Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мова єдина · “Зберегти рідну мову, передати її у спадок дітям і онукам, зробити безцінним скарбом”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

МИ НЕ ЗАЛИШИМОСЬ ОСТРІВЦЕМ

Слово Просвіти, №08 за 2009 рік

Лариса Кадирова Анатолій Носенко захищати права українців з цього важливого питання. Цю ідею вис# ловлював ще незабутній Анатолій Погрібний, але його тоді, на жаль, не підтримали. Починати треба з національ# ного радіо і телебачення. Усіх веду# чих, які не розмовляють україн# ською мовою, слід звільнити. Вар# то створити колегії окремих вче# них, які даватимуть конкретні реко# мендації, приписи, адже мова ра# діо й телебачення — не просто не# грамотна, а страшна. Украй потрібно все зробити, щоб українська мова стала не ли# ше духовною, а й матеріальною ка# тегорією. А коли люди знатимуть, що без її ґрунтовного знання не от# римаєш диплома, не займеш поса# ди, не зробиш кар’єри, тоді справи докорінно зміняться. Голова спілки офіцерів України В’ячеслав Білоус порекомендував, щоб засідання “круглого столу” з цього важливого питання проводи# ти постійно. Адже проблем багато, зокрема і в Збройних силах Украї# ни. Слід дорожити народними тра# диціями, все найкраще зберігати і впроваджувати в життя. 23 січня цього року в Івано# Франківську зініційовано прове# дення Дня захисника України на вшанування пам’яті Героїв Крут, які першими стали на захист УНР. Ми повинні це свято відзначати саме цього числа. Мають бути Служба Божа, наукові конференції, конкур# си військово#патріотичної пісні, а не “наркомовські 100 грамів” і гре# чана каша. Ветерани Радянської армії нехай відзначають День за# хисника Вітчизни 23 лютого — це їхнє право. Маємо пам’ятати, що саме в Криму сьогодні триває боротьба за Україну. Там українська громада бореться проти впливу Росії, але сили нерівні. Інтереси Росії в Кри# му готові захищати 2/3 російського населення автономії. Такий факт не лише насторожує, а й закликає до виваженої, мудрої, системної політики української влади в Кри# му, зокрема й мовної. Письменник і науковець, лау# реат премії ім. Б. Грінченка Олек# сій Неживий зізнався, що бути ук# раїнцем у Луганську непросто: у кіосках не купиш українських га# зет, жодна газета державною мо# вою тут не виходить. Приміром, наклад “Известий Луганщины” становить 200 тисяч примірників, а на час виборчої кампанії він ся# гав мільйона. До ювілею області тут видру# кувано об’ємний фоліант “Луган# щина” російською й англійською мовами. Не згадано в ньому ні Ге# роя України Миколи Руденка, ні Шевченківських лауреатів Івана Світличного, Григора Тютюнника, Василя Голобородька, зате є Ма# тусовський. Хіба це справедливо, що замовчують про тих видатних українців, які тут жили і творили, сьогодні становлять гордість цієї землі? Просвітяни Луганщини, твор# ча, наукова інтелігенція роблять усе можливе, щоб збільшувалася кількість дітей, які навчаються ук# раїнською мовою. Але для них не вистачає читанок, дитячої літера# тури. Підсумовуючи засідання “круглого столу”, Павло Мовчан закликав наукову і творчу інтеліген# цію, просвітянський актив, усіх сві# домих українців більше робити конкретних справ в ім’я того, щоб українська мова розвивалася, ста# вала набутком якомога ширших мас, а її державний статус не був декларативним. Зберегти рідну мову, переда# ти її у спадок дітям і онукам, зроби# ти безцінним скарбом не лише кожної родини, а й усього народу — чи може бути почесніша і вища місія? Ніна ГНАТЮК Фото Євгена БУКЕТА Дмитро Іванов Надія КИР’ЯН Фото Олеся ДМИТРЕНКА До Міжнародного дня рідної мови ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевчен# ка організувало урочистий вечір. Юрій Гнаткевич, народний депутат України, член Центрального прав# ління “Просвіти”, відкрив урочис# тості, привітав усіх зі святом. Він сказав: “Можливо, нам так важко сьогодні в Україні, оскільки ми за# були Слово Боже і не можемо по# вернутися до рідного слова, яке нам подарував Господь. 1991 року ми думали, що лише проголосимо незалежну Україну, і вона стане ук# раїнською. На жаль, не сталося. Виявилося, що українці різні. На заході поневолювачі змінювалися: приходили і поляки, й австрійці, й росіяни — однак це зміцнювало на# ціональний дух. “Визволитель” у центрі й на сході був один і той са# мий. Зросійщення українців вияви# лося надто глибоким. Соціальні проблеми нині най# важливіші, але національні — най# гостріші. Наприклад, у Луганську половина населення зараховує се# бе до українців, а там лише одна ук# раїнська школа. У Києві понад 82 % українців, а 92 % заявили, що воло# діють українською мовою. Але коли йдеш містом, створюється вражен# ня, що українців мало. За десяти# річне правління Леоніда Кучми до влади прийшли олігархи. Вони ки# нули шалені гроші на захист росій# ської мови. Є загроза, що україн# ську націю поділять на дві. Як колишній завідувач кафедри іноземних мов КПІ добре знаю, що треба шанувати всі мови, але най# більше любити свою”. Відповідальний секретар ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Микола Нестерчук висловив упевненість, що українська мова таки буде справжньою господинею в держа# ві. Від імені Центрального правлін# ня “Просвіти” нагородив громад# ського діяча Євгена Гірника, сина Олекси Гірника, українського пат# ріота з м. Калуша, який у ніч з 21 на 22 січня 1978 року спалив себе на могилі Т. Шевченка в Каневі на знак протесту проти політики зросій# щення українців, і Віктора Набрус# ка, президента Національної радіо# компанії України, медалями “Будів# ничий України”. Віктор Набруско, дякуючи за нагороду, сказав: “Найбільша за# гроза для України — це те, що нині коїться у ЗМІ. Тішуся, що радіомов# лення українське, але переймаюся тим, що нас називають острівцем. Ми ним не залишимося, а станемо великим материком”. Ліга українських меценатів і Фонд ім. Олекси Гірника щороку присуджують премії ім. Олекси Гір# ника за “значні успіхи в національ# но#патріотичному вихованні дітей та молоді, прищеплення їм патріо# Світлана Короненко тичного ставлення до української мови”. Виконавчий директор Ліги Ми# хайло Слабошпицький вручив від# знаки цьогорічним лауреатам. Пре# мії одержали Дмитро Іванов, пись# менник, головний редактор Черні# гівської газети “Гарт”; Світлана Ко# роненко, заступник директора Ди# рекції мистецьких програм Націо# нальної радіокомпанії України (ра# діоканал “Культура”); Віктор Наб# руско; Віктор Топілко, голова Всеук# раїнського об’єднання “Чорнобиль# Допомога” (Донецьк); Лариса Ма# сенко, професор, мовознавець; Ва# силь Бабій, літератор з смт Бого# родчан Івано#Франківської області; Григорій Клочек, ректор Кірово# градського педагогічного універси# тету ім. В. Винниченка. Михайло Слабошпицький пові# домив, що напередодні відвідали народну артистку України Нілу Крюкову, яка хворіє, вручили їй премію, і вона пообіцяла теж ак# тивніше долучитися до боротьби. Перший лауреат цієї премії Михайло Іщенко з Канева, який 1978 року як лікар мав зробити висновок про причину смерті Олекси Гірника на Чернечій горі, розповів: “Бережу біля серця ту запальничку, якою запалив себе Олекса Гірник. В архівах КДБ збе# рігаються протоколи допитів ге# роя: “Нічого вам говорити не буду. Ви прийшли на нашу землю, ще й вимагаєте свідчень. Як говорив Тарас, розкуються незабаром за# ковані люди”. Ми таки вибороли незалежність, але двоголовий кор# шак не хоче полишати наші прос# тори. Треба всім братися за робо# ту і виконувати заповіт Олекси Гір# ника”. Після урочистої частини відбув# ся творчий вечір заслуженої ар# тистки України, заслуженої артис# Євген Гірник вручає премію Вікторові Набруску Віктор Топілко тки Молдови, Тетяни Негрій, прис# вячений 35#річчю творчої діяльнос# ті. Розпочала артистка із запальної пісні “Хлопці, підемо, боротися бу# демо, за Україну, за вільнії права”, яка супроводжувалася бойовим го# паком, виконала українські народ# ні, козацькі пісні, авторські. Співач# ка ще в кінці 80#х — на початку 90#х років виконувала пісні “Ще не вмерла Україна”, “Ой у лузі черво# на калина”, які співати в той час бу# ло небезпечно. Її привітали представники укра# їнського козацтва та митці з Канади, США, Молдови, Львова, Корсуня# Шевченківського, Борисполя, інших міст. Полтавське крайове козацтво нагородило медаллю “За вірність Батьківщині” ІІІ ступеня, правління Фонду ім. П. Чубинського — орде# ном П. Чубинського, іншими відзна# ками. З привітанням виступили лау# реати цьогорічного конкурсу “Ку# яльник — 2008” (Одеса), зокрема, народний хор “Надія” Святошин# ського району Києва та народний хор “Калиновий цвіт” з села Горени# чі Києво#Святошинського району під керівництвом Наталії Мороз, який цього дня отримав першу пре# мію на фестивалі, присвяченому 170#річчю з дня народження П. Чу# бинського в Обухові. Гореничани показали частину весільного обря# ду “Барило”, який традиційно про# водять у селах на Київщині. Привітали ювілярку односельці з Петрушків, звідки Тетяна родом. Сільський голова Юрій Мальова# ний виступив з вітальним словом, школярка Анастасія Мунтяну заспі# вала пісню. Уже вкотре після таких вечорів непокоїть думка: чому такої краси не бачимо на телебаченні? Чому замість цього там показують різне закордонне сміття? І чи є в нас ук# раїнська влада? Микола Нестерчук прикріплює лауреатську медаль Олексієві Неживому

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин