Читацьке віче · “Саме з мови починається людина”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
ЗБИРАЧ І ОХОРОНЕЦЬ МИНУВШИНИ
Слово Просвіти, №08 за 2009 рік
Степан БОЙКО, просвітянин, м. Івано#Франківськ
Василь Мороз, мешканець села Саджави Богородчанського району, що на Івано#Франківщи# ні, за час незалежної України з допомогою просвітян розбуду# вав музей етнографії й побуту села і зібрав понад 12 тисяч екс# понатів. На Всеукраїнському кон# курсі музейних працівників його нагородили дипломом лауреата. Проводили конкурс Міжнародний благодійний фонд “Україна# 3000” та Український центр роз# витку музейної справи. “Це мені подяка до 140#річчя заснування “Просвіти” і 16#річчя відроджен# ня осередку в селі”, — сказав В. Мороз. Василь Іванович 20 років зби# рав надбання історії, культури, на# родного мистецтва рідного села,
Перші експонати потрапили до музею зі… смітників, куди селяни викидали старі речі. Дещо Василь Іванович розшукав удома, дещо дали сусіди. Звернувся із прохан# ням до колег#учителів, учнів. Так назбирав понад сотню речей. Сьогодні в музеї дев’ять прос# торих залів, близько чотирьох ти# сяч експонатів. Їх поділено на 29 основних експозицій, разом з під# розділами їх налічується 45. Це іс# торія назви села, перші поселенці, знаряддя праці, предмети побуту; буденний, святковий та весільний одяг різних часів; мисливство та рибальство; розмаїтий світ вишив# ки; розвиток освіти й культури в се# лі — словом, усе, чим жила Саджа# ва і саджавці впродовж майже шести сотень літ.
В експозиції “Просвіта” вчора і сьогодні” йдеться про будівництво народної школи, церкви, будинку “Просвіти” з читальнею. Відтворе# но розповіді про сільський та цер# ковний хори, драматичний гурток, традиції просвітян, спортивне жит# тя селян, патріотичне виховання молоді, участь односельців в укра# їнських визвольних змаганнях, розповіді про вшанування героїв і розбудову незалежної соборної України. Серед багатьох цікавих речей у музеї є унікальні, наприклад різь# блений дерев’яний хрест 1516 ро# ку. Такі хрести селяни кріпили над вікнами, молилися до них і як без# цінну сімейну реліквію передавали з покоління в покоління. Або двері 1840 року, зроблені без жодного цвяха; дитяча колиска 1900 року, корито кінця XVIII століття; вишива# ні рушники, яким понад сто років тощо. Багато разів В. Морозові про# понували продати раритетні екс# понати. Відповідав: “Та ти що, чо# ловіче, мені ж люди все безплатно віддали, тут майже на кожному експонаті ім’я його власника напи# сано, а ти смієш торгуватися”. Для Василя Івановича кожен від# відувач — найдорожчий гість. А по# бувало тут за роки існування музею понад 12 тисяч. У музеї зібрано ба# гатющий матеріал, який використо# вують на уроках мови, літератури, географії, історії, народознавства. Недаремно йому кілька років тому присвоєно звання народного, а 2008#го — найкращого в Україні.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
