Письменники і час · “Бог вибрав тебе і довірив тобі цей світ. Бери, черпай долонями життя, але живи за Божими законами”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
З Господнім світлом у серці
Слово Просвіти, №03 за 2025 рік
Аделя ГРИГОРУК, письменниця, журналістка, Івано-Франківська обл.
Розповідь про Василя Юрійовича Курищука хочу розпочати з його слів, які вмістили в собі і його особистісний ідеал, і його погляд на життя та призначення людини в світі. Ці рядки вартують, щоб над ними задуматися і молодим, які щойно переступили поріг дорослої самостійності, і людям у літах, що підсумовують зроблене. Ось як вони звучать: “Бог дав тобі життя, людино, іти, живучи, користуєшся всіма благами, які Він створив на Землі. Та пам’ятай, що замість тебе на світ могла появитися інша людина, але Бог вибрав тебе і довірив тобі цей світ. Бери, черпай долонями життя, але живи за Божими законами. І таланту Бог дав стільки, скільки ти можеш узяти, щоб стала ти, людино, талановитою”. У таку філософську парадигму вкладається життя В. Ю. Курищука, який народився 14 січня 1940 року в селі Уторопах Косівського району Івано-Франківської області. На Косівщині його знають як талановитого педагога, удостоєного високого звання заслужений вчитель України, організатора освіти, дослідника-краєзнавця, автора глибоких монографічних праць з історії освіти, шкільництва та релігійного життя нашого гуцульського краю. А ще він належить до Національної спілки краєзнавців України, є автором багатьох десятків статей у місцевій, регіональній та загальноукраїнській пресі. Освіта, якій віддав понад пів віку, не відразу стала його долею. Йому нелегко було зразу ж після закінчення школи визначитися зі своїм покликанням. Склавши випускні іспити, вирішив, що стане лікарем, і подав документи в медичний інститут. Іспити склав, але конкурс був шалений: 20 абітурієнтів на одне місце! Та й у першу чергу на навчання зараховували тих, хто мав трудовий стаж. У Курищука стажу не було, тому він подався його заробляти. Спочатку працював у Ковалівському шахтоуправлінні мулярем, потім – завідувачем клубу в Уторопах, а далі – й це не випадково – дорога привела його в школу. Перше місце роботи в освіті – Космач-Завоєлівська не-
Книгу представили громадськості та мистецько-науковій спільноті Полтавського краю. На презентації йшлося про життєвий шлях, громадсько-мистецьку і педагогічну діяльність та національно-мистецький спадок Опанаса Сластіона. На дійство завітало чимало поважних гостей. З вітальним словом до присутніх повна середня школа, де Василь Курищук почав працювати вчителем у початковій школі. Робота подобалася, з учнями було цікаво займатися, організовувати різні заходи. Та й школярі потягнулися до молодого, енергійного наставника, який, – а діти відчувають таке серцем — любив юних вихованців. Далі була армія, Житомирське військове училище військ протиповітряної оборони. Але за станом здоров’я В. Курищука “комісували” з училища, і він вступив у Львівський університет на механіко-математичний факультет, який готував спеціалістів для науково-дослідних інститутів. Однак через сімейні обставини перевівся на фізичний факультет цього ж навчального закладу, який блискуче закінчив у 1965 році й почав працювати в Яблунівській середній школі. Тут пропрацював 40 років, викладав фізику (1962–1972), був заступником директора (80-ті рр.), а потім — директором школи (1993–1994, 1998–2002). Із 1994 до 1998 року В. Ю. Курищук очолював Косівський районний відділ освіти, пізніше став працювати директором Яблунівського міжшкільного навчального комбінату. Василь Курищук зумів сповна реалізувати себе і як талановитий учитель, і як талановитий адмізвернулися заступник начальника Полтавської обласної військової адміністрації Антон Чубенко, директор Департаменту культури і туризму ОВА Ірина Удовиченко, в. о. директора ПОУНБ імені І. П. Котляревського Надія Влезько. Вони зауважили, що такі зустрічі важливі, бо дають цінний матеріал для виховання моністратор, очолюючи одну з найкращих шкіл району та області. Постійно дбав про творче середовище, комфортні психологічні умови для вчителів та учнів і виявляв при цьому унікальну непоказну людяність. Особливу увагу Василь Юрійович звертав увагу на розвиток обдарованих дітей, залучав їх не лише до шкільних, але й регіональних, всеукраїнських та міжнародних проєктів. Як приклад – участь учнівської команди Яблунівської ЗОШ у всеукраїнських конференціях “Модель ООН. Україна” 1998, 1999, 2002, 2003 років, яка вимагала серйозної й тривалої підготовки за різними напрямками і яку Василь Юрійович часто повністю брав на себе. Модель ООН давала можливість учасникам виступати в ролі офіційних представників країн і відстоювати позицію своєї держави. Василеві Юрійовичу дуже імпонували можливості цього проєкту розширити світогляд учнів, вийти за рамки шкільного навчання й показати, що молода генерація відповідальна за своє майбутнє в своїй державі, а для цього необхідно творчо і незалежно мислити. Яблунівська команда впродовж цих років була в числі найуспішніших, і Василь Юрійович признається: “Я горджуся тим, що наші учні були серед кращих і за знаннями, і за вихованістю, і за розвитком”. Як педагог-науковець В. Ю. Курищук розробив новаторську методику розвитку загальнонавчальних умінь і навичок школярів молодших класів, яка успішно впроваджувалася в практику роботи. Його досвідом зацікавилися освітяни Полтавщини, ця методика реалізовувалася в двох школах Івано-Франківська й увійшла до картотеки передового педагогічного досвіду обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Ще на початку 70-х років В. Курищук упроваджував програмоване навчання на уроках фізики, створив кабінет програмованого навчання, на базі якого проходили районні та обласні семінари, відбулося виїзне засідання кафедри фізики Івано-Франківського педінституту, а потім студенти-фізики проходили в школі педагогічну практику. Але Василь Юрійович не лише обдарований педагог, його непересічний талант виявив себе і в низці дослідницьких праць. З-під пера педагога вийшло шістнадцять книг, які репрезентують їх автора як серйозного дослідника, який понад усе цінує правду факту. Він скрупульозно вивчив життєвий і творчий шлях письменників Миколи Матіїва-Мельника та Василя Атаманюка і повернув їхні імена в літературний дискурс, упорядкувавши та видавши вибрані твори: М. Матіїва-Мельника – “В скарбоні серця” (1992), “Новели” (1993), “Твори” (1995), В. Атаманюка – “Хвилі життя” (1997). Серед інших досліджень – “Життя, віддане ідеї” (2003), “Яблунів: причинки до історії містечка”(2008), “Школа на Яблунівщині” (2010), “Духовні святині Яблунівшини” (2013), “Дорога до храму” (2014), “На хвилях життя” (2015), “Християнські святині Косова” (2016), “Причинки до історії освіти на Косівщині” (2020), “Із закутин пам’яті” (2021) та інші, які мають надзвичайно важливе значення для вивчення суспільно-історичного життя Гуцульщини. Його дослідження історії церков, персональних біографій духовенства високо оцінені як читачами, так і церковним кліром. 2015-го року Правлячий Архієпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Василь Івасюк вручив В. Курищуку подячну Грамоту за значний внесок у вивчення історії церкви на Косівщині. На його рахунку десятки важливих проєктів, як хоча б оці: 1992 рік – заснував у Яблунові га-ці, що з’явилися друком у Києві, Львові, Миргороді, Полтаві, Харкові, Варшаві, Лондоні та Торонто. Член міжнародної Асоціації арт-критиків (AIGA при UNESCO в Парижі), член трьох Національних спілок, лавреат премій Панаса Мирного, імені Тетяни Яблонської та ін. Автор книги захоплено розповідав про неї, бо займається цим дослідженням вже понад років со-
Василь Юрійович Курищук зету “Живиця”, у 1995 році – газету Косівського відділу освіти “Освітянський вісник”, у 1998 – “Рідне слово” Косівського районного об’єднання “Просвіта” імені Тараса Шевченка. У 1995 році створив видавництво “Писаний Камінь”, в якому працював директором на громадських засадах до 2001 року, і яке тепер очолює громадський діяч Михайло Павлюк. Василь Курищук служив громаді Косівщини як депутат обласної ради першого демократичного скликання та неодноразово обраний депутат Косівської районної ради. Звідки на таку діяльність бралися сили, час, бажання? Відповідь, очевидно, знайдемо у рядках, якими починалася стаття: “Бог вибрав тебе і довірив тобі цей світ…” За цими заповідями торував і торує свою нелегку дорогу Василь Юрійович. І хоча відзначена його праця найвищими званнями в професії, лавреатством премій імені Марійки Підгірянки та імені Ігоря Пелипейка, все ж найцінніше для нього – довіра та любов людей, які його шанують за підтримку, допомогу, добре слово, за світло його серця – Господнє світло, яке наснажувало його в години випробувань, яке дає сили жити й творити для свого народу, для України. Многії літа, шановний ювіляре!
рок. Віталію Ханку належать численні статті та публікації про творчість Опанаса Сластіона. Тому його плідна і подвижницька дослідницько-просвітницька праця посідає одне з чільних місць в українському мистецтвознавстві. “Фактично те, що зараз називається “автентика”, Опанас Сластьон добре знав і був одним із найбільших майстрів і знавців української народної традиційної культури, тому ця нова книга для сучасників, для тих, хто хоче мати глибинні знання про українську культуру, буде незамінною”, – звернувся до присутніх Віталій Ханко. Промовляли почесні гості, земляки-митці, зокрема, журналіст, краєзнавець, лавреат премії імені Паісія Величковського Григорій Титаренко та географ, краєзнавець, Леонід Булава. Найпалкішим шанувальникам Віталій Ханко підписав книги на добру згадку.
Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Котляревського Полтавський офіс УІНП
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
