Читацьке віче · “Обійдусь без фоток – головне, щоб пацанчики жили. Бо всі геть чисто молоді”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Росія має здохнути!
Слово Просвіти, №02 за 2023 рік
Але перед хлопцями незручно: що подумають про мене? У вас відказників багато? У нас на ППД чоловік 70 написали заяви. Чесно кажучи, не розумію, на дідька таких в армії тримати, плати зарплату, годуй, вдягай, а воно потім напише: на “нулі” не поїду, бо там страшно і можуть вбити! Так це війна – вбити скрізь можуть… – Я тільки три дні провоював і прилетіло. Якраз пораненого виносили. Рука відмовила, нога, голова, як не своя, вже 5 місяць по палатах. Рука запрацювала, нога до половини, а голова, певно, так і лишиться дурна. Болить дуже… – Мене снайпер поцілив. Ззаду, через бронік, на виліт. Куля пройшла три сантиметри над серцем. Лопатка переламана, всередині трохи ушкодження, але житиму! Бачиш – сам ходжу! А снайпер – лох, думає, що мене вбив))) – Не повіриш, товаришеві руку відірвало повністю, а висновок комісії “обмежено придатний”. Думаю, хочуть його десь на військкомат засунути, але де ти на таку кількість калік наберешся військкоматів?… – Думаю, наш комбат начальство надурив і повідомив, що такий і такий рубіж вже взято! А там подумали: якщо взято, то навіщо там підтримка арти? Саме тому, коли пішли вперед, то жодного пострілу арти і не було. А орки мали і танки, і мінометку. Так нам накидали – мама не горюй! Трьохсотих тоді вивезли, а 200 забрали тільки після того, як цей берег Херсонщини визволили!.. – У мене брат прикордонник, то каже: відбули три місяці – і ротація – приїжджають інші. Не те, що в нас: як залізеш в той проклятий окоп, то таке враження, що ти сам перетворився на грудку слизької землі: чорний, слизький, смердючий і не дуже комусь потрібний… – Ми “двохсотого” дуже важко витягали: снайпер не давав підійти. Спершу арматурою за шолом зачепили – ремінець обірвався, потім за бронік – знову обрив – він важкий, плюс броня, плюс автомат, але з горем витягнули. А мене відразу навчили: як бачиш, що когось снайпер завалив – не кидайся до нього, бо він і тебе завалить. Те саме з пораненим – якщо він може сам себе перев’язати – і повзти – хай так і робить. Не може – тут за обставинами. Найкраще – кинути дими і тоді щось пробувати робити. Бо твій героїзм – в цій ситуації, то є звичайна тупість. Всі справжні герої лежать рядочком на цвинтарі. Або присипані в ровах. А начальство одне одного в цей час нагороджує… – Він після обстрілу в полон до вагнерівців потрапив. Очі відкрив: навколо всі побиті лежать. Взяв автомат – і хитаючись йде. Бачить – під деревом хтось бородатий сидить. Питає: “Ти наш?”, а у відповідь чує: “Да”. І на рукаві в бороданя – червона стрічка! Він за автомат – а в магазині жодного патрона. Його вагнерівці відразу хотіли вбити, але мужик схитрував: каже, не вбивайте, я вам на карті покажу, де українські міномети стоять. Його привели в штаб, а він карти читати не вміє, то будь-де й тикнув! І якраз попав пальцем… в їхні позиції! То вони його до непритомності бітами побили, але вже вбивати не стали. Він в них там до обміну і сидів (вагнерівці мають свій обмінний фонд, який не світять). Розповідав, що є два різновиди вагнерівців: одні – прості зеки, яких ніхто
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
