Театр · “Для дітей складніше працювати, бо вони не витримують нещирості”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Ляльки в Національній опереті
Слово Просвіти, №04 за 2025 рік
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Анатолія ФЕДОРЦІВА
Нещодавно прем’єра опери “Пригоди Орфея” відбулася в Київському національному академічному театрі оперети. А ми мали можливість поспілкуватися з безпосередньо причетними до її створення. Яна Іваницька, перекладачка лібрето: “Уже не вперше перекладаю для маленького глядача. Свого часу був “Кицькин дім” за Маршаком, з початком повномасштабної війни росії проти України ця вистава не йде. Специфіка дитячих вистав дещо відрізняється від вистав для дорослих. Тут має бути більш наївний, більш ігровий текст. З дітьми все повинно бути щиро і просто. Перекладом займалася приблизно півтора місяці. Складність полягала в тому, що засоби виразності у театру ляльок, а по суті це скорочений варіант великої опери Глюка. В цьому варіанті залишилися основні хори та арії. До діалогів додали гумор, аби вистава легше сприймалася дітьми. Думаю, що одне із завдань театру – ще з дитинства прищеплювати любов до такого жанру, як опера. Важливо, аби батьки, які ведуть дітей на виставу, пояснювали, що це опера, і готували їх. Бо якщо людина вперше приходить в оперу, то у неї може бути шок. Ми знаємо багатьох, хто вперше дорослими приходили до оперного театру і після цього вже ніколи не ходили ні на оперу, ні на балет. Це дуже умовні жанри, і треба прищеплювати любов і знання про них з дитячих років. Під час роботи над виставою режисер Вадим Прокопенко додав деякі пантомімічні сцени, але вони не вплинули на лібрето. А французька художниця та режисерка Валері Лесо, яка створила для юної авдиторії цю оперу на основі опери К. Глюка, просила під час перекладу зробити так, аби це було смішно, по можливості додати жарти чи ігрові моменти. Зізнаюся, що переклад такого тексту – це ще й складний технологічний процес. Диригенти дивляться на нього з боку вокальної техніки, узгодженості з музикою. У роботі мені допомагає музична освіта. Не уявляю, як би без цього перекладала твори для музичного театру.
Трупа Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка продовжує масштабний гастрольний тур Європою з виставою “Конотопська відьма” в постановці режисера Івана Уривського. Легендарну постановку вже побачили глядачі в Німеччині, Чехії, Австрії та Швейцарії. Усі покази пройшли з аншлагами, вразивши глибиною, унікальністю і емоційною силою українського театрального мистецтва. Постановка, створена за мотивами повісті Григорія Квітки- Основ’яненка, розкриває багатогранність української культури, поєднуючи глибину народної духовності, гумор та багатство національних традицій. Гастрольний тур має важливу місію: не лише знайомити європейську аудиторію з українським мистецтвом, але й підтримувати українців, які перебувають за
Вважаю, що вийшла вельми оригінальна стилістична постановка, тому що гібридні ляльки – рідкісний вид. І перед акторами стояло непросте завдання, з яким вони добре впоралися. Єдине, що мене здивувало, то це глядачі, які прийшли на виставу з дітьми по два роки. Прохання до батьків: якщо вони ведуть дитину на цю виставу, то хай читають анотацію. Там написано, що постановка за мотивами опери. Діти мають бути дорослішими і їх потрібно підготувати. Діти часто не розуміють такого жанру, як опера, але, буває, що його не розуміють і дорослі. У цьому питанні у нас велика прогалина. І коли йдеться про виховання дітей, то не тільки театр має їх виховувати, а насамперед батьки. Бажано, аби вони знали, що таке опера, хто такі Орфей, Еврідіка, Зевс і хто такий композитор Глюк… Зараз паралельно працюю над двома новими перекладами. Перша прем’єра має бути наприкінці березня – на початку квітня. Це буде опера Карла Орфа “Місяць”, яку ставитиме Тамара Трунова. А на наступний сезон плануємо прем’єру мюзиклу, про нього розповімо згодом”. Тамара Ходакова, заслужена артистка України, виконавиця ролі Орфея: “Нічого подібного у мене раніше не було, процес роботи над виставою був дуже цікавим. Фантастична музика Глюка. Тут вибрані номери, арії, дуети. Є побажання від глядачів, щоб у такому незвичному форматі побачити повну оперу, повноцінну виставу з увертюрою, всіма діями. Можливо, так і буде в майбутньому. Складний і незвичний період репетицій настав, коли вже з’явилися ляльки, і нам потрібно було працювати зі світлом. Мали на це лише кілька репетицій. Крім того, що ти співаєш і граєш свою роль, треба постійно контролювати світло, працювати з ляльками. Не можна повертатися, треба працювати тільки паралельно до сцени і не випадати зі світла. Якщо актор все точно відстежує, то виходить магія і лялька з’являється ніби нізвідки. Ніби завдяки цій магії ляльки оживають. Для дітей складніше працювати, бо вони не витримують нещирості. Якщо актор грає не від серця, то дітлахам нецікаво і вони відволікаються. А якщо ти викладаєшся на повну, то дитина завжди з цікавістю дивитиметься на твою роботу. З Вадимом Прокопенком раніше працювала як з балетмейстером-постановником, а як з режисером – у виставі “Доріан Грей”. З ним дуже комфортно працювати. Він коректний, уважний, завжди знає, чого хоче. Для рівноваги поступово дає актору інформацію. Спочатку думала, що в мене буде інша роль. Але треба враховувати специфіку театру. Справа в тому, що в опереті взагалі немає мецо-сопрано. А партія Орфея написана саме для низького жіночого голосу. На цю роль могли підійти ті, хто міг озвучити нижній регістр. У цьому полягала ще одна складність. Завжди хочеться щось допрацювати, бачиш, де можна було б зробити краще. Так само було й цього разу. Але родзинка вистави полягає в тому, що ляльки дають хороший заряд для малечі. Діти з великим зацікавленням сприймають саме живих ляльок. Начебто дитяча вистава, дуже проста. Але в уста цих ляльок вкладається справжня музика найвищого ґатунку. Це реформаторська опера з достатньо складним наповненням і сюжет – казка для дітей. І все це разом спрацьовує. Дитина дивиться ніби легку, нехитру виставу, та насправді у неї вкладаються високі сенси. Також у виставі мені подобаються камерність, мінімалістичність. Тут лише рояль, який виконує роль оркестру, і арфа. Ця камерність створює близькість з глядачем, я б сказала, сімейність. Якщо говорити про наступні роботи, то нагадаю, що в Національній опереті відновлюють виставу “Цілуй мене, Кет”, а в Київській опері вже зовсім скоро представлять оперу Верді “Фальстаф”. Микола Бутковський, народний артист України, виконавець ролі Зевса: “Це мав бути українсько-французький проєкт. З Франції до нас приїхала режисерка Валері Лесо з асистентом. Вони проводили кастинг, запросили і мене. Спершу я не мав достатньо інформації, наскільки це цікавий проєкт і чи візьму в ньому участь. Але мене затвердили. У французів дещо інша вистава. Там всі герої ляльки і Зевс тає у кожній демократичній країні. Ми маємо допомагати, не втомлюватися та вірити, що обов’язково переможемо”. Гастрольний тур став прикладом того, як культура відіграє важливу роль у національному спротиві, єднаючи українців по всьому
Французька художниця та режисерка Валері Лесо створила оперу для юної авдиторії з ляльками на основі опери “Орфей та Еврідіка” К. В. Глюка. Грецька міфологія розповідає про пошуки поета і музиканта Орфея, який сміливо протистоїть злісній країні Аїд, щоб використати магію своєї ліри та переконати пекельних богів дозволити коханій Еврідіці повернутися у світ живих.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
