Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп · “Ми завжди перебуваємо у пошуках чогось нового. Треба розширювати творчі обрії, залучати нову публіку”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

У вінок Сергію Параджанову

Слово Просвіти, №04 за 2024 рік

У Києві тривають заходи до 100-річчя від дня народження Сергія Параджанова. Національний ансамбль солістів “Київська камерата” виступив із концертом “Колір Гранату”, а в Музеї-майстерні Івана Кавалерідзе відкрилася виставка “ПараJANов: 100 років”. Едуард ОВЧАРЕНКО Концерт “Колір Гранату” від$ бувся у приміщенні Київського академічного драматичного теат$ ру на Подолі за партнерської під$ тримки Donemus Publishing та “Дому Майстер Клас”. Він відси$ лав до шедеврів Сергія Параджа$ нова, геніальна творчість якого належить до культурної спадщи$ ни трьох народів: вірменського, грузинського та українського. Це були музичні роздуми-рефлексії на вічні філософські теми про плин, сенси життя, які геній Па$ раджанов підіймав у своїй різно$ манітній творчості. – Ідея концерту виникла у Міхеїла Менабде (він же був ди$ ригентом концерту) та Катерини Супрун, – розповіла народна ар$ тистка України, художня керів$ ниця Національного ансамблю солістів “Київська камерата” Богдана Півненко. – Міхеїл за$ пропонував концепцію, а Кате$ рина – майданчик. Вирішили, що це має бути не просто кон$ церт, а справжнє дійство. Я зро$ била все, аби допомогти реалізу$ вати цю ідею. Міхеїл мешкає у Відні, а ко$ лись жив у Києві, навчався у Ро$ мана Кофмана. Потім з дружи$ ною виїхав за кордон. Він дружив з Гія Канчелі, дуже любить йо$ го музику. Хотів зробити кон$ церт саме у Києві, а далі пла$ нує презентувати цей проєкт за кордоном. Вважаю, що у нас був гарний тандем і вий$ шла прекрасна програма. Під час концерту відбулася світова прем’єра музичного твору Максима Шалигіна. Максим навчався у Києві, але потім теж виїхав за кордон, за$ раз дуже популярний в Євро$ пі. Він, на жаль, не зміг при$ їхати на прем’єру, але ми з ним постійно спілкувалися під час підготовки концерту. Вален$ тин Сильвестров, твір якого був представлений на концер$ ті, теж зараз мешкає не в Ук$ раїні. Він побажав нам гарно$ го виступу. Ми завжди перебуваємо у пошуках чогось нового. Треба розширювати творчі обрії, за$ лучати нову публіку. Катерина Супрун свого часу робила у Теат$ рі на Подолі театрально-музич$ ний проєкт “Маланка”. Вона звернулася до художнього керів$ ника Театру Богдана Бенюка, і він дав добро на цей концерт. Зараз маємо “зелене світло” на співпрацю з Театром на Подо$ лі. Будемо думати над новими ідеями. Маємо розширювати свій репертуар, освоювати нові жан$ ри. У лютому ми їдемо до Цюріха. Поясню чому. Ще з 90$х років у Харкові ми проводили Міжна$ родний конкурс молодих піаніс$ тів імені Володимира Крайнєва. Зараз у цьому місті немає можли$ вості для його організації, тому небайдужі люди, серед яких віце$ президент Асоціації європей$ ських конкурсів Юстас Дваріонас з колегами-однодумцями, орга$ нізували проведення цього кон$ курсу у Швейцарії. Нині він ма$ тиме назву Kharkiv meets Zurich International Piano Competition. “Київська камерата” гратиме у фіналі конкурсу. Вже через тиждень після по$ вернення додому частина нашого колективу поїде до Берліна, де разом з оркестром українських біженців “Мрія” дасть концерт до другої річниці початку широ$ комасштабної війни з Росією. Концерт відбудеться в символіч$ ному місці Західного Берліна – у соборі, в який влучила, але не ро$ зірвалася бомба. Це місце нагадує про Другу світову війну. А вже наступного дня виступатимемо у Ляйпцігу, у престижному концерт$ ному залі, гратимемо українську музику. Плануємо, що буде прем’єра скрипкового концерту відомого українського компози$ тора молодшого покоління Олек$ сандра Родіна. 4 березня на сцені Національ$ ної філармонії України відбудеть$ ся концерт, присвячений пам’яті засновника “Київської камера$ ти” Валерія Матюхіна, якому б у березні виповнилося 75. Викону$ ватиме твори, що були йому особливо близькими. Диригува$ тиме Володимир Сіренко. А вже 7 березня вирушимо на великі гас$ тролі до Німеччини, де плануємо дати 17 концертів. Один з яких, 14 березня, у Берлінській філар$ монії. Розпочали концерт “Гуцуль$ ським танком” для струнних Ми$ рослава Скорика. Свого часу цей видатний український компози$ тор писав: “Я завжди цікавився Олександра Козлова, Дмитро Коваль та Дар’я Пустовіт народною музикою. Щороку відпо$ чивав у районі Бойківщини, де слу$ хав народних музикантів, момен$ ти з творів та мелодій яких потім включав у власні твори. Тут та$ кож цікавий фольклор – гуцуль$ ський. Я працював над тим, що збирав разом з групою дуже цікаві наспіви, гру різних цікавих гуцуль$ ських інструментів. Це дало мені поштовх до написання інших тво$ рів з фольклорними мотивами: концерт до оркестру “Карпат$ ський”, “Карпатська рапсодія” та багато інших. Цей фольклор орга$ нічно увійшов у мою професійну му$ зику”. Продовженням став твір Гія Канчелі “Chiaroscuro” для скрип$ ки та оркестру. Якось композитор зізнався: “Моя музика сумна, а не радісна, і колір моєї особистості робить її зовсім не призначеною для широкої авдиторії. Тут ви не знай$ дете закликів до боротьби, до рів$ ності, до світлого майбутнього. Те, що тут зафіксовано, це гірка скорбота за неперфектністю сус$ пільства, яке не може взяти науку з найжахливіших історичних прик$ ладів. Ці думки висловлюються надзвичайно простою мовою. Спо$ діваюсь, що слухачі не залишаться байдужими до моєї музики і не вва$ жатимуть її наміреною просто$ тою за те, що, на мою думку, є найнебезпечнішим почуттям: бай$ дужість”. А завершив перший відділ ко$ мітас “Журавель”. Крунк вірмен$ ською мовою означає “Жура$ вель”. У пісні ліричний герой ба$ чить журавля, що летить, і звер$ тається до нього “Не поспішай, журавель, ти ще встигнеш наздо# гнати свою зграю. Скажи, чи не$ має в тебе звістки з батьківщини? Журавель, я залишив там свій сад. Стривай, дай мені одну мить, і скажи, чи немає для мене звістки з батьківщини?..” Другий відділ розпочав твір Валентина Сильвестрова “Messen$ ger”. Сам маестро переконаний: “У наш час музика повинна перехо$ дити в режим тиші, режим мо$ литви і якогось тихого, мирного життя. Музика повинна показу$ вати з усією силою, яка тендітна наша цивілізація”. І завершальним акордом му$ зичного вечора стала світова прем’єра “Blue in Blue in Blue” Максима Шалигіна. Пан Максим вважає, що: “Творчість – це несві$ домий акт божевілля, у пориві яко$ го народжується істина. Якою б гарною чи огидною вона не здава$ лася людям, далеким від божевіл$ ля, її цінність не викликає сумні$ вів як для автора, так і для тих, хто здатний відчути її незриму красу. Адже вдячність за нескін$ ченні випробування і страждан$ ня приносить радість і блажен$ ну порожнечу… Бути шокованим музикою – це біль, який перетворюється на красу і проникає під шкіру, за# хоплюючи подих”. *** Проєкту “ПараJANов” у Музеї-майстерні Івана Кавале$ рідзе вже понад 10 років. Впер$ ше з ідеєю створення цього арт-проєкту до музею зверну$ лися сценарист, режисер, бо$ єць ЗСУ Андрій Хохолкін та організаторка фестивалю “Тбі$ лісоба на Андріївському узво$ зі” Наталія Склярська. Серед учасників виставки художник і педагог Дмитро Ко$ валь, якого ми попросили поді$ литися враженнями від цього проєкту: – Директор Музею-майстерні Івана Кавалерідзе Олександр Юнін перейнявся проєктом, ре$ тельно добирав художників, ро$ боти яких увійдуть до експозиції. Щиро вдячний, що Олександр Олександрович звернувся до ме$ не особисто, аби я підтримав проєкт як митець і як викладач та наставник багатьох талановитих студентів, які також взяли в ньо$ му участь. До експозиції увійшли твори багатьох відомих українських ху$ дожників – Андрія Серебрякова, Андрія Кулагіна, Павла Шарка та інших. Також представлені робо$ ти, які були створені під час пле$ неру на Закарпатті у 2016 році. Цей пленер відбувався за сприян$ ня Музею-майстерні Івана Кава$ лерідзе і частина з написаних там робіт поповнили колекцію му$ зею. Дуже радий, що у нас склала$ ся дружня, я б навіть сказав, братська співпраця з цим музеєм. Тут підтримують молодих худож$ ників, які ще не повністю сфор$ мувалися, але вже стоять на мис$ Під час концерту “Колір Гранату” Дмитро Коваль завжди під$ тримує, а його конструктивна критика допомагає творчо розви$ ватися. Від початку повномасштабної війни весь час була в Україні, хо$ чу все своє подальше життя пов’язати з рідною країною. Пла$ ную вступити на живописний факультет Національної академії образотворчого мистецтва та ар$ хітектури України. Вивчаю нові техніки і намагаюся використо$ вувати їх у своїй творчості, праг$ ну вчитися і розвиватися”. Дар’я Пустовіт, студентка 4$го курсу Фахового коледжу мистецтв та дизайну: “Вкотре передивляючись фільм “Тіні забутих предків”, на$ дихнулася образом Палагни і ви$ рішила зробити портрет. Це була імпровізація, в якій хотіла під$ креслити її жіночність, особли$ вості характеру. Спочатку було ескізування, потім вихід на фор$ мат. Довгий час шукала колір, під час роботи постійно щось зміню$ вала на полотні, а дещо додала вже в останній момент. Завдяки кураторству Дмитра Вадимовича змогла успішно написати цю ро$ боту. Перші пів року після початку повномасштабного вторгнення я жила у Швеції. Але дуже хотіла повернутися додому. Вважаю, що рішення щодо повернення в Ук$ раїну – одне з найважливіших у моєму житті. Після закінчення навчання у коледжі планую вступити до На$ ціональної академії образотвор$ чого мистецтва та архітектури України. Зізнаюся, що мрію про це з першого курсу. Зараз намага$ юся пізнати себе і свою творчість з різних боків”. Поліна Степанська, студентка 2$го курсу Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури України: “Для мене Саркіс Говсепі Па$ раджанян – це людина-геній, яка зробила дуже великий внесок в українську культуру, зокрема, маю на увазі його кінотвір “Тіні забутих предків”, де він вдало ві$ дображає традиції, образи та пей$ зажі гуцульського краю у всій їх$ ній різнобарвності та величі. Сценічні образи, неймовірні крає$ види та традиції залишають у гля$ дача невимовні емоції. Я вирішила, що моя картина “Жінка в червоній хустинці” най$ краще підходить під тему експо$ зиції. Позаду жінки висить гу$ цульський килим, а голова натур$ ниці покрита червоною хусткою, як тоді робили жінки. Мені дуже подобається, як яскраві кольори гуцульських атрибутів підкрес$ люють складні кольори тіла та життя й водночас надихає, що люди, незважаючи на важку до$ лю, роблять такі життєрадісні й гарні речі. Вдячна Дмитру Ковалю за запрошення взяти участь у цій чудовій виставці, присвяченій ве$ личній постаті Саркіса Параджа$ няна”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин