Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Театр · “Вистава набуватиме нових відтінків. Це буде цікаво і глядачам, і акторам”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Прем’єра в Театрі на Подолі

Слово Просвіти, №02 за 2023 рік

На новій сцені Київського академічного драматичного театру на Подолі відбулася прем’єра першого в історії цього театру детективу про ціну влади – трагедії “Цар Едіп” Софокла. Ідея, адаптація та музичне оформлення – Давида Петросяна. Фінансування вистави здійснюється зі Стабілізаційного фонду – ініціативи для підтримки культурних та освітніх організацій, що постраждали від війни проти України. Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Сергія ГАВРИШКЕВИЧА Софокл – трагік, драматург, один із трьох давньогрецьких поетів-класиків. П’єса “Цар Едіп” написана в V ст. до н. е., вважається еталоном трагедії. До неї зверталися впродовж усієї історії становлення театрального мистецтва, трансформуючи сюжет відповідно до соціального контексту. Варто зауважити, що глядачі добре знали сюжет, адже в основі – античні міфи, а задоволення приносила адаптація історії. Створена геніальним поетом в добу перських війн, п’єса “Цар Едіп” відображає соціальне становище міст, їхній занепад і кризу, причиною якої, згідно з оповіддю Софокла, є гнів богів. Сюжет починається з візиту жерця до царя Едіпа. Прохачі молять правителя зупинити чуму, мор і нещастя, котрі переслідують громадян. За порадою правитель звертається до оракула: Фіви страждають через гріх убивства – невідомі позбавили життя попереднього царя і лишилися непокарані. П’єса, по суті, є також одним із перших детективів в історії, оскільки рушій сюжету – головний герой, який як відповідальний правитель мусить позбавити свою державу від напасті – знайти та покарати вбивцю. Едіп – самовільний вигнанець, він покинув царство свого батька, аби вберегтися від страшного пророцтва, що вб’є він отця свого й одружиться з матінкою своєю. Прийшовши в іншу місцину, Едіп здобув славу та був обраний управителем, одружився з Йокастою, вдовою тамтешнього владики. Як ідеальний правитель, Едіп прагне істини. Найзапекліший бій ведеться у його споминах, адже він стоїть перед вибором – відкрити для себе правду й прийняти її чи забути. Правильне рішення дається Едіпові складно, адже він – намісник богів, котрий залишив свій престол і здобув новий по праву. Та, будучи вірним правителем, він продовжує пошуки страшної істини, він – син Йокасти, якого немовлям віддали бездітному держателю далекого краю. Він, цар, який тікав від своєї долі та наздогнав її. Він син, що вбив батька, одружився з матір’ю й приніс чуму на свої землі. Не знаходячи собі виправдання, Едіп виколює очі, аби кров’ю змити гріх, і стає вигнанцем, відправляючись у мандрівку… – “Цар Едіп” – це світова класика, – розповідає режисерпостановник Давид ПЕТРОСЯН. – Вона не залишить байдужим кожного, хто цікавиться античною літературою та філософією. Тож я знайомий з цим твором досить давно. Звісно, задум поставити виставу виник значно пізніше. У кожного режисера є свій портфель п’єс, які його емоційно зачепили. І вони залишаються в цьому портфелі в очікуванні свого часу. Думаю, що історія царя Едіпа для України сьогодні досить актуальна. По-перше, тематикою, по-друге, можна провести дивовижну паралель. Свого часу Лесь Курбас робив “Царя Едіпа” і мріяв відмовитися від будь-якого російського театрального наративу. Зараз ми також відмовляємося від російських драматургів і їхніх творів, натомість намагаємося знайомити публіку з прекрасним надбанням світової драматургії. Власне задум поставити “Царя Едіпа” сформувався приблизно п’ять років тому, коли на сході країни вже йшла російсько-українська війна. Але будь-яка драматургія потребує конкретного місця, конкретних артистів, конкретного часу. Я радий, що це відбулося саме в Театрі на Подолі. Багато що гармонійно синхронізувалося – і простір, і люди, і час. Репетиційний процес розпочали два з половиною місяці тому. Раніше не було можливості, бо театр не має фінансування на такі постановки. Нам допоміг Стабілізаційний фонд – я виграв його гранд. Кілька слів про виконавців. У Театрі на Подолі я вже працював із В’ячеславом Довженком (цар Едіп), тому роботу над таким складним матеріалом вирішив розпочати саме зі знайомим мені актором. Молодь Театру на Подолі була щаслива за можливість грати разом із Наталею Сумською. І для Наталі В’ячеславівни це теж виклик. Хоча раніше вона мала спільні проєкти з режисером Віталієм Малаховим, але це були проєкти на сцені Театру Франка. Ми вже працювали разом із Максимом Максимюком, а цього разу я мав можливість працювати з популярними акторами Романом Халаімовим, Сергієм Сипливим та корифеєм Театру на Подолі Олександром Данильченком. Також на сцені хор (молоді актори Юрій Феліпенко, Костянтин Темляк, Євген Ковирзанов, Артем Каратаєв, Артем Штуца, Кирило Карпук), який то вимагає, то просить у царя Едіпа вирішити якісь проблеми. У п’єсі йдеться про те, що Едіп колись убив на дорозі шістьох людей, серед яких був і його батько. Шість хористів – це істоти, які реагують

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин