Молода країна · “Не кожному відома історія міста, в якому живеш, або місць, які минаєш щодня”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Піца, усмішки та друзі Як працює перша соціальна кав’ярня в Києві
Слово Просвіти, №01 за 2025 рік
Sunshine Cafe – перша соціальна кав’ярня в Києві, де працюють люди з інтелектуальними порушеннями та синдромом Дауна. Професійні шеф-кухарі працюють поруч із людьми з інвалідністю, які не мають досвіду в кулінарній справі, втім, це не заважає їм працювати з неабияким запалом. Про свою справу розповідає засновниця франшизи Аліна Живаго. – Як у вас з’явилася ідея відкрити Sunshine Cafe? – У мене народилася донька з синдромом Дауна, і вже в пологовому мені запропонували її віддати. Що старше вона ставала, то частіше я почала задумуватися про її майбутнє. Що робити? Куди їй іти працювати? Що на неї чекає? Після закінчення школи ми почали шукати заклади для подальшого навчання та можливостей працевлаштування. Це був 2019 рік – у Києві було два чи три професійні училища, які приймали молодь з інтелектуальними порушеннями. Вона пішла в одне зних і навчалася там 3 роки. Весь час, поки донька навчалася, я шукала можливості для її майбутнього працевлаштування. Вивчала досвід інших країн. Одного разу я знайшла Cafе Joyeux – мережу кав’ярень у Франції, які беруть на роботу людей з ментальними порушеннями. Саме вони мене надихнули, і я захотіла співпрацювати з цією мережею. Мені вдалося з ними поспілкуватися, але від початку пандемії COVID-19 наш зв’язок обірвався. У мене є також старший син, який запитав: чому я чекаю на співпрацю саме з ними, адже можна створити власний бренд в Україні. Він працює в рекламній агенції і розповів їм про нашу
Анастасія КОВТУН, студентка факультету журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка
Рвучкий вітер ганяє футбольним полем, стадіон мовчить в очікуванні звичного галасу матчу: закликів вірних вболівальників, звуків суддівських свистків, радісних обіймів або розчарованих вигуків. Біля футбольного поля стадіону “Динамо” нас зустрічає головний грінкіпер клубу Анатолій Колоша, відомий в Україні фахівець із футбольних газонів. Вже понад сорок років він плекає складне зелене господарство клубу – газон центрального поля іще близько десятка полів на “динамівських” базах. Знає все про футбольні газони, створив на своїх полях ідеальний вигляд, буває на всіх матчах, які приймає стадіон “Динамо”. Хоча щиро зізнається: футбол для нього – не основне вподобання. Чуємо, що навколо – звична для містян гамірна метушня буденного Києва. Над чашею стадіону – Маріїнський парк із його палацом. Із протилежного боку вулиця Грушевського стікає до Європейської площі. Не кожному відома історія міста, в якому живеш, або місць, які минаєш щодня. Пан Анатолій не лише досконало знає свою справу, а й історію стадіону. Колись це місце було геть іншим: заболочений видолинок із озерцем; довкола будиночки, теплиці, де вирощували овочі для царського палацу та квіти – переважно для цвинтаря біля Аскольдової могили, де ховали видатних киян. Коли прийшли комуністи, вчинили у своїх найкращих традиціях: стерли з київських круч ідею. Їм сподобалося, і вони допомогли нам, створивши і подарувавши бренд для Sunshine Cafe. Крім бренду, нам потрібно було придумати, що ми будемо готувати. Спочатку я думала про млинці, але потім зупинилася на піці. Під час відкриття ми майже не шукали працівників – першими працівниками були одногрупники Насті. Моя донька була єдиною із синдромом Дауна, але інші також мали різні інтелектуальні порушення. Коли почалася війна, дехто поїхав в Європу й Америку, але ми швидко залучили нових працівників на їхні місця. Наше кафе працює в торговому центрі “МЕТРО” на Почайній та Позняках. Розташування доволі специфічне, віддалене від житлових комплексів. Це не дуже зручно для кафе, яке заробляє лише із замовлень відвідувачів, адже люди приходять до нас здебільшого цілеспрямовано. Тому ми не перевантажені роботою – тих людей, які є зараз, достатньо. У майбутньому плануємо розширити меню й задіяти ручну працю. – Як війна вплинула на Sunshi- ne Cafe? – Кафе мало відкритися ще 21 березня 2022 року – в день людей із синдромом Дауна, але війна завадила планам. У січні 10 майбутніх працівників почали проходити тренінги – перший, з комунікації, тривав 1,5 місяця. Другий – для виявлення професійних здібностей – вони не змогли пройти, бо почалася повномасштабна війна. Але нам вдалося почати роботу у вересні. – Чи були випадки, коли клієнти погано ставилися до ваших працівників? – Як я зазначила, кав’ярня в доволі специфічному місці і до нас не дуже просто випадково потрапити, тому ще не було випадків, коли б люди приходили і починала висловлюватися. А якщо хтось заблукав і випадково потрапив, то вони просто мовчки розверталися і йшли. – З якими фінансовими викликами ви стикаєтеся та як з ними справляєтеся? – Зараз кав’ярня виходь в нуль, але є місяці, коли ми йдемо в плюс. Ми відкладаємо частину коштів від прибутку, щоб розширювати франшизу та допомагати все більшій кількості людей з інтелектуальними порушеннями. – Ваші плани на майбутнє? – Наші плани – розширювати власну франшизу та створити мережу з подібних кав’ярень по всій Україні, щоб у людей з інтелектуальними порушеннями була змога працювати, а не сидіти вчотирьох стінах. Також хочемо створити академію для того, щоб навчати людей з інтелектуальними порушеннями, бо той підхід, який зараз є – застарілий і непрацюючий. Коли моя донька навчалася в училищі, їй задавали писати конспекти, вона їх писала, але коли я питала в неї про те, що вона там написала – вона казала, що не знає. Їм потрібна практика одразу після теорії, щоб запам’ятовувати. – Що вас мотивує рухатися далі?
– Головною мотивацією є мої працівники, я вже не можу покинути їх. Коли я писала бізнес-план, то шукала кількість людей з синдромом Дауна. В Україні до початку повномасштабного вторгнення було зареєстровано приблизно 16-17 тисяч людей із синдромом Дауна, з яких працюють лише восьмеро. Ось це і є моєю найбільшою мотивацією. – Які поради ви можете дати людям, які також хочуть започаткувати власну справу? – Якби у мене не народилася Настя, то я б ніколи і не могла подумати, що створю власну франшизу кав’ярень для людей з інтелектуальними порушеннями. Найголовніше, що потрібно в відкритті власного бізнесу або початку якогось проєкту є те, що тебе мотивує, наполегливість та рішучість. Якщо ви вже почали, то потрібно йти до кінця. – Ваша улюблена страва з меню кав’ярні? – У нашій кав’ярні всі страви смачні! Тому завітайте та скуштуйте самі! Завдяки таким проєктам, як Sunshine Cafe, в нашому світі та країні з’являється значно більше інклюзивності для різних людей. Кожен візит до кав’ярні – це не просто чашка кави чи смачна піца, це підтримка інклюзивності та можливостей для людей з особливими потребами. Тож завітайте до Sunshine Cafe в ці різдвяно-новорічні дні та станьте частиною цієї важливої соціальної ініціативи.
Підготував Олександр ШИНКАРЕНКО, студент журналістської групи ВСП ОМФК КНУ ім. Тараса Шевченка лимами, найкращий огляд на футбольне поле… Йдемо напівпідвальним коридором, яким щоразу виходять на стадіон команди. Цей перехід – свідок тріумфів і невдач, командної єдності, тренерських успіхів, миттєвостей піднесення та розчарувань. Зупиняємося в роздягальнях, займаємо місця тренерів та спортсменів. Слухаємо розповіді Анатолія Яковича про динамівські будні, наставників, його теплий спогад про Валерія Лобановського, який починав свій робочий ранок у відточений до хвилини час із прохідки футбольним полем, ніколи, навіть у скруті не дозволяв собі горланити на футболістів, але не терпів непунктуальних, тому його вихованці знали: якщо команда зібралася в автобусі для виїзду і Лобановський, увійшовши, зачинив за собою двері, марно будь-кому, навіть зірці футболу, намагатися зайти в салон. Час прощатися. Пан Анатолій повертається до своєї звичної роботи. А ми, натхненні зустріччю і спілкуванням, поступово занурюємося в гамір великого міста.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
