Книжка в газеті · “Нехай діти запам’ятають наші теплі очі Наші теплі посмішки Наші теплі руки” · с. 10сторінка оригіналу ↗
“В Україні буде велика любов, просто рай”
Слово Просвіти, №03 за 2024 рік
Катерина МОТРИЧ
Хороші враження, як і хороші люди: хочеш, щоб вони затрималися коло тебе. Такі відчуття я винесла з Національного музею літератури України 12 січня, де відбулася презентація трилогії Людмили Лисенко “Світотворення від Марії”. Укотре занурилася в атмосферу неосяжного космосу талановитої художниці Марії Приймаченко. У дивосвіт її незбагненного малярства, до якого йшли корифеї, йшли поціновувачі і будуть ще довго йти спраглі на дива і чар українці. Ця поліська “прима” зробила тектонічний розлом у наївному малярстві, переконавши світочів і поціновувачів, що “наїв” несе в собі мудрість віків, вірувань і дух предків від першовитоків. Таки ж від світотворення. Її картинами захоплювалися генії, так і не розгадавши таїни її древлянського світу, над яким вона мала владу і який владарював над нею. Її пророчий дар проростав у часі, і вона озвучувала події, які ставалися через десятиліття. Так, Марія провістила чорнобильську трагедію, сказавши, що з чорнобильських лісів іде прокляття на все людство. Провістила, що Україна здобуде незалежність, коли сконає комуністична гідра. А тоді, ще задовго до трагедії, вона оплакувала своїх художників-побратимів, з якими її звела доля в Печерській лаврі, де вона студіювала малярство. Знала, що їх відстріляють, як беззахисних птахів, жорстокі комунари. Її бридило від цього червоного бісівства, і вона знала, що його час мине ще за її земних днів. Доля художниці випала тяжка, а земна дорога – хресна. І письменниця змальовує це зримо, але ненав’язливо. Так, трилогія – це життєпис великого страдницького життя сподвижниці, яка виборювала кожен день, маючи прізвисько “Крива Марія”, яким нагородили її односельці, також не прощаючи їй, що вона “зрадила” їх і не стала дояркою чи буряківницею. Така людська природа: люди часто ненавидять тих, кого любить Бог і хто не йде в натовпі, а йде проти течії. Марія йшла проти течії тієї буремної ріки, яка протікала найчорнішими і найбурхливішими гирлами нашої історії: голодомори, колективізація, репресії. Треба мати справді могутній дух і внутрішню силу, щоб не зламатися, не знікчемнітися і не осквернити свою душу. Адже коли йде гроза, не можна не змокнути. І вона вистояла. Допомагав і селянський родовід, і вроджена мудрість. Такою дивовижною постає в романі-трилогії Людмили Лисенко ця жінка. Письменниця привела її в наше ще буремніше сьогодення з-за світів, і та окропила наші зболені душі ясою надії: “В Ук-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
