Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Духовний простір · “Люби свій Край, як любиш Бога, А свій Народ, як Матір Божу”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

««ІІ ттееррнняя ссттааннееттььссяя ззаа рроож жууу»»

Слово Просвіти, №02 за 2013 рік

тальні “Історія українського друкарства”, “Історія української літературної мови”, “Українська Церква за час Руїни”, “Поділ Єдиної Христової Церкви і перші спроби поєднання її”, “Книга нашого буття на чужині”… Спромігшись навіть на одну з таких праць, людина вже обезсмертила б своє ім’я в історії України. А тут маємо таке розкрилля таланту! Не менш ваговитими були Огієнкові організаторські діяння. Він один із тих, хто утверджував Український державний університет у Києві за уряду гетьмана Павла Скоропадського 1918 року. Він — засновник і перший ректор Кам’янець-Подільського університету до 1920 року. За часів Директорії — Міністр освіти в уряді УНР, а згодом — Міністр віросповідань аж до 1924 року. Це йому уряд Української Народної Республіки доручив скласти програму Свята Проголошення Акту Соборності України й очолити ці урочистості. Він і визначив дату Свята Злуки — 22 січня 1919 року. Коли уряд УНР через воєнно-політичні обставини змушений був переміститися в Польщу, “в тодішньому тимчасовому “центрі” Української Народної Республіки, яким був Кам’янець-Подільський, з доручення Симона Петлюри залишився, як найвищий представник уряду, Головноуповноважений уряду УНР, проф. І. Огієнко; і на цьому становищі він фактично, тут на місці, мусів узяти на себе обов’язки керування державним апаратом УНР — від листопада 1919 року по 1920 рік” (Юрій Мулик-Луцик. “Усопшому Митрополиту Іларіону в пам’ять на віки вічні”). А ось віхи діянь митрополита Іларіона в оцінці тих, хто його знав. “З певністю можна сказати, що за час правління Холмсько-Підляською митрополією (20.10.1940 р.— 18.07.1944 р.) ніхто інший не зробив так багато для цього багатостраждального краю, починаючи після Данила Галицького, як владика Іларіон. Йому доводилось проводити значну і наполегливу роботу серед деякої частини зрусифікованих священиків, виховувати в них розуміння служити своїй нації, працювати в культурно-- освітніх установах, українізувати парафіяльне життя” (Володимир Медвідь. Син Холмщини. Спогади. — Рівне. — 2002. — С. 46). “У життя і розвиток нашої Церкви в Канаді владика Іларіон вклав два десятки років ревної і невтомної праці. Його відхід (29 березня 1972 року) всі ми відчули як велику втрату… Постать бл. пам’яті Митрополита Іларіона (Огієнка) навіки залишиться в історії нашої Церкви в Канаді. Він був мужем епохи” (Олег Кравченко. Митрополит Іларіон (Огієнко) — мій учитель і святитель. // Віра й культура. Ч.15. — Вінніпег. 2008—2010. — С. 305). Однак книгою “Твою тільки луку ці руки косили” представлено Огієнка-поета. Автора, який із висоти свого поважного віку мав повне право виголошувати для нас усіх святу істину про сенс людського буття: Найбільше щастя: для Народу Віддати все своє життя, Покласти душу за Свободу, Прийнять за нього й розп’яття! (“Українському народові у дні мого сімдесятп’ятиліття”) Художня палітра Івана Огієнка багатобарвна. Його твори насичені ємними й оригінальними образами, що пробуджують чуття і творять відповідний настрій. І грім гримів, й огні палали, І різали мечами землю, Й впинались в неї, як стожала, А я в страху душею внемлю… (“В огні і бурі”) За життя автор створив сотні ліричних віршів, друкував їх у різних періодичних виданнях. Тож не можна повністю погодитися з Юрієм Муликом-Луциком, що “поетична форма у нього — це тільки засіб, що служить його мислительській меті”. Поезія Іларіона-Огієнка насамперед вираження стану душі, вилив глибоких почувань автора, переживань і мрій. Високість мрій і дум віддзеркалюється повною мірою і в стилі авторського письма. Це особливо помітно в автобіографічній поемі “На Голготі”. У ній, оглядаючи шлях, пройдений героєм поеми Іваном Бориною, своїм про-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин