЛЬСЬКОЇ школи чимало видань. наочних матеріалів про державних та культурних діячів України, домовилися про те, щоб на День незалежності Київський хор «Просвіта» виступив із святковим концертом. Аж ось і сталася ця
подія. Колишні переселенці зустрілися з Лауреатом Міжнародного
фестивалю 1993 року «Травнева калина» Київським камерним хором «Просвіта», яким упродовж п'яти років керує досвідчений хормейстер Раїса Марченко.
Цієї ж сонячної днини за домовленістю з німецькою громадою віруючих, ми відвідали Кірху, що зараз реставрується, послухали їхнього пастора про історію лютеранського культового собору, а 0 вісімнадцятій годині хоровий колектив давав святковий концерт для мешканців історичного міста Берислава На згадку про цю зустріч заступник відпОВІДального секретаря ВУТ «Просвіта» ім, Тараса Шевченка Микола Нестерчук вручив представникові райдержадміністрації просвітянське чудове видання «Кобзаря», а для нас, учасників хору «Просвіта», подякою були тепла зустріч, щирі посмішки та аплодисменти берислайвців.
На заході сонця, коли ми повернулись до Зміївки, на нас чекала переповнена зала селян. Півторигодинна концертна програма сприймалася Зміївчанами зацікавлено и захоплено
На честь цієї першої творчої зустрічі київські просвітяни вручили господарям села великоформатний «Кобзар» Тараса Шевченка та пам'ятні сувеніри, а для нас Зміївський хор виконав ряд народних пісень та
| КОЛЯДОК
Досвід діяльності Зміївської «Просвіти» Херсонщини повинен стати зразком для всіх просвітян Всеукраїнського товариства, яскравим прикладом патріотичного виховання молоді, а разом з тим шанобливого ставлення до рідної мови, ІСТОРІЇ, ДО СВОЇХ Оатьків та прадідів
| Петро Шульга, ; питань лекцінно-просвітницької роботи ВУЇ Просвіта» їм. Гараса Шевченка
й
Головний спеціаліст
4 - | « | 1 | х 'ї ? й «й Р ції - сло - М М, - Х г У У ї сн" ДБ - зов яЛі Ро "У рід Г з т зд Р, "і А Не , тм "руомчо" З7138М - ий У чат заго Мо рун ,; "я м чіт т - я зружтк, | Й м кг 32 - Ли Ре "4 - ! аа Я З ї - Р ча " й "І А шк З зу РАВ Гео ці а Ж, ? М - Р - - с-м нот Р - Ж. "ЦЕ т Деу Р -
The start of this text may be incomplete — check the original page
Original in Ukrainian · translation being updated
тою - - МР .- Пій т гній | про т " і З її і бь я за Р ми - 33 оч - ь г - і 1 і ДІ -» РАІ Ре "- - а - -- Піо іа Ь . ої РУ. НЕЗ кажу - "- - ц -- й псб 5 Рі ьо . - ІЗ й Жвої 4 з я "-. кон -З о» "ччо ооріви йч" - чи | Чі ." ій ай Тій зе ою РУ зо іраурію іо '-/ОЙИ РЕ - - - РИН го - - Ж» Р ру. | й .- "оби пк. .т дач й й "Р ГА «АТ. нн 7 ШТ. - ге г. чи б т- - - ср ій тб че ї б ІРР "Я і « я-еч Році
з ль - Р
г - --б Б ЕЕ -
п
/ СТОРИЧНА ПАМ'ЯТЬ
Уперше в со УАРОНІСЬКІМ
Й 10 ПІМИЧНОМІ) ТРИ | шакликає ваш. нани
- і ц)уо Т. історії ; (у іСОЗЄмНИХ ЧОЄВО0
штия 1095 року -
атисько тпаО Конотопом Яетор
чо0со чудовосо п | СІЛ! спорудоіссі нипицка
піно вик
М Я і ; ВПІІДОФТНОГО ПОЛІТИЧНОГО | ВІЙ ьковогоО пяча
М | . вотворця, ретртіьмаана М «раїни (1051 11,20)
" 1 ПАЗеЛКІЄС | «З ПІЄЛІІЇВИ ТМ краєм. У царській
| НчнєаЛлЛовалиооц грамоті
«тованшни І2 липпия 1654 року, Стовердується, ціо
Г;. Ген ральному пис черга Війська запоро ького Вигообському надаються «мая
метечках Грипіллі и Стайках усема угодьй
Г'Ї у і 1 - ГНноОСсСтиИ. анеру ІіКОоОзЗАКРКОЇ
СО ВеЯкКИимиИи ДдДдОоХхОоЛлЛь и СО «о гоОмУ ко всему належеоачимі 5 1656 8, царським пожалу
м пожалуванням Київський полковник Антін Жда-
нови" і УМГ , добі пуУСТЬМе местечка ОбУХІВ 1 І ерманівку а
генерал ї ральний писар Іван Виговський -- Копачів маєтністі
"ТІКУ НА тестя Векеич о » тащадки ЮИГОВСЬКОГО І рима 111 сії
1) 1140Ч«с10:МмУу Ї ІНШІ НЬОЇ століття
Їван Виго! ь 11 Виговський ПОХОДИВ 120 стародавнього роду дрібної
Ук У ) тт сг - г
чі мів ькіи академії пізніше слуусив писаре м при комісарі
Штембергу, який правив Україною Гут він | познайомився
«З чигиринським сотником Богданом Хм тльницьким Н ПпОчатку Української революції в бит травня 1638 , ) Виговг ькиЙй шо воргвав на ООЦІ ПОЛЯКІВ, потрапив до гата арського полону Латописень пише, що в ЧІКОГОсСь гатарин І Х ме ПтьниШшьким Виговс ЬКОГО ск єЄдну ВИМиИ- ЯЛ ПІіКаАгГгІУ Годі Богдан взяв ого своІм генеральним писарем. Цю посаду Іван Остапович обіймав 9 років, аж до смерті гетьмана
ві під Жовтими Водами (б
Після смерті Богдана (б серпня 1657 р.) гетьманство перейшло до його сина К)рія ал Оуду чи малолітнім, той КР булаву, тож 25 серпня 1657 р козаки наставили "Орієвим опікуном Івана Виговського 1 затвердили гетьманом і;
Виговський продовжив політику Б. Хмельницького: основне прагнення його було забезпечити Україні повну самостійність. У державотворчих зусиллях Виговський спирався на старшину, шляхту, ігноруючи козацькі! низи Почалися міжусобиці Претендентів на гетьманську булаву виявилося більш ніж досить. В боротьбу за неї витрутився і Юрась Хмельниченко, підтриманий запорозьким кошовим Іваном Сірком |
Після Богдана московський цар весь час намагався обмежити автономію України. Виговський поспішив з укладанням угоди з Польщею, щоб мати вільну руку супроти Московщини. 16 вересня 1658 р. під Гадячом укладено з Польщею договір. Зміст його-був такий Київське, Брацлавське 1 Чернігівське воєводства мали творити одну цілість, ЩО входила до складу литовсько-польської держави з своєю автономією. За знаменитим Гадяцьким трактом Україна мала укласти союз із Польським королівством 1 Великим Князівством Литовським відімені Великого Князівства Руського. Україна забезпечувала собі повне внутрішнє самоврядування, усі посади, разом з гетьманом, мали обіймати українці. Велике Князівство Руське повинне було мати всі державні установи й чини, свої суди, монету, військо тощо.
Заключення Гадязького договору було гаслом до початку відвертої війни між Україною і Москвою. Цар Олексій видав грамоту до українського народу, в якій оповищав гетьман Виговського зрадником 1 закликав народ не слухати його. Їз свого боку український уряд розіслав маніфест до всіх європейських дворів, у якому стояло «Ми, все Військо Запорозьке, заявляємо перед цілим світом, що цар московський не виконував обіцянок, а нарешті задумав знищити Білу Русь 1 Україну, почав сіяти усобицю, піддержувати бунти проти гетьмана і наступати на Україну оружною рукою».
Своїми універсалами гетьман кликав вигнати воєвод ! гарнізони з України: «наміри підступної Москви видно в усьому: вона готує нам ярмо -- насамперед домашньою, громадянською війною, тобто нашою власною зброєю, без ніякої нашої вини». Нарешті, після Конотопської битви (0 липня 1659 р.) де стотисячна московська армія зазнала нищівної поразки, воєводи самі вивтікали до Путивля. Після перемоги під Конотопом гєтьман в універсалі закликав «краще жити у вольностях, здобутих кров'ю, ніж у залізній московській неволі». Але Виговський не зми використати своєї перемоги Проти нього виступила опозиція, пдтримувана московськими воєводами Почалося народне повстаннияи, жертвою його впав автор Гадяцької трактациії Юрій Немирич
Прийшли страхіття громадянської війни Воєвода Трубецькой знову зібрав свої полки 1! вирушив на Україшу, займаючи місто Зо МІСТОМ, 1 приводячи ВСІХ ДО присити иа рІарштєсть
У видписці 30 серпня 1659 р. Кмівським воєвода Василь
Шереметьєв повідомляв царя холопи твой Васика Шереметьсв с товариши челом бют. Гетман И вацико Виговской, забьтв страх Божий г вою великого гос у ри МИЛОСтТьЬ М присити СВОЙ, гебе пеликому государіо йизменил, «ч іс нем
прик гали полковники, й! пвтники. и атаманьм, п «і пернеррюрка
все козаки, и во всех городах и по местечках мещане, и Ввеим
"М рив гей великому государю м менили же й учими ПИІСІ
пепослушньг, и я ХхОЛОГП ТВОМ Васька, прося у зога милости й
' ї й! Й 4 і рик пречистье Богородицьт помоши, посьмал товаришем хом
| ( гром мМ и
МИХ, КПИОСЄН М рий Бар ІТИ неКоОгОо Й ИЙ вано "«Таадазсі
азеликого государгі ра МІ подьми на МУСИМИ шшникопр Под
городью под Гогопеп. ПОД Мо поль под Воронької ПОД
Стайки под местечка: Макарова, под Брьиєв, под Бородям
ку, ПОД Горностай ріс» ТІ» | под миь меестечікаєС мо «хх і. МА
Бан
РР
ри І? всре 005 І о - | ковому ді ср синя 1995 року в селі Герматіаці па Обухівщиті відкрито пам ятпик видатному іС6ї, дерисавотворціо, Гетьману УМкрати /вану Висовському. Славици і
шцар нашої землі
і «УКРаи Кр | сомаівт»г Й Ч ( г і; рих Арито анотутия проти московського уряду т навіки закароуває ) цього Фим козаки на чолі з іваном Виговським вщент розбили 100-тписячно російська
| , риття йо | МОМОТ ЛОТ Є» Михац (() ор ІОЄШИ, С ПИ СО МОрОмМО ПИ активним ореанізатором осо став еолова Германтівської селишног Ради Анатолій Шафаренко
ІВАН ВИГОВСЬКИЙ 3 ГЕРАЛАНІВКИ
У п
-АИ
- ї оч че ,,
деревни по обе сторонь: Днепра, посьмлал я холоп твом Васька подполковников рем арекого строю Семена Скорнякова-Писарева да Ивана Шепелева, и голов с сотнями, й милостьтю, государ Божиєю и пречистьге Богородицьт помощію, и твойим великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великія и Мальтя м Бельтя Росій самодержца, и сьгна твоего государева, государя наштего олаговерного царевича и великого князя Алексея Алексесевича, всея Великія и Мальтя и Бельш Росій, счастьем, Т! городь и местечка взяли и вьїіж гли и вьІСеКЛИ
З особливою еорсетоюмк сто московсьшт: «гОоСсударевні люди познущалися над повсталими проти них Трипілля і Стайками, що були надані у володіння Виговському царем Олексієм У 1604 р. Про цю серпневу каральну екепи дицпцио знаходимо запис у дослідДНИиИКка Б Грінченка «те віЙСЬКО ПпОПпалило и зруйнувало вкрай містечка Гоголів, Вороньків, Грипілля Стайки, Макарів, Горностай-поле, 1 багато інших містечок, сіл і хуторів, а людей, і жанок -- УСІХ ДО НОГИ вибили, 1 Так побито було дуже багато народу нічим не винного» Цим дсеахливим погромом Шереметьєв викореняв серед мирного населення «супротивников», прибічників «злохитроєтното зменника Ивашки Виговського -- клятво преступника 1 розорителя верь христианском».
Не покладаючи рук, Москва працюва ла. щог нищити діло гатьмана Виговського До Трубецького пристали со зацькі полковники Цицюра, Золотаренко, Сомко Одночасно запорозький кошовий ван Сарко підняв повстання на півдні проголошуючи гетьманом Юрія Хмельницького Виговськийм опинився у тяжкому становищі Иого вороги дуже зручно агітували, що нібито він «запродав Україну ляхам» 1 хоч! запровадити колишні польськошлях ето вк порядки Парод на маса не могла оцінити користей Гадяцької уні. а сама думка про поворот ПІД верховенст во польського короля ру па для неї страшною 1 нестерпною
Сірко 1 Хмельниченко підСступили до Чигирина Виговський залишив столицю, вирішивши заапе плювати до козацько: ради. Раду було скликано 11 вересня 1659 р. в містечку Герматівка. На неї прибули два ворог габори -- Виговського 1 Сірка з Хмельницьким
Раду в Германівці Виговський мусів залишити втеч ю до БІЛОЇ Церкви Там зібралася нова рада, Де він склав гетьманську булаву. Історик М, Костомаров пише Так сумно скіуйчилось гетьманство Виговського, а з ним скінчИЛОСИ Велике Кпиязіастао Руське Українці показали, що вони не г стани зрозумт и и оцінити цем проду мі голі», ЯКІ СТОЯЛИ ВИШ
від рівня цілого народу Гадяцький тракт залишився для нащадю» у пикКим
| |
пам'ятийком козаччини Толі він не був оцінений, але згодом
козаки раз У раз поверта пися до Ці і УГОДИ нії ЦО ТОМА рАТТ«)Ї «»
поліТтИиЧчЧНОоОГО ідеалу пона роДСм ІасСЯ 11 « тшачний чаї
україни ькКоОЮю нашональною програмою М || ІРИТАТІ тор гетьман
їоам С у ГАПпоОпИич Нигопи РеСЯ БА «рі ь СТОЛІ Її "З оЗторНІРІМ атріотом ТІСТІ ДОВІчНВІНУ ПА СІТОЇ
ДИСК П«АА
ВЕАУ мудрим перзіса ви МА
СПОГО 1МІ РИ КОїТгОм и воооди СВОГО М роду . Рада Вр |оерманівці пере гпворилтаєс"м 1 нідпену МІЛЖУЄСОСЄЙМ У
биятику. Вона піддала полум я В пеню су тридцяти м
іп оо увійшло б історію ПІД не А,
громадянсько рімни й
зок А ОО Р
ІОрим, І|ОМОТЕНКО краєзнавець,
«і. Обухів Митської облаєті
даьсттия оспрнннаосланни
- (ново ПРОБВІТИ
Василь ГЕРАСИМ'ЮК
1745 -- ПЕТРІВКА
Сіли у корчмі, А Федьо на під
Том і бо Очі Урі аазадрить ГО і кУДІЯ Орфенюк, Баюрак. Корчмар Давид запитально виходить Довбуш «Смди
сторичні ПпОСТАаТІ Крим Федя
и ЖК орчмаряи АС) і Ні Ж пурчмаюр Да пид - нього ЗО коли в землю ПпіІДе Ггаддя и то пак гадде як казав Мій ДІД
Га гаддє гаддем он ЩО ТІ
3 про трійцю руську гуцульєс6ьку круту що в корчмі при дорозі план плете чим би ше ощасливити Зідноту
Ддби пан із хпопа Дідушком не став
бо но пвіДаЄ ТОЙ Дідушко страму
в Білий Черемош молоко випивав
тому Білий, а Чорним «МШорним чому"?
бід «проклятих питань» гуде корчма | Давид робить те, що робить Давид-бо в суцульсько! трійці Стриму ненла з Федьо як Федьо спати виліз на під
Там історію він г проспить Але ж ці
Ці ще ашкв зрять, хоча Я ж не про те що попроситься Довбуш на топірці вже у серпні За ним Орфенюк піде ще у цьому році. . Лиш Баюрак
погуляє в цих горах дев'ять ЛІТ
на страт: попросить у посттак станіславських -- СОПІЛЮУ и заплаче Давид
З ж таки не про те, а про те, що трьох цих любили ИЙ нікого отак, Як цих
То для польської шляхти опришок лотр алпе був пое 1 карпінськийм Ф панцисСск - мав би зватись Опексою. Та яка ВдячніІСТЬ ПОЛЬСЬКОЇ пані? -- НІДОМО яко Спас Олекса опришка у пелюшках
чи то пак. поета -- ДЛИ гзаюрака б
шю приг У Є Иить СОПІЛКУ у небеса тих жалів. ЯКИМ ТІСНО На Цій Землі Скорбним пумвіл зі свічами на І ОЇ по ніч поета стоятиме на Скалі
Спас опришок поета Поет не спа! Церква Спаса на іншій скалі СТОЇТЬ Га Петров зі ночі Завше ВРраз-3 змах сокири -- гра поета злетить
чи то пак, опришка І ЦО гім нове" -
четвертує кожного кат в акура!ї
на коронним розЗподи ГПапла р ніОЄ пе ями виставляти Тіла шмат
Пльки голову і космач н крам Ук рОЗОІИнНИк, | пихкну Петрівку ніОчЧІ о 1 Павла -- "ЛОВ Я зі1йЙйАЧ-нНИкК нНеім ) М
"| не можу старіти у Космач
Хто з води Чорногори одна керва - иде у ЗСМЛЮ Дд з кожним хоч Ледь живим
розрахується храмова голова стерши простір ос кпіЛлим оком рудим
Трішки ниіЧКИ-Ппетріоаки Здихнув - нема Тільки сколють легені зоОрП' 31
ВауУстить протяги плоть, мов старе корчма 27
при дорозі м зцій Ззаклятій землі
чи то пак, перекопаннй Де скарОби Між рукою : серцем рукояті Благодать, кажуть, сходить на ці горби Ьє зкіннечна Ї споди. рлагодат
Чорні -Фртетніві мерем Ши баг копАСсСзЗя пиш ватажко на НІЖКУ в не налпягаб
Р
Ріє кКАаліЧ МЕНІ ор Те Ти ж бідним брат
Хлопці а домі Давида суддя один Та приходить Довбуш -еНТето прийде в ЦІ ори взЗОжий сим
ніби не вмре и ЗзнопУ ТІЛЬКИ позОтнИика забреоре Тріє царі пр сіли в корчм!
При ЩІ уро 1 | яти заррями ШГету СА ГУ» ГР д що далі буде, знають сам!
Скоро - рпент Опекі () - Зк СОЙйчЧчИнНнОоїмМ! іж! Гак у грудях млосСсно м прозоро, що аж
3 ТИР і РРНСї 1) ІНШІ ТІ . Паревч у ж БМ
дж застогне вві сні на горищі страж
Оо АУЙПі Довбуш | ПЮУЄУНІ ТІ г) і курании СИРІ
Бо на світі мусить Оутим гуцул що орел го носив, а пюбов уб' Р птекти б ї рамі ІльВОніЮ ДО ДреЕ-БКУЛРП
бо нема в горах правди і ДОпіНнКО є
із хіОі Я ГДК їі д шукав корчмо Він ШО! Х 4 нж 1 ( | 1 » 1 й
Мао по мене на Спаса буде м Прощавайте, опришки у|довбушіо «а
Її щоМмМоОожУ Ті черііс| я ЛО 1( "ІТ
Б; наитижчІ "1 жіеі| уз 14 ІК «Кк опуУСТИЙ Ка ім КЛІ п М і
ні іі3 пет |і ТО "ПРКІ ВА ІП
пін над оними пережили рів» ДВ , Й д пони СсидіТтимуУ"тЬ Оки СІ
і наразі це знає ПЛЬКИ тави
FROM THE ARCHIVE FOLDER - for GREETING and not in VAN SHE A nni memes -- This, actually, is not some kind of pseudo-ideological or historical discovery, but rather a joy from the free call beyond the limits of the topic, touched upon in the present work "The Early Civilization of Mu" (1931) by the American naturalist and traveler James Churchward. On the ancient, long-forgotten land, the dry land that was once the cradle of humanity, and all the states of the world became heirs to that high culture - including its descendants | Ukraine. But if there is at least some talk about the mysterious Atlantis, which perished after the country of Mu, in legendary lighting, then the cradle of humanity, at least here, is not even mentioned by a single word. And yet, in the author's opinion, the depths of our consciousness are buried there. RUINS OF AN ANCIENT CIVILIZATION CRADLE OF HUMANITY Long ago, in times immemorial, in the middle of the Pacific Ocean, there existed an immense dry land, which was called Mu. Fifteen millennia ago, it was flooded by water, and it ended up on the bottom. But this mysterious continent was discovered for us by the English Colonel James Churchward. Back in his youth, in 1868, he arrived in India to save the population from famine. There he became friends with a rishi -- the high priest of one of the monastery schools, and he showed him several ancient clay tablets that were kept as sacred relics. He also initiated the Briton into the mysterious symbols carved on them and taught him to read in the Naacal language, in which, according to the Hindus, man first spoke. This communication between them lasted for over ten years. With the help of that "rishi", Churchward managed to decipher the texts of the tablets, and then he realized that those writings spoke of some continent that had disappeared in the distant past, and he persistently began to search for its traces. In 1880, the researcher sailed to the Caroline Islands in the South Sea. Having discovered rock inscriptions there and read them, he set off in search of the unknown land to Tibet, where he found weighty evidence in favor of the existence of the country in the monastery chronicle of Lhasa. Then the traveler traveled all over Central Asia, visited Egypt, and in the Cairo Museum, he found lost inscriptions about the fact that "the Egyptians come from the continent of Mu, which, flooded with fire, fell into the abyss, and now that place is under the waves of the ocean." Further searches led Churchward to the Siberian region, and then to Lyakhovsky Island opposite the mouth of the Lena. From there, he reached the Urals, where any signs of Mu disappeared. Disappointed by the research, the scientist abandoned his travels and went to Australia to settle some commercial affairs. But relatives persuaded him to visit New Zealand, where archaeological signs of an ancient civilization appeared again. He became interested in the fate of Polynesia, especially its "fragments" -- the Marquesas Islands, Samoa, Tahiti, and Tonga. And here he was lucky enough to find the link that was missing in the history of the state of Mu discovered by him, which flourished 20-200 millennia ago. It was a land of high culture, from which, after the destruction, savagery grew. The captivated scientist with physical evidence in his hands arrived in America and, having settled in New York, began to carefully study the material remains of the perished civilization. Once Niven unearthed an ancient city buried under ash and silt in Mexico, he immediately set off for the Yucatan in Central America to examine those places and connect the new findings with his discoveries into a single picture. DESTRUCTION OF THE EMPIRE OF THE SUN Many millennia ago, in the vortex of the Pacific Ocean, where now there is only water and sky, lay an endless dry land, of which only the islands of the South Sea remained. With its northern part, it touched Hawaii and reached Easter Island and Fiji. From north to south, this continent stretched for 5 thousand miles, and in diameter, it had more than 3. It consisted of three parts, separated from each other by narrow channels or seas. It was an entirely tropical lowland, overgrown with grasses and striped with fields, without mountains, only with small hills. On the river reaches with a quiet current, lotus flowers bloomed. The entire plain was covered with a green carpet of luxurious vegetation. The roads were paved with cobblestones. In this boiling paradise lived ten peoples, and in total, there were 64 million people. All of them were subordinate to one government. And they were ruled by an elected king, to whose name they added the suffix "Ra". Therefore, he and all his successors were called in the state the golden ones -- Ra Mu. The country itself had the name Empire of the Sun. The peoples of Mu worshipped a single deity. They believed in the immortality of the soul. Their reverence for the supreme Power was so great that no one dared to pronounce the name of the deity, and they addressed it only through a symbol. A white race reigned on this land -- exceptionally beautiful people with dark eyes and coal-black hair. There lived among them a population of other skin colors - yellow, brown, and black. But it did not interfere in state affairs. The inhabitants of Mu were distinguished by their seafaring abilities. On their ships, they sailed around the world. Among them were architects who built temples and palaces of stone. The seven main cities of the continent were considered the center of science, education, and religion. There were also other green places. Especially at the mouths of rivers, where centers of trade and production emerged. On this dry land, the entire civilization of the globe was concentrated; the rest of the countries belonged to the colonies of Mu. They were connected by ships that transported passengers and cargo and provided the cities with consumer goods. Then, when the state of Mu reached its greatest prosperity, it was overtaken by the first catastrophe. In place of noticeable disturbances in the bowels of the earth, incessant earthquakes began. The southern shores were flooded by ocean waters, many cities and villages were destroyed by the elements. Exploding, volcanoes threw fire, ash, and lava to the surface, which did not flow in a mass, but solidified on the spot, forming spires, of which there are a great many in the form of islands in the south of the Pacific Ocean. When nature calmed down, the population of Mu set about rebuilding their homes. A lot of time passed. People almost forgot about the disaster. But they were again disturbed by the vibrations of the earth, the dry land began to sag, and everything that was created by human hands from stone -- palaces and shrines, instantly flew to pieces. Only piles of ruins remained. Finally, from the depths of the earth, an irrepressible flame burst out, terrible thunders with lightning rumbled -- and the blooming country turned into hell. In the course of one night, the ocean swallowed the entire continent. Only small spires towered above the waters, and the motherland of man, with majestic cities, notable monuments of culture and science, with a proud, hardworking people, became a memory of the past. The unfortunate population, escaping from the roar of the raging ocean and death by starvation, settled on small islands, prayed to their deities, and in order to survive, increasingly descended in their daily life to the lowest forms of barbarism. Only in the colonies of Mu did they long maintain a high culture, borrowed from the metropolis. But it, too, over time began to decline without outside nourishment. RUINS OF KHARA-KHOTO According to Chinese legends, in Asia, there once existed a great empire of Uighur, which 17 millennia before the birth of Christ was destroyed by earthquakes and floods. This is fully consistent with geological data.
And that empire was inhabited by peoples of Aryan origin. Its traces were reflected in the territories of France and the Balkans. After all, it stretched from the Pacific to the Atlantic Ocean. In those times, all of Central Asia, along with the Himalayas, was a continuous plain with fertile soils, lakes, rivers, and forests. All the exemplarily built cities were connected to each other by roads. Even now, in the Gobi Desert, one can discern signs of canals, riverbeds, and lake basins. Among the population, science, art, medicine, urban planning, and the production of silk fabrics flourished. Clay tablets found in Tibet, dating back to 70 thousand years before the birth of Christ, prove that the Uigur Empire was founded by colonists from Mu, who arrived on the shore of the Yellow Sea, and later it spread to the lands of Gobi and to the Caspian Sea, and over time to Central Europe and up to the Atlantic. A Chinese chronicle, dated 500 years before the new era, testifies that the population of Uigur consisted of light-haired people with blue eyes and skin as white as snow. The capital of this empire was the city of Khara-Khoto in the south of the former Baikal lake-sea. There, at a depth of 5 feet, under the silt, not only ruins were discovered, but also money and valuable items of former high art were found. A chronicle of one Tibetan monastery recounts that the main city of Uigur was destroyed by a flood, which, having seized the eastern part of the country, devastated everything living in its path. And indeed, during excavations in Khara-Khoto, it was noted that the layer of earth that lay on the ruins contained gravel, sand, and silt. A wall of water without ice rushed to the north, flooding the entire surface. Even today, in the mouth of the Lena River, especially on Lyakhovsky Island, huge deposits of mammoth bones are encountered, brought by waves from the south. The flood happened even before the demise of Mu. The ocean threw ice from under the equator all the way to the northern borders of Ukraine. It was then that the ice age began for us. In the tundra of Northwestern Siberia, a considerable number of frozen bodies of mammoths and rhinoceroses have been excavated. Their meat has been preserved in such a state that it can be eaten. The shattered skeletons and remains of undigested vegetation in the stomachs of these animals are proof that the catastrophe and climate change occurred suddenly. The second part of Uigur suffered a tragedy with the demise of Mu, which did not withstand the devastating earthquakes. To this day, in Tibetan monasteries in valleys separated from the whole world by mountains, there are inhabitants who possess relics from the most ancient times and adhere to the worldview, beliefs, and ability to control cosmic forces. With the passage of centuries, the level of the world ocean dropped, and the climate on the planet changed sharply. Underground rivers appeared among the rocks, and the outskirts of once-flourishing cities were covered with sand, under which water flows. The destroyed land was slowly settled by people of the yellow race, who, having mixed with the white Uigurians, formed the Chinese race. The leading strata of the population still differ in their appearance from ordinary coolie-workers, because the blood of the white race still pulses in their veins. During excavations in the capital of Uigur, archaeologists stumbled upon a beautifully painted portrait of the queen of this country with her husband. The symbolism in the depiction convinces that this land and its rulers were dependent on Mu. In the queen's hands is a scepter in the form of a double-sided trident (two of them, which have survived, are in the British Museum in London). This emblem was held by the rulers of Mu, because their land consisted of three parts. Later, this sign was adopted by the Poseidon dynasty from Atlantis, and from there it passed to the Greeks, to meet in Ukraine with the primordial tradition, as can be seen from the carvings on the bricks of the Church of the Tithes and the coins of Volodymyr the Great. And it is no joke that Ukrainian researcher-diggers found a mammoth tusk with a trident carved on it. That is the irrefutable truth, because our national insignia is the oldest in the world, and we are, by right, its true heirs. By the way, in Cambodia, the royal scepter ("the state") still exists today in the form of a trident. INSTEAD OF THE SEA FLOOR -- A LOWLAND. Having visited Tibetan monasteries, James Churchward saw clay tablets which, upon careful examination, appeared to be maps of different parts of the world. On one of them, even with a date, he recognized South America. Another was a map of the sky with depictions of constellations and the position of individual stars. Astronomers, having familiarized themselves with these tablets, said that this was how the firmament looked 25 millennia ago. In South America, on the site of the Amazon Lowland, some 70 thousand years ago, a sea surged, which in the east was connected by a strait to the Atlantic Ocean, and further lay some unknown land. Probably Atlantis. In the west, the sea was separated from the Pacific Ocean by a strip of land, through which a canal was dug, where a city without a name stood. On the southwestern shore, the settlement was called the "City of Gems." Somewhere approximately halfway along the southern coast, deep into the land, there was a settlement called the "Golden City." Without a doubt, this is the fabled city of Manoa, which the Spanish conquistadors were searching for. Another city lay far to the south along the ocean shore on the site of La Plata (also without a name). The inscriptions on the maps convince that these cities were built by the Kara-Mayas -- the ancestors of the ancient Greeks. To be continued. Mykola SHUDRIA
Machine translation
The start of this text may be incomplete — check the original page
Original in Ukrainian · translation being updated
ри па в
з РЕА в р р я ри й -- о па о ОДНО сн о
ко не г й - недивно для пи ресІчноОгОо громодянина про
| я гпозуванния не с основним завданиям астрології
Голо ї - збо азна мета ш( грологі оо це попередити про
гони ВВ негогивного рОЗВИ СІСУ особис ГОСТІ
аб і Гу» | муСспильства, підказати, коли пони помиля ІїПоОсь ' -
іОтьСя, розвитіє На каль,
пПОМяття Й «учасному етапі роавитку ліодегра ся духовності настільки перекручено, (аби не
говорити , 35 у | . 789 втрачене), що часто добро сприймається
"Кк Зіло : з " в і зе -- і / ї . я ; підказки) С х і - нате ХИЛЬНІСТЬ мислити перепазжано пеЙ я «Р ) - і й | рІіальними категоріями приводить тільки ло тим масового і , М , | еф сту, не даючи можливості виришити
пробле | : т роолеми в ціЛОмуУ, ЩО дуже небезпечно у майбутнь-
ому ьСу - зму. Таким чином. ігиоруються об'єктивиї закони
о ів па, г ; З У "одини (суспільства), як! ретельно контро- Ок | " І осмос Звертання грішника за допомогою до Бога
ас теж тимчасовий ефект Ну не можна постійно
гр | : рішити, йти проти законів Космосу |) просити в той жи
час прощення цих гріхів і допомоги І у Отця-Бога часто зпускаються руки. Закон К іІрми жеорстокийм, але справедливийм!
Шриведе мо декілька прикладів, хоча їх в'їс
М -- ци
кКопичилося реаліч
па- - і За законом карми прапо свободи зисору, тоото свободи прийняття рішень, є основний окон еволюційного розвитку людства І якщо людина (народ) втрачає це право, не захищаючи його, не ниоорюючи то це призводить з часом до дуже важких пеЕіСЛІДКІВ ДЛЯ ЦЬОГО пароду Такий не род асимі люється : зникає як етнос Щео за біда, скаже дехті И так проживе мо! Але га Кі мудреці забувают ь. ЩІ розпла- Ччуватись прийдеться за це пе гільки мому, але и нащадкам.
"Її кщо об'єднання з Литвою у 14-му столітті 1 надія ча допомогу Москви у 17-му ст не перє конала хитромудрих, то можна засвідчити, що бездуховну людину Історія нічого не навчить. Але розплати від ЦЬОГО не уникнути
Другий приклад, більш тривіальніший ії простіший Введення нових українських паспортів є закономірним і необхідним атрибутом державності Але відсутність графи про національність відібрало просте право людини на вибір національності. Хитромудрі законодавці
таким МИНО МІ зіитрішили помирити, ЗАСПОКОЇТИ срімамхо оми, податками ()сімь Ооуде поворотним момеч том у вирішенні проблеми з флотом. Це і періо;
шоартональні ментшиини Вр Україши Людей можна а деякий ча( обдурити, але Космос ---ні р "ому разі Чому у татарина, росіянина, або в українця забрано право БіІДЧчЧУПВАТИ СІ 1. приналежатим до Того чи пішого СТИОСУ "Вес буп прикла д |««СОВОТОБКИМ» народом у СРСР. Це теж був один із чинників, який вплинув на розпал СРСР. Безумовно, розплата буде обов'язково В ДАМ формі" Ще поля БКосмо: У Але цих «ІКОНОТВОРЦІВ вона сягне У першу чергу, потім державу Бо це шлях досягисння тимчасопого еф кту Іпрагматизм перева - а3Сав)
Тепер повернемося до проблем прогностики Попередисати про ТІ, чи ншиши подиї духовно нерозвину"ті
АСТРОЛОГ ПРО УКРАЇНУ
ей»
і
й гай - ) й и |," Я. у. й є -- ії ж засо лій . Р - - рн - - - РИ
.
' - - ГІ 4
АЛЕ РОЗПЛ ТА
чейь Р
» Р - -
ЧЕ ЗАБАРИТЬСЯ.. |
уча; , ї
йн пе
суспільство є справа невдячна І навітьошШкІдти ве! В сам процес вирішення будь-якої проблеми заводи включається єбСлемені свободи вибору рішення Цей елемент прогнозувати важко ІневідОМИЙ ДУХОВНИЙ юівень виконавця) Але самі обставини можна Прогнозувати з достатньою вірогідністю
У політичному плані, починаючи 3 ЖеАОВТНЯИ І закінчуючи травнем наступного року треба очікувати великого політичного протистояння на Україні, як: може привести до непередбачуваних наслідків для держави. Насуваються політичні переміни Можна очікувати дивних обставин з корпоративними
а --
р -
---- - т --
Слово ПРОСВІТИ
о РН зажити - р
Й Р - мн рани ож Р - ол ж з нливан те РИ - -
виникнення таємних груп 1 організаціи, спрямованмих на підрив держави, кі рованих "осквою Але це сприятливий період для розвитку мистецтва 1 науки Листопад вибухи ЯКІ 03 ЛлУТЬ продовжуватись до початку літа наступного року Не виключено кровопролиття й період СІМУТ | втра ги владою контролю над масами |Толітичні пілі буду гь розмиті Виникне сильне незалдоволення масфлозними структурами Сильно загостриться ситуація (флотом А пиклюочені віЙСЬКОВІ ПОГРОЗИ і ДІЙ сторони Росії, яка постарається використати емоційні ких інтересах Пп
ці
грудень принесе глиоокі емоційні
виз ЖИ 1 Україні У СБВОІХ має р ІД приводом захисту росіян. Вирішення цих єекладмих
проблем буде залежати від чітких 1 ришучих лі туряду
Зар із. як ніколи, не можна піІДРрИиВ: ти авторитет При . зидента
АпОогей проолем з енергоносіями вмиадаєк теє: ПР листопад - грудені Не виключено о Росія припинить на деякий час постачання нафтою 1 газом Тому потріби нлебрні ре ерви в ЗтТаЛІ ДНЯаліІЗ ІСТОРИЧНОЇ 1 сучасно! і4СТрологічНної карти Украї ми показує, що дерисаві ПО 010 ІО ерміново розрооляти ! ВО| НастовіІ ! газові родовиша Насути | газу на У с(раїні с ВДОСТАаЛь І, ЯК би Ще бу 10 скрутно з Мрураг нсеіми -Т: ра. ї 1ериату ергу вкладати грошт 1 то гастує« її
Шерє говори з Р'ОСІЄО будуть н Ппружкеними | заплутаними. На самій Україши закликати масі до по ядку Оз денважкнко о0 буду ь ПИ ДМ позІсАаТИОМмМОПЦІП 1ОСбОХ СТОДІНМ Виштикне питання шро твомоОВнІСТЬ Си рмочиє ОС иИЛИї1 СЯ інформативи: втру ання РОСІЇ У внутришні справі України Не виключені ультиматуми, заяви
Моусна впевненно сказати шо ця осінь І ЗИМА
будуть переломними для української держави лКщо уряд не розгубиться Це момент, коли вчинки 1 маневру ВАННЯ виконавчої влади можуть дати воротниій ефект і нашкодити державі
Початок літа наступного року укріпить президентську владу моутсливІі зміни у КкеріВвниці й буде прийнята Конституція. Реформи підуть швидкими темпами. В цілому для України пе буде сприятливий період Алеочікуваної стабілізації економіки та срінансів треба очікувати не раніше кінця весни 1991 року м Прогноз склав Валерій Московчен гм
о - п - м-н оо - р п -
ПЕРА РЕБРА
ВЕСЕЛИМ ОЛІВЦЕМ ТА СЛОВОМ ІРОНІЧНИМ
ПАЛИЦІ НА ДВА КІНЦІ
Лід Микола - сСсталініст ТИХОЮ ХОДОЮ По леваді гнав козу вниз до водопою | угледів Юрася ! шо ловив там рибю Як побачив, то скрививсь аж дивитись гидко -- Знаю -- знаю, Сучий Сину знов вірші складаєш? Самостійну Україну
мабуть прославляєш? Повернувся б батько Сталін вернупося б врем я В порошок обои вас зітерли -- усе ваше плем я Незалежності схотіли" Нашоналісти! Вже козі моїй, сердешній нема чого ІСТИ! | у -- Сталін примде, озвавсь Юрась -
мені вже казали Тільки буде українським
щоб Ви, діду, знали Вас, за Ваши теревені
за різні С повечка Розкуркулять, не запишуть
| пів жмені грочки Заберуть все, не залишуть
навіть Жучки й кицьки
Співчуваю я Вам, діду. - | дасть Вам жаба цицьки
Бо й самого Вас виженуть Із власної хати
і поженуть, під три чорти Макара шукати
Козу ж Вашу. як СПіЛЬМИЦЮю ворога народу
8 зоопарку крокодилам укинуть у воду
Змовк Юрась Дід сполотнілийм псе човгав ногою
і трусився якось дивно разом із козою
А по хпильці ПІШОВ МОВЧКИ до своє: хати
Чи так чогось, чи вирішив щось може сховати"
д мораль тут очевидна Сам не хочеш лиха"
кіе клич мого з минулого Паси козу тихо!
учемь «го класу
що сю і
«Слово Просвіти» Засновник - Всеукраїнське Товариство "Просвіта імені Гараса Шевченка
| Відповідальна за випуск ЛЮБОВ ГОЛОТА
Шеф-редактор Павло Мовчан Редколегія: Юрій Бадзьо, Ярема Гоян, Анатолій Журавським,
Олександр Пономарів, Іван Ющук
Завулок Муз імені Тараса Шев Індекс 30617
Виготовлено 3 ги
Анатолій Погрібний,
з-
Адреса "Слова Просвіти і за ейний, 8, Всеукраїнське Товариство Просвіта
Олександр Степаненко
мі. Деркачі, Ларкінської області.
". 252001,Київ-1Ї,
ченка, тел.294-41 «71 Зам Ф2/5 оо
гових фотоформ на комбінаті «Преса Українт»