“Слово – це зброя. Через поезію передаються ідеї та цінності, які є важливими для нації”. Пошта «СП» 15 · с. 15сторінка оригіналу ↗
Якби ти знав, як много значить слово!
Слово Просвіти, №04 за 2026 рік
У Біблії сказано: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. З
Богом було воно споконвіку. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У ньому було життя, і життя було – світло людей».
Дмитро СЕБІЙ, голова Волинської обласної організації Гельсінської спілки України
Поняття логос-слово належить Геракліту. І цей вираз, який взяв Іван для вступу для своєї доброї новини. Вага слова.
Тарас Шевченко: Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує!.. Знать, од бога І голос той, і т і слова Ідуть меж люди! Роман Потапчук: Де ти був, праведний Христе, Серед яких бродив ідей? Коли ми не мали, що їсти І їли своїх живих дітей. Богдан Томенчук: Вишийте, мамо, бронежилет... А ніде не був. Мене прицьвяхували до тавра – Древа смерті і зверху над головою повісили таблицю, що не син людський, а цар юдейський, поміняли мою місію, з мене зробили для себе зброю, зробивши мене рабом, і вивели мене із свого племені і дали мені завдання, свою програму, як шукати для них пашу у чужих землях, щоб вони могли їсти досита. Витлумачили, що матерія-паша є первинна і дух має уступитися, відійти і стати позаду, слово було зневажене і заповідь
«Не бійтеся» була стерта і все було пущено колами блуду.
Іван Франко: Якби ти знав! Та се знання предавнє Відчути треба, серцем зрозуміть. Що темне для ума, для серця ясне й явне… І іншим би тобі вказався світ. Ти б серцем ріс. Між бур життя й тривоги Була б несхитна, ясна путь твоя. Як той, що в бурю йшов по гривах хвиль розлогих, Так ти б мовляв до всіх плачучих, скорбних, вбогих: «Не бійтеся! Се я!» І так Іван Франко для себе чітко визначив,
як много важить Слово. Пустивши матерію наперед, ми пішли блудами і увели Націю поза рами Нації, прикрившись таки тою матерією, щоб у такий спосіб стерти силу Духа і з нації зробили плем’я самоїдів.
Василь Стус: Бо шкода праці: сидить при ватрі плем’я самоїдів, щасливо позіхає. На вогні печеться м’ясо. В казані окріп переливається. Сьорбають юшку і, повні філософських резигнацій, мізкують, з кого б смажити печеню, щоб стало на сніданок і обід.
Треба було знову відновити заповідь «Не бійтеся!» і повернутися у рами Нації і Слово наповнити Божою сутністю.
Іван Франко: О ні! Не самі сльози і зітхання Тобі судились! Вірю в силу духа І в день воскресний твойого повстання. О, якби хвилю вдать, що слова слуха, І слово вдать, що в хвилю ту блаженну Вздоровлює й огнем живущим буха! О, якби пісню вдать палку, вітхненну, Що міліони порива з собою, Окрилює, веде на путь спасенну! І ми мусили вдать і повернути Слову його силу.
Декалог українського націоналіста: «Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за Неї».
Час засіяти огнистим видом у народі вольнім колі, труснути Кавказ, підперезатися Бескидом і покотити Чорним морем гомін волі і глянути, як хазяїн домовитий по своїй хаті, своєму полі.
Мусять, за Василем Стусом, раби зрости до синів своєї України-Матері.
Світу мусимо повернути його сутність, як це визначив Євген Маланюк. Полум’я, на якім тьма розтала, – то місія світла. І тоді відбудеться бунт майбутніх рас. Маємо дужим
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
