Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацький проєкт “СП” “Розкажу про свого батька” · с. 14сторінка оригіналу ↗

Відомий у селі

Слово Просвіти, №08–09 за 2022 рік

на кожному обласному телеканалі є така. Про те, що тато – письменник, я дізналася в 1996 році, коли він опублікував самвидавну збірку оповідань “Таке життя”. Я тоді ще не здогадувалася, що самвидав – це не зовсім справжнє видання, але сам факт з’яви книжки в Теребовлі та ще й із малюнками місцевого художника Миколи Пишного здавався мені фантастичним. Пам’ятаю, як тато підписав мамі, сестрі та мені по одній, і я ще хвилювалася, чи мій примірник гарний. Інший спогад: якось влітку тато повернувся з роботи (працював ветлікарем) з великим пакунком. То була його друга збірка “Стара стежка”, також видрукувана у теребовлянській друкарні. Книжок збереглося так багато, що я, вже навчаючись у Львові, брала з собою по декілька й роздавала знайомим. Однією з перших читачок татових оповідань, які отримали їх у такий спосіб, стала поетка Маріанна Кіяновська. У листі до мене вона писала, що “твій батько має велике серце”. Потім тато ще жартував, коли дізнався, що воно у нього збільшене: “Таки вгадала”. Тато обожнював Хемінгуея. Будучи в армії десь під Ленінградом, перечитав його багатотомник і часто мучив нас із сестрою запитаннями: “Як звали хлопчика з повісті “Старий і море?”, або “Чому родичі малого не дозволяли їм рибалити удвох?”. Незмінними атрибутами постаті Хемінгуея в татових розповідях були куртка письменника, яку, десь придбавши, потайки ввечері одягав редактор журналу “Огоньок”, сафарі (тато теж мав рушницю, але назвати його серйозним мисливцем не наважуся), хемінгуеївські алкоголізм і простота стилю: “– Ти мене кохаєш? – Так”. Згадала – хлопчика звали Манолін. Дмитра Павличка тато теж любив. Часто читав його вірші вголос. Мабуть, отак на слух і я їх трохи вивчила: “Прийшла і стала серед кімнати – вона хазяйкою тут була”, або “Красу твою маючи на увазі, знай: у мене чорна-чорна душа”. Під час навчання у Львівському ветеринарному інституті тато якось бачив Павличка в сомбреро. Років за тридцять після батькової зустрічі я, блука-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин