Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Ми любили це місто, ми будували й плекали його. Проте ворогу не вдалося випалити його душу чи зламати дух”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Найкраща релігія – україноцентризм

Слово Просвіти, №05 за 2024 рік

Сергій ЛАЩЕНКО Не виходить із пам’яті сонячний березневий день 2022 року. Величезна черга людей, охочих виїхати в Польщу. Переважно жінки з дітьми та чоловіки пенсійного віку. Траплялися й молоді чоловіки, які проводжали в Європу своїх дружин із дітьми, а потім одразу поверталися, щоб захищати Україну. Іноземні протестантські активісти (їхні промови англійською перекладали наші волонтери) закликали людей взятися за руки, щоб помолитися Богу. Ніхто за руки братися не хоче, зате добре чути роздратовані вигуки: “Досить локшину на вуха вішати, краще небо над Україною закрийте!”. Цих харків’ян, дніпрян, запорожців, краматорців можна зрозуміти. Не стримують себе, говорять те, що накипіло. Релігійність у мирний час і під час війни – різні речі. Християн у світі налічується 2 млрд 200 млн осіб. Українців в Україні, якщо відмінусувати тих, хто загинув, виїхав у Європу, насильно вивезений у росію, перебуває на окупованій території – добре, якщо набереться 22 мільйони. І ці 22 мільйони (тобто лише один відсоток від усіх християн) мимоволі виконують роль щита Європи. Що робить християнська решта? Таке враження, що з цікавістю спостерігає за подіями в Україні, вмостившись у зручному кріслі та жуючи попкорн. Пригадайте позицію Папи Римського, орбанівської Угорщини, близької нам у мовному та культурному плані Словаччини, блокування прикордонних переходів нібито дружніми поляками. Звісно, у світі є безліч волонтерів, є героїчні добровольці з Білорусі, Грузії, Канади, США, Литви, Латвії, Естонії та інших країн. Але йдеться про тисячі або десятки тисяч людей, точно не про мільйони, тим паче, мільярди. Зрозуміло, що за таких обставин частина українців неминуче перегляне свої погляди на релігію. Красномовними є вірші слобожанця Петра Кізка (1913–1976), який під час Другої світової війни опинився за кордоном. Ніби й був пригрітий німецькою землею і помер у благополучному Мюнхені. Пощастило, що не опинився в таборах ГУЛАГу. Проте, звертаючись до українського народу, писав такі рядки: Свій власний суд пошли на ката, Бо суд чужий не зна того, Як од віків Москва проклята У Музеї писанкового розпису відкрито фотовиставку уродженця Коломиї, майора Збройних Сил України Мирослава Кобилянського “Мій Маріуполь і світ довкола”, організовану спільно з Коломийською райдержадміні- На тебе пекла шле вогонь... Не надто християнська позиція, правда? Жодного всепрощення, жодного підставляння лівої щоки. Лише заклик до боротьби і опора на власні сили. А хіба зараз таких людей мало? Вистачає, бо війна загострює думку, змушує засумніватися в давно засвоєних постулатах. Бог карає нас за недостатньо глибоку віру? А в росії вона глибша? Віра імперців, асиміляторів, патологічних злодіїв, ґвалтівників і вбивць сильніша? Бог дає нам такі випробування, щоб українці стали кращими, міцнішими? Як же це може статися, коли десятками й сотнями тисяч кістлява викошує українських ангелів, залишаючи життя пристосуванцям та менш активним людям? Хто виграє від такої селекції? А хіба Бог мав недостатньо часу, щоб покарати росію після знищення московитами Новгорода, Казані, Батурина, після штучних голодоморів в Україні та Казахстані? Після депортації кримських татар у 1944-му? Після жахливих подій 2001 року, зафіксованих Анною Політковською в книзі “Друга чеченська”? Хіба те, що відбувалося в Содомі й Гоморі, страшніше, ніж те, що було в Грозному, Маріуполі, Бучі? Содом і Гомора без вагань знищені, а росія виявилася напрочуд живучою. Бог воскресив Лазаря, а Дмитра Коцюбайла (легендарного “Да Вінчі”) не захотів. Усе це аргументи на користь етноцентризму, а не інтернаціональних релігій. Краще стати монолітною нацією, ніж постійно просити вищі сили про допомогу. *** А як стати більш монолітними? Зазначу, що думки про свідоме використання тих чи інших релігій заради зміцнення українства звучали давно. Ще в 1913 році львівський різьбяр Михайло Гаврило закликав повернутися до поганства і поклонятися ідолам на чолі з Перуном. Мовляв, це і є наш національний Бог. А ще пригадую, як у 1987 році (тільки-но повіяли перші вітри перебудови) патріотичний юнак із Києва (причому сам він не мав жодного відношення до мусульманства) переконував мене, що українцям варто прийняти іслам. Мовляв, тоді у нас різко зросте народжуваність, українці стануть дружнішими, агресивнішими, настустрацією та фотогалереєю Василя Пилип’юка. На виставці представлено майже 30 світлин з однойменного фотоальбому, що побачив світ у львівському видавництві “Світло й Тінь” та за короткий час після пальнішими. І тоді ми точно заткнемо москалів за пояс. Це я стосовно того, що навіть атеїсти можуть бачити певні позитивні моменти в тій чи іншій релігії. Пригадую, як на початку 1990-х років з’явилися великі статті про Лева Силенка та його книгу “Мага Віра” в газеті “Молодь України”. Був шанс на швидке поширення нової релігії на території всієї України. РУН- Віра (тобто Рідна Українська Національна Віра) організаційно оформилася ще в 1965 році в місті Чикаго (США). Спочатку до неї входили лише 53 родини. Пізніше подібні громади почали виникати в