Про-читання · “Кожен зі своїх днів наповнювала змістом, красою й силою свого мудрого серця і дарами, що їх щедро відкрив для неї Господь.”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Пісня білого лебедя
Слово Просвіти, №03 за 2024 рік
Віктор ПАЛИНСЬКИЙ
Свої поетичні тексти вона пише найчастіше тоді, коли відчуває музику в них. Тобто висотує з поезії те, що, здавалося б, ще на стадії творчої інтуїції, на самих початках, зближається. Можливо, потребує точної корекції: „Загострюються щирі почуття”, „І звужується коло на краю”, „Я пильно буду берегти серця”. Вона ретельно прислухається та придивляється до ойкумени. Адже, саме, тут найцінніше. Лечу зорепадом, Тримаюсь орбіти. За мною цим шляхом Ідуть мої діти. Вікторія Бондаренко – поетка, композиторка, співачка. Львів’янка з перших своїх днів. Це, зрештою, і приносить у її літературну та музичну творчість вишукані урбаністичні мотиви та мелодику і разом з тим усвідомлені враження від живого Міста Лева. Жваво, насичено, цілеспрямовано почувається у творчому процесі. Авторка восьми книжок поезії. Рясно пише пісні на свої тексти, нерідко на вірші інших поетів. Популярна у Львові виконавиця шансону. Згадаю й про те, що Вікторія Бондаренко не цурається у своїй концертній діяльності й камерних сцен, як ось – в навчальних закладах, творчих Спілках, лікувальних центрах військових, які нині б’ють ворога на фронтах російсько-української війни. Авторка пів десятка музичних аудіоальбомів. Перед очима – найновіша книжка В. Бондаренко „Білий лебідь” (Львів, „Логос”, 2023 р., 111 с.). Попередньо цитував саме з цієї збірки. Поезомова її – стисла, виразна, без сумнівних сентенцій. Авторка наче сигналізує читачеві про справжню щирість, без зайвини, без надуманих кучерявостей. Відверто і щиро я каюсь. Пробачте провини мої! Я тут і я вам усміхаюсь, Як сонце ранкове землі. Її рядки відверто й вочевидь заточені на музичну гармонію, але не маліють і як окремі вірші. Вони здатні виокремити для себе місце в душі читача. Поезо-пісенність по-особливому сприймаю у віршах, присвячених Україні, Львову. Тут зумисне поєднується особисте та загальнонаціональне. Українське. Пісня вихлюпується, як вода виходить з берегів під час повені. А також – паводку світла та музики. Цим сповнене серце авторки, відкрите для любові. Непідробно. Зворушливо. Українсько. В калинових гронах, в колоссі пшениці, Під лагідним сонцем земля процвіта. Тут – чисті джерела та повні криниці На многії благії вічні літа. Львів у Вікторії Бондаренко „летить у вічність, у плин віків”, „манить під крило своє”, „найперше слово і перший крок”, „присвячу тобі ще одну пісню – облетить земну кулю спів”, „від міста Лева почати путь”. Тут немає претензійних словесних формул, герметичних строф; присутня лише любов: „Яке це щастя тут народитись!” Часто у такій її поезії сприймаються Україна, Львів – як панорамні картини, шкіци, побачені ще в дитинстві та зафіксовані назавше. Окремий розділ книжки – „Пісні про війну” з щирою лірикою. Щирість тут – не загравання з читачем, а поетична діагностика Вікторії – позитивістська. Її ліричний герой вірить: Дивлюся на веселку, добрий знак, Надія на близьку вже перемогу! Любов, надія і весна. І віра з нами й ласка Бога. Чи вдалося поетці сотворити оту очікувально-динамічну атмосферу, що її плекають батьки, дружини, діти тих, хто зараз захищає Україну? Передати драматичний трагізм содіяного ворогами, окропити вірою прийдешню перемогу? Але є ще певний запас часу і можливостей, аби торкатися сокровенного. І віра – якраз те, що найнадійніше.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
