Вавилон на Законі “Запорукою демократії є закон і гласність”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
Так історично не складалося ВВііддккррииттиийй ллиисстт ддоо ВВііттааллііяя ККЛЛИИЧЧККАА
Слово Просвіти, №02 за 2013 рік
Дорогі друзі! Сердечно вітаю Вас з Новим роком і Різдвом Христовим! Хочу, мрію, вірю, що всі 12 місяців Вас не залишить ані на мить міцне здоров’я, 53 тижні матимете гарний настрій, 365 днів у Ваших серцях житиме незрадлива Любов і не тільки до рідної України, і 525600 хвилин Ви будете задоволені своїм життям і такого ж бажатимете своїм родичам і милим Вашому серцю друзям і приятелям. Приятелькам також! Щиро Олег ЧОРНОГУЗ війну з молодою і незалежною державою, докладаючи максимум зусиль, щоб повернути її у статус колонії і лоно імперії. Війна за ко# лонізацію України йшла в кілька етапів і в різних галузях: мовних і економічних. Спочатку імперія боролася за другу державну мову в Україні, потім, захоплюючи ін# формаційний простір, розпочала активну русифікацію через росій# ськомовну пресу. Тепер ця украї# нофобська братія бореться уже з українізацією, якої насправді не# ма: в українській державі повним ходом йде русифікація. Судячи з виступу Тигіпка і Єлени Бондаренко на “5 каналі”, їхні заяви є поки що пробними камінчиками — українізації не буде. Чи українці проковтнуть і ці антиукраїнські заяви? Якщо про# ковтнуть і змиряться з цим, то ко# лоніальний статус українцям за# безпечений як рабам безмовним і покірним, котрі не потребують своєї держави. Поки що альянс для них — найкращий вихід, по# дається у вигляді Митного союзу, оскільки імперський фокус з СНД у Москви провалився. “Ім# перія зла” залишилася вірна собі. Вона сьогодні в Україні контро# лює не лише економіку, а й ін# формаційний простір, заславши сюди спецагентів, які щотижня влаштовують телевізійні політич# ні вистави, розколюючи україн# ський народ на два “сорти”: сві# домо національний та інтернаціо# нальний. Кремль чудово розуміє, що масовий інформаційний нас# туп на нашу державу є найкра# щим підготовчим інструментом для поневолення України. Труба# дуром цього дійства сьогодні вис# тупив і новий#старий гравець на політичному полі — Тигіпко. Виступ Тигіпка у Верховній Раді — наочне свідчення того, що процес інформаційної окупації України активізувався. Українці не здатні, на погляд учорашньої колоніальної адміністрації (при# наймні так це подає сьогодні промосковська преса в Україні), захистити свій суверенітет, їхній шлях в одному напрямку — мос# ковському. Українці мають єдине право — підкоритися Москов# ській імперії і залишитися без# мовними, як і в попередні сторіч#
Любов ГОЛОТА чя, рабами. Усі розмови про Брюссель, асоціацію і євронапря# мок — ніщо інше, як громовідвід: населення ще не стало нацією. Нардеп Тигіпко, виступаючи, очевидно, думав, що саме в цей час Віктор Янукович укладає з президентом екс#імперії Путіним угоду про Митний Союз і тепер можна сміливо робити такі заяви. Але пан Путін, який спить і на# віть у сні обіймає українську зем# лю, того дня не ощасливив Вікто# ра Федоровича кремлівським застіллям. Поїздку відмінив. Оче# видно, спецслужби пану “імпера# тору” доповіли, що Віктор Яну# кович ще не на всі сто відсотків дозрів до Митного союзу і деякий час “брикатиметься” , бо чудово розуміє, що вступивши в Митний союз, стає в реальності губерна# тором “Южного края”. Для поповнення певних знань, які не подавалися екс# комсомольцю в Есесерії, хочу сказати, що рідну мову народові надає сам Господь Бог і її жодним тигіпкам, колесніченкам, єлєнам бондаренкам і табачникам не ві# дібрати. А чужу приносять на віс# трі багнетів муравйовці і путінці. А ще хотілося б провокаторам і прислужникам усіх мастей від імені дітей війни нагадати, що навіть під час гітлерівської окупа# ції фашисти не дозволяли собі та# ких пасажів, який кинув із най# вищої законодавчої трибуни ди# кун, якщо йти за думкою росій# ського класика Костянтина Па# устовського, котрий сказав: “Лю# дина, байдужа до рідної мови, — дикун. Вона шкідлива самою сво# єю суттю, бо її байдужість до мо# ви породжується цілковитою байдужістю цієї людини до мину# лого, сучасного і майбутнього свого народу”. А людина, яка от# римала громадянство в чужій їй державі і не володіє чи не хоче вивчати мову народу, поміж яко# го живе, — двічі дикун. На закінчення колишньому першому секретарю обкому ВЛКСМУ хочеться процитувати відомі слова Тигіпкового ідеоло# гічного вчителя Карла Маркса: “Чужою мовою розмовляє у дер# жаві або гість, або найманець, або окупант, який нав’язує їй свою мову”.
Ми з Вами, пане Віталію, зна# йомі. Ви мене могли й не за# пам’ятати, якщо тільки не збе# реглася у Вас випадково моя ві# зитка кількарічної давності. Сво# го часу ми з Вами летіли до Нью# Йорка, перед цим закріпивши наше знайомство в кімнаті для віп#персон у Бориспільському аеропорту. Того дня я Вас позна# йомив з американськими інвес# торами в Україні — родиною Алекса Воскоба і пані Хелен. На фотокартці онука Олександра з родини Воскоб Ви залишили свій автограф. Містер Алекс і пані Хе# лен тоді, пригадується, запроси# ли Вас до себе в гості, у містечко Бока Ратон (Майямі, Флорида). Чому тепер я про все це зга# дав? Бо тоді, під час нашої неви# мушеної бесіди, йшлося про те, що американські інвестори (та й англійські) відвідували у своїх країнах на початку нашої Неза# лежності курси української мови, щоб засвоїти хоча б її ази. Адже вони збиралися інвестувати в но# вовідроджену державу. В ній зби# ралися працювати. Та згодом вия# вилося, що українська мова в Ук# раїні бізнесменам#інвесторам не потрібна. В Україні, вони дізнали# ся, цією мовою не розмовляють. Тут державні службовці й бізнес# мени (зокрема й українські) роз# мовляють винятково російською. Тобто, на їхній погляд, в Україні розмовляли мовою вчорашнього колонізатора. Так, як і в багатьох державах на початку їхньої неза# лежності. Зокрема в Індії, Марок# ко, Алжирі, в країнах Африки. Не залишилося лише двомовності в тих колоніях, які не відстояли свою державність і їхнє корінне населення загнано в резервації або взагалі фізично знищено. Днями з Інтернету я дізнався, що Ви, пане Віталію, як україн# ський законодавець, народний депутат України, заявили, що не треба нікого примушувати роз# мовляти українською мовою. Це правильно. Але Ви при цьому не уточнили, де саме розмовляти?! Скажімо, на кухні у будь#якій ро# дині і будь#якої національності — справді примушувати не треба. Так робиться в усьому світі. І Ви це не гірше від мене знаєте. Узя# ти хоча ті самі Сполучені Штати Америки, де Ви часто буваєте. Те саме й в інших цивілізованих сві# тах. Але в жодному тому ж цивілі# зованому світі нема, де б розмов# ляли у парламенті, як під час бу# дівництва Вавилонської вежі, різ# ними мовами. Саме через таку мовну політику Вавилонський Навуходоносор не збудував Вави# лонської вежі. Почався хаос у державі. Точнісінько як у нас сьо# годні після закону КаКа. Але це ще тільки початок. Далі піде гір# ше. Повірте мені і моєму життє# вому досвіду. Наслідки ми вже маємо. Вони контрастно віддзер# калені у Верховній Раді, в бізнесі, які через закон КаКа втрачають свої дивіденди. А проблему можна було вирі# шити зовсім просто. Просто тре# ба сьогодні всім громадянам Ук# раїни полюбити цю державу, в якій вони вирішили жити. А жи# вучи, виконувати її закони, пова#
Від редакції. Редакція “Слова Просвіти” теж щиро і з любов’ю вітає свого постійного автора Олега Федоровича Чорногуза і дякує йому за надісланий но1 ворічний подарунок — на втіху нам і на радість читачам, які вже здогадалися, що йдеться про оприлюднені тут статті авторства цього знаного сатирика й публіциста. Факти, які покликали перо відомого письменника трудитися в но1 ворічні дні, розголошені в році минулому: ідеться не лише про висловлювання ві1 домих політиків із трибуни Верховної Ради чи в їхніх інтерв’ю для ЗМІ, а й про своєрідну позицію, яка, вочевидь, поки що не змінилася. Тож замовчувати влас1 ні рефлексії на подібне Олег Чорногуз не збирається, так само як і наш просві1 тянський тижневик. Прочитавши гострі Чорногузові інвективи, я раптом пригадала назву його давнього, одного з багатьох, роману — “Вавилон на Гудзоні”. Сподіваюся, що Олег Федорович підтримає мою ініціативу — відкрити на шпальтах тижневи1 ка рубрику “Вавилон на Законі”, аби й автори, і читачі, і журналісти, і вчені, і політики — всі, хто стоїть в обороні державності українського слова, гостро, дотепно, сміливо обстоювали власні мовні права. Отже, з легкої руки Олега Чорногуза у нас прем’єра рубрики: “Вавилон на Законі”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
