Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Загальний рівень культури нації визначається тим, наскільки вона знає й оперує своїм минулим”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

“Рідні Палестини Василя Горленка”

Слово Просвіти, №04 за 2023 рік

“Згідно з Постановою Верховної Ради та з ініціативи УІНП 170-річчя від дня народження письменника, журналіста, літературного критика, мистецтвознавця, автора наукових літературознавчих праць про Тараса Шевченка і Панаса Мирного, фольклориста, публіциста, есеїста, щирого патріота України Василя Горленка (1853–1907) цьогоріч відзначається на державному рівні”, – повідомили в Полтавському офісі УІНП. “Загальний рівень культури нації визначається тим, наскільки вона знає й оперує своїм минулим, наскільки шанує тих, хто зробив внесок у розвиток матеріальної і духовної культури краю, держави в цілому; якими пріоритетами користується кожен член суспільства. До тих, хто заслуговує на нашу глибоку шану, належить і Василь Петрович Горленко. 13 січня виповнилося 170 років з дня його народження. Він залишив глибокий слід у різних сферах української духовності й культури”, – зазначила у вступному слові директорка музею Панаса Мирного Світлана Завалій. Вона закликала присутніх вивчати історію, пізнавати рідний край, шанувати тих, хто боровся і бореться за українську Україну. У конференції взяли участь наукові співробітники музею Панаса Мирного, журналісти, викладачі гуманітарних кафедр вишів Полтави, громадські діячі, працівники бібліотечної системи. Цікаво і змістовно висвітлила творчі здобутки і життєвий шлях Василя Горленка завідувачка кафедри української літератури Полтавського національного педагогічного університету, кандидатка філологічних наук Віра Мелешко. Промовці наголошували: українська культура XIX ст. не знає блискучішого есеїста за Василя Петровича Горленка. Для того часу його твори стали вершинним досягненням; українські пись- Леся СТЕПОВИЧКА, письменниця, заслужений працівник культури України Фото Світлани УСЕНКО Цим рядком із вірша січеславської поетеси Наталки Нікуліної названо нову, розкішно ілюстровану книгу про знамениту козацьку Петриківку, відому в усьому світі своїм унікальним художнім розписом, який у 2013 р. ЮНЕСКО оголосила нематеріальною культурною спадщиною людства. Книгу уклав відомий січеславський письменник-краєзнавець Микола Чабан (видавництво “Ліра”, Дніпро, дизайн Олександри Нечай, фото Павла Маменка). Це історична хроніка Петриківки за 250 років існування, 635 цікавих дат, віднайдених упорядником у старих джерелах. Отже, література факту. Про Петриківський феномен чути в Україні і по світах, але, головним чином, коли йдеться про Петриківський розпис. В цьому сенсі Петриківка стала арт-брендом, символом народного мистецтва України. Одним із облич України. І це прекрасно! Та допитливому письменнику Миколі Чабану було цього замало. Йому стало цікаво дізнатися самому і донести до читача ширшу інформацію про цей райцентр Дніпропетровщини, його еволюцію на основі правдивого історичного фактажу. Будучи пристрасним популяризатором украменники його доби не наважувалися вийти поза народницьку, більше того, соціалістичну ідеологію, що накладала жорстке непорушне табу на будь-яку найбезневиннішу спробу дати бодай позитивний образ українського пана, ченця, священика; Горленко ж дивився на світ поглядом певного себе об’єктивіста, котрий бачить речі такими, як вони є, а не такими, як велить мода. Цитували дослідника Валерія Шевчука про те, що Горленко прагнув “писати навіть наукові речі так, щоб читати їх було цікаво, щоб і для них віднаходити свою притаманну естетичну форму, щоб стиль писця був легкий і вибагливий, наближений до мистецького”. Довідково. Василь Горленко походив зі старовинного козацького роду, започаткованого Лазарем Горленком. Місце народження – село Ярошівка Прилуцького повіту Полтавської губернії (тепер село Українське Талалаївського району Чернігівської області). Навчався спершу в Полтавській гімназії, потім у Ніжинському ліцеї князя Безбородька. Ґрунтовні знання з французької словесності, мистецтва, філософії здобув у Сорбонні. Із Франції Горленко виніс вплив видатного теоретика літератури і мистецтва Іпполіта Тена. На початку 80-х років повернувся в Ярошівку й розпочав працювати на ниві української культури: досліджував архіви і старожитності поміщицьких маєтків, церков, монастирів, записував фольклор, співпрацював із журналами. З 1882 року він активний дописувач до журналу “Киевская старина”. Перша стаття — про кобзаря з Полтавщини І. Крюковського — поклала початок періоду літературно-етнографічної діяльності. З частих мандрівок Василь Петрович привозив багато матеріалів і вражень, які описував і надсилав до періодичних видань. У нього зав’язується листування з П. Мирним, П. Мартиновичем, Ганною Барвінок, О. Стороженком та ін. Листи Горленка є зразком витонченої епістолярної майстерності. Вишукує старі українські книжки, бере участь у панахиді по Шевченку, подовгу просиджує в бібліотеках, працює над мистецтвознавчими розвідками й перекладами французьких книжок, пише рецензії. 1898 року в Києві виходить з друку серія книжкових пам’яток “Українські пропілеї”. Тут вміщено такі розвідки, як “Батьківщина Гоголя”, “Шевченко – живописець і гравер”, “Дві поїздки з М. Костомаровим”, “Україна в Таку назву мала наукова конференція, яку влаштували в Полтавському музеї Панаса Мирного. Захід відбувся з ініціативи Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті (УІНП).

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин