Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Це був Поет, надиханий музикою, · під впливом якої зродився не один поетичний твір”. Суспільство 14 · с. 14сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «Не "мовчазний" Барвінський», с. 2

Не "мовчазний" Барвінський

Слово Просвіти, №05 за 2026 рік

Закінчення. Початок на стор. 2 вою постаттю зародження української національної музичної школи. Автор «Рідної мови» - Сидір Воробкевич, володіючи поетично-літературним, драматургічним, музичним даром, не міг не викликати захоплення в молодого композитора своїм творчим інтересом до сивої української давнини, героїки минувшини, ідеалів державности. Адже він писав музику на слова Т. Шевченка, історичні драми з музикою – «Петро Конашевич-Сагайдачний», «Кочубей і Мазепа», «Ольга», «Назар Стодоля» Тараса Шевченка, був найактивнішим громадським діячем, 1871-го став почесним членом львівської «Просвіти». Під цим впливом звитяг наших предків, обрамлених у творах Воробкевича, Барвінський розпочинає роботу над ораторією «Володимир Великий», на жаль, нездійсненну. Неабиякий інтерес Барвінського проявлявся до діяльності 12 чоловічих хорів Воробкевичa на вірші Кобзаря, які були знаковим явищем в українській хоровій культурі, зважаючи і на те, що вони перекладались на німецьку мову, пропагувались у Європі. Чимало вокальних і хорових творів написано на власні тексти, натхненні Шевченковими думами. Не дивно, що творчість Воробкевича є затребуваною і для днів сьогоднішніх. Підтвердженням цьому є нещодавна (6 жовтня 2025 р.) прем'єра музики Сидора Воробкевича до п'єси «Ольга» у Львівському органному залі, що особливо важливо - у виконанні Луганського симфонічного оркестру та солістів. А колядку «Що то за предиво» в обробці В. Барвінського в ці часи виконує філігранно тонко Київський муніципальний камерний хор Хрещатик»… Символічно! Навіть жорстока війна є безсилою перед високими творіннями людського духу. Такі доволі лаконічні описи лише підтверджують доконаний факт, що незважаючи на вікову різницю майже у півстоліття між Барвінським і Воробкевичем, між ними нуртувала крізь часі простір видимо-невидима синергія, вибудувана українською ідеєю. Саме ціннісні виміри таких будителів Нації і формували світовідчування Барвінського - композитора, педагога, творця національної музичної культури. Тому вся творчість Барвінського на поприщі музичної культури, мистецтва, освіти, науково-педагогічна діяльність відображали глибоку змістову україноцентричність його праць, що до того ж опиралися на високопрофесійність, закладені пражською і віденськими музичними «школами». Про це свідчать його музичні праці 30-их років, друковані в часописі «Українська Музика», а саме: «Огляд історії української музики», «Українська музика», «Нова доба української музики», «Мої спогади про Миколу Лисенка», «Українська народна пісня і українські композитори» та інші. У ці ж роки (період жорстокої пацифікації) він складає збірку з чотирьох десятків українських народних пісень для фортепіано. Великим творчим надбанням у контексті педагогічному щодо виховання української Нації (особливо молоді) є створення ним фортепіанної збірки колядок і щедрівок, популярної музичної збірки (20 дитячих п'єс), «Струнного квартету для молоді», низки п'єс на теми українських пісень для скрипки і фортепіано («Пісня», «Гумореска», «Пісня і танок», «Елегія», «Українські народні пісні для фортепіано». З особливою любов’ю творив музичний портрет на основі пісень про О. Довбуша, «Урочисту кантату» й кантату «Заповіт» на слова Т. Шевченка, пісні на слова І. Франка («Місяцю князю», «Благословенна будь», «Псалом Давида» для тенора з оркестром), увертюру до опери «Ой, не ходи, Грицю, тай на вечорниці» («Маруся»). Його українськість у творчості була тотожною громадському життю. Ціннісними орієнтирами для нього стають у складні 30-і роки (пацифікація, придушення національно-визвольного руху) ідеали борців за українську свободу і державність та суспільно-політична думка провідників Наці. Тоді 1933 року цю незбориму громадянську позицію українця він проявив і на відкритті надмогильного пам'ятника Іванові Франку на Личаківському цвинтарі. «По тому пізнають, що ви учні мої…», - сказано в Євангелії. Так характер і філософія життя самого Барвінського пізнається через своїх навчителів, духовних натхненників, побратимів. Варто особливо підкреслити про надзвичайно дружні, творчі і продуктивні взаємини, які склалися між композитором і Б. Лепким. Відомо, що останній, викладаючи в Ягеллонському університеті, неодноразово запрошував свого молодшого побратима в Краків, оскільки високо цінував його композиторський та виконавський талант, вважаючи Барвінського своїм улюбленцем серед Шопена, Шумана, Бетговена, Ніщинського. Правдиво, бо це був Поет, надиханий музикою, під впливом якої зродився не один поетичний твір. Відомо, що саме під враженням майстерної гри на фортепіано Барвінського Лепкий напише щемний твір “Розвіялися сни мої рожеві”, який пристрасно читав артистичному піаністу. «…І, може, ти, відбігши на хвилину Від повсякденних клопотів нікчемних, Розгорнеш книжку і почнеш читати …ті квіти нев’янущі, І не почуєш, як на них росою З очей поллються чисті теплі сльози З жалю за щастям». Навзаєм композитор звертається до поезії Б. Лепкого, який ретельно збирає звідусіль для Барвінського народні пісні, щоби продовжити їм нове життя в музичних творах українських хорів, солоспівів, вокальних шедеврів у жанрі романсів, що виконувалися тоді на сценах великих європейських міст. Знаковим твором Барвінського стала і «Шевченкова хата» на слова Б. Лепкого. У Празі першою він написав із шести обробок українських народних піддалася сумнівам, чи "зустрінемося віч-на-віч"... Проте газова плита зігріла і напоїла кавою, за вікном майнув зеленобокий красень сміттєвоз Комунальних Сил України. Побратим зателефонував, що книжку "Світло повертається", яку я відправила новою поштою вчора ввечері, він щойно отримав. Почуте трохи пробило сльозу... Зрозуміла, що київське життя не лише не завмерло, а й не спинялося. За годину з'явилися світло і вода, запрацювало метро між берегами. За мить фен вже літав над осяйною скупаною головою. Капелюшок, брошка-бабка на шалик, роздрукований квиточок, бо

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин