Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Я звик до старих канонів, щоб у мене було · і світло, і колір, і головне – композиція”. Культура без провінції 8 · с. 8сторінка оригіналу ↗

І репортер, і фотомайстер

Слово Просвіти, №04 за 2026 рік

Микола ШОТ У краї його знає всяк – якщо не особисто, то зі сторінок обласної газети «Вільне життя». Далекого 1963 року після закінчення факультету журналістики Львівського університету ім. Івана Франка він влився у команду цієї редакції і працює донині. До пера Василь Олександрович влучно долучив фотоапарат. Фотосправа стала його творчим розкриллям, вияскравила талант майстра, лавреата багатьох всеукраїнських і міжнародних виставок. Василь Олександрович каже, що ніколи не фотографував когось на замовлення, для цього є фотосалони. Себе ж називає репортером і всеосяжним фотографом. Інакше кажучи, будьяка тема, життєва мить йому цікава та до душі. Водночас стверджує, що нинішньої доби цифрових технологій фотографувати береться кожен. Це реальність. «Я звик до старих канонів, щоб у мене було і світло, і колір, і головне – композиція, щоб була безпосередність на обличчі того, кого знімаю, щоб я бачив його характер», – ділиться думками фотомайстер. Роками він творив чорно-білі світлини. Вважає, що це особливі фотографії, адже на них лише двома кольорами треба висловити й передати всю гаму людських почуттів, краси природи. Із сумкою на раменах – інакше Василя Бурму не побачите. А в тій сумці, безперечно, фотоапаратура. Почасти кладе її також у наплічник, бере спальний мішок і подається у мандри. Любить подорожувати сам: нікому не заважає й водночас йому ніхто не перешкоджає, тож може біля якогось фотооб’єкта чаклувати годинами. Людина, замки, природа – тріада, яка є визначальною в його творчій та журналістській діяльності. Василя Олександровича називають мисливцем за замками. Це означає, що «замкова» тема завжди присутня в його творчості, навіть вилилася в написання та ілюстрування унікальної книги «Привиди старих замків». Це природньо, бо ж мешкає й творить він у краю, де збереглися залишки третини давніх твердинь України. Часом ці руїни Подільський мотив. Автор В. Бурма 90-річчя. Заслужений журналіст України Василь Бурма на тлі вечірнього неба скидаються на привидів. Зберегти, зафіксувати їх для краян, історії фотомайстер старається десятиріччями. І це стосується не лише давніх фортифікаційних споруд та палаців Тернопільщини, а й Мукачевого, Ужгорода, Кам’янця-Подільського, Хотина, Жванця, Судака, Білгород- Дністровського, інших міст України. А скільки історій, часом кумедних, трапляється з Василем Олександровичем під час фотографування! Скажімо, ще з дитинства в його снах вряди-годи з’являвся дивовижний замок з вежами. Одного разу, поїхавши до Хотина, навіть подумав, що цей сон втілився насправді. Тоді стояв густий-густий туман. Через його пелену пробивалися якісь казкові башти. Спочатку подумав: «Марево». Підійшов ближче і побачив декорації. З’ясувалося, що тут болгарські кінематографісти напередодні знімали фільм. Інша історія. Якось у Кам’янці-Подільському хотів спіймати об’єктивом мить, коли сонце сідає над вежами фортеці. Довго чекав цієї хвилини. А щоб не нудьгувати, час від час грався з песиком, який тут «господарював». І от настала пора творчої роботи. Знайшов точку, поставив на штатив камеру. Сонце ось-ось сяде на шпиль вежі, а песик замість того, щоб полизати йому руку, лизнув об’єктив. Доки Василь Олександрович витирав об’єктив, сонце сіло, кадр, як-то кажуть, розпався. Василь Бурма може захопливо розповідати не лише про власні випадки. Він знає чимало легенд, переказів, історичних фактів, що стосуються того чи іншого замку, міста чи села. З ним цікаво спілкуватися, його цікаво читати. Остання з його книг – «Усі ми Патріарх тернопільської фотожурналістики Василь Бурма 6 січня відзначив своє

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин