Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
16 Про-читання · “Щоб бути унікальними та неповторними, нам треба пам’ятати себе та свої витоки”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

Сто літ актуальності

Слово Просвіти, №04 за 2024 рік

Наталія ДУЧЕНКО, головна спеціалістка управління зі зв’язків із громадськістю Житомирської міської ради Упорядник, автор передмови і видавець – науковець, публіцист, журналіст, літературний критик, доктор філологічних наук та той, хто, за визначенням депутатки Людмили Зубко, “підсвічує” Огієнка, себто популяризує цю значиму для України постать. На початку своєї мультимедіапрезентації професор Тимошик наголосив: важко народжувалася ця книга, як і важко повертається Огієнко в Україну. Він показує переповненій залі стару пошарпану книжечку малинового кольору. Це і є “видання Петлюри”. Історія її появи в світ була дивовижною, ніби посланою з неба. 1917 рік. Симон Петлюра під враженнями прослухано публічної лекції молодого Огієнка пише своєму помічнику Чернявському: “Прошу одібрати в автора текст і терміново видати мільйонним накладом для української молоді в цілому та Української армії зокрема...” Книгу все-таки надрукували наприкінці 1917-го. Але комунобільшовицька влада, яка незаба- Ініціаторка перевидання книги для житомирян – депутатка облради Тетяна Парфентієва ром ствердилася на берегах Дніпра завдяки посланим Леніним російським військам генерала Муравйова, вичистила до кореня весь наклад і знищила. Після довгих пошуків Микола Тимошик таки віднайшов її – в Америці, у родині старої української еміграції. Літня жінка на ім’я Марія передала рідкісну Огієнкову книгу, яку зберігала в скрині як духовний скарб своїх дідів-прадідів. У передмові до презентованої книги упорядник називає цю сенсаційну знахідку “Божим провидінням”. Видання вперше вийшло в повному обсязі. Тут об’єднані дві праці Сесійна зала переповнена слухачами Огієнка – академічна промова на відкритті 5 жовтня 1917 року Українського Народного Університету та читаний курс університетських лекцій. “Ця книга – найсильніша антиімперська та антирадянська лектура. Упродовж багатьох років наших студентів та молодь годували ідеологічним мотлохом спільної мови, колиски і т. д. Огієнко, написавши цю книгу, довів про те, що ми окремі, ми інші... Щоб бути унікальними та неповторними, нам треба пам’ятати себе та свої витоки”, – вважає засновник і виконавець канадсько-українського проєкту “Запізніле вороття”. Ініціаторкою перевидання ці- Ведучий мультимедіапрезентації професор Микола Тимошик єї легендарної книги для житомирян стала депутатка обласної ради Тетяна Парфентієва. Це видання побачило світ за її сприяння. “Зрілими особистостями” пані Тетяна називає людей, дотичних до української культури та до повернення культурної спадщини заради збереження української ідентичності. “Попереду – ще багато роботи, бо багато творів до цього часу ще не виданих. Це заповіт Івана Огієнка та понад півтори тисячі його робіт за кордоном. По маленькій краплині зможемо довести, що людське життя – це не лише ідеологічне існування”, – каже пані Тетяна. Книга не продається: її на благодійних засадах роздадуть у навчальні заклади студентам, молоді та, підкреслює пан професор, державникам. Бо кожен має знати нашу мову, релігію, мистецтво – все те, що створює генетичний код нації... Війна. Нас хочуть знищити як націю. Книга, написана Огієнком понад 100 років тому, не просто актуальна. Її значення зросло. “Бо наш бій за державність триває...” Професор Микола Тимошик презентував у Житомирі унікальне видання – Огієнкову “Українську культуру”. Курс лекцій читався понад 100 років тому у створеному Українською Центральною Радою Українському Народному Університеті (осінь 1917 – зима 1918 рр.) та в Кам’янець-Подільському державному університеті (від весни 1918-го до літа 1920-го). Це шосте видання “Української культури” Огієнка, але осібне: сюди увійшов першодрук 1917 року, віднайдений упорядником у США у час наукового стажування.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин