Очевидець і літописець · “Їхня жага до життя, віра й надія допомогли витримати випробування та повернутися до повноцінного життя”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
Вільні полонянки
Слово Просвіти, №04 за 2024 рік
тування електричним струмом, психологічні приниження тощо. Саме пані Галина Гайова – во$ льова, смілива та неординарна жінка – чітко сказала: “Напевно, після полону “загострюється” не тільки здоров’я, а й паралельно відчуття справедливості. Вже не можу терпіти всіляку брехню!” Відверто розповідала про полон, людей, ситуації та події так, якби хтось міг тільки подумати. Біль$ шість часу вона провела в до$ нецькому концтаборі, на так зва$ ній базі “мдб”, розташованій на території колишнього заводу “Ізоляція”, що створила росія та її колаборанти. Там над нею жор$ стоко знущалися, як морально, так і фізично: проводили тортури через ураження електричним струмом всього її тіла”. Авторка книги подає доку$ ментальні свідчення своїх героїнь у художній інтерпретації: вільні полонянки збираються на вечір$ ку до головної героїні книги Оль$ ги Політової, яка хоче написати книгу про одну з трагічних, часто табуйованих сторінок новітньої історії України. Вона просить по$ сестер, які також відбували пока$ рання в катівнях Донбасу за про$ українську позицію та допомогу нашим спецслужбам у боротьбі з окупантами та колаборантами на сході країни й із честю пройшли тернистий шлях, — не мовчати. Отже, зустріч відбулася. Го$ ловній героїні – Ользі Політовій – обіцяють видати книгу, однак її сподівання звелися нанівець піс$ ля досить різкої реакції директо$ ра видавництва, коли мова за$ йшла про Станіслава Асєєва та Євгена Бражнікова. Причина – відверті моменти в розмовах віль$ них полонянок, адже напередод$ ні повномасштабної війни про цих чоловіків був досить гучний розголос у вітчизняних медіа. “Їх не потрібно згадувати!” – заявив очільник видавництва. Але через свою принциповість і відвертість головна героїня кате$ горично відмовляється від по$ дальшої співпраці, оскільки за$ плющувати очі людей на незручні для директора моменти в тексті не збиралась. Адже розповісти про свій досвід у життєстверджу$ ючій сповіді наважиться не кожен вільний полонений... Головна ге$ роїня зустрічається ще з однією – наймолодшою, звільненою з по$ лону луганчанкою, доповнює спогади посестер її розповіддю, – і книгу все-таки видають. Ольгу Політову – інтелігент$ ну, великої сили духу та волі жін$ ку – заарештували, коли вона везла в Донецьк 2,9 кг вибухівки та 12 детонаторів для української ДРГ. Після пародійного слідства та суду її засудили до позбавлен$ ня волі за допомогу українській армії. За звинуваченням в “теро$ ристичній діяльності” присудили 5,5 років в’язниці: спочатку поса$ дили в СІЗО, а з часом – в Сніж$ нянську виправну колонію$127, де вона сиділа із зечками-реци$ дивістками. Над нею морально і фізично знущалися, проводили тортури електричним струмом, принижували, залякували, били. “А нині, – говорить пані Оль$ га, – ті несамовиті кацапи заяв$ ляють, що вони звільняють Укра$ їну від примарних бандеровців. Та ми, донеччани, точно знаємо, як вони “звільнили” нас у 2014 році від усього, що тільки можна було, – від спокійного, розваже$ ного життя, від наших квартир, будинків, хорошої роботи. Під$ косили всім здоров’я. Тисячі донеччан дев’ять років поневіряються, бо стали безхат$ ченками. Рашисти вже давно “звільнили” нас від того, що я, ти та інші не можемо навіть навіда$ тися до своїх батьків на могилки. Розбили наші родини, розкидали людей по всьому світу, і немає змоги побачитися роками з рід$ ними, бо наш Донбас тривалий час перебуває в окупації. А тепер ті рашисти прийшли “звільняти” вже всю країну!” У книзі героїні діляться спо$ гадами про причини їхнього за$ тримання і засудження: перебу$ вання в незаконних місцях по$ збавлення волі, у так званих в’яз$ ницях бойовиків “днр/лнр” та про специфіку й умови утриман$ ня, моральне і фізичне знущан$
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
