El comienzo de este texto puede estar incompleto: compárelo con la página original
GACETA DE LA SOCIEDAD PANUCRANIANA PROSVITA TARAS SHEVCHENKO
NÚMERO 3-4
CRÓNICA DE DRESTIV, FUSILAMIENTOS
A NUESTROS LECTORES
LUCHAMOS POR UNA POLÍTICA NACIONAL
¡Queridos amigos de Slovo Prosvity! Desde ahora nuestro periódico se publicará en Kyiv, y su suplemento permanente «Dyvosyl» recupera su antiguo nombre «Narodnyi likar» y conserva sin cambios su registro en Zhytomyr, multiplicando la lista de publicaciones de Prosvita.
Esta decisión, a pesar de todas nuestras dificultades económicas, responde a las tareas urgentes de la actualidad: en un momento en que el espacio informativo de Ucrania está ocupado por publicaciones en ruso de distinta orientación, Slovo Prosvity será la tribuna principal de los miembros de Prosvita y el apoyo de otras publicaciones prosvitistas, unas dos docenas en todas las regiones de Ucrania, que en la lucha por nuestra estatalidad defenderán firmemente nuestra posición nacional, sin entregar a la deriva la palabra ucraniana, la cultura ucraniana, la religión y la espiritualidad.
Hablar de los problemas que abordará Slovo Prosvity en Kyiv significa hablar de los problemas generales de Ucrania. Históricamente ha ocurrido que, existiendo ya en un Estado casi independiente, Prosvita supera las mismas dificultades que le tocaron durante su existencia colonial.
Solo para quienes no quieren oír ni ver, para quienes viven con una añoranza nostálgica del pasado, es un secreto que los «hombres de Moscú» (uso un término plenamente histórico) hacen todo para destruir nuestra economía y desestabilizar la situación social, argumentando esta afirmación: «el nacionalismo nos llevó a este estado». Esa tesis errónea, pronunciada por el Presidente L. Kuchma, de que «la idea nacional no funcionó», es utilizada con gran eficacia por los medios de comunicación rusos. No oponer la propia argumentación, la propia ideología, significa capitular. Prosvita, en cambio, se atiene a las prioridades nacionales en todas las esferas y elabora una ideología correspondiente. En realidad, cumplimos el programa estatal de formación de la conciencia nacional, educando poco a poco al ciudadano, verdadero patriota de su tierra. Y esto solo puede hacerse de manera informativa. Algunos, y no solo entre los simples ciudadanos, se asustan de la excesiva radicalidad de las consignas prosvitistas: «¡Solo lo nacional!». No, no se trata de una nacionalización violenta, como gritan los «defensores del internacionalismo» de toda laya. Se trata de devolver lo que nos fue arrebatado, y esto hay que reconocerlo ante todos. Hay que devolver todos los préstamos: la lexía rusa impuesta, las normas estilísticas de nuestro «hermano mayor» y su mentalidad. Nos apoyamos en los principios seculares del pueblo ucraniano: morales, estilísticos y estéticos, que fueron formados por Prosvita ya entonces, cuando la historia se enredó; hoy Prosvita se propone transmitirlos a sus sucesores como tarea.
ЗНПарООЕО ЛОВИ Й
ЗАКОН ОЙКУМЕНИ
С я, оо ть САС тиці п сні у ча. ц
о В
JUNIO DE 1995
ДНО ВІТАЛІЯ КОРОТИЧА
З. ше "ие, я -е уж й тивним - Р ї
¿SOBREVIVIRÁN LOS UCRANIANOS?
¿TRAS TRES AÑOS Y MEDIO DE INDEPENDENCIA ESTATAL, TODAVÍA ES UN EXPERIMENTO? ¿AUNQUE EL MUNDO ENTERO HA RECONOCIDO NUESTRO ESTADO Y SU INDEPENDENCIA HA SIDO DEBIDAMENTE MATERIALIZADA? ¿AUNQUE SUPUESTAMENTE NADIE LUCHA CONTRA NOSOTROS Y LA GUERRA CIVIL NO DEVORA LO CONQUISTADO?
Como demuestran las encuestas sociológicas, probablemente, si se celebrara un referéndum, a favor de la independencia ucraniana votaría una cantidad considerablemente menor de habitantes del país que en diciembre de 1991. En el tercer año de nuestra independencia, en el parlamento ucraniano, representantes de la fracción semi izquierdista, el KPU, en el aniversario de la revolución bolchevique, levantan frente a sí banderas de la URSS, un Estado en cuyo seno Ucrania no tenía ninguna soberanía, y los ucranianos no tenían perspectiva alguna de sobrevivir como etnos, como pueblo separado. Por si fuera poco, en esos mismos días del aniversario, el primer vicepresidente de la Rada Suprema, representante de la fracción agraria, segunda en número después del Partido Comunista, marchaba en la columna de «manifestantes» bajo banderas del imperio bolchevique totalitario y con retratos de sus creadores, Lenin y Stalin. El presidente del parlamento confesó en voz alta que, si hubiera estado en Kyiv ese día, también se habría unido a los manifestantes. Medio mes antes de las manifestaciones históricas, esencialmente antiestatales, el 21 de octubre de 1994, el Presidente de Ucrania, Leonid Kuchma, en la reunión del Consejo de Jefes de Estado miembros de la CEI, firma en el Kremlin de Moscú un Memorándum bajo el título «Principales direcciones del desarrollo integrador de la Comunidad de Estados Independientes». Este Memorándum es un proyecto expreso de transformar la CEI en un único Estado federativo, y ni siquiera en una confederación (unión) de Estados. He aquí algunas de sus disposiciones: «...formación de la estructura integradora de la Comunidad», «formación de un espacio económico común» y de «un mercado común con libre circulación de bienes, servicios, capitales y recursos laborales», «formación de un sistema de «seguridad colectiva» sobre la base del Tratado de seguridad colectiva del 15 de mayo de 1992», «coordinación de la política militar...».
Continuación en la pág. 4
¡INDIVISIBLEMENTE!
El 14 de junio comenzó su labor en Kyiv el Foro panucraniano «Espacio informativo y seguridad de Ucrania». Prosvita llama una vez más la atención del público: la idea nacional, la idea de la estatalidad, la idea del renacimiento de la cultura ucraniana y de la lengua ucraniana deben dominar este espacio.
El informe sobre este acontecimiento se publicará en el número siguiente.
Traducción automática
El comienzo de este texto puede estar incompleto: compárelo con la página original
Desde el niño hasta la Ucrania independiente
En el cuarto (?) mes... Вn el programa «Ucraniano niño pequeño» y en nuestro trabajo... con la ayuda de los miembros de Prosvita llegó la historia, la literatura, el arte...
Trabajamos activamente en el ámbito religioso: apoyándonos en el Patriarcado de Kyiv y en los greco-católicos, junto con los obispos ponemos la primera piedra de iglesias, editamos boletines, etc. Pero los ucranianos, por su parte, observan la moral cristiana, porque tienen una cultura antigua y creen que Dios nos es propicio.
Los ucranianos han dado al mundo personalidades destacadas en diversos campos, y nos imponen la idea de que somos incapaces de construir un Estado, de que nos lo darán otros. SOLO «Prosvita», frente a los poderosos medios de comunicación rusos, que tienen todas las posibilidades para el «lavado de cerebro», explica a sus conciudadanos que somos iguales y autosuficientes: lo haremos nosotros mismos, solo hace falta poner en ello razón y manos, apoyándonos exclusivamente en las raíces nacionales y en la tierra que siempre sostuvo Ucrania y la preservó. «Prosvita» siempre fue el amuleto de Ucrania, y los verdaderos estadistas lo comprenden.
No, no «Znannia», que vive apoyándose en el «Breve curso...», ni el profundamente antinacional «Prometei», ni la televisión, donde no hay ni un solo canal nacional, sino decenas de «TETI», «IOTARI», «GRAVISI», «TONISI» rusificados, decenas de publicaciones unidas por el deseo común de convertir a la Ucrania independiente en «pshik» (nada), no acudirán en apoyo de nuestro Presidente, aunque él esté orientado hacia acciones radicales. Si no hay un apoyo en lo patriótico, en lo esencial, no habrá ningún logro en NINGÚN ámbito. Parece que en los escalones superiores del poder no quieren notar a las organizaciones de orientación patriótica, y en vano. Hoy se condensa en exceso la sustancia espiritual invisible, y esto presagia una explosión. Y hay fuerzas que podrían utilizar esa energía explosiva de tal modo que lo arrase todo. En general, la situación política en el Estado es hoy monológica, mientras que «Prosvita» llama al diálogo. En sus fundamentos conceptuales se mantiene precisamente en esto. En nuestra opinión, al diálogo contribuyó la conferencia «El papel de Slobozhanshchyna en la historia y el desarrollo espiritual de Ucrania», organizada en el marco de la Pascua Slobozhanska: un serio intercambio de opiniones entre interlocutores que se relacionan con tolerancia con CADA punto de vista, y que puso los acentos necesarios en nuestro objetivo común: promover el renacimiento espiritual de Slobozhanshchyna y la unión de los ucranianos de las tierras orientales en torno a la idea de construir una Ucrania independiente.
El potencial de «Prosvita» y de sus publicaciones es grande y serio. Y aunque no tenemos fondos, sí tenemos entusiasmo e inteligencia, y eso no es poco.
Por fin salimos con nuestro programa de televisión, «TV-Prosvita». Teniendo dificultades financieras. Pero creemos que se abrirá camino, que encontrará a las fuerzas nacionales conscientes, que la apoyarán, y que lo que debe ser la cultura ucraniana se cumplirá. ¡Que Dios nos ayude!
Pavlo MOVCHAN
El 14 de junio «Prosvita» celebrará el Foro Panucraniano «Espacio informativo y seguridad de Ucrania», para plantear de nuevo las preguntas sobre las que versarán los próximos números de «Slovo Prosvity». La idea nacional, la idea de la estatalidad, la idea del renacimiento del espacio ucraniano, la lengua es única... «Prosvita» pone todos sus esfuerzos para que esto realmente se cumpla.
«КАКАЯ РАЗНИЦА?» («¿Y qué diferencia hay?»)
En nuestra Kupiansk ucraniana, hace unos cinco años, había una escuela rusa: la número 6, y las escuelas ucranianas números 1, 2, 3, 4; ahora todas estas escuelas tienen estatus de rusas.
La enseñanza en el técnico de transporte automotor, en la escuela de medicina y en tres escuelas profesionales técnicas también se imparte en lengua rusa. Tal estado de cosas lo justifican los dirigentes de la ciudad diciendo que, supuestamente, «los padres no quieren que sus hijos estudien en lengua materna». En realidad, no es así.
Con el fin de conocer la opinión de padres, educadores y maestros de las escuelas, miembros de la organización «Prosvita» —З. Vorotsova, F. Ptushko, V. Korvalov— junto con la organización municipal del RUP (TG) Besarabov realizaron una encuesta en los jardines de infancia números 3, 4, 6 y 9. Los jefes de los jardines, excepto «Orlenok», en la plaza Zhovtneva, entregaron listas de los niños que el próximo año irán a la escuela. Casi la mitad de los grupos de los jardines son ucranianohablantes, pero en la escuela número 6 no los esperan, y no han comprado libros de texto en ucraniano. Se encuestó a cerca de 100 padres, cuyos hijos en septiembre de 1995 serán alumnos de primer grado. Según los resultados de esta encuesta se ve que casi el 50 por ciento de los padres desean que sus hijos estudien en lengua ucraniana. Pero incluso entre la otra mitad no todos están categóricamente a favor de la escuela rusa: algunos aún no han decidido, a otros la cuestión les resulta indiferente, y alguien declaró que se ve obligado a llevar a sus hijos a escuelas rusas porque las instituciones de educación superior, media especializada y profesional son rusohablantes, y que no tiene sentido estudiar en una escuela ucraniana.
Las pocas clases ucranianas abiertas en algunas escuelas están llenas, se encuentran en un entorno totalmente rusohablante, sufren burlas; no hay libros de texto en ucraniano, pero los rusohablantes sí los hay para cada alumno. En conversación con nosotros, los funcionarios responsables no ocultan su desprecio por la lengua ucraniana ni su oposición a ella. Por ejemplo, el jefe del comité ejecutivo municipal, V. I. Potapov, dijo: «Como quieran los padres», y él mismo obstaculiza que en la sesión se debata la cuestión del estatus de la escuela ucraniana número 1. ¿Y quién, si no los padres, esperan esto? El jefe del departamento municipal de educación, H. Musiienko, respondió: «¿Y qué diferencia hay en qué lengua se estudie?», y la directora de la escuela secundaria número 1 (esta escuela siempre fue ucraniana), V. O. Gonta, declaró directamente: «Soy profesora de historia y afirmo que en la lengua ucraniana no se puede enseñar nada». ¿Pero qué es esto? Los habitantes originarios de Slobozhanshchyna lo saben bien: antes aquí solo se oía la lengua ucraniana. Por cierto, Poltavshchyna también... de Slobozhanshchyna... que tampoco tenía lengua ucraniana. Surge una pregunta razonable: ¿con tales actitudes ucranianofóbicas, pueden ocupar cargos responsables en el sistema educativo e instruir a nuestros hijos en la historia...
Algunos padres se quejan de que un serio obstáculo para la enseñanza en ucraniano es que las escuelas están distribuidas por determinadas calles. ¿Qué resulta de ello? Por ejemplo, las escuelas números 1 y 6 se encuentran cerca, pero si los padres quieren llevar a su hijo a una clase ucraniana, no lo admiten, porque ya está asignado a otra escuela, y lo obligan a llevar al niño a la escuela número 6, donde no hay clases ucranianas. La motivación es la misma: «¿Y qué diferencia hay?».
Declaramos un sabotaje abierto y una oposición organizada por parte de las autoridades locales, en primer lugar del jefe del comité ejecutivo municipal V. I. Potapov y del jefe del departamento municipal de educación H. M. Musiienko, a la apertura de escuelas ucranianas.
La afirmación de que «los padres no...» es una mentira infundada de los propios funcionarios. Exigimos categóricamente a las estructuras estatales y a las personas en cargos oficiales, que viven a costa de nuestros impuestos, que tomen medidas urgentes para que nuestros hijos y nietos puedan recibir sin obstáculos educación y formación profesional en su lengua materna ucraniana. No queremos que nuestros hijos y nietos se sientan extranjeros o ciudadanos de segunda categoría en su propio Estado.
Queremos:
1. Que se abran en Kupiansk dos escuelas ucranianas y un liceo ucraniano, y que en los asentamientos Kupiansk-Vuzlovyi y Kivsharivka haya al menos una escuela y un liceo ucranianos cada uno.
2. En el técnicum de transporte automotor, en la escuela de medicina, en las escuelas de formación profesional y en la autoescuela, que haya grupos con enseñanza en ucraniano.
3. Que los dirigentes que ocupan posturas antiestatales sean destituidos de sus cargos.
T. Besarabova, presidenta de la organización municipal de la Sociedad Ucraniana de la Lengua (URIĆ)
Z. Voroncova, secretaria de la organización municipal «Prosvita»
Kupiansk
«Желают»
LOS LOBOS HABLAN RUSO.
LAS LIEBRES TAMBIÉN...
Como es sabido, en Poltava y en la región de Poltava, además de 178.965 rusos, viven todavía 1.536.630 ucranianos (según la edición «Región de Poltava: naturaleza, población, economía», Poltava, 1993). Pero miremos a nuestro alrededor: anuncios, avisos, publicidad, toda clase de formularios en las oficinas de correos, letreros en los hospitales, en las farmacias, en las estaciones, e incluso en los libros de cuentas para el pago del alquiler: todo en lengua rusa. ¿No es demasiado para tanta cantidad de rusos que viven en Poltavshchyna? ¿Y en qué proporción? ¿Quién aquí respeta la Ley sobre las lenguas?
Los libros en los mostradores son casi todos rusos. La prensa periódica es un conjunto puramente ruso: el diario «Pravda», revistas infantiles, y además de eso, se distribuyen también ediciones rusas que no están registradas en Ucrania, toda clase de «Ofertas» y «Anuncios». Por parte de diversas empresas se suministra a Poltava también periódicos como «Járkov», «Donetski Kriazh», «Járkovski Kurier».
No solo los periódicos y revistas hablan ruso con el lector: basta encender el televisor para oír que los programas de la Estudio de Televisión de Poltava se preparan exclusivamente en ruso; el programa «Tonis», de Járkiv, que se retransmite a varias regiones ucranianas, también se conduce en ruso, y además se emiten películas de dibujos animados rusos y programas de la televisión de Ostankino.
El diputado nacional Tu-66... El jefe de redacción de «Slovo Prosvity» ... (texto de estas líneas es ilegible)
La rusificación generalizada ya tiene sus consecuencias: pregunten a los niños del jardín de infantes en qué lengua hablan los lobos, los gatos, los patitos y las liebres, y les dirán: ¡EN RUSO! Es cierto que los ucranianos se someten a la rusificación con más dificultad que los animalitos de los dibujos animados, pero esta se sigue produciendo de manera consecuente y obstinada. Por extraño que parezca, la actitud despectiva hacia la lengua estatal la demuestran hoy en día quienes se llaman comunistas de Ucrania. Hablan en ruso, y en sus discursos intercalan palabras ucranianas, pronunciándolas de forma burlona o deformada. Al parecer, les parece especialmente ingenioso a esos personajes que han olvidado su lengua materna hacer muecas y hacerse los graciosos.
Por cierto, incluso los «rojos» hablaban a sus prisioneros en los campos de concentración en una lengua que les resultaba ajena. Quizás sea una «instalación» especial de los comunistas, pues su líder, el diputado P. Simonenko, habla ucraniano, pero no con nosotros, sino en ruso.
Es amargo gritar desde la patria del fundador de la lengua literaria ucraniana, I. Kotliarevskyi: ¡DETENGAN LA RUSIFICACIÓN DE POLTAVA!
MELNYK, miembro de Prosvita, Poltava
SEVASTOPOL
La Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko, junto con el Instituto de Historia de la Academia de Ciencias de Ucrania y el Ministerio de Defensa, organizó del 2 al 4 de junio en Sevastopol una conferencia científico-práctica sobre el tema «Ucrania y la historia de Sevastopol y Crimea». En el trabajo de la conferencia participaron historiadores de Sevastopol, de Crimea, de Kyiv y de otras ciudades de Ucrania. Paralelamente a la conferencia se organizaron presentaciones de obras de arte, y diputados de la Rada Suprema de Ucrania junto con habitantes de Sevastopol colocaron flores ante las tumbas de destacados ucranianos sepultados en Sevastopol.
Esta acción es muy oportuna: que el mundo sepa que los ucranianos viven en Crimea desde hace muchos siglos y que con su trabajo han aportado a la cultura y al desarrollo de la región.
TERNOPIL
La Asociación Regional de Ternópil de la Sociedad Prosvita organizó un seminario-práctico sobre cuestiones de la actividad de la «Joven Prosvita». Casi 100 miembros de Prosvita de Ternópil participan en 342 organizaciones primarias, en 13 distritos y en 5 ciudades funcionan organizaciones juveniles. El movimiento de la «Joven Prosvita» comenzó ya en 1991 y hoy puede presumir de logros significativos: el estudio y la difusión de las mejores tradiciones de «Prosvita», la ampliación de las formas de actividad de la asociación regional, la atracción a la Sociedad de escolares, estudiantes y alumnos.
KYIV
El Departamento de Cultura de la Dirección Central de «Prosvita» organizó y realizó para los kyivanos una serie de actos culturales y educativos:
– la fiesta de estudios folclóricos «Ya brotó la primavera»: costumbres primaverales autóctonas, «la calle», el blanqueo de lienzos, juegos infantiles; mostraron a los kyivanos sus colectivos de folclore del distrito de Kozelets, región de Chernihiv. Esta es la continuación de las veladas educativas sobre estudios folclóricos, iniciadas por la Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko junto con el Centro Estatal Ucraniano de Iniciativas Culturales, que se llevan a cabo en la Casa Municipal del Maestro de Kyiv con la participación de grupos de folclore y etnografía de diversas regiones de Ucrania;
– también se realizaron las fiestas «Boda de la vela», «El destino de la doncella», «El brillo dorado de Kolodii», que se llevaron a cabo en salas llenas y fueron mostradas repetidamente por la televisión ucraniana;
– velada creativa del director de cine Volodymyr Horolka, autor de documentales sobre Ucrania y director-realizador de la película «La familia Kanivska»;
– exposición de la familia Stupariv-Karyshumiv de la ciudad de Kolomyia, «Ya llegó la primavera» —los presentes quedaron cautivados por los magníficos bordados, pisanki, objetos de queso y otras obras artesanales.
JMELNYTSKYI
Con motivo del 60.º aniversario del nacimiento del destacado poeta ucraniano de los años sesenta Vasyl Symonenko se realizó una serie de actos: en las bibliotecas, en los centros educativos, en las escuelas, en el técnico comercial. La Sociedad Regional de «Prosvita» mantiene contacto epistolar con representantes de la diáspora ucraniana, compatriotas nuestros: con Kateryna Bilokin y su hijo Oleh Kanyba (hijo de Oleh Olzhych), con el crítico Hryhorii Kostiuk, con la escritora Uliana Mak y otros. Se han reunido sus recuerdos y materiales, y para que puedan publicarse en un volumen aparte, la Sociedad «Prosvita» financió el viaje. Existe la intención de publicar la antología «Prosvitianska Dumka» con obras de la literatura de la diáspora, para que lleguen a la región.
Los estands se instalaron en las subdivisiones, en las escuelas y en la biblioteca científica regional de Jmelnytskyi.
Símbolos de la Sociedad: la realización de la conferencia científico-práctica «Prosvita: pasado, presente y futuro» con la intervención de jóvenes escritores de la región.
KRAVCHENKO
POLTAVA
Con las fuerzas de los miembros de Prosvita de Poltava se preparan para su publicación los libros: «Obras escogidas» del profesor M. O. Stepanenko, «Diario» de Posvitskyi; «Cómo enseñar matemáticas», de M. Ostrohradskyi.
En junio, la organización municipal de «Prosvita», junto con la Hermandad de la Ascensión y el coro de la Iglesia, realizó la velada conmemorativa en honor del Patriarca Mstyslav.
PRANA, RRD DENO
Traducción automática
Original en ucraniano · traducción en actualización
КРИМУ
|Їроолеми лержаюпності україиської мови олні з першочергових лля кримських просвітим Ось чому вони звернулися ло Урялу Криму 1 ісржляний комітет з івернути
пропо зим сРоОрнїї м питань лержавних мов. ! нимоОгоОЮюЮ хвагу на стан української мови у всіх сферах СУСПОЛЬЬКОГО ЖИІІМ
Самі просвітяни роолять чимало: пе т курем уля бажаючих розмовляти українського, 1 коп курс вчителів рідної мови та літератури, і широка пропагатлистська Робота місмевнА організашій га активістів «Просвіти»
ЗАКАРПАТТЯ
В Ужгоролі «Просвітою» проведено шлу ||налах, алі сфірний мас |
серію шкавих вечорі на вшанування вилатних зюлей: Філнка Івана Пулюя. письменників хнатолія Кралицького, Семена Панька, Уласа Самчука, Фелора Потушняка, Івана і дкоОпського, Голося Осьмачки
Розпочато широку підготовку ло вечора ма 5()-ті роковини смерті Августа Волошина
крайова «Просвіта» широко відзначила 75-річчя організайії в Закарпатті б Паролному З0мі відбулися УРОЧИСТІ області, а ЛО ВУ личної процеси приєдналися жителі міста, для яких ш захоли стали справжнім снятТОм
я я жк
по Чучка, І. Балега, В. Худанич, О Керекеш, М. Швабо постійно лбають про те, зби у військових частинах Закарпаття відбувалися лекиії, бесіди, літературн! вечори, з бібліотеки для вояків поповиювалися українськими кингами 1 періодикою
Наприкінці червия в Ужгоролі відбудеться міжнаролиа науково-практична копференшя «Закарпаття в українському контексті ХА СТОЛІТТЯ»
Крайова «Просвіта» взяла активну участь в організації та провеленні міжнародного Шевченківського свята, гостями якого стали провідні письменники ї діячі АУЛЬТУРИ Україи
ХАРКОВА
Створено мережу просвітянських осередків
спа промислових, сільського-споларських
підприємствах, в державних установах, навчальних заклалах області
Організовано об'єднання
мрасногра іськомуУ, БОГОЛУХІВСЬКОМУ, ському районах та місті Люботип!
«Просвіти» в міо -
СУМ Останнім часом активізувала свою роботу сумська «Просвіта». Відбулися наукові конференші, зустрічі з шкавими людьми, диспути, подорожі істоОрИиЧНИМИ МІСЦЯМИ рідного краю. Жвавий їнтерс у громали викликала остання теоретична конференшя «Українська історія: витоки, нашя, державність», що відбулася в обласній науковій бібліотеці. В ши взяли участь науковш, просвітяни, красзіави Присутні з інтересом вислухали лоповіль провідного наукового співробітника тиСтитуту української мови, локтора філологічних наук, професора А. Бурячка «Українська мова в минуУЛОМУ Та ВО СЬОГОТСИИЙ» Виступили омент пелінституту І. Мозговий, учитель 1» м. Шостки В. Терлецький. Своє оаченнтя археологічних досліджень на СуУмШшИНІ ВИшив ІСТОРИК 5 їіриймак
ЖИТОМИРА
На хвилях обласного раліо постійно звучать матеріали під рубрикою «Світи, Просвіто». А Журавський провів телепередачу з цього приво - зу, Прозвучала серія раліожурналів «Мова державна -- мова офішина»
Окремо можна сказати про ряд читацьких (устрічей з працівниками газети «Слово Просвіти» -- «Дивосил» (зокрема в Олевському районі, враженому ралашсю)
Оверчук, О. Швел, М. Скорський, В. Гаранченко, Д. Окийчейко та інші просвітяни шотижня виступали в школах та навчальних
( «мМСЬКОГО
заклала
"Ілен правління, наролини художник України, лаурсат Шевченківської премії МІ Максименко провів серію виступів ма тему. «Україна в образотворчому мистеитві». Він -- долип » найактивншших організаторів масопих обласного об'єлнання "|удиїоським
ІДМОЛІВ особлипо
ОПІКУЄСТЬСЯ районом, ле мак підтримку від письменника -проснітямима 1! Шапити (ло речі, в Чулнові знято просвітницький кінофільм «Чуднівський крам» за сиснарісм А Журавського)
Презилентові України Л. Кучмі направлено також листи з приволу скасування телепрогра -
ми «Шезалежність» та аїпиукраїиських тенленши
українського раліо /
що ееавенанннвнинінми ш-о-оч ре ж - - Банка
збори просвітян,
ЛИСТИ ЧИТАЧІВ
ЯЇ к о1/Л0 ПОСОТООЛІЛСНО, паціеомальнаи
стправал теселсоаченіи я 1 радіо-
мефр Цатьиеамі
імовслсення опрацьовує
г0кумсенти що матоть рпссулювати
ЛІЯ ЛЬНІСТЬ Ь сс роса НОСоО І КО исрційшногсо
ЄСпоадФіваємося,
толебачення в 5) країні
шіО асіано ци-г (!0кументт іа дсржавне
мовлення оуФе вестись с ржавною мо-
вою, Мовлення исукраїиською мовою
допускатиметься на коли ришних кааФля нього в
процент номи| відношенні не повинем
| | | 19 тиобрільшим проце отого склату ерокадян тіс: національності д засальномиу
ісжладі нассленнля того рестому, 8 якоми
1 |
| |
|
| | І | |
| 1 |
і|працьюю ть КОМС рцій ні Канали зрозуміло, що нка ск ратата д ефірі не найдеться місця передачам, які месвутьантпии де ржав ни г анотина ЦІОМальний зміст. Всі амозсмні «анофільми |мають отиті родуольована лу країнською
||мовою І цОСМОнНСТІ рува тися з сиегром- ПД РА перс н. тщадом Як що ж комерцій ЧИ канали асмонструва тим ут ь исдубль-
||овамл) канопродукцію, то вона повинна
|
|
і зараховуватися в обсяг ефірного часу, який відсодитиметься для мовлення інсукраїнською мовою Сподіваємося, що Національна Рада належить до тит державних утворень, яким не ба шдужа доля української мови
Василь СЛІПЕЦІЬ, | Миколаївська крапова організація Й «Просвіти»
А КАЖУТЬ ПРО КОЗАЦЬКУ |
СЛАВУ
Живу я в Запоріжжі-масти прадавньої козацької слави. Прадавтьої,
за -
|
|
|бо но лишилося 010 неї ниїого 8 ї
|
правнуказ Погляньте -- тетер, на році
ор жавностіиі, суди нокуиньоОокоОм --
чммстІвертПому незалежности 1
ів встовби висятть серти 1 МОЛОТ. над
головами затпоріжчан. Мабуть,
масцеве начальство ніяк не моуокс
розстатися б ними, вірятиь, що
одного разу заснутиь в незалежний
ГУ СССР
(Україтл, а троснуться -- коли ім то вигтано
|
Повт орюють,
"ро єсмісто козацької слави»,асамі
--пПОИЛСЩЬ об палець не вда рили,ачпри ОТ Ол г козацький, украєїновим и 11 запанував ча своїгаатг іоторичних про- |(стпОоРра.г:
і О. ПЕТРЕНКО, ЗАПОРІЖЖЯ
(ФОТОЛМІТОПИС ПРОСВІТИ
ЯКЩО ІСНУЄ ТРИ ДЕРЖАВНИХ МОВИ...
Неспобфівано зактичилася позачергова сесія Симферопольської міськради: відповідно до закомноположоиня про три державти мови в Криму депутат Володимир Поляков скористався конституційним правом -- виголосив свою промову кримсько-татарською мовою. Шоковата цим депутати, слухали шого як зачаровані, та оскільки у штатл виконкому посади перекладача те передбачено, їм лишилося тильки аплодувати.
Думаємо, що нарешти й укратиська державна мова пролунаєзтрибуни но лише Симферопольської, а й інших міськрад півострова, найтерше ж -- у Самій Верховній Раді автономної республіки. Тим більше, що з-помаж депутатив-ростям наваряд чи знайдеться такий нетямущий, щоб не відрізнив гарбуз в10 аробуза.
СКАЖІТЬ МЕНІ, ДЕПУТАТИ...
Народні депутати, звертається до вас інвалід, встеран Великої Вітчизнямної вітини, учасник боцових дій Петро Макарович Клименко. Мена 81 рік, я своїм окититям відчув усю історію колиштього Радянського Союзу -- колективізацію, голодомор, іандустріалізацітю, ретрості, війну 1 тіслявоєнну відбудову. Дума, що все Це дає мені право запитати у вас, народні обранці, -
Чомл/ невиконуєте Законутро мови?
Всі ви народна депутати держави Україна, мова державна наша -- українська. Слухаю виступи знацмот частини народних депутатів 1 Києва
заду. ОСЬ. З транслютютть
соспо чи 3 Москви" І гсочу сказатпиий
кожному: ватис неволодітни я держав-
пото мовоїо свідчить про неповаст д0 РИМРРАЮУ! держави 100 нас, українців, що моральне тримнцоення власного народу, причнижеттня 1 нсетовагу мене,
мого віку і мМОСО )КЦТИ ТТ Я
П.АКЛИМЕНКО, |
с. Борове Фастівського рапону Київської області
"ПРОСВІТА "1 УРП РОЗРОБИЛИ СПІЛЬНІ ЗАХОДИ по ВІДРОДЖЕННІО УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
НА СВІТЛИНІ НАРОЛНІ ДЕПУТАТИ ПАВЛО МОВЧАН ТА 1ЕВКО ЛУК'ЯНЕНКО. ПОЧЕСНИЙ ГОЛОВА РЕСПУБЛІКАНЦІВ
и лижних полоні НН ни
ЗАЯВИ, ЗВЕРНЕННЯ
ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ ЛЕОНІДУ КУЧМІ
Шановимй Леоніле Даниловичу! Вілнелавна на Українському радіо почався новий стап русифікаци -- рам-коти та ленні випуски повин илуть нелержапною мопою. Ї це при тому, шо росіяни мають більш ніж достатньо передач їх рідною мовою. Натомість скорочення укратомовних випусків свідчить Про тривожні тендениі влержавній політиці. Просимо Вашого втручання, пане Президенте, для унеможливлення надалі зневажливого ставлення до лержапної мови в державних засобах масової
інформаши.
З повагою Юлій КОЦІОБИНСЬКИЙ, дпректор Чернігівського літературномеморіального музею-заповідника М.М.Коцюбинського, заслужений працівник культури України
ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ ЛЕОНІДУ КУЧМІ
ДЕРЖТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЇ УКРАЇНИ ЗИНОВІЮ КУЛИКУ
Мінське районне об'єднання «Просвіта» Києва обурене самочинним переведенням останніх вістей о 5 ранку першої програми Укррадіо на російську морду.
Вважаємо це підривом суверенітету України, внесенням міжнаціонального розбрату, приниженням гідності українського народу.
Вимагаємо покласти край антиукраїнському, антидержавному свавіллю
М. Т. НЕСТЕРЧУК, голова Мінського рапонного об'єднання товариства «Просвіта»
ЗАЯВА РІВНЕНСЬКОЇ «ПРОСВІТИ»
У зв'язку з грубим порушенням керівництвом Українського радіо Закону «Про мови», що виявилося в зміні часових меж раліосфіру, поява натомість «Вістей» та інших програм російською, себто недержавною мовою, просрітяни і всі нашцонально-демократичні сили Рівненщини заявляють найкатегоричніший протест проти такого брудного | злочЧИННОГО Свавілля п'ятої колони в України. Промосковські, проімперські сили не сміють знушатися над духовним життям українців. Не сміють! Це політичне зухвальство, шогмністичне нахабство, Геть брудні лапи від найлорожчого скарбу нашої нації -- п мови"! До суду шогиністів та яничарів, які замахнулися на нпайсвятіше -- на душу наролу і заполонили український раліосфір мовою чужої, до того ж ворожої нам держави"! З обуренням | священним гнівом МИ гапрусмо вас. Не маєте права, о горе-керівники на радіо, зневажати Конститушю Україйти, топтати п нашональтт честь, елементарну порядність, підрипати основу Основ україської державності
Борис СТЕПАНИШИН -- голова «Просвіти», професор
Євгенія ГЛАД УНОВА -- старший референт обласного правління товариства «Просвіта»
Всеволод МИХАЛЬЧУК -- професор Рівненського педагогічного інституту ілатоліий БІЛЕЦЬКИЙ -- доцент Українського ституту шженерів подпого господарства
Роман ОМЕЛЬЧУК -- народний депутат України
Григорій ХАРЧУК -- начальник обласного управління культури
Іван КУЗЬМІОК -- заступник голови обласної Ради народних депутатів Любов ГАВРИЛІОК -- голова Союз у
| україшок Михайло БОРЕЙКО -- дпректор
Народного дому
рани п,
нти ж ня тот с-ще я
4
"и
Р 4 полу ХА ТРИ З
El comienzo de este texto puede estar incompleto: compárelo con la página original
Original en ucraniano · traducción en actualización
з , і УР і ПР ПРі -ж чо «б - Іа ї я є рот | І «До М МОНЕ 4 2 "яРесорию ю ї -Ї - м ДТ є ДМ Да яр р. ІД Ж!
Продовження. Поч. на сі|
виробництва і стандартизація озброєнь»; «колективна миротворчість» держав -- учасниць СНД; «надійна охорона кордонів по периметру СНД, яка повинна здІЙСНЮВАатИСЯ СПІЛЬНИМИ ЗУСИЛЛЯМИ» «принцип відкритості кордонів усередині СНД»; «спільні дії на світовій арені в міжнародних організаціях» нарешті
«зміцнення статусу Співдружності загалом» та епобудова у перспективі (з країн
СНД, мається на увазі) регіональної міжнародної організації». тобто , якщо
перевести цю спекулятивну дипломатичну фразеологію на звичайну людську мову -- перетворення СНД на суб»єкт міжнародного права
Перед нами чіткий (однозначний) 1 лостатньо конкретний план політичного майбутнього України -- план знищення Української держави (державної незалежності України) 1 нового об'єднання українського народу з Росією. «Переживати» за його здійснення або, навпаки (з українського боку), заспокоювати себе тим, що це тільки план, анахронічний політичний прожект, немає підстав, бо творцем і прихильником цього нового напрямку політичної історії України (нового порівняно з тим, що був започаткова - ний у серпні -- грудні 1991 року) є реальні Й Вагомі ПОЛІТИЧНІ СИЛИ. ЯКІ Ззаймають визначальні пости в системі і законодавчої, і виконавчої влади. Нинішній Президент України прийшов до керма держави, виступаючи за зміну попереднього курсу української державної політики, ЯКУ ВІН НаЗВав «ІЗОЛЯЦІОНІСТСЬКОЮ », І, ВІДПОВІДНО. за зближення з Росією. Під час виборчої кампани його група підтримки вдавалася до прямих антиукраїнських провокаційних випадів. У своїй парламентській промові під час вступу на посаду Президент України Л.Кучма проголосив дві провідні ілеї своє! ЄЗМІНОВІХІВСЬКОЇ» ПОЗИЦІЇ Належність України до євразійського геополітИиЧНОГО простору (1, Ясна річ, подальший історичний рух нашої країни в тому напрямку) та надання російській мові статусу офіційної, тобто і формально, і практично -- другої державної в Україні. Невдовзі намір щодо російської мови був доповнений (чи помеякшений? -- у відДпОоОвІДЬ На ДОВОЛІ потужну критику цього задуму українською громадськістю) ідсєю регіоналізації гуманітарної (Культурної) політики держави. Гворці концепии, шо президентського оточення, ще не розкрили їй змісту, але и так ясно
національно-Культурного регіонів України видно, запровадження оФішиної двомов НОСТІ са на практиці ОдДдномовності - російської) і проведення віІДпОВІЛНОЇ КУЛЬтурної політики владною силою регіонів
«ПракІсСсру
Як відомо, Донецька та Луганська обласні Ппри.єЄїния пи ухвали про офіційність російської мови на території їхніх областей, аналогічне рішення намагалася ухвалити Харківськл
Ради народних депутатів уже
ооласть
Усе це означає, що в разі втілення в
життя згаданих декларацій на оільшіи час - тині української територі! Південних областях, буде збережено, законсервовано г
0вбСім припинено прошек СОМОУуСВвІДОМЛСННЯ 12
НАРООНО ТЬНКІСТ! « ррІНеД
україншв. ,Іо речі, 25 листопала 1994 ро мо
ВИЙ Ла 3 шо йдеться про пристосування державної політики в еФфері культури, передусім мови, дотеперішнього
Мається на увал-і, ОЧС-
В|| СМІЛНИХ Та
здобутки ОЗ ГОТОСОТЛІТНЬОЇ русифікації України | Ззагальмодано чи Й
іІжЖСРІ1ІУ
пн ЧУ 0 они и жо о
- рик
украї на-держава національна
ППР
панно ПЕРА ЕР
и и во нн
ЮРІЙ БАДЗЬО
УКРАЇНА: ЧЕТВЕРТА СПРОБА
з до ЧИ ВИЖИВУТЬ УКРАЇНЦІ?
прес "конференції 104 ПІДСУМКАМИ ВІЗИТУ ЛО США Президент Л Кучма, відпоОвіДЛлЮюЮЧчИ журнанстам на пряме запитання просвок ставлення до «мовних» ухвал /І онешцької та Луганської обласних Рад народних ДСПУТОТІВ, НФЄе Сказав ЖоОлноОГгоО Кк рИТИЧНОГгО Слова НО 'Ддресу сепаор ІТИСТІВ І ПІДТВерЛІЇв СВОГ Ппередвьвноорні обоішянки щшоло ПОЛІТИКИ В Україні
Отже, політичний рух за обмеження суверенітету У країни, передусім суверенітету українського народу ,їа користь Росії чи навіть за повну вілмову від державної самостійності нашої Батьківшини після нових виборів до Верховної Ради ( якіхній наслідок) і з приходом до влади нового Президента вийшов на державний рівень ( згадаймо підписаний, Ї. Кучмою «Меморан - лум»). Дотисепаратистські і відверто антидержавні тенденції існували в Україні у вигляді локальних етнічних рухів (російські та проросійські організації Криму та Донбасу), соціальних конфліктів (провокованих явними «тіньовВиИмиИ» ПОЛІТИЧНИМИ СИЛами), а також у формі підпільної, «нашіптувальної » пропаганди, спрямованої на поганьблення, пониження авторитету нашої держави та її тодішнього керівника, насамперед Президента Леоніда Кравчука.
Вихід антидержавним. антиукратнських тенденши в українському суспільстві на лержавний рівень таїть у собі смертельну небезпеку для Україничерез те, щов умовах економічних труднощів та недостатньої національної самосвідомогі значної частини народу влада чи окремі її гілки та представники можуть легко маніпулювати поведінкою людей у своїх групових інтересах, проголошуваних або приховуваних. Тим паче щоітснує простий механізм «законного», начебто демократичного, антидержавного перевороту -- через референдум
Як відомо, цей механізм уже використовується: у ряді країн -- учасниць СНД (в Росії, Україні, Білорусі та Казахстані) ІнщЩІЙОВаНО ЗОІр підписів за проведення референдуму щодо ВіднНОВвВЛення «СОЮЗУ» Звернімо увагу: кампанія за нове «воз»єднання Росі, України, Білорусі та Казахстану в єдиний економічний, політичЧНИЙ Та оборонний союз» (так звучить запитання, що його пропонує винести на референдум виборчий блок е«Российский гражданекий союз ( Гретья сила)» -- В Роси) почалася відразу в чотирьох країнах 1 невдовзі після перевиборів Верховної Ради та Президента України.
Власне, творці імперського руху не приховують ні себе, ні своїх дій. Вони належать до легальних організацій, сидять у парламентах 1 заимають високі державні посади, координуючи свої дії в міжнародному масштабі Уже проведено в Москві -- в грудні 1994 року -- другий «З'їзд народів СРС Р» (21), на початку січня цього року відоувся так званий «Міжнародний конгрес громалян «Доїтнтеграції -- через злагоду», в якому взяли участь представники відповідних політичних сил Роси, України, Білорусі та Казахстану і на якому було ухвалено рішення про започаткування збору підписів за проведення «союзного» референдуму. У
оботі «з'їзду» брав участь керівник КПУ Її. Симоненко, учасниками еконгресу» від України були представники Комуністичної, Соціалістичної та Селянської партій, Громалянського конгресу України, Спілки промисловців 1 підприємців, «Оошества русского язьтка», | також офіційна делегація Верховної Ради Крима Привітання на дреси «еКконгресмеснів»е нНадіІЄЛАВ Голова Зерхов ної Ради України О. Мороз (/")
3 хСьЬОГоО ВИДНО, НОТГАНЄННМКОМИ ГА орг ІТТ міТОрРЯИМИ руху 30 ВНВІДНОВЛЄСННЯ ЄФСО ЮЗУ»е виступають ПОПІТИЧНІ ПрОКІ», КО
ишні функціонери КИТ РО, конкретніше
КОМУНІСТИЧНІ 141 прокому наєтичини еррРррУ російського великодержавногоспрямуван ня. па шосе КОНКреТНІШС "- росінськийм імперіалізм комуУнІСТИЧНОГО З барі ення га мого п ята колона в респуддаІках ко ишнього Радянського Союм
| | « УжЖсС ІМЖІЙИНІ особ |НВІСТЬ СИТУАЦІЇ ЛКУ СЛІД УЗЯТИ ДО УВАГИ | ЮОнесСтТИ ДО СВІДОМОСТІ ЯКНаАЙШИРрШОоОГО КОЛА ПОЛЕМ
Політичним центром та ідеологічним
МОВНОЇ
носієм обо єднавчого руху Росія та ПОСТІ « ІБІМІНІ МОНШОИНИ країн І. ЦІО виникли на місці СРОР. Корінні народи |нобОопоОсТтаЛлИиХ держав причетні до НЬОГО
пише своєю ленацоналізови оютастнічно
ПОЗМИТОЮ
1 усСисфІкоОв НОСТІ І ПО С ДО0рО ВИДНО
(утже, нині ВРаМК ХСН пої горюєтьсоя
(ІЛСТИНОЮ і МІРУ СНОС І
ТИЧНО! Ннезриаоєїй
ІСТОРІЯ интердлвиженнисм» у країн х Прибалтики. МОСТІ 11 утверяжжут ІЛИ СВОЮ ДЕД жавну самостійність. Одначе | ОДНІЄЮ СУТТЄВОЮ РІЗНИЦЕЮ ку мусимо врахові Гі. КіТОзне чОЧІЄ М НОВ Гі71( жі - вою чергових епрогресивних тенлувими Прибалтик відривалася Від ІМПеРІ
уКетеїи річ рІ загалі нодемокр ТИЧНОЇ орево о ПІЙНОГО ПІЛНЄСССеННЛЯ | широкого н зролного наступу на самодержавство КПРС, с? ДУПСТВО ЯКОЇ У ( примня ГТТІ СУСПІЛЬСТВІ ЦІС не Ом о злтінене життєвими труднош 1МИ І ЛНОВОІ, ДЕеМОК
си. Підтримки
рОСІЙХ ь К.Ї
проолемами, що виниким ратиИчНОЇ!І Влади Нині ІНшИ М з боку стихи історії вчорашні колонії та демократія вже не мають, наслідки боротьой тепер залежать вик тючно від спіІВВІДНОШенННнНЯя реальних - ) фізичному вимірі також -- сил сторін. Від реСЛІС ГИЧНОСТІ | ПОВНОТИ ОЦІНКИ СИТУПЦПИ Отож не обдл ДІМО Се бе пІІВвИЗзноОю Небезпека чатує 1 з правого боку. Я сказав би навіть - більше 3 правого. ро тут вона маскується прогресом об сКТИВНИМИ ЗакономІрнос ТЯМИ і гим ілеологічНИМмМ пПОКрИВвалом МОЖУТЬ Ххо- БНЛАТИСЯ Ф
значення
Лем ОкролЛтІЄЮ 1 Г11/
Ікти першорядного історичногі
гіаприклад, про той самий есо юзний» референдум
Доки ми обоурюємось антидержавною ПОВеЛІНКОЮ КОМУНІСТІВ І СОЦІА ІСТІВ, ІАХНЮ КаїноВвмі робот) СПОКІПНІСІНЬКО ВеСДУТЬ - ІНТИКОМУНІСТИ, демократи, ліберали Виявляється, виборчий блок «Российский гражданский союз (Гретья сила)» (Росія), який почав збір підписів за референдум про «возз'єднання» Росії, України, Білорусі ТО Казахстану ВеЄдДИНнИЙ СОЮЗ» І(ЗГаДаЙМО комуністи саме такою юридичною форму: лою визначали СРСР) «об єднує Міжнародний конгрес промисловців і підприємців Аркадія Вольського, Партію більШОСТІ, ряд інШИХ партій 1 рухів» (цитую за матеріалами інформаційного агентства «Интерфакс» від 12 січня ц.р.). Того самого Аркадія Больського, який піл час президентських виборів в Україні приїжджав до Києва для підтримки 1 Кучми (їхню зустріч поклзувало УКраїнське телебачення)
25 грудня 1994 р. в інтерв'ю російськомовній радіостанції «Свобода» голова Союзу промисловців і піІДПРИЄМЦІВ Роси Аркадій Вольський сказав, що активно ведеться роботл над реалізацією ідсі за проведення референдуму в колишніх республіках С РСР щодо вІДНОВЛеННЯ "ЄДИного союзу». Створено відповідні ІніШшативнІі групи. Практично, заявив п Вольський, після президентських виборів У Білорусі та Україні справа стала вже на державний щабель, адже між російським Союзом промисловців і підприємців та аналогічним Союзом в Україні, шо пого до свого президентства очолював /Ї. Кучма, оуло пІДПИСаНО УГОДИ, ЯКІ ЗАаКЛадають економічну основу нового державного об'єднання. Так само 1 з Білоруссю
Киянин Володимир Малинкович. колишній дисидент, гарячий демократі не менш палким патріот «слЛиного союзу», 13 грудня минулого року вінтерв ю тій самІЙ «С вободі» повідДОмМИВ, ШО 1) го грудня мав ЗАЯВИТИ про Початок свосі ІІЛЯЛЬНОСТІ комітет у справі об єднання Росії, України га білорусі всоюз слов'янських держлв, ло шішативи прихильно поставився Президент України Л. Кучма, але. на жаль. ЧЕеМеНСЬКЮІ пПОоОДП перешкодили еПправі
У . У 20-х числах грудня минулого року в Києві ГОСТЮВАВ и уча Комуни ПЧІНОЇ парти Російської Федерації Г. Зюганог ЗМ )уСТрічався з готовою парламенту 00)
1 11 ре 11
Морозом, мав тривалу розм: У Повернувшись ло
мТеаїсИКкору КУЧМОЮ Москви, п, Ззюганогв зля! 4 КОреспонлеєн ГОВІ ІРГеНнІСТВа «Интерфакс «ТСНДенйія», спрямодана на віднопділення градишциних МІЦНИХ ЗВ ЯЗКІВЮ
УКРЛЇНИ, ВІДЧУВЛЄТЬСЯ На ВСІХ управтиининя НО ВСІХ КИ 0СЬКИХ у тому числі з Президентом .| КМАІМОЮ | Головою Верховної Рали ОО) Морозом а УА ЧТО ОДЛЛОВСІСНИ російсько КИМ ДО НЗОКІЙ У ПОДПРІОМУ О0СЯЙ1І
|ШИиТУЮ і МАТ,
ПТО
ч
РОСІЇ ІЛ БІНРІЯ М
'уУСТріІчах
о Укриї ме І ПИДКОС Ин еркракса від 23.1. 1994 р | ЯКпІЛОМО фракція Компарти в 1срЖЛІ ПІЛА мм! Рох І гуУПЛОЧчЧИ ДАО РО! РОР. неоса
ЗРоРІВУАРИВ | 1 ПЕ Уб 11 Р Терни || | І) | і ІЗ
СР й ім
1411 ні ЛнНноОМ |
иоразої
1 М. ІННО ї ІДННЯ Пп р |МЕНТСЬКОЇ П21 р ) но чию М "ТИ питання про Ди 1 11 ІіНСЬКоО УгоЛи ПИ, | ворення ( 1.1
ІТоліТИЧНИЙ ЧАС рухається дуже Шви.
о. 20 січня Державна Дума Роси прийня-
| ухвалу про те, шо на засіданні Луми є ОТО буд розглянуто проєкт по ви під назвою «О воссоєдинений Россинь ГП ох ек її ре іоачлє склсування ДІЛОВе ЗЬКОЇ ТОЧНІШЄ КЛаді ГОСІ ССПУОЛІК ко
ИШІНЬОГІ Фу 4 ІЛЛЯ «Радянських Гі ІТрІ "ТІВ 1ОФСОЙТеСЛІВ інтеграційних
ТО
роце Ів НаГс у ПроОсСКкТі пос танови мова йде не про Радянський Союз. а про Росію -- У МежаАХ ( РСР | Гого самого дня, 20 січня Президент Росі Б-ЄЛЬШЦИНІ |Ірезидент Кк 13 Іхстану Н Назароаєв підписали угоди проооб єднання І СИЛ ДВОХ КОЛІН митний простір Між ними хоро- НУ ЗОВНІШНІХ КОРДОНІВ ( Н | Про громапянство. Ці угоди означають по суті, що Казахстан перестає бути окремою державою 1 входить до складу Росії як Федеративна частина. За Казахстаном ПІШЛА | Білорусь. 3-го лютого Президент Білорусі О, Тукашенко заявив останкінській програмі «Время», що він сам особисто вис- ТупитьзІНІШатТИВОЮ проведення в Білорусі референдум а створення «оратерського ее) оку А Межлх ( 1. ПСОСДЛУСІМ СОЮЗУ 3
зоройних
СП | ОА У
ГОСІЄК ге ЗВУЄТЬС) Ша 1О МОГО СХВаІення, проект постанови державної М Ми О воссоєдинений Россимй»? До ОСЧІ, З брозгляд иого на засіданні думи Проголосувало 229 депутатів, проти -- лише 9, утрималися 4
Скандально відомий вождь Ліберально-демократичної парти РОСІЇ В Ж ІринОВвСЬкий, якого Єгор Гай таруважлє фашистом, закликав провести 12 березня ц. р. дострота парламентськ виоо-
ї в колишніх радянських республіках
референдум про «відтворення нової держави» Проект постанови Державної Думи «О воссосдинений Россик» містить АКЛИкК До ВСІХ Каїн учасниць СНД «дооровільно приєднатись 40 РОСІЙСЬКОЇ Фе пер щи
Іртія більшості» (Росія), шо входить
Кові ПрЕЗИДеНТСЬКІ
ри,
ЛО олок РОССИЙСКИ! гражлаансекий союз (Г|ретья сила) - Іс УГОУПУВАЯОНН? росІйс ЬКИХ МОНООМІСТІВ, їКС ЦІС на початк
листопада 19954 року оголосило, що ним чорано міІЛЬНОН проведення агальнонаціонального ре Фе рендуму щодо відновлення в Росі! 1995 монармі Романових. Згідно російським законом гелер ресеренлум и ІЗВИчЛМНО, ЯКЩО ВНОСЛІЛОК ПСОСВІДКИ ОУДС піДдТВердженоОсСсправжність підДПИСІВ), і дер- Жава на ного фІНансуУВати Гаким чином рІнНТХ учасниць СН, РОСІЄЮ сур ЄктивнОона різних умовла 10 ЄДИНОЇ ПОСІЙСЬКОЇ лержлви) виступа" ють, складаючи один дружній ряд комуністи, соціалісти, демократи, ліоерали 1 ІШИСТИ (ВІДВСОТІ 1 В | оериидемократів), монармети 7 українського ооку в цьому ряду бачимо комуністів: СОЦІАЛІСТІВ |! ГОЗНАЧИМО ТАКІ ринковиків проросінсьКого спрямування - 1 перші, зругі персоніІФфІКОВаНІ! поважно. ЯК КЖУТЬ ПОЛЯКИ
ПІ ІПИСІВ роко немину " її У( 1 | "1 зашцю кран т
Гай З леми ІДНО І
вілА-СРСР
МІСТЄ ОЦІ
УЖ
ІНО Я Кклцо ПОЛДИВІТИСЯ НІ ворушливу ВС: ССЛКУНАаШИХІН еграторів очима історії то СІМО ДТИДемОоО ВвИСНОВК по В її ПОЯВІ НЯ ПОЛІТИЧНОМУ НСООСХИЛІ НІ | 1 о мМОЄ НІЧОГО дивного. На початку століття російсьм МнерІЯ ОСОЩеНО ВІТрОМИ СПОМИ уміла ОНеСрнутик рИХОЇ ВІЙ сеос
МОМУНІСТИЧН іме НІЛ грунті
7.91 Рі чиї ІОГІЄЮ) (І ІМІЛЄРДІЇ. ((ДИНОГО СОЮЗУ» поро" молися РАД ЩІ РІ о) ГІВ ие) РІРе деррьмою Міні БОНЯ Поагне хосрегти сегх пІЛНОВИТИСЯ у пов ому оОрсЯзі пристосовуючисі Те ЦОВИХ СТОбИЧІНІИМ Се ЛЛлІЙ " ри чи! прогре
-ПВНИХх й нов:
СІРІ ЙНИХ ТеЄНОІСНОЦІМ |
ВІМ Я ерозз єднання Росії» червоні Й ОМІ! НОХОДЯТЬ СПІЛЬНУ МОРА емократично» Приймаючи до своїх ла! коричневих УСС ЛОГІЧНО Зовк не винен, що ВІН Вовк ІПОМмУ ХОчеть ріІСТИ КОМ Чи пак ТИ Пиву ІНШІ наша теляча ПІСЧУТЛИ ВІСТІ о історичних реалій Не"
10 ІтИикВ
І її і и чьмі ських | "1 ТУнденції, які загрожують самому ІСНУ: С 11:)15Х 1 роду МІ м іс прагнемо МОФ .111|Ї ВС! СВО СИЛІ пі1оповано У ГІ ЛОТА ПОЕТ омнести о Сі змоєт УЗ ПІЛЬСТІ речрирум цілу про тч що пи чем і ї« ( пен
і-- БТР п ЧР РН А РР
Original en ucraniano · traducción en actualización
"А.
УКРАЇНА В НЕБЕЗПЕЦІ. ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ?
україна-держава національна
РЧР
Української держави не вийдемо на рівень аналітичного осягнення усієї сукупності проблем як одного історичного цілого, усі наши патріотичні зусилля залишаються
відтинку вона скрутилася в середині |/-го алеко не всІМ. Знаючи вже завдяки століття в клубок прямих протиєтоянмь, ) | імтепер нашональним умо- | Існуючи до гого часу У ВИГЛЯДІ сприятливій і - | ЗАЛ У С вамо певну суму історичних «рактів ІЗ історіографічних претен | |
агальнорвіломо. Хочай ні - Не ВСІМ віДОМО
й РРО " і) - - и і чі нашого радянського мину пого, УКРОЇМСЬКе кови) на всю спадщину Київської Русі, ОСЗПЛІДНИМИ Нє окресливши й чі "Р і) , - РО Р ШуБ Р | ' чі і ї і « ІСМ о «торій піастуУпПпнНа в тому розумінні що СУСПІЛЬСТВО, ОДН че ШЩШеОНе усвіДОМИЛО ІМ отже . На У крана М У Ан рашоналісти ІНО З со но лу - і - З зпейс » . і є і " м й ся она З ч ЯК СИСТеМА якаісторичні обставини резль: У Переяславі о року ЯК ВИ ІНСЬ ЙОГО ЛОГІКИ, 2 ВІДТА -
ВОНО В ОЗОН СНОМ ПАркЕ РАМ М о б ного життя ВСІХ УКрЛЇНЦІВ воно ше Не В гру дни 199 1 року ) У країні! Росія зійшлися пра восвідОМОСТІ ! МОРАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ - і Р Й . чи ї - з г М з й іі ї . й об - - чн 7 | РУ | і - А АН ітек Со звело цих фактів до своєї історичної! | НО «братерську раду» з двома протилежнии людей основних регуляторів ІХНЬОЇ
І П« ІТНІ« ДТ УТ 1« зн . з
ми намірами: Україна -- щоб заручитися підтримкою одновірця в нашіональновизвольній війні проти Польші, Росія вважаючи себе єдиною спадкоємницею Київської Русі (Як 1 СЬОГОДНІ -- СРСР). - щоб забрати «своє». ,
Перший союзний , міЖДержавний договір між Україною та Росією , укладений у середині 17--Го СТОЛІТТЯ, МАВ СВОЇМ наслідком нетільки політичне, економічне та культурне поневолення Укаїни «союз: ником», а й заперечення самої етнічної окремішності українців, їхнього Пприродного права на самостійне, незалежне від Росії історичне життя. Звичайно , щоб лійти до цього ідеологічного, теоретично-
поведінки; наші слова та аргументи, наші скарги, болі 1 надії не досягнуть алресата --їх умить поглине пустеля несприйняття упердженості. Ідсологічно ї Психологічно ми станемо беззбройними -- немічними.
Між; державні, правові вза.мини України з Росією почалися в епоху Богдана Хмельницького, Сучасний академічний історик, дослідник проблеми, про українсько-російську Переяславську угоду пишетак, «Москва, укладаючи договір. визнавала Україну самостійною 1 незалежною державою, однак , виходячи зі своєї самодержавної, загарбницької політики і дивлячись на Україну як на ) майбутній набуток свого царства, прагну-го знищення українського народу, треба | ла обмежувати українську державність, було вчинити над ним велике фізичне | ставлячи за кінцеву мету замінити протекнасилля , знищуючи ЙОГО ПОЛІТИЧНО І | торат повною інкорпорацією України».
памяті, до моральної самосвідомості етносу. наші і країни. Це найважливіша проблема сучасної Української держави га п перспектив,нашого національного життя взагалі. Емоційно-моральна глухота українського загалу (І не ТІЛЬКИ «обивате - ля»). коли заходить мова про Наши нашональні потреби й домагання, ство-
з ідеологією 1 практикою ОільшоОвиИзЗм) УтопіІічна КОМУНІСТИЧНА ІДСЯ побудови на «емлі Марксового «царства свободи» пшла історичним шляхом, рухаючись від ситущіци до ситуаці реальної і зрозумілої полям, передусім соціальним низам. | авжли більшовики були на вершині епро-
гресу», виступали речниками «народних ц ее ан інтересів». Отак вони гордо ступали, поки рює атмосферу, в якій домре поч аа
не довели країну до страхітливого «царст- | ахрезнянн охупантколони коз - гпоресій. Зал злободе грідний» ЯянНИЧар чи жа. ККУ зле всеохопних репресій. 32 злободенни - рід | | | » ми життєвими КР лемАмй не всім було |! безцеремонний демагог-Інтегратовнми видно загальну картину завтрашнього дня, мосферу В ЯКІЙ зарано сі ооо че всім думалося про те, куди йдемо питпукраїнської де рац 5
офіцІЙномо а Наприклад, ВІДСУТНІСТЬ
Отак і нині. Міждержавний еконо- : рак пчний еонаруінн МЕКОУ Ро тут поганого офіційної делегації ВІД Донецької ооласті
а лерж | 7 (иєві 1993-
-- координувати економічну політику дер- ЧЕ разово во жав? Економічний союз? А діда не краще у Пи ть
, 5 | Пам»еять провиморених голодом міль ІОНІВ
-«пільними зусиллями виходити з кризи. ам! - |
Інтеграція країн СНД? Але ж і продано українських селян не діЙШЛа до владних
Європа об'єднується! сердець цілого регіону держави: Нібито
Масова свідомість ковзає своїм погля- | УКРАЇНСьког р. ан з злом по верхівках окремих життєвих колізій Ні помиляється а00 хитрує класик" не
о 3 5 ! і "Р О! і не бачить лопіки явища. Тієї логіки, яка СР Бо том; о КОДУВ Ко завтра стане гіркою правдою реального | ФП о ДУкЕ рамах міс о с ЖИТТЯ МІЛЬЙОНІВ, УСЬОГО СУСПІЛЬСТВІ А | мувипадку - якщо заоути, чі
суть нашого «явИиШа» полягає в ТОМУ, що - "що це нечувані віСТОРІї ЗЛОЧИНИ ТІЄЇ
духовно. би (Олена Апанович, Українсько-російський У двадцятому столітті внаслідок друго- | договір 1654 р. МІФИЇ реальність. - К. 1994
го входження України в союз із Росією, | -с. 37). точніше , внаслідок другого загарбання Отож, виходячи зі своєї мети, Росія України Росією , історія повторилася з | відступається відугоди, фактично розривеликою точністю: ми втратили і політичну, | ває договір , за спиною України веде і культурну автономію, і національне по- | переговори з Польшею про долю неволеня знову дійшло до заперечення комин НИХ земель, вводить СВОЇ ВІЙСЬКА В 5 зн аержави, нею породжені трагедії мільйонів | самого українського етносу, ЯК І ІНШИХ країну, придущуючи український опір мова йде не про АГ ОДУКОРЕАНУ п є влнано елей ратедтиній я народів. неросійських етносів СРСР. Такий теоре- | російській експансі, спочатку обмежує, про ою ецтаннИ У А посада у о 10 А що варта голова при такому серці? тичний 1 практичний зміст мала тодішня | 14 потім знищує будь-яку автономІЮ про усвідомлений дооровільний р; Яку ( чию!) державу вона збудує? Яке офіційна доктрина про єдиний радянсь- | України, насаджуючи в НІЙ свою
г Кк Ус | начеото ОсзЗзумовно б | п баб жест ой ог ря це У НЕ суспільство витворить" Які права і яку | кли народ як нову історичну спільність | окупаційно-Колоніальну адміністрацію І руни: зриньой рабом соціальну справедливість забезпечить? людей.
з х створюючи для українців режим постійних Б ке вк дерен нано ет У тому, що серце глухе, винна голова, Русифікація в СРСР була тотальною, | репресій, тобто закріплюючи завоювання криття 1 п т зупжзудтасаисчи ооаановенат ЙКДИМ сліпа наша голова. Затри роки національної | вона охоплювала всі сфери життя --
зрсвучавнвоя ЗАДИМ У країнських територій | асиміляцією ри О | НЯ ТИХ, ХТО Не ЗЗУМІЄ 200 А | - - б М - Чон т Рона сто- | свободи українська інтелігенція, інтелек історіографію , економіку, політику, куль- | економіки , урядування, культури, мови -- вдає, Ш роз; лук і 4 туру, мову, ідеологію, ба навіть людську
| ; - - ос туальний та політичнИЙ Провід Нації не | й. етносу Взагалі. р ЯНаНи о ни спромігся поставити суспільні процеси в | людську психологію. Особливо жоретоко
начно написала на своєму державному | Історичним контек є настільки виразно й | й цілеспрямовано воювала Росія з
прапорі: «О воссоєдинений России» (про- | ЛОГІЧНО. щоб наші висновки, гасла й дек- | самосвідомістю українців. і ект постанови Державної Думи РФ) УТ ларації | могли правити для СТИХІЙНОЇ, Сили були нерівні, жертв завойовник би краще сказати - ена своєму державно-масової СВІДОМОСТІ За надійний іІсторичне рахував, його поліІТИЧНа, ЄКОНОМІЧНа І ау тлиті». Бо готується вона до бою -- за | НИЙ орієнтир у ласіринті фактів, явищ і | культурна /| експансія доповнювалася аВелику Росію» | вже чуємо п перший процесів. У тому лабіринті, з якого зможе - фізичною колонізацією чужих територій, бойовий клич -- Чечня! | мо вийти на ясну дорогу ефективнодо тож не дивно, що здобув він багато. Пікаво, як собі уявляють українські | творення справедливого й доброго життя На кінець 19-го століття серед освіченої комуністи соціалісти відновлення СРСР | лише в одкому випадку; тримаючись за | людності Києва українською мовою говоси начебто оновленого «братерського со- | ОДИН ланцюг 7" за національний ланцюг | рило всьогокілька родин. Через п»ятдесят б років після входження радянської України
9 зд . | історії, історичного поступування народу. юзу»? Алже в Російській Федерації пере- | "- 5 - | | и 5 важає дух і сила «Великої Рол а не ідея о правда, що основне зараздля збере- | в політични союз ІЗ Росією український
То хіба це не стан війни -- за ЛОГІКОЮ права 1 реального політичного становища завойованого народу? Війни, що мала, у відповідь, прямі, безпосередні вияви з
раїнського боку: збройні виступи проти осії частини українського козацтва, а згодом -- гетьмана Івана Мазепи.
На руїнах царської Росії, до складу якої входила Україна, у вирі революційної і водночас українсько-російської боротьби народжується 1917 року Українська держава -- Українська народна республіка,
рівноправної спілки вільних народів, 1 це ження Української держави, для утвер- | народ, маючи нібито свою суверенну дер- | УНР. Як відомо, російський уряд Леніна ВИДНО ВСІМ. ХТО ООЛІАЙ УПІВОКО бачить І дження нашої: незалежності -- Це жаву (УРСР), став практично нашональною визнає нашу державу Але тіЛлЬьКкКИиИ З ТактТиЧч-
напіввуха чує, що робиться там Після | якнайскоріший вихід із економічної кри-
першого ж кроку України в правове поле, зи. Проте матеріальний добробут не дає спіЛлЬфНЄ З Росією. посилиться (бо вона автоматично гаранти державності Рух 32
менщиною на своїхетнічних землях. Ішов активний , зумовлений політичними о00- ставинами 1 запрограмований російським
них міркувань -- із тим, щоб невдовзі послати проти не! свої війська. Іе, що ми звично називаємо громадянською віЙНОЮ
ніколи не припинялася) боротьба | вІДдОКремлення Квебеку від Канади ви- | державним центром , процес фізичної | в Україні 1917 -- 1920-го років, було російських патріотів за всю Україну, ї | Ростає В кінцевому підсумку не на | колонізації України росіянами. Отак 1 насправді, в СВОЇЙ історичній ОСНОВІ, вестиметься вона всіма засобами не | економічному грунті Рівень життя у | стала Україна українсько-російською -- з | російсько-українською війною -- загарвиключаючи й зоройних Невже радянські м Прибалтиці ОУВ ВИЩИЙ, ніж у одинадцятьма міІіЛЬКЙОНам РОСІЯН |! оницькою. імперіалістичною 3 боку Росії П Симоненко, Б.Олійник, О.Мороз, | РОСТ; проте саме прибалтійські республіки | «російськомовних», значною МІрРою "З | і визвольною 3 боку України. Перемогла
найактивніше виступили свого часу за вихід із СРСР
Самовизначення нашій, їхня боротьба за державну незалежність -- процес самодостатній, економіІКа | в ньому - чинник суУПУТНІЙ, ВТОРИННИЙ, вторинний також і втому розумінні, що ефективність нашонального господарства забезпечується врешті-решт свободою виробника -- свободою особи 1 цЛОГО Народу, який є колек - тивним власником визначальних засобів виробництва. Якой Україна на початк)
пришельців!
Та це ще не все. Не мали ми, українці, спокою На свої землі | ЯК СВОЄріДНаОЯ національна меншина. Були ми меншиною, гнобленою і цькованою Росією. СВІТ | ми самі ще не усвідомИЛИ Й не ВІДЧУЛИ серцем, що УРСР була не просто колонією імпери -- протягом усіх сімдесяти радянських років український народ жив в умовах свіжО-ОКУПОВАНОЇ Країни, надзвичайного стану , коли за найменше порушення режиму на тебе чигала куля заво-
О Ткаченко, борючись нібито за «рівноправний союз», а не за «Велику Росію» почуваються такими сильними, мілітарно також, що розраховують перемогти в тій боротьбі з російськими шовіністами-ветикодержавниками 7 і навіщо їм вона, та боротьог" Якщо, звичайно, вони думають про комунізм, соціалізм ЧИ соціальну справедливість, а не про відновлення жорстокої. без перебільшення -- кривавої тоталітарної імпери, в якій розраховують
Росія. Подальші більшовицькі репресії проти України були нічим іншим, як продовженням цієї загароницької війни іншими методами, російською агресією у сфері ПОЛІТИКИ, культури, адмінІсТративного управління Кульмінацією війни став штучно створений в Україні голод 1932 -- 1933 років Мета акції -- зламати опір українського селянства, яке було джерелом і становило основну фізичну силу українства,
знову стати єдиною «керівною силою» Історична правда полягає в тому, що
ціякого СРСР як добровільного союзу
рівноправних республік-держав ніколи не
століття, після розпаду Російської імперії, утвердилася як незалежна держава, вона сьогодні за рівнем життя та економічного розвитку була б у ряду найбагатших,
йовника. У повітрі , яким дихали українці, постійно звучало питання: бути чи не сути? Окупант усією могутністю своє!
українського народу. Наслідки голодом мільйони жертв -- як у багатог'""7 світового масштабу війні!
Нас завоювали, але ми не 3177мся
було, СРСР не буві федеративною держа- | пропаганди відпоВІДав: не бути! процес | Скориставшись кризою російської в.
вою: під назвою «СРСР»,«Радянський найпередовіших країн світу Це самооче- | інтернаціоналізації | життя, тобто | всерпні 199І року, ми проголосили -ьою Союз» ховалася звичайнісінька єдина дДервидно з русифікації народів, -- Оо0»єктивний, державну незалежність. Реакція Росії. 16 жава. російська централізована держава, Усі наці нинішні проблеми мають у | закономірний невблаганний -- ваша | мократичної, післяпутТчІвВСЬКОї Росії
у якій неросійські наци таїхні форм льно суверенні республіки реально не мали Навіть КУЛЬТУрНОЇ ОВТОНОМІЇ КОМУНІСТИЧНІЙ, СоціаліСстиИЧнІЙ, Селянський партіям доведеться а00 довесги протилежне, або визнати, що немає в них патріотичного історичного грунту під ногами і не про «оратерський союз» Клопочуться вони
|каво. 1 це теж аргумент проти інтеграторів, але самий рух за створення СРСР таки був, 1 був він У тих умовах закономірний, ішов ЗНИЗУ, ВІДПОВІДАЮЧИ інтересам | ноВОПОСТаЛИХ заданерки; оеспублік. Згадаймо історію. БІЛЬШОВИКИ перемагають на всьому терені російської мперії, за винятком ||ЇОЛЬЩІ Т2 Фінлянади Декларативно існують «респуоліки», але насправді, практично, влада залишається єдиною -- ВЛАДОЮ російської централізованої держави За цих умов рух за створення СРСР означав по суті 00- ротьбу не за обєднання, а за розгєднання оеспублік, склзати 0 по-сучасному -- за розмежування владних повноважень між суб»єктами радянського державного утворення, шо виникало на місці сторо! російсько! держави
Чим закінчилася та боротьба,
- шї -
своїй історичній основі одне джерело-етнічне, одне явище-- процес відродження | самовизначення українського єтносу, процес драматичний і трагічний. Трагедія почалася в середині 13-го століття
- Українська ранньофеодальна імперія, Київська Русь, як і належить імперії, розпалася, в п лоні, після розпаду, на п місц рорму валася окремІШня державність українців, білорусів, росіян - у кожного на своїх власних історичних землях. Вузол українсько-російських суперечностей був уже завеязаний, але він не став іще гордієвим вузлом, що Його, як відомо, можна розвгязати лише в один спосіб - розрубавши мечем. Усе промовляло за те, шо Україна постане невдовзі як єдина централізована держава зі столицею в Києві - держава українського етносу І в межах українських етнічних земель - усього їхнього простору
Цьому природному процесові стала на
перешкоді зовнішня сила - татаро-монгольська навала. Вона спотворила хід нашонально-- ПОЛІТИЧНОГО СЯаМОВИЗНАаЧен - ня східнослов»янських народів. Від неї ТЯГНеЄТЬСЯ, НС перериваючись, ЧОрніо НИЙ: гка Української Долі -- тягнеться лж до сьогоднішнього дня. На російському
нашональностнічна смерть неминуча! Без перебільшення: антиукратнська вседержлвна пропаганда була справжньою психологіЧчНОЮ ВІЙНОЮ, тотальною війною, яка не припинялася ні на годину Вона супроводжувалася постійними репо еосцям Міна ізних крормах, кримінальних також. То ж чи треба дивуватися, що люди не витримували й «інтернаціоналізувалися», пристосовувалися до російського середовища, соромлячисьчи боячись говорити українською мовою. І ця боязнь не була безпідставною саме лише послідовне вживання української мови автоматично виділЯялоО подину з «поміж російськомовних епростих радянських людей», протиставляло її середовищу (енародові»"!), і влада , зокрема п спецслужби негайно звертали увагу на цих людей, і наслідки були практичні від благонадійності людини в очах начальства залежлло ії реальне становище.
Розумію: коли я кажу «війна», «окупація», »надзвичайний стан» тощо, це звучить як метафора, пуоліцистичне перебільшення. На жаль, це не так ті слова означають реальний стан речей, |
ДОКИ ми у свои розмові про власнестано- ВИЦе, ПРОСЬОГОДНІШНІЙ і завтрашній день
політичний десант до Києва російських державців -- дооре знаних тоді І тепер А Собчака. Р. Хасбулатова та А. Руцкого, того самого генерала А. Руцкого, який згодом очолить об'єднання «Держава» - рух за відновлення СРСР
Українське керівництво не здається Імперія пробує знову викрутитися: вуста - ми М. Горбачова вона проголошує, що незалежність -- Це ще не означає без «союзу», поза Росією. Заманити нас не влається. Фізичних можливостей навести в Україні «КОНСТИТУЦІЙНИЙ Порядок» Росія не має, Україна закріплює свою незалежність волею народу -- високим авторитетом всеукратнського референду - му. Одначе ще живий СРСР -- його військові структури на територи України навколо неї! Росія, про всяк випадок, створює собі військовий плацдарм у тилу Укрлїни -- із заходу: перекидає в Придністров я з української території 14- ту армію. На півдні такий плацдарм уже є: Крим - Думаю, що в протиборстві з Росією- СРСР самопроголошена незалежна Україна не могла б вистояти, Адже мова
Продовження на с.б
Original en ucraniano · traducción en actualización
Ген
п рем
Продовження, Поч на є 1, 4-5 |
ИШІЛА І пде нині про пряме протистояння .
з ЯКОЮ вона не | "Її комуністична. ні демокра -
Росії наший незалежності змирилася тична, ні політична ЧИ простонародна
жодна Росія не уявляла собі свого млії бутнього без України -
СДИНОЇ РрОстІПської держави,
му, ясна річ, вона пануватиме - це вже гени російської історичної свідомості) Тому, виходячи з реального співві/-
дношення сил, укрлінське керівництво, ча мою думку, вчинило правильно. шШшовши на укладення Мінської уголи
Якщо не веклалі ! ТО бодай веСдиноОму державному СОЮЗІ З НСІО ІВ ЯКо-
| | |
|
про створення СНД. Це був формально |
ВіІДСступ -- драматичний але чи меншим ризиком коли пора нами -- проти нас -- залишав: ся СРСР? Хтоб що не казав про Біловезька угоду, а питання існує, і на нього треба дДОавати відповідь. Історія, вважаю, уже
:! ризикований, ОУЛа СПИТУаЦІЯ. |
ж а т Би
ВІДПОВІЛА -- достатньо переконливо, бо |
подальший -- есендівський розвиток подій показав, що Росія не змирилася і не має наміру змиритися з українською незалежністю. Вона докладала | докладає всіх зусиль, щоб остаточно не випустити Україну зі своїх рук. Битва йде на всіх фронтах -- політичному, економІЧНОМУ, інформаційно-пропагандистському, безпосередньо армшському, доходячи раз ураз до межі прямого зоройного зіткнення (викрадення Росією з української території ескадрильї військових літаків. поведінка Чорноморського флоту) У правовій сфері Росія в особі свого парламенту, який ухвалив постанову про російський статус Севастополя. вчинила пряму агресію проти України, Зволікання нею з укладенням політичного договору з Україною пояснюється одним -- й небажанням остаточно визнати Українську державу, підвести риску під минулим -- тим минулим, коли Україна була код-но у складі російської держави.
Зробивши екскурс в історію російсько-
українських взаємин, діходимо висновку: не тільки з погляду права, а и із точки зору
реального ставлення Росії до суверенної волі українського народу Україна і Росія перебувають у стані війни, і, перш ніж
укладати угоду про дружбу і співробітництво, треба спочатку укласти Мирний договір між
ними, тобто створити правову основу міждержавних взаємин, закласти юриличний фундамент українсько-російського
порозуміння.
На моє глибоке переконання, що вирос-
тає з власного трилиятирічного досвіду, інтелектуального та громадянського, для У країни
цей фунламент може і повинен бути підвалиною тільки співіснування, а не Спільного Дому з Росією. Будь-який спільний простір із нею Україні протипоказаний, бо на такому просторі можлива лише боротьба і виснажлива (для нас) нерівноправна конкуренція, а не мирне, рівноправне, доброзичливе співробітництво. Так було -- у боротьбі не на життя, а на смерть (хто кого? точніше, з нашого боку, -- чивиживемо?) -- протягом двох третин тисячоліття, протягом трьохсот п'ятдесяти років безпосередньої війни, -- то чому, за якою логікою, на підставі чого маєм думати, що тепер буде інакше? Тим паче, що Росія не припинила їі незбирається проипиняти широкомасштабного, всефронтального наступу на Україну - з метою, врешті-решт, поглинути її повністю -- етнічно. Той, хто з українців не враховує цього, -- або невіглас, або свідомий
ворог свого народу.
Одначе, говорячи про перспективи союзницьких взаємин між Україною і Росією. маємо справу не тіЛьКИ 3 могутньою інерш єю російської історії, з рухом тисячолітньої історично! Орили, зупинити яку або змінити її напрям швидко неможливо. Усупереч відомим ідеологічним міфам про близькість І спорідненість. Україна 1 Росія, український 1 російський народи -- це два різні географічні, політичні та духовні материки, дві різні цивілізації, які, переходячи критичну межу зближення, тобто утворюючи спільний простір (у оудь-яких його вимірах -- ЄКОНОМІЧНОМУ, політичному, Культурному), відразу Й неминуче потрапляють у становище антагоністичних взаємин.Саме тому, що Це ДВІ окремі субстанції, вони можуть ТІЛЬКИ співіснувати, бути в паралельних рядах, а при взаємопроникненні вибуха - ють урешті-решт,
СЯ Історія укрлінсько-російських взлемин є для нас історією боротьби зал етнічне виживання
Ось на такій глибинній основі
|
СТНІЧНІЙ, на грані біти чи не бути, життя чи |
смерті української наці та СТиосу йде тини
ПЕР Р о В РИ
НО РЕ -
Р РРО нь
УКРАЇНА: ЧЕТВЕРТА СПРОБА
7 ян р Р ЕР
украї на-держава націон
пе ни Р інн ПЕН
масі
рна
они ИН кінні;
ДБО ЧИ ВИЖИВУТЬ УКРАЇНЦІ?
драматичний Процес -Тоновлення У Кратнської лержлви, розігрується сувора драма РОСІЙСЬКО-УКРЛІНСЬКИХ міждержавних стосунків. Хто ж 1 ЛІПОВІ особи та виконавці? Які вони?
ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ
В українському історичному процесі, ВІД ЯКОГО залежить доля України. після проголошення "ІСАЛЛежності нал переланіІй ПЛОН ВИЙШОВ НацІОН СТьЬНнНИЙМ, національно етнічний фактор
Усі без ВИНЯТКУ націОНально-етніІЧНІ середовища України беруть участь у тво-
енні української історі, у становленні
країни, як держави. Одначе, на мій погляд, лише три етноси -- українці, росіяни та євреї -- визначають подальшу історичну долю України, творять актуальний історичний процес, від якого залежить, бути чи не бути Українській державі, будуть чи не будуть українці народом -- 3і своєю суверенною волею на своій суверенній території ГільКкИи ці етноси є загальносуспільними силами, які безпосередньо впливають на перебіг подій, гочніІШе, творять події - історичного значення
Отже, три суспільні сили, Політична СВІДОМІСТЬ устигла зафіксувати іх в УКРЛЇНСЬКІЙ ПУОЛІЦИСТИЦІ вже висловлюється думка про те, що в сьогоднішній Україні реально існують не з формально-організаційного погляду, а посуті - три парти: українська, російська і єврейська
Українська і російська -- зрозуміло, 2 чому єврейська"
Річ у тім, що проблема становлення сьогоднішньої! Української держави | перебудови суспільного ладу України (це процеси взаємопов'язані, взаємозалежні) не суто внутрішня, а безпосередньо міжнародна, І російська партія в Україні -- то не Тільки проросійські сили нашої країни, а й могутня Росія поруч. Так само і партія єврейська: вона -- це й Ізраїль, і США, Іі всі ті політичні середовища в ряді інших країн, у яких єврейський капітал чи єврейські кадри пануютьабо істотно впливають на ситуацію (скажімо, американська російськомовна радіостанція «Свобода», яка має велику пропагандистську силу, -- це установа суто єврейська, і кадрами, | ПОЛІТИКОЮ)
Взаємини між партіями України (маю на увазі три названі вище загальносуспільні політичні сили) драматичні і такими" вони будуть доти, доки існуватимуть самі ці партії як окремі національно-політичні угрупован - ня, зісвоїми окремимиетнічно-політичними та щеологічними орієнтирами. Мова иде про фундаментальну історичну потребу - - і перспективу: про згуртування українського суспільства в єдиний історичний колектив, в українську націю (ще кажуть: українська політична пація), вякій зіллються воєдино всі теперішні етноси України, і всі її громаляни стануть за нашональністю українцями -- лише різного етнічного походження. Ясна річ, об'єднання мешканців України в одну націю можливетільки на основі українського етносу та його мови. Так відбувалося націотворення (на основі корінного народу) і становлення централізованих держав у всіх країнах Європи, лише такий шлях існує ілля України, Патріотичне або, напочатку, хоча б лояльне ставлення до української національної держави і єдність мови -- це той мінімум історичних чинників, який здатей забезпечити в Україні політичну стабільність. Процес консолідації нашого суспільства в українську політичну націю щойно народжується, свігоглялио та психологічно ло нього ще не готові пі українці,
ні росіяни, ні євреї -- звідси пого слабкість і драматизм.
Драма починається з правосвіломості І саме тут, у сфері правосвідомості, греба шукати причини, джерело наших МІЖеТНІЧНИХ непорозумінь і конфліктів, ОТЖе, | ШЛЯХ ДО Національної ЗГОЛИ В Україні -- до гармонізації міжетнічних взаємин на ГУМанистиИчних засадах спра - ведливості і доброзичливості
Світ, щоб не розвалитися, перетворив: ПИСЬнНа хХЛлосС ос Псерервних воєн міІЖнН 100 - ца мИ 3 переділ територій, мусить мати в СВОИ ОСНОВІ ПеВІІ Іівера!: підВаЛлинИи Ідеологічним «Фундаментом сучасно! СНПІТОФСЧЛОВИ ( принцип загальнолюлським
прав людини ; наш ональний прова
г жи СНІОєЄТЬСЯя нашинасамовизначення. якос ПИСНІ
По умі нашональної длдермж ВИ Ки біо щи правами Колізія між правами ЛЮЛИНІ у.
наші умовна. позірна. вона існує тише а чинник політичної боротьой, д4же - ле шних людей Не оезнаціональних, позаєтні ПРИ КА Реал б оуває, і протиставлення прав подумам М нібито вищого права, праву нації! ніч а мовизначення, начебто вторинному, 99 начало 6 не що інше, як позоавлення одських прав ШІЛОЇ пн ри прав - й членів оути самими собою І самим розп ряджатися своєю лолею | | Сучаснаісторична самосвідомість люд - ства та сучасне міжнародне право І тут енавели порядок» УВІВШИ ПОНЯТТЯ екорінний народ» і «національні меншини» (або «етнічні групи»). Як відОмМО, НаШІ інтегратори-інтернаціоналісти (пооорни- Ки «прав людини»!) дуже гніваються, чуючи про такий поділ, вони сприймають пого як несправедливість -- ВИВИЩеНнНЯ одних (корінного народу) над ІНШИМИ (національними меншинами). Насправлі ж ідеться в даному разі просто про природну історичну реальність - про принцип СВвІТООУДОВИ, порушення якого протипоказане в ім'я життя! І справедливості РІЧ у Тому, шо населена Людиною Земля - фізично ормежений Простір, І ВІН поділений, а наділи Ці Мають СВОЇХ ІСТО бПИЧНИХ ГОСПОДдарІВ, ЯКІ ВИСТУПАЮТЬ ВЛАС - никами своїх етнічних земедь, ІЇут, на цьому генетичному (генезис людства) І, ВІДПОВІДНО, Ггуманітарно-свІтоглеядному рівнях залягають правові основи самовизначення нашій, історичного життя народів Маємо свій наділ на Земній кулі 1 ми, українці (етнічні українці), Правовою пдвалиною нашої свободи, юридичною основою самовизначення укрлінської нації і становлення української державності є той незаперечний факт, що майже вся територія сучасної України (за винятком Криму, де ми ділимо історичні права з кримськими татарами, за якими першість) є етнічною територією укралінців, іхньою історичною власністю -- Батьківшиною (материзною), отже сучасна Українська держава будується на українських етнічних землях. Звідси, зцього фундаментального факту, випливають права укрлінців як корінного народу і права іНШИХ ЄТНОСІВ ЯК нацональних меншин українського суспільства. Через те ми говоримо -- | справедливо говоримо! -- про Українська державу як державу нашіональнл Якби всі партії в У країні - іукраїнська, і російська, і єврейська, якби вся людність Україниусвідомила священне право українців
на свою землю (священне право приватної власності"), то в нас невиникалиб питання ші про федеративний устрій держави, ні про офіціююний статус російської мови чи регіональну культурну політику, ні про союзи з Росією.
Справді: юридичний статус російської мовив Україні означав би для українців, що вони юридично зобов'язані знати і користу - ватися російською мовою, а це було б нічим іншим, як обмеженням їхніх законних історичних прав на свої етнічні землі, елементом російської державності на території України. Посилання наших опонентів на факти налявності в деяких країнах двох чи кількох офіційних (державних або «офіційних» і «державних» ) мов цілковито спекулятивиі і не витримують наукової критики.
Так само з фелералізацією України. У сьогодніши! У країні цесуто зовнішня (щоло українства) політична ідея, носієм якої писгупають проросійські та відверто антиукраїнські сили; у такий спосіб вони протидиють становленню У країнської держави, маточина меті рано чи пізно розколоти Україну територіально, приєлнавши якусь п частину до Росії. Світовий лоспід, на який посилаються федералісти, спростовує їхні аргументи. Скрізь, ле існують фелеративні держави, вони виникали як настілок об'єднашия територій одного ет посу (АПпмеччина) або земель, населених різними стиосами (Швейцарія). А нам пропонують роз єднати оане етнічне шіле, яким є україські землі об межах сьогоднішньої У крашіської держави.
Історизм у національному світоглялі І1ВпПлоОчУВ ПИ А УКРАЇНСЬКОЇ ЛЮДНОСТІ Ще гакий слабкий !: несформований що СТНОІЧНОІ Меншини дозволяють собі В Пруча СЯ о СУТО ВАХ РАНО ЄЛрОбИ Укр
СКОЖІМО і ЧНОГО ер "-1рРРІС)Ї ПРА усьому цьЬОомМУ 111.1
рІрІТЦІТМ, «КП КИ б; Жонувуно том ур р
і 111с ОСІ МІНІ
М 18 О1ТИ
Я: бо УЧ сті В ПОЛІ ИЧРІОМмМ Ду За союз | Росією ВИЯВЛЯЄТЬСЯ «КТИВвио НСЛОЯЛЬНІСТЬ До Української "ержЖави , шневага до українців. Гаким небезпи нь |ІЛЯХОМ ЛІ кто З ПОЛІТИКІВ ЗОхоОЛіті надто щплеко. Наприклад, в Малині ЗИЧУ май брутньому 1ІЙНОМУ СОЮ ЗІ ІЗ КИЙ ви ІОЛІВА 1 | ІК НІРНСНН іє пює не поклала юми рук, мийос ці ООІЦЯЄ налати автономію галичанлім | 2 ТОКИХ правах "Юдини порозумітися неможливо. І ставляті Вони нас переа дилемою. оуд06мо Ч20ЛИЖУВаТтИ.
- Р - - Та - реч 2. ; - орІбуЙи 10 одного ОО ЙО ДАЛІ ЛО1ИтТИсСЯ гі)
МИ | вони», рРУХЛЮЧИСЬ дорогою рідчУЖеННЯ авіа УЗАМИ «ВОорої «трерІжуватиметься УКРОЇНСЬКаІ зержара
. - ли"
ІС мократичним ШЛЯХОМ 100 ВИЯВИТЬСЯ
шо демократія не спроможна берегти є щрантувати Укра НСЬКОМ) родові національну свободу. В останньома ви-
ПОДКУ УКР пІїнСськІ ПОГгрІОТИ-дДе мократи змушені оудуть пожертвувати демократією - в ім'я безпеки Вітчизни і права; країнця бути самим собою -- права жити
Шлях до порозуміння (а потім | 10 об єднання в один народ, в одну) націю) Важкий 1 ЗВИВИСТИЙ -- ДЛЯ ВСІХ партій. української також. Бо всім доводиться долати інерцію історії І ЗВІЛЬНЯТИСЯ ві? СВІТОГЛЯДНИХ Та ПСИХОЛОГІЧНИХ набутків столІТЬ - НеГатТивних на0утків Українцям ЕЕ рід раоського зу х) І НЕПОВАГИ Ло самих сеос ОСІЯНЯМ -- ВІД ЗВИЧКИ Панувати на ЧУЖОМУ ООІЙСТІ евре ЯМ со ВІД ПІДСВІЛОМОГО прагнення так складалася єврейська історія | трошити державні кордони птІнерція космополІТИЗМУуУ), Оуд) ЮЧИ вселюдське «(царство своооли» (Кк Маркс) всесвітню
радянську республіку (Ленін РОСІЙСЬКІ ОІЛЬШОВИКИ) ЧИ СЬОГОДНІШНІЙ «єдиний СОЮЗ» на пострадянському просторі УКОЗІНСЬКА партія, причавлена ваготою
столітніх гноблень, ніяк не випростається
Миханпло Грушевський -- перший президент України
ї - і - РО г на повен зріст, ВвНІСШІИ ЯСНІСТЬ УСИТУАЦІЮ
ГОДІ! це наше! Російська насміхлється 3 пораду суверсенітетів | незалежності І(КСОДМІННО ТАЛК УКОЛІНСЬКСО СЛОВО
російському тексті), нетерпляче зиркаю-
чи, Коли вже той «сепаратист» насититься | поДавиться своОІм суверенітетом Є вренська боїться української свободи (на МІї! погляд, це не раціоналістична рефлексія, удаючись для психологічного С1МОЗАХИСТ)
| Ї - чор «В "у "оо | цо найкращого начсеото способу обороні
- наступу. Широким Ррронтом -- ВІ поліТтИЧНОГО ПООУТУ (наприклад, нешаєная ПО ЯТО графа ЯК ОЇ україн ам о луже ХО" ЧСТЬСЯ ОО ми ше не наб0у тися в ІМС своєму! | євреям навпаки: вони вважі ють її недемократичною) 40 глодса ІьБНоОГгОо мІФЛ про лпеклниий укра нський ІНТИССМІТИ ХМ | Же «сас,ШштаОнИ» ІНТтнУКраїнських провокації. наприк 1 І(СМОРІС ІРАЦІЯ ВО ША на бозгатомільЙОНИ)
. і З ІУДИТОРріЮю: перед самим приюмдом Туаїт
оч ІШИНИМ зіЗзИитоОм 1 гх шлента /1. Кучмі
АНТИ Ккр ІінСсьЬКОЇ ТелесФліальшивки ід про- МОВИСТОЮюЮ на пою Тотворне об чи '(ІПИТОання | «11 можн тоже МО уУкраіїниям мати сСсвородил
()сі Же "ПУНЛАХ «меж ТОМ и Й "ІСПпОрози МІРнНІРІН ьТе) Тебе оолиВво неСС СИ
нетим, що вістОричниЙй процес вті
. Зі | ПОТУЖНО ЗОВНІШІНЯ СІ1112 РОСІЯ ,
- . ТУ ПЄ просто втручається, вона сама ВИХ ИІХ! . 2 УГА м пого активним учасником, каталим и . Ок і І ЛО0чИ НСІМ "С! ї ) | |«0 Я | М | ВИипі1І1ся ча СиеНарІЄМ А ЧИ ІСНУЄ СЦЕНАРІЙ? | . МІ ІПоняття си риредн.! " Ь | М
яАге Ко ім ге М! « ДАчи
пу
El comienzo de este texto puede estar incompleto: compárelo con la página original
Original en ucraniano · traducción en actualización
з
ТИ
ІірТрРчЧнНоО Р сх | ть. Маг грог РОСІЙСЬКОЇ громалськості г як розроблений, свідомо складений поан лм, спрямовлних на До -«нГНСННЯ ІМОИСрСЬКО! Мети повернення У країни в росінський держовниий простір |Іередусім, ІСНУЄ СЛлмМа МЕТО про це вілеерто говорить! ксрійвництво ростиської ержави, і провідні політичні сили Росії, 1 нехі11єжна ІромлДСськКСТЬ ПОЛІТИЧНА. наукова, художня, побутова А раз так щунтиукраїнська логікЛл у ставленні до У країни формується сама собою Про це СВІДЧИТЬ УВССЬ СПСКТО ПОЛІЙ І СИТУАЦІЙ У ооСсіЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВЗАЄМИНАХ ПІСЛЯ проголошення нами незмолежності
Але. гадллю, є достатньо ПІЛСТЯВ Не сумніватися, що існує г розроблена програма нового приручення України. Коли лумаю про це, мені відразу спадає на пам'ять ім'я академікл В. Прімакова - колишнього директора інституту світової економіКИ АН СРСР, а нині - керівника зарубіжної контррозвідки Росі. Пам'ятаєте його виступ 1955 року на 19-/ всесоюзній конферении КПРС -- його план демокра: гизаци Радянського Союзу? Звичайно, КОЗЛВ ВІН. треба зло ІПЕЧИТИ ГЛАСНІСТЬ 1 економічну свободу, але щоб уберегти кратну від сепаратизму респуолік, слід на «спе нашональної інтеліГеЕнцІ Поставити інонашональні кадри. Це вже було щось значно більше, ніж просто віІДОМмМИЙ УСІМ капесресівський «обмін кадрами» Думка була дикунською, але вона таки прозвуча-
ла - із центральної державної трибуни Із
уст акалемічних о Ашщевмоїй уяві, поруч В. Прімакова, стоїть А. Мігранян -- радник П резидента Б Єльцина, ідейний побратим нашого В Малинковича в справі активної пропаганли об єднавчих зусиль евсесоюзного» інтернашонального люду
зрештою, кожна з установ централь-
Р би нн за - 0 ж стотоио 004 я
ін -
СЛІПИМИ Перед ПОЛІТИЧНОЮ картою стратегічних розрахунків нашого епартнерл». А план проглядається виразно. ВІН СКЛОДАЄТЬСЯя з трьох ЧАСТИН мнапрямів, ЯКО перехрещуються і ДОПОВНЮЮТЬ один од: ного, хоч г: роз єднуються в часі, -- 9 політичного, економічного І, на крайній випадок, воєнного напрямку. Основний засіб впливу на ситуацію У ВСІХ СПрРЯМУВАН - нях олнаковин - політична дестабілізація України
Уже була мова про плацдарм - Крим | Придністров'я (14-та армія). Думаю, від них тим часом порятувала нас СНД: «партнер» полегшено зітхнув -- ага, попалася пташка!
Водночас ішла робота 1 над грузинським варіантом: розпалити конфлікт міЖ комуністами 1 демократами до прямого вшткнення, щоб послабити обидві сторони и отримати можливість прийти з «миротворчою» місією. Звідси -- Гаряча любов оОфФІЦІЙНОЇ РОСІЇ (телекомпанія «Останкно»), не менш «партократичної», ніж Україна, до палкого опозиціонера - рухівця -- тодішнього претендента на пре - зидентську посаду в УКРАЇНІ.
Політичний консерватизм народу виявився мудрішим за революційну сверблячку себелюбців. Президентом України стає «партократ» -- Тільки такий президент 1 може дати собі раду з наскрізь партократичним | номенклатурним суспільством. А суспільство переконливо підтверджує на ресферендумі українську незалежність
Отже. величний історичний факт: Україна стає самостійною державою. Величний для нас, але нестерпний для «партнера»! Що в такому разі той має робити? Ясна річ, передусім -- дискредитувати самий факт знищити його ідейно І мооально. Гак народився міф про Україну як
заурча про
Леонід Кравчук -- перший всенародноднообранни президент України
я ШЕ не ЛЕ о А ИН Я КН ЮЛ НИ НН НИ НН ИН ПАН ПАН ПН ПН ПН НО ПН ПАН ПАН Б ПОН А
ної влади Росії має свої аналітичні служби отже. і вІДПОВІДНІ ВИСНОВКИ, ПрРоОГНОЗИ | програми дій. Окремі такого характеру покументи потрапляли 1! в прес) ГА спрямованість «українських» програм ТИХ політичних сил Росії, від яКИХ Залежить п завтрашній день, отже, ї ПОВЕДІНКА шодо цас. -- однозначна : неухильна: не дати Україні виплисти нарешті з російського моря на твердь самостійного, незалежного іІСНУВАЯаННЯ
| знову. драма полягає В ТОМУ, ШО українш реагують не адекватно з усього СУДЯЧИ, У країнська держава не має ШЛІСНОЇ програми самозахисту 1 протидії російському наступові на нас Більше того, ми ще не усвідомили по-справжньому, В якому становищі перебуваємо (ї в якому ми стані) | з ким маємо справу. Тому політики -- провідники наці! -- Й Поводяться парадоксально. не гуртують народ перед неос зпекою, яка щодня нагадує про сеоє, адезорієнтовують присип тяютьноОгоО ІІсржавне керівництво Оосре СОФІ ІЗ стратегічні партнери країну (Росію), в ідеологічному Й політичному ОрсенаЛлі ( сс від «"оратерського союзу: ЛО невВИзчання нас 32 окремий народ, але наймени - ше--згоди на СамостТІЙнІСТЬ незалежність нашог батьківщини, слемені щп(рної порВаги ло наших прав
ТПпдлер «наймасовішої! 1 най поту ЖНІШОЇ» (ЯК ВІН шобить хизуватися) патріотичної
організаши заявляє раптом - коли насправді маємо гостре : пряме російсько-українське протистояння! - що ми
перебільшуємо російську небезпеку А нашонал-демократи, не кажучи вже про ПОЛІТИЧНЕ українство пзагалі, НІЯК Не СПро-
можуться сісти з ОДИН СТІЛ р» М ідуть. ОЦШЯ ИСЧУТЛИВІСТЬ 40 йисоє пек. витворен ї грива ою неЕвВОоЛлею, ! рООитТь МИ«
Леонід Кучма -- президент України
комуністичний заповідник Виходило, що Росія, з колишнім комуністом Б. Єльци-
ним на чолі - демократична, а Україна, очолена колишнім комуністом.Ї. Кравчуком, - партократична
Метод «подІілЛЯЙй І ПанНУЙ», ЗаСстОСсОВва2- ний цинічно, спрацював прекрасно. На гачок легко попалася не тільки загально лемократична громадськість, яка насторожено сприймала україньку державність, а й організована патріотична опозиція, уражена психологічним міКробом антикомуністичного більШшОВИЗМУ. У сприйнятті едемократів» українське суспільство ділилося на дві несумісні частини -- на них самих і на епартократів» («номенклатуру») - ТОЧНІСІНЬКО Так СЯМО, як : в вадцятих роках у сприйнятті більшовиків. Із тією лише різницею, що годі гедемократи» називалися комуністами чи більшовиками, а епартократи» - буржуазією.
Доля антагоністів також уявлялася од-
наково. пролетаріат (едемократів») -- до влади, оуржуазно («партократів») -- Геть Зі сцени! Звичайно, (таким двобарвним (чорно- ОІЛИМ ) СВІТОГЛЯДОМ 3 такою конфронташиною психологією створити Українську держлву у двадцятих роках зоулонемжливо-- якІНеМОЖ, ИВО УТВерДИ - ти посьогодні, У середині дев'яностих Через те неможливо, що Як Тоді вся професіна Україна була буржуазною, так нині майже вся вона -- «партократична» А Оє3 ВЛасної, національної, соціальної бази у вигляді провідного (панівного) соціального прошарку (тоді -- буржуазного, тепер - е«партократичногог) нашональна держава неможлива, Бо нікому буде здійснювати владні повноваження в штересах корінного народу
україна-держава національна
Аналітики російської парти усе це чулово розуміли | розуміють Гому вони поставили собі 32 мету усунути від влади українську національну «буржуазію» Та и бюрократію -- ТУ Частину ПОНІВНОГО компартійного класу, яка, опинившись волею історичних обставин біля керма новопосталої держави, перейшла на український бік. ях ДО Мети -- ЛІКВІДАЦІ
української центральної влади -- лежав |
під ногами -- через дострокові вибори Верховної Ради та Президента, Не становило ніяких труднощів спонукати «демок - ратичну» опозицію ступити на ту дорогу, адже вся наша тодішня «демократія» була з стані політично ЛИХОМанкИ: СУЦІЛЬНИЙ противладний (отже, і проти держави -- ще не сформованої) пропагандистський галас : ні найменшої спроби пояснити людям, шо економічні труднощі мають передусім об'єктивний характер, 1 вихід утому, щоб згуртувати суспільство навколо позитивних завдань, навколо предметних дискусій про шляхи розв'язання епохальних проблем.
Неважко було передбачити, що з переобранням Верховної Ради гі Президента політична ситуація в Україні зміниться на гірше -- для українців. Слабкі застережливі голоси лунали, та було вже пізно, бо вірус отаманства уразив і «партократів», таких монолітних донедавна. Щоправда, вірусом було інфіковано: з якогось часу Іванові Степановичу стали нашиптувати, шо Його місце -- вкріслі Президента. І він спокусився.. |
ак, у тому, що нові президентські вибори відбулися достроково, вирішальну роль зіграв Іван Плющ -- тодішній голова українського парламенту. Як показали наслідки, роль дуже негативну. Бо дострокові перевибори -- 1 Верховної Ради, 1 Президента -- суттєво зміцнили в Україні російську партію. Я бсказав навіть більше: по суті влада перейшла до її рук. Отож не дивно, що на політичній сцені України почалася активна історична гра під назвою «інтеграція» -- за сценарієм зацікавлених політичних середовищ.
І справа зовсім не в тому, що голова парламенту часто освячується словом «держава», а Президент -- відхрешується від СРСР, декларуючи бажання залишатися президентом незалежної держави, Суть полягає в іншому: який історичний напрямок вони вказують українському народові і які перспективи той шлях нам відкриває.
ПЕРСПЕКТИВИ АБО ЗНОВУ - ПРАВО ЖИТИ
Говорячи в сімдесятих роках про підневільне становище в СРСР українського народу, жорстоко гнобленого Росією 1 позбавленого офіційною ідеологією права на історичне життя в майбутньому (ідея зближення 1 злиття націй, доктрина інтернаціоналізму), Я водночас проголошував ідеологію історич - ного оптимізму. Логіка міркувань була такою Радянське суспільство антагоністичне, антагонізм між народом 1 партією (пам'ятаєте ці два КЛЮЧОВІ ПОНЯТтя соціології КПРС?) не може не розв язатися -- на користь демократії, демократична перебудова країни дасть українському народові можливість заяви - ти просвої права, отже, у своїх визвольних змаганнях ми отримаємо підтримку з боку самої історії -- ОБ'ЄКТИВНОЇ, Незалежної від нас П ХОДИ
Як відомо, було саме так: ми не самостійно допливли до берега, ім'Я ЯКОму - Українська держава (Хоч і вІДВажнО пливли в тому напрямку!), а були винесені на нього самим потоком ісТОричниИх ПОДІЙ
Нині наше становище У найважливішому -- щодо майбутнього -- не змінилося: ми знову -- власне, усе ще! -- стоїмо перед небезпекою згинути як державний народ 1 суверенна нація - 1 навіть як етнос. Відродження укрлінців явно не встигає за розвитком подій, оуоиФакОцІя триває, у разі об'єднання України з Росією вона просто поглинатиме нас швидкісним методом -- стане незрівняно потужнішою, ніж раніше, во1цеі г
Перспективи, що їх пропонує нашому народові, сказати 0, офіційний «прогрес», інтеграція, не змінилися (І Тоді, і Тепер -- це перспектива національної смерті), але стали іншими -- гІРрШИМИ! -- ОБ'ЄКТИВНІ умови, в яких відбувається наша визвольна боротьбл. Гепер історія залишила нас на самих себе. Якщо раніше, прирікаючи нашого гнобителя -- тоталітарний лад -- на загибель, вона тим самим «прирікала» українців на свободу, на звільнення від самодержлвного панування імпери, то тепер обо єктивний історичний процес (демократизація суспільства) займає позицію нейтралітету, ставлячи нас вумови жорстокої конкуренції -- щоденної
зни зо же
пи ЕР и ванни
ПЕРЕ ше он циган нннеананьннм т нн
боротьби за виживання. Нас -- ослаблених. виснажених, спотворених віковою неволею. Конкуренцши не з партнером, а 3 багатосотлітнім історичним ворогом -- російським імперіалізмом, досвідченим І! підступним. Користуючись фізичною перевагою, він диктує правила гри, запрограмовуючи для нас спочатку залежність, потім повне підкорення собі і, врештірешт, загибель. |
Наша стратегія самозахисту 1 поступу
| до перемоги мала б полягати насамперел
у тому, щоб розгадати підступи історії -- ІЛСОЛОГІЧНІ, ПОЛІТИЧНІ, ЄКОНОМІЧНІі -- 1 протидіяти ім.
Російський комунізм (КПРС) мав у своєму імперському арсеналі важку ідеологічну зброю -- доктрину інтернаціоналізму. В ЯКІЙ ідею інтернацоналізації життя було абсолюти - зовано Й доведено до концепції об'єднання | злиття націй, тобто неминучої
| національної смерті народів. Гака пер-
спектива трактувалася як об'єктивна історична закономірність, від якої порятунку
немає ніКОМУ. міфологізація певних
і фальшиво, вторгалася в масову свідомість, прекрасно слугуючи нашим ворогам. Подібну роль виконує нині ідея інтег- | рації. Мовляв, це світовий об'єктивний про- | пес, і нічого не вдієш -- із кимось мусимо об'єднуватися. Тобто мова йде саме про об'єднання, про економічні та політичні союзи, а не про прийнятне для всіх рівноправне співробітництво між країнами.
Звичайно, входження у Європейський Союз відкриває нам певні перспективи -- на відміну від СНД, яка швидко перетворюється тільки на смертельну пастку. Одначе суть справи полягає нев напрямку інтеграшиного руху, а всамому явищі інтеграції, ідея якої вочевидь обертається на політично спекуля- | тивну ідеологію неминучого об'єднання країн в одне органічне ціле. Як і в випадку з | «інтернашоналізацією», тенденції абсолютизуються, розмиваються їхні історичні межі -- вінтересах ворожих нам політичних сил. Проте в дійсності, притверезому погляді на явище, картина постає не такою однозначною, як це видають інтегратори.
Уявимо собі, що Європейський Союз | охоплює всю Європу -- до Уралу.
Створюється єдиний політичний простір із вільним рухом капіталу, товарів, робочої сили і... всього того, що маєсхід і від чого західні європейці не порадіють. Росія умить перемелює Білорусь та Україну, доходить до Польщі, пригадуючи собі, що та країна -- це ж «своє», «рідне» Царство Польське"
Або ще виразніший приклад: Росія інтегрується з Китаєм -- за два-три роки територія від Тихого океану до Уралу стає китайською демографічно...
Інтеграція як історичний рух до економічного, політичного та будь-якого іншого об'єднання країн нічого доброго Україні не обіцяє, у західному напрямку також. Викиньмо це слово з нашого позитивного політичного лексикону, коли говоримо про своє майбутнє. Якщо хочемо те майбутнє мати. Ясна річ, не плутаймо таку інтеграшію із входженням України в європейську цивіиизашю загалом, зі стратепчною орієнтацією Української держави на Західну Європу.
Не вільний від підступності -- проти нас - | процес перебудови економічногота політичного ладу. Реальні історичні потреби в роздержавленні, демонополізації власності і створенні ринкової економіки
потрапляють у вир антагоністичних політичних протистоянь, а звідси - абсолютизація нових форм в одних, консервативна затятість в інших -- там, де міг би зарадити простий здоровий глузд Ідеологія бере гору над практикою, загальні пуоліцистичні міркування -- над професійним розглядом конкретних проблем 1 ситуацій. Публікацій на тему економічних реформ безліч, а СПОКІЙНИХ наукових дискусій на сторінках преси майже немає. Практики блукають у теоретичній пітьмі, до того ж їх постійно смикають 1 зі СХОДУ, І з заходу. Українській СКОНОМІЧНІЙ НаУЦІ Оракує передусім методологічної ясності, зокрема розуміння того, що два історичні Завдання, ЯКІ СТОЯТЬ нині перед Україною -- створення держа - ви і докорінна перебудова суспільного ладу, -- процеси взаємопов'язані, взаємозалежні. На розрив їх | на інтеграційну інерцію ринку якраз і розраховують російські імперіалісти демократичного спрямування (див. статтю Єгора Гайдара в г. «Московекие новости» за 3.
19.02.1995 р.). Не покладаючись, ясна річ,
| життєвих явиш, витлумачених тенденційно
Продовження с.8
El comienzo de este texto puede estar incompleto: compárelo con la página original
Original en ucraniano · traducción en actualización
с б'''б що т --''е б --о БЕЕЕЕЕНЕ
Р РР РИ ж
ш-
Продовження, Поч на с. 1,4-5,0-7
До речі, депутат Державної Думи.
лише на саму ринкову стихію, а вміло й послідовно скеровуючи п в потрібне ім | ущшерть наповнене в язкою рідиною імперських міфологем і пропагандистських стерео-
інтеграційних «ЗАКОНОМІрРНОСТеЙ» дО взятої напрокат Із
політичне Й ідеологічне річише,
ТИПІВ -- ВІД усеохопних
історичного архіву «слов янської Іде» Сьогодні політичне становище українства
трагічне. У своїх патріотичних почуваннях і
потребах ми не можемо спертися пі на Верховну Ралу, вякій перед велутькомуністисоціалісти, орієнтовані на Росію, ні на «Кклпіталіста» Ї Їрезидента, який узяв рішучий курс -- на Росію. Як у тій приказці: хо" круть, хоч верть... Добра нам плата за провінйшину революшицість нашої демокра - тичної опозиції, яка, зваливши попередню -- українську -- владу, привела до керма держави російську партію... Якіз пркотоо казав Іван Мазепа, самі себе завоювали
Українські легковіри тішать себе налією, що ринок, створений політикою ІЇПрезидента, виведе Україну зекопомічної кризиїі тим самим зміцнить державну незалежність на - шого народу. По-перше, між творенням ринку і творенням держави прямої залежності немає. По-друге, все залежить віл того, в чиїх руках -- українських чи російських -- будетой ринок. По-третє -- поки сонце зійле, роса очі виїсть.
Росія чудово розуміє і враховує в своїй поліТтИЦІ цю останню обставину, тому й намагається якнайбільше взяти для себе саме в цей перехідний -- кризовий періодісторії, знаючи, що якраз такі періоди найсприятливіші для творення нових політичних форм -- держави передусім. Ами, засліплені мішурою економічних реформ і граючись у подвійну бухгалтерію з
резидентом (ринок -- підтримуємо, гуманітарна політика -- не згодні), і не помічаємо, що наші найвищі держлвці, яким на словах повернення до Радянського Союзу 1 «в страшному сні не сниться», на ділі беруть активну участь у відновленні рН СЬКОЇ імпери, державного союзу з
осією, який, з усього судячи, буде для нас небезпечнішим, ніж був СРСР. За півроку, що минули з часу приходу до влади Л. Кучми, Україна рукою Президента підписала «Меморандум» про інтеграційні процеси в рамках СНД (фактично -- про перетворення СНД на єдину федеративну державу), приєдналася до Міждержавного економічного комітету, вякому вирішальний голос належить Росії, а трохи пізніше, в лютому ц. р. на алматинській зустрічі голів держав -- учасниць СНД, -- до спільної, в рамках СНД, системи протиповітряної оборони, виступила на тій зустрічі з ініціативою ВІДНОВЛення На терені Співдружності спіЛЬНОГО НауКОВОГО простору (що це означає?), спокійнісінько слухала розмову стратегів Великої Росії про «зовнішні (7?) кордони СНД» і «спільний захист країн СНД від зовніш - нього ворога» (7). Ї не тільки слухала - догідливо кивала головою. Президент Л. Кучма після лютневих «сидінь» в Алмати з задоволенням відзначав, що «в СНД посилилися тенденції до інтеграції», а Міністр оборони В. Шмаров -- що в Алмати було «менше конфронтаци і більше конструктивного настрою» (див. матеріали агентства «Інтерфакс-Україна» за 10 лютого ц. р.). Очевидно, для п. Шмарова концепція про «зовнішні кордони» І «зовнішнього ворога» СНД цілком констуктивна, тому він і вважлє, що Україна «могла б брати участь у розв'язанні цієї проблеми», тобто у створенні «механізму спіЛЬНОГО захисту країн СНД від зовнішнього ворога» (там само). На думку нашого Міністра оборони, відповідну угоду просто «надо подработать», і п можна буде схвалити на наступній зустрічі ГОЛІВ держав -- учасниць СНД у травні цього року
Так що це -- як не активна участь президентської влади України в творенні СКОНОМІЧНОГО Та ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНОГО СОюзу в рамках СНД? У тих рамках, у яких хочуть створити (ї вже дружно творять!) Велику Росію і «партократ» Б. Єльшин, і лідер комуністів Г. Зюганов, 1 ліОсралімперіаліст В. Жиригновський, інеприховані фашисти (у Росії виходить понад сто фашистських газст!'), | конституційний демократ Б. Фьйодоров, : навіть симпатичний демократ-гуманіст Єгор Гайдар. Усі вони -- без іронії! -- нас дуже чеклють»! Пам'ятаєте сакраментальний аргумент Л, Кучми на доказ необхідності інтегруватися з Росією? -- «На Заході нас НІХТО не чеклє». Міністр оборони України п Шмаров теж озброївся цією «патріотичною» тезою: У НАТО, каже вий, енас не ждуть» (див. «Експрес-випуск» «І|нтерфак су-Україна» за 1002 цр )
колишии Міністр фінансів, однодумешь Єгора Гайдара Борис Фьподоров ст ворив недавно (установча конференція відбулася |7 лютого) рух під гучною назвою «Вперед, Россия!» Куди вперед? Звичай 0, ЩІ 101 територи, передусім, до: ор ТІВ словяно -- на Бі торусь Та Україну НОВИЙ помадою вожль пропонує внести ло КоОнСтТитУШи | 1) Російської Феедерації статтю про необхідність орвозз єлнання України 1 Білорусі з Росією., А «старий», Теж «демократ», щоправда, ЧЕ ІІШИсСтСь кого покрою! -- В. Жиріновський обіцяє ШО длянНна ведення порядку російська армія «прийде ії в Україну!» (див. його інтерв'ю газеті «Вссукрайнскис ведомости» - номері за 24.02.1995 р. )
Отже, «Вперед, Россия!» На пеий бомйовий клич президентська влада України відгукується по-партнерському»: «Вперел, Украйна» -- у пащу російського крокодила, щоб там «захищати свої національні їнтереси» (як відомо, це стратегічна позиція Президента щодо СТІД: бутискрізь...). До походу нові провідники У краши готуються фун - даментально, забезпечуючи себе з усіх боків: політично -- прагнучи зосерелити в своїх руках усю владу в державі (авторитарні тенденції в проекті «Закону про державну владу...»); економічно -- указом Президлен - та дозволивши іноземцям брати участь у приватизаши української власності, курс на кооперацію з російським виробництвом (сумнозвісний указ Президента про фінансово-промислові групи) тощо, калрово -- ведеться політика на очищення центральних структур виконавчої влади віл патріотичних кадрів...
На мій погляд, Президент 1, Кучма та ного прихильники вивели У країну на шлях зрадидержавної незалежності національної свободи нашого народу. Бо ж як інакше можна назвати їхнє свідоме намагання за - тягнути Україну в економічний та військово-політичний «со103» із Росією, яка й не приховує, що прагнебути імперією"
Катастрофі ще можна зарадити, але Тільки в одному випадку -- у тому разі, якщо українці усвідомлять, що над ними нависла смертельна небезпека, згуртуються, мобілізувавши для самозахисту всі свої сили, і виявлять надзвичайну волю до життя й до перемоги
Я кажу «українці», а не «українське суспільство», бо конфліктна й кризова ситуація, про яку иде мова, стосується саме нас, етнічних українців, -- нашої свободи чи залежності, життя чи смерті. А підвалиною кризи є наша слабкість, брак української самосвідомості і ПОЛІТИЧНОЇ волі. Парадоксально, але з часу проголошення незалежності України в політичному багатоголоссі нашого суспільства найслабше чути український голос -- голос історичного господаря країни. Серед стихіЙйНИХ та організованих середовищ переважають комуністично-соціалістичні | так-зВанІ ЗаГаЛЬНОДеМОКРаТИЧНІ црошеорх ки. Перші займають проросійську або навіть відверто антиукрлінську позицію Другі, викривлені історією на схід, ніяк Не випростаються, вдихнувши на повні груди українського повітря: у них беруть гору географічний (вони кажуть : громадянський), ане нацонально-духовний критерій. Патріоти-демократи так бояться споло- Шити злих ДУХІВ МИНУЛОЇ неволі, що Й імені свого не називають (наприклад, «народ України», а не зукраїнський народ») стараються не виокремлюватися з-поміж демократичної інтернаціональної юрби. Сили, що йдуть під прапором українського націоналізму, збивають із пантелику людей самою назвою своє! ідеології - НеСО1- нозначною у сприйнятті нашого суспільства. Молода й задерикувата УНА - УНСО, почавши химерну й надзвичайно небезпечну гру в українську імперію (об'єктивно -- це широкомасштаона антиукраїнська провокація), сплутує во! карти, остаточно затуманюючи національно-політичну свідОмІСТЬ УКраЇНСЬКОГО загалу
Нині тільки одна малочисельна ДСУ
«Державна самостійність України», організація праворатмка ьнОГгГоО сприму: вання, -- говорить (на жаль, не раз вуль- ІІрно конфронтаційно) ВІД ІМСні СТИНЧНИХ УКРЛЇїНЦІВ, ставлячи крапки над еї» в розмові про сьогоднішній історичний конфлікт між Україною та Росією
й дуже нерезпечна ситуація слабкість і невиразність демократичного представництва укроїнців В актульних нацонально-політичниХ Процесах
Демократія має в своїй свіТОГЛЯДНО психологчЧНИ ОСНОВІ СПРЯМОВАНІСТЬ М порозуміння між УЧАснИКкКамМИ Процесу, 1 Пе оажаніший та перспективи ший для на: 1.1. 191 проте ИН перепемтивним ІРИС 1
тому разі, якціО МИ ВвИСУнНнеСМмМО Пперецу мова
непохитно стоячи ноіСсбВосмуУ ПпОрОЗУмІННЯ
ні
ЗЕ 094 ----
україна-держава національна
нини вн аа о Й - ПРИН ран з -- м тн - РР» Р Р й
можливе Тільки на грунті визнання | нами всієї; повноти наших Історичних Пре
| ПпОоТтреОо
| ЖЛЛЬ. ДОСІ. ХОЧА Зрігає ВЖЕ ЧЄТВер ТИ рік ІЗ ЧАЛСУ проголошення НеЗІ1 1СЖ ності Украіни, українська толерантністі ГІС ЗНОХОДИЛИ доррози ІЛИВОГО ВІДГУКУ Б ГІ ИЙ Х ОПОНСНТІЄ 1 іч! ДПІЛПОВІДЛЮТЬ ЗНС
НІАГОЇО |! ПІЛДСТУПНІСТЮ Українській патріотичній шоб вийти наперел 1 очолити поступ ІСТОРІЇ потріоні дві неоОдДМмМІННІ речі: ЧІТКЯ Й ГВерДЯ суспільна позишя Іі загально націонистьний
Тер у Го) 4 в ТІЇ
пдер, шо уособлював Ой 1 скрормував ПОЛІТИЧНУ ВОЛЮ Народу до Сямо гверажен НІ Я
Ок тавини нової єпохи, що почалися в серпні 199| року, вже визріли цілком
достатньо, щоб можна було виразно окреслити демократичну позицію україн
ського патріотизму, отже, і програму ПорятуУНКУ та запанування нашої своороли
з тим, щоо перейти нарешті: руфіж неВвІЛЬНИЦТВІа І ВвИСНажЛлиИвВоОї ООротьой за право жити самостійним історичним жит - гям, вийти на поле внутрішньої ГВОрчої роооти и облаштування свогосуверенного Ломя
Стратепчиї параметришеїт програми видаються мені такими. Передусім, на передньому плані стоїть зовнішній фактор, 00 тепер він визначальний у нашій долі. Перший крок у цьому напрямку -- пдна и пряма (без найменшого гнучкошиєнства!) постава щодо Росії, якій відверто кажемо: історія зробила нас споконвічними ворогами, але вона виявилася врешті-решті милостивою ло України та Росії, мирним чином -- 1 справедливо! -- розвівши нас на їсторичняи дорозі всерпи 91-го року, будьмо влячними долії ненамагаиймось наново зв'язати щасливо розплутаний віковий вузол укратиськоросійських антагонізмів г суперечностей: Україні протипоказаний будь-яким спільний простір із Росією, бо він вілновлюватиме старі болячки наших взаємин, -- тож закликаємо тебе, Росіє, зрозуміти, що цей ізоляціонізм України корисний та рятівний і для російського народу, якщо мати на увазі иого демократичне и цивілізоване майбутнє, -- закликаємо тебе усвідомити це і не прагнути союзів із нами... На такій «безсоюзніи» основі налагоджуватимуться добросусідські стосунки між нами...
Два наступні -- в зовнішній сфері - стратегічні кроки української патріотичної демократії - якнайскоріший вихід У країни з СПД і якнайскоріший її вступдо НАТО.
СИД уже повністю вичерпала свої політичні ресурси як механізму мирного розлучення з імперією; формою багатосто-
- роннього економічного співробітництва вона
не може бути з двох причин -- через економічну незбалансованість між учасниками об'єлнашія і через те, що Росія, голов - нийсуб'єкт співдружності, намагається перетворитий СНД на інструмент відновлення свосі імперії; зкінця минулого року російськоімперські потужності С ПІ, Ї почали пароста - ти, і від цих тенденши потрібно просто ізолюватися, а не влазити в протиборство зними, -- треба, отже, усунути самі організашіині можливості імперських зазіхань на нас.
Наше стратегічне бачення історичної ситуації завжли буде неповним, якшо ми не братимемо за аксіому том трагічним факт, що Росія - нашісторичний ворог і все ще -- потенційним агресор. більше того, розвиток політичних подій у Росії примушує нас робити висновок, що військова агресія Росії проти України цілком реальна, її загроза наростає. За таких перспектив якнаймскоріший вступ 20 НАТО є для нас справою порятунку. Звичайно, як також 1 наша всебічна готовність до захисту Вітчизни. Трохи загострюючи оційку становища, я сказавойм,щоперелукроїнинями«томтьтмими оана по-справжньому сер'иозна проолема -- проблема захисту нашої країни віл можли - вої військової агресії з боку Росії. Греба зробити все, щоб така небезпека перестала існувати, стала неможливою. Шині, коли Росія ще ослаблена, ше пе звіоралася на силі інерушила «вперел» (5. Фьнолорогв), попередити таким трапишим розвиток поді "ие не пізно.
Внутрішній стратегічним аспект лемократичної програми українського патріогичного руху: у сфері політичної системи -- орієнташя на збалансованіє ть к.лалних пов: поважень представницької, зокрема зако- ПОДЛДЯБАОЇ, 1 ДПИКОНОЮМЧОЇ ПА ЦИ при нитцоко прелетациицької кла лик прова МО! Форми
п уперемиїє ту м
уособления народного
теп пришити сит у аши ІСУС ЗАТ І на іІмІриюого зосереаження влали вруках пре тм оєїтських - риконавчих -- структур
У галузі практичної політики -- "тка й послідовна опозишя І 20 Презилєнта, який писурає перед кратїного Ос зперсепективні и кобезпечниисторичні орієнтири, т ло Верхов пої Рали, в якій наамірно багато леструктипних,античержаннмих є 1емен ті, череошо робота парламенту малоефективна. Вілперту ОПОТИШИНІСТЬ ЛО О00мМ Пп іОокКпІіз ї1иєс їі грунтувати не на пПОЛШІЙИЧчЧНОМУ пПпОООрюванні опонентів за будь-яку шиу, ана конструкгивши критиці, шо оогрунмнтомчує да ьтернативний погляд на проблеми и ситуації. На. завзання прицьому - ГОТУПВати СУСПІЛЬСТВО 10 остаточного и налштиного переходу влали-то рук п єаиного законного претенлента, шо дійшов своєї самосвідомості, -- 20 рук україського народу. Питання про дострокові перевибори Презилента ї Верховної Рали можна порушувати тише в крайньому разі.
У сфері економічних реформ - спрямованість на сошально-демократичих модель становлення ринкової економіки на противагу лібоеральншій та комуністичносоціалістичній концепціям народногосподарського розвитку. Сошально-лемократиміна програма здатна найповніше і найгармошиншше поєднати два провідні прогресивні процеси -- будівництво української нашональної держави творення ринку
Культура | духовність: формування
українськогісторичної пам'яттяк психолопчної основи нашонального відродження україниїів, яке є фундаментом політичної стабільності в Україні, ааже надовго консолідуватися можта лише на грунті погічнНИх І справелливих уявлень, у цьому разі - Історичних прав корінного народу. Оаномовність наши при вільному існуванні ІіСКОЛльЬнНИХ МОПНноО-кКУїЬТУрниИих середовищ, недопущеність територіального (»ерегіонального» ) членування У країниза мовною га культурною ознаками.
У сфері політичної стратепі і тактики - орієнтація на власні сили при активній зовнішній політиці, спрямованій на відновлення, збереження 1 утвераження української самобутності в межах європейської цивілізації. Певний ізоляшонізм віл Сходу, головно від Росії, повернення обличчям до Заходу, активне всебічне співробітництво з кратнами Захілної та Пентральної Європи, але, воланочає, і невхолження до Європейського Союзу на засалах повного членства. Опір теграшиному поступові зобох боків - 131 ХОДУ, ІЗ Заходу
У галузі організашійної ам прагнення до СПІЙНИЦЬКИХ УКРОТИСьЬКИМ СИС НО МІОМИ р ідеології та політичної тактики, але при отриманні визначальних патрютичного руху: невходжениня в бу ль-які союзи з Росією; національний та Унітарими харак. гер Української держави; слість гу манттарної політики на всій територи країни; українська мова -- «Лмна лержавна (офіційна) мова в Україні. Консолілацію уособлює, скажімо, У країнська грюмалська центра льна рада -- консультативним та коораинашиним орган, сформований 11 представників відповідних оргатізашти а9- повненим, за ухвалами Рали, особами, що не належать до організованих середовищ, але шяльншсть яких має загальнонашона тьне зномчення
ЬНОСТІ ним
КОПСОЛІЛЯЦІЇ фСІХ «Яамо-
113041
| Їлостанок -- прю ОСНОВНИМИ СО « КТтиВвимИ
ЧИННИК, щшоїтоОтТноО ВП лик І римиЄ НІ розвиток
подій, тілерів. В
ча) уУкреописькимх у монкі х писифактор шииграє окех горични
про лідерство Та
пиво пОжЬ ЦИМ |, "о ПИ ОНКО ЛьНО ІС
ардання, щосСстоюмтьснеорео пами, ім 1не|
ІЖеним СсрмЖжарноєті, 1! овершенн консолідації наши, 1 створенню»
суспільного ладу, і виведення украї на поч
пОВвОогО "1
стану психолопчного раосєтва,
і - " "нн вимагає від нас надзвичайного зосере кт
Полі таснеріл. у
ЦЯПОЛІТаЖИІ «ВО енер ЩО мУСНІь вссукраїіському агальнонаціонального лідера. Брак таком
уоОСОСої ния на
МОР «НнОе
міДдсСШтТаюоі, рівні
уособлення в Україні відчуває вом п; гоє грю У країна чекає на свого Месію. " ПОКИ
- к отит ши прим це, гуртунмо умховну ситу
і і ріг
у ноез1отїяниУ. Кок к, ПАНОМ киек Ом ТРАТАД і
ОРТАМ ТИВ ТТЬТІА ВІРИЛИ; 11 ремої уч ч і м мо Р ЗИРИРНО ; - зай о НЕЕРИР путь чено зок" -- Чорно б. Р б 7 цій -- стрій з й
рий -
«DEMOS-POLITIKUS», o ¿HAY UCRANIANOS EN LUHANSHCHYNA?
El año pasado el Donbás debía convertirse en la primera antorcha ucraniana de sacrificio. A lo largo de la línea fronteriza de Luhanshchyna con Rusia se preparaba en secreto una agresión en apoyo de la población rusa del Donbás. Por eso nuestros chovinistas domésticos, dirigidos por fuerzas de izquierda, se sentían tan osados. ¿Por qué, sin embargo, en los últimos minutos las tropas no fueron introducidas?
Investigaciones sociológicas y psicológicas convencieron a las cabezas calientes de los políticos moscovitas: el Donbás no es "ruso", aunque sí 1 de habla rusa. Durante los últimos cincuenta años, pese a la asimilación total, el Donbás no solo no se volvió "ruso", sino que, de manera curiosa, desarrolló su propia mentalidad, que no es parecida a la puramente ucraniana, pero tampoco es rusa: la mentalidad donbasense. Este hecho está científicamente investigado, pero no del todo comprendido.
Los ucranianos étnicos son el sesenta por ciento. El resto son migrantes. La ruina de la posguerra trajo a nuestras tierras no a extranjeros, sino a nuestros propios antiguos ucranianos de las regiones vecinas de Rusia, de Kubán, que hasta 1925 formaban parte de Ucrania, y también a bielorrusos cercanos a nosotros por espíritu. Muchos emigrantes de las regiones occidentales y centrales de Ucrania se asentaron aquí. Solo un porcentaje mínimo lo constituyen otras nacionalidades. Al Donbás llegaban trabajadores temporales para mejorar el destino de sus hijos. De campesinos se convertían en proletarios. Precisamente este factor influyó en la formación de la mentalidad donbasense.
A pesar del exterminio total de lo ucraniano, el espíritu ucraniano, el de aferrarse a la propia tierra, no ha sido exterminado. Por eso no es casual que todo el Donbás votara por la independencia de Ucrania, lo que sorprendió a Moscú. Aquí no hay nada extraño: un pueblo puede perder su independencia, pero su carácter y su lengua siempre siguen siendo su tesoro natural. Y aunque el Donbás se adaptó lingüísticamente a la lengua de la ocupación —¿qué se puede esperar, cuando una lengua ajena era sostenida por ametralladoras, gulags y hambrunas?!—, el carácter del pueblo, ese factor profundo y natural, permaneció ucraniano. Solo el espíritu se volvió un poco perezoso.
Así pues, el «mentalidad proletaria» vuelve la mirada a su origen ucraniano. Y, por tanto, no va a ofrecer su vida ni a derramar su sangre por las ambiciones políticas de Rusia. Resultó que la población rusa, como en Donbás, es de habla rusa. Y esto no es lo mismo y tampoco
Moscú se retiró de Donbás y se trasladó a Crimea. Cuando encienda allí su antorcha de sacrificio, Donbás se verá obligado a recibir sobre sí el segundo golpe de Moscú. Y entonces entrará en juego el «mentalidad proletaria», pues tiene no solo rasgos positivos para el Estado, sino también negativos: ¿cuál de ellos prevalecerá? No irán a combatir, pero tampoco se atreverán a defenderse: la vida es más valiosa que todo. Y entonces el proletariado, hoy desconcertado, será encabezado por la quinta columna. ¿Y quién más? Ellos tienen el poder. Y la primera fuerza política de su parte será la lengua. La segunda, la indiferencia de ayer y de hoy del gobierno ucraniano; también la de los líderes políticos, desde los demócratas hasta el problema lingüístico de Donbás. Su problema lingüístico es una úlcera espiritual y nacional de Ucrania. Tratarla superficialmente es peligroso para todo el Estado. En un mundo civilizado eso no existe. "-
y para toda el Estado esto, por alguna razón, lo comprenden. Pues ni uno solo de los ciudadanos rusoparlantes comunes de Donbás dirá abiertamente que su alma le duele por alguna razón por Ucrania. Pero le duele. Le duele el alma ucraniana. Y para curarla, ¿qué hacemos? Con esfuerzos públicos de una sola parte no se cura el dolor. Se necesita un programa estatal socioespiritual de tratamiento. Durante tres años, a nivel estatal, no ha cambiado nada. El espacio informativo, desde cuatro lados: radio, televisión, prensa y librerías, está completamente en manos de los comunoshovinistas, es decir, de la quinta columna, que Moscú financia generosamente, así como de los empresarios del Partido Comunista y del Komsomol. Tengan en cuenta también que el poder en la región está en manos de esta quinta columna, encabezada por el líder del Partido Comunista.
Ya la propia vida ha demostrado que la política estatal de Ucrania, en la primera etapa de la formación del Estado, debe construirse no en Occidente, sino en el Este y en el Sur de Ucrania.
Da la impresión de que Donbás no necesita a Ucrania. La cúpula del gobierno hace tanto ruido que las hojas caen de los árboles, y no sale nada en limpio. No se ha elaborado un programa concreto, radical e integral para el Este y el Sur. La impresión es que el gobierno es un cuerpo de bomberos, además inexperto, reclutado durante una calamidad natural.
«Prosvita» se ha conservado como organización, ha crecido y se ha fortalecido, y ha llegado a las puertas de la confianza del pueblo. No con consignas, mítines ni exigencias de «hoy y ya», sino con un trabajo minucioso y de base. Hemos sembrado un poco de grano, aunque sea en pequeños retazos de tierra, pero lo hemos sembrado y lo cuidamos. Y lo principal: comprendimos que los genes ucranianos están vivos. Hay que ayudarles a salir de debajo de la costra. Ayudar con paciencia, entendiendo que una corteza seca se desprende dolorosamente del cuerpo. Pero debajo de ella hay carne joven y viva. Ya no contamos con los programas estatales ni con nada parecido: un Estado joven, un gobierno joven, una política joven y verde. Que crezcan; quizás algún día comprendan sus errores. Que no sea demasiado tarde.
Tengo propuestas concretas. Teniendo en cuenta que hoy el gobierno no está en condiciones de proteger económicamente a toda Ucrania, sino que la región más afectada en el aspecto lingüístico, la provincia de Luhansk, debe ser apoyada: hay que respaldar financieramente los órganos impresos de la organización regional de «Prosvita», junto con la apertura en Ucrania de la primera Casa Editorial juvenil e infantil «Nadiia Ukrainy». Solo a través de los niños llegaremos al Donbás ucraniano. Aprobar un programa financiero del Centro Regional de Estudios Folclóricos sobre la base de la Academia de Ciencias de Ucrania, cuyo laboratorio ya ha comenzado a funcionar en la escuela secundaria n.º 59 de la ciudad de Luhansk.
Segunda propuesta: que los miembros de Prosvita se pronuncien con una exigencia o un llamamiento al Gobierno y al presidente: la educación superior debe funcionar únicamente en el idioma estatal.
Con esto ayudaremos a nuestras regiones orientales y meridionales a ponerse más rápido en pie en su propia tierra ucraniana y a sentir que de ninguna manera son renegados, manqurtos ni extranjeros, sino que todos ellos son hijos e hijas de su querida madre, Ucrania. Rusia no los necesita, y en Ucrania se sienten como hijastros. Por eso, preocupémonos por ellos no con insultos ni con bofetadas, sino con amor, como por un hijo propio. Y verán los resultados, y el mundo se convencerá de que en Donbás viven, efectivamente, ucranianos.
Taras LUKIANCHUK, presidente de la Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko de la región de Luhansk
En un Estado nacional, la intelectualidad sirve a los intereses de la nación; en uno colonial, a los intereses de la metrópoli y de la administración colonial. Los Estados nacionales que en los últimos siglos alcanzaron un desarrollo económico considerable y el bienestar de su propio pueblo, sobre todo gracias al desarrollo de la educación, crearon una poderosa capa de intelectualidad nacional.
Ya es el cuarto año de independencia. ¿Ha cambiado mucho en este tiempo? Prácticamente nada. Como hace cinco y diez años, el poder en las regiones meridionales y orientales de Ucrania se encuentra por completo en manos de la antigua administración colonial. Ella controla la economía y ha hecho muchos esfuerzos para arruinarla, controla las finanzas, los medios de comunicación, la educación y el desarrollo del proceso electoral, falsificándolo como le conviene. En su gran mayoría está compuesta por ciudadanos de origen extranjero o por jenízaros modernos, «jojles» degenerados, que odian tanto a Ucrania como a los ucranianos.
Una prueba evidente de ello es la conservación de monumentos al totalitarismo y al colonialismo, la perpetuación de los nombres de Lenin, Postyshev, Sverdlov, Petrovski y otros verdugos en los nombres de ciudades, calles y avenidas. Para escupirnos en el alma y mostrar en qué manos está el poder, en Járkiv llegaron al colmo del cinismo con la erección de un monumento a G. Zhúkov, quien participó directamente en el terror bolchevique, en el exterminio de los ucranianos durante la guerra, dictaba órdenes y llevó a cabo la deportación de tártaros de Crimea, kalmikos, chechenos, ingusetios, turcos mesjeti y, quizás, también de otros.
Para impedir el desarrollo de la cultura, la espiritualidad y la CONCIENCIA nacional ucranianas en el Este y el Sur de Ucrania, el poder ejerce presión sobre los empresarios que podrían apoyarnos; EXPULSA de la radio y la televisión estatales los programas ucranianos, sustituyéndolos por otros primitivos y antiucranianos; ahoga la prensa ucraniana, en particular poniendo toda clase de obstáculos para su distribución, y al mismo tiempo abre de par en par las puertas a la difusión de desinformación mendaz y antiucraniana; crea y apoya las llamadas emisoras de radio y televisión privadas, que desmoralizan a la población y siembran el desprecio hacia Ucrania; se opone a la transición de los centros educativos a la lengua estatal de enseñanza. Ese hecho de que, en el cuarto año de independencia de Ucrania, las escuelas no estén provistas de libros de texto ucranianos, mientras el mercado librero está inundado de literatura en lengua extranjera, que en gran medida se edita en Ucrania, y de que ni un solo rector designado en su tiempo por los comités del Partido Comunista y el KGB haya sido destituido de su cargo, demuestran una política antiucraniana dirigida contra el ámbito más vulnerable y eficaz de la preparación de la intelectualidad nacional y del desarrollo espiritual de los ucranianos: la EDUCACIÓN y la CRIANZA,
Y ESTATALES.
En las condiciones actuales, ningún Estado puede existir sin su propio estrato intelectual, que llamamos intelectualidad. Son ingenieros, maestros, médicos, periodistas, científicos, artistas, etc. La intelectualidad es el timonel y la élite del Estado, es el motor y la garantía de su progreso.
Casi dos tercios de la población de Járkiv son ucranianos, y en la Slobozhanshchyna los ucranianos son cerca de 6072. Así lo indica el censo de 1989, que no fue objetivo para los ucranianos. Hay varias causas de esto, y son bien conocidas. En realidad, los ucranianos étnicos en la Slobozhanshchyna son mucho más numerosos. Muchos, quizás incluso la mayoría de ellos, desean llevar a sus hijos a la escuela ucraniana. ¡Pero nada de eso! La administración obliga a los ucranianos a escribir solicitudes para que la enseñanza sea en su lengua materna.
Como antes, en su propia tierra, el ucraniano no puede recibir educación en su lengua materna, alienado de la educación nacional y de la cultura ucraniana. La mezquina Ley de lenguas, aprobada bajo la presión de la opinión pública hace cinco años, no se cumple, es saboteada. Los brotes de la educación nacional, que empezaron a germinar tras la proclamación de la independencia, son reprimidos por la administración. En algunas ciudades de Slobozhanshchyna, donde los ucranianos son más de tres cuartas partes de la población, no hay ni una sola escuela ucraniana. En muchas escuelas de Járkiv se cierran, o están amenazadas de cierre, las clases ucranianas. Se ha frenado el crecimiento del número de escuelas ucranianas. Pero las escuelas no son ni siquiera las flores, sino solo las bayas.
La intelectualidad se forma en los centros de educación superior. En Járkiv hay 25, todos ellos estatales. Parecería que deberían pasar a la lengua estatal de enseñanza. Pero solo la Universidad Pedagógica logró hacerlo; los otros dos o tres centros tienen el deseo, pero no tienen prisa. La descolonización avanza a un ritmo mucho más lento que el que tuvo la rusificación. ¿Cuál es la causa, cuál es la justificación o, más bien, cuáles son los subterfugios de los colonizadores?
Al principio se decía que los estudiantes no conocían la lengua ucraniana, y que la mayoría de los profesores no la dominaba o la dominaba de manera imperfecta. Han pasado 5 años. Durante este tiempo, los profesores, como funcionarios del Estado, estaban obligados a aprender la lengua estatal, al menos aquellos que aún no han alcanzado la edad de jubilación. Y hay que señalar que la mayoría de los profesores de los centros de educación superior de Járkiv puede y está dispuesta a pasar a impartir clases en lengua ucraniana ya a partir del 1 de septiembre de este año. Lo sé bien por mi facultad de física y tecnología de la universidad estatal, así como por mis conversaciones con profesores de otros centros. En cuanto a los estudiantes, todos ellos conocen la lengua ucraniana a un buen nivel de comprensión, pues es obligatoria para el estudio en todas las escuelas de Ucrania. El estudiante que no conoce la lengua ucraniana tiene un certificado falso y debe ser expulsado del centro de estudios.
Y, sin embargo, a partir del 1 de septiembre los centros de educación superior de Járkiv no pasarán a impartir la docencia en lengua estatal. ¿Por qué? Resistencia de la administración,
ignorando por su parte las necesidades estatales de Ucrania
profesor, presidente de la Prosvita de Járkiv
Traducción automática
ЖЖ ЕЕ, Р чт щи -- -- -
por los caminos de la lucha
LA ORGANIZACIÓN MILITAR UCRANIANA (UVO) FUE INICIADA POR YEVHEN KONOVALETS EN 1920 EN PRAGA. POR ELLO, TENEMOS LA OCASIÓN DE CONMEMORAR EN ESTE AÑO EL 75.º ANIVERSARIO DE LA UVO, QUE EN 1909 FUE «REFORMADA» POR KONOVALETS EN LA OUN. EL PRINCIPIO PROGRAMÁTICO PRINCIPAL DE LA UVO SE PROCLAMABA COMO LA CONSTRUCCIÓN DEL ESTADO UCRANIANO INDEPENDIENTE Y UNIDO (USSD)
En la «Nota sobre la UVO», redactada en el KGB (KDB) de la RSS de Ucrania en 1955, leemos: La UVO fue creada por el ex comandante del Cuerpo de Sich Riflemen (SS), Yevhen Konovalets, a partir de los sich riflemen ucranianos (USS) y del Ejército Galitzo-Ucraniano (UGA), que lucharon junto a los petliuristas contra el poder soviético y huyeron al extranjero. «La UVO representa una organización terrorista fascista muy marcada, que se proponía derrocar el poder soviético en Ucrania y crear la llamada «Ucrania independiente» con propiedad privada como base económica del futuro Estado ucraniano y con la proclamación del principio de «colaboración de clases».
Los centros de surgimiento de la UVO (1920), según el archivo del KGB de la RSS de Ucrania, además de Praga, son las ciudades de Uzhhorod, Leópolis, Lutsk en Ucrania Occidental, Vinnytsia, Kamianets-Podilskyi, Járkiv, Kyiv, Dnipropetrovsk y Odesa en Ucrania Central y Oriental.
defendió sus opiniones comunistas, pero, tras recibir en 1932 por ellas 60 años de trabajos correccionales en campos (ITL), en Solovki mostró y declaró que «tuvo la desgracia de pertenecer al más antidemocrático de los partidos comunistas del mundo y considera esto su crimen».
En prisión, a M. Yavorskyi lo acusaron de que, «ucranizando» Solovki, intentó crear la organización contrarrevolucionaria «Bloque Central Panucraniano (VUTsB)», y por la troika especial del NKVD de la provincia de Leningrado fue condenado a muerte el 9 X 37 (recuerda, lector, este número) y fusilado el 3 XII 37.
En el caso de la UNTs junto a M. Yavorskyi figuraban también los «uvisti»: los hermanos Hryhorii y Vasyl Kossak, M. Biliach, V. Dnistrenko, vinculados con la «UVO»: I. Lyzanivskyi, M. Chechel, M. Shrah y otros.
«La causa de la UVO» se convierte en autónoma y central en 1419. No es casualidad. Ucrania se hinchaba de hambre, morían…
La Organización Militar Ucraniana podía convertirse en la fuerza real en la que la intelectualidad ucraniana depositaba su esperanza, y por ello la DPU la incluyó en el «bloque de la UVO». Por eso la DPU asestó un golpe preventivo.
Los arrestos comenzaron a finales de 1932 y a principios de 1993 en Moscú, luego en Kyiv, Járkiv y otras ciudades y aldeas de Ucrania. Detenían a todos los que expresaban descontento y los incluían en la «organización contrarrevolucionaria UVO», tanto a quienes pertenecían a ella como a quienes no tenían ni idea de su existencia (a estos los clasificaban como «bloque de la UVO»). Los arrestaban, los juzgaban y los fusilaban por el objetivo programático de la UVO: el Estado Ucraniano Independiente y Conciliar (USSD).
ANTÓN BILENKYI … 1892 … en Leópolis, educación superior, «miembro …»
En 1930–1933 vivió y trabajó en Járkiv … Reconoció su pertenencia a la UVO desde 1920 … Mediante las agencias de inteligencia …, la DPU … colaboradora de la DPU …
En 1933 el tribunal de la RSS de Ucrania condenó a Bilenkyi a 10 años. En 1934 fue liberado por motivos de salud. Sobre la base de una fabricación de una nueva causa de la OUP, se produjo un nuevo arresto. Nuevamente, por enfermedad, … después de una nueva OSO … destierro … 3
por un plazo que … un nuevo arresto el 20.11.41. En los interrogatorios confirmó que … (…) trabajó como redactor del órgano impreso central y como secretario técnico del Politburó del CC del KPZU. Para los órganos … fue condenado en Omsk el 27 … 1938.
… 12
… (…) …
OUV
información de los órganos
надуману «ТРІЙКОЮ» розстрілу | Oleksa Yavorskyi, nació en 1092 en Ucrania Occidental, con estudios superiores; antes de su arresto trabajaba en la biblioteca de la VUAN en Kyiv. Arrestado el 1.I.5 de año por la comisión del partido del CCC del PC(b)U, el 16 de (?) del partido, como participante de una organización contrarrevolucionaria nacionalista que pretendía derrocar el poder soviético. Hasta el 29.33 (?) Yavorskyi negó su pertenencia a la UVO; después reconoció que en 1920 estaba en la UVO. La «troika» de la GPU de la RSSU, el 23.IX.55 (?) de año, condenó a Yavorskyi a 10 años de campo de trabajo correctivo (VTT).
Estos
M
ro excluido
B
Fedir Konar (Shalashchuk), na-
315 en
I
ció en 1895 en el pueblo de Rudnyky, Galitzia, miembro del KPRS desde 1919, a Ucrania
Se señala también ЕІ 277) НЕБА 2 ав Де Ще Днях а в у СЯ СС ния (22931 Є; el resto trabajó zів - Сх Ам
«110 у АЩІОВвЕВ С С | со центр вині й ЕР БАНЯ о 2) СЗЗ ЕКЗ б. і зона орапезанА МОНО а ІСІ ЕВ comisario de Agricultura de la URSS. Ar-
Arrestado
З . arrestado en Moscú 9133 ра и кб (23 ЄЄ25 simultáneamente con un grupo de ucranianos, por pertenencia a la UVO просрс РН ' Ю | 0 паном кана аа рем . 1 ) ОІНиаЛІ | ь »Р(/Ре - асо шедро Palkona interrogatorio! я о п и ) con Rozhankivskyi, Paliiv, Sav-
90833 р. sobre los «uvistas» en el protocolo firmó: «Ellos ЕО ЕС 22 БМ Бе | пазами ок й я ХЧь demostraban la regularidad Й | НраЇлчнЇ нЇ
CRÓNICA DE ARRESTOS, ЄЗЄШ creación en Moscú de una organización antisoviética ЖаТ ори ЕЕ ВЕНЕСУ СУО Гра СВО БО INTERROGATORIOS, SENTENCIAS,
(UVO? - M R) bor ru b - | . ra ja ja ря
FUSILAMIENTOS
(con el objetivo de derrocar, con ayuda de intervencionistas extranjeros del poder soviético, por las potencias avanzadas, en el espionaje y la organización, en primer lugar, con la agricultura en la economía agrícola, con Alemania, y luego con
Inglaterra, como enemigo acérrimo de Rusia, Italia y América. Nuestra organización, al analizar las causas por las que se desaprovecharon las condiciones objetivas para crear una Ucrania unida (en 1917-1919 — М. Р.), tomó como factor básico para alcanzar la meta las propias fuerzas ucranianas. Aliado de Ucrania puede ser Berlín, luego Londres, Roma y Nueva York. De ahí la política de la organización: expulsar a Moscú de Ucrania, luego a Varsovia de Leópolis, etc. Después de esto, Ucrania, siendo independiente y unida, podrá prestar ayuda a cada uno. Se decía a menudo (en adelante en lengua ucraniana — М. Р.): «Matrimonio con los teutones, ¡fuera los varegos de nuestra tierra!».
El «caso de la UVO» (1933) sigue cronológicamente al tristemente célebre «proceso de la SVU» (1930), en el que la «UVO» aún no figuraba, y al «caso de la UNTs» («Centro Nacional Ucraniano», 1931), del que la UVO formaba parte integrante.
La lengua de las investigaciones y del procedimiento judicial era, por lo general, el ruso. Los arrestados en el «caso de la UVO», O. Vyshnia, P. Demchuk, Y. Bukshovanyi y otros, comenzaron a dar testimonio en declaraciones y en interrogatorios, etc., en ucraniano, pero luego los investigadores los «traducían» al ruso. Esta «tradición» en el departamento de V. A. Balytskyi — DPU se remonta a la época de auge de la política de ucranización de los años veinte. Así, en marzo de 1926, durante una sesión de la comisión de la DPU para asuntos judiciales y políticos, el miembro de la comisión M. F. Volodymyrskyi declaró que «no puede seguir el curso de la sesión», que se desarrollaba en lengua ucraniana. En respuesta, Balytskyi presentó la propuesta: «Teniendo en cuenta que la comisión está compuesta en su mayoría por representantes de las minorías nacionales de la RSS de Ucrania, desukrainizar las intervenciones en la sesión». M. O. Skrypnyk, que dirigía la sesión, protestó enérgicamente, pero quedó en minoría.
Todos los casos de la «UVO» los llevaba el departamento secreto-político, cuya abreviatura en ruso era SPO GPU (sobre sus «operativos» se hablará por separado). Los miembros de la UVO eran acusados según el artículo 54 (en Rusia, 58) del código penal por uno o varios de los siguientes puntos: 1. Traición a la Patria; 2. Insurrección armada; 3. Complicidad; 4. Ayuda a la burguesía internacional; 5. Propaganda de guerra; 6. Espionaje; 7. Sabotaje; 8. Terror; 9. Diversiones; 11. Organización; 12. Conocer y no denunciar; 13. Servicio en el ejército blanco; 14. Incumplimiento de órdenes.
Los arrestos se realizaban sin sanción del fiscal.
Juzgaban por el artículo 54 y sus puntos, en 1933, las «troikas» (tríos): en el colegio de la GPU o en el colegio de la OGPU. Los expedientes no se entregaban a los acusados para su conocimiento. Los juicios se celebraban sin la participación de abogados ni de fiscal, ni siquiera del propio acusado. Tal era la «legalidad socialista de tipo superior».
El SVU era encabezado, según el guion de la GPU, por el académico S. Yefremov. La URTs, según el mismo guion, debía ser encabezada por el académico M. Hrushevskyi, pero la OGPU de Moscú, sin duda no sin acuerdo con las instancias partidarias correspondientes, decidió no forzar los acontecimientos, y entonces para el puesto vacante de jefe de la UNTs propusieron a otro académico, M. O. Yavorskyi, quien según sus datos biográficos (galitsiano, oficial en los ejércitos romano y galicio) debía ser miembro de la UVO.
Inicialmente M. Yavorskyi fue miembro del KPZU y del KP(b)U.
quienes lucharon por ella, y a quienes no sabían de ella pero eran ucranianos, e incluso a quienes lucharon contra la URSS, pero no lo probaron ante sus jueces.
En el 75.º aniversario de la fundación de la UVO recordamos los nombres de los reprimidos en 1933 en el llamado «Caso UVO», fabricado en la GPU.
Reprimidos en la UkrSSR por el «увісти» Volodymyr Herynovych: profesor, nacido en 1883 en la región de Leópolis, se graduó en la facultad de geografía de la Universidad de Leópolis, sirvió en el ejército austrohúngaro, tuvo 5 heridas y varias condecoraciones, defendió la ZUNR en 1918-1919 frente a la agresión polaca, fue referente del presidente de la ZUNR para asuntos de educación popular, y en julio de 1919, junto con las tropas de la ZUNR y la población civil, retrocediendo de Galitzia bajo la presión predominante de las tropas polacas, llegó a Kamianets-Podilskyi. Se empleó en la Universidad Estatal de Kamianets-Podilskyi y trabajó allí (durante el poder soviético, la universidad se convirtió en el INO, Instituto de Educación Popular) como docente, profesor y rector.
En 1931 se trasladó a Moscú. El 12 de XII de 1932 fue arrestado; el 10 de XI de 1933 la «troika» de la GPU de la RSS de Ucrania lo condenó a 10 años de VTT. Tras ser liberado en la posguerra, regresó a sus lugares natales de Galitzia. Año de su muerte desconocido.
Petro Kovalenko, nacido en 1906 en el pueblo de Shcherbynivka, óblast de Donetsk, con estudios superiores; hasta su arresto residía en Járkiv, era subjefe del sector de economía de la Academia Panucraniana de Ciencias Agrícolas. Fue arrestado el 14 de XII de 1932 por haber «presentado una propuesta de cambiar los puntos (en las tesis para el XVII congreso del VKP(b) - M. R.) sobre la industria ligera en el sentido de intensificar sus ritmos de desarrollo», fue incluido en el «bloque de la UVO» y condenado el 23 de IV de 1933 por la OSOGPU a diez años de VTT.
Mykola Romanyuk, nacido en 1894 en el pueblo de Kuty, Galitzia; fue oficial del Ejército Ucraniano de Galitzia (UGA), prestó servicio en la guardia de Petliura, en las filas de la UGA luchó contra el Ejército Rojo, en 1920 ingresó en la UVO. Obtuvo educación superior; desde 1922 fue miembro del KP(b)U, en 1924 llegó a la RSS de Ucrania con un transporte de galitzianos y ocupó el cargo de director del Instituto de Construcción Soviética y Derecho. Fue arrestado el 31 de XII de 1932. Condenado por la «troika» el 23 de IX de 1933 a 10 años de privación de libertad.
Ivan Sobkiv, nacido en 1897, galitziano; hasta su arresto era referente del Gosplan de la RSS de Ucrania. Fue arrestado el 31 de XII de 1932 por pertenecer a la UVO y por espionaje. Culpabilidad negada. El 23 de IX de 1933 recibió de la «troika» 3 años de VTT.
Mykola Tiutiunnyk, nacido en 1896, miembro del PCUS y del PC(b)U. Antes de su arresto era asesor principal del sector del departamento de cuadros de Ukrlisgosp en Járkiv. Fue arrestado el 31 XII 32 por su pertenencia a la UVO. Expulsado del PC(b)U el 31 V 33. Recibió IX 3 años según el artículo 54-1Ї, dictado por la «troika», 10 años de campos de trabajo correccional. Reconoció que en 1920 ingresó en el extranjero en la UVO, que en 1921 llevó a Járkiv directivas de la UVO desde Praga y que, como terrorista, formó parte de la boyivka de la UVO. La «Особлива нарада» del UNKVS del óblast de Leningrado, el 9 X 37 (anulado el 9 X 37), le impuso a Tiutiunnyk la pena máxima, el fusilamiento. Se ejecutó el 3 XI 37.
Vasyl Babiak, nacido en 1895, galitziano, geólogo. Fue arrestado en 1933 por su pertenencia a la UVO. Condenado por sentencia del 23 IX 33 a 5 años de campos de trabajo correccional según los artículos 54-1 y 54-11. Durante la instrucción no reconoció su culpa, pero se delató a sí mismo y a sus cómplices Volf, Kovarskyi, Kremenetskyi y Tarasov.
Condenado por la OGPU el 1 III 33 a la pena de fusilamiento. Al imprimir esto, los periódicos informaron de que la sentencia fue ejecutada. La Ucrania del Holodomor debía consolarse, si no asombrarse, de que «los culpables del hambre» hubieran sido castigados.
Omelian Paliiv, en el interrogatorio del 17.11.33, declaró que había sido expulsado del partido durante la purga de 1921. Entonces F. Bonar, en Moscú, fue incapaz de ayudarle. En el interrogatorio del 27.1 55 (sic), Paliiv declaró, según las palabras de su hermano, que «todavía en Kamianets-Podilskyi (M. R.) Konar, Biliak y Bukshovanyi, espías…, con su cercanía a los círculos petliurivskykh», y que él, con su hermano Dmytro, Omelian Paliiv, se quedaría en los soviets, mientras que su hermano permanecería en Galitzia, en Occidente, Bukshovanyi y Biliak se disfrazaron con documentos. Omelian Paliiv fue arrestado al mismo tiempo que Konar, después de haberse puesto de acuerdo con ellos, de que no… (texto ilegible) …con los germano-polacos, comprometió… Konar… Antes de su arresto trabajó como economista de la fábrica eléctrica de Moscú.
Karl Maksymovych nació en 1902 en una familia (texto ilegible). En Galitzia terminó la enseñanza superior. Borotbista en 1917-1919, miembro del KPSG (KPZU; 1919-1920), miembro del PC(b)U en 1921-1929, de donde fue expulsado en relación con Shumskym. Hasta su arresto vivió en Moscú. Fue arrestado el 9.1933. Se le acusaba de que
Sirvió en las unidades de los Sichovi Strilzi ucranianos; en 1920 ingresó en la UVO, que se proponía derrocar el poder soviético en Ucrania y establecer la llamada Ucrania mediante una insurrección armada en 1921. Maksymovych fue enviado a la representación (polpredstvo) de la RSS de Ucrania como cónsul general. Organizaba transportes de galicianos hacia la RSS de Ucrania para su empleo. ZBD (Zakordonne Biuro Dopomohy, Oficina Exterior de Ayuda) del KPZU en Shchurkiv ZIKh
ES 38 -0- | | recibió 160) años por Oopv ення во.
Fedir (Fed, Feliks) Bei-Orlovskyi, nacido en 1999 en una familia campesina en el pueblo de Lytvyniv, distrito de Ternópil, voivodato [de Galitzia], con estudios superiores, fue miembro del USDP y, de 1917 a 1920, sirvió a la UNR y a la ZUNR. EPZU 1920 [sic] miembro del Comité Central del KPZU 192 |
iеMmnNyiYmM DEPARTAMENTO
Etevo
-- sha r pouvpov o yazanym pratseiu VEG p"eryny
al momento del arresto, en 1935, estudió en cursos de marxismo-leninismo en Moscú. Condenado por la OGPU en 1931 [?] a 10 años de prisión... 1938: sesión judicial de la sesión itinerante del Colegio Militar del Tribunal Supremo de la URSS, en 15 minutos [...] Bei [...] VMP [...] fusilado. La sentencia se ejecutó el mismo día.
Bei fue, en 1915-1917, soldado raso de los Sichovi Strilzi [...] en 1918 fue correo (kurʼier) de la Rada Central [...] de [...] (71) en contrainteligencia; ingresó en Leópolis en la UVO, de 1919 a 1920 [...] KPRS; combinó, al parecer, el servicio [...]
Mykola ROZHENKO
doctor en Ciencias Filosóficas
[...]
Traducción automática
En el año 1955, en Kyiv, al hojear el diccionario biográfico «Escritores de la Ucrania Soviética. 1917-1967», descubrí algo bastante curioso. Resulta que ninguno de los poetas, prosistas o publicistas ucranianos tiene tal acumulación de las más diversas distinciones literarias: Premio Estatal de la URSS (1985), Premio Estatal de la RSS de Ucrania Taras Shevchenko (1951), Premio Republicano del Komsomol Mykola Ostrovskyi (1972), premio Pavlo Tychyna (1978), premio O. Tolstói, premio B. Polevoi e incluso el premio internacional Julius Fučík. Luego hubo más premios, sin mencionar las órdenes de la Unión Soviética y las Cartas de Honor de la Rada Suprema de la RSS de Ucrania, de la RSS de Georgia y de la RSS de Kazajistán. Un hecho digno de ser incluido en el libro Guinness.
Por supuesto, el papel no menos importante en tal acumulación crónica lo desempeñó la circunstancia sacramental de que V. Korotych, durante muchos años, ocupó altos cargos en la junta directiva de la Unión de Escritores de Ucrania y de la Unión de Escritores de la URSS, por lo que tuvo la oportunidad de preocuparse por sí mismo.
Pero esto, aun así, es insuficiente para explicar tal abundancia de premios literarios, especialmente cuando se considera la calidad de las elocuentes obras del laureado de uso múltiple. Aquí, obviamente, como habrían escrito los románticos, se esconde algún terrible secreto.
Sin embargo, no hay misterios poéticos. Pura prosa. El asunto es que Vitalii Korotych poseía un único talento que nadie puede poner en duda: siempre nadó a favor de la corriente y nunca en contra. Y siempre supo qué decir y en qué palabras expresar lo que era grato al poder, sin importar quién estuviera al mando. Y precisamente en esto consiste su don único, porque nadie supo ni sabe inclinarse tan bajo ante los poderosos de este mundo con tanta elegancia, naturalidad y con un aspecto completamente independiente.
Como un lucio en el agua, se orientaba hábilmente en diversas situaciones complejas, sabiendo cuándo y hacia dónde debía nadar.
Año 1986, Chernóbil: Korotych se encuentra inmediatamente en Moscú, lejos de la Ucrania contaminada por radionucleidos. Año 1991, el golpe de agosto: y él cruza rápidamente el océano y aparece en los EE. UU.
Actualmente, V. Korotych enseña periodismo en la Universidad de Boston, transmitiendo a los estudiantes estadounidenses su riquísima experiencia vital.
A los periodistas rusos modernos les gusta dirigirse a Korotych como un «conocido especialista en cuestiones ucranianas». El observador moscovita Oleksandr Tkachenko lo llamó «uno de los mejores poetas y publicistas de Ucrania», aunque hacia Ucrania ahora solo tiene una relación contemplativa. Pero una contemplación demasiado peligrosa, que complace mucho a los colegas de Moscú, impresionados por «su conocimiento en cuestiones de la política de Kyiv», en particular, en las complejas relaciones entre Kyiv y Simferópol.
¿Cuál es la esencia de las opiniones del «mejor poeta» sobre el problema de Crimea? Para aclarar esto, basta con hojear los periódicos de Crimea de los últimos meses. En ellos, Vitalii Korotych (ya no ciudadano de Ucrania, sino ciudadano de Rusia, o más precisamente, como lo llaman en Occidente, un «cosmopolita» y «ciudadano del mundo») actúa como un político poético tan transparente que se le ve perfectamente a través.
En opinión del ex diputado de la Rada Suprema de la RSS de Ucrania, el liderazgo de Ucrania, para resolver sus complejos problemas internos, necesita un enemigo. Y lo ha encontrado. Cito: «Hoy Crimea en este tipo de juego estratégico les ayuda (al liderazgo de Ucrania. — Yu. D.) a buscar a este enemigo estratégico». Entonces, ¿Crimea es un enemigo estratégico de Ucrania? ¡Qué fuerte! ¿Para qué? El profundo laureado crónico también tiene una respuesta para esto. Por ejemplo, la afirmación de que en Ucrania existía el mito de que «Rusia se lo comió todo y lo bebió. Todo fue al revés». Es decir, según Korotych, fue Ucrania la que se comió a Rusia hasta tal punto que los mineros hambrientos de Kuzbass se declararon en huelga. Una idea interesante.
En Ucrania hay dificultades económicas. El liderazgo de Ucrania —el Presidente, el gobierno, la Rada Suprema— de alguna manera intenta resolverlas. Por supuesto, no todo sale como se quisiera. Korotych sabe sobre esto, pero presenta tal improvisación política con un marcado sabor a vileza, diciendo que el presidente y el gobierno intentan justificar sus acciones y hechos: «y la justificación viene a través de la creación de enemigos. Por eso hoy no se puede dar la oportunidad a los extremistas en Ucrania de utilizar a Rusia como imagen del enemigo». ¿Qué hay que hacer para esto? Korotych aconseja: «para que sus posiciones claras estén en esa situación, yo esperaría... llegar al derramamiento de sangre, porque eso justificaría su existencia en la oficina (?), su imagen de salvadores de Ucrania. Hoy de los crimeos depende mucho», concluye significativamente el autor, cumpliendo el enésimo encargo social, a los que está tan acostumbrado. Pero ya es hora de domar a la insolente Ucrania, considera el «poeta ucraniano». Es hora de «tomar las riendas» y al liderazgo descarado que se atreve —¡hay que ver qué se le ocurre!— a defender los intereses nacionales de Ucrania.
«No se puede dar la oportunidad al mismo Radetskyi, como antes a Morozov, a esos ministros de defensa, a los tenientillos de ayer con nivel estratégico de pensamiento, de apoyar y ladrarle a Rusia». ¿No es cierto que es una forma poética exquisita de expresión? El propio Korotych sabe que ante la poderosa Rusia solo hay que arrastrarse. Pues bien, este método de desplazamiento por la escalera profesional ha sido magníficamente aprendido por el laureado en su propia práctica de muchos años. Esta valiosa experiencia la acumuló durante décadas: miraba devotamente a la boca de Shcherbytskyi, esperando durante décadas la siguiente orden: «¡A por ellos!», componía panegíricos a los secretarios de mente corta, ayudaba a Gorbachov en el proceso de Novo-Ogariovo de renacimiento del imperio. ¡Y le resulta difícil incluso comprender cómo es posible que Ucrania hable con Rusia como igual! El poeta está acostumbrado a la Pequeña Rusia que siempre se inclinaba ante la Gran Rusia. En la existencia de una Ucrania independiente y soberana, él solo ve una sonrisa de la historia que rápidamente, al menos eso espera él, desaparecerá para siempre de la faz de la eternidad.
Aquí, por ejemplo, un corresponsal del periódico crimeo «Meshchanskaya Gazeta» le pregunta al «especialista en cuestiones ucranianas»: «¿Cómo ve usted el mecanismo de suspensión de sus ambiciones?». «Sus» se refiere al liderazgo de Ucrania.
Oh, el profesor interino de la universidad estadounidense ya tiene lista una amplia estrategia, y táctica, por supuesto.
En primer lugar: «la propaganda más amplia posible de la protección de los crimeos, una muestra más amplia en la televisión, en los periódicos... Llevar a tantos observadores como sea posible». Yurii Dzhedzhula
En segundo lugar, «es necesario hoy mantener contacto con las organizaciones más diversas de Rusia». Por supuesto, hasta los fascistas, inclusive. ¿Pero por qué hay que contactar precisamente con los informales? Eh, hermanitos, guiña el ojo con astucia el señor Vitalii, no entienden ustedes la estrategia, y explica a los ignorantes: «Pues oficialmente, a nivel gubernamental, Rusia no podrá ahora entrar en ningunas relaciones contractuales con Crimea, ya que esto provocaría un escándalo, sobre el cual los líderes ucranianos solo jugarían». Por lo tanto, que la Rusia oficial espere un poco, aguarde, termine con Chechenia, se ocupe de los tayikos y otros alógenos, y allí llegará su turno... El corresponsal del «Meshchanskaya Gazeta» sigue con lo suyo: «Usted conoce bien Ucrania. ¿Y existe, en su opinión, una visión sensata en el mismo Kyiv respecto a la situación creada?». Imagino cómo Korotych frunce el ceño tensamente, ya con signos evidentes de un prematuro pero profundo esclerosis, y finalmente suelta otra «revelación»: «Entiende, de qué se trata, ahora ha recibido un lugar completamente injustificado la parte provincial de Ucrania y los politicastros de Ucrania occidental». Es decir, ¡qué se puede esperar de esos estúpidos jojols provincianos! En general, el orador de oficio tiene una opinión extremadamente baja sobre los políticos ucranianos actuales: «Los líderes ucranianos actuales simplemente por el nivel de su desarrollo intelectual y político no pueden dar libertad a la gente». ¡Faltaría más, se atreven a tener una opinión propia, diferente a la rusa! En cuanto al potencial intelectual del propio Vitalii Korotych, que el lector saque sus propias conclusiones. Korotych tiene un gran sueño. Un sueño muy grande sobre aquel tiempo en que «Ucrania de todos modos se desmoronará en regiones. Ucrania debe ser una confederación». Y para acelerar este «proceso histórico», aconseja fomentar por todos los medios las discordias en la sociedad, en particular, las contradicciones confesionales entre, como dice, «la civilización católica y la ortodoxa», y para ello corresponde exponer las intrigas del «insidioso Papa», que «más que nadie desea catolizar Ucrania». Y en general, en opinión del poeta, qué bien sería si no existiera Ucrania en absoluto, ya es hora de «salir de la división regional» hacia nuevas entidades estatales en el territorio de Ucrania, «tales como Donbás-Novorossiya, existe Odesa, existe la región de Mykolaiv, existe toda una serie de regiones». ¡Así que descuarticen, desgarren en pedazos el cuerpo vivo de Ucrania! He aquí el credo político del exucraniano. Para respaldar sus invenciones, Korotych miente, pobre, primitiva y, cuando es necesario, simplemente falsifica la historia. Por ejemplo: «Está Transcarpacia, que étnicamente no tiene nada en común con muchas regiones de Ucrania. Hay que entender esto como una realidad». Y esto se dice sobre aquellos ucranianos que, en condiciones de mil años de esclavitud, conservaron su lengua materna, sus costumbres nativas, su cultura nativa. Interesantes, aunque no muy originales, son los puntos de vista de Korotych sobre la posibilidad de redistribución de fronteras, especialmente después de la declaración del Secretario de Estado de EE. UU., Warren Christopher, quien se opuso categóricamente a tales acciones desestabilizadoras. Korotych está de acuerdo en que la comunidad mundial se mantiene firme en las posiciones de inviolabilidad de las fronteras establecidas. Pero, ¿se puede engañar a esa comunidad, no es así? Y Korotych expone una idea puramente jesuítica sobre que, con el fin de revisar las fronteras, se puede utilizar el derecho de las naciones a la autodeterminación. Aunque no está del todo claro qué relación tiene esto con los crimeos, ya que todo escolar sabe que ningún pueblo o nación crimea especial existe en la naturaleza. En Crimea viven rusos, ucranianos, tártaros de Crimea, caraítas y representantes de muchos otros pueblos, que son parte integrante del pueblo de Ucrania. ¡No importa! Aconseja Korotych, solo hay que actuar con astucia, de forma insidiosa: «Se trata de la voluntad del pueblo, expresada desde dentro. Esto ya no es una revisión de fronteras que realiza Rusia o Ucrania. El pueblo mismo decide su destino». Y si los crimeos actúan según sus recetas, entonces «no habrá revisión de fronteras desde fuera en esta situación» y entonces será posible «el regreso de Crimea a sus lugares» —léase— a la composición de Rusia. Especiales esperanzas vincula él con la Flota rusa del Mar Negro en Crimea: «Luego no hay que olvidar que en Crimea se encuentra una formación militar independiente, la Flota del Mar Negro, que bien puede adoptar una posición determinada, y ya ha ocurrido de todo cuando se decidía el destino de Crimea. Todo ha ocurrido, y la Flota del Mar Negro es una fuerza gigantesca». Después de esta amenaza velada, el poeta «ucraniano» se permite esta «broma»: «Ucrania por alguna razón necesitó esta flota, no sé, tal vez, según las leyendas sobre los cosacos de Zaporiyia, se disponen a hacer campañas contra Estambul, no sé. Pero en Crimea la Flota del Mar Negro puede jugar el papel más inesperado. Y entiendo la idea de Meshkov sobre el traslado de la capital a Sebastopol». A Korotych simplemente le indigna la posición de los Estados Unidos. No, al principio todo estaba bien, porque Estados Unidos expresaba «un amor ardiente por Rusia». Pero luego ocurrió una catástrofe: «de repente ahora se encendió el amor por las antiguas repúblicas soviéticas, en particular, por Ucrania. En particular, con esto se explica la declaración de Christopher». Recuerdo que aquí se trata de la mencionada declaración del Secretario de Estado de EE. UU. sobre la inviolabilidad de las fronteras. La política del gobierno de Ucrania, el antiguo ciudadano de Ucrania y actual ciudadano de Rusia, Vitalii Korotych, la evalúa simplemente: «...lo que ocurre ahora en Crimea es parte de los gobernantes ucranianos en bancarrota, y nada más». Y termina sus exposiciones en general con una imagen casi del Apocalipsis: «Repito, no sé qué pasos puede emprender la Flota del Mar Negro, cuando los haidamakas bajo el mando de Khmara desembarquen una vez más en Sebastopol, si llegan unidades militares y sobrevuelan la península aviones ucranianos, intentando influir en los primeros crimeos». He aquí tal blasfemia política de una persona que antes en sus poemas juraba amor a Ucrania y a su pueblo. Es repugnante. Es vergonzoso leer tales «revelaciones», aunque en este caso no causan ninguna sorpresa, ya que han sido expresadas por un eterno oportunista, una persona con una columna vertebral de gutapercha, una persona absolutamente desprovista de convicciones o de cualquier principio moral. Vitalii Korotych siempre se vendió por dinero y premios, siendo, como poeta, inspirado exclusivamente por su estómago, para usar la expresión de Plejánov, si no por su «lírica». No se puede caer más bajo, Vitalii Korotych está en el fondo. Aquí, en el fango, está cómodo, cálido, bien y...
Traducción automática
El comienzo de este texto puede estar incompleto: compárelo con la página original
Original en ucraniano · traducción en actualización
зійвнех зв рьжо ше -і а; ваіаьаньй зб -а ь Я ЧИ У зле р ЧИ, оно СТУ АР КО А РРОУРЮТН ВСТИК р "-е - і й
вчо а
ч 1 » -
З і -е ч
і файні ЛО - -
й ТУГИ; ДІ в лрРР 1ьСІооЙ і
- | 1 РА 111 і
У ПОШУКАХ АРІЇВ
У тридцятих роках нашого століття антрополог Херрліх, провівши скрупульозні статистичні обчислення, виявив, що на високогірних плато, зокрема Тібету, живе надто багато блакитнооких людей і висловив гіпотезу: це -- арії, котрі осіли серед подоланих азіатських племен. Книжка Херрліха «Німець на Гіндукуші» стала науковим обгрунтуванням гітлерівської політики: великій Німеччині належить віДнНОвВИиТИ ВОЛОДІННЯ народу, самою природою поставленого над іншими, а отже, вперед на схід -- возз єднуватися з нашадками героїв скандинавських саг. Чим це закінчилося -- відомо.
Насправді ж блакитні очі гіндукушців не мають ніякого стосунку до таємниці могутнього племені білявих завойовників: за тим -- закон природи, відкритий Миколою Вавіловим. 1924 року він у товаристві двох колег і мІСЦевого провідника мандрував Афганістаном -- країною древньої хліборобської культури, й що вище ПідНнІМАавсЯ в гори, пробиваючись крізь найтяжчі перевали, то частіш йому трап - лялися люди, котрі зовнішнім виглядом різнилися від смаглявих нуристанців. Генетика це дуже інтригувало, 1927 року він пише Володимиру Вернадському з Північної Африки: «Зрозумів правильність у географічному розподілі форм... од периферії до центрів. Це пояснює багато чого для людини»,
Суть цієї правильності така. Там, де виникнув якийсь вид, інтенсивно утворюються нові його форми з являються муташі. П ж спадкові ознаки (гени), у яких потреби немає, нікуди не діваються, але переходять у прихований стан -- стають рецесивними, СтійкішіІ домінантні форми ВІДТІСНЯЮТЬ їХ Зал межі центру формотворення -- на периферію Якщотут місцевість достатньо ізольована -- горами, болотами, всликою водою, -- то ген, «оОпУЩеНнНИЙйЙ у підтекст» великої Книги Життя, буде достатньо часто зустрічатися Із Собі подібним, внаслідок чого з'явиться інша форма. В цілому ж картина завжли така в центрі домінанти, їх оточують так звані рецесивні гомозиготи -- організми, яКі несуть обидві ознаки, але зовнішнім виглядом від домінантів не різняться, 2 довкіл ареалу -- рецесиви
Як це прикладається до людини? Атак, що блондини й брюнети перед рушійними силами природи не в однаковому становищі: темні очі беруть гору над світлими. Від шлюбу між чорнявим Грис
таном 1 золотокосою Ізольлою русявенька дитинка може народитися лиш толі, КОЛИ
гсторична пам'ять
р порожнини вони чеки Фо "Ли лоорс захишають левда. ЦК ЖЕСТ. с У гені від застуди, - Й ПОН ММ вузькі очі, які не
Й -и - й Т ий «ні» кобзі ПАЛЬ Щі дм бро ВЕ . Р зь?іатьш бл з ,
КАН
злсліпЛІОЕ ВвІдОЙТе ВІЛ
ро ДАР наго и »
- є БУБДБНКОКУ ОЇ ноаролів Півночі. Що - асо г. коряків, а00 ж СТОЇТЬ за раль: ЧУКЧІВ АЛЕ
ус соціальними та гумоєх політичними | процесами, які (2:54
- ть -
схеЛА - "учет |
в "І. Чо бе ці нова: РН бу
Б ум иа
в обох родах траплялися блондини (Тристан -- гомоОзигоОт), і то не обов'язково, Судячи з цього, спадкові задатки різної! пігментації древніші; генетика підказує, перша жінка Єва -- була смаглявою,
Принагідно виникає питання: звідки ж на Землі взялися блондини, який у цьому біологічний сенс? А він є! Жертвами чернівецького облисіння ставали Отлявенькі діти, а це породжує здогад, що різниця між «мастями» пролягає десь на рівні атомарного складу клітинних молекул. Для чого? Можливо, вихід «на поверхню» рецесивних генів пов язаний з похолоданням, можливо, з «демографічним вибухом», який змусив людей освоювати віддалені території, де зміну пігментації закріпили умови довкілля. Звісно, то сталося дуже давно
В цьому плані інтригує таємниця, яку забрали з собою в могилу гуанчі -- тубільне плем'я Канарських островів, яке являло собою класичний зразок нордичної раси, хоч географічна ситуація до того й не спонукала. Збереглася сповідь останнього гуанча, котрий помер 1500 року: «Батьки наші казали, що бог, оселивши нас на цьому острові, потім забув про нас» Якщо Атлантида -- не вигадка, то її мешканці в силу біологічного закону мали б бути блондинами: на ізольованому острові добре закріплюються рецесивні гени. Атланти, котрі зуміли врятуватися після катастрофи, розпорошившисьсеред інших народів, могли суттєво вплинути на їхній ДУХОВНИЙ світ, чому сприяв іх «богоподібний» -- звичайно, з точки зору чорнявих аборигенів, -- вигляд: цим можна поясни - ти подібність міІЖ культурними Пам'яЯТКаМмИи, які знаходять в різних кінцях світу
Але це вже побіжні ВИСНОВКИ ІЗ ЗАКОНУ Вавілова, до якого повертаємося
Отже, в центрі ареалу живуть здебільшого темноокі люди. А на високогір ях молодь одружувалась, як правило, в межах одного селища, а відтак ИМОВІрНІСТЬ зустрічі рецесивних генів була висока. Ось так І сформувався зовнішній ВИГЛЯД ТІОСТЦІВ, що їх Херрліх мав за нащадків аріїв, як і афганців, таджиків, оаргузинських бурятів та інших світлих предлетавників темно: пігментованих народів. Згідно з комп ютерногю реконструкцією, проведеного ме - риканським агентством МАЛА за негати - вом, таємниче відбитим на ГТГуринській плащаниці, Ісус Христос був русявим - досить поширена зовнішня ознака серед галилеян, які трималися осторонь Інших іудейських племен
Відкриття Вавілова длє МОЖЛИВІСТЬ багато шо пояснити. Наприклад, зл умов Скандинавського півострова шишими були 0 І ІРООкКО ЗАТОПОСНІ НОСОПІ
(311: 15
са і нари цем годнішній пад 7, рис ПРИ
Скандинавія -- край населеної частини земної кулі, Ойку- МЕНИ, ОСВОЄНІ ВОНІ ДОСИТЬ ПІЗНО, И Через те не потрапила до початкового формування європеоїдів, чічько"- Яр іє З некомфортність заселялася повіЛЬНО, Ще й доступ ДО Неї ускладнювало Балтійське море. Перебралися до краю ло. Б похмурих скель хо- 54186. ЛОДНИХ ХВИЛЬ Ті, ХТО МІРНИЙ 392 жив найближче, а 7 о отже, носії рецесивних генів, які мали там умови для надійного закріплення. Осьтак і сформувався скандинавський антропологічний типаж: високий зрісті загалом непоганий запас ФІЗИЧНОЇ та ПСИХІЧНО МІЦНОСТІ його представників ПОЯСНЮЄТЬСЯ тим, що вони -- нащадки мужніх людей, ЯКІ зважились підкорювати непривітні землі Вавіловський закон проливає трохи світла й на загадкову долю України. Гени -- посланці вічності Перед нацією, яка переживає початковий період розбудови, гостро постає питання: хто ми? Здавалося б, зрозуміло: нащадки слов'ян, білявих та світлошкірих жителів пущ, степів, яких природні умови Дещо ІЗОЛЮВАЛИ ВІД ТОДІШНІХ ПОЛІСІВ, де вирувало життя. ЗВІДКИ Ж тоді «чорні! орови, кари очі» -- улюблений народний типаж? Кандидат історичних наук Іван Післярія вважає, що це -- спадок татаро-монгольського нашестя! цю думку він висловив у статті «Чия в жилах кров, у твоїх, у моїх», надрукованій у газеті «Киевскиє новости». Це так І водночас... зовсім не
кре
на 1 Ж У ог пе я й
і " . - Тая і і, Хє зфідчня й
чо ю броей 2. -бі
- уч
Рчо ла Ле Ме | Й - Мо БУЛО
й Р с і 517
ПРИ ЯР
Ратяк
Україна -- самісінький центр Європи, І ВаВІЛОВСЬКИЙ Закон ТУТ ВИЯВЛЯЄТЬСЯ СПОВна. Через нашу країну проходить процес ПОСТУПОВОГО ОСВІТЛЄеННЯ ЖИТеліІВ ВІД ПІВДНЯ херсонських степів, де ЖІНКИ ЗОВНІШНІСТЮ нагадують італійок чи персіянок, через Полтавщину, Київщину й Черкащину - там темне волосся поєднується Із свІТЛОЮ шкірою і м якими рисами обличчя, -- до Полісся, краю озер, боліт, блакитних 1 сірих очей та русявих кіс. «Чорні брови, кари очі» серед нащадків білявих слов'ян -- це природний наслідок поширення домінантних генів у центрі ареалу видотворення. Рослі світловолосі легіонери стародавнього Риму взагалі розчинилися серед характерної для південців смаглявості и мініатіюрності народів, які населяють Апенінський півострів. Коли о наша планета була бодай трохи комфортніша, то орюнсти геть зовсім звели 0 нанівець олондинів у тій солодкій бооротьої, що на неї надихає інстинкт продовження ролу На сьогоднішній день коли й можна казати про носіїв ЧИСТИХ Генів нащадків слов'янських племен, то це ООИКИ -- ЄТнІЧНЛ група українців, що живуть у центрі Кар- ПОТСЬКИХ ГІР за перевалами, де оуло спинено татаро-монгольське нашестя Поряд з характерною зовнішнІСТЮ поспільна русяврість УСІХ ВІДТІНКІВ І щЩИрою,опі имІСТИЧНО-ДООрРОДУ ШНОЮ ВДАаЧеЮ, вони зберегли особливі елементи одягу, архітектури, побуту
Однак, зточки зору природних законів, питання чистоти генів дуже гіПОТетичНне Речовина безсмертя, ця ниточка безсмер-
тя, що сотається Крізь ТИСЯЧОЛІТТЯ, ЦЯ згорнута В тугу спіраль дезоксирноонуклеїова кислота, яка знаходиться в
КОЖНІЙ КЛІТИНІ НЯаШОГО ПІ11, КО ТОСОЛ ТЬНС ща свосто інформативною насиченістю ут-
цорентия
Лиш зовсім незначна частина п генів Кодує білок, з якого будується людське гіЛО, МОЗОК, а разом 3 НИМИ ВСС Те | ДОСІ незбагнуте, що називається інтелектуальною, психІіЧНОЮ та душевною діяльністю Абсолютно ж переважна частина ДНК СКЛадлється з ділянок, ЯКІ «МОВЧАТЬ», ХОЧа зоеріга ються від покоління до покоління Закон нашого світу такий, що все непотрібне відМИрає -- 2 отже, ці діЛЯНкКиИ якусь функцію виконують, найімовіІрніш -- Несутьінформацію про пережите попередниками, Кожен з нас -- лиш крихітна верхівка грандіозного айсоєрга -- генетичного спадку багатьох поколінь, практично недоступного нашій свідомості Пам'ять прашурів записана за таким принципом, за яким поєти творять образи своїх вІршШІВ. Ось хоч би й цей - з поезії Ггоря-Богдана Антонича
Мов свічка куріться черемха
Й побожити вечора руці
На мініМАальніЙ площі - інформації
Нині генетики схиляються до думки, що всі спадкові задатки виникли на нашій планеті водночас (а имовірніш, були створені), нікуди не діваються і, мабуть, є неодмІННОЮ СКЛадоВвОоЮ КОЛОООЇГУ матерії, енерги таінформаци, на якому стоїть наці світ. Це причина, чому нації сходять з історичної арени. Куди? Де арії, скіфи, сармати, половці, печеніги й всі інші народи, що клнули на дно історії? Ніде й водночас скрізь, де вони жили чи проходили, залишивши нащадків. Щезають могутні держави, щезають великі народи та нІКУди не діваються гени: ДНК кожної людини -- це тигель, де у вогні Вічності переплавились властивості багатьох попередників, що з ЯВИЛИСЯ на світ в одязі національних особливостей -- неповторному, бо в цьому світі неповторне все Нація -- форма, в яку виливається одина- КОВИЙ ЗМІСТ, ЩО НИМ Є ОДВІЧНАа ЛЮДСЬКа суть, тим то героїв Евріпіда чи Шекспіра ми розуміємо не гірше, ніж сучасників
Що визначає цю форму, якщо спадкові ознаки нікуди не діваються? Що таке нація"?
МОВОЮ КОСМОСУ
максимум
Гри фактори необхідні, щоб людська СПІЛЬНІСТЬ ВИЗНачИЛася ЯК Нація територія мова й історична пам'ять. А, коли добре подумати, то стає зрозуміло, що другий і третій фактори -- похідні від першого Наприклад, історична пам'ятьспроможна якийсь час зберігати націю й тоді, коли вона вже втратила свою територію, все одно має народитися десь і з чогось
За дуже великим винятком (цигани, Євреї) а в науці виняток правила не спростовує -- народ, що позбувся землі! втрачає своє обличчя. Лишилися в далекому минулому хозари, гунни, їхні попередники хунни, ословянились ВОЛЗЬКі булгари, перетворившись на болгар, і тІЛЬКИ легенди нагадують баскам про те, що вони -з ВИХІДЦІ 3 КЛАВКОЗЬКИХ ГІр; визНЯачиЛлисьяк таджики древні согдійці, що теж прийшли з іншого краю. діля діаспорника минуле важить особливо багато через те, що майбутнє має для нього риси народу, серед якого йому судилося жити: опиратися процесу асиміляци дуже важко
Нашя як явище належить скоріш до царини їІїстори. аніж ГФОенетиКкИи, 1 проте національний характер існує реально. Як формується незворушність норвежця жвавість італійця, доородушний гумор українця, безпосередність француза організованість німця " "Тому в межах того ж самого народу існують групи, які дуже рІЗНЯТЬСЯ МІЖ собою вдачею, водночас належачи до одного цілого -- Нації?
Хби відПОВІСТИ На де ХІпИТання, треба ЗРОЗУМІТИ, Л ЩО ВЖХМИПГОЛІ Об ЄЛНУЄ СУЩеС НО Землі в Єдине ціЛО" еКосмічне випро міІНЮВання, яке йле від ВСІХ НСЄОСЄСНИХ ТІ всю Оїгосферу, пропима: всю все вній.. біосферу не можна осягнути в явищах, які на ний відоУВваЮТтЬСЯ, ЯКЩО буде упущено цей п звязок з оудовою цілого КОСМІЧНОГО МСХаНІЗМУ, ЩО ВИСТУПАЄ різко», -- писав Володимир Вернадський Нині є багато підстав вважати, інформація в нашому світі передає ьо м допомогою слектре
МАТИ ТНИХ
ОХОПОЮ
Шо .Ї
випромінювань, як! утворю
окрема й на
ються абсолютно скрізь поверхн СМЛІ, ЗУМОВІ'ЄНІ процесами виемоди ВІТРУ 2? М ігнІТОСФерною плаз
Original en ucraniano · traducción en actualización
А нано С нії ЛИ" Пр
мою Ілєемниюшфю мнаповгорност націочальної вдачі СЛІД ШУКАТИ, мабуть, в харак: тері 28 аячку географічного ре 'ьєскру з Космосом шо віІДОМЕІСЛеЄТЬСЯ носСсомперсдл 1 зитмиш М щродного танку. Вітер на берез! моря. вітер серел пр. ГО ших, чи порослих «ленню. ріТЕРр УМ ЛІСІ Л090 б) СІСПУ ІМТ нссесних Те перекладений на мову географії « визначили неповторний малюцок сІРрТО М. тркана, чардааша, гопака чи ганго Це - найпростіший механізм самовираження ВП ЦІЛОМУ ж НОЦІЮ, ЯК | ВСЮ землю, МОЖНА розглялати як віДКритоневрівново же пу) систему. ЩО ПОСТІЙНО органіІЗзУЄТЬСЯ, І ДОН ПІДС1ЯГЛАЄ ВСІМ ЗО0К0- нам. котрі діють в таких системах 13 дулЕмОЛИ МІЖ СИТУАЦІЯМИ КОСМІЧНОЮ І пографічною в основних центрах антропотворе ння сформувмися найпоширеніи асихологічні типажі: медитеранці, ПОНІ, сотіІЙйЦІ, середземноморці, динарці й арійші. В різних співвідношеннях вони представлені у всіх народах, це - основа, на ЯКІЙ формується національний характер
Принагідно злуважимо, що часові хап1- рактеристики найрізноманітніших електромагнітних полів Олизьк: до ритмічних характеристик музичних творів, а отже, письменники неусвідомлено керуються ритмами власних смошциних процесів, на які накладаються космічні сигнали Ма - буть, це | є та причина, чом) великий цчцашональний митець можливий ТІЛЬКИ НЯ своїй землі: ЛИШ ТАМ оОКОСМІЧНАа ПІДКЛЗКО» знаходить резонанс у глибинних процесах мозю
Шо ж обіцяє Україні її географічне положення, як воно позначилося на форхуванні нашонального характеру, 2 віІДТак | долі?
ДОНЦОВ ГЕНЕТИКИ НЕ ЗНАВ...
Якби закон розподілу домінантних генів від периферії до центру виявлявся ТІЛЬки в зовнішніх характеристиках, то питання було б вичерпане: кому подобається «руса косз 10 ПОЯС2». кому «Чорні Орови, карі очі» -- справа смаку. Однак будь-яка відкрито-неврівноважена система насам - перед підлягає ФІЗИКО-ХІМІЧНИМ ТА різним іншим простим законам, не вичерпується ними. але -- підлягає, тож Є ВСІ ПІДСТАВИ прикласти вавіловські закономірності Ло суспільно-історичних тенденши життя цації. Тут. зокрема, можна пошукати витоків того парадоксу, що потужним народ у центрі Європи так довго 1 ТЯЖКО доростає до державності
Якщо це центр, то людську психологію мають визначати домінантні гени, тобто такі. які забезпечують виживання: пріїстосовнийтво. хитрість, обережність, схиляння персд СИЛОЮ, ДОГІДЛИВІСТЬ Суспільство, де кожний член керуться тільки ОІОЛОГІЧНОЮ ДОПІЛЬНІСТЮ, Не мож-
зишиайилет « |рі«Ї Реце І І.
ще агресивніший, на підступного ще підступніший -- аж досамознищення дле ІНСТИНКТУ ВИЖИВОННЯ В ЛЮДИНІ протистоїть моральний закон, -- ТОЙ, ЩО ЙОГО Кант наував найбільшою таємницею разом 1з небом над головою. Бути добрим, поступтивим, ширим невигідно, а все одно частина люлей живе так. ніби несе В сом! память про Інші СВІТИ, прекрасниши Ї ДоОСкКоОналІШІ, АНІЖ НОШ
У суспільстві постійно борються дві тендениї; біологічно й та, яку зантичних ЧАСІВ НазиваЛлИи обл еСстТВеНниИМм ,) людині ПОМІРКОБАНІСТЬ ) потребах, готовність зрек - тися практичних інтересів заради ВИЩОЇ мети. відданість внутрішньому ЗОКОНУ Домінування першої породжує масовий конформізм 1 замилування епому сливими
плодами морального відступниЦтВа, 2 ЩО
"ШЛЯХ нагору» злебілЬьШоОГО И пролягає через відстУПНИТВО. Т9 народ здосувлє ) поводирі осіо, КОТрі У 29 іеносних ДЛЯ
нації ЯВНИІАХ керуватимуться тими ж імпульсами, що Й ІХНІ посполиті у ВвИМо-
шуванні власного кубельця Грушевський
точно окреслив 314 рованс коло, В ЯКОМУ б'ється зержавність УКРОЇНИ свобола впала через Те Во старшина панувати нарощ визволяючи. своє" попусклли зраджувала свій наро У ня власних благ !У
гукраїнсько рогу вання -- ЩО хотла; з чужого ярма акладала, а люде » Так. наша старшин» завжли м'я примножен: цьому ВвИЯВЛЯВеСЯ
ній Оз чи ПР
Б Р
кукон розподілу домінантних генів, визначаючи панівну суспільну тенленино
| митро ,ДЇомнцов генетики не знав, але о свої книзі «Дух нашої давнини» твердив, шо наппоширеніший тип Украї ния остієць, прив'язаний до матеріальних олаї! вульгарним у смаках, з великим потягом
10 кон юнктури. «В громадському |! політичному житт: - пише Донцов, одинока мрія остійця -- державна допо:
мога, звідси його любов до державних посад, пенсій, досоціалізму з оюрократією, де кожний є державним урядовцем Стремління остійця в суспіЛльНомУ ЖИТТІ -- Ппонишити все, що пнеться догори, що виступає з рядів, робити отарою, черетою... Остійці всликі заздрісники, на ЧІМ іноді збудовують партійні програми. В історичних конфліктах їхня роль -- роль маклерів, гешефтярів. посередників, угодовців. Звертають увагу насамперед на «людину» і «реальні МОЖЛИВОСТІ» ДЖ ТОДІ на засади, Звідси їх евирозумілість» 1 поблажливість до «людей української крові», хоч би й зрадників, звідси улесливість | плазунство перед силою. Остійцям власні інтереси дорожчі від таких абстракцій як честь і слава, тому часом виправдовує він ВСЯКУ НечисТьЬ».
Другий тип -- динарець: прекрасний воїн, витривалий у збройній боротьоі, однак вибуховість вдачі Й деяка простолушність роблять його легкою здобиччю прикрих несподіванок. Літературний типаж -- Тарас Бульба з гоголівської повісті, що не захотів лишити люльку проклятим дяхам, чим 1 собі віку вкоротив, 1 товаришам своїм нашкодив.
Менш на Україні представлені меди - теранці: винахідливі життєлюби з нахилом до авантюризму, «природжені змозники і революціонери», здебільшого талановиті. Такими, на думку Донцова, були Сірко. Кривоніс, Тур. Верешинський, Юрко Гютюнник
| найменше серед нашої людності представлений нордійський тип, тим часом саме йому властиві прикмети державотворчої раси, 60 цьому типові притаманні «острозорість, правдолюбність, витривалість. сила волі, пильність, здоровий осуд, ретельність, лояльність, любов до порядку, чистоти, відпорність до базарного кри - ку і пліткарства, певність себе»
Всі ці міркування публіциста 1 вченого Дмитра Донцова чудово узгоджуються з закономірностями в розподілі домінантних | рецесивних генів, вІДКритими Миколою Вавіловим
Неважко здогадатися, що У вІЙНОХ, НО які така багата історія України. арійці гинуть першими а00 ж, знову ж таки на Думку Дон цова ерозпускаються вдинарсеько-нордійському типі козацького оарокко», міфічним втіленням якого є Мамай, літературним -- пан Данило з гоголівської «Страшно! помсти», а реальним -- пості ліяч ХМІЇ століття Данило Братковський 1 славетний вінницький полковник Іван Богун. У шлому ж історія нашого народ) -г ДАНЦЮ І прІнських подвигів, диНарських ДЛОМИЛОК ! ОСТІШСЬКИХ зрал. які накладали зєто на найшляхетніш МІДрИ Та ДІЯНН)
Отже, над Україною тяжіє генетичний фатум і ніяк не позбутися його"? Нічого подібного! Людина -- Унікальна істота, обдарована волею та свідомістю, а відтак і здатністю ПпІДНОСИТИСЯ Над УСІМО біологічними закономірностями, беручи стихійно сформовану долю у вилені руки Але в очі реальності дивитися не ООХІДНО, згадавши мудре Франкове Ти, брате, любши Русь, як иб г кусень сала, Я ж гавкаго раз є раз, щоби вона пе спата.
Бо теперішнє пробудження нації скоріш схоже ни гипове остіЙСЬКе присип
яння фольклорними колисанками рожевими ВИДІННЯМИ СаМОВИХВОЛЯНЬ ТЯ псевдопатріотичними фра ЗАМИ, 1 ЩО НІЛ справді 3а тим -- Зрозумі ІЙ Вже М найлегковірніші Розмивання моральних критерив піднеСсСсСнняЯ н Йо зсоромніІШОГО конформізму до рангу життєвої мудрості, героізація ради лиш через те, що вона своя, рідна, українська, ЯКІ ВІДОМ ваються в наш час, СВІДЧАТЬ, ЩО ПОанівВвний ДУХ суспільства не зміІНИВСЯ, а відтак І Надій На державотворчі тенденції в ньому мало
Арійська нетерпимість до безчестя арійська послідовніІСТЬ, арійське ЧУТТЯ БІДПОВІДАЛЬНОСТІ 4 УКРЛЇНСЬКОМУ наро- 1о0ві, ЯК НІКОМУ ІНШОМУ, НСООбХхІДдНО УТВер-
іжУВаТИ ЦІ риси б СВО кКОЛеКТИВНІЙ СВІДОМОСТІ
ЕНЕР рин пики ння зані зо не
історична пам ять
й б
ПО НЕ вині но ща 0 ж
El comienzo de este texto puede estar incompleto: compárelo con la página original
Original en ucraniano · traducción en actualización
гчаприкінці
до тридцятих років нинішнього століття.
Українська «Просвіта» винайшла єлино пра- ВИЛЬНИМ На той час вихі в ОбСЛнанні Кримтних КОШТІВ малозабезпеченого роб тгичого і селянського люду влосить потужним фінансовий калитал, утворив- Ши певну фінансову систему аля су илування кустарного виробонігитва переробки сільгосппролукиії, збуту п через власні гуУртовит кромниці, тим самим захишаючи трударів від пограбувань, перекупників на зразок теперішніх комершиних мІнянлів
ПОШТОВХОМ
ПІЛЬКИ
Утих ПОЛІТИЧНИХ Ттасоцальн6о-скюномІНИУу УМО- МОН СВІ Пл егиою У КРЯТНСьЬКОЇ кооперативної | Просвіти інших областей У крони ІМ ЩО ЗешШшо ноаголуютіь НИНІШНІЙ СТан УКРАЇНИ, рази 00 ІНЛНО МОФИТЖе ДВІСТІ ТИСЯЧ Членів кредитових х ІСОНИЙ ЛДОСПпі побати кю НАРОДНІ кКооперативно-кредитові спики розвивали СПОЛОК 3 КОЛІТ ОМ Ло ЛлрОХ МІ ІБЬЯрдів доларів ( ГО РА , країні, використання якого мое ІгоСслодарство , виготовляти споживчі товари, торгу- ) ЦИХ КОШТІВ ЩОргімо виділяються Ффонли лопобу ДЛЯ КрОДИТНО-просвітиниького ру
ВАЛИ 2 20стУПНИМИ Цінами, регулювали грошовий Обіг, утримували школи, вели вилавничу діяльність форму В.ОТИ ВИСОКУ мораль 1 держаовніийьку свідомість Недарма Просріту» того чосСу називали лержавою в державі асло «Свій 20 СВОГО ПО СВОЄ» ОЗНОЧОЛО ЄДНІСТЬ
на хіСолах правливості, довіри, високої моралі, реальної Допомоги ВСІМ бе) винятку трударям, котрі сповлували чесну працю 1 просвітянську демокрагичну філософію.
У цьому році виповнюється 130 рітниця заснування першої в Україні Крелитної спілки,
минулого | на початку ЦЬОГО СТОЛІТТЯ, у часи ТЯЖКоОгоО ЛИХОЛІТТЯ. матеріального г духовного обкрадання України |
активної, свідомої частини інтелігенції. були створені збіднілих і малозабезпечених верств українського лі
Цю сторичину ЛОД00 МИ ПОВИННІ ГІДНО ВІДЗНачИТИ спешальною конференісю, яка мала б стати суттєлим ЗООВИТК Всеукраїнської «Просо»
ЗАВЛЯЮИ ВИКОРИСТІННЮ ДОСВІДУ ЛІЯЛЬНОСТІ креди - ГОВИХ СПІЛОК В У країні, представники нашої діаспори котріолинилися з різних причим у далеких світах. не не перетворилися м здобули поважні МІСЦЯ серед юаможних людей багатьох
моги розвиткорі Української кулі ГУРИ, НОЯУКИ. ТІЛЬКИ ю 199| РІК НО ДОПОМОГ Україні Виділено понаї 106 млн. ДОЛарІВ США Наприкіни минулого рок ДіОСПпОрою утворено спеціальний комітет " виродження кооперативного руху в УКРАЇНІ Згаланий комет ДОМІГСЯ від урялів Канали : СІДЦА ЗНАЧНИХ СУОСИЛІЙ ДЛЯ кредитових кооперативів в Україні
) оглялу на важливість ше) проблеми силами Всеукраїнської «Просвіти» при сприянні 1 матеріальній потримш представництва Каналійського кредитового союзу, зокрема пані Ольги Завірюхи,
креди ІНИХ СПІЛОК Просвти 7
КРЕЛИТОЛОгО руху спрарлі
Всеукраїнської Просвіти Реалізуючи ухвали ЇМ зер
створені 1 фУНКШІОНУЮТЬ
ЛИДарів | вИиИЖИЛИ, а й
пОРТкКОошОнНУ Кр ЗИННО СПІЛКА ТЬВІВСЬКОЇ 00 СТІ еПДОВІ ТПІЯЛЬНОСТІ "ЧЛеніІВ ШІЄІ СПІЛКИ відновлення 1! розбулови ПІШИМ Членам Особливе значення тосвід роооти Крелитної спілки
а2жуть, що на нашити житте бім дорозі нема жодної випалкової зустрічі. Усі знайомства и розтавання -- хІКОЛОГАаНІСТЬ ДОЛІ Кожне із них або як винагорода за добродіяння, або ж як покара за неусвідомлені гріхопадіння. ІТ заздрісники, и лиходії, і кривдники -- все за щось! | добрі жертові, світлі душі -- теж,
Знаю, шо моя зустріч із Еммою Бабчук не випадкова, -- записана на скрітжалях і моєї, 1 й долі...
То був звичайний собі дзвінок. Я зателефонувала журналісти на радіо в одній справі. Її прізвище й ім'я були мені віломі, а от познайомитися особисто не дородилося. Назвалася. Ї раптом чую у слухавці якийсь шовковисто-оксамитовий голос, у якому було стільки срібла, яскравих барв, чогось доброзичливого, щирого, шо я аж завмерла ріл несподіванки.
Така сонячна повіїть, подумалось нараз, притаманна натурам чистим, безхитрісним і неймовірно доброзичливим, на яких при народженні не дихнув лукавий 1 у їхні душі не впала і крапля зазлрощшів.
Слухала срібний голос і силкувалася уявити зовнішність жінки, знаючи, шо зелена молодість у нім явна омана, бо вона вже давно працює в журналістиці. Ще не знала, що тій хвилі судилося витягнутися на роки, шо невловзі почуватиму порожнечу, коли цей голос якогось дня не пролунає у слухавці, що чути його стане потребою і мосі душі...
Живучи у содомогоморській державі, де прослуховувалося навіть твоє дихання, і відчуваючи на собі постійно звелений курок людської підступності й продажності лишетому, шо не хопаєш спосі української душі, надивилася на те кашове порідля й помітила, що попо таки добряче понишило український характер. посіяпши поміж нас недогиру и упередженість.
А тут така первозланна довірливість, незаймана широсерлнисть і непілкупна лоброта!
«У неї повинно бути багато арузів, -- лумаю, чуючи на собі цілі потоки світла, шо йдуть гід спіпрозмовниці. -- Такі люди притягують, бо в них немає крихти зазларошіп іони пололіють прихильністю и любов ю багатьох, вони володарі доброго настрою, а також -- доброго здоров'я. Вони може більше під інших людей наближені ло Бога, бо живуть у захисній броні срітла...»
То було перше прідчуття й перше наближення ло пеликого серия. Перша мить, перше враження, якому хтось дав точи визначення: воно найпраплигвіше
А було все ло нашої ери. До ери незалежної України. Заавалося, ловгій українській ночі не буде кінця, тому раптовим доспіток захопив багатьох зненацька. Ми пресі ходили як після ЛОПГОГО ССаПсУ ГІПНОЗУ, ШОКУ | Нагалупвали тих, шо шукають г ніяк не можуть знайти пихолу з дрімучого ЛІСУ, В ЯКОМУ Нас оглушили, осліпили й тримали у польєрах, напколо яких похолжали розліотогані хи жі звірі. Гось хижаки птекли вчагарники, клітки розпалися, а дороги и виходу знайти голі: розучилися холити, гопорити, мислити І нагбіть посміХатися Олин ло ОЛНОГО Кожне СЛОгО, Пп якому було пже метише злячого страху, лягало розлогим волунмням | пикликоло Ликео кІгЄНе гарчання п чагарниках.
«Знаєш, -- сказала толі мені Смма, -- людям потрібне якесь шише слово. Брехня і страх так пихололили наші луші | так їх переродили, шо потрібна якась тепла
розмога, шоб хоча 6 трохи їх пвілігріти і подати наліо Давай шось зробимо
Р
жорстокого українців державами-окупантами, зусиллями кредитні спілки --як важливий засіб виживання оду. Подібні спілки діяли в Україні з 1865 року ми
Провезєенощшемх 199 рошісемін іревишк л органшаторів іс був стборенийм оргкомітет по заснуванню союзу Крелитних спілок
ЗУТ «Просвіта ім.Т.Шевченка щОоО розритку Кре 1ИТНИХ СПІЛОК СПІЛКИ Харківшині, у Киє ві, Луганську, |вано-Франківську.
| ІНШИМ, проловжуєтіСся Пей процес ОргДнснзаціям
ЛИКУ перелекти М |осить сФек- ТИВНО ТСКОНОМмІЧНО ОЗШКОаГЛеЄНО ЛЛ1Я Ч СНІВ Просвіти і МИ |з АКТИВНО ЗаЛУч: кредитної спілки «Скарб-Ї», що створена при ВУТ Прес ППД» 7 КИ бі ЛО актТИвІЮІ ПОПрисмницььої ТІКОЖ ЛЛЯ НОЛОННЯ ПІДМОГИ 1 придбанні «ІМСИНИХ ПООУТОВИХ ТОВАРІВ
пОТІЄЯ
ІЛЯ рОоповсюдлження ма
головою обрана Оксана Симотюк. До участіу крелитному русі Тут злучені літи і; мололь
Р РЕ САН шин о - нн з сс ні -
нн о
Для роботи удтьми відкрита окрема є крезитІвкд» р ДИТЯЧИМ рохунком Починаюи і 12 ПОКІВ, ДЛ мають право саміорати кредити Ди аблучаютіся 20 МОШДОЛИВОСТІ, СВОГО роду рООЮНОальютого "ОСПпО12- інтелектуального» поприємництва, ле гроші ефективно використовуються, але не є основ- |ИТЯЧИХ ІНТересіг
рІОВУЧГНИЯ і
НИМ ЧИННИКОМ
М; ІМІСЯЧНО
ЗИТЯЧІ ринки
"енами кредитівки проволяться | ШАЛПИМИ ромджальними програма- Тобто дюрмується свшоминм український громадянин, п уПрибметь | госпоОар у СВОИ ООТЬКІВШИНІ
Щоквартально ролгруються призи для НОМАКТИВНІШИМ МУСНІВ КРЕеЛИТІВОК, а також ВІКТОВИНИ Призами Є переаіІплата но Дитячі УКРЧІНСЬКІ ВИДаННЯ Гут не так справи у грошах -- СКІЛЬКИ У вихованні. їх ОМА бУННИ нормального ІрОМмалянИНа рОЗВИДВОТИСЬ В САМОФІНЯНО ВОННЯ
АналогІЧНО ВОКРрИТО І Молодіжний ПОХуНок для
) СКСКУРСІЯМИ ЛО МУХІВ
латного умовах | самозаробіткиу
на Льпівшокні.
| 77, МОЛОЛІ ВІКОМ ВІ | А дО 2; років По |(оження про юю крелитібку розробили самі стуленти
| НІВСРЄЕ ТеТУТ |Полтехн ІНОГО УНІРеПСИТеТУ 1б0уними
Державного ИТПИИХ СПІЛОК І
(рормами зохочення, ПІЛЬГОВОГО Крезитування
Ссфективного використання крелитів. | даю
ЩО ТО-
КИМ ЧИНОМ МИ МОЖСМО 4КТИВОУРТТИ СДме чере
Р
( трию
кредити
Кредитні спілки
ЧЯЛЬНОСТІ
МЛУЧЕННЯ ЛО ПОосвІтянськоО! МОЛОІ
Треба зазначити, що створення І функціонування кредитних спілок, звичайно, нелегка справа Є певні перепони 1 труднощі 00 єктивного 1 суб'єктивного характеру. По-перше, в
ПООКІіЛИМ КОЛЯм
ЧМОБКУХ СКОНОМІТНОЇ кривіДТрвати віл
оюджету кошти на початковий ретупним та позатькгі
важко стмейного
Львівська» , де | внески. По-друге -- діють також застарілі чинники
СОПоТЬНО-ГПОИХОЛОГІЧНОЇ 1 ПЕРеДАСНОСТІ, с Їх ІПНМОВаНОЇ
ПСИХОЛОГСЮ КОЛИШНЬОГО «СОрСТСКОВО чес ЛОВЕКІ
с 0 о що а
ст с т рани
зи і ФС | З - сю сні ак» АЙ
рр,
чЧ Па У бий чн Рі чи Рі т
Ї і
о об
Році
хі до «ій
г Є ПОРТРЕТЕММИБАБЧУК 1. 1.0,
-7-. Катерина МОТРИЧ. З щі Зі, с є. чес ЧрюрУ а ор
ді, Ї
| ші - 1| а ї - ' чий ь" ч чі - |
с РР и - урни
Серія передач, які ми зробили з Еммою, принесла нам кільКа МІШКІВ ЛИСТІВ, зірвала багато ширих сліз ії ширих прокльонів. У нас з'явилося багато прихильниким порогіп, ми викликали хвилю добрих почуттів і роздратування. навіть в однодумців і патріотів. (Ми, україни унікльний народ у своти філософії любові. Любимо Україну, але не любимо в ній... українців і часто того, шо вони роблять задля неї. Може тому, шо багатьох із нас хрестив тої кум, який усе чогось радіє, коли в сусіда хата горить).
Були переконані, що треба розбурхати народ якимось іншим словом. Робили як могли. Коли посипалися цілі зливи подібних радіопередач (гірших і краших) поставили крапку. Це теж надто важливе Кожного із нас вилно як кільця на зрізі дерева. Час кожному вручив свій хрест Треба було вибирати: або йти шляхом найменшого опору (якбільшість представників 4-1 влади) або жити вогтяног дорогою боротьби... за Україну, справжню незалежіисть, за п мову, на яку посунула ше зловісніша русифікашія ніж при тоталітарному режимі.
ЄСмма, одна з небагатьох , не вагаточись ступила на ту дорогу. й голос одним з найперших засєріолився у сірому сгітанти, де так надійно звив гиїало страх, знегира, ле червоні ідоли оберігали більшовицькі капища, а черпонми заклинателі и калебісти усе ше тримали ліодський лух р неполі. Тримали, незпажаючи на те, що демонська нич минала, що «светлое будушее челопечества», піднявшись сна чорнобильську Голгофу, розпилося, як старий трухлявий різ, а «лружба народоп» жебракувато поливлялася на гикна пеликого притону, з якого п вигнали за прогийлі зуби 1 запалим пис.
То був періол виходу з московського полону. Не було у нас Моисся, навіть Моисесеєчка, а поїтим пілатіб -- ХОЧ гребліо гати" | псе жрушили. Емма кинулася у самістький вир того тяжкого походу. «Тобі шо -- найбільше треба?» зо МІПИТУЮІЛИ ПО НС З ПУОнІЧНІОЇ ПОСМИЦКОГО ТІ, ЩО поселилися у хаті, що ескрао». -- «Я, слава Богу, пе петигла узобити собі кар'є ри на лений чи батожент! банлеріпшини, то ж палолужую прогаяне, -- підпОГІЛЯЛа різним голосом. -- Як кахір Данте, для байлужих у пеклі
СІГОТОПЛОСТИ НОМЕРА ОМ МОЦЯ
П срібними голос скоОлихнуг У країту 1 примуємт пока ямно плакати т момирати Ви Просто миапучам мо меТх широтах І; мередіанах, а став пополирем лотм пеоїх сип Ух І ІПІДПІВСЛІЛПИХ, ГЛУХИХ | НОПІВГЛУМИХ, (1 нашональног пілшето 1 СпОомСТІО, ПИМОРЕМИХ СТРОМІ, гололомором, репресз8тми, Ям пе, хто |успіІЛломитм «стий страшний діагноз, але хпороба так глибоко мишлі, шо без пополиря не лійти ло великого праматерика -- України
Вона як наполегливим і терплячим учитель початкопгої школи лонесла мільйонам абетку рілногаємлі У КкоОЖИИ раліоперелачі, у кожиомо чере» прості ЛостуУПпИй
ПАрАЛІЗОїМ МОГО
"овігерії
чо жо тю си я ни а де а
сСтТимИи,яктом каторжанин-гречкости сіяла І сіє у перелоги такий колись доступний і такий поширеним прідлномл краї злак, анині перероджений кукілем і пирісм яничар- СТО
пам'я стало спосериним мірилом УКриинсСькОГгО характеру. Української незламності. Української душі і люборі до всього рідного. П голос гукає слухайте! Ї його слухають у містах і селах, в розкішних кабінетах 1 петхих хатинах, припавши вухом ло приймача. Вит переконує, шо Україна с і збудеться, а українці народ добрий 1 вродливий, і він нСоОдмІННО, ЯК той пвртомленин прочанин, пололапши шлях до Гоподнього храму й назал, вілпОочине Й гидродиться
Єммі пишуть згилусюли. Пишуть добрі, лихі, мудрі й
убогі, пишуть молоді і літні. Пишуть людли різних національностей, Хтось любовно клале у непеличку посилочку пшеницю, мак -- ло Спят-печора. Хтось
молитовно зізнається: «Зи повернули мене ло України» -- «ДякабБогогі, що ви п нас є, Бммочко. Ви даруєте нам надио» -- «Ви наше сонце.» А ло того, хто осбфбороно пхолить у ліолЛсьЬкІ душі, і стапмлешня особлипе. Хтось просить лопомогти галправити тяжко хпору литину на пкугання хи корали Ії вона не залишає це безупаги, Хтось опинився Осз житла, то чи це лопоміг би сонячним Сммин голос віднайти закуток п Україи, ле можна б убогій плогі з дитиною знайти притулок І пона ного інАХхХОдЛИтТЬ. «хтось просить попомогти піЛлремонтупати тах. Кожен, хто впустиг п ГОЛОС У ДУШУ, ЯК побрий ПУ, пважає, шо має право и просити лопомоги й захисту. Тому є багато в тих листах натїоного и Ооезпосерелнього. «Гммо, плопоможіть знайти мені жінку» бабуся з Донбасу мпигує, хто 6 лопоміг їй лдпері поставити на місце, бо перекосилися. Чи ше більша біла: «У мене хтось пкрап 15 кроліП Дорога паша рммочко, роокожіть Про моє горе презиленту Крапчуку:
| прихолять листи, написані: коряпим почерком піл сині і ЛОЧОК ечерпомог Олулийиці», перепописнті Орутальною лайкою й прокльономи «Убьем, четпертуєм, руховка, бенлеропекаля с
Вона 11 Є |ТТУС ІХ, ІМІЖКО 1РРГМА Ї ІПЛПОІНИТтТЬьЬ МЕНІ І КОажЖе |і перепопнисти | ДАР,
РА МІ
сумом «Ось послумли, шо пишуть мети ІкКОгСьЬ ЗОб0лОогЧНОГг ' ПОН НИ ПО ритки рамояь п «ЛОКК РИ КА, ін МСА ЛМеСИ М
аТуоже! У
ОО МПА М | М (1 1.1«
олкровений нема шо перетпоремо наши наро 1 |Шшиио мене так ме комлинриои | Іспже Жу|ІСЗЯПпЛЯТтісЯя ГУТ ПНИШІ ЛЮДИ, НеПЖо Ж ТАКІ ПОЛИКІ
ПОПИ МмОрМОТЬНО, МК
ГРІХИ твої, У країно Рь
хле більше помічає понма отих інших г раліє поягі
кожної спіломОї Ггармоншіиної ОоСООнСТОСП с раз оула пеМОГМІМ, птіаноють по
Зно Р ОАмААКО Бабчук
СПІЛКОМ ТОГО. ЯК її ОТОЧУМУГЬ 11
гобосУу |;е«ХпНитТьСсгЯ0 ПО Г(ІПИТУМюЮТЬ
-
El comienzo de este texto puede estar incompleto: compárelo con la página original
Original en ucraniano · traducción en actualización
є занодувннни
НЕ С Ре ПР
життя І люди
а чи чі по МІК ОАЕ ГІ СФроОпмогі р ЖхолопіОЮ КОЛИШЛЬОГО «СОбЕТСКОГО ЧСЛОВеКІ Печі АКУЛИ , |ДЛАГОТЖеМО!: Системи ПОЮру | Мамі НОеОЦІЙСИНИЙ МЛС хкламноч інформативного характеру, мах о форму осві «Проспітих ; ПХТ СХ КОМУВАЛа МОСЛеМИХ У НОООМІЛДНХО "Я | вколо медержавних структур з мстою | «КОНОМІСИВ ПРАВНИКІВ у зкувзадния хі ПАХУНОкК СОЖКТИМОГО ПИКОг их КОП ООЮТО, ХАТУЧОГОГЯ ЛО УЧАСТ СИХ ІСОРЯМКАХ псжюго РОДУ ПІЛХТРИЄМНИЙ ПМ І. нарештї, є і проблеми і З шо хамактеру,. ЮКрема, ПОМ перепо- Сом счИрютИВ 3 соку ПуЧУПанию й с! рого ук "ого ЗЛОМ ТУ 0 орсиМмХх. що промолять
зжавну реєстром о КІХЛИТНИХ сПпилок, ОоСсООЛлИО
чі «ПАЛ «ТОМИ
сих умов Ффмиким актирного ориеши хи ори спелитного руху в Украіо повинна покласти на ссоє | м ІК ПОШИ КОВО ороуохшія. Шо мас ЧИ більше СИМПОТИКІВ серед хкраьосеького лоту здЛУЧені ЯМ 0 ПИхХ ПОМІАІЬКИХ ОЮ І ПД)Ль ЛЕМОКТКІ:
"ПЙиЧчИО-! ' ОтТИ Ого Спрям у ІПИІЯ іс ро ронних секружтаритом ЦО ально: о ПІІ 11013 ДУМІ 4|Ї|00СДІТО» ІМ |Попче) ко про-
рам позу оби мотер ІльнО-тем ОЧИОЇ БАЗИ | ПОСТУпового Переход НІ ( моФ нансмоотия кКрелитним спілкам й ЛАЄТЬСЯ важливе місце Проти ПпОНТИ ЖІЛУЮТЬСЯ ОС; ПОПІЛЬНО ЯК 1 о ІДСНОМУ. ТІК 1 НО злйдїотому ДІЗНЯХ. 1х КЛЖУЧИ ПРО 23210 Очевидно, вит еМИЯ КОМУНО-СОПКОВОЇ ішфекий шертності та
удкування поштовху згори - ХІТЯЖНИЙ процес, що
склало формування СПІТОГЛЯЦУ ЗИНКОВОї рілософИ | ПОДКТИЮИ За тепериШих УМОВ, МАМ просвітянам , ПАЛежить здухюиті | реалізувати чи Не ( ПО МОЖЛИШ НО ОСИ програми Мате рІАЛЬНОЇ ТЦ пимки наролних ма ПЛ ИЄМО ПІТ | «СП сия ло дер ІДОТВОрЕНИЯ
ерез їх участь У кооперативно-крелитних структу:
| 1Я ПьоОГгоО гребо ІОЛУЧИТИ ДОСВІД перелових уж «пітУ, КУН, ЩО ЗВІЛЬНИЛИСЬ | СО ОЛІСТИЧНОГО
теці Ппросвітям 3 профестоналі-фінамсисти г - Реалиміля шсо програми може ВІДОУВАТИСЄМ )
| | Організацій о-методична жпональних просбітницьких структур Мається о умі прюдопжения провелення міжобласних, облаєских 1 міжрайонних семінлрів-винтколій орі п маторш КРУЛИТових спілок у Гізмих репонлх Україи 1 наданням вілповілної методичної допомоги, Із ТРА ечениям УЧасним ІВ семитару плоорами пруковаих інструктивних матерілліив, зразками УЛСПОПІИЛЬКИХ установчих документів, нормативними правовими іпкументами, що регламентують Порядок прохол- ) ження реєсстропи Спілок у державних органих ЗИМ ма частина таких документів розроблена «Просвітоїо» і ми надаємо їх при необхідності
Семінари суто практичного спрямування вжи
лають позитивний ефект. До участі У їх роботі юлучені фахівці-скономісти, фінансисти, правники га активісти кредитового руху, що мліоть спеціальну підготовку з ших проблем 1 досвід реальної практики, функціонування «Просвіти» -- «Вигода» м. Стрий (Петро Макорськуй). «Самопоміч» м. І» Франківськ (Іван. Івасюк), «Калинка» м Тернопіль» (Андрій Олепчук та Василь Чайківський), «Скарб-Ї» м. Київ (Роман ДЯКІВ) Слухачі семінарів пе тільки одержали інформацію з історії кооперативио-крелитиого руху в Україні 1 3а кордоном (Ольга ЗОВ рум Клнала), але Й розглянути смс проблеми органіхаци 1 функціонування
аткорого регла ПОГОНЯ ВМЄМИМ 3
|, зрозуміло, нлявими кадровим
підТРИМКА
ДИТ СПІЛКИ Сторення
їх реєстрацією
лючих Кредитних спілок
Крелитівок, питания празового. Ффуинасопого та ПОдлержллою, мічшя історичний | прав, обов язків Члени кредитівок у СИСТЕМІ СВОЮ спілки, оптимім ци розмірів висскюо, оберт грюшозого каліталу, ефективного використанні кредити окреслили перспективи розвитку кредитима сплок У крто цорообл оргагизаціям розіслані мами розроблені положення про филії Кредитиих спілок Гаю філії є сенс створіовати у селах районних центрах, окремих підприємствах в 25-Х) члегов, аби уникнути труднощів формування статутиюї кроти не мете 50 чл г проблем довготривалого пропесу зеєстрації 1 тим слмим прискорити процес кооперагивно-Кредитного руху Потім, при (рум ціону ва о | палбанні віДПОВиЩОЇ ПОТУЖНОСТІ, філії можуть 1 повин перерости у самостини кре
центральному спетпального грошового фогду сприяння розвиткові кредитних спілок «Просвіти» Цей фонд забезпечувар би ма перших порах грошову підтримку видания методичної літератури, сплату витрат (відряджень проведені у Кисві, Тернополі, Стрию, Вінниці і | фахівців), пов'язанних З заснуванням кредитних спілок при обласних відділеннях «Просвіти», а також
1 Угворення при ВУТ «Просвіта» їм Тараса Шевченка кредитних спілок «Просвіти», який би став центром організаційного, правового, науковометоличного та інформаційно-кординашйного забезпечення, та шформаційно-координаційного оргаму. Через цей Союз відбувалось би входження до загальноукраїнських та зарубіжних об'єднань крелитних спілок на засадах просвітяніської ідеологи | моралі, утверлження української державності
Певного оптимізму у ши важливій справі надає позиція президентій нашої держави 1 Сполучених
тато Америки, шодо сприяння розвитку Крелитких спілок в Україні, ЯКІ Містяться у СПІЛЬНОМУ коміоніке, ПІДПИСаМОМУ МИМИ ПІДЧАС перебування президента США Клиштона у Києві. У цей сприятлисий чле ми повин Вийти з ВІДПОВІДНИМИ Іишративами до органів державного управлиюия лля олержання певних приорітетів 1 пільг оподаткування, правового фінансово-скономічного характеру Особливу Увагу слід приділити розподілові 1 ефективному викорисглитю можливих коштів. Вони пови використопуватись виключно за шлевим призилченниям ком кретними організаціями у комкретимх регіонах України на конкрет, плуковообгрунтовані практичні програми створення реальних кредитних спілок з відповідними скономітними обрахуваннями, прогиозами. ошиками (Греба д укикнути можливого марнотратства коштів на малоефективі о вссукрашисько і міжнарод конферении, семінари загального хлрактеру, друкування другорялиих матеріалії, Перебування численних делегацій утримання громізлкого біорократичиого апарату. Єфективиость діяльності організаторів кредитних спалок повимна визнача» тись кількістю створених 1 юридично зареестрованих спілок, калькістіо членів кредитівок, КІЛЬКІСТЮ І сумою виданих кредитів, швилкістіо обороту грошових коштів і дОШЛЬНІСТЮ їХ ВИКОристання, сумами одержаних членами дивіденттів, кількістю і розмаїттям наданих послуг, залучениям до кооперативно-крелитної діяльності просвітяй і їх симлатиків, особливо молоді. За таких умов ми зможемо прийти до висновку, що наша організація виконує основи статутне завдання -- Через просвітянськю крелити спілки. через економічні інтереси залучаємо маси до просвітянської культури, моралі, духовності
активному
правління
Роман ДЯКІВ, кандидат економічних наук
нання рн ог м-н же
«Ой. ми так любимо ваєс"» «Тебе розсмикають колись на сувеніри», - пожартузала. дивлячись на той захват прихильників. -- «Є такі,
м-
| засміялася вона, - що ІХ задоволенням взяли о на сувенір : мОЮ ГОЛОВУ»
Олнак ні вдячні патріоти, ні переповнені злобою й ченавистю Уукраїнофоби не висмикують грунту у неї 3-ПІД ціг. «Я добре знаю свої можливості, -- зізналася якось. 77 На що я здатна, а що мені не підсилу Мене не похитнуть ці похвали, ні гнів. Я не думаю, що роблю щось значне. Я просто зранку до ночі рию носом і почуваю себе волом Я ж телець»
Мати свою позицію, виявляється. важко навіть ! В самостійній державі, коли ти всіма своїми помислами й прагненнями працюєш на п ще більшу самостійність. Вона її завжли мала. Вона не з'явилася в нет, коли «стало можна». коли «дозволено». Не почувала себе на хиткому роздоріжжі, не славила безбожну облудну людинонена - висницьку у своїй суті систему, Не була навіть серед рядових комуністів. П позиція патріотки народжувалася із болем. із великої й трагічної правди, Із просвітленої нашональною підДністю душі
Тому й не дивно, що опинилася на малочисельному острівш поводирів і просвітителів, стала Поруй Із ТИМИ, кто насмілився вивести скалічілий народ із МОСКОВСЬКОЇ неволі. А це виявилося куди важче, НІЖ Мойсею. Бо той народ був монолітний, а наш явив усі сумні «ознаки кінця світу». Він нагадує химерне дерево з обгорілим стовбуром, з неймовірно деформованою кроною, побите шаш - лями. поточене гусінню, випите омелою, з ВИСХЛИМ зіллям, з листям осики, дуба, бузини й горіха водночас | на вигляд воно червоне, жовте, зелене й сіро-буре. Його гілля по-різному відчувають коріння В землі 1 небо над собою Такого побитого вітрами й негодами національного древа ще не було, напевно, під Господнім Небом. Однією свою частиною (жовто-блакитною) воно вчепилося 34 рідні грунти, а другою (червоною) воно усе повзе ПІД ТІНЬ Кремля і не уявляє ні свого квіту, Ні ПЛОДУ без «сонечкл», ЩО «СВІТИТЬ , 2 ВСЄ ЗВІДТІЛЯ».
Заається. й сам Господь втомився дивитися на хохлоохлоса. який не може жити без посвисту батога, 1 ПОВОЛІ пересіває його через велике сито
Рабство невпізнанно вило український характер, як оси яблуко: оболочка є, а середини -- Катма Раби засіли на престолі, сидять в парламенті, їздять в дорогих пмузИНаХ стоять у чергах. У їхніх генах чітко записано глише з Росією» Немало їх і серед представників едругої ВІЧНО! професії і
Виявляється, зовсім мало треба було, щоб оголить Ту нетривку, продажну суть, яка здавалося 6. встигла наростити за роки неза тежності надійну шкіру П|ригадуєте, який темний пласт нашої! суті зірвав || резидент єдиною фразою, якої ОПІСЛЯ І СМ ЗЛЯКОВСЯ, пооошявши надати РОСІЙСЬКІЙ МОВІ СТАТУСУ офІШИНОЇ
Емма сприйняла це як сравжню трагедію, спостерігаючи наступного дня 3а поведінкою кКОЛеГ, У свідомості яких неначе стався землетрус Хтось МОВОЙ крутнув колесо історії назад і неначе сам сатана пролетів над Суверенною. Щоб десь відкрити бодай один український клас, потрібні були роки, а щоо не відкрити першого вересня українські ШКОЛИ, 2 ЗОМІСТЬ них
повідкривати російські, було достатньо ТІЄ! необережної Фрази президента
Емма стражлала |ї голос у слухавиі падав до розпач ЛИВОГО ЗОЙКУ І вона вилихала грРаби, пПоднІЖКИ, грязь
Москви». Яка ж мука жити й дихати серед цього прокля - тущого болота!»
«Четверта влада» безсоромно і майже основним Своїм складом вийшла на звичне своє торжище 1 для початку вирішила продати правильне оголошення часу.
У радіосфері знову запахло «общепонятною епохою», «обшечеловеческими ценностями». А сіро-червоні люди знову заговорили «0 потерянной великой родине», «0 советском патриотизме».
Одна необережна фраза, а зірвала важке покривало, за яким ховалася сірість і пітьма, отруєні бацилами українофобії, породжена імунодефіцитом національної і просто людської ГІДНОСТІ.
Емма кинулася у справжню атаку на колег, на керівництво. Влаштували 1 ій невеликий «показовий спектакль». Проаналізувати чусі недоробки», вказали на «листи трудящих», що вкрай обурені п передачами
Кажуть, що тоді вже був складений список тих, хто підлягав негайному звільненню, ЯК Такі, що заважають історичному процесу становлення незалежної України Вона стояла чи не найперша у тому списку
Вона одна з небагатьох, хто гидливо, обурено 1 з великою гідністю обійшов ту слизьку стежку, на яку безсоромно повернулися ояничарені колеги Їх було всього лиш кілька, що захистили й не дали на поталу рідну мову
Вміння любити людей -- дар, який дістався не кожному. Любити своїх єдинокровних стає усе важче і важче То тяжке випробування на духовну зрілість. Вона витримує його з гідністю. Я ніколи не бачила п злою, осудливою. Вона із дивним спокоєм читає мені по телефону листи. в яких клекоче ненависть до неї, ії слова. | щось є у тому від терплячості и мудрості садівника, який знає простий закон оновлення природи. Греба терпляче чека - ти, поки виросте новий сад і дасть новий квіт та ПЛІД, А поки-що треба терпіти трухляві нетрі старого, від якого стільки затінку Й гіркоти...
Однак на ояничареного українця дивиться як на найбільшу ганьбу й трагедію наці. Якось розгублено 1 з затаєним розпачем цитує їхнє безсором'я: «Хоть я й украйнец, но своїй язьк ненавижу». -- «АХ ЗТи ваши перепички, галушки». -- «Я всегда стеснялась своего неотесаного язька»
«Бодай ви пошезли навіки, - кажу Еммі крізь глухий СХЛлИП, як мамонти, як літаючі ящури"!'»
Процес руйнування лжетдеалів і лЖжецінностей тяжкий і болісний, Скільки людей насолоджувалися словосполученнями «старший брат», «великий русский народ», «шнарод-освободитель», енарод и партия единь». І водин лень все це обернулося у фарс, викликавши гомеричний сміх тих, з очей яких упала полуда г вони побачили, що голий зовсім не Король, а всього лиш наймит, що претен - дував на роль короля. Емма одна із тих, хто показав юроі голу реальну суть цієї містерії ЛЖі Й облуди
А подібне не прощається. П ім'я, голос викликають приступи люті у всіх, хто ненависть до України усе ще несе поруч із портретами більшовицьких вождів. Бунт комуністів викликали кілька імен журналістів | вониу березні оточили приміщення Держтелерадіо, Пікетуючі, кажуть, несли та чогось не донесли плакат, на якому був намальований триголовий змій; на кожну голову була наклеєна фотографія Емми Бабчук. Серед тих, хто не ечраГоусТе вра ВІ Го Чі Нтелектуально-духовного» смаку комуністів, хто «сіє розбрат між народами», «Хто оскверняє нашу
недалеку історію І Наші Святині», «хто Привів до жебрац-
о - -
рен же о
а 0
о ьо
тва наш народ» її ім'я було виписане вогняними літерами.
Своїм ангельським голосом Бабчук таки добряче допекла власниці новітнього Вавилону... ОтІй, що в заміжжі носила гордякувате їм'я «ума, чести й совести зпохи», а після того, якії суджений помер у 1991-му ромі, прихопивши зсобою й епоху, зодягла червону жалобну вуаль 1 взяла собі кілька скромніших імен: «лівий блок», «партія комуністів», «селянська партія».
У червоних глибока алергія на жовто-блакитну Бабчук. Я спостерігала за пікетуючими. Це були здебільшого літні люди. озлоблені і агресивні. Тримали в руках плакати і все вимагали «на розтерзання» Емму Бабчук. А вона стояла перед ними при вході в приміщення Держтелерадіо і якимсь роз'ятреним поглядом дивилися на цю наєлектризовану агресивну юрбу і все смикалася спуститися до народу й поговорити. Ми відмовляли п й переконували, що цього не варто робити. І все ж сутичка сталася. На Хрещатику п'яненькі комсомолки 40-50-х років оточили й і з відбірною «общепонятною» лексикою рушили на «руховку-бандерівку», «врага дружби народов»...
«О роде невірний розбещений, -- Казав Спаситель, бачачи людські гріходіяння, -- доки буду Я з вами 1 терпітиму вас?»
Як важливо на цьому тяжкому історичному перевалі не озлобитися, не осквернити власну душу і не впустити в неї зневіри. Як важливо не опуститися до всеядності натовпу, до його трагічної дальтонії. Г як безмірно важко знайти до нього у своєму серці співчуття. Піднятися над його вимореним духом, злобою, його поганським поклонінням велетенському людомориську, імперському капищу, в якому понад 70 літ діялися моторошні жертвоприносіння червоним бісам. | яке той охлос ще Й досі називає вітчизною.
А вона знаходить до нього співчуття. Допізна сидить у своєму кабінеті завалена листами, читає Й зітхає. Часто болить серце, іноді воно Й зовсім підводить. Бо давно стало неначе тією всеукраїнською трасою, якою ходить І біль малої людини, і біль великого народу, й зраненого краю. Ходить українська доля й українська душа Шукає у неї розради, гріється, воскресає й росте коло неї. Бо десь там. на своїх Небесних левадах, де ангели вибілюють полотно. Господь висвітлив 1 п Душу до срібного сяїїва.
Ось тому вона із впертістю й запопадливістю каторжанина-плугаря розорює важку, густо засіяну бур янами ниву і сіє зерно великого засіву. До Бога. До України. | воно неодмінно зійде у якусь може надто далеку українську весну. І неодмінно виникне колос у якесь неблизьке літо. | хтось пожне його. А хтось напече хліба, якого вистачить на всіх. Богом береженна Україна буде згадувати свій содомгоморський шлях, усі СВОЇ ВаВИЛОНИ 3 ЖОЛХОМ ІвіІДРаЗОЮ
Лише якась дещиця мен залишиться у її пам'яті. Лише небагатьох відбере Вічність у свій ковчег... Іневтомусуть А в тім. щоб пекло й чистилище відійшло І розпочалася нескінченна доба українського Раю. Ї хтось запевнятиме, що так було завжди, що Рай панував в Україні ще від Адама. Дай Боже, щоб так сталося.
А поки-що -- тяжка межа від пекла до ЧИстиЛИЩа | Емма одна із тих, хто силкується п вкоротити. Словом Любові. Бо навіть тоді у ранню рань Божого світу все розпочалося з Слова, яке «було Бог», І світ Господньої УКРАЇНИ, якл вирвалася з пазурів «багряного звірл», теж розпочався із слова Правди, Любові. Вона одна із найпер-
ших принесла його до вимореного народ краю й ; ми
El comienzo de este texto puede estar incompleto: compárelo con la página original
Ya los antiguos astrólogos observaban que los rasgos de los pueblos que habitan una tierra están relacionados con los signos del Zodíaco. Es decir, las cualidades del signo zodiacal que resuena energéticamente con un territorio determinado se reflejan en el carácter del paisaje y en el carácter del pueblo, a través de la interacción energética del Cosmos y la Tierra.
Las opiniones de los astrólogos sobre la pertenencia de tal o cual territorio a un signo determinado pueden diferir, pero, en lo que respecta a Ucrania, los astrólogos de todas las épocas posteriores a Ptolomeo coinciden: Ucrania es Tauro. Aunque el propio Claudio Ptolomeo atribuyó Sarmatia, un enorme territorio desde el Vístula hasta el Ural, o incluso más al este, al signo de Acuario, sus colegas posteriormente precisaron que la Sarmatia suroccidental, o Scitia (en el sentido estrecho de uso de este topónimo), como se llamaba el territorio de la Ucrania actual incluso mil años después de Ptolomeo, es Tauro.
En efecto, el carácter del pueblo ucraniano tiene rasgos taurinos muy marcados. Nuestros lejanos antepasados veneraban a Veles, protector de la ganadería y de la riqueza, y esto, astrológicamente, corresponde a Tauro. Tauro también favorece la agricultura. Nuestros antepasados se llamaban a sí mismos «nietos de Dazhbog», lo que para los «taurinos» es natural, porque el VII signo zodiacal a partir de Tauro es Leo, signo solar, y Dazhbog es el dios del Sol. También gozaba de gran veneración Perun, vinculado a Júpiter, que astrológicamente es el regente de Sagitario, que para Tauro es el VIII signo, al que este «teme», y por eso procura comprenderlo. Por otro lado, Júpiter-Perun es el regente del signo de Piscis, que es el XI signo a partir de Tauro. Por ello influye en la libertad, la ayuda y la realización de las esperanzas del pueblo taurino.
La población autóctona es idéntica por sus rasgos al territorio. El pueblo que se ha trasladado desde una región con otras cualidades energéticas conserva durante cierto tiempo, a lo largo de varias generaciones, sus antiguos rasgos, perdiéndolos poco a poco y adquiriendo otros nuevos que corresponden a la energía del territorio de residencia.
El carácter del Estado está asimismo vinculado de manera adecuada con el carácter del territorio en el que este Estado surgió y existe; aunque tiene su propio horóscopo (según el momento de su fundación), que refleja las condiciones y circunstancias de la existencia y evolución del Estado, el carácter de las influencias cósmicas, pero durante un período de tiempo considerablemente menor que el que describen los horóscopos del territorio o del etnos (y estos deben existir), que son más globales. Sin embargo, la construcción de un horóscopo completo, por ejemplo, del etnos, es decir, la determinación del momento de la iniciación del etnos en el Cosmos, es una tarea extremadamente difícil, aunque en este libro se hacen intentos similares en relación con Ucrania desde el año 832 y con Rusia desde el año 1156.
El Estado ucraniano actual abarca casi todo el territorio de asentamiento natural del etnos ucraniano, que casi coincide por completo con el territorio emblemático de Tauro. La región taurina de Europa se extiende desde los Cárpatos y las cabeceras del Vístula hasta el Don (los geógrafos antiguos consideraban el Don frontera de Europa, sintiendo que más allá del Don había un territorio energéticamente distinto). Recordemos aquí las palabras del himno ucraniano: «desde el Sian hasta el Don». Como mínimo, el límite oriental del territorio taurino pasa por la divisoria del Don y el Séverski Donets. El límite septentrional del territorio taurino pasa por la divisoria de los afluentes izquierdos del Dniéper y del Séverski Donets, por un lado, y del Don y el Oka, por otro, es decir, por la meseta de Central Rusa (Ptolomeo la llama precisamente montes Tixios; interesante paralelo: la ciudad rusa antigua de Ropesk en la tierra de Séversk). Más al oeste, el límite «corta» las cabeceras del Desná (el sur de la actual óblast de Briansk son tierras ucranianas ancestrales, con las ciudades de Starodub, Pohar, Pochep, Trubchevsk, pues más al norte ya había tierras de los viatiches y los radimiches; aquí también pasa el límite de la cultura arqueológica de Zarubyntsi y de otras culturas arqueológicas) y discurre por el curso bajo del Soz y del Prípiat.
Señalemos aquí que el Kubán es un subregión taurina de otro territorio emblemático (el asentamiento allí de ucranianos no puede llamarse natural, pues fue una migración organizada por los gobernantes de Rusia, aunque lo que se trasladaba allí precisamente
EN EL CENTRO EDITORIAL «PROSVITA»
V. MOSKOVCHENKO «KARMA DE UCRANIA».
PRONTO VERÁ LA LUZ EL LIBRO
PROPONEMOS A SU ATENCIÓN, ESTIMADOS LECTORES, UNO DE LOS CAPÍTULOS DEL LIBRO DEL ASTRÓLOGO UCRANIANO
ucranianos, no es casual)
Bajo la influencia de Tauro se encuentra Moldavia, aunque, según parece, es un subregión taurino de la región ilírico-tracio-dacia.
Precisamente a la DIVISIÓN REGIONAL de Ucrania está dedicado este capítulo.
Si el territorio de Ucrania es una cierta totalidad, entonces, según el principio de la duodecimalidad, debe reunir en sí 12 regiones (subregiones), que corresponden a los doce signos del Zodíaco: cada signo tiene su propia región correspondiente, además de los rasgos taurinos.
Y, en efecto, en el territorio de Ucrania históricamente se formaron precisamente 12 regiones principales. Analizando la historia de Ucrania (y los datos de otras ciencias), no es difícil distinguirlas. Los límites de las regiones son en parte imprecisos (con transiciones graduales), pero son perceptibles y se expresan en los límites de las tierras chernihivias de la época de Kyivan Rus, de los regimientos de la época de la Hetmanatura, de las gobernaciones de la época del Imperio ruso y de las actuales regiones. En su mayor parte, estos límites pasaban y pasan por límites naturales —astrológicos— de las regiones, que también coinciden con los límites paisajísticos: bosques, bosque-estepa y estepa; pasan por los ríos o por las divisorias de aguas.
En la identificación de las regiones ayudan la heráldica y la onomástica (topónimos e hidrónimos), pues una de las leyes fundamentales del Universo, que ha sido demostrada por la astrología, es que nada es casual.
Los astrólogos, como es habitual, para explicar la diferencia entre territorios o países que «están» bajo un mismo signo zodiacal, distinguen también el planeta que ejerce sobre el país la mayor influencia.
Para Ucrania no hubo tales intentos. Sin embargo, el planeta principal para Ucrania debe considerarse Neptuno. Esto lo indica no solo el escudo histórico, el tridente, sino también rasgos neptunianos como la musicalidad y la melodiosidad del pueblo, así como la ensoñación, y además el sueño para el ucraniano es como un respiro, una forma de escapar de la realidad. Él no se apresura a encarnar sus sueños en la vida, porque es demasiado concreto y práctico. Neptuno no permitió que un etnos tan firme y práctico construyera un Estado adecuado (su cualidad principal es la disolución), pues Neptuno favorece la salida del etnos en su conjunto a un nivel espiritual más elevado.
El análisis astrológico de la historia de Ucrania confirma la influencia significativa de Neptuno sobre Ucrania. Así, Ucrania es, ante todo, Tauro con Neptuno.
(Notemos que cada región también debe dividirse en 12 partes, pero ya son influencias de fondo mucho más débiles, y esto, se puede decir, ya es tarea de la astrología regional).
«31 рон ТЬ-
Para señalar
Cuando se echa un vistazo al mapa de Ucrania, la región de Aries salta directamente a la vista. En el meandro del Dnipró y del Bug sobresale una cabeza de carnero. Aries es el signo del inicio, y esta región, además de que tiene demasiadas localidades cuyos nombres comienzan con «ново-», es también desde los inicios del surgimiento de la civilización en la región del Mar Negro (recordemos la descripción de Heródoto de Escitia). En los tiempos de la aparición de la Rus de Kyiv vivían aquí los uliches, o ulichi («углом» se llamaba a la zona entre dos ríos o al recodo de un río; en este caso, junto al Dnipró, la palabra «meandro» tiene un significado sinónimo). La región entra en la XII casa solar (CS), porque Aries es el duodécimo signo desde Tauro, por eso después se retira durante largo tiempo a la sombra, actuando como lugar de choques con los nómadas, y comienza a desempeñar un papel notable en la historia de Ucrania con la aparición de la Sich y la formación del cosacado ucraniano. La duodécima CS es la casa del retiro y del destierro, y Aries es el signo belicoso, el signo que empuja a la lucha.
En esta región se encuentra el yacimiento de mineral de hierro; ya en la época antigua la ciudad fortificada de Kamianske fue centro de la herrería en Escitia. Hoy están desarrolladas la metalurgia y la industria de transformación de metales: Dniprodzerzhynsk, Dnipropetrovsk, Zaporiyia, Nikópol, Kirovogrado y Kryvyi Rih (¡cuyo nombre oficial es ovnivski!). Aquí se concentran los centros de la industria automovilística: Zaporiyia y Kremenchuk, y en la frontera con la vecina ... ; también la construcción naval en Mykolaiv y Jersón.
«POSICIONES ... 1971 ... OVNIVSKI ...»
nombre histórico: Niz
La frontera suroccidental de la región sigue los ríos Pivdenni Bug y Synyujá, y la frontera septentrional, las alturas de la Altiplanicie del Dniéper (prácticamente la frontera de las actuales provincias de Kirovogrado y Cherkasy). Al este, la influencia del Carnero se extiende a una parte considerable de la margen izquierda, hasta el río Vovcha: como si el «cuerno» de este carnero hubiera atravesado el Dniéper en la zona de los rápidos actuales. (En tiempos antiguos los rápidos se evitaban por los ríos Samara y Vovcha, y luego por el río Konka hasta el Dniéper, o por el río Molochna hasta el mar de Azov.)
Aquí cabe plantear una hipótesis para resolver uno de los enigmas de la Escitia de Heródoto: ¿qué ríos llama Heródoto Pantícapo, Hipacires y Gerro? Según el historiador B. Ribakov, el Pantícapo es el Vorskla, y hay muchos motivos para estar de acuerdo con ello. En cuanto a los otros ríos, parece que Heródoto confundió los ríos con las vías comerciales. Entonces el Hipacires sería el Konka (así lo identifica la mayoría de los historiadores), y el propio nombre («hippa», caballo) confirma esta conclusión. En algunas otras fuentes antiguas se indica que el Hipacires desemboca en el golfo de Carcinites, pero esto parece ser solo una referencia a otra dirección de comunicación: desde el Konka hasta Kalanchak. La mayor dificultad para los historiadores fue la identificación del Gerro. Según Heródoto, el Gerro nacía del Dniéper cerca de los rápidos y desembocaba en el mar de Azov (Meótide). Naturalmente, no podía existir un solo río con tal «recorrido». Pero sí es el camino por el Samara, el Vovcha, el Gaichur y luego, mediante un corto transporte por tierra, por el río Molochna. Ptolomeo, en su mapa, llama Gerro precisamente al Molochna.
Al otro lado del Dnipró, en dirección sur, la región de Aries pasa suavemente a otra región marciana.
La región de Tauro, núcleo de Ucrania, es Porossia, cuna de Rus, la parte principal de la antigua tierra de Kyiv. Por el este está limitada por el Dnipró, y al suroeste linda con Podilia a lo largo de las alturas de la Meseta del Dnipró. Trazar su frontera occidental con seguridad es difícil, y no es de extrañar: allí está la región de Piscis, que muestra su difusa e indefinida naturaleza. El límite discurre en algún punto por la divisoria de los ríos Teteriv e Irpin, o simplemente por el último, pues precisamente tras el Irpin comienza el paisaje de Polisia, en la antigüedad tierra de los drevlianos. Porossia es una antigua región agrícola, centro de la cultura Trypilia, una de las civilizaciones más antiguas del mundo, y en épocas posteriores centro de las culturas Cholmogory, escito-escolota (según Heródoto, este territorio lo ocupaban los escitas borysthenitas, pues los escitas labradores son interpretados de distintas maneras por los historiadores modernos a partir del relato de Heródoto), Zarubyntsi y Chernyajiv. En los inicios de la Rus de Kyiv aquí vivían los polianos. Aquí se alza Kyiv, aunque, y esto es característico de la capital de los centros importantes, se encuentra en el límite de cuatro signos astrológicos.
La región de Géminis —el Litoral Póntico— es la actual región de Odesa y la parte occidental de la región de Mykolaiv, desde el Bug Meridional hasta el Danubio. Los odesitas tienen rasgos marcados de Géminis (al igual que el sustrato taurino): sociabilidad, habilidades flexibles para el comercio. A través de esta región siempre hubo un comercio animado con países vecinos y lejanos; por ejemplo, el comercio escita pasaba por la polis de Olbia, situada en la orilla occidental, geminiana, del liman del Dnipró y el Bug. Géminis es un signo doble, y esta región se divide claramente en dos: del Bug al Dniéster y del Dniéster al Danubio. El río Danubio también desempeña un papel importante como vía de comunicación. Odesa fue en el pasado una ciudad rica y en adelante será un lugar de acumulación de capitales.
Región del Cáncer: margen izquierda del Dniéper, Prydniprovia, la histórica tierra de Pereiaslav. A este territorio pertenecen históricamente también las ciudades de Pryluky (hoy en la provincia de Chernihiv) ri є ru m щи Ра чн |. єрочног, 11) 4 ГОМІНИ 1". зї"3нГа)! 26 Г10Ї. Limita con la tierra de Siverska a lo largo de la cuenca del Desna y de los afluentes izquierdos del Dniéper, y al oeste y al sur el límite de la región casi coincide con la frontera de la provincia de Poltava.
El territorio de la región es llano (a diferencia de la región de la orilla derecha, la de Telichi), con numerosos ríos caudalosos: Trubizh, Supii, Sula, Psel, Vorskla, Oril, con amplias llanuras aluviales y una densa red de canales de riego. (El Cáncer es signo del agua, y además del agua dulce, y también signo de fertilidad.) El Cáncer está ligado a la antigüedad, a las raíces de la nación, por eso aquí no por casualidad se encuentra el asentamiento fortificado de Bilske gorodyshche (su superficie es enorme, más de 40 km²), que se identifica con el Gelón mencionado por los autores antiguos (es probable que se trate de Holun del «Libro de Veles»). Y este crisol fue el que menos se sometió a la rusificación en la margen izquierda de Ucrania, y el habla de Poltava sirvió de base a la lengua literaria ucraniana. Estas influencias —el Cáncer y su signo— se manifiestan claramente en la literatura: recordemos a Kotliarevskyi, uno de los fundadores de la literatura ucraniana, a Gógol (la feria de Sorochyntsi puede considerarse un símbolo astrológico de la región), al gran humanista Koroliénko, y en general aquí nacieron, vivieron y escribieron sobre este crisol muchos literatos.
León: Galitzia. De inmediato surge en la imaginación un león dorado que trepa a una roca: el escudo del principado de Galitzia, y se menciona también la ciudad de Leópolis. El oro está ligado al Sol y al León, y los topónimos e hidrónimos de esta región son acordes: los ríos Zolochivka, Zolota Lypa, Zolota, la ciudad de Zolochiv. La ciudad de Burshtyn también pertenece a esta serie, porque el ámbar está ligado al Sol. El León es signo del poder (real o principesco), por eso no son casuales los nombres de los asentamientos: Knyazhpil, Knyazhe (dos veces), Knyazhyi Mist.
León es un signo de orgullo, y los habitantes de esa región de Ucrania que en su mayoría, en un pasado no tan lejano, no se avergonzaban de llamarse ucranianos». Por supuesto, Galitzia está ligada a Leópolis por la creatividad, por eso en esta tierra siempre hubo una vida cultural agitada; es una tierra de vívido arte popular. Como IV-V d. C., la región debía desempeñar un papel importante en la historia de Ucrania, y así se observó a lo largo de los siglos: el reino de Galitzia. Los Lodomeri recogieron el relevo de la soberanía ucraniana de la Rus de Kyiv... ¿Cómo no recordar el libro que habla de la vida de los antepasados de los ucranianos en los Cárpatos y del «éxodo carpático» (¿?? milenio a. C.)? Se observan relaciones complejas con Kyiv (como IV-V d. C. más la cuadratura Tauro-León) y con la Rusia de los Volodin... León-Galitzia, como IV-V d. C., desde el punto de vista astrológico es un pilar de Ucrania. Allí se encuentra la fortaleza espiritual: la Lavra de Pochaiv. El territorio de la región de León comprende hoy las regiones de Leópolis, Ivano-Frankivsk y Ternopil, junto con el rincón suroccidental de la región de Rivne. En el sur limita históricamente con el río Zbruch y con Podilia.
Mi
Slovo Prosvity. Fundador: Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko
Responsable de la edición: Liubov Holota
Redactor jefe: Pavlo Movchan
Consejo editorial: Yurii Badzio, Yarema Hoian, Anatolii Zhuravskyi, Anatolii Pohribnyi, Oleksandr Popomarov, Ivan Oshchuk
Dirección de Slovo Prosvity: 252001, Kyiv-1, calle Muzeina, 8, Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko, tel. 229-54-68, 226-46-60.
Núm. 95
Traducción automática