Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Спадщина · “Завжди, скрізь ми спілкуємося рідною українською. Хай із нас беруть приклад”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Князь Самослав – видатний русинськоукраїнський полководець і державник

Слово Просвіти, №04 за 2025 рік

Юрій РУДЕНКО, доктор педагогічних наук, професор Василь РУДЕНКО, науковий працівник лабораторії козацької педагогіки НДІ козацтва Про історію маємо говорити не лише як про матір усіх наук, а і як про матір освіти, навчання й виховання кожної особистости та народу. Із відновленням незалежности України, справді-бо, у нас закономірно почав реалізовуватись посилений інтерес до проблем історії: походження українців, рідної мови й культури, пошук у глибинах віків наших перших державних утворень, захисту своєї етнічної та історичної території від ворогів, доленосних битв із полчищами й ордами загарбників, вивчення звитяжного життя і подвигів предків, великих українців та ін. Ціла когорта ініціативних, енергійних, беручких і талановитих дослідників (В. Сергійчук, С. Семенюк, Н. Яковенко, Н. Старченко, О. Палій, Г. Лозко, Віктор фон Естер-Глєрон, Т. Чухліб, І. Ющук та ін.) має чималі, нерідко значні, а то й разючі успіхи з досліджуваних проблем. У державницької ваги справі очищення вітчизняної історіографії від абсолютно необґрунтованих маніпуляцій і фальсифікацій, зокрема надуманих, політично упереджених положень, які свідчать як про умисне замовчування правдивих фактів, явищ у розвитку історії України, так і про приниження, а то й нівелювання великого внеску наших пращурів у розвиток європейської культури, цивілізації. Переконані, що суспільно вагомих здобутків досяг дослідник Святослав Семенюк, який порадував тисячі читачів багатьма новаторськими розвідками, зокрема, це “Історія українського народу” (2010; чи не перша ґрунтовна етнічна історія українців), “Українські історико-етнічні землі” (2011), “Феномен українства” (2013), “Правдива історія України-Русі” (2021), “Визначні діячі українського походження” (2023) та ін. Як педагоги підкреслимо, що чимало нових історичних фактів, явищ і процесів відомого автора, які розкривають найважливіші аспекти – етнонаціональні, політичні, державницькі, моральнодуховні, військово-оборонні, необхідно оперативно включати до нового змісту освіти, зокрема його суспільно-політичного, гуманітарного, історико-ідеологічного блоків. Адже у працях С. Семенюка обґрунтовано з’ясовуються умови, чинники зародження й розвитку національної ідентичности наших предків, природна обдарованість рідного народу, його численні кроки, дії, справи в напрямку побудови власної держави. В оточенні агресивних імперій вона то набирала сил, зміцнювалася, то під їхніми ударами слабла, знесилювалася, знекровлювалася у війнах, нерідко майже безперервних. Важливо брати до уваги нові факти, що в попередні історичні епохи, починаючи з перших століть нашої ери, наші пращури проживали й діяли на своїх етнічних теренах Дунайської Руси (Артанії-Хорутанії), Поморської Руси (Славії) і Київської Руси- України. На особливу увагу українців в умовах кровопролитної війни “русского мира”, рф проти України заслуговує історична постать князя, згодом – короля періоду Дунайської Руси Самослава. Він мав велику мету і талант об’єднувати русинські, інші слов’янські племена в політично-державницький союз, завдавати чужинцям-загарбникам нищівних ударів, ганебних поразок і виганяти недобиті ворожі війська за межі своїх кордонів. Де ж народився князь Самослав, незвичайний військовий та державницький талант якого звільняв від жорстоких ворогів, диких орд і завдяки перемогам якого русинсько-слов’янська держава в VІІ ст. була найбільшою за територією? Славний наш предок князь Самослав був правнуком молодшого брата короля Отка (Одоакра) Рутенця – засновника першої нашої держави, фіксованої в документах. Самослав походив із Паннонії, на теренах якої завжди проживали русини. Це був період, коли русинські племена дулібів опинилися під ударами кочових і войовничих племен аварів, які прибули зі сходу й жорстоко знущалися з дулібів. Одна частина дулібів перейшла Карпати зі своїм князем Краком, братом Самослава, і заснувала місто Краків, який у майбутньому стане великим центром освіти, культури й науки поляків та русинів-українців, а також першою столицею Польщі. Дуліби проживали й на теперішній Львівщині та Волині. Друга частина дулібів проживала за озером Болотон на теренах Скирії (Штирії) та Орошки (Корошки-Каринтії, значно пізніше тут постане держава Австрія). Князь Самослав зі своїм племенем виношував реальні плани здобуття свободи, боротьби із загарбниками й пішов у лісові нетрі, хащі на територію сучасної Словаччини. Там він збирав і готував свої війська для вирішальної битви з окупантами-аварами. У його військах були русини з племені брата Крака, бойки, які здавна жили в Марморощині, на колишніх землях Дакії. У складі його військ були й чехи-морав’яни. У 623 р. армія князя Са- Пам'ятник Самославу в Дубнянах (Чехія) Самослав, худ. Б. Єзовник мослава завдала аварам нищівної поразки й почала виганяти їх за межі своєї країни. На той період Візантійська імперія продовжувала пригноблювати деякі племена русинів, надавала допомогу їхнім ворогам. У 626 р. Самослав пішов військовим походом на Візантію. Його військо, тиснучи ворога, обложило столицю Костянтинополь. Після кількох потужних штурмів імператор Іраклій змушений був укласти із Самославом вигідний для русинів мир і повернув їм територію Далмації, де русини-гачани залишалися під владою аварів. Невдовзі авари були вигнані з їхньої землі. Продовжуючи державницькі традиції свого великого родича короля Отка Рутенця, князь Самослав зміцнював королівство Рутенія, інша пізніша назва – Хорутенія. Усі слов’янські племена, глибоко шануючи Самослава, вибрали й визнавали його своїм королем. Згодом він передав права на володіння Рутенією-Хорутенією одному із своїх синів. Собі він заснував нову столицю у Вишгороді, який був у центрі його земель. Саме тут пролягали всі основні торгівельні шляхи між Західною і Східною Європою та Азією (у наш час це Вишеград на території Угорщини, угри із-за Уралу перекочували у регіон Дунаю лише з кінця ІХ ст.). Через конфліктну поведінку короля франків Дагоберта політична ситуація вкрай загострилася. Він надіслав до Самослава посольство і у своєму посланні брутально образив гідність і честь Самослава, а русинів та всіх слов’ян назвав “нехристами і псами”. Через віки до нас дійшла гідна пошани і гордости за наших великих предків лицарська відповідь князя Самослава: “Так, ми пси, які призначені для того, щоб усіх вас роздерти”. Така мужня відповідь розлютила Дагоберта, володаря потужної імперії франків. Він зібрав три армії і пішов війною на державу Самослава. Біля міста Унгост на території сучасної Чехії відбулася грандіозна кровопролитна битва в 631 р. За масштабами вона перевершувала найбільшу битву минулих часів Середньовіччя на Каталаунських полях у 451 р. Про неї західні історики не хочуть згадувати, бо тут, біля Унгоста, поразка франків була ще ганебнішою, ніж тоді від вождя гунів Атілли. Там битва тривала один вечір і ніч, а тут – три дні й три ночі безперестанку. Поразка франків була настільки жахлива, що імператор Дагоберт із розпачу й люті захворів і невдовзі помер. Імперія франків була ослаблена. Війська-переможці на чолі із князем Самославом зайняли землі Саксонії і Тюрингії. Нам, українцям, необхідно знати ту особливість історії західноєвропейських країн, яку їхні історики люблять підкреслювати, що середньовічна держава короля Карла Великого була найбільшою за територією. Але це неправда. А правда – на боці русинів. Річ у тому, що держава князя Самослава простягалася від Адріатичного моря – до Руської Марки, до річки Інн (правої притоки Дунаю), від нинішньої Швабії – до річки Стир (правої притоки Прип’яті) на сході та Болгарії на півдні. Він правив цією величезною державою 34 роки. Підкреслимо, що всі слов’янські племена вважали його своїм королем. Частина істориків вважає, що держава Самослава була вдвічі більшою за велику державу короля Карла Великого. Будучи язичником, він мав 12 дружин, 22 сини і 15 доньок. Держава Самослава мала значний вплив на хід європейських подій, явищ і процесів. Цю історичну правду зарубіжні історики, як правило, обходять мовчанкою. Більше того, вони, керуючись недоброзичливими вузькими інтересами, замовчують, що великі успіхи в політиці, управлінні державою були досягнуті, бо він, Само (західні історики зумисне скорочують його ім’я Самослав) був, мовляв, франкського походження… Таким чином, частина західних істориків вдає, що то були не ганебні поразки франків від русинів, а просто воєнні конфлікти “між своїми”, звичайні усобиці. Такі маніпулятивні вигадки зарубіжних істориків легко й переконливо спростовує С. Семенюк. Велика заслуга князя-полководця Самослава полягає в тому, що слов’яни живуть сьогодні на розлогих етнічних та історичних теренах не лише Східної, а й Центральної і навіть Західної Європи. Важливо знати, що Самослав керував своєю державою до 662 року й виділив своїм рідним русинам – білим хорватам, дулібам та волинянам чимало земель. На кордонах із ворогами він селив бойків, які справді по-бойовому, по-лицарському відстоювали свою свободу і незалежність. Надзвичайно важливими є такі історико-політичні факти. Дослідники твердять, що у часи правління князя (короля) Самослава система влади була в основному такою ж, як і дещо пізніше в Київській Україні-Русі. При владі були князь, народне віче, бояри, судді, сотники і десятники (С. Семенюк). Оскільки русинів у державі Самослава звали хорватами, після правління князя ця територія дещо пізніше стала називатись Велика Хорватія. Видатні сини русинсько-українського народу королі Отко (Одоакр) Рутенець, Самослав та інші є великими лицарями волелюбного переможного меча, гідности й чести, які були уславленими полководцями й будували українську державність і на високих прикладах подвижницького життя яких виховуються звитяжні захисники Незалежної України.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин