Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп · “Треба робити просвітницьку місію для Європи через театр, літературу та образотворче мистецтво”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Вистава про непоставлену виставу

Слово Просвіти, №05 за 2025 рік

Едуард ОВЧАРЕНКО Фото із сайту театру У лютому 2022 року в Театрі на лівому березі тривали репетиції вистави “Гамлет”. На фасаді театру висіла афіша – Гамлет (Олександр Соколов) утримує двері потягу Київського метрополітену, мабуть, хоче зупинити мить. Незабаром повномасштабне вторгнення зупинить репетиції вистави. “Ha*l*t” – це вистава про виставу, яка не відбулась. Постановка Тамари Трунової за п’єсою, створеною у співпраці із задіяними у проєкті акторами та акторками, – це рефлексії на тему втраченого нами та втрачених нас. “Ha*l*t” – це Hamlet (Гамлет), з якого вирвали, вирізали “me” – мене. З німецької – повна зупинка. “Ha*l*t” – копродукція Театру на лівому березі (Київ) та Фестивалю RADAR OST (2023, De- utsches Theater Berlin, кураторка фестивалю – Birgit Lengers) за підтримки Goethe-Institut та Christine Dissmann (director of Hotel Continental). Виставу було створено спеціально для відкриття фестивалю RADAR OST 2023. Згодом вистава взяла участь у фестивалях: Piatra Neamt (Румунія), Kierunek Wschоd VII (Польща), Fokus Ukraine – Europаisches Theaterfestival 777 TAGE ДНІВ DAYS (Німеччина). І тепер, нарешті, “Ha*l*t” було зіграно вдома. – Вже шостий рік працюю в Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. На мою думку, на сьогодні це найпотужніший, найперспективніший театральний колектив у Києві, – переконаний один із учасників проєкту, заслужений артист України Олег Стефан. – В акторів великі можливості, тож треба шукати способи, як їх максимально реалізувати. Особисто у мене була мета працювати з різними режисерами переважно молодої генерації і не тільки в цьому театрі. Серед них – Тамара Трунова, Стас Жирков, Давид Петросян, Іван Уривський, Тетяна Грубій. Дуже важливою для мене є роль Просперо у виставі “Буря” за Шекспіром, що йде на сцені Львівського національного театру імені Марії Заньковецької. Яскраві спогади залишилися від співпраці з Оксаною Дмітрієвою, яку вважаю однією з найпотужніших режисерок у сучасному театральному просторі. Маємо і в нашому театрі “Отелло” в постановці Оксани Дмітрієвої. У театрі щорічно проводиться фестиваль молодої режисури, де переможцеві дають можливість постановки. Пошук триває. Над “Гамлетом” почали працювати за два місяці до початку повномасштабного вторгнення. Напевно, кожен із нас перед репетиціями неодноразово перечитав текст цього твору. Але почали репетиції не з тексту, а з дослідження самих тем, закладених у цій п’єсі. У нас була дуже цікава робота до того моменту, як почалося повномасштабне вторгнення. Повернулися до цієї теми у 2023 році в Берліні. Тамара Трунова вирішила зробити не “Гамлета”, а виставу про те, як нам не дали його поставити. Це надзвичайно складна драматургія, і мені здається, що Тамарі вона вдалася. Багато сучасних драматургів переважно переказують якісь історії, пов’язані з конкретними людьми. А Тамара Трунова вирішила дослідити психофізичний стан людини в таких екстремальних ситуаціях, як війна чи еміграція, або ж потрапляння в якийсь провокативний простір. З назви “Гамлет” випало дві літери і залишилося “Ha*l*t”, що в перекладі означає “стоп”. Почали досліджувати природу кожного, хто бере участь у цій виставі. Не можу сказати, що тут існують персонажі. Тексти, за якими Тамара складала п’єсу, – це наші тексти. Працювали над п’єсою в Берліні протягом двох тижнів. Ми збиралися і відповідали на запитання, які ставила Трунова, або ділилися своїми думками, відчуттями та власними історіями, своїм внутрішнім станом, у якому ми тоді перебували. Ці тексти записували на диктофон, і вже з них складалася сама п’єса. Через місяць знову приїхали до Берліна і протягом десяти днів завершили цю роботу. Скласти п’єсу за такий короткий термін – це екстремальна робота. Німецькі глядачі сприймали виставу по-різному. Ця вистава текстова, і їм треба було бути прив’язаними до екранів з перекладом німецькою. Тож німецька публіка сприймала її більш аналітично. Такий спосіб сприйняття – хороше тло для того, аби зрозуміти, що відбувається з будьякою людиною, коли зупиняється її звичне життя. А наша публіка все це сприймає дещо інакше, тому що переживала на власній шкірі. Виникали несподівані моменти, коли глядачі починали реагувати зі сміхом. Але цей сміх у певний момент обертається на сльози. Між німецькою та українською прем’єрами минуло півтора року. Сьогодні українські режисери в Європі ведуть досить активну культурну діяльність. Хоча хотілося б, аби вона була ще більшою. Це можна назвати просвітницькою діяльністю. Раніше на Заході бачили тільки “велику” московську культуру. Але, на жаль, майже не бачили ні української, ні молдавської, ні грузинської, ні білоруської. І зараз, як ніколи, треба робити цю просвітницьку місію для Європи через театр, літературу та образотворче мистецтво. Потрібно не дати їм забути про нас. Більше того, звернути їхню увагу на те, що вони пропустили протягом століть. Вони нічого не знали про репресії та голодомори. Лише знали, що існує така страшилка, як Сталін. Наші закордонні колеги взагалі нічого не чули про Курбаса, У Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра відбулася прем’єра вистави “Ha*l*t”. Це новий і досить незвичний досвід театру, який мало кого залишить байдужим.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин