El comienzo de este texto puede estar incompleto: compárelo con la página original
Mayo, número 55 (59), año 1999
SOCIEDAD PANUCRANIANA «PROSVITA» TARAS SHEVCHENKO
I. MADRE, MI ESTRELLA
Nos inclinamos ante quienes llevan el grande y tan virtuoso nombre de madre. Y también ante quienes solo sueñan con dar a la humanidad una hija o un hijo. Nosotros queremos inclinarnos profundamente ante cada corazón. Gran reconocimiento a ustedes por las fuerzas que fueron entregadas al futuro. Sus hijos irán por la vida por sus propios caminos, pero una partícula del alma que ustedes les pusieron siempre estará, uniéndolos a ustedes. En sus corazones llevarán el reflejo de los corazones de ustedes. Sus sueños, inevitablemente, se convertirán en obras.
El Día de la Madre puede llamarse también fiesta de la Vida, fiesta de la belleza. ¡Cuántas palabras elevadas se han dicho sobre la belleza de la maternidad en poesías, cuánto se ha cantado en canciones! A cada mujer queremos desearle ser una estrella no terrenal, pero tan cercana, tan misteriosa, tan conocida, que guía e inspira.
UCRANIA, MI MADRE QUERIDA
El Día de la Madre es, ante todo, la fiesta de la querida Ucrania, que nos dio a luz en sus fértiles chernozems y nos arrulló, cantando canciones. Ella sembró en nosotros el amor por la belleza, alimentándonos con las perlas de su incomparable y singular…
Miremos nuestro cielo y, con el pensamiento, como en aquella hermosa canción, volemos hasta el sol, las estrellas, y miremos la trémula tierra; entonces se nos revelará, en el azul rostro del planeta, un país que se parece a un corazón.
Dibujo en mi imaginación, desde gran altura, los contornos de sus dominios. Veo, en el mismo centro de la vieja madre Europa, el perfil del Estado de Ucrania: veo la tierra, cercada por una línea ondulada y quebrada, que me parece bordada. Y pienso en que esta sinuosa y sagrada línea realmente echó raíces en nuestra tierra desde los antepasados, como la Ucrania de sangre, tal como la naturaleza une a la madre y al hijo.
¡Maravillosas, maravillosas palabras: mundo de encanto y ternura, ante el cual nos arrodillamos como ante la madre:
Pues qué, parecerían solo palabras...
Las palabras y la voz, nada más.
Y el corazón late, cobra vida,
¡al oírlas!... Sin duda, esa voz y esas palabras
vienen de Dios
e iluminan a las personas...
El mundo comenzó con la palabra, y el ser humano también comienza con la palabra; y la primera palabra, pronunciada con temblor por los labios puros de un bebé, atestigua la continuidad de su linaje y de su pueblo.
Yo elegiré las palabras más hermosas de la lengua materna, tejeré con ellas una guirnalda maravillosa y la dejaré flotar sobre el río de las almas humanas. Y creo que cada una de ellas responderá con gratitud y saludos a su querida Ucrania.
A LA GENTE, POR LA MENTE; A LA MADRE, POR EL CORAZÓN!
El gran corazón materno, lleno de ternura y amor por sus pequeños hijos, desde tiempos inmemoriales ha sido descrito por el pueblo en refranes y proverbios, y ensalzado en canciones. Las semillas de fe, esperanza y amor sembradas por las madres en el alma de sus hijos no quedaron estériles, sino que dieron frutos de belleza espiritual, que no podían pasar desapercibidos. Mirad y sumergíos en los profundos ríos de sentimientos que expresan el amor a la madre, la gratitud y el respeto a la mujer, que encarna en sí todo lo mejor,
lo más hermoso, lo más querido, lo más tierno, lo más refinado...
APELACIÓN de la Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko al Presidente de Ucrania, a la Rada Suprema, al Gobierno, a los círculos científicos, empresariales y de negocios de Ucrania, a todos los ucranianos a quienes no es indiferente el destino de nuestro Estado
¡Muy estimado señor Presidente! ¡Honorables señores diputados, funcionarios, empresarios, representantes de la intelectualidad científica y técnica, distinguida comunidad de la diáspora ucraniana del extranjero cercano y lejano, todos los ucranianos del mundo!
El futuro de Ucrania se decide hoy. Nos mira con los ojos límpidos de nuestros hijos y nietos. Solo ellos son capaces de inmortalizarnos para siempre en el trasfondo de este tiempo difícil y contradictorio; ellos son nuestros jueces más justos y los testigos de nuestros actos. ¿Quién de nosotros no aspira a un porvenir feliz para sus propios hijos? ¿Quién no quiere ser digno de ese porvenir? Cada uno de nosotros tiene la posibilidad de hacer realidad esos anhelos ya desde ahora, encarnándolos en una gran causa común. Pues hagámosla: ¡garanticemos a nuestros hijos libros de texto modernos y de calidad! Su falta se siente agudamente en la escuela media y superior; faltan en la ciudad y en el campo, en las bibliotecas escolares y universitarias. Y esto ocurre en el momento en que el Ministerio de Educación y los autores ucranianos han elaborado y aprobado decenas de ediciones fundamentalmente nuevas, de nivel europeo; se han traducido y preparado para la imprenta libros de texto que utiliza todo el mundo civilizado. La razón de que no lleguen a nuestros alumnos y estudiantes es simple: la falta de fondos estatales para su publicación.
Los representantes de la Sociedad Panucraniana Prosvita plantean hoy esta cuestión de un modo nuevo: garantizar a los niños libros de texto no es solo asunto del Estado, ¡sino de todo el pueblo! Podemos resolverla de forma rápida y de calidad cuando toda la comunidad ucraniana, desde los más altos funcionarios hasta cada ciudadano consciente de Ucrania, aportemos nuestra contribución benéfica posible, apoyando al Estado con nuestro hombro en estos tiempos difíciles. Con ello realizaremos lo mejor que podemos hacer: nuestro futuro, nuestros hijos, al recibir
ботупП'НА-.1.-б:89юзземю Но юНень Ше щ |.) жона о
унцій оо ЕР
- - Р РР ща
Madre justa: tutela y resguardo de piedra
Madre fuera de casa: desgracia en la casa
La madre alimenta a sus hijos como la tierra a los hombres.
La madre misma no come; a sus hijos los alimenta.
El amor de madre nunca cambia.
La canción más querida con la que la madre arrullaba
No hay tesoro mejor que la mamita, no hay parentela más querida que la mamacita.
No es madre la que da a luz, sino la que conduce al juicio.
La madre querría para sus hijos inclinar el cielo y cubrirlos de estrellas.
La palabra de la madre querida es como el sol de verano: pues le calienta el corazón no pocas veces en el mundo, y aunque esté nublado, aun así de ella se siente calentito.
A la gente, por el juicio; a la madre, por el corazón.
Los corderos brincan mientras ven a su madre.
Para la cuervo no hay hijos mejores que los de cuervo.
Hasta la cuervo andrajosa es protección para sus crías.
Alegra también a la madre que su hijo esté en honra.
A la gente, como el lodo; pero a la madre, como el oro.
Sin madre, ni el sol calienta.
Esta herencia cultural refleja los valores que fueron la base de la vida de los ucranianos en el pasado lejano y no tan lejano. El tiempo fluye, cambiando muchas cosas, pero nada tiene poder sobre la crianza materna, porque la santidad la protege firmemente.
Lesia VOVKOTRUB, estudiante, Kyiv
...nuestros libros de texto de la nueva generación, crecerán sensatos, inteligentes, cultos. Y por eso la nación obtendrá los guías que podrán asegurar la existencia feliz del pueblo. Cada uno de nosotros que aporte aunque sea una grivna a esta causa de toda la nación recibirá una gran recompensa espiritual, al comprender que participa en la creación de la riqueza espiritual de la educación de sus propios hijos, premisa de la riqueza material.
En Ucrania hay muchas personas acomodadas. Esperamos que ellas también cuiden con celo la riqueza de su propio espíritu, donando generosamente para la edición de libros de texto escolares. Creemos que ninguna empresa, sociedad o firma se mantendrá al margen de nuestra iniciativa, que a este llamamiento responderán todas las organizaciones civiles y todos los partidos existentes en Ucrania, independientemente de sus preferencias ideológicas: si no somos capaces de unirnos en nombre de nuestros hijos, en nombre de su instrucción, entonces el futuro será despiadado con nosotros y nos convertiremos solo en polvo para él.
Así pues, cuidemos de nuestras propias almas y de las almas de la generación que crece: ¡a cada alumno, a cada estudiante, una cantidad suficiente de libros de texto!
Esperamos que el Presidente de Ucrania L. D. Kuchma tome esta causa bajo su patrocinio, que el Estado valore la iniciativa de los miembros de Prosvita y haga que todo dependa de ella, para que el problema de los libros de texto desaparezca para siempre.
Quisiera dirigirme una vez más a todos los miembros de Prosvita, lo
...de todos los ucranianos. ¡Queridos hermanos y hermanas! Gracias al esfuerzo común de nuestros antepasados en la tierra ucraniana levantamos muchos templos, y han quedado numerosos santuarios. Por eso construyamos todavía más templos así, santuarios así y libros así para nuestros hijos.
| Junta Directiva Central de la Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko
к
Traducción automática
El comienzo de este texto puede estar incompleto: compárelo con la página original
Original en ucraniano · traducción en actualización
кої поведінки, діє в Україні філія Російської православної церкви, лукаво іменована Українською православною церквою Московського Патріархату. Налаштована відверто опозиційно, м'яко кажучи, а якщо називати речі своїми іменами, агресивно-вороже до Української держави, ця нібито християнстка конфесія взяла на озброєння старе імперське гасло «Поділяй і владарюй», повністю оправдовуючи використовувану в таких випадках стосовно неї назву «п'ята колона». За прикладами такої антидержавницької діяльності далеко ходити не треба: останній із цих ворожих, брутальних проявів -- напад на священиків і віруючих Української православної церкви Київського Патріархату під час візиту на Донеччину й освячення Патріархом Київським |і всієї Руси-України Філаретом Хреста на місці будівництва Кафедрального Собору в місті Маріуполі. Зазнав тілесних ушкоджень Святійший Філарет, а особистий секретар Патріарха ігумен Дмитрій (Рудюк) зі струсом мозку потрапив до лікарні Це сталося 30 квітня, й «Просвіта» миттєво відреагувала на цю подію, направивши відповідну Заяву-протест проти безчинств керованої з-поза меж України церкви та вимогою вжити рішучих до неї заходів на адресу Президента України Леоніда Кучми, Прем'єр-Міністра Валерія Пустовойтенка та до провідних засобів масової інформації України і світу. У ній викладено перебіг цих кривавих подій, названо конкретних винуватців. (Заяву дру-
куємо в цьому числі газети.) А 5 травня у резиденції Святійшого Пат-
БЕЗ БОГА В ДУШІ
і совісті в серці, не кажучи вже про дотримання основних Божих заповідей і християнських чеснот, елементарних правил людсь-
хівниками», яких об'єднує відверто вороже ставлення до самостійності України. Керівництво держави натомість не має ЧІТКОЇ позиції щодо відродження національної Церкви, а зчаста й потурає УПЦ Московського Патріархату. Головні національні християнські святині й досі перебувають у віданні цієї церкви.
Святійший Філарет переконаний, що населення краю й України взагалі давно готове до об'єднання в єдину Українську Православну Церкву, оскільки навіть офіційна статистика засвідчує, що в Україні є удвічі більше віруючих УПЦ КП, аніж УПЦ МП, хоча остання володіє вдвічі більшою кількістю храмів... Релігійний розкол суспільства треба внормовувати якнайшвидше, оскільки він набагато небезпечніший за політичниИЙ.
Голова Всеукраїнської «Просвіти» Павло Мовчан упевнений, що події, пов'язані з трагічною смертю В'ячеслава Чорновола 1 побиттям вірних УПЦ КП на Донеччині, мають спільне коріння, спровоковані однією Й тією ж силою 1 є відображенням далекосяжних планів певних кіл в Україні на розкол держави, на реальну автономізацію з подальшими її незворотними відцентровими наслідками.
Голова КУЇну Іван Драч ознайомив присутніх із Заявою фракції Народного Руху України з приводу подій на Донеччині, оприлюдненою на засіданні українського парламенту.
На прес-конференції виступили також член Центрального правління «Просвіти» Катерина Мотрич, народний депутат України Василь Червоній, головний редактор
ріарха в Києві відбулася прес-конференція за участю духовенства УПЦ КП, журналістів, віДдОМИХ громадських 1 політичних діячів, народних депутатів, рядових віруючих Вільних місць у просторій конференц-залі не було, наскільки схвилювали й обурили ці події громадськість України. Святійший Філарет детально розповів присутнім про хід свого візиту не лише як Патріарха УПЦ КП і єпа рхіального архієрея Донецької єпархії, але й як людини, родинними коренями пов'язаної з цим одвічно українським краєм: Патріарх народився у с Благодатне Амвросіївського району, тут живе його 95-літня мати.. Акція - побиття вірних УПЦ КП. на думку Патріарха, була заздалегідь спланована місцевою червоною владою разом із московськими «ду-
ВИЩА ШКОЛА - ОДИН ІЗ ГОЛОВНИХ БАСТІОНІВ ЗРОСІЙЩЕННЯ
українського суспільства, оскільки ця важлива ланка державного життя як була, так і досі залишається хронічно зросійщеною і продукує для суспільства фахівців, зорієнтованих на чужинецькі ідеологічні засади, для яких Українська держава, національна ідея є
єю, вигадкою, фантомом.- Ї якщо не втрутитись у цей негативний руйнівний процес негайно, то вже найближчим часом національну вищу школу для українства втратимо безповоротно. Такий основний висновок всеукраїнського «круглого столу» на тему «Державна мова і вища школа в сучасній Україні», що відбувся 21 квітня в Будинку вчителя за спільною ініціативою Всеукраїнського товариства «Просвіта» їмені Т. Шевченка, Конгресу українсь- КОЇ інтелігенції та Всеукраїнського педагогічного товариства імені Гр. Ващенка.
У заході взяли участь відомі політики, народні депутати України, громадські діячі, працівники управлінських освітянських структур, ректори і викладачі вузів, студентська молодь, представники й керівники міністерств і відОМСТВ, письменники, просвітяни, творча й технічна інтелігенція, журналісти.
звериваючи «крутлий стіл», голова КУїЇну Їван Драч зазначив, зокрема, що порушена проблема є настільки задав- НеЕНОЮ і складною, що великого повороту до швидкого вирішення сподіватися годі. Успішному її подоланню заважає як тнерція старого мислення, так і найбільше лихо сьогочасне -- важкий соціальний стан нашого суспільства. Сьогодні ми виходимо за межі мітинтовості, аби бодай намітити реальні шляхи позитивних зрушень і утвердити в Україні українську мову як державну.
Голова парламентського комітету з питань науки та освіти Володимир Семиноженко повідомив про підготовку до першого читання у Верховній Раді Украчки у травні Закону про вищу освіту.
а думку виступаючого, прискорювати процес українізації вищої школи -- це інколи зашкоджувати справі, з чим не погодилися наступні промовці. У рації їм не відмовити: десять років минуло від часу ухвалення Закону про мови в УРСР. три роки вже діє Конституція незалежної України, а справи з упровадженням Єптти
газети «Вечірній Київ» Віталій Карпенко, голова УХРП Микола Поровський та інші Журналісти отримали вичерпні відповіді на численні запитання. Присутні мали нагоду переглянути відеоматеріали з місця подій, на яких зафіксовано справжній сатанинський шабаш московських попів на українській землі Але доблесні місцеві чекісти-есбісти оперативно постаралися, аби вилучити з відеоплівки кадри побиття Святійшого Патріарха Філарета... Воістину шляхи доблесних охоронців безпеки держави неїсповідимі. Та описувати їх, мабуть, слід уже в іншій рубриці -- під велемовною назвою: «Кому вони . служать"?».
Володимир ГЕРМАН
державної мови у царині вищої школи (та й не лише тут) катастрофічно погіршуються.
Гірше того, як зазначив голова Спілки письменників України Юрій Мушкетик, в українському суспільстві явно намітився рух назад, чиниться неприкритий тиск на українців. Тож мусимо діяти так, аби, образно кажучи, поїзд Української державності не був зупинений червоним семафором.
Спільну позицію «Просвіти», КУТну й Педагогічного товариства імені Гр. Ващенка висловив у своїй грунтовній і вичерпній доповіді академік Академії наук вищої школи України Анатолій Погрібний, обговоренню якої б присвячений весь подальший перебіг заходу. Доповідач окреслив основні причини критичного стану вищої школи, назвав винуватців і призвідців, розвінчав «лукавство офіційної статистики».. (Доповідь друкується в цьому числі «Слова Про- СвіТтиИ»,)
Запальним і аргументованим був виступ ректора Національного університету імені Т. Шевченка Віктора Скопенка, який викладає в «альма-матер» хімію від 1962 року, й увесь час рідною українською мовою. «Бракує термінології -- створи п сам, якщо ти професор», -- зауважив він, із чим потім не всі погоди-
лися. Шце один аргумент на користь оволодіння державною мовою: конкурс на встуті до університету не зменшився від того, що як майбутній хімік, так і філолог повинен скласти вступний іспит
з української мови. Дійовою, на думку керівника вузу, є контрактна система для викладачів університету, адже одним із пунктів контракту їх зобов'язано викладати державною мовою, Не подобається комусь -- шукай роботу деінде,
Проблеми очолюваної ним ділянки державного життя окреслив міністр культури України Дмитро Остапенко.
авчальні заклади, що у віданні Мінкультури, мають ті ж проблеми з упровадженням державної мови, що й в Україні загалом.
Петро Кононенко, директор Інституту українознавства, справедливо зазначив, що питання функціонування національної школи, як і утвердження української мови як державної в Україні, маємо розглядати у площині національ-
- щс Кафедральний Собор яра га - Патрі | «апад на Свитійшого ами та це
т озброєних залівНИЖУЛИЛОЄ і машину П освяменій ОБЛЯМЧИ Р закликав росііс
Фактично до цього тної нені вечірньому телеефірі п щд Про спланованість а і загостренню міжконфесі 5 Патріарх 22 квітня ц. асан кої т Донецької областіє ная за | подей, їз лайками, нецетзу
| си, дес Поруч стояло чотири ат оту. | попів УПЦ Московського атр
порядку, але цього Ме СТИРСЄ Пізніше з'ясувалося, ЩО ро Ні
сприянтя обласної та Жар
Саятійшому тлєю дорог
ухав автошля:
Донеччину | | В ав на свою батьківщину; "'яського Патріартаті,, а тпакож втдвіда Ін Сг і
амат Ки службу Божу в православних тР
95 літню матір т рідтио Однак ці добрі христи А 25 квітия сталася «команда" тікетувальникте | Філарета в Преображенськ У цена | КП, для відправи служби Бож | Як виявилося, основне, ників місцевої влади були ареною ; Патріархату Іларіон, заст у Я обласного управління у страв мо - У руках пікетувал Вони розлютовано й пен Гості нецензурними словами на р
храму, а потім кортеж авт
| Патріарха Філарета всюди,
не лише їхню причетність д ке Нам стало відомо, що гоО/
міськ рак 610 голова Донецької міськради Рибак
РО них. Окрім того, відомо, що вони зеє проханням не пускати Філарета
янські прагненн подія, що Ме Є
Вважаємо, що таке беззакотлся ви
"ще т з ' Р - ад ті винних: Януковича Віктора - голову Донецької облдє ржадміністрації, до відпові ла о т упника голови облдержадмінастрації; Костенка І еннадія - челка «1єс - і Р - «Те й оре управління облдержадмптистраці, а також трацівчиків правооторонних начал
органів, що дс | ар що в Україні переслідується Українська Церква.
Іа» - і при осСсвяче!) цо 90 Просвіт гої області, тр "ННІ зе, гола товариству ! Буполі Донецьке владото та ростиською "о Всеукраїнському жу вд Мар це сплановане церкаєю, З ипі рани, небтє поботще, квітня о 9 ГОД я га
арха Ки таського 1
глою, вирвал
а 8 Марковський, якому було надано ча
о Філарета з нашої
загрожує ТР
ча . ої боротьби, нари Київ--Донецьк На кораоні Днтротет
екрито | ан б еалівого змастпу на адресу Філарета. у ПОМ ОЛШЛИНИ Серед пікетників було і
яти
Кількість мали
було тер слами о
була органазована Московською церка !
ч - іо така зустір! ди. Правоохоронці так 1 не дозволили
онавчот ала
я були по-блюзнірському зруйновані кладається в рамки здорового глузд
церкву м. Донецьк
ж бешкету з відома вищит п ш виконавцями цього " у її
«оп Донецько- Мар ІупОольської спархії УПЦ Московсь кого олови облдержадмтастрації МЛ. Кириченко, начальнух ональностей, мграції та релігій Г. Костенко ів були кийки, образливого змісту плакати то поводилися, обкидали брудом автомашину, сиплячу Так його протримали 25 годин, не допускаючи до ашин із цим купленим натовпом супроводжував" обусів, м водячись так, що під сумнів можна поставити о християнства, православної віри, а й психічне здоров'я
у а Донецької облдержадмінастрації Віктор Янукович | мовили Філаретові навить У візиті ввічливости до рталися до Адмітистрацтії Президента України зна Донеччину. Мпліція не реагує на дії гуліганів
куди він їздив, по
- кликає не лише гнав та обурення, а її вимагає
ння орган
- негайного втруча | | |
правово МОН Р Ба а підрив авторитету державної влади вимагаємо притягнути За скоєні неподобства, з
| Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка Українська Всесвітня Координаційна Рада
Тараса Шевченка стало відомо Ім і
всієї Руси-України Група кун . омлі, тот ІЙ и хресті ІЗ ЛЕМ алися на що
жорстоко побили його | вірую
землі!", 4807) - ї - - -
омадському СПОКОЮ У ДЄРЖАВІ | "приятиме ть 1 такі факти
натовтом агресивно налацш
ції була достатньою для наведем, 0 (я проїзд
з метою у Великодні дн в1Оправити,|
у. Знай ома рха
л |вул. Куйбишева, 105), що належить УПЦ
редстад.
4 гасла
ів правопорядку
Центральне правління
Спілка письменників України Конгрес української інтелігенції
ної безпеки. Проблемою з проблем є керівні кадри освіти. Слід уже провести як належить переатестацію керівників усіх вищих навчальних закладів.
«Не хочу займати позицію виправдовування, -- це слова з виступу заступника міністра освіти Олександри Савченко. -- Мета у нас одна: беззастережней нагальне запровадження державної мови в а системі освіти, не лише вищої Але засоби й можливості в
Міністерства освіти й громадських органі-
рібного не названо позитивних прикладів співпраці, зокрема й із «Просвітою». Згадати хоча б спільну акцію «Передаймо нащадкам наш скарб -- рідну мову!», «Рік української педагогіки» та інші. Бо
зокрема..,
| оп ників громадськості, рому, представретні пропозиції. Та особливе
держави, до украї - ЯЗ є раїнської 1 е - и з З ПЕРОВА Га - сну денапоце ставленню ід ьо
пукратнс зКИХ організацій го дверто анданского конгресса У ЗУ разка «Граж-
Відзначено відчутний прогрес у процесі українізації освіти на Микола вщині в перші роки незалежності, про що вів мову заступник голови обласної «Просвіти» Василь Сліпець. Однак після інавгураційної президентської промови Леоніда Кучми про друту офіційну мовув Україні -- російську від 1994 року ці процеси почали згортатися.
На закиди тих, хто виступав за, образно кажучи, недоцільність форсованої українізації освіти, переважно керівників міністерств та управлінських структур, аргументовано відреагував заступник голови Всеукраїнської «Просвіти» Олександр Пономарів. На його думку, якщо діяти так мляво, як ДІЯЛИ упродовж попередніх семи років незалежності, то впровадження української мови в державне життя розтягнеться до 3000 року. Виглядає па радоксально, що; наприклад, у країні басків в Іспанії, яка не має реальної автономії, повнокровно функціонує баскська мова, а ми, маючи власну державу, Конституцію України, позбавлені цього права |
Розмова на «круглому столі», що три" вала понад чотири години, була цікавою и предметною, пролунало чимало кое; ретних зауваг і пропозицій, що знайшли своє концентроване відображення в ух залі заходу. (Ухвала Всеукраінськог «круглого столу» є Державна мова! вить школа в сучасній Україні» розіслати УСІ крайові організації «Просвіти» й СИМО їхнє керівництво розповсюдити Й і УСІХ учбових закладах.) Особливо ж Ло- ГІЧНОЮ була пропозиція провести аб ЧОГІіЧНІ «круглі столи» в усіх регіона?
країни, в містах і селищах, щори пору" фена проблема набула справді все? ратнського розголосу
че порятує українську мову, ві вищій школі зокрема, жодна потойбіч - сила, як це образно висловила ЯК РУ Дівання Одна з зиступаючих, ли
Цілеспрямована п аця українців, оперт на Конституцію України і чинне зако давство держави. Х з тими, хто не ки працювати у цьому руслі й дотриму" ю Гися Оукпи закону, слід вести зроду
ЩІ ЧИ | риміна.
1ьний кодекс України чи? бо Д
ї : з Р чена 4 "Я всіх громадян У країни
й Володимир ГЕРМА
El comienzo de este texto puede estar incompleto: compárelo con la página original
Anatolii Pohribnyi
LA LENGUA ESTATAL Y LA ESCUELA SUPERIOR EN LA UCRANIA ACTUAL
Que inicie esta conversación la profesora de un técnikum de la ciudad donbasiana de Debáltseve, Valentyna Nadiézhdina, quien en una carta a la Sociedad Pedagógica Panucraniana Hr. Vashchenko relata: «Cuando dije a los estudiantes que pasaba a leer en ucraniano, muchos de ellos empezaron a objetar: que no lo entenderíamos. Yo empecé a convencerlos de que lo entenderían todo y de que responderían en ucraniano, en ruso, e incluso en las lenguas «ucraniano-rusa». Y entonces comencé a leer. ¡Dios mío! No había previsto un efecto así. Resulta que en las almas jóvenes, quizá en algún lugar muy adentro, en el subconsciente, vive ese cósmico mentalidad nacional. Los muchachos del campo enderezaron la espalda, sus ojos se iluminaron. Los rostros de los estudiantes urbanos se volvieron más sencillos y más bondadosos. Se notaba que muchos perciben la lengua con el alma, como música. Y todos intentaban responder en ucraniano. Y se veía que están orgullosos de que les salga y que les gusta. Me sorprendió que, aunque cabría pensar que una lengua ucraniana insólita debería constreñir a los estudiantes, ocurrió lo contrario: una liberación anímica. Vi con mis propios ojos la gran fuerza de la mentalidad nacional y pensé: ¡ah, si todos estos niños, volviéndose a su lengua materna, supieran con firmeza de nosotros, los mayores, del Estado, que esta lengua es la más prestigiosa, qué dueños convencidos crecerían en su propia tierra! ¡Y ya no se volverían nunca esclavos de nadie!»
—Así que —concluye V. Nadiézhdina— el fruto ya ha madurado, y hay que recogerlo hoy, porque mañana caerá por sí solo, pero ya en el barro. Y este es precisamente el momento en que el poder, sobre todo el de Kyiv, debería reunir valor y aplicar su firme voluntad».
Tal es esa carta, a la que volveré más adelante, pero ya desde otro ángulo de visión, pues en ella se reflejan acentos sumamente desesperados. Por ahora fijémonos en que aquí se trata de la disposición psicológica de nuestra juventud, en las condiciones de la parte más rusificada de Ucrania —el Donbás— para asimilar conocimientos en lengua ucraniana. La conclusión de la autora, verificada por su propia experiencia, es no exagerar las dificultades vinculadas con la solución de este problema. Como ella afirma quizá con excesiva subjetividad, escuchar conferencias en ucraniano están dispuestos el 90 % de los estudiantes donbasianos, y pueden impartirlas el 70 % de los profesores («aunque —citaré todavía— tengan la seguridad de que ellos, los profesores, si se les exigiera, se prepararían también al 100 %, pues esta es su labor, que no tienen intención de perder»).
Así pues, el fruto ha madurado, pero he aquí la cuestión: ¿existe el deseo del conjunto de profesores, jefes de cátedra, decanos, rectores, directores, ministros y otros altos funcionarios de arrancarlo? A esto precisamente es necesario responder.
En Prosvita de Kyiv
A LOS ESTUDIANTES UCRANIANOS
En la base del artículo está la ponencia presentada en la mesa redonda panucraniana «KUIN», de Prosvita, de la Unión de Escritores de Ucrania y de la Sociedad Pedagógica Panucraniana Hr. Vashchenko, celebrada en la Casa del Maestro de la ciudad de Kyiv el 21.IV.1999.
En cuanto a la estadística oficial, esta atestigua de manera inequívoca que la cosecha está en pleno apogeo y que ya se ve a lo lejos el final del trabajo. Que el asunto avanza con seguridad, incluso con rapidez, lo demuestran ya cifras como estas: en el curso lectivo 1993/94, la proporción de grupos académicos de estudiantes en los que la enseñanza se impartía en ucraniano constituía, en los VNZ de niveles de acreditación I–IV, el 37,95 % (frente al 23,5 % en el curso 1994/95 —97,1 % (en los VNZ de niveles I–II de acreditación —50,5 %)). En 1995/96 fueron, respectivamente, el 51,2 % y el 55,3 %; en 1996/97, el 49,82 % (en los niveles III–IV). Y ya en el curso 1997/98, según asegura el boletín estadístico «Instituciones de educación superior (1997–1998)», publicado en 1999 por el Ministerio de Educación y el Comité Estatal de Estadística, se produjo en general un salto realmente asombroso: en comparación con 1996, la enseñanza en ucraniano aumentó en los VNZ de niveles III–IV de acreditación en más de 16 por ciento y en total constituye el 66,3 %; en los VNZ de niveles I–II de acreditación constituye aún más, nada menos que el 72,3 %. Es decir, la estadística oficial asegura que hoy la situación de la lengua ucraniana en las instituciones de educación superior es incluso mejor que en las escuelas, donde en el curso 1997/98 estudiaba en ucraniano el 62,8 % de los alumnos. Hay, sin embargo, una estadística algo más modesta, que el Ministerio de Educación envió a nuestra solicitud. Según ella, la proporción media de grupos académicos con enseñanza en ucraniano constituía en toda Ucrania, en el curso 1997/98, el 56,97 %, y la proporción de profesores que imparten clases en la lengua estatal, el 60,38 %.
¿Es así? ¿Y por qué hablamos del estado de la lengua estatal en las instituciones de educación superior de Ucrania con la mayor inquietud y la mayor preocupación? Todos sabemos bien que, a partir de 1994, en la esfera lingüística, tomada en general, se manifestaron fenómenos de estancamiento y freno. Y aquí, crecimiento, crecimiento; pero ¿hubo realmente? Hubo, quizá, aunque, lo demostraré, hay que expresarlo en cifras totalmente distintas, incomparablemente más modestas.
Pero las tendencias «de retroceso», «de repliegue», sí existieron. No pocos rectores explicaron a sus profesores ya en aquel 1994 que la cuestión de introducir la lengua ucraniana en el proceso de enseñanza ya no estaba en el orden del día con urgencia, y todavía menos de uno que otro profesor o docente a partir del 1 de septiembre de 1994 volvió «a sus cosas de antes», es decir, a impartir conferencias en lengua rusa. De repente, con alivio, quien hasta entonces leía en ruso, pero tenía la obligación de dominar la lengua estatal, ...
UCRANIAN SLOVO
Así se llamará el nuevo fondo cívico de la capital. La decisión sobre su creación fue adoptada en la sesión de la junta directiva de la Asociación Kyiv de la Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko. Los miembros de la junta y los responsables de las filiales universitarias de Prosvita hablaron en sus intervenciones sobre el estado de la introducción de la lengua ucraniana en el proceso de enseñanza de las universidades de la capital. Su estado es bastante preocupante. Pues la gran mayoría de los profesores universitarios se comportan como si no existiera una Ucrania independiente ni el artículo 10 de la Constitución de Ucrania, y como si ante ellos en las aulas no se sentara juventud ucraniana. Al margen del problema del renacimiento de la lengua ucraniana se han colocado la mayoría de los rectores, sobre todo de las instituciones no estatales. Hay Estado ucraniano, hay legislación vigente, pero los pedagogos universitarios no quieren impartir clases en lengua ucraniana. El fondo cívico «Українським студентам — українське слово», de los miembros de Prosvita, debe alentar a los profesores a cumplir la legislación lingüística y contribuir a la edición de literatura didáctica.
Según el proyecto
La junta de Prosvita de Kyiv también resolvió celebrar este mes una concentración de estudiantes de las universidades kyivas bajo el mismo lema: «Українським студентам — українське слово!» (22 de mayo a las 12 h, en el salón de actos de la Universidad Lingüística Estatal de Kyiv). Los miembros de Prosvita esperan apoyo a sus propósitos y aguardan propuestas concretas por parte de la ciudadanía.
Tetiana Fediienko, secretaria responsable de Prosvita de Kyiv
suspiró, se tranquilizó poco a poco, tanto más cuanto que órdenes o cartas instructivas exigentes del Ministerio de Educación, que empujaran a los centros de enseñanza a la ucranianización, como ocurrió en 1992–1994, desde la segunda mitad de 1994 y hasta fecha reciente simplemente no llegaban.
Como ilustración puede servir al menos un informe oficial del departamento de educación, cultura y salud del Gabinete de Ministros «Sobre el estado de cumplimiento del Programa Estatal de desarrollo de la lengua ucraniana y de otras lenguas nacionales para el período hasta 2000 en la provincia de Járkiv», que en 1997 se presentó a la comisión del Gabinete de Ministros encargada de coordinar el trabajo y controlar la ejecución del mencionado Programa Estatal. He aquí, por favor, citas de este documento: «No es mejor la situación con la introducción de la lengua estatal en los centros de educación superior de la provincia, en los que el número de grupos académicos donde se imparte la enseñanza en esta lengua asciende, en promedio, al 23 por ciento (en 1992 eran el 7,7 %). Aún menos hay en la Universidad Estatal de Járkiv (7,65 %), en la Universidad Técnica Estatal de Construcción y Arquitectura de Járkiv (7,8 %), en la Universidad Técnica Estatal de Radioelectrónica de Járkiv (11,2 %). En comparación con 1994 —sigo citando— se observa una disminución de los resultados ya alcanzados en la Academia de Ingeniería y Pedagogía de Járkiv (de 65,6 % a 23,6 %), en la Universidad Técnica Estatal de Construcción y Arquitectura de Járkiv (de 20,4 % a 7,8 %), en la Academia Jurídica Ucraniana (de 35,4 % a 24,8 %). (…) Solo en la Universidad Pedagógica Estatal de Járkiv se lleva a cabo un trabajo adecuado para implantar la lengua estatal. (…) De 49 centros de educación superior de III–IV niveles de acreditación que funcionan en la provincia, solo los colegios pedagógicos de Krasnohrad y de Járkiv pasaron por completo a la lengua ucraniana. Al mismo tiempo, sobre la disposición de los estudiantes de los centros superiores a estudiar en lengua ucraniana dan testimonio los datos estadísticos. Así, en 1996 los exámenes de ingreso a los centros superiores en lengua estatal los superó el 94 por ciento de los aspirantes». Esta es también estadística oficial. Verídica. Y refleja una situación típica de decenas y decenas de centros de educación superior en el Este, el Sur y, en parte, también en el Centro de Ucrania, aunque también hoy tenemos decenas de centros de educación superior, estatales y no estatales, cuyos grupos estudiantiles estudian en ucraniano en una proporción igual o cercana a cero. Subrayo: cero (Universidad Nacional Oriental Ucraniana en Lugansk, Instituto Politécnico de Járkiv, Academia Estatal de Administración… ), en los que el número de profesores que imparten su asignatura en lengua ucraniana (en esta cátedra, en esta facultad, en el centro en su conjunto) es igual a cero. Podría parecer que en este último caso el engaño debería ser menor. Sin embargo, ¡vaya escuela tan excelente se había recorrido en esta materia ya en tiempos de la URSS!
Es muy lamentable que, al preparar la «mesa redonda» «La lengua estatal y la enseñanza superior en la Ucrania actual», no lograramos que el Ministerio de Educación y otros ministerios que tienen bajo su subordinación los centros de educación superior nos facilitaran datos estadísticos sobre la lengua de enseñanza por cada centro en particular. A mediados de los años 90 esto se recopilaba y analizaba; como suele decirse, se veía el trabajo de cada institución concreta en la implantación de la enseñanza en ucraniano. Sin duda, este tipo de estadística llega hoy a los ministerios. Pero si llega, ¿por qué motivos, en realidad, se la ha convertido en algo como secreto, cerrado? ¿Por qué no se entregó ni a la comisión del Gabinete ni siquiera al departamento de asuntos lingüísticos del Comité Estatal de Nacionalidades, que también se dirigió oficial y bastante insistentemente sobre este asunto? En cambio, lo máximo con lo que tuvimos que conformarnos fue con el indicador promedio sobre el lugar de la lengua ucraniana en la enseñanza superior por provincias. Dicho de otro modo, al facilitar solo esta estadística, se nos propuso, por ese mismo hecho, que a través de ese promedio no viéramos la actividad de un rector concreto de un centro concreto.
Es una lástima, por supuesto, es incomprensible, pero que así sea. Como respondió el viceministro de Educación, tal informes «no se deben exponer al público ni los éxitos en la ucranianización de su centro, ni quién ocupó el último lugar en la lucha por la lengua ucraniana». Posición, por cierto, muy elocuente: solo sirve para aumentar y acrecentar el porcentaje promedio.
Pero, ¿existen motivos para que las organizaciones sociales…? Por desgracia, las organizaciones sociales…
Traducción automática
El comienzo de este texto puede estar incompleto: compárelo con la página original
савног іверситету, → del universitario (fragmento ilegible)
її зер демії харчових → de su academia de tecnologías alimentarias
ого універ-ме сладах, крім чістерським навчальи планс «Ділова українська ва → en sus facultades, además del plan de estudios «Lengua ucraniana de negocios» (fragmento ilegible)
и в чада ї о ін курси, що сприя ра о мови) → cursos que favorecen el uso de la lengua (fragmento ilegible)
Підготовлено ряд ук' рузникав зарокр кл, спец- → Se ha preparado una serie de especialistas (fragmento ilegible)
ом Га р з Й Гі І - '» 0 "ге ЗЕ Й | є С → (fragmento ilegible)
Ми смс → Nosotros (fragmento ilegible)
гчу п е нонсенсні, абераційні ською зі нозі семестрі → (fragmento ilegible) absurdos y aberrantes, en el semestre
в Інституті соціальних → en el Instituto de Ciencias Sociales
курс «Українська та причому з ігноруванням → el curso «Lengua ucraniana y, al mismo tiempo, con la ignorancia de
української культури. На → de la cultura ucraniana. En
коржаениоя філософії: в даному → (fragmento ilegible) de la filosofía: en este
Му. ь → (fragmento ilegible)
adах міста (всього їх То о 9)... Y en el colegio financiero se imparte incluso la disciplina «Comunicación empresarial en ucraniano». Si esa es la situación con respecto a estas asignaturas, ¿qué decir de en qué idioma se imparten todas las demás...?
En el mismo Instituto de Ciencias Sociales (su curso), solo se imparten en ucraniano dos asignaturas; en las facultades de economía y derecho y de matemáticas (1.er curso), tres asignaturas. En ruso es la lengua de comunicación empresarial del personal administrativo y docente de los centros inspeccionados. Los anuncios en ucraniano y otra información corriente solo se logró encontrar en ucraniano en la facultad de filología de la ODU y en el technikum comercial. Desde la publicación de la Ley de lenguas (esto, según los materiales de la sesión del Consejo de Política Lingüística adjunto al Presidente de Ucrania), nada se ha hecho en la escuela náutica de la industria pesquera, en el colegio médico n.º 3, en el de construcción de máquinas-herramienta, en los technikums de la industria del gas y del petróleo, etc.
Y aquí tenemos una de las confirmaciones de las deshonestas falsificaciones con que los rectores (directores) de los centros de educación superior encubren al Ministerio y a todos nosotros en conjunto. Al 1 de septiembre de 1998, nueve de los centros de los que se habla (además de los mencionados, también la Academia de Comunicaciones, la Universidad Hidrometeorológica y el Hospital Médico Mechnikov) declararon la enseñanza al cien por cien en lengua estatal para los estudiantes de primer curso. En realidad, la inspección reveló que en todos estos centros la enseñanza en ucraniano está muy, muy lejos del 100 por ciento. Incluso las ciencias sociales, las lenguas extranjeras, la historia universal, la literatura extranjera, etc., son asimiladas por los estudiantes de primer curso, a quienes ya se presenta como ucranizados, todo ello en el mismo ruso.
¿En nombre de qué, se pregunta, esta falsedad, en nombre de qué estas falsificaciones, que los funcionarios oficiales en Kyiv elevan gustosamente a la categoría de logros? ¿Es este el caso en que el deseo de presentar una mentira coincide con el deseo de aceptarla? ¡Pero al menos habría que conocer alguna medida en esta falsificación del estado real de las cosas! Tanto más cuando la encuesta de los estudiantes de Odesa sobre su DISPOSICIÓN PSICOLÓGICA
Ре НН РР й р СЕ г
ьо о а ооо ре
Ь мето липа цій й нас я
aprender en lengua estatal demostró de manera convincente que la cuestión de en qué lengua estudiar no es de principios para ellos. El «principio» de no admitir el ucraniano tampoco lo sostienen, por tanto, en absoluto los estudiantes, ni en Odesa ni en otras regiones de Ucrania rusificadas. Otro ejemplo: la óblast de Dnipropetrovsk, para la que la cifra oficial de enseñanza en ucraniano es, nuevamente, la proporción de grupos académicos, y nuevamente, creamos a los rectores: 45,62 %. Es cierto que aquí hay instituciones que se anuncian «como las que están por delante de las demás en el asunto de la enseñanza en ucraniano» (la estadística distingue así, por ejemplo, a instituciones de educación superior como la Academia Médica, la Universidad Técnica del Transporte Ferroviario, el Instituto Económico de Kryvyi Rih y otras). Sin embargo, incluso en algunas de ellas, ¿cuál es el estado real de las cosas? Tal es una institución tan respetada como la Academia Estatal Prydniprovska de Construcción y Arquitectura, en la que varios grupos estudiantiles han sido declarados grupos con estatus ucranianohablante. Tienen ese estatus, pero, como antes, la mayoría de las asignaturas en estos grupos se imparten en ruso. Entonces, ¿para qué la máscara? Quizás, informa uno de los docentes de esta academia, para presentar al Ministerio una cifra acorde con la realidad... Al mismo tiempo, en la Academia Minera de Dnipropetrovsk se imparte en ucraniano —datos oficiales— el 6,2 % de los docentes, en la Academia Metalúrgica el 22,1 95, en el Instituto de Educación Física y Deportes el 7 92.
Comprendo, por supuesto, que el porcentaje alcanzado de enseñanza en ucraniano en las condiciones de las regiones rusificadas del Este y del Sur de Ucrania tiene un peso incomparablemente mayor que en las condiciones de Cherkasy, Vinnytsia o, con mayor razón, de Galitzia. Tampoco estoy en absoluto lejos de afirmar que en las instituciones de educación superior de Dnipropetrovsk, así como de Járkiv, de Odesa y de otras ciudades del Este y del Sur de Ucrania, donde la situación, lo aseguro, es análoga
o incluso peor, como en Donechchina (solo en parte el ucraniano está presente aquí)
...en la universidad estatal y en varias instituciones pedagógicas de los niveles I-IV de acreditación) la situación con la lengua estatal es idéntica. No, hay bastantes casos en que un centro docente se diferencia de otro en esto, y ante todo se diferencia porque es distinta la posición de tal o cual rector en esta cuestión. Un rector actúa con firmeza: los asuntos de la enseñanza en ucraniano avanzan (como ocurre en la mayoría de las instituciones de educación superior del Ministerio del Interior). Menosprecia, descuida, ignora: o no hay nada, o solo hay simulaciones de lo poco que existe. La Academia Marítima y la Universidad Marítima: ambas instituciones están en Odesa, pero en la primera existían logros reales en la enseñanza en ucraniano ya hace algunos años, mientras que en la segunda solo se prometen. De igual modo, en una misma ciudad, en Kirovohrad, se encuentran la Academia Estatal de Aviación y la Universidad de Maquinaria Agrícola, pero los pilotos ucranianos estudiaban y siguen estudiando en ruso. La Universidad de Maquinaria Agrícola, en cambio, pasó prácticamente por completo a la lengua estatal de enseñanza. Logros considerables tiene la Universidad Estatal de Chernihiv, pero la imagen es opuesta en el Instituto Tecnológico de Chernihiv. Consolidan deliberadamente la enseñanza en ucraniano la Academia y el colegio del Servicio de Aduanas en Dnipró (y ello abarca una masa de disciplinas técnicas, como electrónica, técnica de impulsos, programación, control automático, etc.), y al mismo tiempo, en esta misma ciudad, hay toda una serie de técnicums donde la enseñanza en ucraniano está en cero. El indicador 30,6 % lo da la Universidad Técnica de Kryvyi Rih; sin embargo, en realidad, las costumbres lingüísticas no se diferencian en nada de las de Uralmash o de las de Kryvbas en la Academia de Ingeniería de Zaporiyia, el Instituto Minero-Metalúrgico de Donetsk, la Academia de Maquinaria de Donetsk, etc. Ahí tienen ustedes el peso del factor subjetivo, ahí tienen también la célebre y exacta frase «los cuadros (dirigentes, por supuesto) lo deciden todo». Si hubiera exigencias apropiadas para los cuadros dirigentes de las instituciones de educación superior, si la postura estatal de estos cuadros fuera genuina, los asuntos sí avanzarían, y no de manera simulada.
No puedo dejar de mencionar los centros de educación superior de Kyiv. No cabe duda de que, en comparación con otras ciudades, la situación aquí es la más favorable: según las estadísticas, el 70,24 por ciento. En la capital hay no pocas instituciones de las que los demás centros de educación superior del país podrían aprender mucho. Por ejemplo, en cuanto a la obligación de impartir las clases en lengua estatal, que figura en el contrato de quien trabaja en la Universidad Nacional Taras Shevchenko; en cuanto a la defensa decidida y persistente de la enseñanza en ucraniano en la Academia de Tecnologías Alimentarias; en cuanto a la elaboración e introducción de principios de formación de la juventud estudiantil en la Universidad Financiero-Económica, y así sucesivamente. Pero, al mismo tiempo, no hay que perder de vista lo siguiente: según esos mismos contratos, todas las asignaturas se imparten al cien por cien en ucraniano; en la práctica, sin embargo, las condiciones de los contratos se incumplen con frecuencia, e incluso los directores no pueden encontrar personal de recepción totalmente ucranianohablante (llame, por favor). O, lo que tampoco se puede pasar por alto: esta o aquella institución de educación superior da al Ministerio una cifra bastante buena. Pero qué contraste con ella presentan los hechos obtenidos por los miembros de la comisión como resultado de encuestas a estudiantes. Tales son, por ejemplo, los hechos: un estudiante de quinto curso de la Academia de Industria Ligera certifica que, en cinco años de estudios en la facultad de economía, en ucraniano se impartieron solo dos disciplinas: economía política y lengua ucraniana de negocios. O certifica un graduado de 1998 de la Politécnica de Kyiv: en 2 años de estudios en la facultad de matemática aplicada, en lengua estatal se impartieron solo tres asignaturas: introducción a la especialidad, la misma lengua ucraniana y, ¡como para no quedar impresionado!, el arte militar... O en la Universidad Agraria Nacional: la facultad de agronomía pasó de forma consecuente a la lengua estatal, pero las de economía, cultivo de plantas y veterinaria mantienen en su mayoría la enseñanza en ruso, aunque hasta la conclusión del plazo previsto por el Ministerio del Complejo Agroindustrial para el paso definitivo de los centros de educación superior de este sector a la lengua estatal (año 2000) casi no queda tiempo.
Creo que el panorama lingüístico, típico de muchas universidades de Kyiv, puede ilustrarse con la situación en la Universidad Internacional de Aviación Civil de Kyiv, institución donde hace un par de años se llegó incluso a intentar despedir de su puesto a uno de los profesores patriotas, I. Naumenko, en cuanto pasó a impartir docencia en la lengua estatal. Este conflicto, algo sonado, ya fue resuelto con la llegada de un nuevo rector; sin embargo, según el informe de la comisión pública que allí trabajó, la situación en la KMUCA es la siguiente: en la facultad mecánica, en la de equipos radioelectrónicos, en la de equipos aeronáuticos, automática y técnica computacional, imparten docencia en ucraniano 4 personas en cada una; en la facultad de técnica aeronáutica terrestre, 6 personas; en la facultad militar, 15 personas (la mitad). En la facultad de economía y gestión, de 113 docentes no imparte en ucraniano ninguno; en la facultad de explotación aérea, ninguno. Al momento de la inspección, aún no se había cumplido la resolución del consejo académico de la KMUCA sobre la creación de una cátedra general universitaria de lengua ucraniana, y tampoco se mencionó a la comisión ni un solo caso de aplicación de la resolución del consejo académico según la cual, al firmar contratos y realizar la certificación de docentes, debe exigirse el conocimiento de la lengua estatal y la docencia en ella. Tampoco se detectó ni un solo ejemplo de estímulo a los docentes que cumplen de forma concienzuda sus deberes ciudadanos conforme al artículo 10 de la Constitución de Ucrania.
No hay, no hay, pues, bienestar en el ámbito lingüístico en Kyiv, pero también aquí existen, y no sin razón, ejemplos de otro tipo: los estudiantes preparan la lengua ucraniana de forma consciente, y es una acción de carácter patriótico y estatal que despierta esperanza, aunque contra ella no pocos administradores mantienen su oposición; a veces se resuelve, y puede que el asunto sea decidido por los propios estudiantes, de quienes solo cabe desear firmeza y una digna intransigencia en este plano.
Además del engaño de las estadísticas oficiales, existe también otra realidad, con cuya ayuda la situación de Ucrania en cuanto a la implantación de la lengua ucraniana a gran escala...
Esta trampa estadística afecta tanto a los indicadores medios de la educación superior en su conjunto para Ucrania como a los de cada grupo de perfil de las instituciones de educación superior (ВНЗ). Aquí hay que señalar que en Ucrania sí existe una región en cuyas instituciones de educación superior la enseñanza se imparte íntegramente en la lengua estatal. Son nuestras regiones occidentales, que, habiendo superado la rusificación de la educación superior, procuran mantenerse fieles a las orientaciones europeas y mundiales generalmente aceptadas, que son bien conocidas, a saber: el eslabón estatal de la educación funciona en la lengua estatal (incluida la enseñanza a las minorías nacionales, a las que masivamente enseñamos, por alguna razón, en la lengua del Estado vecino): en Francia, en francés; en Polonia, en polaco; en Eslovaquia, en eslovaco; en Alemania, en alemán; en Rumania, en rumano; en Italia, en italiano; en Lituania, en lituano. Así pues, la esencia de otra de las trampas mencionadas consiste en que el promedio obtenido para Ucrania (por ejemplo, por grupos de perfil de las ВНЗ) oculta por completo el hecho de que esa cifra media es impulsada principalmente por las ВНЗ de Occidente y del Centro de Ucrania, mientras que la proporción de grupos de estudiantes que cursan en lengua estatal asciende (citaré las estadísticas oficiales) en la región de Lugansk a 6,46, en la de Donetsk a 10,1, en la de Zaporiyia a 36,3 (en 1995 era 11,6 %), en la de Mykolaiv a 52,83 (en 1995, 53,05), en la de Dnipropetrovsk a 425,6 (en 1995, 36,09), en la de Odesa a 49,05 (en 1995, 39,32) y en la de Jersón a 40,56 %. No son raros los casos en que un indicador algo más alentador para tal o cual grupo de ВНЗ es impulsado por una o dos instituciones solamente. Así, el completamente ucraniano Instituto Petrolero-Tecnológico de Drohobych dio motivos a un funcionario ministerial para deleitarnos con ciertos avances en el grupo minero de ВНЗ de los niveles I-IV de acreditación, donde en total se contabilizan 14 instituciones. Según él, el promedio aquí para los grupos ucranianos (como hace algunos años se subrayaba, «no secreto») ... hoy en día. Aunque en realidad, ¿qué significa esto? Nada más que el hecho de que en Drohobych se enseña en ucraniano al 100 %, mientras que en todas las demás
de enseñanza en ucraniano o a algún 10 96, o un cero redondo. O también por grupo de técnicums de perfil químico. En total hay 7 en Ucrania, y el porcentaje medio de grupos ucranianos, según la estadística (de nuevo algunos), solo en el técnicum químico-tecnológico de Kalush.
No se puede, no espontáneamente, sino a la red estatal de instituciones de forma no estatal. Excepciones, como la Universidad de Derecho en Kyiv, existen. En general, como se dice, los antiguos bastiones de la rusificación se [ ] por decenas y decenas: quién y cuándo y de ellos.
[ ] para todos los demás hogares. Conviene subrayar cuán desafiante y cínicamente funcionan las instituciones de educación superior. [ ] fortalecieron: solo [ ] de la educación [ ].
Y es que el propio Ministerio de Educación, que otorga licencias (tiene, por tanto, el mismo derecho a retirarlas), tiene asignada la función (está escrito en el reglamento sobre el Ministerio) de coordinar y [ ] esto. [ ] de aquel, cuyo [ ] subordinación, de una u otra manera, [ ] de ese centro educativo.
Conclusión. A la que llevan mis apuntes: lo más evidente es que el órgano estatal [ ] debe utilizar el poder estatal. Sobre todo después de que en 1905 se resolviera positivamente la cuestión [ ] de la doble [ ] (de los órganos de Educación y de las instituciones docentes de estos). Nada tiene que ver esto con el poder estatal [ ] en cumplimiento de la [ ] ucraniana, [ ] programa complejo, [ ] previsto [ ] en los colectivos estudiantiles.
[ ]
2
Traducción automática
El comienzo de este texto puede estar incompleto: compárelo con la página original
Texto dañado en el reconocimiento — lea la página original
Original en ucraniano · traducción en actualización
й
рр ВР й
їй 7 я є і 9 ій Ї я | і Р ) Га їй й ай! т Рі 7 Р, | Р/
пештов Ть єчольки зкозих аю збело підручником, аби лишень звев мови і Пробле ма підручників, у справі, яку наразі обговорюємо, є дуже важлива,
«йти, викзадачу ем свій курс
ж чою мовою, й 11 , стУуденте, вчи і
за англійським, ' т.д
ь , лу
Я еютув Тасхільсми ж пих аєнхетувань СОуло | 0: | зезалежчост! Іі вже тоді Оули одержані
За цаьк) яжі засвідчували, що насправді 92-1-,
во -- ВИКЛЮЧНО, ПОБТОвчальних з
З ою, в позитію ректора, директора, ча- | ТУР У
наголошу. не виришальна. Ї Торкнуся й ситуації у вміцих на-закладах мистецтва та кульсього їх у нас 60 (11 ТІ рівні ак-
бе тини в) завлачлв 10 шю СЬОГОДНІ редитац 1) та 10 Іі ГУ рівні) За нада-
пи ЧЕР яь п нь шиї Шо -
межо дотримання, мовляв, ва хковОгГО
Я тт, га бь у воль ч - -- рр нн М "ее - - - - -и скан - -ч - -о є т--і -ея т по чи чи - фани - Рос Рене -о об
--
р ик чи ож - ких 0 Р -- РР - -. . - - и - ренні чь інь РР сс М с! - нь в РЧР - - ї Р б ізо Заз - - я ен жна 0 но оз Р 1 - БЖ ті л- Р ьйни чно « - о «'єРр- По З сСОрВІНСЬкІ - ПО «МАСІ. « 4 с- - РР с зб з ог АВ чне МО у роман чн | АР Чи й Чь. Ат, ЕР ЕР
рення но 0 ни ожикі Зеноцціїй "ть - і-й РАНА у РАДІЮ НИ У ГР а - їча -йй Р - й с - "| о -- РАНО ЕЕ зн аронро сни жо т рн оч Р го бів -і ж! Й - РА ЧУ, ьо йнийййнилійй знак заодно не 04 РР и - - - з Чі РИ - - - - - - М - ьо ку ев сориртьгсентю"тьо птвуазстеюьгкмк2ої іш Ра -айю РР ЧР - "чо в ин в ж Р С т Р Р Р Чи 0 РУ - - чо. і тич. с чу -ьзлов шої вк-Їрьо зе чий Лео - че ТЯ - - ч - - г о осінній На ен Пе с ВО ншь 0зайшо зо - - со Одно - - - - я т чьо ПЕ -- - т зак зкбонннийх шо 0840жогуннея МІУ ье нь - - ий - ся -тся джен: | ченищь (сь СН сао од, Ж с- Ро чи шо р сть -- о -- - ж ДАЕ пе ін і п а. лийо0 нен, - Й ній - -і Ре Р жи а ож 0 до | Р а ця Пн Пі птн 0900 ли Б і б. УЮ - - ше 1 - Ї Ж Як и б- Мр 1 нн ьо РР А
чж ПРЕ Р іх. 0 пароннеаннивннкь. зожечнійю, па ні -- ні и - ер т, Зк Ю ч йо ї, -ьри, 2 Рона 7 В Й ч- ЛЕ - - мч-ь ЖЕ 7 «Лю чи ото но Ж. -м а тої - - - снко 0 нд, ЗВ - ее о - П сть же нні й рочн зжо "б Р у и ба зр! і апусеннв УБОНІНМНСЬКО МОЗИ
- - г 'чт х ся об ПЛ Й о Й поточ 090 ч- Б - о Р -- ПР - 09 ажииюко 090 пато 0 - -ерр с-о Р и ни он ПР Й ьо Ру юю б БР я ий з - ЕР - шасииютьо 0 МЕРИ РР р - Р о РЕД ЕЕ ні - -- ї ч- - би і і Ї - Уж тн Пан 090 но 10 Лани РР А. Б Ж чр ол о - і ньо і оіьни іо іній и шив! ньо -г з зи - по - РРЖЬьььь ян | -'ю- Ра ПН г ні -- о - ма 0 б. ТЕ Р Шо зукищни 0 кто снние. 04 жен б б рн бб. -- и М і" т - 1 17 - сс ру А - Р р чь ча о ччо же оо ж осран ай Р, - а- РР о Й нн ПВ - І-ї . ж - М м, не - - п І о --й | рем РИ РА» - -- - - - ой 0 нн Йо й аж РР ьо он - б - юю Кі Го ико СПЕННННИХ кон: 940 не тчч- ч- -овьо- - -т - нт-чеч чер ря їз в 0 - й Та а 1 но Й Ж р - речі БР, | РН РН і. Я й» сь ж Р Пи і ній ЗОНИ (ПН Ко о нні Рій Конні - Ко Я ж - - тю 0 нина ційні - Щі вні ренні РР РР а і - тм 0 он 0 ото нні НН и - Р. - жито яко - з чкуч ДИ тео нео рнннен яо - жна 0 но - юю бю по 0 а ії - Й ні тп-- - М - РР Ра А Й о реч а 0 наочний СЩаюо090 о 90 с я же - с--,є- 0 РУ ч-х 0 - ПРЕ Р А нн пі і "що с-г с- - Лю . - 5 М з к Уа ь! ріс ці іч-й на ін ні ве інно б-ос--о0 ню чів -ь и" я Їй п а вно рН - ПРА -ть ж-тю - нини 090 0 - ччайн Кі - Жннні ч--є- Кн - чик Щ пн р я Б ні чл й ЧНО - я ен роя Рі оо і ьо я б - - - яю Ч - -- щи в Р стжо - п о ро о - - - - --б - зо о РР НИЖ ан Й р -ь р сіьні ін Й БИ і ся «п'ю - - й. а - г - 1 і б чи ційно - я -ю ожини 0 - - но 0 0зно 09094 и -ю - а - ни пн 09090 сьо зе «дних «націон 0 ни - і нт б Р й ж-о 0 009 З ее - і " - і і - и иа жи 0ін зай -еи ій ЗДЕЛИНЬ- С - чт о тонни 094 нні а і Панч яю---о нні єюююшьоо 0 Б Й со ЛЬНОЇ жи г й Й баці іі ДИ й - - - оо іно - о кій - дн 0 жим тю --о ше и слини 040 - - ж - - Б ЕН - оно злими: зо З. ци РИ. - рас Пп те 0 о ниць 094фтнне ру чи т - --- чи й рн РР - т! - РИиФ-.Ь - - - ни чня АЖ - чаш 000 ож -- - юю ан - РЕ ЕН ли 0 -о ні ко сто 0907 сти - й -о Й чок б - г - ї - | Р Ж ї ий зані ТО | ай с-г жи: о т--т р п и - ч-- но о л- І ЕР НЕМУЕ - - - чо - в лож -оол і ПАР а и-ь пшб ь" -- сли 0 --о с-ще ис 090 ч - РЕ - -ь і -"к'о "М " рані Бе 0 сно 04 пи 0 Ро с- -- БА юи-є-, Чак: п РН ення й - йно и - б - с о сан ее -- Но Р Ин брн - М ст- - і - ч-г чь- -'чо п - і - - Р Р - р нні аю те с Р, МР ЕВ 4 ЕР -ооо 0 сл -, я - - чи РИ но -- РИ сот с - ч- - ж с-г ь "о ни Й - й м тай чав как сійнийтьсях бо 0 і С, -- ДАЕ: Ин лшень т реа Кн РААРАР РР о о знахо ти Р р нні - й ст- Кей о Рс-г - Я й - й чі че іно с пт з. з чи Р л-о 0 тю - Ж з ин 0 чи 090 - ЕРИ ню 1 ой - - - РР нії о-лиш оо - РА РР А 1; - сжб - же 00 сю -о зяжио, жижши со 0 - - чию - - п - че -- і | нії - - ой о 00 Па - - р ню - и РН шо ло анна зацийньной РА жо - -ї- - Кі -- юю псо сно ин - -Т з - ж - - ож - пч- --- - -- о 090 во 94 - Пе - - -- рен -- - а зж- -- - - - з са с-г - зо 00 000 -. аж аю л-с-г ій - Кі ЛЬ ч- Р Пі - ни - сч- - і-ї мою слю-щ- - - - б. ч- | Ко ї - г б - бій -- - ьо 0 ДРУ - шо ий" - т ії - ні Й - - і ній ні о 0 аннних НО нн заккне т Р Р Ин ч-г м-бо нь
РА. СЕ Пон
РАН нн нні шж-'ою'я-щ'ою:
Р
Р
і з но ой НВ
РУ В б чі й й 0904
ши.
' ни о ьо уні
шиз українських. звертеютюс» 7
прукчника лолатковю з. сзоююють ше й тетуютеоликію росіюськУ. 92 гоболаас зезжливо зе Обстевиє коле росоиськовю
РАЗИ - ішть Ранні и Рі Р Пе пає Б ви шоу ь Го і у щі -! де оон. ЗД РЕ ран анжннисо знос бони нний и -- ай - б - Р как чи оо тою Ж пни - -ЖЮ урезогнннямиях зо т -- ит РЕ ШО Зоні пра і; род іт.» й знебо с ананас ійлоїо Вена и
ни жить с ч- С дної ії дніййноі -- с Е б й ій то пен зсвує й безліч соєкулисий, зи пн-ижни зо ТЕС ТЕМИ ЗПРИНОЮ игт- 5 7 ЗБНТА. ві дк рай Б ЯВІЇ за зоб рев ід І. жиаеюо (жкюмнеио 1д-ЕДО -пгог-еет о ПАТ Й м ьо ра - - ж ч - о є і шетьиче нілю литие залтегеу ж Рем ЗО: рерккБ НЕ ПОРНО: МІС ІЛІСІНІЧ. змо У ц-й нс лю- - - си -о ДЖ РТВ - ие г тако ШмИЖжУуВЕАНЬВ ЖЕ-НС-- -- рев .3 "и
й підходу? Але що ж тоді У цьому разі воградської,
:
кою нам офипйною довідкою, в усіх об-
ластях за винятком Лутанської, Каіро-
Запорізької, Одеської, Херсанської та Криму, перехід на держаг-
ну мову викладання вже завершено. "Може й так. Тільки чому ж в інформації Міюстерства культури визБається, по з причини відсутності гадручників та нелостатньої кількості спеціальної
і 1хч48 4 за
літератури українською мовою існують
л-й
Четнігівсьмиго, Сіверськодонецького
Ж'-- Т'онь Фоьо з
титца культури та їм? А шю, питається,
ьо
ших трудноцив нема в зехпих областях?
1 чому з тих областей, які, за ОФИПИНИми даними вже перейшли, раз-п0-рез продовжуємо чути серии, які то наспраєл
зе повсюдно перейшли? Немало про-
блем стосоваО пра є в Київській хулозжеій поролі ім Т. Шевченка, де ро-
сізською мовою читається більшость фа-
хових прелметів, ав Київському ХКУ-
позжньоо0мис овОМУ технікумі що БУЛ
слі Чо о
Кіквідзе. де переважає у виклалантні осійська мова. доходить 1 дО зовсІМ куриозних окозамилювальних речей: зжуєм текст Бонституі та падручник сотрології українською мовою, учні, ва золу залпювілним викладачам, переєкласхут» пе для відпові на російську. Леєкі ж викладача (їхні праззища ми маємо у матетлалах зоомасті) вдаються пае ; до таких фОРрм вимог до учнів. Мовляв, стольсо посмейте сказать, что я читаю по-русски Юсли будут спрашивать, говорите, что я преподаю ва украмиском». Відбуваються, як бачимо. 1 такі ось речі
Окремо вналезоить говорити про уБвраїнозназстао та комплекс українознав- «пи паасттинілаи ху витой єтеолі Гі кто
му заєзь зро Україну й укреївстао. Ек саме з рамках ібтетразаної дистіниени, злесне. не озснує? На жать, нелиююоенозання цього союстерігається 1 з боку Мивосхттм, незоаки -- є наліть спроба вигасамти теоміє «українозвназстао» з
о Йо ці
речи, рень реч |
Р Р
типовому нині акації в 1983 -ат--пелише 38595 Куди йлено" Воглю зопнести пе зепитення до риторичнихотим боть:зе 7110 зв тефитиаатрою, нку сіє писюримоічатія серезнознаючах лиг-
- ріг ек Фран три пиовесик ос ться. лерожаьший скзанетю З закис уктовонської засви таснки уст і з курсу асторіб українсь:
єс. За зеруїиєно б юхльтори ЗХ вити 233 піупова українська мова зегталою че-
тьбтьсСє ФЕКУЛЬТЕТИННО
разнизкої загин --- до "й Ранні Р
шкільних знань Ой, чи зайве, ой, чи лосить? Члени комісії, які готували «крутлий стіл», ознайомилися з рівнем грамотності студентів молодших курсів нефілологічних факультетів. Неграмотність. що ії вони виявили. прямо скажемо. жахлива, незрідка просто дика. Не забуваймо: пішов студент, якому за обставин усе ше згутдуваних хмар зросійшення до рідного українського слова доводиться буквально прориватися -. 7 Ми ж для нього 1 курс мови урізаємо (протилежну тенденцію маємо у військових чавчальних закладах, де, як повідомив нам начальник Головного управління військової освіти п М. Нещадим, починаючи з 1998/99 я р. бюджет часу на вивчення української мови на встх рівнях підготовки військових фахівців збільшено втричі), й 1нато українознавча дисциоліни скорочуємо, і навіть щось пілковито весусвітнє чинимо з напювнальним вихованням, яке - вже на термінологічному рівні - пройтоло за роки незалежності незбагненні стадії: від власне національного витовамня У Державній Бапіональній програза «Освіта Україна ХХІ ст» (1992) до «концепції виховання у національній систємі ОСВІТІМ » (1995) (запримічуєте нюанс, що, власне, розмиває національні орієнтири"), а згодом --У 1998 р. (див. відповідне ришевня колегії Міносвіти) - - ж «смОціОНОЛЬно-громабянського» чи и просто «громадянського» виховання, як то звучить у тексті цього ришення. Отже, вихковавня поза українською иолрианив нини» мо, що литпе 31,1 Чо опитаних б року студентів підтвердили бажання бути громадянином України за умови вільного
р лержавницьких переконань молоді.
Зовсім не маю наміру заперечувати: помітні кроки на пілеяху утвердження жержанний зання у зво пок
дазво паилеонито зросійщеній никця Таж суть мого критичного пафосу -- аж зяк не зв Огульнихк звинуваченнняхк з теппОМмМУу -- з тому, 100 гозорити ро остаточний, везворотний злам явно тче зарано Ми все пе маємо ситуатию, за викй будо ож оно р Ор Р са -- З нідчаєнаючним ринку чальному заклалі, і при встуто до астирантури. 1 при нашисанна дипломних та лисертагтий, не кажучи зже про безлач сфер профестієної діяльності, про служкбу в арзаї, тортталю, виру. Коко тя пре
ва Ї хіба ве слушною є думка, «що нередовсім вита освіта. до якої олтегу-
"и
48
ТИ ПР
і
й ,
М -
територій, де зберігається цілковито протилежне -- майже тотальне зросійшення. Його хмари покривають Донеччину, Луганщину,. Запоріжчину, Днитропетровацину. Херсонщину, Одещину, Харкавіцину- А що являють собою лише ші території? З загальної по Україні кількості ВНЗ 1-- П ревнів акредитації -- 653 -- у цих семи (лише семи") областях (додамо сюди також Крим) Функіоонує сьогодні 276 закладів , або повад 42 5, а з 298 ВНЗ ПІ--ТУ рівнів акредитації на пю менш як третину областей України випадає 143 заклади, або 38 55 Додиймо до драко зуисіннр нтниюуву
Полтави, Чернігова ( 1о0пя, власне, варост ковістьь українськомовної витцої освіти на згаданих перен держави кволою литпається 1 мережа українськомовних ПТУ. За офипйною статистикою з загальної кількості 991 російською мовою продовжує функцюнувати 438 ПГУ.
Призерну увагу й до того факту. юю зросійшщюена вица освіта силкується не дати випростатися 1 пижільній Ось, ска- |
рячно, а Мінекономоки пенне 3 снальгру»
РР 27 Р ,
Original en ucraniano · traducción en actualización
МАЙБУТНЄ УКРАЇНСТВА В ГАРМОНІЗАЦІЇ
ЛЮДИНИ І ВСЕСВІТУ, А НЕ ВРУЙНАЦІЇ
22-23 квітня в Києві відбулася науково-практична конференція «Україна на межі тисячоліть: держава, нація,
культура» під головуванням академіка НАН України О. Костюка. У ній взяли участь їі виступили 14 провідних учених НАН (академіків, докторів наук), б кандидатів наук, працівники науки (етнографи, філологи та ін.) Практично кожний виступ мав дві частини: пер-па -- констатація фактів цілковитого розвалу 1 занепаду кожного сектора життя держави, галузі науки, культури і т. ін. як результат кризи; друга -- узагальнення та висновки 1 шляхи виходу із кризового стану.
Узагальнивши зміст усіх виступів, можна висловити наступне. Негативні кризові явища, що характеризують стан нашої держави, суспільства, досить глибоко проявились у науці, культурі, економіці, суспільному житті.
Причини, що привели державу до такого стану, -- неоднозначні. Це результати попередніх історичних подій та етнічний склад населення; результати політики етнокультурної асиміляції з російським етносом або перетворення у безлику масу «ГОМО-СОВЄТІКУС», позбавлену культури, мови 1 традицій рідного народу; це незнання історії своєї
країни, що протягом багатьох років перекручувалась; це наслідки виховання пасивної споглядацької позиції кожного члена суспільства, коли він -- простий
гвинтик механізму, яким керують «ВОЖДдІ»; це результати перебування антидержавників на керівних позиціях в Україні, і тепер вони ведуть активну антиукраїнську, антидержавну політику, внаслідок чого і продовжується руйнація усіх сфер державного життя; це 1 активна політика ворожих антидержавних сил, внутрішніх 1 зовнішніх, спрямована на регіоналізацію, розкол держави на окремі ворогуючі між собою частини, розпалювання конфліктів, знищення держави, її основи: мови, культури, духовності, територіальної ціліс- НОСТІ.
Навіть простий перелік цих проблем свідчить про те, що державності України сьогодні серйозно загрожують:
а) державна політика зросійщення та мовної асиміляції, захоплення ЗМІ, газет, журналів, неконтрольованість інформаційного простору;
6) зросійщення вузів, шкіл, культурно-мистецьких закладів, телебачення, кіно, радіомовлення, сфери науки, економіки, книгодрукування, поширення аморальних фільмів та літератури;
в) політика російської православної Деркви, спрямована на розкол української Деркви на окремі конфесії, оппр створенню Єдиної Української Помісної Православної Церкви з патріаршим управлінням;
г) загроза територіальній цілісності України. Це насамперед російські тери-
торіальні претензії на Крим та деякі бе області. а також Румуні!, Молда Кількість претендентів не РОрИСОВУР України ростиме при послабленні державності. і
Учасники конференції стурбованість громадськості нега емАнио впливом кризових явищ на Ве! сф ри життєдіяльності держави Особливо турбує руйнація економіки, засобів існування населення, розмивання етнокультуР" них особливостей традицій українців Все це створює реальну загрозу сну" ванню корінного українського етносу
засвідчили
держави. |
Означені процеси, як наслідок кри" термінового вищо
зових явищ, потребують конання ряду державних програм, їх повинні розробити спеціальн! державні структурні підрозділи
Було запропоновано створити структурні підрозділи (громадські ради) при Президенті України: а) громадську раду контролю за станом етносу 1 національних меншин; б) контролю за станом охо»
рони здоров'я населення, в) коні ролю за
станом економіки та виконання економічних програм. Конференція виришила розробити суспільно-економічну доктрину держави, звернутися до уряду, щоб отримати дозвіл на продукування доктрин, оперативного впливу на поди
5. МИТЮРА
Ї
ськими
озерні
У крани (найпишим керійним орган партії
ми ж - камли атом . Прези ІЄНОИ . «рен Гозо ву партії Юрія Костенка. Рух при
жить переговори з правими й центрист-
19 квітня 19986 роко
ВАВ ВИСУНУТИ КАНДИДАТОМ У ПРЕЗИЛЕНТИ УКРАЇНИ ЮРІЯ КОСТЕНКА
Центральним Провід Народного Ру ХХ змапропонммтав
зтзалами ) ЗИСУНм ти
партіями ЩОДО ПІДТРИМКИ
реваншистам так
як ЛІіПпИМ цинишній виконавчій плалі
Юрію Костенку 4/7 років. Член Рух 3 19«9 1спутат Зерхопної Ради нипиоШшньоОГгоО двох поперелниях скликань у 1992 --199Х роках член Кабінет Міністрів Украпи: В лютому 1999 рок Орій у абанн обои обраний | Н азолного Руху України та головою фракції р ху у Верховній Раді
рок
і» ТОПпОЮ
БІЛЬШІСТЬ ЧЛЕНІВ РУХУ ЗРОБИЛА ВИБІР НА КОРИСТЬ ДЕМОКРАТИ 15 квітня прихильники народного депутата України Геннадія У довенка ого-сили про закінчення «переатестації членіп РУХУ» НШсзважаючи на підтримку виконавчої влади та рипення Мини терства юстиції про право прихильників У лопенка називатися Народним РУХом «персатестацію» пронймшли тільки о ТИсяч із 45 тисяч членів парти
|| д ДУМКУ «УДОВСНКІВЦІВ? ни 9 хів
«поставили себе поза партією». Бодно-
час обласні та районні організаці, в капах яких об'єднано 2.5 тисячі члснів
РА ху, заявили про пи птримку керіІвниц
га парі | НА ЧОЛІ З М ури МІ Ко ІСИкКоОмМ З
І|Всупереч тиску влади в лавах РУХУ, яким ВІДО ЖЖУуаЄ свої ІСМмМОкреАТИЧИ трафици,. залишилася не ТІЛЬКИ Ої:льгость рядових членів, але м 9/3 депутатів рухівців у Верховній Раді та понад 50
ВІДСОТКІВ ДСПУТОТІМ МИХ цЦених ред
Листи читача до друки!
- - т
Шановний "Іавле Михайловичу!
-- У Миністерстві юстиції України розглянуто пропозиції Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка щодо внесення до інструкції паспортної служби про транслітерацію українських власних імен, прізвищ та назв міст і сіл України при написанні їх іншими мовами світу і повідомляється.
Указом Президента України від 31 жовтня 1998 року Ме 1201 «Про службу громадянства та реєстрації фізичних осіб» передбачено створення в системі органів Миністерства юстиції України служби громадянства та реєстрації фізичних осіб і передачі їй функцій паспортної служби органів внутрішніх справ, але на цей час зазначена служба знаходиться у підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ України.
У разі остаточного вирішення зазначеного питання та при розробці інструкції для працівників служби громадянства та реєстрації фізичних осіб Ваші пропозиції будуть опрацьовані.
М, І. Хандурін, заступник Міністра
я - а
Шановний Гавле Михайловичу!
Висловлюючи думку членів нашого осередку, звертаюся до Вас із проханням періодично направляти в осередки «Просвіти» якісь загальні інструктивні документи, заякими б ми здійснювали спільні акції.
Враховуючи те, що одним з основних завдань «Просвіти» є утвердження української мови як державної, а це багато в чому залежить від перших осіб в області, місті, районі, які в більшості випадків, на жаль, ігнорують українську мову, було б доцільно провести спільні заходи з вимогами до таких посадових осіб виконувати статтю 10 Конституції України.
Назви вулиць нашого міста, пам'ятники, які стоять на центральних майданах, негативно впливають на свідомість громадян. | тут потрібні були б спільні акції.
Закінчується навчальний рік. Почнеться набір учнів до перших класів. Керівники багатьох шкіл вишукують різні причини, щоб українські класи не відкривати, а керівники місцевих органів влади нерідко намагаються цього не помічати. Тут були б доцільні звернення, вимоги до таких керівників місцевих органів влади, навчальних закладів, Міністерства освіти з боку і
са
рей б, ТРАВЕНЬ, ЧИСЛО 5 (59), 1999 РІК
центрального проводу «Просвіти», й осередків на місцях не допускати самопливу, а тим більше дискримінації прав українців.
Необхідні протести проти засилля російських книжок, проти спохаблення української мови на телебаченні, особливо нині на УТ-2, проти тих релігійних громад і парафій, діяльність яких є антмукраїнською. Всі ці проблеми дуже хвилюють членів нашого товариства і діяльність на їх розв'язання повинна скеровуватись із центру. Тому, незважаючи на всі труднощі, просимо подібні плани не тільки складати, але й надсилати нам.
Були 6 вдячні за врахування у вашій роботі згаданих вище пропозицій.
За дорученням Новокаховського осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка
В. СЕМБРАТОВИЧ, голова осередку
Повітряний транспорт України нині чи не найбільше зросійщений. Його мовний масив «засмічений» авіаційним жаргоном, а лінгвістична база розвинута дуже слабко. Цей вид сполучень наймолодший, тому природно, що українських термінів та відповідників його техніко-технологічного забезпечення обмаль. Є, правда, Київський міжнародний університет цивільної авіації, але він, м'яко кажучи, не «встигає» розворушитись, щоб розробити вичерпні термінологічні стандарти та добитися їх введення. Нормування и культура мовлення в цивільній авіації України мають велике значення. Адже це обличчя нашої країни, бо маршрути наших літаків пролягають в зарубіжжя. На наш погляд, потрібно піднімати цілий пласт «авіаційної термінології». Без участі в цій роботі науковців, фахових мовників, практиків виробити мовні правила та українські словники сипами одних «технократів» неможливо.
А порушую цю тему не заради повчання, а тому, що працюю в цій галузі. І як просвітянин бажаю їй іти в ногу з часом.
Руслан БАРАН, камчдидат економічних наук, м. Львів
? ее»
Шановна редакціє газети «Слово Просвіти». Просимо вас опублікувати наші щирі співчуття родині, друзям івсім, хто сумує з приводу трагічної загибелі В'ячеслава Максимовича Чорновола.
Ми, члени Ківшарівського (м. Куп'янськ Харківської області) осередку «Просвіта», глибоко сумуємо з приводу передчасної! смерті вірного сина і патріота України, попум'яного борця за ії волю Іі незалежність. У цій боротьбі він і загинув як воїн-захисник.
Иого трагічна загибель нагадала, як був прибраний з дороги за радянської влади керівник Білорусії Машеров. Великі мирні автомобілі і прості сільські чоловіки вмявилися винуватцями цих трагедій. Дивно. Ми, громадяни України, просимо всі державні демократичні сили об'єднатися в цем тяжкий час навколо української державницької ідеї. Просимо демократичне крило у
Верховній Раді: не давайте радості симоненкам, вітренкам, моісеєнкам, чародєєвим і т. п. аплодувати з приводу вашого роз'єднання і сварок. Особливо просимо Рух -- рятуйте Україну, хлопці, благаємо вас і сподіваємося, що ви об'єднаєтеся | порозумієтеся не лише між собою, але Із Іншими патріотично налаштованими державницькими силами України, підтримаєте на виборах Президента ОДНОГО кандидата -- центриста, який зможе об'єднати Україну, зберегти її незалежність, ви-
вести народ із жебрацтва.
Ви ж краще нас розумієте, що коли не об'єднатися заради цієї перемоги, то всіх незабаром об'єднає Биківня, Бабин (чи інший) яр. Просимо вас, шукайте зпагоди, допоможіть і нам не розпорошувати свої сили, об'єднайтеся, а ще бережіть один одного і себе. Зовсім зле нам стало, коли довідалися, що слідом за автомобілем, у якому загинув В'ячеслав Чорновіл, іхав у автомобілі ще й Геннадій Удовенко. Знають великі вантажівки з причепами, коли розворот на дорозі робити, Все давно відпрацьовано. Методів тьма. А без вас Україні не вижити, Ви дуже потрібні і гро-
мадянам України, і Українській державі.
Трагічно обірване життя В'ячеслава Чорновола 1 після відходу за життєвий обрій є
КОМУ ЦЕ ВИГІДНО?
великим уроком українським патріотам на
сьогодення і на майбутнє.
Вічна пам'ять і вічна слава великому
| М ) сину, полум яному патріоту і борцеві за незалежність України В'ячеславу Чорно-
волу.
В/ра ЗУБА Р,
Марія ТАРГОНІЙ, Володимир ЗУБАР, Ганна РАЗІНЬК ОВА,
Євгем ДЗ/ОБА НОВ, члеми Ківшарівського осередку
«Просвіта»
ет танним часом мені доємоь часто доцодит ем пубвати щ Мет п За но коли є нільним час у чеканні на поїад чи слектричку, шумає ши газет нин кіОСсСкХк, до МмО»мМНАЯ пом трати спі ПМ М МУ-от о що дизно: серед Ддеситми газаст | муУрНАМИ розк чкалдсних не Приї«явкал 11 посачиш: уУкрмім ськоОЮГО ниЛланни пльки ростиськомомі Ак становище і по реамоні зам НнИчЧНОГО ПОКУЗАЛУ, 1 ОЙ ІОУДдЬь-ЯКОМУ КУТОЧКУ МІСТА иєю | де мені ЛдОбО дилося бупаати | тоерто кажучи, я мом пи Ло такоті ситУЧМИ, га пос одЛлНО | марною алею Щоразу запитую У кіуминською мопою є Газ ги?» 11; порід, як пребонило, однотипна 1; получає м А 75 осрсаня трапицся пипаломк, ким цІС Оілмие МІЄ НН ЧА МАУ Р БМ | П пюипмаючисєь схілинми ) до північної платформи тд приміського покзаі чу, під шкнами «Ма шМО-СІТІ побрачию пересувни ТА ЗСТННИ ЛОТОМ За чпичкоюю спитап, «чи « гАзаСти укрених ЗМО» МАО НО У халіте, начеГгОо лля пос ні г! У кадліт ч іначего не продаю ля пас ніІЧЕГО НІ г| й
кримча ча, аж слиною пирекама пе немолода гм
Подарка чоти
| СПОЧАТКУ 1 розуми що Ота «ла гирала
мене стосується (0) ширнумся поридо НІКОГО | Отже, мені треба еухадіть Хле чому чим, М провини а? «Запитай про це проданци у СІщоО буду там по яликах разобірм ох М |У хадіт , ЛИ боїв ПІ ім д глаламт'ї Ащ | Ар жайтє мени! М Тена наче хто снігу ча шию насипаю: Жжінма
і зийшла | |нпнопаги лише тому, ЩО м украв
кої мОпОМ» ЗзотТИТог п про наняиність укроїнських
газет. Тис п с ри У країської держати, по сте
МИ ми "і! ()й, як лалеко ми пішли 5 ппромал Ук 1
ДРОВ ТТ и 1 КАТЮ ро 114
МЕН Закону і ро мо прикро, ПЛ
прапди никуди не лінстйся
халежності, якщо судити по газстцих міоскал
(певною мірою ше пітрина лержаюи), стамовищі!
пнабрагето
| «руккцонупанням української моми
погритилсох ц, ніж було пд часі |" а тири КОМОЮ 0
їОо "У І олі "і міанкиах «і ОТО ЛУМУ можна ААТА
придбати ПУ ДІ» "ТКУ іо пила
м тиертати НО ДО ким ра рідною мопою Мож липо, я помиляюсь, але поменс «мл
лається праження, що пспії смли мітучноО СТУ
Ї ДРТОМОТ тамоминиє. фі»
українок
ча якого ко киімках БІД!
Мериодичні ДАРИ Р В А ОО
про книги. Адже у Києпі апнлаються десятки Гааст | вурнаміт українською момоююо, ал ча мусь у продажу їх нема РУТ зм м ск, Р пому числі п широкому а ортимент чаисм КОРОК!
пиданни І, ПОРО РОМ ПАРИ ОМАНУ: АРГОН МА силам ' "о
грома русифікація населення, | помио поуУЄПИАМ Ми
РІЧІЛ М ОТТИТТЕО ВІ а
Мід сні ЦОМААСу ТИ мМ хірном » СсуАЄ «Т7)
б) 1) моторошно
Грмгорім рАС ПІВЕЦІ»
я РН і:
El comienzo de este texto puede estar incompleto: compárelo con la página original
снтуниен бе щ т сю тро я льоди
UN CAMINO LARGO, ESPINOSO Y HERMO
Una vez, siendo todavía un joven de diecisiete años, Anatolii Nosenko llegó a Kyiv. Era el año 1961. Tras resolver sus asuntos, compró un ramillete de flores y fue al monumento a Taras Shevchenko para depositar esas flores y rendir homenaje al Kobzar en el día de su cumpleaños. Se inclinó con respeto y, al volverse, junto al muchacho ya estaban dos hombres de paisano. Resultó que colocar flores junto al monumento a Shevchenko estaba estrictamente prohibido. En la comisaría de policía hubo una desagradable conversación, una advertencia y la orden de abandonar Kyiv en el plazo de ocho horas. Al salir de la comisaría, lo volvieron a detener, lo metieron en un coche junto con varios hombres más. Los llevaron fuera de la ciudad. Los «pasearon» largo tiempo, deteniéndose cada 2–3 kilómetros. En cada parada sacaban del coche a una persona. Así, los «culpables» quedaron dispersos por un gran territorio, lejos unos de otros...
1987. Anatolii viaja a Leningrado para buscar, con ayuda de datos de archivo, las huellas de su linaje, que, por cierto, había sido exterminado por completo. En Petrodvorets, un académico conocido le mostró a Anatolii un interesante
nieto herida ; "- MEP R RR om i
hasta la creación del útil ucraniano | mitin, organizado por mis amigos (que
se refería a la ecología). pa Bo kr tyshche. Si or oro vid bu: pequeña ciudad. En el Palacio de Cultura de la ciudad no había | sha Vseu ia ska usi ucha ks onf
dónde caer muerto. A este acto acudieron delegaciones de Sla- | ra ... etrovska, Kyiva, Do-
El 19 de diciembre del año pasado se cumplieron | 10 años de la Sociedad Prosvita Taras Shevchenko. Y hace poco me | entrevisté con Anatolii Nosenko.
-- Anatolii Pavlovych, ¿cuándo la ciudad | volvió a su valor histórico...
-- No hace mucho. Al principio se planteaba como Sociedad de la Lengua Materna, luego Sociedad de la Lengua Ucraniana Taras Shevchenko, después se devolvió su denominación original, añadiendo la palabra «Prosvita», | sobre la destrucción de la lengua ucraniana y la nación, | que en aquel tiempo cumplía 120 años.
-- ¿Qué año se puede considerar el inicio | de la primera asamblea constituyente de la organización en Ucrania?
-- El inicio de 1988. Un día, en el periódico regional «Prapor yunosti» apareció... [texto ilegible]
empezó a trabajar en la creación de un estatuto. Lo reelaboré muchas veces y lo escribí. Allí expuse | los principios y los objetivos de actividad de la Sociedad. que a
a la vez una cosa terrible. Era la medalla «Por la rusificación del territorio». Con ella condecoraban a extranjeros que implantaban el «idioma ruso». Antes de la revolución, con esa medalla fueron condecorados más de 7 mil ucranianos que imponían la lengua y la cultura del imperio dominante. La lengua ucraniana se encontraba en una situación difícil, como las lenguas de todas las repúblicas de la URSS; la lengua rusa era la única lengua oficial, en ella se hacían las emisiones de televisión y radio, se publicaban libros, periódicos, revistas, se impartía la enseñanza en escuelas, en centros de educación superior y media, etc. Ya entonces Anatolii Pavlovych empezó a preguntarse: «¿Por qué no suena la lengua ucraniana? ¿Por qué?». A él, curioso, enérgico, enamorado hasta la locura de Ucrania, de sus tradiciones, su folclore y su historia, le querían tomar parte en la gran obra de renacimiento de nuestra lengua, cultura y tradiciones. A costa de inmensos esfuerzos, de noches sin dormir, gracias a una asombrosa capacidad de empezar el primero, Anatolii Nosenko logró su objetivo. Y comenzó un camino difícil y espinoso
sí, estaba escrito en el espíritu de la perestroika ОУН lu za. -
vi. De otro modo no se podía. Aunque de una u otra forma, la lengua había que salvarla, había que llamar la atención sobre los problemas de la nación ucraniana. ¿De qué manera? A través del Komsomol, de la organización del partido.
-- ¿Cómo se creó en nuestra ciudad la organización primaria?
-- Fui a Dnipropetrovsk, a la redacción del periódico «Prapor yunosti», y me dirigí a Serhii Dovhal. Revisamos el Estatuto, y Serhii dijo que en Dnipropetrovsk también había la intención de crear una Sociedad. Discutíamos, intercambiábamos opiniones. Al regresar a Ordzhonikidze, empecé a crear el comité organizador de la conferencia constituyente.
Entonces trabajaba en la fábrica «Kvarcit» como electromecánico del centro de cálculo electrónico. Logré reunir las firmas de los activistas que después entraron en la composición del comité organizador. Hubo mucho trabajo con la documentación de la conferencia constituyente.
Y aquí está la esperada fecha: 13 de noviembre de 1988. Este día es también memorable porque en la capital se celebró paralelamente la primera
ma a Uk p "b GI.
. vchi tely. p
zh y b b boni Z p CHO | Yu
li
tannia pro stvorennia narodu)
Cuando yo estuve en Kyiv, o
a A
z y ni Gi
Él dio la orden de editar literatura en ucraniano desde | técnica americana | ...ходження з Nyu- de nuestra ciudad. Además, personalmente dio selecciones literarias para la futura biblioteca popular. El lugar para la biblioteca popular se asignó en el edificio del ayuntamiento, en un local de la antigua biblioteca del comité del partido. Es difícil enumerar todo lo que ha hecho y hace esta persona para que no perezca la lengua, renazca la cultura, para que poco a poco podamos comprender quiénes somos, empecemos finalmente a respetarnos y curemos nuestras almas empobrecidas.
Nuestra organización ejercía el control ciudadano sobre el uso de la lengua ucraniana en la vida pública, en las guarderías, en las escuelas, en la producción, en el aparato administrativo. Seguimos trabajando hoy. El trabajo avanza muy despacio, pero avanzamos hacia delante junto con nuestro Estado independiente. No hay vuelta atrás.
Liubov CHORNOKURENKO
El Comité Central de la Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko y la redacción del periódico «Slovo Prosvity» expresan su sincero agradecimiento a los ucranianos de Rochester y Detroit por los fondos recaudados para el desarrollo de la labor de Prosvita. Nos inclinamos ante todos cuyos nombres figuran en estas listas.
Rochester, 20 de abril de 1999. Organizaciones:
Unión Federal de Crédito Ucraniana en Rochester -- 1 000 dólares estadounidenses.
Club Ucraniano West Side -- 1 000 dólares estadounidenses.
Sociedad «Samopomich» -- 300 dólares estadounidenses.
Personas particulares:
Khrystyna Kovch -- 300 dólares estadounidenses.
100 dólares estadounidenses cada uno:
Myroslav Fedyk
Volodymyr e Irma Pylyshenko
Myron y Uliana Babiuk
Roman Kutsil
Dra. Natalka Shulha
Maria Kryzhanivska
Ivan Tseliukh -- 70 dólares estadounidenses.
Volodymyr y Dora Storozhynski --
50 dólares estadounidenses. Lida Dzhus -- 20 dólares estadounidenses. Petro Leshchyshyn -- 30 dólares estadounidenses.
20 dólares estadounidenses cada uno:
Ivan Masnyi
Myron Tytskyi, Nina Prosianyk, Zenovii Bodnarchuk, Bohdan Zakharchyshyn
o
" GRACIAS POR "
Mykola Petrusha
Yaroslav y Tamara Slyvka
Dr. Mykhailo y Myroslava Tsap
Oleh Tsepliy
Dr. Bohdan y Myroslava Kruk -- 40 dólares estadounidenses.
Olga Hanushevska. 10 dólares estadounidenses cada uno:
p. Volodymyr Piso, Iryna Tverdokhlib, Viktor Petrushyn, Myroslava Laba
Detroit, 23 de abril de 1999. Organizaciones: Coordinadora Ucraniano-Americana (Míchigan) -- 250 dólares estadounidenses. Comité del Congreso Ucraniano (Míchigan) -- 250 dólares estadounidenses.
Comité de Ayuda a Ucrania PMUO (Míchigan) -- 250 dól. EE. UU.
Personas particulares: Nina Parkhomenko -- 1 000 dól. EE. UU. Dr. Pavlo e Irina Dzhul -- 250 dól. EE. UU. Stepan y Anna Fedenko -- 150 dól. EE. UU. Pylyp y Oleksandr Misionh -- 150 dól. EE. UU.
Borys Potapenko -- 250 dól. EE. UU.
100 dól. EE. UU. cada uno: Dr. Liubomyr | Nataliia Baran, Arnold y Natalka Birko
Zenon y Marta Vasylkevych, Liubomyr y Natalka Hevko
Volodymyr y Lidiia Kizyma -- 25 dól. EE. UU.
Volodymyr y Roma Dyhdalo
Vasyl y Lida Kolodchyn, Mykola Tatarin -- 25 dól. EE. UU.
Yaroslav Konopada, Oksana Babych -- 15 dól. EE. UU.
Bohdan Nehaniv
Vasyl y Oksana Ohar
Rostyslav y Oksana Ometsinskyi, Oleksander Palataš
Expresamos un agradecimiento especial al señor Hryhorii Malynovskyi, ciudadano de los Estados Unidos de origen ucraniano, cuya contribución a la labor prosvitiana es muy significativa: gracias a sus esfuerzos se adquirió para la redacción de nuestro periódico y la secretaría de Prosvita un risógrafo SV 3750, así como 12 risógrafos que serán distribuidos entre las asociaciones regionales.
Gracias a la ayuda del señor Hryhorii (Jorge) Malynovskyi podremos difundir la palabra ucraniana y el pensamiento prosvitiano, por lo que expresamos nuestra sincera gratitud de parte de todos los miembros de Prosvita.
50 dól. EE. UU. cada uno: Yaroslav y Marія Bazyuk (Jorge), Volodymyr y Oksana Baran, Roman y Myroslava Baranyk, Myron y Anna Voronovych, Yevstakhii Havrylko, Viktor y Vira Harkusha, Borys y Liuba Zhura, Daria Koniukh, Yaroslav y Vira Kryvyi, Mykola y Nadia Lavrin, Hryna Lonchyna, Yaroslav y Olha Marushchak, Ivan Petrusha, Dmytro y Liuba Fedorko, Fedir Fedorenko, Bohdan y Oksana Fedorovych, Yevhen y Liuba Repeta, Dr. Yurii y Taisa Rozhin, Stepan y Orysia Stasyk en memoria de Yaroslav Stasyk.
¡Dios quiera que todos los que donaron para la labor prosvitiana según sus posibilidades y generosidad tengan buena salud y larga vida!
Con respeto,
Pavlo MOVCHAN, presidente de la Sociedad, diputado popular de Ucrania
TRAVEN (MAYO), NÚMERO 5 (59), AÑO 1999
Traducción automática
Original en ucraniano · traducción en actualización
«КЛАНЯЄМОСЯ ВАМ ЗА" ВБНВАШУ ТУ РБОТУ. ,
Такого амісту листи надходять, на адресу Ліги українських меценатів із міст та сіл нашої країни, і листів цих дуже багато.
Крім основної СВОЄЇ
приймаємо, а декого виключили;
Кор. А за що виключили:
М. С.: За порушення кодексу етики мецената, який було прийнято на установчих зборах Ліги. Згідно з ним ліодина не повинна надмірно величатися своїм благодійництвом. Дехто це робив. Урешті вийшло так, що їм спершу зауважили, а далі - - й попрощалися з ними, Життя -- як життя. Люди -- як люди. Вони -- різні. Кращі з них уміють гуртуватися довкола доброї справи. го
Кор. Що до сьогодні зробила Ліга:
М. С. Тут не вистачить місця, аби перелічити всі добрі справи кожного з членів нашого клубу. Скажімо, колектив нафтомагістралей «Дружба», очолюваний великим патріотом Любомиром Буняком, відбудував понад три десятки храмів, профінансував видання ЦІЛОЇ
бібліотеки українських книг. Також цілу бібліотеку видав власним коштом Мар - ян Коць зі США. Він же фінансує щорічний музичний фестиваль в Україні й виплачує премії його лауреатам. Гуртом
програми -- конкурсу на кращий підручник аз історії України для всіх класів середньої шибли, Ліга меценатів чимало допомогає шкільним 1 навіть вузівським бібліотекам у комплектуванні їх навчальною літературою. Такі бібліотечки одержали вже школи, гімназії та бібліотеки Києва та Київщини (СП М» 9 ме 143. Мо 171, Мо 2311 м. Києва, Гребухівська середня школа, шкільні бібліотеки м. Таращі), Сумщини (Центральна раионна бібліотека для дітей та дорослих м. Кролевця), Черкас та Черкащини, Львова та Львівщини, Харкова, Донецька...
ввійдуть усі ті, хто хоче творити добро?..» Кор.: Отже, «спочатку було слово»? М. С.: Так. Ї воно стало ділом. Улітку 1995 року в Києві зібралася група лю- | . | дей, Що й стали засновниками цього в «ор бом своєрідного клубу, який одержав назву т «Ліга українських меценатів». Петро Яцик, Галина Підопригора, Андрій Тавпаш, Іван Кікта, Василь Дума, Ераст Гуцуляк... -- їх небагато, але це був, можна сказати, по-своєму епізод істо-
натом. Не можна ним стати, говорячи: у мене, мовляв, є гроші, прийміть мене до Ліги, і я буду жертвувати кошти на
важливі справи. Ми запрошуємо до себе тільки «ГОТОВИХ» |
Пишуть листи зі словами вдячності и українці далекого та близького за рубіжожя -- Словаччини, Хорватії, Чехії,
і же наші члени фінансують конкурс на Болгарії, Білорусі.. справді веде велику благодійницьку роп Од -- чно я | рії, "1. оту. Р ЕІ зАРУННИКИ улеторм Україн» СУ Ось лише уривки деяких із них | и середньої піколи. | | | | Кор. А членство в Лізі колективне чи Кор.: Чому присвячуються наступні «Педагогічний колектив середньої | індивідуальне?
збори Ліги й коли вони відбудуться?
М. С.: Наприкінці травня в Києві ми зберемося для того, щоб розглянути заяви, 3 якими звернулися до Ліги ті, хто просить підтримки, а головне, щоб прийняти нові програми. Наші пріоритети -- Освіта й освіта. Допомагатимемо створенню якнайкращих підручників для сучасної школи,
Кор: Якщо старактеризувати кількома словами образ мецената, то що передовсім треба у ньому виділити?
М.С. Меценати -- люди особливого таланту дуптп. Колись великий Паскаль сказав: «Понад усі людські чесноти, навіть і понад талант та розум я ставлю
М. С. І колективне, й індивідуальне, Може бути окрема людина, й може бути | трудовий колектив, що його представ- 7 Ж ов ляє керівник. Такі, наприклад, знамени- Я писав тоді в тий львівський «Світоч» на чолі з його який генеральним директором Андрієм Тав-розповідається про винят- пашем чи фармацевтична фірма «Дар-ого часу -- Петра Чия», очолювана Володимиром Загорієм. підприємця і вели- : колективи регулярно виступають Ми щоденно спілкували-- спонсорами чи не всіх важливих куль- -Яциком удома й у його турних заходів в Україні. З «Індивідуоворили про видатних меалів» можна назвати Ераста Гуцуляка з кого народу -- Сагай- Торонто, який вісім років тому купив в Мазепу, алагана, Чи- Оттаві будинок і пода рував його Україні , Симиренків Говорили про те, гад амбасаду, чи Галину Підопригору з глярні філантропійні клуби на Харкова, що відбудувала дві церкви й
школи с. Шевченкове |колишня Кирилавка) сердечно дякує Лізі меценатів за ту велику благодійну допомогу, я ку ви надаєте нам ось уже т ривалий час | Дякуємо за уком плекютацію шкільної | | Осббліотеки такою пот рібною на сьот
реа - ї - ї
ЕР іідьиьні б й По о оч Ме 5 зо
годні навчальною літературою. - У ІГС
- Н -
» є Р ' я г ГЕ |. -
«Щиро вдіячти Вам 1а шотримку М
допомогу, за участь у масовит зато-
дат бібліотеки, за бе КО птовму пере» | Л з дачу КНЦжок.,, зе!
Публічна бібліотека імені Лосі Ук-
рн пн й милосердя..». Меценати -- люди, для ратнки, м. Київ» ПОРАРЕДАНР УКР АОО о зустрічається утримує дитячий бу динок. яких дуже важливий імператив мило- | . | ЗУквально на кожному кроці. Ї якось Кор: Ви тільки прицмаєте до Ліги сердя.
ій н ци: сказ ав: «А чому б не створити чиц виключаєте?
-якоВді запо рой р ; пеізацію в Україні,
Українок
Інтерв'ю взяла «Київськит в1тадітл Союзу куди М. С. Все є, як ї буває у житті: Христина ТРИГУБ |висловлює щиру
тоєвм передачу української! Ч | / УК
тури для шкал Донецька
посяку за безкощі-
ЛРЕТТІ 10 СІ
«Висловл ОАмо щиру тодяк у «Ппзтукі ратнськит меценатпиє за Пє зкотштпоОовну переда чу книг дФдлящшкільни г о1блібтек українського мецената з Канади м. Дрогобича: ких студій Альбертського університету, | «Союз русинів та українців ХУ. - меценат українських наукових інституцій вати вислпалььо одяку Лізі шк-| МЬ - при Торонтському й Лондонському уні- ОР Су зу РРО верситетах.... -- усі ці сторінки з прекрасретиськц меценатів за безкоштовне НОЇ книги життя Петра Яцика читаєш і | передані книги для тамтешніз захоплюєшся всім звершеним цією людиратнців» ною. Ї мимоволі охоплює гордість: адже ця людина -- Українець. Син нашого наро- | «Висловлюємо шщи ру й гака ду, яким все робить для того, аби цей ре вдячністі з з кро б | , 7 ані З | б "ород замняв своє авторитетне місце у КРАЇН! п ор меценат ; ележурналістів, очо- | світовій сім народів. (НІГ | езкоштовну укомплектац | 5 лювана режисером Едуардом Занюком, Й
Кілька років тому Яцик заснував Освітню фФундацію свого імені, яка нині опікується виданням англійською мовою
втомою літературою каб
мастики при кафедті пкт
г.-тор РІ.Й "бі
"фа чі РА
зі Чан РІЇ 3 ії і і. -1
- о - - грав п Ниївського віиськового гуманітар г) | брав 4 трабураю «сторі України-Руси» Михайла груЩеаду- - - г г. | Інституту соте чамкращим варіант, льки книжкого. Це особливо виразні кадри фільму: | й шанують його, і додають нові штрихи до прстененється і помпозиційною стрункі- | Петро Яцик бережно бере до рук пре- "арактеру великого мецената. Про Петра «Відділення славість» 6 «занннрцирамни пномомністю подачі | красно виданий першим том Грушевсько- | Яцика говорять перший і другий президені ооо - юграфіччого матерчалу. ДПивно ТіІЛЬКи, го. Том том, якими уже став на ПОЛИЦІ ти України Леонід Кравчук і Леонід Куч тет у їм. Масарика (м Р 1 що, часто змтуючи текст М. Спабоштицьбібліотек найвідоміших університетів світу, професори Гарвардського нівльс дя кує Лізі українську? мец 2 РЗПРО и Фільму жодного разу на парламентів | дипломатичних представ- Ігор Шевченко й Франк Сисин. занунінаій закупівлю книжок для кафедра, автора сне посилаються. ництв. «Світ повинен знати, Щоми-о нація редактор «Урядового кур'єра» Михай | раїмсь КОЇ мот; то РРРУТ Я | Отже, «Візів Петра Яцика» - Так назва-з такою глибокою ксторією. Що ми маємо Сорока наконаньк є вьоно» по і ро Дь Ма. ера г | пи журналісти з львівської НТА свім фільм. (всі юридичні й моральні права на СВОЮ | ських меценатів Ми кайло таж Де котрій о | | Фільм «правді перемнятий баченням Яцика державу», -- сказав Петро Яцик, комен- Автори інформують глядача ОО ВД качифоргоців ню Д. | У РІЇ "торчок життя української тТуючи появу першого англомовного тому фільму: вони збираються зняти б «діа ча | сижби Ук РОїни щиро дяку; | ЄСміраць на ризни: р сторични х етапах а сторі. і заг чіжай- Ро Ззпраниіо де Раїмсь кит мецечм атів за т "КОЖ І міркуваннями про сьогоднішню Чжаво спостерігати Петра Яцика в рідно-буде своєрідна портретна гале зом о шиз проблем і прагнення І | еКОНО ага у Ситуацію в У країні. Герой му Селі, у Карпатах при НІЧНО м у багатті. датніших синів нашого чарод а сей хо) А зародиут 4,, Фільми у аб кнст "є Тільки назмвати речі що освітлює мого гарне вольове обличче | у різмик країнах. Раціно у. ЩО живуть РУСИ РУРННАТь . ДБ і, - - пасли ідеалам, а й їти до істими мовби ті характерні для мислячих людем очі, які ретом Петра Яцика гало лен КР соя зано У Р "пероринивю. емказуюють напружену роботу дуцни. Якби та, мислителя 2 дуже слані 2, меценає ОПа вирешига так, що сим селянина із | ме знати, що Яцик -- бізнесмен, то, слука- (незважаючи ма свід " СРОнОДаго о Темамяєм вам ; села Верхнє Симьовидне ма Львівщині по- ючийого. можна було б сприйняти його за повіка. Її п уничай)чо- || а ебайду жіст | | урапить єїсна Пььосоо і | пою люди збагачують сустил , ; реліють пислв Друтої світової війни ДО Кана-політика чи сторика. Маютія почесного високими етичнимам деалпа ; кон іь ій До «24017; іРмь Де» нОРОРИ Там Тим Петром Яцяком якого доктора права Альбертського унверсите- Незабаром цей фін б чай и тя Р ; пмі! ДОСЯГ чникуть у вСіх країнах посетемхк Ту, численні! є жанрово сценимь в когі чеукоче українськомау телеб са РЗрряной особ і | Чо україниць - Україн ядже віч -- чамбутьво! его РІЗ на я умиверсютетів ці бтльше | ліяреучн за буде -чЄ кою я ТО зОцемаТ ніг -
учасмості. Фо здатоюгр іно таєтьсть укРОаїнськимх сту Сім пре Гарвардумвеноситє т чаницедртшіи мерт-
СькОгме з» одавець мн ГІСУГНЬ рай укрРраршчо Змдьстьа
засновночю 4чентр у Досліджень сторі Ук -
і-й тьчіІ ваг україшчсь-
здлає-'ьсє
посилюють зе враженьср.
Звичайно, і справи, і слова героя Фільм у карактеризують його. | вже мічого додати до ти пере-
момливої характеристики. АЛЕ ОСЬ У Фільм з явгеюмтьсо пОЮди, які зчають Петра Яцика
ї сина Петра
«NO HACE MUCHO TODO ESO B…», cuentan las nietas de los primos hermanos de T. H. Shevchenko, porque recuerdan los relatos de sus abuelos y abuelas sobre el Taras vivo.
…vida. Pero tras el abuelo quedó un obsequio que le había dado Taras Hryhorovych.
«Sí, mi abuelo Omelian Ostapovych Shev- es primo hermano de Taras Hryhorovych», dice la habitante de 74 años del pueblo de Sofiivka, en Cherkasy, Natalka Trojymivna Shevchenko (Hrebeniuk). Y mi bisabuelo Ostap Ivanovych es hermano carnal de Hryhorii Ivanovych, padre del poeta. Ostap Ivanovych se estableció en el pueblo de Sofiivka después de que llegara desde Kyrylivka su hermana Oleksandra, porque se casó con Oleksii Oliinyk. En aquel tiempo
«…nuvsia i skazav: "¡malesenki!"». Así era él, Taras: muy sensible, bueno con la gente pobre. Habló con las siervas, preguntó si leían sus versos…
«¡Ay, mis siervas,
todas cabizbajas…»
Se despidió de ellos y siguieron su camino.
Y aquí el relato de mi abuela Natalka Semenivna Molamuzh (Bondarenko), madre de mi padre (1883-1971). Vivió en Sofiivka toda su vida; ella no era pariente de los Shevchenko. Su esposo, Volodymyr
Este regalo me lo entregó mi madre, Domakha Nestorivna Shevchenko (Kravets), junto con todo mi ajuar, cuando me casé. Es un cinturón masculino de la vestimenta nacional ucraniana, ancho, largo, de color rojo, de lana tejida fina; con él se ceñían los hombres, dando varias vueltas alrededor de la cintura. Se llama «kushak». En él hay una inscripción:
.
…estas tierras pertenecían a la noble Branitska, cuya hacienda estaba en Moshny, a 5 km de Sofiivka. A la salida del pueblo había una amplia pradera, toda llena de tocones y barrancos; por eso permitió a todos los que quisieran tomar allí parcelas para asentarse. Al enterarse de esto, Oleksandra avisó a sus hermanos en Kyrylivka: Ostap, Yosyp e Ivan. Mi bisabuelo Ostap, junto con los hijos adultos de Yosyp, Nestor e Ilko, llegó a Sofiivka. Tomaron tres parcelas, arrancaron los tocones, nivelaron los barrancos para los huertos. Ostap empezó a construir la casa, y Ney
...stor con Ilko cavaron zemliankas y se instalaron en ellas -- entonces algunas PERSONAS todavía vivían en zemliankas, los que eran pobres,
Pronto Ostap se llevó de Kyrylivka a su esposa Solomiia con los hijos. Mi abuelo Omelian nació en su casa en 1847. Tenía 12 años cuando, en 1989, llegó a Ucrania desde Petersburgo Taras Shevchenko; desde ese año lo recordó. Taras quería establecerse en Ucrania, construir una casa, casarse -- pero apenas logró cumplir sus propósitos cuando lo arrestaron. Llegó una orden desde Kyiv: trasladar a Taras Shevchenko desde Cherkasy bajo escolta, primero a Kyiv y luego a Petersburgo. Sus amos le tenían miedo, porque él decía a la gente en todas partes: «No hacen falta ni zares, ni señores, ni popes -- sin ellos se vivirá mejor». Así que lo arrestaron en Moshny, le pusieron esposas y lo llevaron a Sofiivka -- lo entregaron a los gendarmes para que lo escoltaran más lejos, hasta Stepantsi. Pero en Sofiivka vivían muchos de sus parientes: la tía Oleksandra con su familia, el tío Ostap con su esposa e hijos, los primos hermanos Nestor e Ilko -- hijos del tío Yosyp.
Se acordó con la policía que pasara la noche con los parientes y por la mañana lo llevarían en carreta a Stepantsi. Ellos aceptaron, porque Taras no huía, no armaba escándalo, no discutía y, lo principal, por su aspecto era un señor: llevaba una bufanda blanca al cuello, sobre los hombros un manto de felpa, en los pies botines de moda -- no era algún pobre siervo; los gendarmes incluso le hacían reverencias como a un señor. Le quitaron las esposas y lo dejaron con los parientes, pero el policía, por si acaso, paseaba junto al patio. A cenar se reunió toda la parentela en la casa del tío Ostap. Por la mañana lo despidió todo el pueblo; le dieron provisiones para el camino -- no le gustaba cargar con bultos. Lo llevaron en carreta el tío Ostap con Omelian, y con ellos iba el guardia. Más allá del pueblo la gente ya trabajaba en el campo -- cumplían la corvea. Se detuvieron. Taras se acercó a los campesinos, saludó alegremente y vio que en una cuna de tela de estopa dormían bajo un montón de heno dos bebés gemelos; la madre los había llevado consigo al campo. Él levantó la mantita, se inclinó hacia ellos, sonrió...
іІжу -- тавінне взяв,
9 tomos). El precio del juego completo es de 95 grivnas (5 de gastos de envío). Envíen los pedidos a la dirección de la redacción, | | з
La redacción del periódico «Slovo Prosvity» acepta pedidos previos de los juegos completos de «Obras» de Vasyl Stus | ди томів ву
"Я | "ий Ї Ні - і
mir Bondarenko, de aquella familia; decía que también Danylo Bondarenko, amigo de Taras de la infancia. Yo viví con esa abuela cuando mis padres se mudaron a la región de Kyiv, y iba a la escuela en Sofiivka. Mi abuela era una interlocutora muy dispuesta; siempre se las ingeniaba para hablar con cualquiera, tanto con el viejo como con el pequeño. Conocía muy bien a mi tatarabuelo por parte de madre, Néstor Iósipovych Shevchenko, porque vivían cerca. Así que Néstor Iósipovych le contó la historia de aquella noche de verano de 1859, cuando Taras Shevchenko llegó a Ucrania y pasó la noche en Sofiivka.
«A Néstor entonces le habían cumplido 23 años. Taras, en cuanto lo vio en casa de su tío Ostap, enseguida se puso a conversar con él; los invitados se quedaron sentados a la mesa, y ellos dos salieron de la casa y se fueron por los huertos hacia
Nestorova zemlianka. Néstor sabía tocar en una bandurita tan pequeñita; cantaban los dos con Taras junto a aquella zemlianka toda la noche, ¡hasta la mañana misma! Qué no cantaron: canciones populares tristes, también rebeldes, que en aquella época no estaban permitidas. Solo que Taras gustaba de cantar despacio, alargando la melodía, y Néstor siempre se apresuraba: era muy rápido de patura. Cuando empezaban una canción, al principio se equivocaban, pero luego encontraban el tono y les salía muy bien; se oía en todo el barrio de los Reviv. Y el barrio se llama así porque allí vivían todos los parientes de los Shevchenko, a quienes llamaban «revy». Todos eran muy sensibles y compasivos, y sobre todo, si volvían de la taberna después de beber, siempre lloraban, rugían. (Mi madre hasta hoy es así: basta un nada y ya tiene lágrimas en los ojos.) Así cantaban hasta la mañana, y por la mañana Taras le dio a Néstor casi todo su dinero: ¡250 rublos! En aquella época con ese dinero se podía comprar una casa y ganado. Pero Néstor hizo con aquel dinero otra cosa: a los pocos días desapareció del pueblo con aquel dinero; ¡se fue tras Taras! Fue huésped suyo en Petersburgo, y regresó a los pocos meses, por supuesto, sin dinero. Empezó a construir una casa, pero se lo llevaron a los soldados. Antes, en el ejército se servía 25 años; quien lograba escapar o pagar un rescate regresaba antes. Néstor volvió del ejército ya siendo mayor. Se casó con Melanka (muy pequeñita, y vivió más de 100 años). Y cuando nacieron sus hijos, él ya era como un abuelo. A su primer hijo lo llamó Taras. Después tuvieron a Domakha, Denys, Varka, Andrii. Y qué casualidad: Taras Nesterovych Shevchenko, desde su nacimiento y hasta una edad avanzada, se parecía mucho a Taras Hryhorovych Shevchenko, «¡como dos gotas de agua!», decían en el pueblo. Y sobre todo, cuando envejeció, vestía con ropa ya «pasada de moda» en aquella época: un kozhukh y una papaja, justo como la que… así decían: «Copia viva de Shevchenko». | Y esto es lo que cuenta mi madre, Mariia Myronivna Kravets (Bon ez vicha Shevchenka, so i brata Tara-| sa, a yiyi pradid Yosyp batka posta; «Ya spogo
Taras Hryhorovych en el retrato... -- todos
arenko), que actualmente vive en la localidad de Bucha, en la región de Kyiv. Ella es nieta de Nestor Yosypovych [...] hermano [...] la conoció, porque nació en 1923; murió de tifus en 1990 [...]
No te apresures, mi querido hermano,
a cantar y a tocar.
En recuerdo para Nestor. 1859. T. Shevchenko
Este cinturón estuvo mucho tiempo en nuestro baúl,
y casi lo olvidamos. Pero en 1995, cuando murió mi marido, yo sacaba del baúl la camisa bordada de hombre con la que él se casó conmigo, para ponerle esa camisa en su último camino, y sin querer saqué también aquel cinturón. Sus nietos se lo llevaron, empezaron a jugar con él, y el cinturón ya "exhalaba su último aliento". En ese momento no tenía cabeza para eso: el funeral... Menos mal que mi hija Liudmila le prestó atención, lo quitó a los niños, lo guardó, si no se habría perdido...
Y esa inscripción en él, seguramente, habla de aquella noche que Nestor y Taras cantaron hasta el amanecer! Mi suegra me contaba lo que había oído de Nestor, porque lo conocía; vivieron mucho tiempo como vecinos. En el pueblo de Sofiivka vive mi hermano Fedir Myronovych Kravets. Él y yo sabíamos desde la infancia que somos parientes de los Shevchenko, que mi madre era sobrina segunda de Taras. En 1938, el Museo-Reserva T. H. Shevchenko de Kaniv celebró el 125.º aniversario del nacimiento del poeta, organizaron un encuentro de todos los parientes de Shevchenko, y enviaron también una invitación a nuestro pueblo, en particular a mi madre. Pero ella no pudo ir a aquel encuentro, porque estaba muy enferma. Decía que quería regalar al museo aquel cinturón con la inscripción de Shevchenko, pero, como ven, no resultó. Ahora por fin nos preparamos para entregarlo al Museo de la ciudad de Kaniv. Este año la inscripción cumplirá 140 años» -- parece un gran lapso de tiempo y, por otro lado,
- «no hace tanto que todo aquello sucedió...»
El relato de mi tía Horpyna Volodymyrivna Bondarenko (Oliinyk) comienza no con el pasado, sino con el presente:
«En junio de 1998 el Museo-Reserva T. H. Shevchenko de Kaniv
la hermana de mi esposo, Hanna Oksentiivna Oliinyk. Mi esposo y Hanna son bisnietos de Oleksandra Shevchenko (Oliinyk). Hanna vivió toda su vida en Sofiivka, nunca se fue a ninguna parte y murió allí. Después de ella no quedó nada allí; la finca quedó cubierta de malas hierbas... Y el museo se derrumbó, y el monumento también. Porque en esa casa... Oliinyk se casó...
Tetiana Shevchenko
[Fragmento ilegible del original]
Enterraron a Hanna en el cementerio de Sofiivka, donde yacen todos los antepasados de los Oliinyk, los Shevchenko, los Bondarenko y los K... Zaitsiv. Así es como ... no le permitía... a causa de una fractura.
[Fragmento ilegible del original]
impresión del trato con Taras Shevchenko. Ella tenía siete años cuando Taras llegaba de Kyrylivka a Sofiivka para visitar a su primo hermano Ivan. Una vez se quedó a pasar la noche en su casa y propuso contarles un cuento a los niños. Empezó por tomar una vela de la mesa y colocarla sobre un banco, como si lo hiciera para que la luz no les diera en los ojos. Le gustaban mucho los niños, le gustaba divertirlos, y los cuentos no solo los contaba, sino que los mostraba: en el techo y en las paredes nadaban, con sus sombras, los gansos y los cisnes, saltaban liebres de orejas larguísimas, ladraban perros feroces. Los niños le pedían que les mostrara otra vez y otra vez aquel «milagro». Y aquel «milagro» se les quedó grabado para toda la vida. Con Taras siempre era divertido; a menudo decía: «¿Quieren que les muestre un truco?», e inventaba algo tal que nunca más se olvidaba. Una vez Taras e Ivan iban en carreta
alcanzaron al gendarme que iba a caballo, y tras el caballo, atada con una larga soga, apenas logrando mover las piernas, corría una mujer a la que el esbirro «había tomado» por la capitación. Tarás se puso pálido ante tal escarnio contra la pobre mujer: saltó del carro, bajó de su caballo a aquel gendarme y le dio una buena paliza, y desató a la mujer, que volvió corriendo a su casa.
Iván y Tarás siguieron su camino y, por el camino, entraron en una posada y se tomaron cada uno una copa para calmarse un poco. Apenas entraron en el pueblo, cuando los llaman...
En marzo de 1861 llegó al pueblo un telegrama que decía que había muerto Tarás Shevchenko. El abuelo Iván enganchó los bueyes al carro, puso heno sobre el carro, sentó a su vieja en él y partieron «a enterrar a Tarás en Petersburgo». Llegaron a Maslivka, donde encontraron a los amigos de Tarás, que ya sabían que había muerto, y le explicaron: no llegarás a Petersburgo con los bueyes.
El abuelo Iván dio la vuelta a los bueyes y dijo a su mujer: «Bueno, pues ya que es así, celebraremos la misa de difunto por Tarás en casa, los dos...». Durante mucho tiempo el abuelo Iván guardó los papeles de Tarás. Visitaba a los Oliinyk, pero en casa, a menudo... En ellos escribió: «...Tarás».
Estos papeles los guardaba en una caja de hojalata; el abuelo Iván pensaba que vendría y se los llevaría. Por ellos, de tanto en tanto, se afligía, fumando cigarrillos, porque de aquel papel...
Traducción automática
Original en ucraniano · traducción en actualización
Я. чдся - аа тато Є ЕкЛяно Б со чи газо Р ри - і у ї м - і
о Р чу
ю: «Обережно «українознавство» в
З від 17 березня цього року. Її автори відомі і ажні учені -- Віктор Скопенко, ака-
ті «Освіта України» за Мо 11
4 ч- У ї Пон
| ): Т - "У ї 1
.1б
р
й п ДЛ Рано йо
з Київського Національного універ-
7 - ьо М ПР " й і ьь "дю ме: іт ЗУ г Ее. чні хі сю За чна у корі пу Ї ть і Щ й оч ПИ з б У ща ї М - І я - Тече і
ке
мік - України, Михайло Наєнко, ресор, Василь Яременко, професор.
Г. Г. Шевченка, Як на мене, воподібний зміст проглявжня суть, а саме - - запеїн знавства не як «нової од я - методології навчання і
г патріотом і, насамкі-
ь, до щирою людиною, з якою | втор цих рядків має честь особисто
Посуті опублікованої в «Освіті Ук-
ЯКРАЗЧОЗХ РУ Тата 4519,
й ту 2 Об - наамнінинанвннннно о о ранануватраррчаннивои кодюсТиит чату оо
- оо епрерооів о -
сли
а,
т У, оно ча
а ЗА у о» - б; У.
син ДИН 0 а а - я лоо
ЖНО: ПРОВОКА
гро: взятися за перо спо-
на-переходом до
ної людини, На
ідеологічні
але невпинно і
жаві, підносять
(що не викликало донедавна будь-яких заперечень) сучасними потребами школи, гуманізацією та гуманітаризацією, інтегративності знань, цілісного сприйняття особистості кожшляху трансформацій - ної гуманітарної освіти в Україні підлягають переоцінці не ТІЛЬКИ ПОЛІТИЧНІ, догми та стереотипи, а
ство, що відтворює демократичні та гуманістичні зрушення, які, хайі ПОВІЛЬНО, все ж, сподіваємося, невідворотно, відбуваються в наший дер-авторитет людини та людяності, творчого самовияву особистості, її високої моралі та духовності як провідних факторів суспільного прогресу. Звертаючись до провідних цінностей української нації, які накопичувалися протягом тисячоліть, сучасна школа може і повинна черпати звідти жит-
тєдайність, щоб утверджувати в дитя-
ЦІЯ!
за всіх особливостей, щоб у Луганську, Львові, Миколаєві, Чернігові, Севастополі, Луцьку виховувалися громадяни З крайніми поглядами, ідеями у ставлені до Української держави, її народу, зн нулого, сучасного ї майбутнього. Усвідомлення всепланетарного «ми» відбувається через національне «я», Порівніо-
и | ючисебе з японцями чи американцями,
забуваємо про те; що японська система має такі результати не лише за рахунок економіки, цивілізованого ставлення до освіти з боку держави, а й тому, що освіта опирається на національні традиції, національну систему виховання, кодекс честі, повагу до батьків, предків і т. п. Але пам'ятаймо, що за кілька століть до того, як Японія відкрила себе для світу, Україна мала вже високу освіту. У Києво-Могилянській Академії здобували «ази науки» посланці чи не з усієї Європи. На основі діяльності укратнських братських шкіл чехом Яном Коменським була написана найвизначніша книга з педагогіки «Велика дидак-
п аїни» статті слід сказати наступне. 1 оцес перебудови міцних підвалин й Україк ської державності неможливий рез. виховання національно СВІДОМОЇ,
ет
ово - Р | діб - г
ТУ яьг щ-ій М
| м
| 74 ле ЯРУ
-
' ром.
ар
у! й
мо | ш Оу оо Е - око со
Я сі
ь і Де,
чих душах розум, моральні чесноти, благородні вчинки, громадянську і хрисТиянську культуру. Учені-педагоги | вчителі-практики звертаються сьогодні до джерел родинності українства, яке повинно стати (у цьому ми переконані власним досвідом) Основою національ- НОГО виховання, основою буття української національної школи. Освіта, звичайно, не має бути французькою чи російською, єврейською чи вірменською, а українською за своїм державницьким духом і стандартом. Ї) завдан-
тика». І нині, у вкрай несприятливих, чи не сказати, жалюгідних умовах, ми маємо вчених, учителів, якими пишалася б найсучасніша і наймодерніша Англія чи Німеччина, Америка чи Японія. Хіба наші діти, студенти не продовжують дивувати світ на міжнародних олімтпадах, конкурсах, виборюючи призові місця? Так що будьмо гідними своїх предків, поціновуймо те, що маємо. Учителю-наставнику, педагогу-практику допомагає у цьому українознавство.
краси і добра».
Введення українознавства в систему навчання і виховання обумовлюється
представником своєї
ня і традиції -- ті складові,
нішньої людські
ня формувати незалежно від національ- НОЇ належності українського громадянина. Отже, кожен учитель, учень, студент повинен усвідомлювати себе полі- ТИЧНО -- українцем, етнічно -- гідним національності. Тому українознавство і за гальнолюдські Цінності, національно-к ультурні надбанна основі яких і може формуватися ідеологія ниосвіти, що враховуватиме і державні інтереси, етнічну строкатість України, Це унеможливить,
Знання про рідний народ, його вікова культура і мудрість -- це насамперед пізнання себе, коріння свого роду, історії, культури, традицій, звичатв, релігійних поглядів. Справжній педагог -- майстер прагне не лише збагатити учнів знаннями про закони природи 1 суспільства, але й показати всю різноманітність, неповторність та цілісність світу, взаємозалежність людей | взаємозумовленість їх долі.
Український педагог-філософ і мандрівний поет ХУТІЇІ століття Г. С, Сковорода мудро радив: «Пізнай свій народ і
г ньому» і в цьому вбачав змії ті зна зк навчання та виховання дити- Р ВАв це зричін на матеріалі
| 1 ироди, мови, грольклору, ІСТ». зуонард пізно мим Хе г язку З цим "я Концепція націо-
й б жнароно освіти: школа -- родивиря зозроблено в Інсти УТІ україже нас Національного універси гету кан Т. Шевченка, під керівництвом конрафнній Петра Петровича Кононенка і яка активно впроваджується багатьма школами України, в тому числі педагогічними колективами Микола ївщини. серед яких 1 наш МУЗИЦИНАДЬНИЙ колегум, допомагає нам зорієнтуватись у складних освітянських Прооболемах сьогодення. Одним 1із визначальних прин-
ципів зазначеної Концепції є система
родинного виховання Саме родина -- сім'я, родина -- клас, родина -- школа. родина -- Україна виступають визна-
чальними чинниками, що грунтуються
на підвалинах культури минулих по-
колінь І! сучасності, на принципах
співжиття, добротворчості і тих добрих
начал, що допомагають розкрити в кожній дитині неповторну індинідуальність. Школа родина за таких умов виступає не просто новим типом
школи,йа закладом, де реалізується но-
вий тип мислення 1 новий підхід до освіти, до навчання і виховання. коли створюються позитипні умови для самореалізаци як учнів, так і вчителів. батьків, УСІХ, ХТО причетний до навчлння 1 виховання.
Врешті-решт, кожен за нас повинен піклуватися про завтрашній день спосі держави, про 11 майбутнє, "яке твориться СЬОГОДНІ, їі творцями України багатої | Заможеної висят упасмо усі ми
Якими б Не були поОмчини, шо сСспонокали авторів до написання с Гатті «()0)ережно уКкраштознавстпо ЦцеПВИКЛлиИкАє! че може не викликати обл рення І: алої речення. А на пам'ять приходять слова
зеликого українця Івана Франка пора для України жить! Леонід РЖЕПЕЦЬКИЙ учитель-методист, кращий осбрітяминм України 1998 року, завідуючий кафедрою україмознавства Миколаївського муніципального колегіуму, заступник
организації Т овариства
Там
«Просвіта»
тері нашої: ожило усе навкруги, забуяло, зацвіло. Земля у барви вби
рається, наче
й сподівання -- на відродження Душі, на світле воскресіння.
Щоб писати-творити це диво рукотворне, треба бути самому людиною доброю, світлою, гарною. А це дається передусім від народження, а відтак розвивається в
дітях за посередництвом батьків, учителів,
педагогів -- ненав'язливим, умілим прилученням до світу прекрасного. Саме цим шляхом пішли в ліцеї «Голосіївський» Мо 24 І, що у Московському районі столиці України. П'ять років тому в цьому навчальному закладі запроваджено курс писанкарства, спочатку у старших класах, а З цього навчального року ним охоплено найменших -- учнів перших-- третіх класів. Свої майстерність, уміння, всю свою душу вкладає в заняття з учнями високоталановитий педагог Зінаїда Сергіївна Сєрова, слідуючи принципу: краса порятує світ, зле лише тоді, коли нею ПОдДІЛИШСЯ з ближнім. Захопившись |і оволодівши цим непростим, але захоплюючим, справді народним ремеслом, Зінаїда Сергіївна зуміла й школярів зацікавити. Під її опікою діти вивчають символіку писанок, старовинні обряди, пов'язані з мистецтвом писанкарства, вчаться читати знаки-симвопи, закодовані в малюнках, знають, у якій послідовності наносяться барви... Діти вміють розписувати одно- | багатокольорові писанки, додаючи ЩОСЬ і від себе, фантазуючи, експериментуючи..,
з ен?
А / квітня, у день Благовіщення Пресвятої Богородиці, відбувся перший загальношкільний конкурс юних Писанкарів, у якому взяли участь 96 учнів перших --одинадцятих класів. Визначено й переможців -- творців найоригінальніших писанок. Оцінювати дітей -- річ суб'єктивна. Бо у ЗиСЛІДІ перемогло мистецтво: високе, не-
повторне... До речі нагадати, «Голосіївсь-
Кий» ось уже два роки беруть участь у міськом 7 конкурсі з писанкарства. Захопившись високим мистецтвом творення писанок, шкопярі, гадається, пронесуть мого крізь усе своє життя, навчаючи ЗГОДОМ І дітей СВОЇХ, А разі... А
учні ліцею
на-
на-
разі діти навчають ЦЬОГО своїх б були зІДЛучені від цього чудового У Часи не такі й далекі. Що ж, доброму, розумном не пізно. Бо в житься.
4ТЇЬКІВЙ.| ЯКІ
ДІМСТВАа мавчатися У, ВІЧНО М У "" НІКОЛИ ІД ЦЬОГО тільки добро й мно-
Волод имир ГЕРМАН
голови обласної
У,
¿Vale la pena analizar una obra que te gusta? ¿No es eso un pecado?
Hasta cierto punto, por supuesto, es pecaminoso adentrarse en el organismo vivo del texto. Sin embargo, quieras o no, para esclarecer los vínculos causales y motivacionales, las fuentes de inspiración y, en definitiva, la esencia, debes desempeñar el papel de un investigador minucioso: una alteración de oraciones simples, la aliteración, un atento seguimiento del simbolismo sonoro y de las erupciones léxicas rítmico-arrítmicas con el fin de investigar conceptos y fenómenos, objetos y representaciones abstractas, para comprender la armonía y los malentendidos en el mundo.
La poesía de Vasyl Riabyi no existe sin imágenes visuales, que encuentran paralelos en la abstracción del pensamiento («vidrio. En el suburbio oscuro, tu rostro aparece un instante. Y da pena que oigas mis pensamientos, pero ya no me oigas a mí»). La ilogicidad es su varita mágica, con la ayuda de la cual cobran vida los cuadros de los estados psíquicos («no arranques de la garganta del pájaro la flor», «el absurdo salvará el mundo», «me confieso sordomudo, sin voz, a mis propios oídos»). Y lo principal: la intriga, sin la cual no se concibe ningún poema («la ciudad crece desde el agua», «paraíso y esclavo. Edén engalanado», «en mi ojo floreció un árbol verde», «caímos en los sueños de los ecos»). No se puede decir que al poeta no le interesen
Esta idea me surgió cuando hojeé el primer, el segundo y el noveno libro del poeta de Kolomyia Vasyl Riabyi, quien ya es algo conocido por el público ucraniano en general, pero no lo suficiente como para ser reconocido y colocado en el peldaño adecuado de la escalera de la poesía, que cruje de tanta superpoblación. Por eso considero una fortuna que el nombre de este autor siga siendo poco conocido. Aún no ha tenido tiempo de aburrir, todavía tiene derecho a transformarse, si se le antoja, y crecer sin temer al estereotipo de la percepción de su «yo».
Hojeé página tras página de nueve colecciones y sentí: es un tomo de hasta cuatrocientas páginas, pesado. Los libros «Grань» («Molodь», 1990), «Ворожіння на цвяхах», «Елегія для білого диму», «Шукання двійника» (Kolomyia, 1992), «Постріл горіха» (Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko, 1994), «Жасминовий камінь» («Svitovyd», 1995), «Зіниця на крилі метелика» (centro editorial Prosvita, «Literaturnyi Leópolis», 1997), «Портрети з протягу», «Світлофор і мухомор», «Куля з Ліверпуля. Омелюх і капелюх» (Kolomyia, «Vik», 1998) representan, a mi juicio, ciclos destinados a unir forma y contenido. Esta es una característica peculiar de la versificación de Vasyl Riabyi, su biorritmo poético.
Al profundizar en las peculiaridades lingüístico-estilísticas de su poética, no se puede dejar de notar que el autor evita la forma verbal de expresión. El modo imperativo del verbo le es ajeno. Se siente atraído por la elipsis, con más frecuencia por el período. Gusta de enumeraciones de oraciones simples, aliteración...
[Nota: el texto original presenta aquí una laguna de OCR, por lo que el fragmento anterior puede no corresponder exactamente al original.]
Por el efecto de un juego de palabras, en realidad se ha escrito un libro para niños (y también para adultos): «Світлофор і мухомор. Куля з Ліверпуля. Омелюх і капелюх». En el subtítulo leemos: «Три альбомчики Ромчика Бомчика». A través de la psicología de este héroe, el poeta desarrolla notablemente los logros en los géneros de la escoromóvka (trabalenguas), la nebylytsia (fábula absurda), la miniatura humorística con matices de ironía y lirismo, en el sistema de búsqueda artística de la alogicidad.
En una palabra, la poesía de Vasyl Riabyi es polisémica, con destellos multifacéticos de textos originales que transmiten información sobre la interrelación entre el ser humano y la naturaleza. Y, sin duda, en este megalópolis de imágenes hay cosas de distinto valor, si se tiene en cuenta el principio de selección y la crítica radical de los gustos. Pero, sin acomplejarnos ante la modernidad del versificar, reconozcamos que ante nosotros está un representante de una nueva conciencia artística dentro de la noosfera, con la originalidad de un estilo propio y la libre elección de una base moral y ética. Llegó no de la nada, sino desde la ola de los años ochenta: íntegro, pero no notado en el tiempo por razones conocidas.
Zrozumilo, tse bula lyshe sproba. anatomizatsii slova. I nekhai nam Bih prostyt takyi hrikh. Ale teper chytach matyme povnishe i konkretnishe uiavlennia pro poetyku Vasylia Riaboho v pryrodnomu khaosi. y
Vasyl KLICHAK, director del centro editorial «Prosvita», miembro de la Unión de Escritores de Ucrania
«LEYENDA SOBRE EL HETMÁN»
El conocido historiador local de Ivano-Frankivsk Ivan Skrypnyk, autor y compilador de la actual edición «La leyenda sobre el hetmán», con el subtítulo «Ivan Vyhovskyi: de Konotop al Skyt Manyavskyi», ya en la época soviética inició el estudio de la actividad estatal de uno de quienes estuvieron al timón del Estado ucraniano tras la muerte de Bohdan Khmelnytskyi: Ivan Vyhovskyi dirigía tanto la lucha diplomática como la armada contra las intrigas de Moscú, supuesto aliado de Ucrania, que jugaba un doble juego respecto a Ucrania, repartiéndola entre sí y la Mancomunidad polaco-lituana.
Vyhovskyi llegó al poder tras la renuncia de Yurii Khmelnytskyi al hetmanato en agosto de 1657. Sobre todo se hizo famoso por su victoria histórica sobre un ejército de cien mil hombres los días 28-29 de junio de 1659 cerca de Konotop. En esa batalla, como afirma la historiadora Natalia Polonska-Vasylenko en su «Historia de Ucrania» en dos tomos (Kyiv: Lybid, 1993, p. 39), «perecio la flor de la nobleza moscovita».
Ivan Skrypnyk es oriundo de la aldea de Manyava, en la región de Ivano-Frankivsk. Durante mucho tiempo ha estudiado el misterio histórico del entierro de Ivan Vyhovskyi, sepultado, según su versión, en el skyt Manyavskyi. El impulso para la búsqueda de la verdad fue lo leído, tras su regreso de la deportación siberiana, en la «Enciclopedia General Ucraniana» (UZE) sobre Ivan Vyhovskyi: «Acusado de participar en la insurrección cosaca, fue fusilado por los polacos el 19 de marzo de 1664 cerca de Korsun; enterrado en Galitzia, probablemente en el Skyt Manivskyi».
Al releer cada ensayo de Ivan Skrypnyk, en particular «Ivan Vyhovskyi. Hacia el día de nuestra victoria sobre Moscú», «Trazos para una biografía de Ivan Vyhovskyi», «Duras Ruinas», «Libro sobre la victoria cerca de Konotop», «Camino al templo», «Hermano contra hermano», «Nueva historia sobre el hetmán Vyhovskyi» y, sobre todo, «Skyt Manyavskyi», me convencí de cuánta alma y trabajo ha puesto el autor y compilador de este libro en sus investigaciones. Con igual interés se leen las investigaciones de otros autores incluidas en el libro, entre ellas «El espíritu de la ruina» de Olena Apanovych, «La victoria que sembró el terror en Moscú» de Bohdan Kravtsev, [fragmento ilegible], «El hetmán I. Vyhovskyi» de Oleh Olzhych, [fragmento ilegible] | | 8/4, así como las interesantes exploraciones de Yurii Mytsyk y Valerii Shevchuk, «La batalla de Konotop en la canción rusa "Pod gorodom pod Konotopom"». Con razón, el autor y compilador dio a conocer en la sección «Poesías» los versos poéticos de Yar Slavutych, Ivan Pavlikh, [fragmento ilegible]. Lupiv. Sin duda, el libro de Ivan Skrypnyk «La leyenda sobre el hetmán» es instructivo para nuestros días, necesario, transparente: [fragmento ilegible] de amenazas y clanes, tanto frente a la [fragmento ilegible] como contra [fragmento ilegible] brujas». b RA Ia
ke ochnii 2 i muron en | Az i ply?
g i Z ch'IaZO , bno Doi shchi . - - V ach hai zbo cha h p nii i R Y V V TsIu por o
fot
Traducción automática
Original en ucraniano · traducción en actualización
1
"Ера ікоьйій акбий З»ВІрРек воьдфоь РА. з фвіші 2. ці - й . 4 -ь "б -: "ок
вих ак ї Новий дідич, одержуючи владу над містеч-
пачобіл-
-фз Рай » ж чи мебнеінніцій і; фасойЕ РА МО дів
РН Пн - о
--Г.
Лі
тет 29 т. р ФР
иа» || СТАНИ НО
РИ л-
їй
-«-
і т «В. Ра
Я
( Продовження. Початок уч. 7-11 за 1998 рік; ч. 1-3 ц. р
Минуле Сатоново --
мальовничого селища над Збручем -- характерно для старожитньої Укроїни історія шляхетського містечка. Як і іншим колишнім прикордонним поселенням краю -- Сальниці, Дуноївцям, Вербовцю, Михалполю, -- Сатанову судилося побачити і напади кримських татор, ! переможний марш козаків Богдоно Хмельницького, почути гамір велелюдних ярморків і бойові кличі народних повстанців у ХУ!Ї! столітті...
Першою згадкою про містечко вважається грамота короля Володислава Ягайло 1404 року. Кілька десятиліть тому, у другій половині ХІМ століття, Подільський край перейшов до володінь Королівство Польського. Його колишнім володарям, литовсько-укроїнським князям Коріятовичом, вигнаним з засновоних ними ж самими городищ, довелося шукати вільного й мирного життя в інших краях, зокрема й но Закарпатті... Тепер польська влада по-своєму розпоряджалося упільськими містами. Оті в грамоті 1404 ро-
у чн - в он. че РР
ку йшлося про те, що король дарує Сотанівську волость у «дідичне володіння» сон-
- домирському воєводі Петрові Шафранцю.
мав потурбуватися про такі речі:
б
йно жити самому або мати наміснико в
Знову розгорнемо безсмертну «Повість врем'яних літ». Ось князь Володимир Мономах у своєму «Повчонні дітям» розповідає про свої давні битви з половецьким хоном ітларем: «| пішли ми но військо їх, половців, за город Римів, і Бог нам поміг наші побили їх, а других захопили. | знову Шлоревих людей наші перебили, |і вежі їхні ми взяли, пішовши но них, за городом Голтавом».
Спогад Мономаха про похід на «город Голтав» -- єдина літописно згадка про Говтву, сучасне село в Козельщинському районі Полтавщини. Стався цей похід навесні 1096 року.
Судячи з усього, Голтов, як і інші городищо в південних землях Переяславського князівство | -- Лтаво (Полтаво), Желні (Жовнин), Римів (Велика Бурімко), горошин, -- був у ХІ--ХІЇ століттях укріпленим форпостом-но межі Переясловщини з половецькими степами. Так само, як | інші з цих городищ, Голтаву, очевидно, довелося зазнати зруйнування під чос монголо-татарської наволи.
Лише у ХУІЇ столітті знову з'являються згадки про колишнє княже місто -- Тепер уже містечко Говтву (Голтву) на місці злиття
анннануиннчинаноанннаннаннвиничннониннитииоо ТРАВЕНЬ, ЧИСЛО 5 (59), 1999 РІК
століття докладні відомості збереглися 8
БУ,
вою, хоч і дещо жорстокою подробицею є
торийських, згодом 7- князів Любомирських,
різним кромом, дерев'яним | череп'яним
те, що мечі, якими виконувалися ці вироки, князів Санєушків то графів Потоцьких Тако ( тепаї зберігалися в Сотанові як місцево реліквія чосто зміна власників, 30 твердженнями і ще новіть у ХІХ столітті польських ІСТОрикіІв, пояснюволоася тим, що цій маєтності; під час воєнних походів поси- У ХМІЇ--ХМІІЇ століттях Сєнявські побудува- Сотонів звичайно переходив від власнико долати з містечка 12 стрільців, а під час шли в містечку, що стояло недолеко від сласника у сподок ПО жіночій лінії (як посаг) ЛІ оборонних дій брати участь у них «з усіма | ТОТОрСЬКОГО «Чорного шляху», міцний обо- На 1780 рік у містечку налічувалося 52/ своєми людьми»; передавати маєтність іншій ронний замок, споруди якого збереглися до будинків Крім католицького костьолу, ДІЯЛИ особі лише зо королівським дозволом; сте- НОШИХДНІВ. Ці заходи не були безпідставни- - також церкви й правословне бротство У лист жити за виконанням | міщаноми всіх - ми: перший відомий нині похід кримських Відомі фокти неоднорозовия нородних гоманова повинностей, встановлених іще Коріятови- (| ТОТОр на Сатанів відбувся ще 1531 року. заворушень» у Сатонові ХМІЇЇ століття. АК- Українка чами. Саме про оборонне значення цього зомку гивність цих заворушень помітно зростало в «Та от Власністю Шафранців Сатанів залишав- НОгадував, очевидно, й тогочаОсний герб роки поширення в західноукроїнських земне знаєтеся недовго. Уже 1431 року за дозволом 0 містечка, в щиті якого було зображено лях опришківського руху, окремі ватажки дичних 1 короля містечко перейшло до визначного Фленя -- творину, що «пахощами СВОЇМИ ЯКОГО, ЯК відомо, приходили и но Західне німецькій польського магнатського роду Одровонжів.| Прогоняє змій і через те служить емблемою Поділля. пЕРИТРА 00 П'ятьма роками пізніше, 23 листопада 1436 ровоїна, від якого тікає ворог», за СслЛовоми Розподіли Речі Посполитої, внослідок ай | аких Сатанів перейшлов до володінь Російсьазетя а з 1797 року -- Проскурівського повіту Леся Укі Подільської губернії, мало що змінили 8 «Рігведі побуті містечко. Власникоми деякий час іще француз залишалися грофи ШПотоцьк! (пізніше Сонею. У 1 | танів було зораховоно де козенних спорідне ке право, В Сотанові було запроваджено «орні печатка з цим гербом, дотовоно сотанівських міщан дещо пожвавився. Число єправми пон окневї тори. Почали | С 0 роком, збереглася в актовій книзі річних ярмарків зросло до дев'яти. З'явилиня б з'являтися цехи: УСЛАрЧИТИУХ опайто кам атонівського магістрату | 128--1/32 років. | ся цегельний тічерепичний заводи, броварня, сив спр | Уродженцем Сатанова був відомий уко 19 дві гарбарні, с наприкінці століття, у 1894 аріїв, тво ЗНя протягом ХУ--ХУЇ століть був гончарсь- -раїнський освітній діяч ХМІЇ ст. Арсеній Ко- / році, - цукроварня. Станомно середину ХХ ян, «стр кий цех. | рецький-Сатановський. Закінчивши Києвостоліття в Сотанові було вже близько 700 ності 13: Ярмарки в Сатанові збирали купецтво з | Могилянську академію, він постригся вченці 1 дворів та понод 2700 мешканців. Довідники рює Лес багатьох міст Західної України, зокрема 3і укиївському Братському монастирі, а з 1649роцієї доби зозначоли, що в Проскурівському и Львово, Теребовлі, Галичо: Сатанівські ку працював у СКЛаДІ української «вченої ПОВІТІ Сатанів зо рівнем розвитку промисл!в п зи ярмарки и торги навіть деякий чос конкуру: дружини» у Москві, де переклав з латини гїторгівл! посідав друге місце після ПОВІТОВОтредме" вали з львівськими і, За словоми М.С Гру- 4 філософську працю «Повчання Мефрета», с / го місто лених.. шевського;вїкЗнОЧеНЯ далеко переходило такожчастину уславленої «Космографії» Блеу Нинішній Сатанів -- Селище міського рухаєті ролю містемкового торгу». Особливі при- підназвою «Позорище всього Всесвіту, або типу Городоцького району Хмельниччини 7- одухоті віЛеЦ НОВИХ модедАе Я 0 бен грецькі та 4| Атлас новий». мало чим нагадує колишню фортецю нод - З твого в вірменські КУПЦІ, колонії яких були ТОДІ ДО- Цікавою сторінкою в історії містечка є Збручем. Навіть ЗОМОК, споруджений У Небо, : сить доширециви по Західній Україні. доба Хмельниччини. Так, 165) року услов- ХМІИ--ХМІІЇ століттях, потребує негайної ресмають Після Одровонжів власниками Сатанова лений у народних піснях ідумах брацлавський таоврації, про що ще на почотку 1990-х років ДОМІСТЕ стали Тарновські, пізніше -- Костки та полковник Данило Нечай зумів із СВОЇМ повідомляв журнол «Пам'ятки Укроїни». То, СВОГО ї Сєнявські. | Протягом ХУІ--ХМІЇ століть військом узяти цю укріплену оселю завибити | може, варто нам усе-таки частіше прислуяка ко. Сєнявські були одними з найбагатших мого звідти польські загони «Гіечая треба призшхатися до ГОЛОСІВ минулого, щоб Уміти ДЕН натів Поділля: їм належали такі містечко, як знати, мабуть, найбільш популярною історичпо-справжньому любити й шанувати рідну аа Меджибіж, Стара Синяво, Гранів, Товсте. 30 | ною постаттю в уснім репертуорі», -- - старовину, щоб остаточно не втратити не р березня 1641 року Сєнявські домоглися від наголошував з цього приводу М. Грушевсьлише Сатанівський замок, ай усі ті Фортеці, порух короля Володиславоа ЇУ підтвердження маг-кий, оналізуючи пісні про славнозвісного храми, кам'яниці по всіх українських землях, сскісь дебурзького права для Сатанова. Поряд із козацького полковнико, які побутували й на | що сомовіддаНО, ков зачаровані козков! І на цим містечко одержало прово на проведен- Поділлі. вартові, бережуть для нос дух цієї сторови- Ст ня нових ярмарків, а також «право меча», Протягом ХУЇЇЇ століття Сатоніввід Сєнявсь- | ни? рниша тобто дозвіл виносити смертні вироки. Цікаких перейшов до володінь КНЯЗІВ Чарсонаж р нів міні іні Л у Аяцй посудом, СІЛЛЮ, рибою, дьогтем, КІНЬМИ Й Я дум худобою, атакож горілкою бочками, відро- М: з Німог ми й квартоми, пивом ! медом, різною садовиною й хлібом» Та Герб містечка, вживоний на печотках го. ся місцевої сотенної канцелярії, нагодував про 3 ди». 1 | . у РУ КАМ ТЛІ » ; річок Говтви і Псла. Так, на карті Гійома- | тогочасних географічних описах Лівобея еціниоейи Я СР чо а! - кор Левассера де Боплана 1639 року її покозано режжя. Місто мало п'ятечастин -- Нагірну, істрями догори». Імператорським елен ев як «давнє місто», ТОДІ ЯК СУСІДНІ Остап'є, Прмліпку, Поділ, Замостя та Загреблю. «Но-о А червня 1782 року цей боб було нува: Багачку, Решетилівку, Старі Санжари -- о звані ж ті урочища здовна сторожилаоми: У дно з де зо у куль! лише як «нові міста». 9 травня 1638 року в перше - через ту властивість, що ся частина З я ВА а о щенн околицях Говтви відбувся бій між польським | населена житло" на найбільш гористому ісля ліквідації полковогсотенного у засві у | о рою Говтву було підвищено до Стотусу доли військом | козаками повстоннями ва право місці другахаічорез Тех 0.38 ДЕН ЧОСІВ, | повітового міста в Київському намісництв! вам їдом гетьмана Яково Остряниці, що закінчився | али на о частина не ПРИЛЯ" | по Говтвянського повіту належали токож да блискучою перемогою козоцте". с9лЯ дотиєтФне кали превакася п ДО НЬОГО, істечка Остап'є, білоцерківко, Богочка, «РігЕ 3 початком Хмельниччини Говтва стає то й було названо Приліпкою; третя -- через | аськи, Шишоки та болоклія. Населення гора: центром козацької сотні. Ця сотня згадується низьке положення, що прилягає до гористої хна ТО б нано ДЕ 741 зсіб Одиз уже в широковідомому реєтрі 1649 року у ї частини міста; четверта -- через поселення МА ВА Р | чени | р | - о зяких найбільше -- 2/ 878 - припадало но А складі Чигиринського полку. Но чолі її стояв мешканців з того боку мосту, що побудово" , озацький Ал 1797 Говтв Ріг тоді сотник Дмитро Андрушенко. ний через річку Псьол по дорозі, яко веде Є цьким стан. о вже року у 146) ЗНСОк уло понижено до містечкового статусу й Після розколу Гетьманщини но Право- - з фортеці; пято -- також Черезіпеселенця м знос, Х Кханподої що бережну й Лівобережну 0 Говтво, золи" мешканців з того боку, за греблею, влошпек зр одоловкого дну й Ба стуг шоючися сотенним центром, переходить до тованою нижче того мосту, на ТІЙ самій річці а ку ) злсцанку зри й его складу Миргородського полку. Серед ії сот- | Пслі», -- зазначолося в згоданих описах. |. м повіту ОЛХОВСЬКОЇ; ГУ ба і суті ників протягом ХУ/Ї--ХМІЇ ст. особливу славу Прикметами містечко були тоді земляно ишній козацький сотенний осередок пе вича мали вихідці зроду Острогродських -- Матвій фортеця й чотири церкви -- Богородиці, ретворився на казенне містечко, де словом дує Іванович (1688--1/15 роки сотникування), Богоявлення Господнього, Преоброження «козак» позночовся вже не степовий лицар, зі Федір Мотвійович (1715--1735), Василь Господнього та Архангела Кл ча ПО ЗАМеЖНИМ хлібороб-хуторянин. Рів Федорович (1738--1761) та Володимир іва- | влаштованими біля них школами й притулко- «Де Остряницина стоїть хоч би убогоя лам нович (1770--1781). Як бачимо, е Говтві, як ми. Усі церкви були споруджені з дерева могила?» зо З сумом аапитувов Торас Шевдер і в численних інших містечках Гетьманщини, Протягом ХМІЇЇ століття «сторовинним манеченко. «Ой, де ж нашо сила, що шаблею, коп сотенна посада найчостіше передавалосьу ром». Саме ж населення у другій половині МОВ КОСОЮ, понство покосила?» -- чути було мат спадщину. Щодо самого ролу Остроградсь- (Століття становило 2642 чоловіківта 2588-- СЛОВО Пантелеймоно Кулішо. | справа! дет р ких, то його засновником вважається козак Жінок. хочеться запитати. Чи лише в знаку перехре" зе Їван Острогродський, що жив У ХМІЇ столітті Жвавим було й промислове життя містечщених шаблі и стріли на довньому говтвянсь- Ве; (очевидно, щойно згаданий СОТНИК Матвій ка. Процювали ремісники-кусторі -- теслярі, кому гербі? Чи, може, в душох нашо! молоді, ре Острогродський був його сином). Варто, кравці, шевці і ткочі. Відбуволися чотири де, попри всю нашу нинішню духовну СКРУТУ" пок нарешті, додати, що відомий учений-мате- ЩОРІЧНІ ярморки -- но свято Водохрещо, все ж таки зростають нові пицарські! сер?" | мотик Михайло Васильович Острогродсь- Петра й Павла, Спаса та Архангела Михоїсерця нащадків соратників Остряниці й ог на кий (1801-1861) був нащодком саме цього | ЛО (як бачимо, три ярмарки припадали но | 2989 Хмельницького? б козацького роду і народився в полтавському храмові свято), куди з їжджалися купці 3 - селі Пашенівці - колишньому хуторі По- Полтави, Кременчука, Городища, Хороло - во м шенному Говтвянської сотні. та Опішні. «Торгують на цих ярморкоах, - Бокси олодимир ПАНЧ фіз: мрія Про сотенне містечко Говтву | ХМІЇ| / підкреслюволося в описох ХМІИІ століття, -- рам кафедрм архівозма Київського маціомальног? чні
університету імені Т. Шевчемк?
Original en ucraniano · traducción en actualización
РРО - - -- гчі - -г рані а - ь й Р ій -. ай ри от . льсфю айстр т. оуиивьй! Рем -- , г РР - ії Рози заніттю Ф Б - . оч--йютто б і - ель -- п нот "я дим є . -ч чан реаме Мить о ген нин т рідральнійй - щі - й і - - - ти із - Рой - М а ' ПЕ - Р
ї
гоманов 1 Українка пише з Луцька
не знаєте, дичних . | дімецькій мові, може, б я його собі купил
гімни ! «Історії» Менара».
Є
азс РРО ТЗН ГИ Ь ПРДА ЗИ СУ РОЛ і Р ДИ зть)в ьо -
Степан Налибайко
ЛЕСЯ, ВОЛИНЬ І «РІГВЕДА»
У листі до свого дядька Михайла Драа від б грудня 1890 року Леся
«Та от ще напишить меш, прошу, чи може, який є переклад вегімнів на французькій або
а. бо страшно мені сподобалися тії по уривках, які я знайшла в
іі
Як дослідив відомий санскритолог а
діаспори Володимир Шаян (1908--1974), Леся Українка для своїх перекладів із
«Рігведи» користувалася книжкою французького автора Менара - - 1 ТіЛЬКИ нею. У ній стверджується виняткова спорідненість слов'янських мов 1з санскритом. І це, на думку В. Шаяна, мало справити на поетесу особливе враження. Але не менше враження на не! мусив справити й світогляд ведійських аріїв, творців «Рігведи». Як зазначає В. Шаян, «стрінемо тут подиву гідні рівнобіжності 13 тим світоглядом, що його відтворює Леся в поетичній формі у її «Лісовій ПІСНІ».
Менар, зокрема, пише: «Для модерної людини природа є тільки збором предметів, а саме предметів непродуховлених. Але для молодих рас все те, що рухається, є живе та все і ВСЮДИ Мисль одухотворює матерію. Нема нічого мертвого в світі, немає теж тіла без дуппі. Небо, земля, вітри, ріки, зорі, хмари мають так, як ми, розум, волю 1 свідомість їх життя. Людина не відріжнює свого існування від існування природи, яка колише чоловіка у своїх раменах 1 живить своїм молоком. У рухливому 1 змінливому видовищі з'явищ первісний чоловік вбачає таємні сили, він їх бачить і чує, він віддихає ними. Кожний порух, кожне враження напоює його божественним життям»
І на це Володимир Шаян зауважує:
«Стрічаємо 1 дивуємося. Це ж найвірніша характеристика світогляду персонажів Лест Українки із «Лісової пісні»:
Лукаш А я й не знав, що в них така розмова. Я думав, дерево німе, та й годі.
Мавка:
Німого в лісі в нас нема начого... (Шаян, 663-- 701). Та й сам образ Мавки, судячи з усьо-
зам відігравало помітну роль 1 при весі- ЛЬНИХ обрядах. Рослини шануються в «Рігведі» поряд із водами, струмками, рак скелями, небесами й землею. ДИН ГІМН у цій пам'ятці навіть присвячений ЦІЛЮЩИМ рослинам. и Один із найпоетичніших гімнів о звернений до лісової феї (Х, . Бона уявляється в подобі дівчини, що ховається в лісових нетрях, нечутно ач лісовими стежинами і тільки ледвимі шерехи виказують її при- Рана П звати Араньяні, тобто Лісо- «пуща Меннако аранья-- «ліс», ан ак ). Вона живе серед лісового без-якщо она завдає нікому ніякої шкоди, | ьки ніхто не кривдить 11, живе паураютно, харчуючись лісовими пло- 77 й травами, відпочиває у затінку дерев, дослухаючися до голосів усіля-
КоОгс - ? птаства. Араньяні-Лісовичка --.
мат і и лісових звірів, лісова богиня, пер-
СОНІфікований образ обожненого лісу. У
о зро вона згадується лише один раз
- Кілька разів в «Атхарваведі» --
и инань замовлянь, До неї звер-
пов'яза подорожні, заблукані в лісі, вона зана з культом дерев.
Гімн цей свідчить про тонке сприй-
))
| ХУ;
г
Й:
те Ім |
ді ко
3
б
«
чайним перегуком їз поетичними переказами й легендами, на як) щедра волинська земля. «Лісова пісня» навіює ще одну асоціацію, яка стосується образів Лукаша й Мавки. Як для індійця улюбленим є образ юного Крішни з сопілкою, на чарівний поклик якої звідусіль збігаються такі ж юні пастушки-гопі й починають довкола нього радісні хороводи, так 1 для українця традиційно улюблений образ малого пастушка з сопілкою, що пасе корів. Хоча образ Крішни любий індійцеві у будь-якому вияві -- Чи то дитини-воїна, чи то мудрого політика, чи то божества. Крішна виріс серед пастухів, інше його ім'я -- Гопал, Гопала, що якраз і означає «Пастух» (досл. «Захисник /Охоронець корів, худоби»). І як Радгу (пор. українське жіноче м'я Рад а), юну пастушку, закохану в Крішну й улюбленицю його, чарують мелодії вічно юного сопілкаря, точнісінько так само й Мавку чарують мелодії Лукашевої сопілки. Та й саме ім'я Лукапі напрочуд перегукується із сучасним індійським чоловічим іменем Локеш, яке постало з давнього терміну на означен-
родителька світу/землі»).
Одним із епітетів Крішниє Дваракеша деДварак-- столиця Крішни, звідусіль оточена водою. Все їм'я має значення «Володар/Владика Двараки». Ця столиця опустилася під воду після смерті Крішни, яку індійська традиційна хронологія датує 18 лютого 3102 року до н. е. (після цього відразу почався Залізний вік, так звана Каліюга, в якій ми
нині їі живемо). Що перегукується з волинськими легендами про затонуле місто на дні Світязя. Цікаво, що не так далеко від Волині, вже біля іншого Світязя, в Туровській землі, маємо назву Дв о - рець АназвиДварак і Дворець - - тотожні. Ще один Світязь є на півдні Литви. Таке сусідування трьох Світязів, особливо волинського й туровського, якраз в ареалі замешкання ятвягів і -туровців, видається не випадковим і ще раз нагадує про споріднені рігведійські племена яду й турвашу, про Яду й Тур-вашу, родоначальників ядавів-ятвятів і турвашу-туровців. А Яду й Турвашу, як засвідчує давньоїндійський міф -- рідні брати. Тобто 1 їхні племена -- братні. (Див. про це попередню статтю в «Слові Просвіти»),
Братма. Вішну й Лакшмі на змієві Шеші. Середньовічний малюнок.
прізвищах- -ГупалГупалоГупаловГупалюкГупаленкотощо, має свій південноїндійський (дравідійський) варіант--Гопалан А ГопалантаАполлон-- лише два різновиди одного й того самого імені, яке сходить до спільного джерела. Грецькі автори називають Аполлона -- Юний Бог, Крішна-Гопала теж божество і теж вічно юний. Ім'яжіван,Иван у складному імені на означення слов'янського божества--Йван Купала, споріднене із санскр. юван-- «юний», «молодий» (СРС, 532).
З епітетом Крішни Гопа ла, який має різновиди Гопа,Гопака,Гопалак а, (сучасне звучання Гопак та Гопалак), споріднена й назва нашого знаменитого гопака, яка означає «пастушок». Цей танок, певно, був колись пастушницьким і воїінським танком, ще мав магічне значення. Недарма він так полюбився запорозьким козакам, теж, по суті, професійним воїнам. Кріишна якраз і був пастушницьким та воінським божеством, тоді як його старший брат Балавіра (Балвір, Бальвір, Балбир на українському грунті) -- землеробським, що
куле. На слов'янському грунті, судячи з усього, індійській Лакшмі й прибалтійській Лайме відповідає Лада, дружина бога Ладо, тотожного індійському Вішну. Польський історик Стрийковський свідчить, що свято богові Ладо відзначалося з 25 травня до 25 червня, тобто воно було тотожне святові Йвана Купали.
У латишів і литовців Лайме -- богиня щастя й долі, вона допомагає дівчатам вибрати нареченого, веде молодих до вінця, а в латиських народних піснях пов'язується з Сонцем. Нагадаємо принагідно, що досліджував ці пісні Криц'ян Барон, ім'я якого і є дещо видозміненим варіантом імені К р і ш н а. У наших весільних піснях слово ла д о вживається щодо молодого чи молодої, а у веснянках -- як приспів. Густинський літопис (ХУП! ст.) пише, що Ладо -- бог одруження і всілякого благополуччя, що мому приносять пожертву ті, хто прагне одруження і щасливого подружнього життя. Чеська пам'ятка, датована 1202 роком, ототожнює Ладу з Венерою. А Вішну й Лакшмі -- батьки бога кохання Ками (Іамадеви), озброєного луком із тятивою з бджіл і квітковими стрілами,
Лакшмі донькою легендарного мудрецябрахмана Бгрігу, який доводився прадідом Яду й Турвашу по матері. Як утіленням Вішну є Крішна й Рама, так утіленням Лакшмі є Сіта, дружина Рами, героя «Рамаяни», й Рукміні (пор. литовське прізвище Рукмане), дружина Крішни й донька царя Бгішмаки (ім'я тотожне українському прізвищу Б у шм ака). У війні, описаній в «Махабгараті», яку індійська традиція відносить до 3138 року до н. е. Крішна виступає на боці пандавів. Тоді як його плем'я,
ядави, тотожні літописним ятвягам, 1 старший брат Баладева виступали на боці кауравів, двоюрідних братів пандавів. А військо кауравів очолював могутній воїн Бгишма, ім'я якого знову-таки перегукується з українським прізвищем Бу ш м а. Обидва імені, Бушма й Бу ш ма ка, означають «Грізний» і сходять до санскритської дієслівної основи б га я- «боятися», «відчувати острах» (СРС, 475). Тобто ці імена мають типове для воїна значення -- «той, хто наганяє на ворогів страху», «той, кого бояться вороги».
Лакшмі має ще одне ім'я- Падма;
яке означає «Лотос», а лотос -- найраніша й найпоширеніша емблема Сонця, символ незаплямованої чистоти й духовної досконалості, довершеності творіння. Вішну в одній із своїх чотирьох рук тримає лотос (в інших трьох -- булавуданду, диск-чакру та мушлю). Лакшмі, дружина Вішну, під час творення світу плавала на пелюстках лотоса, що розпустився. На лотосі, який виростає з пупка Вішну, спочиває творець світу Брахма, а Вішну й Брахма разом із Шівою складають індійську трійцю, так звану трімурті, й уособлюють тризуб. Із лотосом на індійському грунті пов'язана величезна кількість божественних і міфічних персонажів, царів і мудреців, рослин, сузір'їв та важливих термінів. Боги й царі сидять на лотосових тронах,
лотос -- один із провідних образів в образотворчому мистецтві, архітектурі,
іконографії, поезії. Епітети зі значенням
«Лотосоокий» найчастіше вживаються
Шо
саме щодо Вішну та двох його найпопу-
лярніших аватар-перевтілень -- Рами
я - 13 ми "в й Крішни, а «Лотосоока» -- щодо їхніх.
дружин. Червоний лотос -- символ су- |
часної Індії. Неабияку роль в уявленнях давніх
індійців відіграє синій або блакитний
лотос. В епосі, наприклад, часте порівняння очей Кршїни саме з синім лотосом, а такі лотоси, як стверджують ботаніки, росли колись в Україні, зокрема, й на Дніпрі. Вкрай цікаве й те, що
го, сягає сивої давнини ще часів «Рігве- | ня божества -- «Владика світу», «Прай Засвідчує його атрибут -- плуг. в епосі очі Крішни порівнюються навіть ег о. Для давніх індійців, як і для слов'- витель/Цар». Де л о к- «місце», «зем- Крішна -- земне втілення Вішну, за- 13 квітками льону, а льон, як відомо, в є ЯН, важливу роль у віруваннях посідав ля, «світ», а -і ш (іноді -е ш) означає ХИСНика світу, Всевишнього, а мого дру- Індії не росте, зате ка історичній Волині культ дерев, річок, гір тощо, відбиття «бог», «небесний владика» (СРС, 111, жина Рукміні -- Лакшмі, дружини ВІН -- СПОКОНВІЧНИЙМ. чого й бачимо в «Рігведі». Особливо ша- 557). Компонент Лок-входить в імена й Вішну. Лакшмі -- богиня щастя, багат- На означення синього або блакитного нувалася в Індії ще з часів Хараппської епітети Вішну (Локна т х -- «Цар СсТВайСІМейноі злагоди, ім'я її та функції м лОоТОоОСа санскрит знає близько десятка культури, сучасниці Трипільської, свя- світу/землі», Локпат і-- «Батько/ Тотожні латиській та литовській Лайме, Слів - - утпала, індівара, пушкара, радщенна смоква, а пі в а т т х а, як це Захисник світу/землі») та його дружи- Теж богині, ім'я якої і сьогодні популяр- Жіва, канвала тощо. Деякі з цих СЛІВ засвідчують зображення на печатках із з ни Лакшмі (Лок мат рі-- «Мати нев прибалтійських народів -- його має, СЬОГОДНІ Популярні чоловічі й жіночі імедолини Інду. Поклоніння великим дере- світу/землі», Локджанані «На-наприклад, відома співачка Лайма Вайна. Імя Рад жів, наприклад, мав син
Індтри Ганді, свого часу, як і його мати, прем'єр-міністр Індії. Саме ім'яї ндір а -- одне з імен Лакшкмі, і недарма українська композиторка Леся Дичко свою ораторію, присвячену Індірі Ганді, назвала «Індія-Лакшмі». Слово ін діІралай, також вживане на означення синього лотоса, дослівно означає «Оселя Індіри», тобто Лакшюмі. Принагідно зазначимо, що Індіра Ганді -- почесний доктор Київського університету імені Тараса Шевченка і їй, під час перебування в Києві, незабутній Олесь Гончар вручив томик поезій Рабіндраната Тагора українською мовою, що їх переклав відомий український дипломат, чудовий знавець бенгальської мови й творчості
Великого Бенгальця Віктор Батюк, кот-
рий не так давно передчасно пішов із
життя. До слова сказати, у самого Рабі-
ндраната Тагора очі теж були сині.
У назві на означення синього лотоса-- раджів-- наявний компонент радж-- «цар», «раджа». У зв'язку з чим привертає увагу цікава й значуща подробиця: на волинському Світязі водяну лілію, цей український лотос, називають цар-зіллям. Що підтверджує високий статус цієї чарівної квітки в
хо природи безвісними творцями Своїми функціями 1 своїм іменем Го-якими він вражає серця і зароджує в уявленнях українців. ь Ди», а сам образ Араньяні напропа ла Крішна тотожний грецькому них кохання. | і й Ман перегукується з образом Лесиної Аполлонові й слов'янському Купалі. Ім'я | За легендами, прекрасна Лакшмі, як "Шаян - Шаян В. Віра предків на-сні Цілком можливо, що й цей гімн Го п а л,Г опала-- однез найпошиі Афродіта, постала з піни морської, коли | шШо. -- Том І. -- Гамальтом, 1987
зуп прочитала у французькому пере- реніших імен Кришни, яке на українсьчи
ладі Менара 1 твір вразив її надзви-
кому грунті відбилося в численних
на початку світу боги сколочували пер-
вісний океан. Інші легенди називають
СРС -- Санскритско-русскиї варь. -- М., 1978. - МАР
й раїни
1 у і
й
7/.// ТРАВЕНЬ, ЧИСЛО 5 (59), 1999 Рік р.
' ТУ
"її
de los antiguos autos de fe. ¿Y qué decir de la devastación y
...gimen y gimen. Se retuercen las cúpulas, se arrancan los cardos sobre los montones de basura, esperamos, y tomamos el grano...» Dnipró, entre el ... de Hólmgard... otros flamencos. Sombrío, con su dolor de martirio, los artistas ucranianos...
A tales artistas pertenecía también Hryhorii Levytskyi.
«Vida, no es paz, como la muerte nos lo muestra. Hoy vas, mañana caerás en la tumba...»
Hieronymus Bezov se inclina sobre el grabado y examina las impresiones. En el balcón, de ellas, la gente se balancea, y les cortan las cabezas, y los degüellan vivos. Así también lo pinta Levytskyi, sobre todo cuando recuerda su infancia, su huida de la ciudad natal... Pues Petro, que se vengaba de los habitantes de Tarachka por haber apoyado a los suecos...
En el rostro de Petro Mohyla llegan, como ésta, las penas, según las palabras de Ornovskyi: «¿Quién pintó esto?». La manera no es griega; con un cabello espeso, ondulado, ... No toma la pluma en una larga... Pues cómo silba amenazadoramente la espada de acero, orgullosa, echada hacia atrás.
Para la mente, extraordinariamente hábil, dirá a los que vienen después que se les ... «¿Por qué ... con la rubia ...?». Este rostro en majestad es de un ... de Pietro Fogelli, ... el iluminador, como un ... de Dios...
Levytskyi no fue solo grabador; pintaba rostros con..., fue de la escuela superior, de la Academia eslavo-greco-latina, ... Feofán Prokopovich, Stefan Yavorskyi, Dimitrii Rostovskyi, Hryhorii Skovoroda, Mijailo Lomonósov, ... La cultura ucraniana de su tiempo, ... en la Academia se enseñaban las ciencias exactas... Estudió en ella. Como los maestros del Renacimiento, ... Hryhorii Levytskyi utilizó la gama de colores festiva y seductora, y representó a damas y caballeros elegantes, alegres y bien vestidos.
OBRAS MAESTRAS DEL BARROCO UCRANIANO
En este asunto hay todavía otra razón para afirmar la ... de la existencia. Serhii ... Hudomoievych..., en el siglo ..., en el que ... para agradar a la aristocracia. ... la Academia, poco a poco comenzó a ... El estilo barroco ... de color festivo y ... hasta ... de los bursakis.
Traducción automática
El comienzo de este texto puede estar incompleto: compárelo con la página original
Original en ucraniano · traducción en actualización
вБУуричок з ЛлєВИММ
МЕР - | аа ау лоб ні то а 4, тік, я
: г У б 1 Р ща їй; зрУсуч м - 1 й 2
п -
участю Г. Левицького. Брама. ібоповського. Середина ХУПІ ст. | Новопризначений київський митрополит Рафаїл Заборовський над усе любив будувати. Иого коштом видатний архітектор Шедель перебудовує приміщення Академії, надбудовує над ним другий, парадний поверх з великою конгрегаційною залою. (Вона існує і нині.) Заборовський вирішує надбудувати і оздобити скульптур-
ними прикрасами дзвіницю Софії; за його задумом зво-
Ж 1 - М чи ше ши рі Нр роз "ль з т» чі ьо чи ній 6
Р
с | е
диться «Шеделеве диво» -- Лаврська дзвіниця та шедевр українського бароко -- брама Заборовського -- парадний в'їзд до резиденції митрополита на території Софії.
Цій брамі присвятив поетичні рядки М. Бажан:
..Потрясши ланцюги прикрас,
Важкою зморшкою напнувся владний м'яз,
Обняв краї спокійної безодні.
Підніс, як пожаданий келих,
Широку браму в вишину,
Широку браму, грішну / земну,
Мов круглий перстень на руках дебелих,
І творчий хист, що не втомивсь, не вистиг,
Сноли принадних зел на камені поклав...
брама перенасичена тріумфальними формами, па Ральдикою, різними емблемами. Прикрашають її й випоградні грона, і елементи давньогрецького декору -- машкара античних богів та листя аканта. Брама ця, як писав М. Бажан:
- поєднала здаля
8 чраїнських брам рясне гілля
. біЛьГОТними акантами Корінта.
Вінчає браму герб з короною -- митрою та зображенням «ПОЛУ меніючого серця». Ж »
скульптурні оздоби брами Заборовського 1 Софімської АЗВіниці, чаруючи нас своєю красою, збуджують і нашу ціКавість: будував Шедель, а хто автор рельєфів? Не- ВІДОМИЙ нам скульптор? У ті часи скульптурні прикраси "асто-густо копіювали з малюнка чи гравюри. | мабуть, не буде помилкою пов'язати ці скульптурні прикраси з М'ям відомого тодішнього київського гравера Григорія | Левицького, оскільки вони так подібні до численних де-
"алей багатьох його гравюр.
-.
«ТЕЗА ЗАБОРОВСЬКОГО»
| | й 7 липня 1739 року. Біля Києво-Могилянської Академії | щ Рався наповп. Чого-чого, а людей на Подолі завжди | овно-повнісінько, тим паче сьогодні -- на відкритті пе- Ребудован
ого приміщення Академії. | Одна. за одною під'їздять карети. З них виходять ! | остують до храму науки пани. Серед них ! представ- | ки вищого духовенства з важкими золотими хрестами у "а грудях, | о ликому конгрегаційному залі все готове до філо- 3 ракойо диспуту -- змагання студентів перед очима ; Не жмовладного | велемудрого Рафаїла Заборовського. | се Заром Академію почнуть називати Могилянсько- - | Заборовською тк. Здходить найурочистіша хвилина свята: Заборовсь- | | в у вручають дарунок -- великий аркуш із гравюрою, | трі якої портрет самого митрополита -- так звана "Теза Заборовського». Назва походить від того, що на
"Равюрі, за тодішнім звичаєм, вміщені, поряд із числені малюнками, і тези виступів учасників диспуту. | аЕ "часи часто відбувалися філософські диспути, а У ням уміти чітко висловлювати свої думки, студенти вива Риторику, брали участь у театралізованих виставах.
зприклад, одягнений сіячем студент декламував Ппемський текст, сповнений алегорій та трохи осучас-
нений дидактичними додатками, що підкреслювали | звепичували майбутню дільність вихованців Академії як сіячів добра і знань,
У першій половині ХМІЇЇ століття в українському мистецтві співіснували різні напрями. Парадні портрети гетьманів, високих духовних осіб, козацької старшини. Поруч -- численні лубочні картинки «Козак-Мамай» -- безіменний козак із списом і баским конем. Був іще один, інтелектуальний, так би мовити, науковий напрямок: художники намагалися втілити схоластичні, не завжди зрозумілі образи.
Серед інтелектуальних творів того часу справжнім шедевром є вищезгадані «Тези Заборовського» -- чи не найвідоміша гравюра Григорія Левицького.
Гравюра дуже складна за формою | змістом. Вихованець Академії Левицький вільно оперує такими поняттями, як теза та антитеза, абстрактні символи та реалістичні зображення. Коли ми сьогодні дивимося на цей твір, то й не здогадуємось, що майстерно намальовані альтанка, корабель у морі або звичайний дощ -- то певні символи, що не мають нічого спільного з реальною альтанкою, кораблем або зливою. Нам важко «читати» цю символіку, а от сучасники Левицького добре знали її.
На гравюрі тонко, чітко проступає кожна рисочка, її
без перебільшень можна назвати ювелірним твором. Особливо майстерно зображені чотири тендітні античні богині, що підтримують рамки вміщеного у центрі гравюри портрета самого Рафаїла. Вони уособлюють мудрість митрополита, його далекоглядність, духовну силу т моральну чистоту. Одна з богинь тримає в руках «полуменіюче серце». Під портретом -- герб, увінчаний князівською короною. Ми вже бачили їх. Де? Серед скульптурних прикрас, що увінчують браму Заборовського.
Та повернімося до гравюри. На ній зображено ще
Те ШО» Г че а , че отит» З о т
. і Сіргтузс СК!
1 з пучків и : ХО я п В | уки шо кі - 3 - щ їх Ф с у
за А і,
Г. Левицький. Теза на честь Р. Заборовського. Гравюра. 1739 р.
чотири античні богині, які тримають «дошку» з тезами майбутнього диспуту. Вони символізують математичні науки, що їх викладали в Академії. Малюнки, які художник щедро порозкидав по полю гравюри навкруг портрета Заборовського, -- то самостійні завершені мініатюри.
На берегах гравюри дві вертикальні низки зображень, схожі на сучасні кінокадри. Зовні реалістичне зображення сіяча -- це відома алегорична постать із Біблії. Він засіває поле зернами віри, добра, розуму.
Та на гравюрі не лише алегорії і символи. Є туті Лаврська дзвіниця, лаврські покої митрополита. Ліворуч автор зобразив будинок Академії, а симетрично до нього, праворуч, бачимо трьох студентів -- у народі їх називали «вченими спудеями». У них дещо незвичайний вигляд: пострижені під кружало, на плечах киреї з відкидними
Математична четвериця. | || /
у ЗИ
Фрагмент «Тези Заборовського
я » "а тини | Лю
Р-б
Лобас ЗАЕС
ти ' - зва ьо В п'яшь - НЕ ? й і, С лм а! Ч Га в | у; І Я Ми , 1-1. ММ
її Тл
ПЕС і. «-
Бурсаки-студенти Києво-Могилянської
Академії. Фрагмент, «Тези Заборовського»
рукавами -- козацька вдяганка! Але киреї задовгі, ніби чернецькі ряси. Дивлячись на ці постаті, мимоволі пригадуються Остап і Андрій, одяг яких узяв на глум Тарас Бульба.
КИЇВСЬКИЙ ГРАВЕР
Якою ж цікавою виявилася для Левицького його роко бота в Лаврській друкарні! Погляньмо й ми на його ілюзоря страції. Неважко встановити, як позначився вплив навчання ру Вроцлаві, наприклад, на гравюрі «Розп'яття», яку ху-аз дожник малював для виданого в Лаврі «Євангелія». Тра- | гедійність центрального образу нагадує мідьорити часів його перебування у Вроцлаві. Але Левицький уже відійшов від похмурості європейських зразків. Окремі символічні малюнки довкруг центральної постаті в пишному обрамленні буйного зела -- це вже суто Левицький, життєстверджуючий, оптимістичний.
Цікаві гравюри митця й для театральних афіш. Вони також веселі, святкові. Тут часто зустрічаються витончені завитки -- справжнісінькі равлики. До речі, термін рококо походить від французького слова госаїййег, що 48484 означає раковина. уУм3 Со
ВЕЛИКОСВІТСЬКІ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ
ж-
Вони зовсім не схожі на мучениць. Їхні грайливі, майже порцелянові личка далекі від скорботи. Святі не завмерли у велично-трагедійній позі, а навпаки, мало не ж танцюють. Варвара і Катерина елегантні, наче зібралися ой на бал. Міниться муаром бірюзовий атлас, мерехтить сви лискуче хутро, яскряться барви темно-зеленого оксамиту, коралового шовку, виблискують на шиях золоті, схожі на сучасні, ланцюжки. Витонченість, аристокраоту тизм, ба навіть легковажність. Та що це? Під ногами у о Катерини колесо тортур, випещені жіночі руки тримао ють гостролезі мечі, котрі годилось би бачити в суворих ДИ ВОЇНІВ. | ор
Тут ми вступаємо в царину релігійної символіки. Мечі -- ознака воїнства Христового, вічнозелене гілля пальми -- символ безсмертя, золотарський келих -- чаша страждань, хрести -- знак мучеництва. На хрестах розоон пинали злочинців у давньому Римі. Римські власті мали і Вза злочинниць і цих жінок -- Катерину та Варвару. Ще б Ж пак! Вони не вірили у всевладного Юпітера, а молилися стражденному Ісусові. Автори їхніх житій розповідають, 2 що римські язичники люто ненавиділи християн. Якісь вони | райні чужі, вигід не шукають, кар'єри не прагнуть, танок «оси» | | ||4048 (тодішній стриптиз) у цирках дивитися відмовляються. ха зу Вбити таких мало! | Зі ПРА
І вбивали. Варвару різали ножами (один із них на й оні забій під її ногами). Катерину колесували, заганяючи в тіло | | ||48 гострі штирі. Навіть батьки дівчат -- заможні п атриці со доз дочок своїх не боронили. До християн жалю не зуло. код Й Кажуть, і під тортурами Катерина обстоювала сі ою ві ий я | цитувала (була ж бо освіченою) тексти грецького філо- |||
- і) Р -
софа Платона, чимось близькі до Христових пропові
Щ
.)
Тим-то філософи та інтелектуали християнської Європи визнали Катерину за свого патрона. Художники Відродження (Рафаель, Кранах) шанобливо зображали її. І цю традицію успадкували українські майстри ХМІЇ ст. Н час філософів на Україні не бракувало. Не
як гоголівські Хома Брут і Тіберій Горо!
відомий Григорій Сковорода аж н стать. "75 г Неролача ПОВИ . Сучасника Сковороди худо:
-,
| го вважають автором «Вели - Улюблениці української ін
; Гак чі | простолюду. В. | нії . ти
зай вімв а РУ -і мч
4 - уч ча - задні ко ілиє Ра ло "Її | і
ри
ційній -
лі Й і
- - й Гн М т
-ч З 2 1 , і
ч . -ї .| й 14 р - - з -
4 Жи. і те б - і г Ї . Й ;
…-і – це, – … – … – … – … – …, – (fragmento ilegible del inicio), – … – … – … – … .
… y sobre, comenzando por la marca y terminando por el sello postal, … para el envío postal. Eso es lo que a ustedes les interesa.
La mayoría de nosotros nota el cambio de la imagen, el color o el valor nominal de la marca, pero casi no se detiene en esos cambios. Sin embargo, pueden ser muy interesantes.
… esto demuestra la existencia de la marca como tal. Pertenece al ámbito de la gráfica industrial. Además, después del dinero, la marca postal es un papel de valor estatal que tiene un determinado valor monetario y es un signo de pago de los servicios postales. En realidad, la marca surgió al enviar sobres y, en el pago del franqueo postal, … pero de inmediato se afianzó y resultó absolutamente necesaria, y adquirió gran popularidad tanto en el desarrollo estatal como …
… la primera … en los sellos postales … podía representar las mejores … del país, sus logros, retratos de monarcas, obras de pintura, etc.
En el país, la primera marca apareció en 1918, en tiempos de la República Popular Ucraniana. Los bocetos de las marcas ucranianas fueron elaborados por los artistas y gráficos más destacados, entre quienes estuvo también Georgii Narbut. Sin embargo, el creador de la primera marca ucraniana se considera Antin Khomych Sereda (creó las marcas de valor nominal de 10 y 20 shahiv). Estas representaban, respectivamente, un tridente sobre el fondo de un sol estilizado y un campesino con guadaña y una imagen de …
tridente. A Heorhii Narbut pertenecen los sellos de 30 y 40 shahiv, en los que se representan, respectivamente, una cabecita de doncella con corona y un tridente con ornamento vegetal; el sello de 50 shahiv está enmarcado con un ornamento vegetal en forma de corona. El sello de mayor valor nominal, 20 hryvnias, fue creado por el artista L. O. Obozneñko.
La idea de crear un sello ucraniano pertenecía a V. Krychevskyi, destacado artista, historiador del arte, escenógrafo y arquitecto, quien fue el autor del primer escudo de armas estatal de la RPU. Él aglutinó en torno a sí a los mejores artistas de la época: los ya mencionados Narbut y Sereda, M. y T. Boichuk, I. Padalka, V. Sedliar y otros. El seguidor de estos artistas fue el pintor M. Ivasiuk, quien elaboró por encargo del gobierno de la RPU una serie de 14 sellos, impresos en 1920. Se imprimieron en Viena, y algunos de ellos fueron terminados por los propios austriacos. Sin embargo, desafortunadamente, estos sellos no llegaron a circulación debido a los cambios políticos en la dirección.
Durante el dominio del imperio soviético, Ucrania casi no emitió sellos postales propios. Solo se realizó la emisión benéfico-postal de sellos «Ayuda a los hambrientos», que incluyó 5 sellos (diseño de O. Marenkov y B. Porai-Koshyts).
Tras la disolución de la Unión Soviética, cuando Ucrania fue proclamada Estado independiente, surgió la necesidad urgente de crear un nuevo sello ucraniano. Dicho sello apareció en 1992. Fue realizado por el artista gráfico V. Dvornyk, según un boceto de H. Narbut, en un diseño ingenioso: alegoría «Ucrania Joven». En los primeros tiempos, esta obra satisfizo la circulación postal, aunque el sello no era original.
Para evitar confusiones en las fechas de emisión, conviene señalar que los sellos se dividen en tres grupos: estándar (los que estamos acostumbrados a ver en los sobres), conmemorativos (los dedicados a algún acontecimiento) y artísticos (con cualquier imagen agradable para la persona). V. Dvornikov fue el primero en diseñar precisamente sellos estándar. Al mismo tiempo, en 1992 también se emitieron sellos conmemorativos «500 años del cosaquismo ucraniano», «100 años del primer asentamiento de ucranianos en Canadá», con motivo del 150.º aniversario de M. Lysenko y del 175.º aniversario de M. Kostomárov, ejecutados por O. Ivajnenko, B. Iliújin y L. Korin.
Teniendo en cuenta las necesidades de un joven Estado de sellos postales de nueva formación, los filatelistas contemporáneos propusieron al artista y escritor Yu. Lohvyn dibujar sellos que representaran a Ucrania como un Estado con su propia historia y que, al mismo tiempo, no fueran ajenos a las tradiciones del sello ucraniano.
Yu. Lohvyn creció en una familia en la que se cultivaba el arte (el padre del artista, H. Lohvyn, es un historiador del arte ucraniano, doctor en historia del arte y autor de numerosos trabajos sobre la historia de la arquitectura y las artes plásticas ucranianas). Su obra se desarrolló en el fértil campo de H. Narbut, A. Seredá, M. Ivasiuk, B. Poraj-Koshytsia y otros.
La intención de Yu. Lohvyn era situar los sellos como guardianes de nuestra estatalidad en todos sus rincones, y los temas de las obras debían ser característicos de las regiones. Aquí están los segadores del norte de Bucovina (extremo suroeste), los carreteros slobozhanos (Ucrania oriental), el pastor con su rebaño de ovejas (Tavriya, sur), el alfarero (Sumy, norte y Poltava). En el centro de Ucrania, las segadoras (Cherkasy, Kyiv), los apicultores (Naddniprianshchina central), el pescador en su barca de tronco ahuecado (Dnieper medio e inferior). La conocida serie «Hetmanes de Ucrania» (con las imágenes de Petro Konashevych-Sahaidachny, Bohdán Jmelnytski e Ivan Mazepa) el artista la creó inicialmente como una serie de sellos estándar, es decir, monocromos. Según la intención del autor, esto daba a los sellos el aspecto de antiguos grabados de la época media
...de la mitad del siglo XIX. Sin embargo, el consejo artístico no aprobó este boceto, y el artista tuvo que rehacer el sello en otro color (salieron en 1995), y, en opinión del propio Yu. Lohvyn, la serie solo perdió con ello.
El artista creó interesantes bocetos de proyectos de sellos dedicados al cumpleaños de P. Mohyla, M. Miklujo-Maklái, así como la serie «Reserva de los Cárpatos», pero el destino de estos sellos aún no está decidido. En cambio, vieron la luz dos sellos de Yurii Hryhorovych de la serie «Libro Rojo de Ucrania»: «Halcón sapsan» y «Grulla gris» (el inicio de la serie, «Plantas», fue realizado por S. Biliaiev).
La serie de Yu. Lohvyn «Iglesias de Ucrania», en la que aparecen la catedral de Santa Sofía en Kyiv, la iglesia de Illinska en Subotiv, la catedral del hetman Kalnyshevskyi en Novomoskovsk y la iglesia de san Yuri en Drohobych, fue creada ya en 1995, pero esperó su salida durante año y medio. En 1997 salieron los sellos de Yu. Lohvyn con los retratos de Baida Vyshnevetskyi y Pylyp Orlyk, y en noviembre de 1998, «Hetman Doroshenko».
Es interesante la serie «Escudos de Ucrania» de V. Kuzmenko (el inicio, en agosto), la serie «Ucrainica mundial» dedicada a la XIII Exposición Filatélica Nacional, así como el bloque «XVIII Juegos Olímpicos de Invierno», creados por V. Dvornyk.
Para los filatelistas y para quienes simplemente desean conocer los sellos de la nueva Ucrania y a sus creadores, la sociedad de correos «Ukrposhta» publicó en 1997 el ilustrado «Catálogo de sellos postales de Ucrania», donde se puede leer sobre la historia de la creación de los sellos ucranianos y encontrar su breve descripción, etc. Yuliia SHCHEHELSKA
Sobre las cosas que son la mayor santidad del espíritu humano hay que callar o hablar con todo respeto.
Dios regaló a cada persona el don inestimable de la Palabra, para que con ella expresara los pensamientos más íntimos, los sentimientos y los anhelos de su propia alma. A través de la Palabra de la Sagrada Escritura, la persona conoce a Dios y Su sabiduría.
A través de la lengua, en forma de fórmulas de etiqueta lingüística, se transmite la moral cristiana milenaria, donde la Palabra de Dios encierra en sí una energía interior para crear el bien y la belleza tanto en la persona como en quienes la rodean.
Los ucranios que conocieron el misterio de la doctrina de Jesucristo a través del gran príncipe de Kyiv Volodymyr el Santo, desde tiempos inmemoriales se distinguieron por un trato respetuoso hacia las personas desconocidas y hacia cada interlocutor. Así lo observaban los extranjeros que visitaban Ucrania.
Eran especialmente característicos los saludos verbales, en los que la fe en Dios fortalece la luminosa esperanza en su misericordia:
-- ¡Buenos días! Que estéis sanos con el día santo.
угод дра АВ .ціЗ Дб з "дж
«Слово Просвіти» | полі РЕ ; Засновник - о - Всеукраїнське | Ле 5 У
товариство «Просвіта» ре р
чії й РУ рі
імені Тараса Шевченка. | б яр 7 рано
Реєстраційне свідоцтво З Су. | ша о ія
Ло 1007 від. 16.03.1993 р. | У, пов ло націо
оду з
PALABRA HUMANA O ALGO SOBRE
-- ¡Gloria a Dios Jesucristo!
-- ¡Dios quiera que el tiempo sea bueno!
-- Mi respeto para vosotros, que Dios os salve!
La vida cotidiana de los ucranianos transcurría en el trabajo, colectivo o individual, que era una vocación y un modo de vida. El compañero en el trabajo era siempre Dios. Con una palabra de deseo de trabajo ligero comenzaban la cosecha, la siega del heno, la labranza, la construcción de la casa y cualquier otra labor.
Con la palabra de Dios y la invocación al Señor nuestro Jesucristo, la gente bendecía el éxito:
-- Que este día sea santificado.
-- ¡Junto con el mandato de Dios!
-- ¡Dios quiera el buen tiempo y la buena hora!
-- Dios, ayuda.
-- ¡Sé sano, Dios, ayuda!
-- ¡Dios quiera que se haga y que no se pierda el esfuerzo!
23 3. Shefredakt
zt y
rem AN | 4, Zhuráv
o
HAY PALABRA DE DIOS, COMUNICACIÓN
-- ¡Dios quiera el sustento!
-- ¡Señor, ayuda con los remos hasta el Danubio!
-- ¡Dios, ayuda, aquí mismo ayuda!
Al concluir con éxito cualquier trabajo o labor, se solía decir: «Gloria a Dios», y cuando a la persona le esperaba el fracaso, había que decir: «Según la voluntad de Dios».
De acuerdo con la moral cristiana y la doctrina ortodoxa, no convenía guardar durante mucho tiempo la ira contra el «prójimo», por lo que los «enemigos» procuraban reconciliarse con motivo de la Pascua, ya que una de las disposiciones cristianas afirmaba: «Con tu adversario reconcíliate pronto, mientras aún vas con él por el camino». Para pedir perdón se empleaban fórmulas verbales habituales, como:
-- Perdonadme por esta palabra.
-- ¡Perdone, dispénseme por la palabra!
-- ¡Perdone por la palabra que dije!
-- ¡Que no se tome a mal!
-- ¡Perdone, en respeto a su pan y a su honor!
-- ¡Perdóneme!
A estas palabras convenía responder:
-- Que Dios perdone, yo perdono.
-- ¡Dios esté con usted!
-- ¡Que Dios se lo pague!
-- ¡Que Dios le colme de pan y sal!
-- ¡Dios esté con usted; en el otro mundo me lo pagará con pirozhki!
Contra la falsa piedad se dirige el mandamiento: «No tomarás el nombre de Dios tu Señor en vano», y la advertencia de que en la abundancia de palabras sobre Dios no hay salvación. Precisamente por medio de la paremiología, los ucranianos ortodoxos expresaban su sincero amor a nuestro Señor Jesucristo y su profundo respeto por cada persona como criatura de Dios.
Leonid RZHEPETSKYI, maestro-metodólogo, mejor educador de Ucrania de 1998, vicepresidente de la organización regional de Mykolaiv de la Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko
lova PI osvity»: 252001, Kyiv-1,
s. i u AR y lyi ь-
zavulok M, zei ti 8. Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko | im. Taras Shevchenko, teo MOHY
Zh Ya
ev : A uk i- .
7 o Zam Mo ozz1205
Traducción automática