українських середовищах Канади, Австралії, Великої Британії, Латинської Америки. В Україні перша громада РУНВіри була зареєстрована 25 вересня 1991 року. Однак за три десятиліття помітного поширення віри, створеної Левом Силенком, не сталося. Можливо, тому, що й християни не дрімали. А ще були прихильники Рідної Віри. Звучить подібно до РУНВіри, але це дещо інша версія. Ідею Рідної Віри за кордоном втілив професор Володимир Шаян, який розробив загальну концепцію та методику наукової реконструкції Рідної Віри як автохтонного українського віросповідання. У 1943 році його зусиллями створено Орден Бога Сонця – об’єднання посвячених лицарів, готових на самовіддане служіння священній ідеї. Лев Силенко був учнем Шаяна, але пішов значно далі учителя, написавши “Мага Віру”. Отже, навіть могутнє суб’єктивне бажання працювати на користь народу та щось вдосконалювати може призвести до подальшого розколу патріотичного середовища. *** Єдність потрібна українцям як повітря. Тому за відсутності єдиної релігії потрібна принаймні толерантність. Добре вже те, що вірні ПЦУ та УГКЦ, рідновіри та сповідники РУНВіри не ворогують між собою. Після 2014 року зробили великий поступ у плані зміцнення позицій української мови протестантські організації України. Тож “нехай розцвітають всі квіти”, головне, щоб постійно викорчовувався ідеологічний бур’ян “п’ятої колони”. Можна вивчати позитивний досвід інших країн. Ось ми дивуємося, як могли згуртуватися в патріотичний моноліт албанці. Вони відстояли Косово, тоді як ми не змогли відстояти Кубань. Із солідарністю в албанців все гаразд, попри те, що ця нація розколота конфесійно. Приблизно 63 відсотки албанців є мусульманами, понад 20 відсотків православних та 10 відсотків католиків. Але за межами батьківщини албанець албанцю друг, товариш і брат. У цього явища глибокі історичні корені. Національний герой Албанії Скандербег був мусульманином, але потім прийняв християнство, оскільки очолив боротьбу народу проти османського поневолення. Свобода рідного народу виявилася для нього важливішою, ніж варіанти порятунку власної душі. Тай тепер албанці (попри те, що є переважно мусульманами) пишаються великою гуманісткою матір’ю Терезою, яка була католичкою і жертовно допомагала знедоленим в Індії. А як у нас? Етнічні українці Кубані, Вороніжчини, Курщини не вважають своїми ні закарпатців, ні галичан, ні херсонців, ні чернігівців, ні полтавців. Ідеологічна робота росії зробила свою справу. *** Зізнаюсь, що поштовхом до написання цієї статті став приїзд до Львова патріотичного буковинця, який мріє про зміцнення в регіоні впливу РУНВіри. Мовляв, це зумовить позитивний ідеологічний прорив, різке зростання українського патріотизму. Стосовно права на будівництво храмів РУНВіри я за. Єговісти ж будують свої молитовні будинки? І їм дозволяють, попри те, що вони принципово не носять вишиванок і категорично засуджують гасло “Слава Україні!”. Але якщо говорити про стратегічний курс нації, то краще б нам сповідувати щось на кшталт “албанізму”. Адже в Албанії можуть існувати родини, у яких хтось є католиком, а хтось – мусульманином. У людини може бути християнське ім’я й мусульманське прізвище. Або навпаки. Знаменитий албанський письменник Ісмаїл Кадаре свого часу писав: “У XIX столітті, коли балканські албанці визначали стратегію свого відділення від Оттоманської імперії, герої албанського відродження, філософи, поети та політики усвідомили, що релігійна гармонія – це безцінний скарб”. Чи це не приклад для України? Серби зі своїм нетолерантним православ’ям добилися розпаду Югославії, а значно менші чисельно албанці зберегли єдність своєї країни. Коли в албанського мислителя Фейка Коніке запитали в Америці, якої віри тепер дотримуються албанці, він відповів: “У п’ятницю – в мечеть, у неділю – до церкви! Така наша албанська віра”. Інший видатний діяч албанського національного відродження Пашко Васа сказав про головну національну цінність ще коротше: “Релігія албанців – албанізм”. *** Чи можливе щось подібне у нас? Вважаю, що так. Християн у рази більше, але саме полк “Азов” став символом української незламності, а ми знаємо, що серед воїнів там чимало язичників, які не соромились про це заявити. У тому ж Маріуполі непохитним, як скеля, був протестантський пастор Геннадій Мохненко. Він усиновив понад тридцять хлопчиків-сиріт, тепер багато з них воюють за Україну, є серед них десантники, розвідники... І, уявіть собі, віра не шкодить. До речі, зрідка хто так послідовно й активно, як Геннадій Мохненко, не засуджує пропутінських пасторів на росії, які лягли під імперську ідею. Маріуполець нажив собі ворогів у цій країні, зате його нагородили у Львові почесною нагородою УГКЦ. Прикладів україноцентризму безліч. Кримський татарин Ісмаїл Курт-Умер (соліст ансамблю ЗСУ) виконав мусульманську пісню арабською, є й кліп. Через деякий час ми отримали 100 мільйонів доларів допомоги від Саудівської Аравії. Пісня не могла не зворушити тих, хто приймав відповідне рішення. Тим більше, що окрім Ісмаїла, в найкоротший термін арабський текст вивчили й українці. Поважаю активність буковинця, але вважаю, що зараз не час тягнути ковдру на себе. Українці мають релігійну свободу, проте усвідомлення того, що найкращою релігією під час війни є україноцентризм, також дасть позитивний результат.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин