Арт-калейдоскоп · “Надзвичайно важливо, коли у творчому репетиційному складі панує атмосфера доброзичливості”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Зірка “Тетяна Стебловська”
Слово Просвіти, №02 за 2025 рік
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото із соціальних мереж
Сім’я – це любов, турбота… і трохи інтриг. Але що станеться, якщо довіра опиниться під питанням, а родинний маєток перетвориться на поле для переговорів і маніпуляцій? Віолетта Десінь, власниця розкішних виноградників, стає центром уваги своїх “любих” родичів. Її племінник із сім’єю перебувають за крок від банкрутства, а найпростіший шлях до грошей – смерть 80-річної тітоньки. Однак вмирати вона не збирається – навпаки, готує для них декілька несподіваних “сюрпризів”. “Тітонька на мільйон” – це вибухова суміш сімейних інтриг, блискучого гумору та несподіваних сюжетних поворотів. Ця легка французька комедія змусить сміятися і водночас замислитися про сімейні цінності та родинні зв’язки. Прем’єрний показ нової вистави завершився невеликими урочистостями. – У нас сьогодні особливий вечір, особлива прем’єра, – наголосив директор – художній керівник театру Андрій Білоус. – Вона присвячена ювілею творчої діяльності народної артистки України Тетяни Стебловської. Маю почесну місію вручити ювілярці квіти від колег з Молодого театру і зачитати вітання від творчого колективу: “Дорога Тетяно Володимирівно! Ви сьогодні на цій сцені, у сяйві театральних вогнів, оплесків вдячного глядача. Ми маємо особливий привід для радості та гордості. Ювілей Вашого творчого шляху, який триває вже 60 років. А 60 років на сцені — це не просто дата, це символ Вашої невтомної праці, енергії та величезного внеску у розвиток Молодого театру. Ви не лише приклад для наслідування, а й джерело творчого натхнення для колег та шанувальників. Ви справжня легенда Молодого театру. Людина, яка своїм талантом, майстерністю та щирістю залишила незабутній слід у серцях багатьох поколінь глядачів. Ваші образи на сцені надихали, хвилювали, дарували надію та любов. Ви змогли зробити мистецтво живим, близьким і вічним. Ваша багаторічна праця стала прикладом для наслідування. А Ваша душевна краса і відданість театру – джерелом невичерпної енергії для всіх нас. Тетяно Володимирівно, ми вдячні Вам за кожну зіграну роль, за кожен момент щирості на сцені. За кожну емоцію, яку Ви подарували. Нехай цей ювілей стане ще однією світлою сторінкою у Вашій блискучій творчій історії. Бажаємо Вам нових звершень і тепла глядацьких сердець. Нехай Ваш талант продовжує сяяти. Ваше серце залишається таким же натхненним, а кожен новий день дарує радість, здоров’я та натхнення. Браво, Тетяно Володимирівно!” Талант сяє на цій сцені, ви тут зірка. Ав мене у руках підтвердження того, що ви сяєте не лише нашим глядачам. Ім’ям Тетяни Стебловської названа зірка 7-ї величини на небосхилі в Чумацькому шляху. – Ми з вами стоїмо на сцені театру, який має символічну назву Молодий, – зазначив перший заступник директора Департаменту культури КМДА Микола Шуляк. – Всі натхненні, переповнені творчою енергією для того, щоб мріяти і втілювати свої мрії в реальність. Дуже вам вдячний за отримані сьогодні емоції. А ще маю офіційну місію: “Почесною грамотою КМДА нагороджується Стебловська Тетяна Володимирівна за значний внесок у розвиток української театральної справи, високий професіоналізм та з нагоди ювілею”. – Дорогі друзі, шановні колеги, я дуже рада, що ви сьогодні завітали на нашу прем’єру і мій ювілей, – звернулася Тетяна Стебловська. – Дуже хочу подякувати вам за те, що так тепло сприйняли нашу виставу. Ми відчували подих і биття ваших сердець. Господь подарував нам родючу землю, чудових людей. І нехай Господь допоможе нам перемогти, щоб у нас настав мир. Бажаю міцного здоров’я, добробуту вашим сім’ям і чистого мирного неба. До перемоги! Через кілька днів після прем’єри ми мали можливість поспілкуватися з ювіляркою. – П’єсу на свій ювілей я шукала півтора року, – розповіла Тетяна Володимирівна. – Спілкувалася з директором нашого театру Андрієм Білоусом. Щось пропонувала я, щось він. Загалом процес пошуку тривав досить довго. Мені хотілося комедію, але з глибоким соціальним змістом. Часу залишалося мало, і ми з Андрієм Федоровичем зупинилися на цій французькій комедії. П’єса називається “Супниця”. Потрібна була інша назва. Коли ми зустрілися на першій репетиції, я сказала: “Оголошується конкурс на кращу назву вистави. Буде премія, пропонуйте”. Надходили пропозиції, вони нам не підходили. Як завжди питання вирішив Андрій Білоус. Він запропонував назву “Тітонька на мільйон” – і вона одразу всім сподобалася. Поставила виставу молода режисерка Дарія Назаренко, з якою ми раніше працювали над виставою “Матір моєї мами”. То була камерна сцена, камерна вистава на трьох персонажів. У новій постановці вже дев’ять персонажів і два акторських склади. Крім мене і Максима Зіневича, який грає інспектора, на всі інші ролі по два склади. Роботу над виставою почали 11 вересня, саме цього дня була перша репетиція. А випустили її 22 грудня. Працювали плідно, багато пропозицій вносили актори, режисерка. Виставу створювали всі разом. Була напрочуд хороша атмосфера. А для мене це надзвичайно важливо, коли у творчому репетиційному складі панує атмосфера доброзичливості. Кожен з увагою ставиться до партнерів. Наприкінці року вперше винесли виставу на суд глядача. Відгуки дуже хороші. Хотілося зробити для колег маленький подарунок. Театр виготовив красиві запрошення на прем’єру, і я подарувала їх своїм колегам і друзям. Також серед гостей були лікарі, артисти з Національних театрів імені Лесі Українки, Івана Франка, Київської оперети. Моїм бажанням було зробити ювілейну виставу саме на великій сцені. Це вже інші декорації, інший підхід до всього, до того ж багато персонажів. Керівництво підтримало цю ідею. У кожної людини багато рис характеру. Немає лише хороших або лише поганих людей. Граючи злого, шукаєш у ньому щось добре. Звичайно, я вкладала у свого персонажа певні власні риси та емоції. Щось співпадало з моїм відчуттям життя.
участі. Очевидно, на акторку чекає ще й кар’єра успішного режисера – і в театрі, і в кіно. Творчість легендарного Івана Миколайчука, якого вона дуже любить, – взірець для неї і натхнення. Талановита, наполеглива та щира в житті й роботі, чарівна та неймовірно гарна. У кінематографічному доробку Ірми Вітовської десятки яскравих ролей. Італійці не прогадали, запросивши Ірму зіграти роль українки-матері у фільмі “Коза Ностра. Мама їде” (режисер Джованні Дота). Іще одна успішна роль матері в популярному фільмі “Мої думки тихі” Антоніо Лукіча. Акторка зіграла матір, жінку, яка втратила рівновагу життєву, однак не втратила бажання жити. Фантастична роль старої бабці була зіграна актрисою і у фільмі Володимира Тихого “Брама” та у виставі “Сталкери” Стаса Жиркова за п’єсою Павла Ар’є у Молодому театрі. Ірма талановито відтворює в своїй героїні тримання таїни, котра і є справжнім, непроминущим скарбом – гарантом збереження народу і нації.
Дуже важлива фінальна фраза, яка є ідеєю всієї вистави: “Діти мої, запам’ятайте: головне в житті — це сім’я. Треба цінувати родину, а гроші приходять і йдуть”. Як я вже зазначила, кожен із акторів привносив у виставу щось своє, але водночас відходив від власного “я”. Приміром, для Ярослава Чорненького та Романа Равицького складним завданням було грати персонаж, який хоче, аби вбили його близьку людину. Під час репетицій ми звикали одне до одного. Якщо з Оленою Узлюк я вже мала спільні вистави, то з Сергієм Пащенком, Максимом Зіневичем, Вікторією Ромашко, Поліною Снісаренко працювала вперше. Під час роботи над кожною виставою велике значення надаю костюмам, адже це невід’ємна частина образу. Художниця Оксана Моренко запропонувала білий колір для всіх костюмів. Спочатку я була проти, говорила, що ніколи не вдягну свою фінальну білу сукню. Врешті я зрозуміла, що Оксана була права. Багато глядачів відзначили, що у сенсі побудови образу вийшло ефектно й точно. Звісно, не можна стовідсотково бути задоволеною своєю роботою. Загалом оцінку складає глядач. І коли мої колеги та гості говорили, що це цікаво, компактно, смішно, є глибокий сенс – отже, ми досягли своєї мети. За 2024 рік у нашому театрі відбулося кілька прем’єр, це дуже хороші постановки. Вистави “Декамерон” та “Небезпечні зв’язки” поставив Андрій Білоус. У цих виставах добре показала себе молодь. З успіхом йде вистава “Зілля” молодої режисерки Олександри Меркулової. Закінчили рік цікавими виставами на різний смак. Приємно, що до театру ходять глядачі від 12 до 80 років і кожен знаходить тут щось своє, хоче прийти знову. У багатьох було бажання побачити інший склад “Тітоньки на мільйон”. Зміст та ідея ті самі, але кожен актор вносить свою енергетику, вкладає своє бачення. На другому показі, який відбувся 3 січня, грали Роман Равицький, Ірина Малоліта, Вікторія Мало-ок, Поліна Снісаренко, Сергій Пащенко, Олексій Нежурко, Мішіко Кобалія. Також утворився цікавий ансамбль. Вже є ідеї щодо наступної постановки, але поки що їх не розголошую. Є задуми як щодо великої, так і камерної сцени. Дуже люблю камерний майданчик. Це мов театр на долоні, глядач із тобою в одному біополі. Не можу не згадати і про неймовірний подарунок від театру, на який навіть не очікувала. Андрій Федорович, підсумовуючи мою творчу діяльність, зачитав теплі слова від колективу. “Це ще не все, тепер на небі буде ваша зірка”, – сказав він. Вручив мені сертифікат. Спершу подумала, що це якийсь театральний жарт. Наступного дня подивилася цей сертифікат і була просто приголомшена. Завдяки рідному театру тепер на небі буде зірка “Тетяна Стебловська”, її номер 10000441. У Києві є вулиця, названа на честь моєї мами, примадонни оперети Ольги Юровської. А тепер на небі є зірка Тетяни Стебловської. Це найбільше визнання моєї творчості за 60 років, – розповіла Тетяна Володимирівна.
Ірма Вітовська грає і на сцені театру, і в кіно просто блискуче. Точніше сказати – не грає, а живе поза жанрами й стилями – як самого життя, так і театру й кіно. Кожен епізод її героїні намагається здолати своєю нестримною енергетикою – і їм це вдається. І це той магістральний сюжет, який прозирає у кращих ролях Ірми Вітовської. Її героїні володіють потужним магічним талантом полагоджувати зазвичай порваний ланцюг часів, епох, міжлюдських стосунків, які надходять до нас із втраченими кодами й сенсами. З нагоди ювілею в Синій залі столичного Будинку кіно за сприяння Національної спілки кінематографістів України відбулася зустріч Ірми Вітовської з глядачами, де акторка презентувала захопленим прихильникам фільм “Коза Ностра. Мама їде” режисера Джованні Дота і фільм “Смак Свободи” режисера Олександра Березаня.
Підготував Георгій ЛУК’ЯНЧУК
У Київському національному академічному Молодому театрі відбула# ся прем’єра вистави “Тітонька на мільйон” за п’єсою Робера Ламуре. Прем’єра вийшла до 60#річчя творчої діяльності Тетяни Володимирівни Стебловської.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
