Про-читання “Україно, я стою разом із тобою”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Долаючи межу невідомого, або Прихований світ горору в інтерпретації Ростислава Семківа
Слово Просвіти, №01 за 2025 рік
Тарас ГОЛОВКО
Так буває, коли з перших сторінок книги переконуєшся: автор має рацію. Стверджуючи, що психічний стан літературних героїв такий самий, як і в нинішніх українців, котрі вже майже три роки обпалені війною Росії в Україні, перебувають у постійному стресі і очікуванні загрози власному життю, він дуже близький до істини. Таке спостереження висловив Ростислав Семків на сторінках науково-популярної книги “Уроки короля жахів: Як писати горор?”, випущеної київським видавництвом “Pabulum”. Йдеться в ній про відомого в усьому світі американського письменника, якого ще називають “Королем жаху”, Стівена Едвіна Кінга, який, безперечно, є феноменальним прозаїком сучасності, оскільки йому вдалося підкорити захмарні вершини літературної творчості, внісши певне сум’яття у середовище інтелектуалів різного ґатунку. Багато з них і досі не знаходять відповіді на принципове, на їхню думку, питання: чому, описуючи людську патологію в її найгірших проявах у романах-горорах, читач ведеться на “словесну маячню”, майстерно викладену в карколомних сюжетах Стівеном Кінгом? Один із тих, хто спробував розкрити таємницю літературного письма американського письменника зі світовим іменем, став Ростислав Семків, застосувавши цілий арсенал засобів, а ще оригінальну методику, що дала змогу зазирнути у святая святих літератора – його творчу лабораторію. Перше завдання, яке дослідник намагається вирішити у процесі наближення до істини, то це переконати читача у тому, що Стівен Кінг – інтелектуальний майстер пера. Ілюзія життя, наповненого різноманітними жахами – вбивствами, тортурами, і яке розгортається у своїй демонічній відразливості, завдяки уяві Стівена Кінга стирає грань між реальним і нереальним, змушує направду повірити в усе майстерно описане. Розгін, взятий Стівеном Кінгом після публікації його першого роману жахів “Керрі” у 1974 році, виявився настільки вдалим, що всі наступні твори лише додавали впевненості і снаги письменнику у складній літературній праці. Він так захопився улюбленою справою (щось писати виявилося у нього ще в дитинстві), що за якесь десятиліття написані ним нові книги з мізерних зросли до багатомільйонних накладів, зробивши його казково багатим і матеріально забезпеченим письменником-ерудитом. На думку Семківа, саме прагнення вибратися зі злиднів, що обсіли його самотню матір і рідного брата (батько втік від сім’ї), стало потужним стимулом для Стівена Кінга, щоб утвердитися у цьому жорстокому і доволі цинічному світі. І не лише це. Як і більшість його маститих заокеанських колег-критиків, Семків, аналізуючи безпрецедентний успіх Стівена Кінга на літературному поприщі, відзначає його фантастичну працездатність, непідвладну багатьом творчим особистостям. Крім того, що письменник читає 80 книг на рік, Стівен Кінг, як правило, пише щодня від чотирьох до восьми сторінок тексту. Той, хто постійно займається журналістською чи літературною творчістю, достеменно знає, як складно вийти на такі обсяги, уникаючи при цьому зайвих психологічних перевантажень. Інший аспект, на який Семків звертає увагу у книзі, – це стимуляція творчого процесу Стівеном Кінгом. Адже письменник тривалий час вживав легкі і важкі наркотики, а ще зловживав алкоголем для того, аби, як він говорив, не втратити форму. Справа із залежністю від цих стимуляторів у Стівена Кінга зайшла так далеко, що його врятувало лише вчасне втручання Табіти, яка змусила чоловіка пройти відповідний курс лікування. Як стверджує Семків, аби вибратися з халепи, куди потрапив його головний герой розповіді, довелося майже рік відлежуватися в лікарні, приймати пігулки і тимчасово відмовитися справи. Письменник, виявивши силу волі, зміг повністю позбутися підступної залежності, фізично відновитися і знову взятися за творення специфічної прози. Стівен Кінг – один із небагатьох американських літераторів, твори яких охоче екранізують відомі в усьому світі голлівудські кінорежисери. Починаючи з 70-хі аж до нашого часу, за романами-бестселерами були зняті фільми: “Керрі”, “Сяйво”, “Мертва зона”, “Крістіна”, “Залишайся зі мною”, “Мізері”, “Втеча з Шоушенка”, “Долорес Клейборн”, “Зелена миля”, “Мряка” та “Воно”. Кінематограф фантастично збільшив фінансові прибутки Стівена Кінга, що дало йому змогу зайнятися ще й різноманітною благодійною діяльністю (чималу суму передав рідному університету, де навчався; започаткував стипендії для літераторів-початківців; долучився до реалізації соціальних програм у штаті Мен, де мешкає; забезпечив роботою творчий штат кількох FM-станцій, придбаних за власні кошти). Це, на думку Ростислава Семківа, лише зміцнило позитивний імідж “Короля жаху” у Штатах, сприяло додатковому інтересу збоку читацької Спільноти до його творчості й участі у громадському житті країни. Підприємницьку жилку, притаманну Стівену Кінгу, підмітив Семків у конкретних епізодах з його успішної творчої кар’єри.
Стівен Кінг у футболці з написом “Україно, я стою разом із тобою”
Невідомо, хто надихнув письменника вдатися до нестандартного маркетингового ходу, коли той вирішив продати, в буквальному розумінні цього слова, ім’я і прізвище головного героя ще не написаного ним роману жахів. І такі знайшлися. У книзі згадується жінка похилого віку, давня шанувальниця таланту письменника, яка виклала 25 тисяч доларів США за умови, що Стівен Кінг увіковічнить на сторінках свого твору її померлого чоловіка. Отримані кошти одразу були спрямовані на благодійність. Оскільки Стівен Кінг від самого початку літературної творчості свідомо почав наповнювати романи всілякими містичними химерами, проігнорувавши при цьому будьяку забобонність (а даремно), це рано чи пізно мало фатальним чином проявитися на ньому. Адже написане слово частенько має здатність матеріалізуватися поза волею того, хто його написав на папері чи набрав на клавіатурі комп’ютера. Мабуть, спрацьовує містичний закон, непідвладний людському розуму. Те саме сталося зі Стівеном Кінгом, про що читач дізнається з книги про згубний інцидент, а конкретно – автомобільну аварію, в яку той потрапив чверть століття тому. Навколо тієї дорожньо-транспортної пригоди висловлювалось чимало версій, одну з яких запропонував читачам автор книги. Не станемо її повністю переповідати, лише доповнимо кількома деталями, що вказують на їхній містичний підтекст. Перша: подейкують, що сам письменник описав те, що мало трапитися одного ранку на прогулянці з літературним персонажем, коли за сюжетом твору водій, відволікшись від споглядання траси, вилетів на бруківку і буквально протаранив не літературного героя, а… Стівена Кінга в його рідному містечку Бангорі. Одні можуть сказати — збіг обставин, інші – містика. Друга: завдані травми трохи не вкоротили письменнику життя, однак, одужавши завдяки неймовірній силі волі, якимось чином заволодів автомобілем, що фігурував у ДТП і розніс його на друзки звичайною бейсбольною битою. Винуватця водія так само наздогнала Божа кара: той згодом потрапив до медичного закладу з хворобою, перед якою лікарі виявилися безсилими. Можна вірити чи не вірити цим пліткам, в яких правда переплітається з вигадками стосовно життєвого побуту і творчих буднів “Короля жаху”, однак є одна, складна для розуміння, закономірність, дотична до описуваного епізоду: якщо дуже довго вдивлятися у безодню, то вона, рано чи пізно, обов’язково тебе покличе. Ростислав Семків пропонує читачеві сприймати романи американського письменника як своєрідну терапію від страху, що огортає незалежно від статі, віку і тілобудови індивіда, коли у того, приміром, спрацьовує інстинкт самозбереження. Звучить трохи наївно на тлі постійних ракетних обстрілів, бомбардувань, бойових зіткнень на фронті, терористичних актів у тилу, руйнування інфраструктури, знищення природного довкілля, що супроводжується загибеллю як цивільного населення, так і військових ЗСУ в неоголошеній російсько-українській війні. Здається, українці пристосувались до штучно створеного апокаліпсису сусідньою країною-агресором, на чолі якої стоїть божевільний диктатор. Стівен Кінг одним з перших західних інтелектуалів відчув, яку загрозу людству несе нинішній кремлівський бузувір, тому беззастережно підтримав Україну в боротьбі з московитами, закликав усю прогресивну громадськість країни і правлячу еліту США терміново надати їй необхідне озброєння. Має рацію Ростислав Семків, стверджуючи, що пік творчості Стівена Кінга припадає на 80-ті роки минулого століття. Саме тоді з’явилися друком романи, в яких автор постав глибоким знавцем людської психології, творцем динамічних сюжетів, чудовим стилістом і навіть оракулом. “Зараз багато хто порівнює маніакального політика Грега Стіллсона з “Мертвої зони” з Дональдом Трампом: видається, що Кінг передбачив прихід до влади демагогів, які гучними гаслами маскують власне прагнення до тотального контролю (може, саме тому торік (мається на увазі 2019 рік. – Т. Г.) Трамп заблокував Кінга у твіттері)”, — до такого висновку приходить автор, який не помилився у своїх передбаченнях, бо згадуваний політик, схожий звичками на героя твору Стівена Кінга, знову переміг на останніх президентських виборах у США і повторно стане господарем Білого Дому у наступні чоти-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
