16 Спадщина · “Народна картина наповнювала сільські хати життям і зберігала національний культурний код”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
Тут вільно думці й почуттям
Слово Просвіти, №01 за 2025 рік
Галина ДАЦЮК, м. Київ
В Українському Домі триває унікальна виставка “Наїв вільний”. Тут кожен знаходить себе. Тут укотре розумієш, що людина покликана бути творцем і народжувати красу. Тут ще раз переконуєшся, що українці – нація талановитих. Що скільки б їх не намагалися загнати до колгоспів, узути в ґумаки, одягти в куфайки, заморити голодом, – вони творили! Серцем і власним умінням, на свій розсуд, відчуття і фантазію. Наївна культура – чисте й живе джерело. Її нищили, вважали мотлохом. А вона вперто протирала скло над старими рамками, струшувала пил з намальованого
“Оленя і дівчини” і стверджувала, що тут наші тотемні символи. Тут з народних картин відгукується твоє кольорове дитинство, у якому жили собі рукотворні звірі, птахи, риби і квіти, плавали лебеді. І були вони для тебе полотнами з музеїв, ілюстраціями книг, кадрами фільмів і казковим світом, який ти вже сама домальовувала і додумувала. На виставці оживають спогади передріздвяних днів, коли до хати стукали богомази, відчиняли свої валізи і пропонували нові ікони – миле Дитятко у Мами на руках. Колись я вибрала Йосипа з малим Ісусиком. І її бабуся придбала, і подібних я більше не зустрічала. А та народна ікона досі висить на стіні у хрещеної. Тут бачиш урочистих і шляхетних людей на чорно-білих світлинах, дуже подібних на тих, що колись пильно дивилися на тебе з обрамлень у рушниках. Під їхніми поглядами, як під поглядом з ікони, грішно було грішити... І здавалося, що їхні очі раділи з твоїх маленьких перемог над собою. Словом, якщо знайдете можливість побувати на виставці “Наїв вільний”, то віднайдете щось особисте й рідне. І захочеться вам зателефонувати до когось з родини, щоб спитати: “А ота картина з лебедями, яку бабуся намалювала, ще “жива”?” Встигніть зберегти. Як встиг зберегти 15 тисяч народних витворів колекціонер Микола Бабак, з чиєї колекції ми маємо радість бачити маленьку частинку великої народної культури. І Українського Різдва, коли Бог народжується в кожному і кожній з нас. Виставка організована з повагою до великого і найменшого експоната і з увагою до найменшого глядача. Продумана за розділами. Тут справді вільно і думці, і почуттям. Микола Бабак, колекціонер: “Поки “філософи” та адепти високого мистецтва на 34-му році незалежності не дадуть собі ради в прийнятті традиційної національ¢ ної культури, звинувачуючи її в примітив¢ ності та несмаку, український наїв зігріває душі і дає розраду мешканцям воєнного Києва і гостям столиці. Народна картина була одним із ключових рятівних інструментів виживання українців у часи лихоліть колективізації, воєн, голодоморів і московської колонізації, адже вона наповнювала сільські хати життям, додавала яскравих фарб у темні часи і зберігала національний культурний код. Українське мистецтво різне і не потре-
Колекціонер Микола Бабак бує поділу на сорти та ступені якості. І ця різноманітність робить його бездонним джерелом натхнення, душевного тепла і національної гордості. Приходьте до Національного центру “Український Дім” на виставку “Наїв вільний” і переконайтеся самі”. Марина Кривда, журналістка: “Колись ми з родиною дуже любили їздити на гос¢ тини до моїх тіток по батьковій лінії. Вони, дитинство яких припало на Голодомори, а потім війну і розруху, як могли розквітчу¢ вали своє тяжке життя вишиванням і ви¢ шиванками. У їхній просторій хаті було, як в етнічному музеї: рушники, підзорники, подушки, килими і килимочки, а ще портрети (на Чернігівщині так кажуть про ви¢ шиті картини) і все в таких яскравих ко¢ льорах. Робилося все це після тяжкої праців колгоспі, а потім ще й по господарству, бо ж за галочки і трудодні не проживеш, треба ще й господарку мати. Тітка Катя полюбляла гаптування хрестиком, а Єфі¢ мія вишивала переважно гладдю. Давно ві¢ дійшли у вічність мої тітки, але залиши¢ лись їхні витвори мистецтва. А навіяла ці щемливі спогади виставка наївного мистецтва, що демонструється в Українському Домі. Мої українці. Святі серед людей, люди серед святих”. Виставка триватиме до 2 лютого, і ви зможете її побачити.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
