Суспільство · “Українці говорять “Ніколи знову”, усвідомлюючи ціну миру”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Золотий та срібний віки Трипілля
Слово Просвіти, №02–03 за 2026 рік
Юрій МОСЕНКІС, Дмитро КОЛЯДЕНКО
На пошану професора Михайла Відейка
Нині широковживаною є метафора “золотий вік” на позначення розквіту, процвітання, але не взагалі, а саме в минулому. Образ сягає давньоримської літератури – відомого поета Овідія. Базуючись на давньогрецькій літературі, він у поемі “Перетворення” (“Метаморфози”, початок нової ери) зобразив чотири віки людства (золотий, срібний, мідний та залізний), серед яких найкращим був найдавніший – золотий. Джерелом образів є давньогрецька поема Гесіода “Роботи і дні” (VIII-VII століття до н.е.), де описано п’ять поколінь люд/ ства – золоте, срібне, бронзове, героїчне та залізне. Ясно, що тут поколіннями названо не буквально людські покоління, а цілі культурні епохи. Третє покоління узвичаєно в перекладах називати “мідним”, але давньогрецька мова, як не дивно, не розрізняла назв міді і бронзи. В історії людства мідного віку не існувало (з початком використання міді продовжували широко вживати кам’яні знаряддя), а от бронзовий вік був цілком реальним – люди перейшли з кам’яних знарядь на набагато ефективніші бронзові. Гесіод чітко зазначає, що бронзове покоління використовувало знаряддя праці та зброю з бронзи – поетове розуміння бронзового віку цілком збігається з розумінням сучасних археологів. Тривалий час уважали, що “золотий вік” зі щасливим життям у гарному кліматі – це лише поетична метафора втраченого минулого, що начебто відповідає концепції не розвитку, а деградації людства. Але новітні археологічні та кліматологічні відкриття показали, що минулий золотий вік, як і срібний, були цілком реальними. Археологами було з’ясовано, що впродовж майже тисячоліття (4600 – 3700 рр. дон.е., дати дещо варіюють по регіонах) у кількох доволі близько споріднених археологічних культурах України, Румунії, Болгарії та Угорщини існувала мода на золоті вироби. Це і був легендарний золотий вік, що виявився цілком реальним! Золоті вироби символізували істотну суспільну зміну – перехід від соціальної рівності до появи еліти, яка й використовувала золоті вироби. В іншій (пов’язаній зі спостереженням сузір’їв) періодизації минулого того ж таки поета Гесіода це був перехід від Хаосу до Урана (“неба”) – космічного порядку. А в наступний майже півторатисячолітній період, близько 3500 – 2200 рр. до н.е., мода на срібні вироби в культурах України, Кавказу та Трої засвідчила реальність срібного віку. Нині ясно, що золотий і срібний віки минулого були не поетичними метафорами, а епохами розвитку матеріальної культури – так само, як і наступні бронзовий та залізний віки. Більше того, з’ясувалося, що золотий вік збігався з найкращим за багато тисячоліть кліматом, що проіснував так само до 3700 р. до н.е. І золотий, і срібний віки невіддільні від історії матеріальної культури давньої України. До культур золотого віку належало класичне Трипілля середнього періоду, а найяскравішим представником срібного віку була пізньотрипільська Усатівська культура. Ранні культури Трої так само походять від пізнього Трипілля. Слід особливо наголосити, що саме Усатівська культура становила сполучну ланку між золотим і срібним “поколіннями”. Поет Гесіод повідомляє, що про “металеві” покоління йому оповіли Музи. Їхнє ім’я означає “ті, що пам’ятають”. Це були жриці – носії усної історії. На відміну від Близького Сходу, індоєвропейці воліли передавати свою сакральну історію втаємничено – усно. Муз стародавні греки вважали тракійськими. А тракійцями називали нащадків культур Трипілля/Кукутень та Гумельниця, споріднених дуже близько. Тракійська мова належала до балто/слов’янських і становила мало змінений залишок праіндоєвропейської мови. Як для давньогрецького поета золоте, срібне та “мідне” (насправді бронзове) покоління існували в минулому, так і в казці (записаній в осередках українського фольклору – на Архангельщині та Вороніжчині) мідне, срібне та золоте царства розташовані під землею. Образи належать до праіндоєвропейської спадщини. Належність золотого віку праіндоєвро/ пейцям безсумнівна: реконструйована мо/ вознавцями праіндоєвропейська назва золо/ та (не запозичена, а питома, похідна від назви світанку, ранкової зорі) датована V тисячоліттям до н.е. й у матеріальній куль/ турі може бути співвіднесена тільки з три/ пільсько/балканським золотом – іншого в тогочасному світі просто не існувало! Таким чином, золотий і срібний віки – не казкова фантазія, а доісторична реальність праукраїнського Трипілля.
лони наших бійців. Символом цього дня став соняшник, бо саме в полях стиглих соняшників полягли сотні українських героїв. 29 серпня ми вшановуємо всіх військовослужбовців і добровольців,які загинули, захищаючи незалежність України. 13 вересня (друга неділя) – День пам’яті примусового виселення українців у 1944 – 1951 роках У 2026 році ця дата припадає на 13 вересня. Вона присвячена трагічній долі українців Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини. Внаслідок угод між СРСР та Польщею сотні тисяч етнічних українців позбавили домівок і примусово переселили. 28 листопада (четверта субота) – День пам’яті жертв Голодоморів У 2026 році він випадає на 28 листопада. У цей день Україна та світ вшановують мільйони жертв Голодомору 1932 – 1933 років – спланованого сталінським режимом геноциду української нації. Традиційно о 16:00 оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання, після якої українці запалюють у вікнах свічки пам’яті. Цей вогник символізує нашу скорботу і віру в те, що такий злочин більше ніколи не повториться.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
