Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Не хочу обривати нашу історію. Я вірю у твоє повернення”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Щоденник війни

Слово Просвіти, №02 за 2025 рік

них, їхніх родичів, що губляться у холоді всередині єства від невідомості і ледь не втрачають землі під ногами од безпорадності, а надто – чергової репатріації, понад усе жахаючись найстрашнішого… Тому нова книга Інни Руснак “Постараюсь вернутися додому…” (ТзОВ “Дискурсус”, Івано- Франківська обл.) – її зболений уже майже двома роками чекання й очікування бодай найменших новин щоденник війни, це сповідь молодої жінки, люблячої дружини, незламної патріотки, котра, рятуючись від реалій, самотності, фізичних і моральних ран, відкрила людям і світу свої переживання, довіряючи їх спочатку лише своєму ноутбукові, сестрі, матері, а згодом таки відпустила все на сторінки щойно народженої книги, аби різдвяне диво таки увійшло у їхньою з коханим долю, аби врятувало, аби повернуло її Пашу з ворожих kaтівень живим і неушкодженим. Тому у присвяті авторка зазначила: “Моєму чоловіку Павлові. А також усім полоненим, безвісти зниклим і тим, хто на вівтар волі, миру та спокою поклав своє життя. Історія нашого кохання почалася задовго до нас і залишиться жити після. Вона неосяжна, наче Всесвіт”. “Я довго не наважувалася поділитися з кимось розповіддю про тебе, про себе, про нас. Але, зрештою, частину моїх щоденникових записів прочитала наша Аліна, а потім вже й цілий текст – мама. Та я далі продовжувала щось дописувати: щасливі миті, у яких залишився ти, вихоплювала зі скарбнички пам’яті твій голос, банальні фрази, які тепер для мене на вагу золота. Бо лише повертаючись до тексту, відчувала твою присутність, розмовляла з тобою через сторінки, жила щоденником. Мені страшно ставити крап-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин