Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Духовний простір · “Хіба може московська церква захищати інтереси України, якщо її шеф кирило благословляє війну проти України? Звичайно, ні!” · с. 4сторінка оригіналу ↗

На батьківщині Митрополита

Слово Просвіти, №04 за 2023 рік

Чотири роки тому в Стамбулі, за присутності глави української держави відбулося підписання Вселенським патріархом Варфоломієм Томосу про автокефалію Православної церкви України. 6 січня 2019 року Томос вручили Митрополитові Київському і всієї України Епіфанію, а наступного дня, на Різдво, документ було доправлено в Україну. Українська церква здобула віками омріяну незалежність. – Він був звичайним сільським хлопцем. Тихим і скромним. Як прийнято казати, смиренним. Хіба що вирізнявся серед ровесників серйозністю. Вчився добре. Любив читати. Певне, сама доля торувала для нього духовний шлях. Шкільного товариства, правда, не цурався, спілкувався з однокласниками, приходив на шкільні зустрічі. Відгукнувся на моє запрошення й обіцяв прийти на 20-річчя закінчення школи. Та в останній момент зателефонував: “Вибачте, прийти не зможу, перебуваю за кордоном. Вітання всім!”. Ми знали, що в нашого однокласника, який до того часу вже був доктором богослов’я, мав сан Митрополита, справді щось важливе, – згадує однокласниця, педагог Марина Октавіянівна Мазур. Жадівська толерантність На території старостату, куди входять три адміністративно підпорядковані Старій Жадові села та кілька кутів, сім православних парафій. Чотири на час отримання Томосу належали до Київського патріархату, який очолював Митрополит Філарет, три, в тому числі найбільша парафія Свято-Михайлівської церкви, належали Московській православній церкві. Перехід парафій від УПЦ МП до Православної церкви України (ПЦУ) почався одразу після отримання Томосу. У Старій Жадові, на сходці в сільському Будинку культури, прийти на яку міг кожен охочий, абсолютна більшість (417 громадян) проголосували за перехід Свято-Михайлівської церкви від єпархії Української православної церкви до щойно узаконеної отриманням Томосу Православної церкви України. Є невелика деталь. У цій церкві майбутній Митрополит охрещений, сюди мама й бабуся приводили малолітнього прихожанина Сергія Думенка молитися. …Здавалося б, усе зрозуміло. Воля громади – понад усе. Та настоятель храму і агресивно налаштовані члени церковної двадцятки думку громади під різними приводами проігнорували. Перед прихильниками перепідпорядкування зачинили двері. Окрім внутрішнього замка поставили металеву штангу. Аби впустити “відступників” до храму, вимагають від них стати на коліна й публічно покаятись, – каже колишня прихожанка Олена. Принаймні щодо неї чинили саме так. – У той час я входив до церковної двадцятки. Коли висловився за перехід до ПЦУ, то був заочно, без моєї присутності, виключений з неї, – каже житель села Ілля Савчук. Прихильники ПЦУ не хочуть протистояння. Долучилися до зареєстрованої 1992 року релігійної громади церкви Святої Трійці. Приміщення невеличке, всіх охочих вмістити не може, але як уже є. Ходить сюди молитися і 65-літня мати Митрополита Віра Василівна. Такі пріоритети Сільська староста Світлана Бажура впевнена, що жодне село Сторожинецької громади в цей важкий час не згуртувалось так міцно, як Жадова. Тривога не оминає нікого: більше ста земляків на фронті. Чимало з них – у гарячих точках. Не обходиться без поранень. Чотирьох воїнів, на превеликий жаль, провели в останню путь. Село віддає шану полеглим, люди співчувають рідним, надсилають на фронт усе необхідне. Діє громадська організація “Дорогою життя”, яка координує роботу. Неля Рибак очолила “Жіночий батальйон”, завдання якого – зігріти бійців турботою, надіслати їм з дому щось смачненьке, аби додалось сил у холодних окопах. Надсилають різноманітну випічку, соковиті котлети, придатні для тривалого зберігання тушкованки. Хтось подарував для цієї допомоги кабана, хтось – бичка. Для нас, українців, кожен день – це боротьба, праця, допомога, підтримка. Окрім звичної кухонної роботи довантажували машину, яка завтра вранці поїде на передову. До “батальйонних смаколиків” ГО “Дорогою життя” додало сухпайки, що згодяться про запас, і ми теж їх відправимо. З Богом! Тримаємо стрій!” – пише в соцмережах староста Бажура. Їй вторить членкиня жіночого “батальйону” Ірина Сабура-Тимчишин: “Вранці дехто шукав доброго знаку від веселки, хтось нарікав на дощ і ожеледицю, а наша незламна команда, незважаючи ні на що, стала в стрій, щоб наші захисники напередодні свят відчули затишок і теплоту родинного дому. Хлопці, нехай вам смакує і додає сил. А ми проситимемо Бога, щоб усі ви повернулися додому й обійняли рідних. “Жіночий батальйон” дякує незмінним помічникам, які підтримують нас від початку нашої спільної праці – Трачук Марічці, Грапп Валентині, Палагнюк Марії, Мотрюк Мар’яні, прихожанам церкви Адвентистів сьомого дня с. Стара Жадова, Попадюку Івану, Гуцуляк Тетяні, Ісар Оксані, Кушнірюк Валентині…” Сонце хилиться до заходу, а напруга в старостаті не спадає. Комусь треба отримати довідку, хтось прийшов із діловим візитом. У Яна, працівника аграрної компанії “Контінентал”, що має на території старостату аж 597 орендодавців, радісна новина: передсвяткові подарунки вихованцям місцевих шкіл вже на місці. Староста подякувала і попросила ретельно працювати з орен-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин