Гаряча тема · “Навіть прорив ЗСУ в Курську область та новий наступ у січні 2025 року не можуть зняти тривожних питань про межі нашої обороноздатності”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
Наближення до прірви Новорічні ескізи 2025 року
Слово Просвіти, №02 за 2025 рік
...Якщо вірити китайському календарю, світ у 2025 році потрапляє у володіння Зеленої Дерев’яної Змії. Роки Змії – різних її ґатунків – Вогня# ної, Металевої, Водяної – припадали на 1905, 1917, 1929, 1941, 1953 і так далі роки. Неважко помітити, що кожен з них залишив трагічну заруб# ку на дереві Історії й знаменував початок нових часів й поворотів долі мільйонів людей.
Юрій ЩЕРБАК, письменник і дипломат, Голова Ради Незалежного Медіа Форуму
Імовірно, я є останнім киянином – свідком зустрічі нового 1941 року в рідному місті. Було мені шість років, і я чомусь запам’ятав цю новорічну ніч; ми зібралися неподалік від Центрального вокзалу в домі старшої сестри моєї мами Марії Домініківни та її чоловіка Дмитра Федоровича Виноградова, колишнього офіцера Першої світової війни, людини, безкінечно заляканої більшовиками й ненавидячої їх. Всі були веселі, випили за Новий рік, за нове щастя... Але Дмитро Федорович, який любив випити, раптом спохмурнів і сказав, що невідомо, що станеться в новому році, тому треба пити не за нього, а за рік минулий, який не приніс, слава Богу, ні арештів, ні хвороб, ні інших нещасть. Мало хто звернув увагу тоді на ці слова, але вже через рік, в завірюху евакуації, згадали пророцтво колишнього офіцера. З початком війни Дмитро Федорович пішов добровольцем у народне ополчення; колону необмундированих, неозброєних немолодих людей погнали пішака на Харків, їх обстріляли німці, ополченці розбіглися. Сусід пропонував Виноградову повернутися додому, той відмовився: честь офіцера не дозволяла йому кинути війну з німцем, якого не добив у 1916 році. НКВДисти полювали й нещадно вбивали колишніх офіцерів; дядя Митя ховався від людоловів, але офіцерську честь зберіг. Залишився з залишками ополчення й загинув без сліду у вогні війни; совєтська влада сповна віддячила Марії Домініківні, відмовивши їй у будь-якій компенсації за смерть чоловіка. Цей спогад про страшне новорічне свято 1941 року увійшов у мою пам’ять і завжди спливає в ніч напередодні Нового року тривожним питанням: що несе в собі ближнє майбутнє? Чи варто безоглядно вітати Невідоме? Що приготувала Зелена Змія Україні, Європі, світові в 2025 році?
*** Виходячи із суворої політичної, економічної та мілітарної інформації, що надходить з нечисленних українських та більшого числа зарубіжних джерел, Україна наближається до краю прірви, за якою – катастрофа, поразка, капітуляція – якщо не повна, то часткова. Територіальні здобутки російських окупантів у 2024 році становили приблизно 3,3 тис. кв. км українських земель на важливих стратегічних напрямках на Донбасі і понад 40% території, захопленої ЗСУв Курській області з початку операції. Аналітики підкреслюють, що незважаючи на суттєві втрати, загарбники невпинно просуваються вперед, вселяючи в душу кривавого диктатора Путіна та його пропагандистів ейфорійну переконаність у перемозі й позбавляючи Україну сильної переговорної позиції. Україна, з якої виїхали біля 7 млн осіб (17% довоєнного населення), переживає демографічну катастрофу, а руйнування енергетичної інфраструктури призвели до втрати майже половини довоєнного споживання електроенергії. Матеріальні збитки оцінюються в 750 млрд доларів (Главком, 29.12.2024). Біля 1 млн чоловік служить у ЗСУ, але відчувається брак вояків на фронті, не кажучи про збільшення числа дезертирів (делікатно названих СЗЧ – “самовільне залишення частин”) і зростання організаційного безладу в ЗС, про що свідчать окремі голоси з фронту й неупереджених військових аналітиків. За твердженням журналу The Economist (26.11.2024), за несповна три роки Україна втратила від 60 до 100 тисяч військовослужбовців загиблими і 400 тисяч пораненими. Ці скорботні дані не повинні, звичайно, спонукати нас до думки про капітуляцію, навпаки, посилювати волю до перемоги, але вони ставлять перед суспільством фундаментальне питання – чи спроможна нинішня правляча верхівка адекватно оцінити геостратегічну і військову ситуацію України, дати їй вірну оцінку та запропонувати нації шляхи подолання кризи? Досвід німецько-радянської війни 1941–1945 років показав, що навіть такий самозакоханий і впертий тиран як Сталін вже в перші місяці війни зумів подолати свої передвоєнні ілюзії й сказати народу сувору правду про смертельну небезпеку гітлерівської агресії; він та його кремлівські поплічники спромоглися перебудувати економіку і пропаганду під гаслом “Все для фронту, все для перемоги!” й жорстокими диктаторськими методами перетворили війну на справді народну, вітчизняну, екзистенційну, бо й дійсно – боротьба була не на життя, а на смерть. Нічого подібного в сучасній Україні, над якою нависла загроза поразки й зникнення з політичної карти світу, не спостерігається – й про це із здивуванням пишуть іноземні журналісти й розповідають українці, які відвідують Вітчизну. Влада обмежується короткими, часто беззмістовними відосиками та оптимістичними реляціями про удари українських дронів (і ми, звичайно, радіємо цим успіхам), але уникає серйозної розмови з власним суспільством про головне: про смертельну небезпеку для самого існування Української Держави та про шляхи мобілізації народу на боротьбу з віковічним ворогом – Росією, війна з якою може затягнутися на довгі роки, а ненависть – на століття. Навіть прорив ЗСУ в Курську область, який став торік чи не єдиним стратегічним успіхом України, та новий наступ у січні 2025 року не можуть зняти тривожних питань про межі нашої обороноздатності на марафонській дистанції війни. Піклування влади про рейтинги президента Зеленського, а не про об’єднання суспільства перед лицем смертельних загроз, є злочином перед Україною, бо інтереси України є незмірно вищими за честолюбні інтереси однієї особи, хоч би й такої, що уявляє себе “новітнім Черчиллем”. Зеленські приходять і йдуть, а Україна має залишатись. Одним із непробачних злочинів влади є – замість політики національної єдності – запровадити штучний поділ українців на прибічників групи Зеленського–Єрмака та їхніх опонентів; створення проурядового телемарафону і позбавлення опозиції та ряду телеканалів можливості впливу на формування внутрішньої та зовнішньої політики України тільки поглибило розкол у суспільстві. Хочу нагадати “Черчиллю №2”, що під час Другої світової війни лідер лейбористської опозиції Клемент Еттлі обіймав з 1942 року в уряді Черчилля №1 посаду віцепрем’єр міністра. Тобто – лідеру опозиції Петру Порошенку належало б за цим принципом як мінімум місце віцепрем’єр-міністра! У 2025 році одним з головних питань внутрішньої реформації Української Держави, її переходу від держави №1 (1991–2022 років) до оновленої держави №2 є створення Уряду Національного Порятунку і прийняття життєво важливих рішень щодо війни з РФ, забезпечення єдності української нації та економічного розвитку держави в умовах її демократизації, а не мавпування російських диктаторських практик і корупційних схем. Треба пам’ятати про виснаження, вигоряння нації в результаті війни і розрухи, як це сталося з Австро-Угорщиною, Німеччиною та Росією в 1917–1918 роках – і своєчасно запобігти незворотним змінам народного організму, які ведуть до його загибелі.
*** Нова суперзірка засяє в 2025 році на світовому небосхилі: Дональд Трамп, щодо впливу якого на глобальну політику ще до вступу до Білого дому складено мільйони прогнозів – від миротворчо-глорифікаційних оспівувань майбутнього Рятівника людства – до ролі світового палія термоядерної війни. Постать Трампа вже сьогодні нагадує гумову іграшку – слона, роздмуханого до гігантських казкових розмірів всесвітнього “вирішали”, голлівудського супергероя, який за мить вирішить усі глобальні проблеми. Не вирішить. Не того масштабу ця людина. Багато українських блогерів-байкарів та казкарів висмоктують у повідомленнях з Флориди мілікраплини інформації, щоб запевнити співгромадян у винятково благодійній ролі Трампа, ігноруючи бекграунд та заяви цієї одіозної аморальної особистості з тавром кримінального злочинця. Трамп ладний довести США до громадянської війни, використати владу для руйнування “глибинної держави”, на якій трималася могутність Америки, і є надзвичайно небезпечним персонажем з підвищеним ризиком бути знищеним у ході замаху чи перевороту. Разом з тим, він – великий
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
