Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Ми здолаємо темряву зла в образі здичавілого путінського фашизму”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «Просвітництво: “Фейсбук війни”…», с. 1

Просвітництво: “Фейсбук війни”…

Слово Просвіти, №08–09 за 2022 рік

Закінчення. Початок на стор. 1 ******* 1 березня. “Цинічно-брехливі заяви звироднілого психопатавбивці путіна та його пискливого папуги пєскова про те, що роzія не здійснює обстріли житлових кварталів, лише підтверджує рівень повного морального розтління кремлівської “верхівки”, яка намагається продовжувати одурманювати світ геббельсівською пропагандою. Адже вчорашнє вбивство 16 українських дітей та сьогоднішнє безперервне масоване бомбардування московитами-фашистами Харкова, як і багатьох інших міст, засвідчує те, що Україна веде визвольну війну проти держави-терориста, до якої має бути сформоване єдине ставлення. Воно безальтернативне. Терористів знищують. Повсюдно й безперервно. Усіма засобами і силами. Слава Україні!”… ******* 4 березня. “Щойно прийшло повідомлення від НАТО. Небо України вони не воліють закрити (?!). Невже не зрозуміло, що коїмо проти Заповітів Божих? Невже “сліпі не прозріватимуть, криві не ходитимуть, не стануть чистими прокажені, не чутимуть глухі, а вбогим не звіщатиметься Добра Новина” (за Євангелієм від Матвія)… Негоже, бо з дияволом не спілкуються. Вашою політикою мусить зрощуватися лише дерево добре, тоді й плід його добрий. Європо й Америко, чинімо добро! Для Себе, Світу, України! Будьмо відповідальними “за все живе!”… ******* 6 березня. “Повномасштабна війна, віроломно розв’язана нацистською моzковією заради дурисвітської ідеї “руzькаго міра”, продовжується. Безперервне бомбардування крилатими ракетами, забороненими вакуумними та касетними бомбами житлових кварталів, інфраструктури, лікарень, навчальних закладів. Жертви серед цивільного населення, вбивство дітей. І цим жахам ні кінця, ні краю. На очах усього світу чиниться геноцид українського народу. Так, нам співчувають, допомагають. Діють руйнівні для РФ санкції. Але знахабнілого агресора лише цим не втихомириш. Уже не тільки Президент, але й весь Народ на рівні його представницьких органів звертаються до “спостерігаючої” євроатлантичної спільноти щодо закриття неба над Україною; або отримання літаків; або передачі систем ППО. Ми віримо в перемогу України. Однак при такій дрімаючо-мрійливій позиції багатьох країн НАТО її ціна буде дуже високою. Не тільки для України, але й для Європи та Світу. “Бо немає потаємного, що не виявиться”. Адже орда номадів ніколи не вертає назад, оскільки стихія руйнівників – нищення, спалення, підкорення. При цьому вартість людських життів для них є ніщо. І тоді ваш (європейський) житейський удаваний комфорт, який ви надієтесь уберегти, стане для вас непоправним гріхом і нестерпним “спокоєм”. Натівці, Європо та Америко, прислухайтесь до сказаного Українським народом. Не повторюйте трагічну дипломатію Чемберлена-Даладьє. Допоможіть Україні вирішити головну стратегічну проблему “закритого неба”. Тоді ми здолаємо темряву зла в образі здичавілого путінського фашизму, який “хоче вбити тіло, а душі вбити не може” (Новий Заповіт). І все буде Україна!” ******* 18 квітня. “Ніхто в історії не пригадує, щоби нації, народи, імперії та держави змогли б відшукати виправдання загарбницьким війнам, коли здійснюється наруга над людським життям, чиняться злочини проти людяності часто лише за те, що вони (народи) якісь “інші”. У цьому жахливому хаосі тисячолітніх війн завжди найсправедливішими суддями були пам’ять і час. Саме вони, на відміну від політичних інсинуацій та правових колізій, здатні відрафіновувати добро й зло, зерно й полову, правду й брехню, справедливість і нечестивість. Нинішня віроломна війна моzковії проти України навіть не потребує часу для осмислення та оцінок. Усе наяву. Весь цивілізований та гуманний світ з перших днів цього агресивного нападу сталінсько-нацистської орди зафіксував безальтернативні причини та означення трагедії, від якої здригнулося людство. Тиранічна рашистська деспотія, очолювана терористом путіним, підтримувана “роzzійським” народом (понад 83%), здійснює геноцид проти Українського народу. Його визнано сьогодні вже багатьма країнами світу та їхніми лідерами, оскільки відкрито й зухвало (відчуваючи вкотре безкарність) “моква” намагається знищити Український народ та його державу. Людиновбивство, повне руйнування економіки та всіх атрибутів державности поставлено на конвеєр “спецоперації”, головною метою якої є ліквідація України як суверенної держави. А задля такого диявольського задуму передусім знищується мирне населення. Повну уярмленість або смерть несуть в собі зловісні знаки кремлівських рашистів – “Z” та “V”. На очах усього світу, дипломатів 193 країн ООН, НАТО, “Великої сімки”, ЄС, ПАРЄ, ОБСЄ, МАГАТЕ, безлічі міжнародних організацій на кшталт “червоних та чорних” хрестів, дотла руйнуються міста і села України, здійснюється ґвалт і грабіж серед білого дня, методично розстрілюється мирне населення, знищуються школи, університети, лікарні, пологові будинки, дитячі садочки, вся цивільна інфраструктура. У всесвітньо відомій трагічно Бучі розстріляний кожен п’ятий мешканець; стертий з лиця землі Маріуполь, в якому загинуло понад 25 тисяч містян, а донині там перебувають ще близько 120 тисяч жителів, помираючи від бомб, снарядів, голоду і хвороб; убито (згідно офіційних даних) 205 дітей, 362 – поранено. Нескінченний ряд злочинів геноцидного характеру. Дуже прикро й противно, коли таких манірних політиків, як макрон (не кажучи вже про сербів та угорців), треба “переконувати”, що в Україні путлєровська московія таки зреалізовує геноцидний план знищення українців. А скільки тисяч людських життів можна було вберегти, якби “шольцівська” Німеччина не блокувала надання нам зброї натівськими країнами, а зараз всіляко зволікає передачу важкого озброєння? Чи не є це проявом класичних подвійних стандартів, якими часто послуговувалися чимало європейських політиків “високого” рангу? Згадаймо, як чемно виконувалися з 2014 року Німеччиною та Францією путінські мілітарні замовлення після окупації Криму та частини Донецької та Луганської областей. До речі, ця зброя продавалася кремлівським рашистам упритул до першої декади квітня 2022 року! Тому виникають уже не питання, а тільки ствердні відповіді, що цією зброєю продовжують убивати українців. У той же час блокувалися будь-які намагання щодо передачі Україні літаків, танків, далекобійної артилерії, сучасних систем ППО та ПРО, не говорячи вже про гостру проблему “закриття неба”. Саме така політика “подвійного дна” може невдовзі спричинити розширення військової ескалації глобального масштабу. Вульгарно, але “бабло перемагає добро”. Лише так можна розцінювати непоодинокі випади “тупою шпагою” окремих європейських лідерів. Складається враження, що в танго смерті разом із рашистськими чорносотенцями моzковії час від часу залучаються нововиплоджені європейські шовіністи, закамуфльовані нацисти, прикуплені реваншисти різнонаціональних калібрів. Дивно, що й вищі церковні ієрархи світу вважають чомусь “шлюб” звироднілого ґвалтівника з його жертвою шляхом до миру. При цьому так і не назвавши вбивцю вбивцею, агресора – агресором. А публічно презентована (радше замовлена) в Римі сув’язь Українського Прапору та кривавого рашистського є образою для людської Совісті. Бо плаксиву пісеньку під назвою “ми за мир” голосять усі тремтливі та брехливі – від московських “лібералів” до нормандських “політінтелектуалів” та гундяєвського “православного” попівства. А в цей час на сході та на півдні України продовжуються запеклі бої з кремлівськими орками, які намагаються реалізувати фашистський план бункерної істоти на прізвисько “нацист-путлєр”. На кін поставлено не лише долю та майбутнє Українського народу, але й Європи та Світу. Варто, нарешті, блокувальникамнедружелюбам усвідомити, що ковід-епідемія “рашизм-ZZ” не знає кордонів. Він ненаситнолюдожерний. І зупиняти це всесвітнє зло новоспеченого московитського нацизму треба не тільки завдяки героїці Збройних Сил України, але й спільними зусиллями людства. Для цього правителі та очільники держав і народів мусять зрозуміти, оцінюючи агресію руzні в Україні, справжню сутність та праведність Безпеки. Не дозволяти собі називати “неістинне” істинним, “вторинне” – первинним, “небезпечне” – безпечним, а “брехливе” – правдою. Видатний син України В. Липинський сказав у свій час дуже повчальну фразу: “…Вавилон розложився і загинув старий Рим, тому що їх матеріальна техніка переросла їхню громадську мораль”. Тож не допустімо торгувати цінностями. Тоді переможе Світло! І Україна!” ******* 26 квітня. “Немає сьогодні українця – від найменшого до найстаршого, щоби не перебував у полоні тривог війни, переживаючи за Україну, за її воїнів-захисників. І кожна добра звістка про успіх у боротьбі з ненависною московщиною вселяє надію та віру в нашу Перемогу. Щогодинно, щодня нас пронизує відчуття солідарності, суголосності, єдності з тими, хто в передніх рядах славних Збройних Сил України, хто в оточенні ворога незламно обстоює Свободу й Незалежність, кому найважче. Передусім тим воїнам, що вже третій місяць захищають, знекровлюючи окупантів, ущент зруйнований путлєровськими фашистами Маріуполь. Полк “Азов”, морська піхота, нацгвардійці! Неймовірно, дивовижно, але звідки беруться сили духу в цих відважних оборонців. У пам’яті спливають нещодавні події, урочисті заходи, що відбувалися в кінці листопада на вшанування української художниці-шестидесятниці та правозахисниці Алли Горської, в яких брав участь (на запрошення полку “Азов”) разом з директором Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України М. Жулинським та письменником, редактором журналу “Харків” Л. Томою. Мене приємно вразило, що ініціатором усіх дійств був саме окремий загін спеціального призначення полку “Азов”, що спільно з Маріупольською міськрадою, Маріупольським державним університетом, драматичним театром, Донецькою обласною бібліотекою всіляко сприяв ушануванню цієї знакової для України постаті Алли Горської. Мені й досі ввижається, що на знаменах “Азова”, поруч з їхнім знаменитим символом, реально написано, що “національна культура формує Українську Націю”. Так мені тоді сприймалося, впродовж трьох днів, перебуваючи в розташуванні цього славного бойового підрозділу. Дуже гостро відчувалася налаштованість воїнів на захист незалежності та загальноукраїнської єдності, якесь особливе пошанування кожного митця, творця й будителя, які в усі часи оберігали високу ідею соборності. Ця адекватна, дуже щира реакція на український світ і донині залишається дорогим та щемливим для мене спогадом. Усе значиме вкраїнське для них було близьким і святошним. Воно проявлялось у їхній позиції, світлих поглядах, чистих думках. Цього не приховаєш. Даруючи тоді воїнам та науковій бібліотеці МДУ книги, бачили, з яким інтересом вони отримували нове видання, присвячене знаменитому українському актору й кінорежисеру Івану Миколайчуку (М. Лазарук: “Чорторийські марева-видіння”). Мене підкуповували дуже щиросердні й ґрунтовні, громадянські й патріотичні виступи офіцерів-“азовців”, в основу яких було покладено символ-назву Алли Горської “Душа без страху”, імена інших великих борців України, які стояли на брамі захисту української культури, державності у нелегкі для України часи. Хоча й тоді було відчутно, що війна для них не припинялася ні на мить, із 2014-го. Бо вже ввечері бійці “Азову” ховали свого побратима. Сотні воїнів при факелах прощались зі своїм бойовим другом. На березі моря вітром розносилися слова клятви, від якої кров застигала в жилах (не від страху, а захоплення). Нічого подібного у такому виконанні я ніколи не чув. Трохи пізніше це величне, урочисте, надзвичайно сильне та щире Слово став порівнювати з багатьма присягами та клятвами, що формально проголошувались різнорівневими депутатами, держслужбовцями... Відчуття неймовірної різниці в енергетиці слова, в честі обов’язку, в готовності жертвувати собою заради України та її Народу, у незборимій відданості та вірності Ідеалам Воїнів Української Соборної Держави. Тоді в Маріупольському драмтеатрі, виступаючи перед воїнами, молоддю, вражений побаченим та відчутим, сказав, що “азовці” є справжньою українською військовою аристократією. Аристократи Духу, Честі, Меча і Віри. З такими Воїнами Україна є і буде непереможною. А потім усі разом – воїни “Азова”, студенти, інтелігенція, громадськість ще тоді чудового міста Маріуполь захоплювалися прекрасною виставою місцевого драматичного театру. Хіба очікували всі ми, що невдовзі відбудеться такий страшний прояв диявольщини московських рашистів, які повністю знищать місто, як і цей чудовий театр, убивши тисячі його мирних жителів. Так, відтоді минуло зовсім небагато часу і свою Клятву вони освятили героїчним чином захисників Маріуполя, України, власною кров’ю, життям, незбагненною мужністю, якою сьогодні захоплюється вся Україна та Світ. Не знаю, на жаль, про долю тих багатьох світлих і сильних бійців (як і багатьох інших), обличчя яких мені тоді запам’яталися. Що з ними, як вони після двох місяців повномасштабної війни, героїчно захищаючи Маріуполь від нацистської орди московитів? Однак упевнений, що знаю про найбільш значуще. Що на межі надлюдських можливостей Вони свято виконують національну молитву Воїна, якою присягнули Україні, доповнюючи своєю героїкою й відданістю Українській ідеї ті вікопомні слова, написані 1936 року на стіні в’язниці кров’ю лідера Організації Українських Націоналістів Осипом Мащаком. “УКРАЇНО, Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітру кавказького, шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, трі-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин