Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Ми маємо бути єдиними у боротьбі з ворогами зовнішніми та внутрішніми”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Вуйко з полонини, або Як його небіж чинить ікону із “закарпатського Брежнєва”

Слово Просвіти, №04 за 2025 рік

Богдан БАРБІЛ, журналіст, м. Ужгород Нещодавно виповнилося 100 років з дня народження колишнього першого секретаря Закарпатського обкому компартії України Юрія Васильовича Ільницького. То пом’яніть у родинному колі, в офісі нинішніх місцевих комуністів. Але закортіло крайового масштабу. Потугами небожа Юрія Васильовича журналіста Василя Ільницького вшанування вуйка відбулося в малому залі Закарпатської облради. За участю заступника голови Андрія Шекети. Він і кілька науковців Ужгородського університету, журналістів буквально вознесли палкого комуніста до небес. Видатний діяч, полум’яний патріот, чесний, скромний, мудрий... А край завдяки керманичу ріс і, цвів. Жодного критичного слова. У звіті про подію наголошено: система радянська була потворна, а Юрій Васильович залишився в ній незаплямованим. Ніби не він вимагав переслідувати низку письменників, художників, з його санкції закарпатських румунів вважали молдаванами і в Закарпатському телерадіокомітеті діяла редакція програм... молдавською мовою. Після такої колективної осанни можна клопотати про наречення йменням столітнього вулиці в Ужгороді чи в селі на Міжгірщині, звідки той родом. І монумент з бронзи возвести. Забули в закарпатській владі про декомунізацію. У кількох коментарях їм нагадали про це обурені троє інтелігентів. Куди більше вражають кілька десятків лайків схвалення на адресу учасників вшанування. Ці долоньки, на диво, поставили й, здавалося б, чимало відомих закарпатців. Я особисто першого секретаря обкому КПУ зустрічав на кількох подіях у 1979–1980 роках. Тоді почав працювати тележурналістом-інформаційником у Закарпатті. Ільницького видів лише на партійних конференціях. Доповіді з трибуни той читав не відриваючись від паперів, бубонів, помилявся, геть позбавлений хисту оратора. Він нагадував чеховського героя – людину у футлярі. Низького зросту, постійно в довгому, ледь не до п’ят, шкіряному плащі. Майже комісар, коли б не хустські калапи. Кошлаті брови. Такий собі сірий кардинал. Здається, геть позбавлений ерудиції та інтелігентності. Закритий від простого люду на

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин