Культура без провінції · “Як подолати деморалізацію суспільства, яка веде до руйнації, злиднів та протистоянь?” · с. 4сторінка оригіналу ↗
«НЕ МОЖНА БУТИ ОСВІЧЕНОЮ ЛЮДИНОЮ І НЕ ЗНАТИ ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ»
Слово Просвіти, №08 за 2009 рік
Такою була основна думка других обласних краєзнавчих Куценківських читань, що про: ходять з ініціативи завідувача навчально:методичного кабіне: ту українознавства та крає: знавства Кіровоградського об: ласного інституту післядиплом: ної педагогічної освіти імені Ва: силя Сухомлинського Лариси Гайди у приміщенні міського лі: тературно:меморіального му: зею І. Карпенка:Карого за спри: яння обласної організації Націо: нальної спілки краєзнавців. Понад два роки тому, наприкін# ці 2006#го, трагічний випадок заб# рав із життя нашого колегу, актив# ного просвітянина, літературознав# ця, доктора філологічних наук, гли# бокого дослідника творчості поета# земляка Євгена Маланюка, краєз# навця і публіциста Леоніда Куценка. Згадуючи Леоніда Васильовича, не можна оминути його особливу рису: безвідмовність у громадських справах. Як правило, люди, обтяже# ні науковою роботою, званнями, визнанням, скептично ставляться до будь#яких громадських ініціатив, вважаючи їх неефективними, марґі# нальними. Леонід Куценко, розумі# ючи невдячність і громіздкість цієї роботи, не намагався виходити тут на перші ролі. Та на відміну від бага# тьох колег, ніколи не відмовлявся допомогти у громадській роботі, ко# ли виникала потреба. Не зважав на власний час, якого катастрофічно не вистачало, не прагнув мораль# них, а тим більш матеріальних ви# год, він просто допомагав робити спільну українську справу. Дуже добре знав історію рідно# го краю, умів цікаво розповідати (пам’ятаємо екскурсії Леоніда Ва# сильовича, які він здійснював на прохання знайомих чи “Просвіти”), в юності мріяв стати істориком. Любив бувати у міському літера# турно#меморіальному музеї І. Кар# пенка#Карого. Цей будинок свого часу був власністю драматурга, тут збиралась єлисаветградська “Гро# мада”, попередниця “Просвіти”. Краєзнавчий рух в області дуже потужний. Вочевидь, зіграла роль його певна традиційність — тут працювали відомі краєзнавці Во# лодимир Ястребов, Павло Рябков. В області вже півтора десятиріччя вручають краєзнавчу премію імені Володимира Ястребова, до речі, побоювання, що з часом рівень ро# біт лауреатів знижуватиметься, не підтвердилися. Нині краєзнавство в області шириться — цьому сприяють що# річні тематичні краєзнавчі конфе# ренції, які проводить обласний інс# титут післядипломної педагогічної освіти. Вони давно переросли за# хід відомчого характеру, а стали явищем в інтелектуальному житті краю. У других краєзнавчих Куценків# ських читаннях цього року брали участь учителі, бібліотекарі з бага# тьох сільських шкіл області. Йшло# ся про роботу шкільних краєзнав# чих гуртків, найкращі представни# ки яких взяли участь у читаннях. Дехто закидав організаторам, що це знижує загальний рівень читань, але таке широке охоплення з ча# сом дасть позитивні плоди. Леонід Куценко, безперечно, порадів би цьому.
Сторінку підготувала Світлана ОРЕЛ, м. Кіровоград
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
