Суспільство · “Україна жиє, Україна встає До останнього смертного бою”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
Історію та дійсність творять радикали
Слово Просвіти, №05 за 2025 рік
Володимир ВАКУЛЕНКО, член НСПУ, Харківська обл.
Переглядав нещодавно дещо з гумористичних творів Квітки-Основ’яненка, зокрема, “Салдацький патрет”. Час від часу необхідно повертатися до наших витоків, поновлювати в пам’яті напівзабуте (безпідставно). І одразу ж звернув увагу на те, як автор відверто висміював москалів, що жили в той час у Харкові й поблизу, в довколишніх селах і містечках. Показував як типові риси їхню злодійкуватість, жадібність і нехлюйство. Але ж такі твори писалися й виходили в світ не в часи української незалежної держави – козацької чи новітньої. Майже весь творчий період життя цього письменника припав на роки правління імператора Миколи І. І миколаївська цензура не дуже зважала на такі моменти. Міркували, ймовірно, так: смієтеся? Ну й смійтеся. Аби не пробували вести антидержавну пропаганду. Плачете іноді за своїм минулим? Ну й плачте. Але не намагайтеся його відновити у формі навіть автономної державності. Через 100 і більше років радянська цензура теж не звертала уваги на такі сатиричні мотиви. А сучасники Квітки-Основ’яненка, навіть такі недоброзичливі до української культури, як Каразін, – знали, що це типовий ліберал, лояльний до влади, до боротьби за волю України він не закликатиме і таємних товариств не організовуватиме. Але загляньмо в паралельну реальність. Відкриймо сторінку “Григорій Квітка” чи ще один обліковий запис “Грицько Основ’яненко” в тій чи іншій соцмережі. І побачимо, що деякі користувачі намагаються блокувати сторінку Григорія Федоровича. За розпалювання національної ворожнечі, за образу честі й гідності іншого (братнього чи недобратнього) народу. Або це робить адміністрація мережі. А перед тим користувачі пишуть гнівні обурені коментарі. Однак 200 років тому (чи хай тро-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
