На часі · “Найганебніша властивість кожної “чорної діри” поїдати світло. Світло волі, світло правди, світло віри, світло людської гідності”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Євгену Дударю – 90!
Слово Просвіти, №04 за 2023 рік
Євген ДУДАР З циклу “Українці мої, українці...”
На підтанцьовках у сатани Двадцять перше століття. На планеті Земля завихрилося руйнівними буревіями. І в природі, і майже в кожному народі. Вируйновують життєві середовища, виморюють народи. Йдеться, звісно, не лише про ту стихію, що ураганами вихрить над землею, шаленіє потопами й пожежами, руйнує людські оселі, калічить і вбиває самих людей. Йдеться й про руйнівне чортовиння, що отруйним гадюччям вповзає у людські душі, затьмарює розум, придушує совість. Якщо, звичайно, в людини ще того розуму й тієї совісті хоч трохи зосталося. Якщо людина ще не перетворилася на генетично близького до неї хряка. Який своїм довгим рилом перерив усі сусідські городи. І своїм радіо-чи телехрюканням пояснює людству, що це “принужденіє к міру”... І світ, мовляв, має нарешті зрозуміти, що де чути те хрюкання, – там їхня територія і їхні життєві інтереси... Частина людей трохи підучених, особливо з теренів Західної Європи, переконує, що задля миру на Землі й гармонії між народами всі Гордієві вузли треба розв’язувати за круглими столами... Та життєва практика показує, що один круглий телепень, який возсідає десь за високим столом, може нав’язати стільки Гордієвих вузлів, що тисячі мудреців за сотнями круглих столів віками їх не розплутають. А якщо дурень не один? На початку 2018 року телеглядадач світу був “ощасливлений” феноменальним “телепеньшоу”. Таке собі – ніби звернення “високосидячого діяча” до своїх нижчесидячих. У “високосидячого” лице, як завжди – ніби “в тугій задумі”. Нижчесидячі, як інколи, – ніби освітлені прозрінням. Та коли “орателя” повело у традиційне “дипломатичне” русло “Кузькіной матєрі” й він почав демонструвати “всюдилітаючі” ракети, пригрозив світові ледь не могилою, – вибухнув рев “одобрєнія”. І світ зрозумів, що це хвороба не лише однієї персони. Бо навіть не привладна, а підвладна проста людина знає ту істину, що будь-яке смертоносне чортовиння має властивість повертатися на те місце, з якого його випустили. А від своєї персональної могили ніхто нікуди не втече. Навіть на тій території, де віками свободу й демократію “традиційно й спадково” “зберігають” по тюрмах та концтаборах. Де правду культивують лише ту, яка прислуговує тюремним сатрапам. Бо нащадки сатрапів зостаються вірними традиціям предків... Та й у світі “трохи цивілізованому”, чи на територіях, прилеглих до нього, не так вже й “свято та божо”. Іще з попередніх “освободітельних войн” зосталося чимало генетичних і політичних байстрюків. Вони за Юдин гріш продадуть своїх одноплемінців, національну честь і навіть свої держави. Бо Юдина кров національного забарвлення не має. Але ж та Юдина кров має постійне підживлення. Бо на планеті Земля, а, можливо й в усьому Всесвіті, є джерела життя і джерела смерті. Перші сприяють народженню й поширенню добра, світла, злагоди. Другі – сіють смуту, розбрат, тероризм, війни, каліцтво і смерть. Практика доводить, що “чорні діри” є не лише в галактиці, а й на землі, і навіть – у деяких людських головах. Ось “дірка” російського думського масштабу. Жиріновскій: “Ми вибіраєм нє только прєзідєнта Россії, а правітєля всєй планєти...”
А ось і сам “новообраний правітєль” Пу: “Россія прєімущество імєєт перед другімі странамі тєм, что она напрямую управляєтся богом...” Перше враження, що “правітєля” понесло. Від щастя про блискучу “операцію переізбранія”. А потім закрадається думка, що, може, чувак і має рацію. Бо Сатана – також божество. Для сатанинців. Отже “правітєлі” тих країн світу, які сповідують це “божество”, або ж байстрята гебістських “проізводітєлєй”, політичні г-орбани, спішіть на поклон. Лизніть покірно ратичку. Поцілуйте кінчик хвостика, або й... вище. Усе ж таки – “родная фєня”... На пряжках поясів гітлерівських посіпак також було самовосхваляння, що нібито з ними бог. Правда, також не конкретизувалося – який. Але життя показало, що “напряму” управляв ними Сатана. Наслідки – мільйони людських жертв, зруйновано пів Європи. І крах самої “Дойчлянд ібер аллєс”... Тобто тодішнього джерела бісівської чуми. Здавалося б, що стільки вихлюпнутого цим “джерелом” лиха мало б людство дечому навчити. Але вчаться ті, хто має розум. Совість може прокинутися у тих, у кого вона є. А якщо в голові імперська каламуть, а замість совісті – смердюче шовіністичне гнилище, – з’являється нове інфекційне джерело каламуті й зарази. І пошесть розповзається по всьому світу. Отже, “чорні діри”... Присутність такого явища у суспільстві, “політичній еліті”, а чи в окремій персоні, характеризується домінантою: дикунської безпардонності й хамства, наглого цинізму і брехні, садистської жорстокості, ну, відповідно, й фізіологічної ненависті до ворогів цього “аморального кодексу”. Отже, це мораль “чорних дір”. Клімат “чорних дір” – це атмосфера страху. Внутрішнього. Щоб “рідний раб” не задумувався над тим, чому він так злиденно існує, бо може втратити й це. І зовнішнього – що може прилетіти смертоносна “Кузькіна мать”... І зруйнувати ще й ті “блага”, у яких він живе. То ж страх і брехня – внутрішня атмосфера кожної “чорної діри”, що йменується імперією. Брехнею живуть панівні щурі. Брехні поширюють, аби жити й панувати. Брехнями вивертають мізки своїм народам і світові. Та найганебніша властивість кожної “чорної діри” поїдати світло. В усіх його проявах. Світло волі, світло правди, світло віри, світло справедливості, світло людської гідності. Наприкінці ХХ століття Україна вирвалася із “чорної діри” — Російської імперії. Але порвати остаточно оті рабські пута, якими століттями “укрощалі” наше національне й людське єство, не так просто. Тим більше, як каже російський журналіст Олександр Нєвзоров, коли: “Основний інстинкт Росії — захоплювати, давити танками, насилувати, силою приводити до “щастя і братства”. “Родичами” із цим загарбницьким плем’ям ми вже були. Хочеться побути звичайними поміркованими сусідами. Але кожен загарбник, бандюк, злодій, хоче аби все зосталося так, як він “склав історіческі”. Хоча фактично історично було так, як ідеологічний батько есесерівської імперії Карл Маркс описав у своїй праці “Разоблачение дипломатической истории ХVIII века”: “Россия, не имеющая никакого отношения к Руси, и получившая свое нынешнее название, в лучшем случае в ХVIII веке, тем не менее – нагло претендует на историческое наследие Руси, созданной на восемьсот лет раньше. Однако московская
Розповідають казочки. Що навiть землю нашу святу народ дiстав від Бога завдяки своєму лiнивству. Бо прийшов останнiм. А Всевишнiй до того все пороздавав проворнiшим. Отже, шкода йому стало українця i виділив для нього зi своїх запасiв. Тому й земля наша — райська. А ми на нiй - щось таке. Нi пришити, нi прилатати. Тому й усiм нас “шкода”. І всi бажають нам “допомогти”. У нашiй хаті порядкувати... Отакий імідж латають нам усякi паршивцi. Отаку ментальнiсть! Ми вже й самi починаємо себе ганджувати та самобичувати. Сидить паршивець на нашiй шиї, живе за нашу кровавицю і варнякає, що ми поволi рухаємося. Вони, звiсно, рухливiшi. У них – мораль сперматозоїда. Швидше встигнуги. І запліднити собою. Тому й до Бога швидше встигли. Землi вiдхопили. Тепер уже створюють мiфи, що ми на своїй землi випадковi. Аби потiм довести, що не випадковi тут вони. Ми – поганi, значить, все, що вони чинять у нашiй хаті, – хороше. I все виправдане. Наша ментальнiсть. Люде мiй славний! Як тебе затуркали! Як тебе забили! Як тебе задебілили!.. А що, якби ми хоч на коротюсiнький часовий вiдтинок стали такими, якими усяка шушваль нас вимальовує? “Лiнивi”? Добре – ми лiнивi. Тож ви, “працьовитi”, злiзьте з нашої “лiнивої” спини. I чалапкайте. Своїми клишоногими. Далеко-далеко. Звідки прийшли. Хто – за Червоне море, хто – за Уральськi гори. А хто – в аж-туди. “Мой aдрес и не дом, и не улица”. Увiчний мiраж. Або ж, коли живете на нашiй землi – працюйте на нас. А ми будемо їхати на вас... Помiняємося ролями... Не подобається? Правда? Хамовi нiколи не подобається, коли в людинi людська гіднiсть прокидається. Хам любить хребет зiгнутий. По ньому легше вилiзти на голову. А випрямлений хребет вiн уже називає “националистическим”, “антисемитским”, “антирусским” i ще казна-яким “анти”... Лише не антихамським... I вже спрацьовує хамська логіка. Не ти герой, мiй побратиме, що піднявся з рабських колiн. А вiн, хам. Який знову хоче тебе на колiна поставити. I ти, мiй добрий i гостинний народе, просякнутий надувiчливiстю i надделiкатнiстю, починаєш доводити хамовi. Де, мовляв, логіка? Серед “найкровожаднішого народу-антисеміта” у найзлачніших куточках його землі упродовж століть проживало й проживає стільки євреїв? І хамська логіка відповість. Що це не завдяки гостинності і доброті українців. А завдяки “самопожертвi євреїв”... Де ж, мовляв, логіка? На землi народу, який “зоологически ненавидит русских”, живе стiльки росiян? І той триклятий “хохол-руссконенавистник” уже й сам став “русскоязычником”. Аби його краще розуміли. І хамська логіка, по-хамськи, зауважить: “Это не благодаря гостеприимству и доброте украинцев. Это благодаря вечной самопожертве русских делать других счастливее...” Де, мовляв, логіка? У новоутворенiй своїй державi ми в першу чергу вiдкрили школи еврейські, польськi, чеськi, угорськi, румунськi. Не закрили жодної з насаджених нам росiйських. І не вiдкрили жодної української, там, де конче їх треба вiкрити. Для своїх “незрячих гречкосiїв”? А хамська логіка репетує про “насильственную украинизацию” i “ущемление национальных прав русских...” Де, мовляв, логіка? У столицi незалежної України не побачиш в продажу нi української книжки, нi українського часопису? I хамська логiка “ухмыльнется”: “Нет спроса...” Де, мовляв, логіка? У самостійнiй Українськiй державi упослідженi тi, хто страждав за цю державу по Соловках i Сибiрах. Хто гнив по криївках i тюрмах. А ті, бандюги, що за одне слово про самостiйнiсть стріляли нам у потилицю, хто садив нас у неволю i мордував нас по катiвнях, – ходять у героях, отримують престижнi пенсії. Та ще й на нас покрикують, що ми “бандити”? І хамська логіка просичить “о кровожадности бендеровцев и оуновцев”... Отакi ми, брате мiй українцю, “жорстокi”. Отакi “невдячнi”. Отака наша “человеконенавистническая” ментальнiсть. Отакі ми лiнивцi й тугодуми... 2018 рік
Чудовому, енергійному, дотепному, іронічному, саркастичному, веселому, справжньому українцю, істинному патріоту – 90 літ, осеней, зим і весен! Редакція “Слова Просвіти” вітає свого улюбленого автора і надає йому особливу, ювілейну, шпальту вибраного. Хай гостре слово і дошкульний сміх поціляють у ворожу орду і мобілізують наших бійців! Віримо, що українська Перемога не забариться! Слава Героям!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
