Суспільство · “Ціль росії завжди була одна – знищити нашу ідентичність, мову, культуру, націю як таку. Але Україна їй не по зубах”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Як вдосконалити механізм репарацій для цивільних полонених після визволення
Слово Просвіти, №05 за 2024 рік
Ілько ДУВАНСЬКИЙ, член “Просвіти”
2014 року на Луганщині було створено Східноукраїнський центр громадських ініціатив (СЦГІ). Його беззмінним лідером є Володимир Щербаченко. Випускник історичного факультету Луганського національного Шевченківського університету, він знаний нині як громадський активіст, волонтер не лише в Україні, а й за її межами. У зв’язку з окупацією ворогом території майже всієї Луганської області СЦГІ нині функціонує у Києві під його ж орудою, але своєї активності не збавляє. Зокрема, в рамках реалізації дослідницького проєкту у співпраці із британською правозахисною організацією Сeasefire були проведені фокус-групи з колишніми цивільними полоненими та їхніми близькими родичами. Метою такого проєкту є вдосконалення механізму справедливих репарацій для цивільних осіб, позбавлених волі під час російської агресії проти України, та для рідних таких осіб. В обговореннях та дискусіях, що відбулися в Києві, взяли участь 25 осіб, які перебували в полоні проросійських сил та російських окупантів у проміжку з 2014 року, як до, так і після повномасштабного вторгнення, а також їхні рідні. Трагічна сторінка життя, неймовірні поневіряння на тимчасово окупованих територіях України рашистами варті не одного історико-літературного твору. Ймовірно це й відбудеться з часом. Але високоморальна героїчна позиція цих людей, патріотизм і жертовність, нескореність ворогові та любов до своєї Вітчизни – взірець для молоді та прийдешніх поколінь. Тож під час проведення цієї зустрічі вони не лише розповіли про свій опір підступному ворогові, потребу активного розкриття і боротьби з проявами його облудливої антиукраїнської пропаганди й агітації. А й поділилися досвідом стосовно власних проблем, що виникли після звільнення з полону і які до цих пір залишаються невирішеними. Особливо гострими були порушені проблеми медичної,
психологічної, матеріально-фінансової допомоги та адаптації після полону тощо. Учасники наголошували на тому, що допомога має бути комплексною і охоплювати також близьких родичів цивільних полонених. Адже останні досі стикаються з тиском шахраїв після потрапляння їхніх близьких до полону (ув’язнення) і не мають потрібних знань, як поводити себе з близькою людиною після її звільнення. Учасники висловлювали власне бачення щодо репарацій та покарання винних. “Я за певну презумпцію винуватості росіян. Саме вони повинні обґрунтовано доводити, що це вони не були нелюдами і тими катами у підвалах. Щоб при спробі кудись виїхати а тим паче емігрувати, отримати візу було б їхнім обов’язком довести, що у них чиста, а не заплямована біографія”, – пролунала одна з думок. Представники СЦГІ зазначають, що наявні державні програми допомоги цивільним полоненим потребують корекції та вдосконалення, але, на жаль, поки що відносини з державними інституціями лишаються вкрай складними і виснажливими. Голова СЦГІ Володимир Щербаченко наголошує: “Нині працює, хоч і недосконалий, але все ж-таки достатньо дієвий механізм, коли звільнені з полону мають можливість отримати від держави по 100 тисяч гривень. Але якісь речі в профільному законі залишаються суто декларативними, наприклад, щодо медичної допомоги, інших форм підтримки”. Робота, запланована в рамках даного дослідження, дозволить правозахисникам підготувати рекомендації законодавчих змін на основі бачення самих постраждалих та сприяти їх імплементації в українському законодавстві.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
