Читацьке віче · “Візьмімося всі разом за національноA патріотичне виховання під гаслом “Українською розмовляти престижно!”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
А ГОЛОСОВИЙ СУПРОВІД — РОСІЙСЬКОЮ
Слово Просвіти, №08 за 2009 рік
Ігор САЄНКО, м. Луганськ
Я неодноразово стикався з людьми, які спілкуються україн# ською мовою лише з україн# ськомовними співрозмовника# ми. Одні послуговуються нею у власній оселі, спілкуючись з од# нодумцями, переходячи на ро# сійську мову під час спілкування з рештою людей. Але існують й інші українські “патріоти”, у яких члени їхніх родин (дружини, чо# ловіки, діти) не спроможні ви# мовити українською мовою двох речень або й жодного сло# ва. Неодноразово бачив таких українських “патріотів” на керів# них посадах обласного та місь# кого рівнів, в українських гро# мадських організаціях і націо# нал#демократичних партіях. Траплялися навіть випадки, ко# ли ці люди прилюдно начебто змагалися за українську мову, а дітей та онуків віддавали до школи навчатися російською мовою, хоч у Луганську є кілька українських шкіл і мережа укра# їнських класів у російських шко# лах. Таких людей давно вже нази# ваю “професійними патріотами”. Для них українська мова та укра# їнський патріотизм — засіб за# робляння грошей та здобуття по# сади. Та нещодавно я зрозумів, що таких “професійних патріотів” ніколи не бракувало ні в уряді, ні у Верховній Раді України. Що ж мене спонукало зро# бити такі висновки? Лише про# тягом кількох останніх років моя родина спромоглася придбати собі комп’ютер і сучасну побу# тову техніку. Купуючи ці речі, був приголомшений. Усі панелі уп# равління, дисплеї та програмне забезпечення російськомовні або англійськомовні. Отже, ук# раїнський споживач цих товарів мусить послуговуватись іно# земною мовою. Від початку 1990#х яких тіль# ки українських “патріотів” — від націонал#демократів до націо# налістів — ми не бачили обран# цями у Верховній Раді України та на високих державних поса# дах! І невже вони не мали сучас# них комп’ютерів, телевізорів, холодильників, радіотелефонів, фотоапаратів, відеокамер, ав# томатичних пральних машин, мікрохвильових печей та інших приладів у своїх оселях 10 або й 15 років тому? У це не повірю! А якщо мали, то чому не били на сполох, не намагалися змінити це ганебне становище? Чого тільки вони не вимагали за ці роки, за що чи кого не бороли# ся, через що не сварилися, але жодного разу, від жодного з них не чув вимоги зробити україн# ську мовою комп’ютерів і побу# тової техніки у житті українців.
Та можна здибати й витон# ченішу облуду “професійних патріотів”, що перебувають на різноманітних державних поса# дах і дають найрізноманітніші дозволи та погодження. Понад місяць тому ми придбали радіо# телефон. В інструкції з користу# вання передбачено можливість вибору мови дисплея, що мене дуже втішило. Обрати можна було між англійською, росій# ською та українською мовами. Але коли я зробив вибір на ко# ристь української мови, то по# бачив, що крім кількох україн# ських слів на дисплеї у роботі радіотелефона нічого україн# ського не з’явилося. Я не зміг записати українською мовою імен до телефонної книги, бо мова набору була російська. Крім цього, голосовий супровід у радіотелефоні лунав росій# ською мовою. Я почав вивчати інструкцію докладніше. В одно# му з розділів записано: “голосо# вий супровід тільки російською мовою”, а в іншому — “теле# фонний номер буде оголошено тільки російською мовою”. Ось такий вибір мови. Прик# ро на душі!
Голова правління міськ# об’єднання ВУТ “Просвіта” Зоя Діденко подарувала ЗОШ №25 прижиттєве видання жур# налів “Віра і Культура” Івана Огі# єнка та його знамениту книжку “Тарас Шевченко” з видавничо# го проекту М. Тимошика “Запіз# ніле вороття”. ЗОШ №22 отри# мала в подарунок фільм про Олега Ольжича і збірку його творів. Як завжди, особливе захоп# лення викликала у вчите# лів експозиція “Українська ро# дина”, Музей діяльності Комі# тету споріднених міст і міжна# родних зв’язків і доброзичлива атмосфера Народного дому “Просвіти”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
