Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “У Довженка вистачило духу “органічно заступити/ ся за народ свій, що несе тяжкі утрати у війні”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Свою землячку пам’ятаєм

Слово Просвіти, №03 за 2024 рік

Микола РОМАНЮК, вчитель історії, Кропивниччина Днями в Іванівській філії було проведено захід до дня народження Тамари Гнатівни Журби – “Лагідна земля”, на якому учні мали змогу вкотре ознайомитись зі “Словом значущим” нашої поетеси, була організована експозиція з особистими речами (друкарська машинка, машинопис, літературні видання, які виписувались в 90-ті рр., фото), на заході діти слухали пісню-романс на слова пані Тамари, авторства барда Олександра Лазарєва “Не чекай” у двох інтерпретаціях – у виконанні автора та Любові Лісової, читались вірші про Україну, Долинську та Іванівку. Ні шум Ла Плати не втіша, Ні обшир неба голубого. Мовчить до місяця чужого Чиясь заблукана душа. Тамара Гнатівна Журба народилася 16 січня 1939 року в селищі Зелене Дзержинського району м. Кривого Рогу. Поетеса, член Спілки письменників України (з 1983 року). З 1968 року жила в селі Іванівка. Працювала завідувачкою бібліотеки, вихователькою в дитячому садку. Як шум доріг затихне вдалині, Так глухо стане в серденькові Геби, Бо жодного світання у вікні, І жодного ліхтарика у небі, Темніють став і вулиця й хати, І ніч сплива й нечутно того плину, І лиш земним сузір’ям з темноти, Нам світить біле полум’я жасмину, Та птах нічний озветься де-не-де, Ми тут, ми тут в оцім зеленім раї, Ану ж бо тихше... Ніби хтось іде, Серед степів село моє шукає. Друкувалась з 1971 року. Авторка поетичних книг „Дотиком серця”, “Лагідна земля”, “Жіноча розмова”, “Зимова флейта”, книги поезій для дітей “Звідкіля ти, журавлятко?”. Учасниця VІ Всеукраїнської наради молодих літераторів. За збірку “Лагідна земля” нагороджена обласною премією імені Ю. Яновського. За книгу поезій “Зимова флейта” стала переможцем обласної літературної премії імені Євгена Маланюка за 2004 рік у номінації “Художня література”. З 2005 по 2021 рік мешкала в Аргентині, де написала ще три неопубліковані збірки, дві дитячої поезії “Абетка” та “У Чаклунському лісі” і одну дорослої – “Недописаний сюжет”. Всесвітнього російського народного збору самодержець заявив: “Багатодітність, велика сім’я мають стати нормою, способом життя для всіх народів росії. Зберігається традиція міцної, багатопоколінної сім’ї, де виховуються четверо, п’ятеро і більше дітей”. За його ж словами, раніше в родинах було по 7-8 дітей, а подекуди й більше. По-перше, сказане стосується насамперед нацменшин. Мусульманки без подібних закликів дають собі раду. Їхні звичаї забороняють переривати вагітність. Подруге, що ж приховує пропаговане? Не вистачає мобілізованих поневолювати “братні народи?” На карті рф з 1924 до 1991 року красувалося місто свердловськ. Після того повернули попередню назву – єкатєринбург. Вшанували “вражу бабу, кляту суку” Катерину ІІ. Саме там у 2000–2003 рр. збудовано храм на крові – на місці будинку, в якому вночі 17 червня 1918 р. більшовики розстріляли останнього російського імператора, його сім’ю і чотирьох слуг. Храм на крові – одвічна ординська кровожерлива політика кремлівських верховодів. Другий президент України вказав на діагноз путіна – “психічний розлад”. З хворої голови на здорову – заява самодержавного: “Одеса – російське місто”. Чому ж його бомбардують, стирають з лиця землі? Бий свій свого, щоб чужі й духу боялися? Насправді ж усе злодійське заради головного – правити в московії до останнього подиху.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин